Multilingual Scriptures Home » Ukrainian 1871 NT » 2 Corinthians
| Ukrainian 1871 NT | ||
| Chapter # | Verse # | Verse Detail |
| 1 | 1 | Павел апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Тимотей брат, церквам Божим у Коринтї з усїма сьвятими у всій Ахаї: |
| 1 | 2 | Благодать вам і впокій од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. |
| 1 | 3 | Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої утіхи, |
| 1 | 4 | що втішає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утішати тих, що у всякому горю, утїшеннєм, яким утішаємось самі від Бога. |
| 1 | 5 | Бо яко ж намножують ся страдання Христові в нас, так Христом намножуєть ся і утїшенне наше. |
| 1 | 6 | Чи то ж ми скорбимо, то для вашого втїшення і спасення, котре звершуєть ся терпіннем тих мук, що й ми терпимо; чи то ми втішаємось, то для вашого утїшення і спасення. |
| 1 | 7 | І впованнє наше тверде про вас, знаючи, що як спільники ви страдання нашого, так і утїшення. |
| 1 | 8 | Бо не хочемо, браттє, щоб ви не відали про горе наше, що було нам в Азиї, що над міру і над силу тяжко було нам, так що не мали вже надії й жити. |
| 1 | 9 | Та сами в собі присуд смерти мали, щоб не надїяти ся нам на себе, а на Бога, що підіймає мертвих, |
| 1 | 10 | котрий з такої смерти збавив нас і збавляє, і на котрого вповаємо, що й ще збавляти ме, |
| 1 | 11 | за підмогою і вашої за нас молитви, щоб за те, що нам даровано стараннем многих, многі за нас і дякували. |
| 1 | 12 | Се бо хвала наша, сьвідченне совісти нашої, що ми в простоті і чистотї Божій, не в мудрости тілесній, а в благодати Божій жили на сьвітї, більше ж у вас. |
| 1 | 13 | Не инше бо пишеш вам, як або що читаєте, або розумієте; маю ж надїю, що й до кінця зрозумієте, |
| 1 | 14 | як і зрозуміли нас від части, що ми хвала вам; яко ж і ви нам у день Господа нашого Ісуса Христа. |
| 1 | 15 | І в сій певнотї хотїв був я прийти до вас перше, щоб і другу благодать мали, |
| 1 | 16 | а через вас пройти в Македонию, і знов з Македониі прийти до вас, а ви щоб провели мене в Юдею. |
| 1 | 17 | Сього бажаючи, хиба я легким розумом що робив? або що задумую, чи по тілу задумую, щоб було в мене то так - так, то, ні - нї. |
| 1 | 18 | Вірен же Бог, що слово наше до вас не було "так" і "нї". |
| 1 | 19 | Бо Син Божий Ісус Христос, вам вами проповідуваний, мною та Сильваном, та Тимотеем, не був "так" і "нї", а було у Йому "так". |
| 1 | 20 | Бо, скільки обітниць Божих, то (все) в Йому "так" і в Йому "амінь", на славу Божу через нас. |
| 1 | 21 | Той же, що утверджує нас із вами у Христа й намастив нас - Бог, |
| 1 | 22 | Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших. |
| 1 | 23 | Я ж сьвідком Бога призиваю на свою душу, що, щадивши вас, ще не прийшов в Коринт. |
| 1 | 24 | Не тому, що ми пануємо над вірою вашою; нї, ми помічники вашої радости, бо ви стоїте вірою. |
| 2 | 1 | Розсудив же я сам із собою се, щоб знов у смутку до вас не прийти. |
| 2 | 2 | Бо коли я завдаю смутку вам, то хто мене розвеселить, як не той, хто засмучений через мене. |
| 2 | 3 | І написав вам се, щоб, прийшовши не мав смутку від тих, котрими годилось би менї веселитись, певен будучи про всїх вас, що моя радість для всіх вас. |
| 2 | 4 | Бо з великого горя, і туги серця написав я вам з многими сьлїзми, не щоб ви смуткували, а щоб пізнали любов, котрої в мене пребагате до вас. |
| 2 | 5 | Коли ж хто засмутив, не мене засмутив, а від части (щоб не отягчив я) і всіх вас. |
| 2 | 6 | Доволї такому сієї кари від многих. |
| 2 | 7 | Так що напротив лучче простїть і утіште, щоб надто великий сум не дожер такого. |
| 2 | 8 | Тим же благаю вас, обявіть любов до него. |
| 2 | 9 | На те бо й писав я, щоб мати доказ од вас, чи у всьому ви слухняні. |
| 2 | 10 | Кому ж ви прощаєте, тому й я; бо й я, коли що кому простив, то ради вас перед лицем Христа, |
| 2 | 11 | щоб не подужав нас сатана; бо нам відомі задуми його. |
| 2 | 12 | Прийшовши ж у Трояду на благовісте Христове, як відчинено менї двері в Господі, |
| 2 | 13 | не мав я впокою в дусї моїм, не знайшовши Тита, брата мого; а, попрощавшись із ними, вийшов у Македонию. |
| 2 | 14 | Богу ж дяка, що завсїгди дає нам побіду в Христї, і пахощі знання свого обявляє через нас у всякому місцї. |
| 2 | 15 | Бо ми пахощі Христові Богу в і тих, що спасають ся, і в тих, що погибають: |
| 2 | 16 | одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на акитте; та кого на се вистачить? |
| 2 | 17 | Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як од Бога, перед Богом, у Христї глаголемо. |
| 3 | 1 | Чи нам же починати внов самих себе поручати? або треба нам, як яншим, поручальних листів до вас, чи од вас поручальних (листів?). |
| 3 | 2 | Ви наше посланнє, написане в серцях наших, котре знають і читають усї люде. |
| 3 | 3 | (А й надто) ви явлені, що ви посланнє Христове через служенне наше, написане не чернилом, а Духом Бога живого, не на камяних скрижалях, а на тілесних скрижалях серця. |
| 3 | 4 | Надїю ж таку маємо через Христа до Бога, |
| 3 | 5 | бо ми не в силї самі від себе що думати, яко із себе; а сила наша від Бога, |
| 3 | 6 | котрий і дав нам силу бути слугами нового завіту, не букви, а духа; буква бо вбиває, а дух животворить. |
| 3 | 7 | Коли ж служенне смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його Минущої, |
| 3 | 8 | як же не більше служенне духа буде в славі? |
| 3 | 9 | Бо коли служеннє осуду - слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою? |
| 3 | 10 | Бо й не прославилось прославлене в тій мірі, задля переважуючої слави. |
| 3 | 11 | Коли бо те, що минає, в славі, то багато більше в славі те, що пробуває. |
| 3 | 12 | Маючи оце таке впованнє, уживаємо велику волю, |
| 3 | 13 | а не яко ж Мойсей, що клав покривало на лице своє, щоб сини Ізраїлеві не дивились на конець минущого. |
| 3 | 14 | Та осьліпились думки їх: бо аж до сього дня те ж покривало в читанню старого завіту зостаєть ся невідкрите, котре в Христї зникає. |
| 3 | 15 | Нї, аж до сього дня, коли читаєть ся Мойсея, покривало на серцї їх лежить. |
| 3 | 16 | Як же обернуть ся до Господа, здіймаєть ся покривало. |
| 3 | 17 | Господь же Дух; де ж Господень Дух, там воля. |
| 3 | 18 | Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуемось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа. |
| 4 | 1 | Тим же то, маючи се служенне, яко же помилувані, не слабнемо, |
| 4 | 2 | а відреклись тайного в безчестю, не ходячи в лукавстві, анї хитруючи словом Божим, а явленнєм правди поручаючи себе всякій совісті чоловічій перед Богом. |
| 4 | 3 | Коли ж і закрите благовісте наше, то у погибаючих єсть закрите, |
| 4 | 4 | в котрих бог віку сього осьліпив думки їх, невірних, щоб не засияло їм сьвітло благовістя слави Христа, котрий єсть образ Бога. |
| 4 | 5 | Бо ми не себе самих проповідуємо, а Христа Ісуса Господа, себе ж самих слугами вашими Ісуса ради. |
| 4 | 6 | Бо Бог, що звелїв з темряви засияти, той засьвітив у серцях наших на просьвіченнє розуміння слави Божої в лицї Ісус-Христовім. |
| 4 | 7 | Маємо ж скарб сей у глиняних посудах, щоб премножество сили було від Бога, а не від нас. |
| 4 | 8 | У всьому горюємо, та не нарікаємо; трівожимось, та не теряемо надїї, |
| 4 | 9 | гонять нас, та ми не покинуті; повалені ми, та не погублені; |
| 4 | 10 | всякого часу мертвість Господа Ісуса на тїлї носимо, щоб і життє Ісу-сове в тїлї нашому являло ся, |
| 4 | 11 | Завсїди бо нас живих на смерть видають задля Ісуса, щоб і життє Ісусове являлось у смертному тїлї нашому. |
| 4 | 12 | Тим же оце смерть в нас орудує, а жнтте в вас. |
| 4 | 13 | Мавши той же дух віри, по писаному: Я вірував, тим і глаголав, і ми віруємо, тим і глаголемо, |
| 4 | 14 | знаючи, що хто підняв Господа Ісуса, і нас через Ісуса підійме і поставить з вами. |
| 4 | 15 | Все бо задля вас, щоб богата благодать через благодареннє многих намножувалась вга славу Божу. |
| 4 | 16 | Тим то не слабнемо; нї, хоч зовнїшнїй наш чоловік млЇє, та нутряний обновляєть ся день у день. |
| 4 | 17 | Бо теперішня легкота горя нашого надто над міру приготовлює нам вічню вагу слави, |
| 4 | 18 | нам, що не дивимось на вйдоме, а на невидоме; що бо вйдоме, дочасне, що ж невидоме, вічне. |
| 5 | 1 | Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах. |
| 5 | 2 | Бо в сьому ми стогнемо, бажаючи одягтись домівкою нашою, що з неба, |
| 5 | 3 | коли б тільки нам, і одягнувшись нагими не явитись. |
| 5 | 4 | Бо, стогнемо отягчені, будучи в тїлї сьому, з котрого не хочемо роздягтись, а одягнутись, щоб смертне було пожерте життєм. |
| 5 | 5 | На се сотворив нас Бог, і дав нам задаток Духа. |
| 5 | 6 | Оце ж маймо духа всякого часу знаймо, що, домуючи в тїлї, ми далеко від Господа: |
| 5 | 7 | (бо ходимо вірою, а не видїннєм.) |
| 5 | 8 | Маймо ж духа й волїймо лучче бути далеко від тїла, а домувати у Господа. |
| 5 | 9 | Тим і силкуємось, чи то будучи дома, чи далеко від дому, бути Йому любими. |
| 5 | 10 | Всім бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе. |
| 5 | 11 | Знаючи оце страх Господень, пересьвідчуємо людей; Богові ж явні ми, і вповаю, що й вашим совістям обявились. |
| 5 | 12 | Не знов бо похваляємо себе перед вами, а даємо вам причину хвалитись нами, щоб мали що (відказувати) тим, що хвалять ся лицем, а не серцем. |
| 5 | 13 | Бо як ми не при собі, то (се) Богові; а як ми тверезимось (здержуємось), |
| 5 | 13 | вам. |
| 5 | 14 | Бо любов Христова вимагає від нас, судячих так, що, коли один за всіх умер, тодї всі вмерли; |
| 5 | 15 | і (що) Він умер за всїх, щоб живі нїколи більш собі не жили, а Тому, хто за них умер і воскрес. |
| 5 | 16 | Тимже ми від нинї нїкого не знаємо по тілу; коли ж і знали по тїлу Христа, то тепер більш не знаємо. |
| 5 | 17 | Тимже, коли хто в Христї, той нове сотворіннє; старе минуло; ось стало все нове. |
| 5 | 18 | Усе ж від Бога, що примирив нас із собою через Ісуса Христа, і дав нам служеннє примірення. |
| 5 | 19 | яко ж бо Бог був у ХристЇ, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення. |
| 5 | 20 | Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріть ся з Богом. |
| 5 | 21 | Бо Він Того, хто не знав гріха, за нас гріхом зробив, щоб ми були праведностю Божою в Йому. |
| 6 | 1 | Помагаючи ж (Йому), благаємо вас, щоб ви марно благодать Божу не приймали. |
| 6 | 2 | (Бо глаголе: Приятного часу вислухав я тебе, і в день спасення поміг тобі. Ось тепер пора приятна, ось тепер день спасення.) |
| 6 | 3 | Ніякого нї в чому не даємо спотикання, щоб не було ганене служеннє, |
| 6 | 4 | а у всьому показуючи себе яко слуг Божих: у великому терпінню, в горю, в нуждах, в тіснотах, |
| 6 | 5 | в ранах, в темницях, в бучах, у працях, у недосипаннях, у постах, |
| 6 | 6 | в чистоті, в знанню, в довготерпінню, в добрості, в сьвятому Дусї, в любові нелицемірній, |
| 6 | 7 | в словах правди, в силї Божій, із зброєю праведности в правій і лївій, |
| 6 | 8 | славою і безчестєм, ганьбою і хвалою; яко дуросьвіти, та правдиві; |
| 6 | 9 | яко незнані, та познані; яко вмираючі, і ось ми живі; яко карані, та не повбивані; |
| 6 | 10 | яко сумні, а завсїди веселі, яко вбогі, многих же збогачуючі; яко нічого немаючі, а все держучи. |
| 6 | 11 | Уста наші відкрились до вас, Коринтяне,- серця, наші розпросторились. |
| 6 | 12 | Не стіснені ви в нас, а тїснитесь в утробах ваших. |
| 6 | 13 | Такою ж нагородою (кажу вам, як дїтям) розпросторітесь і ви. |
| 6 | 14 | Не ходіть у жадному ярмі з невірними , яке бо товаришуванне праведности і беззаконня, і яка спільність сьвітла з темрявою? |
| 6 | 15 | Яка ж згода в Христа з Велиялом? або яка часть вірному з невірним? |
| 6 | 16 | І яка згода церкви Божої з ідолською? бо ви церква Бога живого, яко ж рече Бог: вселю ся в них, і ходити му; і буду їм Бог, а вони будуть менї люде. |
| 6 | 17 | Тимже вийдіть із між них, і відлучіть ся, глаголе Господь, і до нечистого не приторкайтесь; і я прийму вас, |
| 6 | 18 | і буду вам за отця, а ви будете менї за синів і дочок, глаголе Господь Вседержитель. |
| 7 | 1 | Мавши оце сї обітування, любі (мої), очищуймо себе від усякої нечистї тїла і духа, звершуючи сьвятість у страсї Божому. |
| 7 | 2 | Зрозумійте нас: ми нїкого не скривдили, нікого не зопсували, нї з кого не здирали. |
| 7 | 3 | Не на осуд глаголю; бо попереду сказав я, що в серцях наших ви (такі), щоб умирати з вами і жити. |
| 7 | 4 | Велика сьмілость моя до вас, велика похвала менї за вас; сповнив ся я утїхою; надто багатий я радощами у всякому горю нашому. |
| 7 | 5 | Бо, й як прийшли ми в Македонию, ніякого впокою не мало тіло наше, у всьому бідуючи: осторонь боротьби, в серединї страхи. |
| 7 | 6 | Та Бог, що втїшає смиренних, утїшив нас приходом Титовим, |
| 7 | 7 | не тільки ж приходом його, та й утїшеннем, котрим утішив ся про вас, оповідуючи даше бажаннє, ваше риданнє, вашу прихільність до мене, так що я вельми зрадував ся. |
| 7 | 8 | Бо хоч я й засмутив вас посланнєм, не каюсь, хоч і каяв ся; бачу бо, що те посланне, хоч і на час, засмутило вас. |
| 7 | 9 | Тепер я радуюсь, не тому, що ви засмутились були, а тому, що смуткували на покаянне, засмутились бо ви по Бозї, щоб нї в чому не було вам шкоди від нас. |
| 7 | 10 | Бо смуток по Бозї нерозкаяне по каянне на спасенне робить, смуток же сьвіта сього смерть робить. |
| 7 | 11 | Ось бо се саме, що покували, яке велике зробило в вас дбаннє, а (яке) оправданнє, а жаль, а страх, а бажаннє, а ревність, яке (відомщенне)! У всьому доказали ви, що чисті в сьому дїлї. |
| 7 | 12 | А хоч і писав я вам, то не задля того, хто скривдив, і не задля того, хто скривджений, а щоб явилось у вас дбаннє наше про вас, перед Богом. |
| 7 | 13 | Того ж то втішились ми втїшеннем вашим; а й надто більш зрадїли радістю Титовою, що заспокоїв ся дух його від усіх вас. |
| 7 | 14 | Бо коли я хваливсь йому чим про вас, то не осоромив ся; а, як усе і по правді говорили ми вам, так і хвала наша перед Титом правдивою була. |
| 7 | 15 | Серце ж його ще більш до вас (прихиляєть ся), згадуючи послух усїх вас, з яким страхом і трепетом прийняли його. |
| 7 | 16 | Радуюсь оце, що у всьому можу ввіритись вам. |
| 8 | 1 | Даємо ж вам знати, браттє, про благодать Божу, дану церквам Македонським, |
| 8 | 2 | що у великому допустї горя наддостаток радощів їх, і до глибини убожество їх достаткувадо багацтвом щирости їх. |
| 8 | 3 | Бо вони по силї - се я сьвідкую - і над силу доброхітні. |
| 8 | 4 | З великим благаннєм благали нас прийняти дар і товаришуваннє (спілність) в служенню сьвятим. |
| 8 | 5 | І не, яко ж ми надіялись, а оддали себе перш Господеві, та й нам, волею Божою; |
| 8 | 6 | тим то ми вблагали Тита, щоб, яко ж перше почав, так і скінчив у вас благодать сю. |
| 8 | 7 | А ви, яко ж у всьому достаткуєте вірою, і словом, і знаннем, і всяким дбаннєм, і любовю вашою до нас, щоб і в сїй благодатї достаткували. |
| 8 | 8 | Не повеліваючи глаголю, а через дбаннє инших хочу допевнитись в щирості вашої любови. |
| 8 | 9 | Знаєте бо благодать Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас з'убожів, бувши багатим, щоб ви убожеством Його збагатились. |
| 8 | 10 | І в сьому даю раду: се бо вам на користь, котрі не тільки робити, та й хотіти перш почали від торішнього літа. |
| 8 | 11 | Тепер же і кінчіть роботу, щоб яко ж була охота хотїти, так щоб і скінчили по спромозї. |
| 8 | 12 | Бо коли в кого в охота, то вона приятна по тому, як хто мав, а не по тому, як хто не мав. |
| 8 | 13 | (Нехай) бо не (буде) иншим одрада, а вам горе, а по рівнотї: |
| 8 | 14 | в теперешнїй час ваш достаток про їх недостаток, щоб і їх достаток був про ваш недостаток, щоб була рівнота, |
| 8 | 15 | яко ж писано: хто (назбирав) багато, не надто мав, і хто мало, не мав недостатку. |
| 8 | 16 | Дякуємо ж Богові, що дав таке щире дбанне про вас у серце Титу. |
| 8 | 17 | Бо благанне таки прийняв, та й, бувши прихильнішим своєю охотою, вийшов до вас. |
| 8 | 18 | Послали ж ми з ним і брата, котрого похвала в євангелию по всіх церквах. |
| 8 | 19 | Не тільки ж се; а він і вибраний від церков товариш наш з сією благодаттю, що нею служимо на славу самого Господа й на одраду вашу, |
| 8 | 20 | остерегаючись того, щоб хто не дорікав нам достатком сім, котрим ми служимо, |
| 8 | 21 | промишляючи про добре не тільки перед Богом, та й перед людьми. |
| 8 | 22 | Послали ж з ними брата нашого, про котрого ми допевнились, що він у многому дуже пильний, тепер же він ще пильнїший, у великій надїї на вас. |
| 8 | 23 | Що до Тита, то він мій товариш і помічник про вас; що до братів наших, вони посланники церков, слава Христова. |
| 8 | 24 | Покажіть же доказ любови вашої і хвалення нашого вами перед ними й перед лицем церков. |
| 9 | 1 | Про служенне ж сьвятим злишнє мені писати вам: |
| 9 | 2 | бо я знаю охоту вашу, котрою про вас хвалюсь Македонянам, що Ахая приготовилась від торішнього лїта, і ваша ревність заохотила многих. |
| 9 | 3 | Післав же я братів, щоб похвала наша, що єсть про вас, не зробилась марна в сьому случаї, щоб, яко ж казав я, ви були готові, |
| 9 | 4 | щоб, як прийдуть зо мною Македоняне та знайдуть вас неготових, ми (щоб не сказати ви) не осоромились, сією сьмілостю хвальби. |
| 9 | 5 | Оце ж надумавсь я, що треба вблагати браттє, нехай попереду пійдуть до вас, і заздалегідь наготовлять сей дар ваш, про котрий наперед звіщено, що він готовий, так як дар, а не як здирство. |
| 9 | 6 | Оце ж: хто сїе скупо, скупо й жати ме; а хто сїе в дарах, в дарах і жати ме. |
| 9 | 7 | Кожен (давай), яко ж постановляє в серці, не з жалю або з примусу; веселого бо дателя любить Бог. |
| 9 | 8 | Силен же Бог всякою благодаттю збогатити вас, щоб у всьому всякого часу всякий достаток маючи, збагачувались ви всяким добрим ділом, |
| 9 | 9 | (яко ж писано: Розсипав, дав убогим; праведність його пробував по вік. |
| 9 | 10 | Хто ж дає насінне сїючому, подасть і хлїб на їжу, і намножить насінне ваше і зростить засїви праведности вашої), |
| 9 | 11 | щоб у всьому збагатились на всяку щирість, котра через нас робить подяку Богу. |
| 9 | 12 | Бо порядкуванне служення сього не тільки сповняє недостатки сьвятих, а також достаткуе многими подяками Богові. |
| 9 | 13 | Дознавши служення сього, прославляють вони Бога за покірне визнаваннє ваше благовістя Христового, і за щирість общення з ними і з усіма, |
| 9 | 14 | і молять ся за вас, прихиляючись до вас задля превеликої благодати Божої в вас. |
| 9 | 15 | Дяка ж Богові за невимовний дар Його. |
| 10 | 1 | Сам же я Павел благаю вас лагідностю і тихостю Христовою, а що в вічі смиренний між вами, а, не будучи між вами, сьміливий проти вас; |
| 10 | 2 | благаю ж, щоб, бувши між вами, не бути сьміливим з тією певнотою, якою думаю осьмілитись проти деяких, що думають про нас, нїби ми ходимо по тїлу. |
| 10 | 3 | Бо ходячи в тїлї, не по тїлу воюємо: |
| 10 | 4 | (бо зброя воювання нашого не тілесна, а сильна Богом на зруйнованнє твердинь,) |
| 10 | 5 | руйнуючи видумки і всяку висоту, що встає проти знання Божого, і займаючи в полонь усякий розум на послух Христу, |
| 10 | 6 | і будучи на поготові помститись над усяким непослухом, як сповнить ся ваш послух. |
| 10 | 7 | Хиба ви на лице дивитесь? Коли хто певен у собі, що він Христів, нехай знов по собі думає так, Що, як він Христів, так і ми Христові. |
| 10 | 8 | Бо коли б я ще більш хвалив ся властю нашою, що дав нам Господь на збудуваннє, а не на зруйнуваннє ваше, то не осоромив ся б |
| 10 | 9 | (Та) щоб не здаватись, наче б лякав вас посланнями, - |
| 10 | 10 | бо послання (його) скажуть, важкі і кріпкі, а присутність тїла немочна і слово мизерне, - |
| 10 | 11 | такий нехай се знає, що які ми словом у посланнях, не бувши (між вами), такі ми й дїлом, бувши (між вами). |
| 10 | 12 | Бо не сьміємо прилїчувати або рівняти себе до деяких, що самі себе хвалять; ті, що самі в собі себе міряють і порівнюють самих себе, не розуміють. |
| 10 | 13 | Ми ж не без міри хвалити мемось, а по мірі мірила, що відмірив нам Бог, |
| 10 | 13 | міру, щоб досягти і до вас. |
| 10 | 14 | Ми бо не так, як би не досягнувши вас, над міру простираємось; бо аж і до вас досягли благовістом Христовим. |
| 10 | 15 | Не без міри хвалимось чужою працею, маючи надїю, що, як виросте віра ваша, то звеличимось і ми по мі рилу нашому надто, |
| 10 | 16 | щоб і дальше вас благовіствувати, і не хвалитись над тим, що чужим мірилом приготовлене. |
| 10 | 17 | Хто ж хвалить ся, нехай у Господі хвалить ся. |
| 10 | 18 | Бо не той певний, хто сам себе хвалить, а кого Господь похваляє. |
| 11 | 1 | Ой коли б ви трохи потерпіли моє безумство! а таки потерпите мене. |
| 11 | 2 | Бо я ревную про вас ревностю Божою; я бо заручив вас одному мужо-ві, щоб чистою дївою привести перед Христа. |
| 11 | 3 | Бою ся ж, щоб, як змій Єву обманив лукавством своїм, так не попсувались думки ваші, (одвернувши) від простоти в Христї. |
| 11 | 4 | Бо коли ж хто, прийшовши, иншого Христа проповідує, котрого ми не проповідували, або духа иншого ви приймаєте, котрого не прийняли, або инше благовісте, котрого не одержали; то ви були б дуже терпіливі. |
| 11 | 5 | Думаю бо, що я нічим не зоставсь позаду передніх апостолів. |
| 11 | 6 | Хоч бо я й неук словом, та не розумом; ні, ми знані у всьому між вами. |
| 11 | 7 | Або гріх я зробив, себе смиряючи, щоб ви пійшли вгору, бо даром благовістє Боже проповідував вам? |
| 11 | 8 | Од инших церков брав я, приймаючи плату, на служеннє вам; |
| 11 | 9 | і, прийшовши до вас, та й бувши в недостатку, не був я нікому важким; бо недостаток мій сповнили брати мої, що прийшли з Македониї; та й у всьому я хоронив себе, щоб не бути вам важким, і хоронити му. |
| 11 | 10 | (Як) істина Христова є в мені (так вірно), що похвала ся не загородить ся від мене в сторонах Ахайських. |
| 11 | 11 | Чого ж? хиба, що не люблю вас? Бог знає (те). |
| 11 | 12 | Що ж роблю, те й робити му, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми. |
| 11 | 13 | Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидають ся апостолами Христовими. |
| 11 | 14 | І не диво: сам бо сатана прикидаєть ся ангелом сьвітлим. |
| 11 | 15 | Не велика ж річ, коли й слуги його прикидають ся слугами правди. Конець їх буде по ділам їх. |
| 11 | 16 | Знов глаголю: щоб нїхто не вважав мене за безумного; коли ж ні хоч яко безумного мене прийміть, щоб хоч трохи менї похвалитись. |
| 11 | 17 | А що глаголю, не глаголю по Господї, а мов би в безумстві, у сїй певноті похвали. |
| 11 | 18 | Яко ж бо многі хвалять ся по тїлу, то й я хвалити мусь. |
| 11 | 19 | Радо бо терпите безумних, розумними бувши. |
| 11 | 20 | Терпите бо, як хто підневолює вас, як хто жере (вас), як хто обдирає (вас), як хто величаєть ся, як ганбе вас у лице. |
| 11 | 21 | Робом досади глаголю, так ніби ми знемоглись. Коли ж у чому хто осьмілюєть ся (у безумстві глаголю), то й я осьмілююсь. |
| 11 | 22 | Вони Євреї? І я. Вони Ізраїлітяне? І я. Вони насїннє Авраамову? І я. |
| 11 | 23 | Христові слуги? (безумствуючи глаголю) я більше: В працях премного, в ранах без міри, у темницях пребагато, при смерти почасту. |
| 11 | 24 | Од Жидів пять раз по сорок без одного прийняв я. |
| 11 | 25 | Тричі киями бито мене, а один раз каменовано; тричі розбивав ся корабель, ніч і день пробув я в глибині; |
| 11 | 26 | у дорогах почасту, у бідах (на) водї, у бідах (од) розбійників, у бідах од земляків, у бідах од поган, у бідах у городі, у бідах у пустині, у бідах на морі, у бідах між лукавими братами; |
| 11 | 27 | у праці і в журбі, почасту в недосипанню, в голоді і жаждї, в постах часто, в холоді й наготі. |
| 11 | 28 | Опріч того, що осторонь, налягав на мене щоденна журба про всі церкви. |
| 11 | 29 | Хто знемогає, щоб і я не знемогав? Хто блазнить ся, щоб і я не горів? |
| 11 | 30 | Коли хвалитись треба, то хвалити мусь тим, що від немочі моєї. |
| 11 | 31 | Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, будучи благословен на віки, знає, що я не обманюю. |
| 11 | 32 | У Дамаску царський намістник Арета, стеріг город Дамащан, хотівши піймати мене; |
| 11 | 33 | і віконцем у коші спущено мене по стїнї, і втік я з рук його. |
| 12 | 1 | Не користь же мені хвалитись, та перейду до видіння і одкриття Господнього. |
| 12 | 2 | Я знаю чоловіка в Христї перед чотирнайцятьма літами (чи в тїлї, не знаю, чи без тіла, не знаю; Бог знає), підхопленого аж до третього неба. |
| 12 | 3 | І знаю такого чоловіка (чи в тїлї, чи без тїла, не знаю; Бог знає), |
| 12 | 4 | що був підхоплений у рай, і чув він слова невимовні, що не можна чоловікові промовити. |
| 12 | 5 | Таким хвалити мусь; собою ж не хвалити мусь, а тільки немощами моїми. |
| 12 | 6 | Коли бо я схочу хвалитись, не буду безумний, бо говорити му правду; та вдержуюсь, щоб хто мене не вважав над те, чим бачить мене або чує що від мене; |
| 12 | 7 | І, щоб превеликими відкриттями надто не величатись менї, дано мені колючку в тіло, ангела сатану, нехай бє мене в лице, щоб не величав ся. |
| 12 | 8 | Про него тричі Господа благав я, щоб відступив від мене. |
| 12 | 9 | Та Він сказав мені: Доволї з тебе благодати моєї, сила бо моя в немощі звершуєть ся. Найлюбіше ж оце лучче хвалитись менї немощами моїми, щоб вселилась у мене сила Христова. |
| 12 | 10 | Тим любо мені в немочах, докорах, нуждах, гоненнях, тїснотах за Христа, коди бо я немочний, тоді я сильний. |
| 12 | 11 | Я зробивсь безумним хвалячись; ви мене примусили; бо треба, щоб я був хвалений од вас; нїчим бо я не гірший од найперших апостолів, хоч я й ніщо. |
| 12 | 12 | Справді ознаки апостола стались між вами у всякому терпінню, в ознаках, чудесах і силах. |
| 12 | 13 | Що бо єсть, чим вас упосліджено перед иншими церквами? хиба тим, що я сам не був вам важким? Простіть мені сю кривду |
| 12 | 14 | Ось утрете готов я прийти до вас, і не буду важким вам, бо не шукаю вашого, а вас, бо не дітям треба для родителїв скарбувати, а родителям для дітей |
| 12 | 15 | Менї ж найлюбіш буде втрачуватись і втрачувати себе за душі ваші; хоч вельми вас люблячи, я менше люблений вами |
| 12 | 16 | Нехай же буде так, що я не отягчив вас; та може, бувши хитрим, підступом обдирав вас? |
| 12 | 17 | Хиба кого посилав я до вас і через него покористувавсь од вас? |
| 12 | 18 | Ублагав я Тита, й разом з ним послав брата. Хиба покористувавсь чим од вас Тит? Чи не тим же духом ходили ми? не тими ж слїдами? |
| 12 | 19 | Хиба думаєте знов, що оправдуємось перед вами? Перед Богом у Христї глаголемо; усе ж, любі, на ваше збудуваннє. |
| 12 | 20 | Боюсь бо, щоб иноді прийшовши, не знайшов вас не такими, як хочу, і щоб ви не знайшли мене таким, якого не хочете, щоб инодї (не було) змагання, зависти, досад, сварок, пересудів, нашептів, пихи, безладу, |
| 12 | 21 | щоб, як прийду знов, не принизив мене Бог мій між вами, і щоб не оплакував многих, що перше згріши ли, та й не покаялись у нечистоті, й блудї, й розпусті, що коїли. |
| 13 | 1 | Се вже втрете йду до вас. При устах двох сьвідків або трох стане кожне слово. |
| 13 | 2 | Наперед казав я вам і наперед кажу, мов би був перед вами вдруге, і тепер, не бувши між вами, пишу до тих, що перше згрішили, і до всїх инших, що, як прийду знов, то не пощаджу: |
| 13 | 3 | бо ви шукаєте в менї доказу глаголючого в мені Христа, котрий до вас не немочний, а потужний в вас. |
| 13 | 4 | Бо хоч і розпято Його від немощі, та живий Він од сили Божої. Бо хоч і ми немочні с Йому, та жити мемо з Ним од сили Божої в вас. |
| 13 | 5 | Самих себе розбирайте, чи ви в вірі; самих себе вивідайте. Чи то ж не знаєте себе самих, що Ісус Христос у вас єсть? Хиба тільки, що ви недостойні. |
| 13 | 6 | Сподїваю ся ж, що зрозумієте, що ми не недостойні. |
| 13 | 7 | Молю ся ж Богу, щоб ви не зробили ніякого зла, не щоб ми хвальними явили ся, а щоб ви добре зробили, а ми яко нехвальні були. |
| 13 | 8 | Нїчого бо не можемо проти правди, а за правду. |
| 13 | 9 | Радуємось бо, коли ми немочні, ви ж сильні; про се ж і молимо ся на звершенне ваше. |
| 13 | 10 | Тим то й не бувши між вами, пишу, щоб бувши між вами не зробив без'ощадно по властї, котру дав менї Господь на збудованнє, а не на руйнованне. |
| 13 | 11 | На останок, браттє; радуйте ся, звершуйтесь, утішайтесь, те ж саме думайте, мирно живіть, то й Бог любови й миру буде з вами. |
| 13 | 12 | Витайте один одного цїлуваннем сьвятим. Витають вас, усї сьвяті. |
| 13 | 13 | Благодать Господа Ісуса Христа і любов Божа, і причастє сьвятого Духа з усїма вами. Амінь. |