Multilingual Scriptures Home » Ukrainian 1871 NT » Hebrews
| Ukrainian 1871 NT | ||
| Chapter # | Verse # | Verse Detail |
| 1 | 1 | Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків, |
| 1 | 2 | в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив. |
| 1 | 3 | Сей, будучи сяєвом слави і обра-аом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах, |
| 1 | 4 | Стільки луччнй будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя. |
| 1 | 5 | Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином? |
| 1 | 6 | Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі. |
| 1 | 7 | І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломе огня слугами своїми. |
| 1 | 8 | Про Сина ж; Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти - палиця царювання Твого. |
| 1 | 9 | Полюбив єси правду, і зненавидів беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх. |
| 1 | 10 | І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував еси, і небеса - дїло рук Твоїх. |
| 1 | 11 | Вони зникнуть. Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають, |
| 1 | 12 | і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий еси, і лїта Твої не скінчать ся. |
| 1 | 13 | Кому ж із ангелів сказав коли: Сиди по правиці в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх? |
| 1 | 14 | Чи не всї ж вони служебні духи, посилаєм! на служеннє про тих, що хочуть наслідувати спасенне? |
| 2 | 1 | Тим подобає нам більше вважати на те, що чували, щоб инодї не відпасти. |
| 2 | 2 | Бо коли промовлене ангелам слово було певне, і всякий переступ і непослух прийняв праведну відплату, |
| 2 | 3 | то як нам утекти, що недбали про таке велике спасеннє? котре, почавши проповідувати ся через Господа, від тих що чули, нам стверджене, |
| 2 | 4 | як сьвідкував Бог ознаками і чудесами, і всякими силами, і роздаваннєм Духа сьвятого, по своїй волї. |
| 2 | 5 | Не ангелам бо покорив вселенну грядущу, про котру глаголемо; |
| 2 | 6 | засьвідкував же хтось десь, глаголючи: Що таке чоловік, що памятаєш його, або син чоловічий, що одвідуєш його ? |
| 2 | 7 | Умалив єси його малим чим од ангелів; славою і честю вінчав єси його, і поставив єси його над ділами рук Твоїх; |
| 2 | 8 | все покорив еси під ноги його. А впокоривши йому все, нїчого не зоставив невпокореним йому. Тепер же ще не бачимо, щоб усе було йому впокорене, |
| 2 | 9 | а бачимо Ісуса, малим чим умаленого від ангелів, за муку смерти увінчаного славою й честю, щоб благодаттю Божою за всіх пожив смерти. |
| 2 | 10 | Подобало бо Тому, про кого все і ким усе, що привів многих синів у славу, починателя спасення їх страданнями звершити. |
| 2 | 11 | Бо й хто осьвячуе і хто осьвячуеть ся, від Одного всї; з сієї то причини не соромить ся братами звати їх, |
| 2 | 12 | глаголючи: Звїщу імя Твоє браттю моєму, посеред церкви сьшвати му хвалу Тобі. |
| 2 | 13 | І знов: Надїяти мусь на Него. І знов: Ось я і дїти, що дав мені Бог. |
| 2 | 14 | Коли ж дїти стали ся спільниками тїла і кровя, і Він тав само спільником їх, щоб смертю знищити того, що має державу смерти, се єсть диявола, |
| 2 | 15 | і визволити тих, що з страху смерти через усе життв підневолені були рабству. |
| 2 | 16 | Справді бо не ангелів приймав, а насінне Авраамове приймав. |
| 2 | 17 | Звідсіля мусів у всьому подобитись братам, щоб бути милосердним і вірним архиереєм у Божому, щоб очистити гріхи людові. |
| 2 | 18 | У чому бо сам пострадав, спокушуваний бувши, може і тим, що спокущують ся, помогти. |
| 3 | 1 | Тим же, браттє сьвяте, поклику небесного спільники, вважайте на Посланика і Сьвятителя визнання нашого, на Христа Ісуса. |
| 3 | 2 | Вірен Він Тому, хто настановив Його, як і Мойсей у всьому домі Його: |
| 3 | 3 | більшої бо слави Сей над Мойсея сподобив ся, скільки більшу честь мав, нїж будинок, той, хто вбудував його. |
| 3 | 4 | Всякий бо будинок будує хтось, а хто все збудував, се Бог. |
| 3 | 5 | І Мойсей же вірен у всьому домі Його, яко слуга, на сьвідченнє тому, що мало глаголатись; |
| 3 | 6 | Христос же, яко Син, в домі Його, котрого дім ми, коли свободу і похвалу надїї аж до кінця твердо держати мем. |
| 3 | 7 | Тим же (яко ж глаголе Дух сьвятий): Сьогоднї, як голос мій почуєте, |
| 3 | 8 | не закаменяйте сердець ваших, як в прогнїванню, в день спокуси в пу-стинї, |
| 3 | 9 | де спокутували мене батьки ваші, досьвідчалиеь про мене, й виділи дїла мої сорок років. |
| 3 | 10 | За се прогнівивсь я на рід той і сказав: Завсїди заблуджують серцем, і не пізнали вони доріг моїх; |
| 3 | 11 | так що поклявсь я в гнїві моїм: Чи (коли) ввійдуть вони в відпочинок мій. |
| 3 | 12 | Остерегайтесь, браттє, щоб не було в кого з вас серце лукаве і невірне, та не відступило від Бога живого. |
| 3 | 13 | А вговорюйте один одного щодня, доки сьогоднї зоветь ся, щоб не став которий з вас запеклим через підступ гріха. |
| 3 | 14 | Бо ми стали ся спільниками Христовими, коли тільки початок істнування до кінця твердо додержимо. |
| 3 | 15 | Коли (нам) глаголеть ся: "Сьогоднї, коли почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших, як у прогнїванню". |
| 3 | 16 | Деякі бо, чувши, прогнівали (Бога), тільки ж не всї, що вийшли з Єгипту з Мойсейом. |
| 3 | 17 | На кого ж Він гнівив ся сорок років? Чи не на тих, що грішили, котрих кости полягли в пустинї? |
| 3 | 18 | Кому ж Він кляв ся, що не ввійдуть у впокій Його, коли не неслухняним? |
| 3 | 19 | І бачимо, що не змогли ввійти за невірство. |
| 4 | 1 | Біймо ся ж оце, щоб, коли зостаеть ся обітниця ввійти в покій Його, не явив ся хто з вас опізнившись. |
| 4 | 2 | Бо й нам благовіствовано, як і тим, тільки не було користне їм слово проповіді, не зеднавшись з вірою тих, що слухали Його. |
| 4 | 3 | Входимо бо в відпочинок ми, що увірували, яко ж рече: "Так що покляв ся я в гніві моїм, що не ввійдуть в відпочинок мій," хоч дїла від настання еьвіту скінчені. |
| 4 | 4 | Рече бо десь про семий день так: "І відпочив Бог дня семого від усїх дїл своїх." |
| 4 | 5 | І в сьому (місці) знов: "Чи коли ввійдуть у відпочинок мій." |
| 4 | 6 | Коли ж оставляєть ся, щоб деякі ввійшли в него, а котрим перше благовіствовано, не ввійшли за непослух; |
| 4 | 7 | то знов означає якийсь день, "сьогоднї" глаголючи в Давиді, по стільких лїтах, яко ж було сказано: "Сьогоднї, як почуєте голос Ного, не закаменяйте сердець ваших." |
| 4 | 8 | Бо коли б Ісус тих упокоїв, не говорив би про инший день після того. |
| 4 | 9 | Оце ж оставлено ще суботованнє людям божпм. |
| 4 | 10 | Хто бо ввійшов у відпочинок Його, той відпочив от дїл своїх, яко ж од своїх Бог. |
| 4 | 11 | Стараймо ся ж увійти в той відпочинок, щоб хто не впав тим же робом у нсдовірство. |
| 4 | 12 | Живе бо слово Боже і дїйственне, і гостріше всякого обоюдного меча, і проходить аж до розділення душі і духа, членів і мозків, і розсуджує помишлення і думки серця. |
| 4 | 13 | І нема творпва невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово. |
| 4 | 14 | Маючи ж Архиєрея великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, держімось визнання. |
| 4 | 15 | Не маємо бо архиєрея, що не міг би болїти серцем у немощах наших, а такого, що дізнав усякої спокуси по подобию, окрім гріха. |
| 4 | 16 | Приступаймо ж з одвагою до престола благодати, щоб прийняти милость і знайти благодать на поміч зачасу. |
| 5 | 1 | Всякий бо архиєрей, із людей узятий, для людей поставляєть ся на служеннє у тому, що Боже, щоб приносив дари і жертви за гріхи, |
| 5 | 2 | котрий би міг болїти серцем за нетямущих і заблуджених, бо й сам обложений немощею, |
| 5 | 3 | і ради того мусить, як за людей, так за себе приносити за гріхи. |
| 5 | 4 | І нїхто сам по собі не приймає чести, а хто покликаний од Бога, яко ж і Аарон. |
| 5 | 5 | Так і Христос не сам себе прославив бути архиєреем, а Тот, хто глаголав до Нього: "Син мій еси Ти, я сьогоднї породив Тебе." |
| 5 | 6 | Яко ж і инде глаголе: "Ти еси священик по вік по чину Мелхиседековому." |
| 5 | 7 | Котрий за днїв тїла свого приносив молитви і благання до Того, хто міг спасти Його від смерти, з великим голосїннєм і слїзмп, і почуто Його за страх (Його перед Богом). |
| 5 | 8 | Хоч і Син Він був, тільки ж навчивсь послуху через те, що терпів, |
| 5 | 9 | і, звершившись, ставсь усїм, що слухають Його, причиною спасення вічнього, |
| 5 | 10 | і названий від Бога архиєреєм по чину Мелхиседековому. |
| 5 | 11 | Про котрого маємо велике слово, та важко його висловити; тому що ви немочні стали слухом: |
| 5 | 12 | Бо коди вам годилось би бути учителями задля (часу), знов треба, щоб вас учено первих початків словес Божих, і стались такими, котрим треба молока, а не кріпкої пищі. |
| 5 | 13 | Усякий бо, що вживав (саме) молоко, (ще) несьвідомий у слові правди, бо він малолїток. |
| 5 | 14 | Звершеним же тверда пища, маючим чувства вправлені довгою наукою до розсуджування добра і зла. |
| 6 | 1 | Тим же, зоставивши печатки Христового слова, ідїмо до звершення, не кладучи знов основин покаяння од мертвих дїл і віри в Бога, |
| 6 | 2 | науки хрещення, і положення рук, і воскресення мертвих, і суду вічнього. |
| 6 | 3 | І се зробимо, коли Бог дозволить. |
| 6 | 4 | Неможливе бо тих, що раз уже просьвітились, і вкусили дара небесного, і стали причастниками Духа сьвятого, |
| 6 | 5 | і вкусили доброго слова Божого і сили грядущого віка, |
| 6 | 6 | та й відпали, знов обновляти покаяннєм, удруге розпинаючих у собі Сина Божого та зневажаючих Його. |
| 6 | 7 | Земля бо, що пе падаючий часто на неї дощ, і родить билину, потрібну тим, хто її садить, приймає благословенне від Бога. |
| 6 | 8 | а котра приносить терни та бодяки, непотрібна і близька прокляття, котрої кінець на спаленне. |
| 6 | 9 | Ми ж надіємось по вас, любі, луччого і ближчого до спасення, хоч і говоримо так. |
| 6 | 10 | Не єсть бо Бог неправеден, щоб забути діло ваше і труд любови, що показали ви в імя Його, послугувавши і послугуючи сьвятим. |
| 6 | 11 | Бажаємо ж, щоб кожен з вас являв таке саме старанне про тверду надїю аж до кінця, |
| 6 | 12 | щоб не були ви лїниві, а послїдователї тих, що наслїдують обітниці вірою і довготерпіннєм. |
| 6 | 13 | Обітуючи бо Аврааму Бог, яко ж бо нїкого не мав більшого, щоб клястись, кляв ся собою, |
| 6 | 14 | глаголючи: "Істинно благословляючи благословлю тебе, і намножуючи намножу тебе." |
| 6 | 15 | І так, бувши довготерпилив, одержав обітницю. |
| 6 | 16 | Люде бо більшим кленуть ся, і всякої суперечки між ними конець на ствердженнє, - клятьба. |
| 6 | 17 | У тому ж, хотівши Бог більше показати наслїдникам обітниці незмінність ради своєї, посередникував клятьбою, |
| 6 | 18 | щоб двома речами незмінними (в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втїшеннє ми, що прибігаємо (до Нього) приняти надїю, що лежить перед нами, |
| 6 | 19 | котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою, |
| 6 | 20 | куди предтеча про нас увійшов Ісус, по чину Мелхиседековому, ставшись Архиєреєм по вік. |
| 7 | 1 | Сей бо Мелхиседек, цар Салимський, священик Бога вишнього, що зустрів Авраама, як вертавсь він з побоїща царів, і благословив його; |
| 7 | 2 | котрому й десятину з усього віддїлив Авраам (перше ж оце перекладом зветь ся цар правди, а потім і цар Салимський, чи то цар впокою), |
| 7 | 3 | без батька, без матери, без родоводу; нї почину днїв, ні конця життя немаючи, уподоблений же Сину Божому, пробував священиком вічно. |
| 7 | 4 | Дивіте ся ж, який великий той, кому і десятину дав Авраам патриярх із вибраного. |
| 7 | 5 | Тай ті із синів Левіїних, що приймають сьвященство, мають заповідь брати десятину з народу по закону, се єсть із браття свого, хоч і з чересел Авраамових вийшло воно. |
| 7 | 6 | Той же, хто не виводить роду свого від них, узяв десятину з Авраама, і маючого обітницю благословив. |
| 7 | 7 | Без усякого ж перечення менше від більшого благословляєть ся. |
| 7 | 8 | І тут беруть десятини люде, що мруть, а там - той, про кого сьвідчить ся, що він живе. |
| 7 | 9 | І, щоб так сказати, через Авраама взята десятина і з Левія, що бере десятини. |
| 7 | 10 | Ще бо в череслах отецьких був, як зустрів його Мелхиседек. |
| 7 | 11 | Коли ж звершеннє було через Левійське сьвященствб (бо під ним люде озаконені стались), то яка ж іще потреба иншому встати сьвященикові по чину Мелхиседековому, а не по чину Аароновому звати ся? |
| 7 | 12 | Коли бо переміняєть ся сьвященство, мусить конче і переміна закону бути. |
| 7 | 13 | Про Кого бо се говорить ся, з иншого колїна був, з котрого нїхто не приступав до жертівнї. |
| 7 | 14 | Явно бо, що з коліна Юдового вийшов Господь наш, а про се коліно Мойсей об сьвященстві нічого не сказав. |
| 7 | 15 | І більше ще явно, що по подобию Мелхиседековому встав инший сьвященик, |
| 7 | 16 | котрий не по закону заповіді тілесної постав, а по силї життя незотлїнного. |
| 7 | 17 | Сьвідкув бо: "Що Ти єси сьвященик по вік по чину Мелхиеедековому." |
| 7 | 18 | Стало ся ж знищеннє попередньої заповіді за її неміць і невжиточність. |
| 7 | 19 | Нїчого бо не звершив закон, а приведене лучче впованнє, котрим наближуємось до Бога. |
| 7 | 20 | І на скілько воно не без клятьби, |
| 7 | 21 | (ті бо сьвященики без клятьби ставали, а Сей з клятьбою через Того, хто глаголав до Него. "Кляв ся Господь, і не розкаяв ся: Ти єси сьвященик по вік, по чину Мелхиседековому") |
| 7 | 22 | на стілько луччого завіту став ся порукою Ісус. |
| 7 | 23 | І більш їх було сьвящениками, бо смерть боронила їм пробувати; |
| 7 | 24 | сей же, через те, що пробував по вік, непереходяче має сьвященство |
| 7 | 25 | Тимже і спасти може до кінця приходящих через Нього до Бога, будучи вічно жив, щоб посередникувати за них. |
| 7 | 26 | Такого бо нам подобало (мати) Архиєрея, преподобного, безвинного, непорочного, відлученого від грішників і вищого небес, |
| 7 | 27 | котрий не має по всі днї нужди, як архиєреї, перше за свої гріхи жертви приносити, а потім за дюдські: се бо зробив заразом, себе принїсши. |
| 7 | 28 | Закон бо людей поставляв архиєреями, маючих немочі, слово ж клятьби, що послї закону, Сина на віки звершеного. |
| 8 | 1 | Голова ж сказаного - Такого маємо Архиєрея, що сїв по правиції престола величчя на небесах, |
| 8 | 2 | служителя святинї і скинї істинної, котру поставив Господь, а не чоловік. |
| 8 | 3 | Всякий бо архиєрей поставляєть ся, щоб приносити дари і жертви; тим треба й Сьому що мати, щоб принести. |
| 8 | 4 | Бо коли б Він був на землї, не був би священиком, (де) в священики, що приносять по закону дари, |
| 8 | 5 | котрі служать образу і тїнї небесного, яко ж глаголано Мойсейові, як хотїв зробити скиню. "Гледи бо", рече, "зроби все по взору, показаному тобі на горі." |
| 8 | 6 | Тепер же (Христос) лучче знарядив служеннє, на скілько Від посередник луччого завіту, котрий на луччих обітницях узаконив ся. |
| 8 | 7 | Бо коли б первий той був без пороку, не шукалось би місця другому. |
| 8 | 8 | Докоряючи бо їх глаголе: "Ось ідуть днї, глаголе Господь, і зроблю з домом Ізраїлевим і з домом Юдовим завіт новий, |
| 8 | 9 | не по завіту, що вробив я з отцями вашими, того дня, як узяв я їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипецької: бо вони не пробували в завітї моїм, і я занедбав їх, глаголе Господь. |
| 8 | 10 | Тим се завіт, котрий: зроблю дому Ізраїлевому по тих днях, глаголе Господь: Давши закони мої в думку їх, і на серцях їх напишу їх, і буду їм Бог, а вони будуть мені народ. |
| 8 | 11 | І не вчити ме кожен ближнього свого, і кожен брата свого, говорячи: Познай Господа; бо всї знати муть мене від малого та й до великого між ними. |
| 8 | 12 | Тим що милостив буду на неправди їх, і гріхів їх і беззаконий їх не згадувати му більше." |
| 8 | 13 | А що глаголе: "новий", то обветшив первого; що ж обветшало і зстарілось, те близьке зотлїння. |
| 9 | 1 | Мала ж і перва скиня установи служби, і сьвятиню людську. |
| 9 | 2 | Споруджено бо перву скиню, а в ній сьвітильник і стіл і предложеннє хлібів, котра зветь ся: Сьвята. |
| 9 | 3 | За другою ж завісою скина, що звана: Сьвятая Сьвятих; |
| 9 | 4 | мала вона золоту кадильницю і ковчег завіта, окований усюди золотом, а в ньому посудина золота з манною, і жезло Ааронове зацьвівше, і скрижалї завіта, |
| 9 | 5 | а над ним херувими слави, отїнюючі ублагальню. Про се не слїд менї говорити порізно. |
| 9 | 6 | Як же се так устроєно, то в перву скиню завсїди входили сьвященики, правлячи служби; |
| 9 | 7 | у другу ж раз у рік сам архиєрей, не без крові, котру приносить за себе і за людські провини. |
| 9 | 8 | Сим ясує Дух сьвятий, що дорога у сьвятиню ще не явилась, доки перва скиня стоїть. |
| 9 | 9 | Котра єсть образ часу настоящого, в котрому приносять ся і дари і жертви, що не можуть звершити по совісті того, хто служить, |
| 9 | 10 | а були тілько в їжах і напитках, та у всяких обливаннях і установах тіла, накинуті аж до часу направи. |
| 9 | 11 | Хрйстос же, прийшовши яко Архиєрей грядущих благ, із більшою і звершенїщою скинею, нерукотвореною, се єсть не такого будування, |
| 9 | 12 | анї з кровю козлиною, ні телячою, а своєю кровю, увійшов раз у сьвятиню, знайшовши вічне відкупленнє. |
| 9 | 13 | Бо коли кров волова та козина і попід з яловиці, окроплюючи осквернених, осьвячує на тілесну чистоту; |
| 9 | 14 | то скілько більше кров Христа, що Духом вічнїм принїс себе непорочного Богу, очистить совість вашу від мертвих діл, щоб служити Богу живому? |
| 9 | 15 | І задля того Він посередник нового завіту, щоб, як станеть ся смерть, на одкупленнє переступів, що (були) у первому завіті, прийняли покликані обітницю вічнього наслїддя. |
| 9 | 16 | Де бо єсть завіт, там мусить прийти й смерть завітуючого. |
| 9 | 17 | Завіт бо після мертвих має силу: яко ж бо нїчого не стоїть, доки жив завітуючий. |
| 9 | 18 | Тим же й первий не був осьвячений без крови. |
| 9 | 19 | Як вирік бо Мойсей всяку заповідь по закону всім людям, то взявши крови телячої та козлиної з водою та червоної вовни та гисопу, покропив і саму книгу і ввесь народ, |
| 9 | 20 | глаголючи: "Се кров завіту, котрий завітував вам Бог." |
| 9 | 21 | І скиню і ввесь посуд служебний кровю так само покропив. |
| 9 | 22 | А мало не все кровю очищаєть ся по закону, і без пролиття крови не буває оставлення (гріхів). |
| 9 | 23 | Оце ж треба було, щоб образи небесного сим очищались, саме ж небесне луччими жертвами, ніж сї. |
| 9 | 24 | Не в рукотворену бо сьвятиню ввійшов Христос, зроблену взором правдивої, а в саме небо, щоб нинї являтись лицю Божому за нас, |
| 9 | 25 | анї щоб много раз приносити себе, яко ж архиєрей входить у святиню по всї роки з чужою кровю; |
| 9 | 26 | (а то б треба було Йому много раз страдати від настання сьвіту) а нинї раз у концї віків явив ся на знївеченнє гріха жертвою своєю. |
| 9 | 27 | І як призначено людям раз умерти, а потім суд, |
| 9 | 28 | так і Христос, один раз принесений, щоб понести гріхи многих, удруге без гріха явить ся ждучим Його на спасенне. |
| 10 | 1 | Маючи бо закон тінь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих. |
| 10 | 2 | Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, ніякої совісти за гріхи, раз очистившись. |
| 10 | 3 | А в них що-року (робить ся) спомни гріхів. |
| 10 | 4 | Не можна бо щоб кров волова та козлина знимала гріхи. |
| 10 | 5 | Тим же, входячи усьвіт, глаголе: "Жертви і приносу не схотів єси, тїло ж наготовив Мені єси. |
| 10 | 6 | Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси. |
| 10 | 7 | Тоді я сказав: Ось, ійду (у почині книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже." |
| 10 | 8 | Сказавши вище: "Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотів єси, анї вподобав єси," котрі по закону приносять ся, |
| 10 | 9 | потім рече: "Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже." Зносить перве, щоб друге поставити. |
| 10 | 10 | По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового. |
| 10 | 11 | І всякий же сьвященик стоїть що-дня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів. |
| 10 | 12 | Він же, принісши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правиці Бога, |
| 10 | 13 | дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг! Його. |
| 10 | 14 | Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих. |
| 10 | 15 | Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий; по реченому бо перше: |
| 10 | 16 | "Се завіт, що завітувати му з ними після тих днів", глаголе Господь: "Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх, |
| 10 | 17 | і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже." |
| 10 | 18 | А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи. |
| 10 | 19 | Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою, |
| 10 | 20 | дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тілом своїм, |
| 10 | 21 | і Єрея великого над домом Божим, |
| 10 | 22 | приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою; |
| 10 | 23 | держімо непохибне визнаннє надії (вірен бо Той, хто обіцяв) |
| 10 | 24 | і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл, |
| 10 | 25 | не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день. |
| 10 | 26 | Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи, |
| 10 | 27 | а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що мав пожерти противників. |
| 10 | 28 | Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя: |
| 10 | 29 | Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив? |
| 10 | 30 | Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь"; і знов: "Господь судити ме людей своїх." |
| 10 | 31 | Страшно впасти в руки Бога живого. |
| 10 | 32 | Згадайте ж перші днї в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння, |
| 10 | 33 | то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили. |
| 10 | 34 | Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жалуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий. |
| 10 | 35 | Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику. |
| 10 | 36 | Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє. |
| 10 | 37 | Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся. |
| 10 | 38 | "А праведний з віри жив буде," і: "Коли хто малодушен, не вподобав душа моя його." |
| 10 | 39 | Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасенне душі. |
| 11 | 1 | Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, доказ (певність) річей невидимих. |
| 11 | 2 | Через неї бо були сьвідчені старі. |
| 11 | 3 | Вірою розуміємо, що віки стали ся словом Божим, щоб з невидимого видиме постало. |
| 11 | 4 | Вірою приніс Авель луччу жертву Богу нїж Каїн, через котру сьвідчено (йому), що він праведний, як сьвідкував про дари його Бог; нею він, і вмерши, ще говорить. |
| 11 | 5 | Вірою Єнох перенесен, щоб не бачити смерти, і "не знайдено його, бо переніс його Бог": перед перенесеннєм бо його сьвідчено, "що угодив Богу". |
| 11 | 6 | Без віри ж не можна угодити, вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає тих нагороджує. |
| 11 | 7 | Вірою, звістку прийнявши Ной про те, чого ніколи не видано, в страсї (Божому) збудовав ковчег на спасенне дому свого, котрим осудив сьвіт, і став ся наслїдником праведности, по вірі. |
| 11 | 8 | Вірою, покликаний Авраам, послухав, щоб вийти на те місце, котре мав прийняти в наслїддє, і вийшов, не знаючи, куди йде. |
| 11 | 9 | Вірою оселивсь у землї обітуваній, яко чужій, живучи в наметах, з Ісааком і Яковом, спільними наслїдниками того ж обітування. |
| 11 | 10 | Дожидав бо города, що має основини, котрого будівничий і творець Бог. |
| 11 | 11 | Вірою і сама Сарра прийняла силу на зачаттє насіння і мимо пори віку вродила, тим що вірним уважала Того, хто обітував. |
| 11 | 12 | Тим же і від одного, та ще помертвілого, народилось множество, як зорі небесні і як піску край моря безліч. |
| 11 | 13 | По вірі померли гі всі, не прийнявши обітниць, а оддалеки видівши їх, і вірували, і витали, і визнавали, що вони чуженицї і захожі на землї. |
| 11 | 14 | Бо которі таке говорять, виявляють, що отчини шукають. |
| 11 | 15 | І справді, коли б ту памятали, з якої вийшли, мали б вони нагоду вернутись. |
| 11 | 16 | Нині ж луччої бажають, се єсть небесної; тим і не соромить ся їх Бог, називати ся Богом їх: наготовив бо їм город. |
| 11 | 17 | Вірою привів Авраам, спокушуваний, Ісаака (на жертву); единородного приніс, прийнявши обітницю, |
| 11 | 18 | про котрого було глаголано: "Що в Ісааку назветь ся тобі насіннє," |
| 11 | 19 | подумавши, що і з мертвих силен Бог воскресити; тим і прийняв його в образі (воскресення). |
| 11 | 20 | Вірою в грядуще благословив Ісаак Якова та Ісава. |
| 11 | 21 | Вірою Яков, умираючи, благословив кожного сина Йосифого і "склонивсь на верх жезла свого". |
| 11 | 22 | Вірою Йосиф, умираючи, про виход синів Ізраїлевих згадав, а про кости свої заповів. |
| 11 | 23 | Вірою Мойсей, народившись, хований був три місяці від батьків своїх, коли виділи вони, що дитина гарна, і не злякались повеління царського. |
| 11 | 24 | Вірою Мойсей, бувши великим, відрік ся звати ся сином дочки Фараонової, |
| 11 | 25 | а лучче зводив страдати з людьми Божими, нїж дізнавати дочасної розкоші гріха, |
| 11 | 26 | більшим багацтвом над Єгипецькі скарби вважаючи наругу Христову; озиравсь бо на нагороду |
| 11 | 27 | Вірою покинув Єгипет, не боячись гнїва царевого; устояв бо, яко такий, що Невидомого видить. |
| 11 | 28 | Вірою зробив пасху і пролиттє крови, щоб губитель первороджених не займав їх. |
| 11 | 29 | Вірою перейшли вони Червоне море, як по суходолу; що спробувавши Єгиптяне, потопились. |
| 11 | 30 | Вірою стїни Єрихонські попадали, після семидневних обходин, |
| 11 | 31 | Вірою Раава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з миром. |
| 11 | 32 | І що мені ще казати? не стане бо мені часу оповідати про Гедеона, та Варака, та Самеона, та Єтая, та про Давида і Самуїла, та про пророків, |
| 11 | 33 | котрі вірою побивали царства, робили правду, одержували обітування, загороджували пащі левам, |
| 11 | 34 | гасили силу огняну, втікали від гострого меча, робились потужними від немочи, бували міцні в бою, обертали в ростїч полки чужоземців; |
| 11 | 35 | жінки приймали мертвих своїх з воекресення; инші ж побиті бували, не прийнявши збавлення, щоб лучче воскресенне одержати; |
| 11 | 36 | другі ж наруги та ран дізнали, та ще й кайдан і темниці; |
| 11 | 37 | каміннєм побиті бували, розпилювані, допитувані, смертю від меча вмирали, тинялись в овечих та козиних шкурах, бідуючи, горюючи, мучені, |
| 11 | 38 | (котрих не був достоєн сьвіт,) по пустинях скитались та по горах та по вертепах і проваллях земних: |
| 11 | 39 | І всї ці, одержавши сьвідченнв вірою, не прийняли обітування, |
| 11 | 40 | тим що Бог лучче щось про нас провидів, щоб не без нас осягли звершеннє. |
| 12 | 1 | Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму сьвідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, терпіннєм біжім на боротьбу, що перед нами, |
| 12 | 2 | дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сїв по правицї престола Божого. |
| 12 | 3 | Подумайте бо про Того, хто витерпів од гріщників такий перекір проти себе, щоб не внивали, ослабиш в душах ваших. |
| 12 | 4 | Ще ви аж до крові не стояли, борючись проти гріха, |
| 12 | 5 | і забули напомин, що до вас, як до синів, глаголе: "Сину мій, не гордуй караннем Господнїм, анї слабни, докореншій від Нього; |
| 12 | 6 | кого бо любить Господь, карає; і, бє всякого сина, котрого приймає." |
| 12 | 7 | Коли караннє терпите, Бог до вас такий, як до синів: чи єсть бо такий син, котрого не карав батько? |
| 12 | 8 | Коли ж ви пробуваєте без карання, котрого спільниками стались усї, то ви неправого ложа дїти, а не си ни. |
| 12 | 9 | Ще ж, мали ми батьків, тїла нашого карателїв, та й поважали їх, то чи не геть більше коритись нам Отцю духів, і жити мемо? |
| 12 | 10 | Ті бо на мало днів, як самі знали, карали нас; а Сей на користь (нашу), щоб ми були спільниками сьвятости Його. |
| 12 | 11 | Усяка ж кара на той час не здаєть ся радощами, а смутком; опісля ж дає овощ впокою тим, що нею навчені правди. |
| 12 | 12 | Тим же "зомлїлі руки і зомлїлі коліна випростайте", |
| 12 | 13 | і "стежки праві робіте ногами вашими", щоб не звернуло кульгаве з дороги, а лучче сцїлилось. |
| 12 | 14 | Дбайте про впокій з усїма і про сьвятість, без чого нїхто не побачить Бога, |
| 12 | 15 | наглядаючи, щоб хто не відпав од благодатй Божої, щоб який гіркий корінь, угору виросши, не зашкодив вам, і тим не опоганились многі; |
| 12 | 16 | щоб не був хто блудник, або необачний, як Ісав, що за одну страву оддав первородство своє. |
| 12 | 17 | Знаєте бо, що і опісля, як схотїв васлїдувати благословенне, відкинуто його; місце бо покаяння не знайшов, хоч і з слїзми шукав його. |
| 12 | 18 | Не приступили бо ви до гори, до котрої доторкаємої і до палаючого огню, і хмари, і темряви і бурі, |
| 12 | 19 | і до трубного гуку, і голосу мови, котрий хто чув, то благали, щоб до них не мовило ся слово: |
| 12 | 20 | (бо не видержали наказу: "Хоч і зьвір доторкнеть ся до гори, буде каміннєм побитий, або стрілою пробитий." |
| 12 | 21 | І, таке страшне було видїннє, що Мойсей сказав: "Я в страсї і трепеті.") |
| 12 | 22 | А приступили ви до Сионської гори і до города Бога живого, Єрусалима небесного, і до тьми ангелів, |
| 12 | 23 | до громади і церкви первородних, на небесах написаних, і до суддї всіх, Бога, і до духів праведників звершених, |
| 12 | 24 | і до Посередника завіта, нового, Ісуса, і крови кроплення, що промовляв лучче, нїж Авелева. |
| 12 | 25 | Гледїть, щоб не відректись глаголющого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землі", то геть більше ми, одрікшись небесного, |
| 12 | 26 | котрого голос тоді захитав землею, нинї ж обітував, глаголючи: "Ще раз потрясу не тілько землею, та й небом." |
| 12 | 27 | Се ж: "ще раз" показує переміну потрясеного, яко створеного, щоб пробувало нерухоме. |
| 12 | 28 | Тим же царство нерухоме приймаючи, маємо благодать, котрою тре-5а нам служити до вподоби Богу з шанобою і страхом |
| 12 | 29 | Бо наш Бог - огонь пожирающий. |
| 13 | 1 | Братня любов нехай пробував. |
| 13 | 2 | Гостинности не забувайте, через се бо инші, не відаючи, вгостили ангелів. |
| 13 | 3 | Памятайте вязників, мов би з ними ви увязнені, бідолашних, самі бувши в тїлї. |
| 13 | 4 | Чесна женитва у всіх і ложе непорочне; блудників же і перелюбників судити ме Бог |
| 13 | 5 | Не сріблолюбиві обичаєм, довольні тим, що єсть. Сам бо рече. "Не оставлю тебе, анї покину тебе." |
| 13 | 6 | Так що сьміло можемо сказати: "Господь моя поміч; не бояти мусь: що вдіє мені чоловік?" |
| 13 | 7 | Поминайте наставників ваших, що гдаголали вам слово Боже; і позираючи на конець їх життя, послїдуйте вірі їх. |
| 13 | 8 | Ісус Христос учора і сьогоднї, той же самий і на віки. |
| 13 | 9 | У всякі чужі науки не вдавайтесь. Добре бо благодаттю покріпляти серця, а не їжами, з котрих не мали користи ті, що пішли за ними. |
| 13 | 10 | Маємо жертівню, з котрої не мають права їсти, хто служить скинї. |
| 13 | 11 | Которих бо животних кров уносить в сьвятиню архиєрей за гріхи, тих мясо палить ся осторонь стану. |
| 13 | 12 | Тим і Ісус, щоб осьвятити людей своєю кровю, осторонь воріт пострадав. |
| 13 | 13 | Тим же опе вийдімо до Нього осторонь стану, дізнаючи наруги Його. |
| 13 | 14 | Не маємо бо тут сталого города, а того, що буде, шукаємо. |
| 13 | 15 | Тим оце через Нього приносьмо жертву хвалення без перестанку Богу, се єсть |
| 13 | 15 | уст", що визнають імя Його. |
| 13 | 16 | Благотворення ж і подїльчивости не забувайте; такими бо жертвами вельми догоджують Богу. |
| 13 | 17 | Слухайте наставників ваших і коріть ся (їм); вони бо пильнують душ ваших, яко мають перелік оддати; щоб з радістю се робили, а не зітхаючи; не користь бо вам се. |
| 13 | 18 | Моліте ся за нас: уповаємо бо, що добру совість маємо, у всьому хотячи добре жити. |
| 13 | 19 | Найбільше ж благаю се чинити, що б скоро вернено мене вам. |
| 13 | 20 | Бог же впокою, що підняв з мертвих великого Пастиря вівцям через кров завіту вічнього, Господа нашого Ісуса Христа, |
| 13 | 21 | нехай звершить вас у всякому доброму ділі, щоб чинили волю Його, роблячи в вас любе перед Ним, через Ісуса Христа, котрому слава до віку вічнього. Амінь. |
| 13 | 22 | Благаю ж вас, браттє, прийміте се слово напомину: бо коротко написав вам. |
| 13 | 23 | Знайте, що брата нашого Тимотея випущено, з котрим, воли скоро прийде, побачу вас. |
| 13 | 24 | Витайте всіх наставників ваших і всіх сьвятих. Витають вас ті, що з Італиї. |
| 13 | 25 | Благодать з усіма вами. Амінь. |