Multilingual Scriptures Home » Ukrainian 1871 NT » 2 Peter
| Ukrainian 1871 NT | ||
| Chapter # | Verse # | Verse Detail |
| 1 | 1 | Симон Петр, слуга і апостол Ісуса Христа, тим, що з нами однаку дорогу віру приняли по правдї Бога нашого і Спаса Ісуса Христа: |
| 1 | 2 | благодать вам і впокій нехай умножить ся в познанню Бога й Ісуса, Господа нашого. |
| 1 | 3 | Яко ж усе до життя і побожности дароване нам Божою силою Його, через познаннє Покликавшого нас славою і чеснотою (милостю), |
| 1 | 4 | чим найбільші і дорогі обітницї даровані нам, щоб через них були ви спільниками Божої природи, ухиляючись від тлїнного хотіння, що в сьвітї, |
| 1 | 5 | то доложіть до сього усе ваше стараннє, і подайте у вірі вашій чесноту, а в чеснотї розум, |
| 1 | 6 | а в розумі вдержанне, а у вдержанню терпінне, а в терпінню побожність, |
| 1 | 7 | а в побожності братню любов, а в братній любові любов (для всїх). |
| 1 | 8 | Коли бо се буде у вас і умножить ся, то не оставить вас лїнивими, анї безплодними в познаннї Господа нашого Ісуса Христа. |
| 1 | 9 | У кого бо нема сього, той слїпий і коротко видющий, що забув на очищеннє давних своїх гріхів. |
| 1 | 10 | Тим то, брати, старайтесь більше утвердити ваше покликаннє і вибраннє; се бо роблячи, ніколи не спотикнетесь. |
| 1 | 11 | Так бо щедро дозволить ся вам вхід у вічне царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. |
| 1 | 12 | Тим і не занехую завсїди пригадувати вам сї речи, хоч ви й знаєте, і утверджені у сїй правдї. |
| 1 | 13 | Видить ся ж менї право, доки я у сїй оселї, розбуджувати вас у наповіданню; |
| 1 | 14 | знаючи, що скоро оставлю оселю мою, яко ж і Господь наш Ісус Христос обявив менї. |
| 1 | 15 | Старати му ся ж, щоб ви і всюди, по моєму розстанню, робили спомин сїх річей. |
| 1 | 16 | Не за байками бо, хитро придуманими, йдучи, обявили ми вам силу і прихід Господа вашого Ісуса Христа, а бувши самовидцями величчя Його. |
| 1 | 17 | Бо Він приняв від Бога Отця честь і славу, коли зійшов до Него од величньої слави такий голос: "Се Син мій любий, що я вподобав Його." |
| 1 | 18 | сей голос чули ми, як сходив з неба, бувши з Ним на горі сьвятій. |
| 1 | 19 | Ще ж маємо певнїше слово пророче, і ви добре робите, вважаючи на него, як на сьвітильника, що сьвітить в темному місці, аж День засияє, і денниця зійде в серцях ваших; |
| 1 | 20 | се найперш знаючи, що жадне книжне пророцтво не дїєть ся своїм розвязаннєм. |
| 1 | 21 | Бо ніколи із волі чоловіка не виповідано пророцтво, а від Духа сьвятого розбуджувані, промовляли сьвяті люде Божі. |
| 2 | 1 | Були ж і лжепророки між людьми, як і між вами будуть лжеучителї, котрі введуть єресї погибелі, і відцуравшись викупившого їх Владики, приведуть на себе скору погибіль. |
| 2 | 2 | І многі підуть за їх погибіллю, котрі дорогу правди хулити муть, |
| 2 | 3 | і в зажерливості придуманими словами вас підходити муть, для котрих суд з давнього часу не гаїть ся, і погибіль їх не дрімає. |
| 2 | 4 | Бо коли Бог ангелів, що згрішили, не пощадив, а кинув їх в окови пекельної темряви, і передав, щоб хоронено їх на суд; |
| 2 | 5 | і коли первого сьвіта не пощадив, а самовосьмого Ноя, проповідника правди, охоронив, повідь на сьвіт нечестивих допустивши; |
| 2 | 6 | і коли городи Содому й Гоморру засудив на руїну, обернувши в попіл, і поставивши, яко приклад для будучих безбожників, |
| 2 | 7 | а ізбавив праведного Лота, омерзенного розпустним життєм безбожників; |
| 2 | 8 | (живучи бо між ними праведник той, дивлячись і слухаючи про беззаконні діла, день в день мучив праведну душу;) |
| 2 | 9 | то й знав Господь побожних з покуси вибавляти, неправедних же хоронити про судний день на муки, |
| 2 | 10 | найбільше ж тих, що ходять в слїд за тілом в нечистому хотінню, і зневажають начальство; що сьміливі, самолюбні, не лякають ся хулити власть, |
| 2 | 11 | хоч ангели, кріпостю і силою більшими бувши, не приносять проти них перед Господа докоряючого суду. |
| 2 | 12 | Сї ж як безсловесні зьвірі, природні, що родять ся на лови і забиттє, хулять, чого не розуміють, і в зотлїнню своїм загинуть, |
| 2 | 13 | і нагороду неправди приймуть. Солодкими вважають вони дочасні розкоші; вони |
| 2 | 13 | самий сором і беззаконнє, розкошують в обманьстві своїм, їдаючи з вами; |
| 2 | 14 | очі мають повні прелюбодїяння і неперестаючого гріха, надять душі неутверджені; серце в них навчене до зажерливосте, се - діти прокляття; |
| 2 | 15 | котрі, опустивши праву дорогу, заблудили, йдучи дорогою Валаама, сина Восорового, що полюбив неправедну нагороду, |
| 2 | 16 | тільки ж мав кару за своє беззаконне, бо підяремник нїмий, проговоривши чоловічим голосом, остановив нерозум пророка. |
| 2 | 17 | Се жерела безводні, хмари, хуртовиною гонимі, котрим чорна темрява на віки захована. |
| 2 | 18 | Промовляючи бо великими і марними словами, принаджують хотїннєм тїла та розпустою тих, що ледво утїкли від живучих в блудї, |
| 2 | 19 | обіцяючи їм волю, самі бувши слуги зотлїння; хто бо ким подужаний, того він і невольник. |
| 2 | 20 | Коли бо, утїкши від нечистоти сьвіта через пізнаннє Господа і Спаса Ісуса Христа, однакож, знов замотавшись, бувають подужані, то останнє їх - гірше первого. |
| 2 | 21 | Лучче би їм було не пізнати дороги правди, як, пізнавши, одвернутись від переданої їм сьвятої заповіди. |
| 2 | 22 | Довело ся ж їм по правдивій приповістї: "Пес вертаєть ся до своєї блювотини", а свиня, скупавшись, (іде) валятись у калюжу. |
| 3 | 1 | Се вже, любі, друге пишу вам посланнє, в котрих, наповідаючи збуджаю чисту думку вашу, |
| 3 | 2 | щоб згадали слова, проречені від сьвятих пророків, і заповідь від нас, яко апостолів Господа і Спаса, |
| 3 | 3 | се найперш знаючи, що прийдуть в останнї дні ругателї, ходящі по своєму хотїнню, |
| 3 | 4 | і скажуть: Де обітниця приходу Його? від коли бо батьки умирають, усе так само пробував від почину створіння. |
| 3 | 5 | Не знають бо ті, що так хочуть, що небеса були в давнього часу, і земля із води, і в водї постала словом Божим, |
| 3 | 6 | для чого й тогдашнїй сьвіт водою затоплений, погиб; |
| 3 | 7 | нинїшні ж небеса і земля тим самим словом заховані, і на огонь зберегають ся про день суду й погибелї безбожних людей. |
| 3 | 8 | Тільки ж одно се нехай не буде перед вами тайне, любі, що один день у Господа, як тисяч лїт, а тисяч лїт, як один день. |
| 3 | 9 | Не гаїть ся Господь з обітницею, як се декотрі за гайку вважають; а довготерпить вам, не хотячи, щоб хто погиб, а щоб усї до покаяння прийшли. |
| 3 | 10 | Прийде ж день Господень, як злодїй в ночі; тодї небеса з шумом перейдуть, первотини ж, розпечені розтоплять ся, і земля і дїла на нїй погорять. |
| 3 | 11 | Коли ж се все зруйнуєть ся, то якими слїд вам бути в сьвятому життю і побожності, |
| 3 | 12 | дожидаючи й бажаючи скорого приходу Божого дня, котрого небеса, палаючи, рунуть, і первотини, горючи, розтоплять ся ? |
| 3 | 13 | Нових же небес і землї нової по обітницї дожидаємось, в котрих правда домує. |
| 3 | 14 | Тим то, любі, сього дожидаючи, старайтесь нескверними і чистими явитись перед Ним в упокою, |
| 3 | 15 | а довготерпіннє Господа нашого за спасеннє вважайте; яко ж і любий наш брат Павел по даній йому премудрості писав вам, |
| 3 | 16 | яко ж і в усїх листах, говорячи в них про сї речі; в котрих дещо тяжко зрозуміти, що неуки і неутверджені перекручують, як і инші писання, на свою власну погибіль. |
| 3 | 17 | Ви ж, любі, знаючи вперед, бережіть ся, щоб і вас не зведено блудом безбожників, і не відпали від свого утвердження; |
| 3 | 18 | а ростіть в благодаті і знанню Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. Йому слава і тепер і по день віка. Амінь. |