Multilingual Scriptures Home » Ukrainian 1871 NT » 1 Corinthians
| Ukrainian 1871 NT | ||
| Chapter # | Verse # | Verse Detail |
| 1 | 1 | Павел, покликаний апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Состен брат, |
| 1 | 2 | церкві Божій в Коринтї, осьвяченим в Ісусї Христї, покликаним сьвятим, з усїма, которі призивають імя Господа нашого Ісуса Христа, на всякому місці, у них і в нас: |
| 1 | 3 | благодать вам і впокій од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. |
| 1 | 4 | Дякую Богу моєму всякого часу за вас про благодать Божу, дану вам в Христї Ісусї, |
| 1 | 5 | тим, що у всьому ви збагатились ним у всякім слові і всякім знанню, |
| 1 | 6 | яко ж сьвідченнє Христове утверджено в вас, |
| 1 | 7 | так що ви не маєте недостатку нї в однім даруванню, дожидаючись одкриття Господа нашого Ісуса Христа, |
| 1 | 8 | котрий і утвердить вас до кінця, щоб ви були невинуваті в день Господа нашого Ісуса Христа. |
| 1 | 9 | Вірен бо Бог, через котрого покликані ви в общеннє Сина Його, Ісуса Хрнста, Господа нашого. |
| 1 | 10 | Благаю ж вас, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, щоб те саме говорили ви всі, і щоб не було між вами розділення, а щоб були з'єднані в одному розумінню і в одній мислі. |
| 1 | 11 | Звіщено бо менї про вас, браттє моє, від Хлоїних, що між вами єсть незгодини. |
| 1 | 12 | Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: Я Павлів; а я Аполосів; а я КиФіїн; а я Христів. |
| 1 | 13 | Хиба поділивсь Христос? хиба Павла розпято за вас? або в імя Павлове хрестились ви? |
| 1 | 14 | Дякую Богові, що я нікого з вас не охрестив, тільки Криспа та Гая, |
| 1 | 15 | щоб хто не сказав, що в імя моє я охрестив. |
| 1 | 16 | Хрестив же я й СтеФанів дім; більш не знаю, чи кого другого хрестив. |
| 1 | 17 | Не послав бо мене Христос хрестити, а благовістити, не в премудрости слова, щоб не опустїв хрест Христів. |
| 1 | 18 | Слово бо про хрест погибаючим дурощі, нам же, що спасаємось, сила Божа. |
| 1 | 19 | Писано бо: Погублю премудрість премудрих, і розум розумних відкину. |
| 1 | 20 | Де мудрець? де письменник? де дослїджуватель віку сього? Чи не обернув Бог премудрість сьвіта сього в дурощі? |
| 1 | 21 | Коли бо у премудрості Божій не пізнав сьвіт Бога премудростю, то зводив Бог дурощами проповіді спасти віруючих. |
| 1 | 22 | Коли і Жиди ознак доповняють ся, і Греки премудростї шукають, |
| 1 | 23 | ми проповідуємо Христа рознятого, Жидам поблазнь, Грекам же дурощі, |
| 1 | 24 | самим же покликаним, і Жидам і Грекам, Божу силу й Божу премудрість: |
| 1 | 25 | тим що немудре Боже мудріще від людей, а неміцне Боже кріпше людей. |
| 1 | 26 | Спогляньте бо ва покликаннє ваше, браттє, що небагато (між вами) премудрих по тїлу, небагато сильних, небагато благородних; |
| 1 | 27 | ні, немудре сьвіїа вибрав Бог, щоб осоромити премудрих, і безсильне сьвіта вибрав Бог, щоб осоромити потужне, |
| 1 | 28 | і незначне сьвіту і погорджене вибрав Бог, і те чого нема, щоб те, що є, в нїщо обернути, |
| 1 | 29 | щоб не велсчалось нїяке тїло перед Ним. |
| 1 | 30 | З Него ж і ви в Христї Ісусї, що став ся нам премудростю від Бога, і праведностю, і освяченнєм, і викупленнєм, |
| 1 | 31 | щоб, яко ж писано: Хто хвалить ся, в Господі хвалив ся. |
| 2 | 1 | І я, прийшовши до вас, браттє, прийшов не з високим словом або премудростю, звіщаючи вам сьвідченнє Боже. |
| 2 | 2 | Бо я надумавсь, не знати нічого між вами, тільки Ісуса Христа, та й Його рознятого. |
| 2 | 3 | І був я в вас у слабосиллї, в страсї і в великій трівозї. |
| 2 | 4 | І слово мов, і проповідь моя не в переважливих словах людської премудрості, а в явленню духа і сили, |
| 2 | 5 | щоб віра ваша була не в мудрості людській, а в силі Божій. |
| 2 | 6 | Премудрість же промовляємо між звершеними, та премудрість не віка сього, анї князів віка сього, що зникають, |
| 2 | 7 | а промовляємо премудрість Божу тайну, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу, |
| 2 | 8 | котрої ніхто з князів віка сього не пізнав; бо коли б пізнали, то Господа слави не розпяли б. |
| 2 | 9 | Нї, яко ж писано: Чого око не видїло, нї ухо не чуло і що на серце чоловікові не зійшло, те наготовив Бог тим, хто любить Його. |
| 2 | 10 | Нам же Бог відкрив Духом своїм; бо Дух усього досліджує, навіть і глибокостей Божих. |
| 2 | 11 | Хто бо з людей знає, що в чоловіку, окрім духа чоловічого, що в ньому? Так і що в Бозї, нїхто не знає тільки Дух Божий. |
| 2 | 12 | Ми ж не духа сьвіта прийняли а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога. |
| 2 | 13 | Се промовляємо не ученими словами людської премудрости, а навченими Духом сьвятим, духовні (речи) духовним (словом) подаючи. |
| 2 | 14 | Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого; дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати. |
| 2 | 15 | Духовний же розбірає все, він же від нїкого не розбираєть ся. |
| 2 | 16 | Хто бо зрозумів ум Господень, щоб ясувати його ? Ми ж ум Христів маємо. |
| 3 | 1 | І я, браттє, не міг промовляти до вас, яко до духовних, а яко до тїлесних, яко до малолїтків у Христї. |
| 3 | 2 | Молоком поїв вас, а не стравою; ще бо не змогли (знести того), та ще й тепер не можете, ще бо ви тїлесні. |
| 3 | 3 | Коли бо між вами зависть та сварня, та незгода, то хиба ж не тілесні ви й хиба не чоловічим робом ходите? |
| 3 | 4 | Коли бо каже хто: Я Павлів; другий же: Я Аполосів; то хиба ж не тілесні ви? |
| 3 | 5 | Хто ж Павел і хто Аполос? Та же ж вони тільки слуги, через котрих ви увірували, і як кому дав Господь. |
| 3 | 6 | Я посадив, Аполос поливав, Бог ж зростив. |
| 3 | 7 | Тим то ніщо й той, хто садить, і хто поливає, а хто зрощує - Бог. |
| 3 | 8 | Хто ж садить і хто поливає, сї одно, кожний же прийме нагороду свою по своїм труді. |
| 3 | 9 | Бо ми Божі помічники, ви Боже поле, Божа будівля. |
| 3 | 10 | По благодаті Божій, даній мені, яко мудрий будівничий, положив я основину, инший же будує. Нехай же кожен дпвить ся, як він будує. |
| 3 | 11 | Иншої бо підвалини ніхто не може положити окрім тієї, що положена, котра єсть Ісус Христос. |
| 3 | 12 | Коли ж хто будує на сій підвалині з золота, срібла, дорогого каменя, дерева, сїна, очерету, - |
| 3 | 13 | кожного діло буде явне; день бо (Господень) покаже, тим що в огні відкриеть ся, і яка в кожного робота, огонь випробує. |
| 3 | 14 | Коди робота встоїть, хто вибудував - прийме нагороду. |
| 3 | 15 | Коли робота згорить, понесе шкоду, сам же спасеть ся, тільки так, як через огонь. |
| 3 | 16 | Хиба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас ? |
| 3 | 17 | Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий сьвят, котрий єсте ви. |
| 3 | 18 | Нехай ніхто себе не обманює. Коли хто між вами здасть ся мудрим у віку сьому, нехай буде дурним, щоб бути премудрим. |
| 3 | 19 | Бо премудрість сьвіта сього - дурощі у Бога, писано бо: Спіймає премудрих в хитрощах їх. |
| 3 | 20 | І знов: Господь знає думки мудрих, що вони марні. |
| 3 | 21 | Тимже нїхто нехай не хвалить ся в людях; все бо ваше: |
| 3 | 22 | Чи то Павел, чи Аполос, чи Кифа, чи сьвіт, чи життє, чи смерть, чи теперішнє, чи будуче, - все ваше, |
| 3 | 23 | ви ж Христові, а Христос Божий. |
| 4 | 1 | Так нас нехай вважає чоловік, яко слуг Христових, і доморядників тайн Божих. |
| 4 | 2 | Ще ж до того від доморядників вимагають, щоб кожного знайдено вірним. |
| 4 | 3 | Та се в мене найменша річ, щоб мене судили ви або людський суд; ні, я й сам себе не суджу. |
| 4 | 4 | Бо нічого на себе не знаю, та сим я не оправдуюсь; суддя ж мій Бог. |
| 4 | 5 | Тимже ні про що перше часу не судіть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тоді похвала, буде кожному від Бога, |
| 4 | 6 | Се ж, браттє, приложив я до себе та Аполоса задля вас, щоб ви з нас навчились не думати більш того, шо написано, щоб один перед одним не неслись гордо проти другого. |
| 4 | 7 | Хто бо тебе одрізняє? що ж маєш, чого не прийняв (од Бога)? а коли прийняв, то чого величаєш ся, мов би не прийнявши? |
| 4 | 8 | Ви вже ситі, вже забагатіли, без нас зацарювали. О, щоб ви зацарювали, щоб і ми з вами царювали! |
| 4 | 9 | Та я думаю, що Бог нас, апостолів, яко останніх поставив, мов на смерть призначених; бо видовищем зробились ми сьвітові, і ангелам, і людям. |
| 4 | 10 | Ми дурні задля Христа, ви ж мудрі в Христї; ми немічні, ви ж кріпкі; ви славні, ми ж безчесні. |
| 4 | 11 | Ще ж і до сієї години й голодуємо й жаждуемо, й наготїєм і биті в лице, і тиняємось, |
| 4 | 12 | і трудимось, працюючи своїми руками; нас лають, а ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо; |
| 4 | 13 | нас хулять, ми молимось; мов сьміттє сьвіту стали ся ми, ометиця всім аж досі. |
| 4 | 14 | Не на сором вам се пишу, а яко дітей моїх любих остерегаю. |
| 4 | 15 | Бо, коли б ви мали й тисячі наставників у Христї, та батьків небагато; бо в Христї Ісусї благовістєм я вас появив (зродив). |
| 4 | 16 | Благаю ж оце вас, будьте послїдувателями моїми. |
| 4 | 17 | Про се післав я до вас Тимотея, мою любу дитину і вірного в Господі, котрий вам нагадає про дороги мої в Христї, яко ж усюди у всякій церкві я навчаю. |
| 4 | 18 | Мов би не мав я до вас прийти, так розгордїли деякі. |
| 4 | 19 | Я ж прийду скоро до вас, коли Господь схоче, і розвідаю не слово розгордївших, а силу. |
| 4 | 20 | Не в слові бо царство Боже, а в силї. |
| 4 | 21 | Чого хочете? чи з лозиною прийти менї до вас, чи з любовю і духом лагідности? |
| 5 | 1 | Звідусюди чути, що між вами перелюб, та такий перелюб, про який і між поганами не чувати, щоб хто жінку батька свого має. |
| 5 | 2 | І ви розгордїли, а не лучче б сумувати вам, щоб вилучено з між вас такого, що дїло се робить? |
| 5 | 3 | Я ж бо, небувши між вами тїлом, а бувши духом, уже присудив, яко бувший (між вами), щоб того, хто так робить, |
| 5 | 4 | в імя Господа нашого Ісуса Христа, як зберетесь ви і дух мій силою Господа нашого Ісуса Христа, |
| 5 | 5 | видали такого сатанї на погибель тїла, щоб дух спас ся в день Господа Ісуса. |
| 5 | 6 | Не добре величаннє ваше. Хиба не знаєте, що трохи квасу все місиво заквашує. |
| 5 | 7 | Очистьте ж старий квас, щоб ви були нове місиво, яко ж ви й є безквасні, бо пасха наша, Христос, заколена за нас. |
| 5 | 8 | Тим же сьвяткуймо не в старому квасї, анї в квасі злоби та лукавства, а в опрісноках чистоти і правди. |
| 5 | 9 | Писав я до вас ув одному листї, щоб ви не мішались із перелюбниками, |
| 5 | 10 | та не в загалі з перелюбниками сьвіта сього, або з зажерливими, або хижаками, або ідолослужителями; бо мусїли б хиба з сьвіта сього зійти. |
| 5 | 11 | Тепер же я писав вам, щоб не мішались, коли хто, звавшись братом, буде або перелюбник, або зажерливий, або ідолослужитель, або злоріка, або пяниця, або хижак; з таким і не їсти. |
| 5 | 12 | Чого бо менї й тих судити, що осторонь (вас)? Хиба не тих, що в серединї, ви судите? |
| 5 | 13 | Тих же, що осторонь. Бог судить. То ж вилучте лукавого з між себе. |
| 6 | 1 | Не вже ж із вас хто сьміє, мавши дїло з другим, судитись перед неправедними, а не перед сьвятими? |
| 6 | 2 | Хиба не знаєте, що сьвяті сьвіт судити муть? а коди сьвіт судити меть ся од вас, то хиба ви не достойні найменших річей судити ? |
| 6 | 3 | Хиба не знаєте, що ми ангелів судити мем, а не тількі житейські речі? |
| 6 | 4 | Коли ж маєте судитись про житейські речі, то хоч би упослїджених у церкві беріть за суддів. |
| 6 | 5 | На сором вам глаголю: Хиба нема між вами й одного мудрого, котрий зміг би розсудити між братами своїми? |
| 6 | 6 | Нї, брат з братом судить ся, та ще й перед невірними! |
| 6 | 7 | І се вже зовсім сором вам, що ви судитесь між собою. Чом би вам раднїш кривди не терпіти? чом лучче не терпіти шкоди? |
| 6 | 8 | Нї, ви самі кривдите, та обдираєте, та ще й братів. |
| 6 | 9 | Або хиба не знаєте, що неправедні царства Божого не наслїдять? Не обманюйте себе: нї блудникн, ні ідолослужителї, нї перелюбники, а пещені, нї мужоложники, |
| 6 | 10 | нї злодії, нї зажерливі, нї пяницї, нї злоріки, нї хижаки царства Божого не наслідять. |
| 6 | 11 | А такими з вас деякі були; та ви обмились, та осьвятились, та справдились імям Господа Ісуса і Духом Бога нашого. |
| 6 | 12 | Все менї можна, та не все ко-ристнє; все менї можна, та нічому не дам орудувати мною. |
| 6 | 13 | їжа про черево, й черево про їжу; Бог же те й те зруйнує. Тїло ж не про перелюб, а про Господа, а Господь про тїло. |
| 6 | 14 | Бог же Господа підняв, то й нас підійме силою своєю. |
| 6 | 15 | Хиба не знаєте, що тїла ваші члени Христові? Узявши ж члени Христові, невже зроблю (їх) членами перелюбниці? Нехай не буде! |
| 6 | 16 | Хиба не знаєте, що, хто пригорнеть ся до перелюбницї, той одно (з нею) тїло? Будуть бо, рече, вдвох одно тїло. |
| 6 | 17 | Хто ж пригорнеть ся до Господа, той один (з Ним) дух. |
| 6 | 18 | Утікайте від перелюбу. Усякий гріх, що робить чоловік, осторонь тїла; хто ж робить перелюб, проти свого тїла грішить. |
| 6 | 19 | Хиба не знаєте, що тїло ваше храм Духа сьвятого, що (живе) в вас, котрого маєте від Бога, і ви не свої? |
| 6 | 20 | Ви бо куплені цїною; тим прославляйте Бога в тїлї вашому і в дусі вашому, вони Божі. |
| 7 | 1 | Про що ж ви писали до мене, то добре б чоловікові до жінки не приставати. |
| 7 | 2 | Та задля (ухилення) перелюбу, кожен свою жінку нехай має, і кожна свого чоловіка нехай має. |
| 7 | 3 | Нехай чоловік оддає жінці, яку треба, любов; так само й жінка чоловікові. |
| 7 | 4 | Жінка над своїм тїлом не має власти, а чоловік; так же само й чоловік над своїм тілом не має власти, а жінка. |
| 7 | 5 | Не вхиляйтесь одно від одного, хиба що по згоді на (який ся) час, щоб пробували в пості та молитві, та й знов докупи сходьтесь, щоб сатана не спокутував вас невдержаннєм вашим. |
| 7 | 6 | Се ж глаголю по дозволу, а не по наказу. |
| 7 | 7 | Бажаю бо, щоб усї люде були, як я сам. Тільки ж свій дар має кожен від Бога: один так, другий так. |
| 7 | 8 | Глаголю ж нежонатим та вдовицям: Добре їм, коли зістануть ся, як і я. |
| 7 | 9 | Коли ж не вдержять ся, нехай женять ся; лучче бо женитись, нїж розпалюватись. |
| 7 | 10 | Жонатим же завітую не я, а Господь: Жінка нехай не розлучається з чоловіком. |
| 7 | 11 | Коли ж і розлучить ся, то нехай буде без чоловіка, або нехай з чоловіком помирить ся; та й чоловік щоб з жінкою не розлучав ся. |
| 7 | 12 | Иншим же я глаголю, не Господь: Коли которий брат мав жінку, що де вірує, а любо їй жити з ним, нехай не відпуска її. |
| 7 | 13 | І котора жінка мав чоловіка, ще не вірує, а йому любо жити з нею, нехай не відпуска його. |
| 7 | 14 | Осьвячуєть ся бо чоловік неві руючий в жінцї, і осьвячуєть ся жінка невіруюча в чоловікові; ато діти ваші були б нечисті; тепер же сьвяті. |
| 7 | 15 | Коли ж невіруючий розлучаєть ся, нехай розлучаєть ся; не приневолюєть ся бо брат або сестра у такому; у впокою ж бо покликав нас Бог; |
| 7 | 16 | Як бо ти знаєш, жінко, що може спасеш чоловіка? Або як ти знаєш, чоловіче, що може жінку спасеш? |
| 7 | 17 | Тільки, як кожному уділив Бог, і як кожного покликав Господь, так нехай й ходить. І се всїм церквам наказую. |
| 7 | 18 | Чи хто в обрізанню покликаний, нехай не притворюєть ся. Чи в необрізанню хто покликаний, нехай не обрізуєть ся. |
| 7 | 19 | Обрізаннє нїщо, і необрізаннє ніщо, а хороненнє заповідей Божих. |
| 7 | 20 | Кожний, у якому покликанню покликаний, у тому нехай і зостаєть ся. |
| 7 | 21 | Невільником ти покликаний? не журись; а коли можна й вільним стати ся, раднїще (тим) користуй ся. |
| 7 | 22 | Покликаний бо у Господї невільник, той визволений у Господа. Так само й хто вільним покликаний, той невільник Христів. |
| 7 | 23 | Цїною ви куплені; не робіть ся невільниками людскими. |
| 7 | 24 | У чому кожен покликаний, браттє, в тому нехай і пробував перед Богом. |
| 7 | 25 | Про дів же наказу Господнього не маю, а даю раду, яко помилуваний від Господа, щоб вірним бути. |
| 7 | 26 | Думаю, що се добре задля теперішньої нужди, щоб чоловіку так бути. |
| 7 | 27 | Одруживсь єси з жінкою? не шукай розводу. Розвів ся єси з жінкою, не шукай жінки. |
| 7 | 28 | Як же й ожениш ся, (ще) не згрішив єси; як і віддасть ся діва, не згрішила; та горе по тілу мати муть такі; я ж вас щаджу. |
| 7 | 29 | Се ж глаголю, браттє, що час короткий, і щоб ті, хто має жінку, були наче не мають; |
| 7 | 30 | і хто плаче, наче не плачуть; хто радуєть ся, наче не радують ся; хто купує, наче не осягають; |
| 7 | 31 | і хто користуєть ся сим сьвітом, наче не користують ся; переходить бо образ сьвіта сього. |
| 7 | 32 | Я ж хочу, щоб ви не журились. Нежонатий журить ся про Господнє, як угодити Господові; |
| 7 | 33 | жонатий же журить ся про сьвітове, як угодити жінцї. |
| 7 | 34 | Єсть (також) ріжннця між жінкою і дівицею: Незамужня журить ся про Господнє, щоб бути сьвятою тїлом і духом; а замужня журить ся про сьвітове, як угодити мужові. |
| 7 | 35 | Се ж вам на користь вашу глаголю, не щоб вам накинути сїло, а ради чемности і приступу вашого до Господа без озирання. |
| 7 | 36 | Коли ж хто думав, що соромно для дївицї його, коли перецьвіте і так мусить бути, той, що хоче, нехай робить, не згрішить; нехай ідуть заміж. |
| 7 | 37 | Которий стоїть твердо в серці, не маючи примусу, та мав власть над своєю волею, і розсудив так у серцї своїм, щоб держати дівицю свою, добре робить. |
| 7 | 38 | Тим же хто віддає заміж, добре робить; а хто не віддає, лучче робить. |
| 7 | 39 | Жінка звязана законом, доки жив чоловік її; як же вмре чоловік її, вільна вона йти, за кого схоче, тільки в Господї. |
| 7 | 40 | Щасливша ж, коли так пробувати ме по моїй радї; думаю ж, що й я маю Духа Божого. |
| 8 | 1 | Шо ж до ідолських посьвятів, знаємо, що всї знанне маємо. Знаннє ж надимає, а любов вбудовує. |
| 8 | 2 | Коли ж хто думає, що він знає що, то ніколи ще нїчого не знає, як треба знати. |
| 8 | 3 | Коли ж хто любить Бога, то сей пізнаний від Него. |
| 8 | 4 | Що ж до їди посьвятів ідолських, знаємо, що ідоли нїщо в сьвітї, і що нема иніпого Бога, тільки один. |
| 8 | 5 | Бо хоч і в так звані боги, чи то на небі, чи то на землї (як многі боги і многі пани); |
| 8 | 6 | та наш один Бог Отець, від котрого все і ми для Него; і один Господь Ісус Христос, через Котрого усе (стало ся), і ми через Него. |
| 8 | 7 | Нї, не у всіх знанне; деякі з совістю ідолською аж досї, яко посьвят ідолський їдять; і совість їх, бувщц недужою, сквернить ся. |
| 8 | 8 | Їжа ж нас не поставляє перед Богом; бо анї луччі ми, коли їмо, анї гірші, коли не їмо. |
| 8 | 9 | Гледїть же, щоб ніколи ся ваша власть не була спотиканнєм (людям) недужим. |
| 8 | 10 | Бо коли хто побачить тебе, що маючи знаннє, (за столом) сидищ у ідолському храмі, то чи совість його, яко недужого, не збудуєть ся, щоб їсти посьвяти ідолські? |
| 8 | 11 | І погибне через твоє знаннє недужий брат, за котрого Христос умер. |
| 8 | 12 | Грішачи ж так проти братів та вражаючи їх недужу совість, ви грішите проти Христа. |
| 8 | 13 | Тим же, коли їжа блазнить брата мого, не їсти му мясива до віку, щоб не блазнити брата мого. |
| 9 | 1 | Хиба ж я не апостол? хиба ж я не вільний? хиба ж я Ісуса Христа, Господа нашого, не бачив? хиба не моє ви дїло в Господї? |
| 9 | 2 | Коли иншим я не апостол, то все ж вам; ви бо печать апостолування мого в Господї. |
| 9 | 3 | Оце моя відповідь тим, хто судить мене. |
| 9 | 4 | Хиба ми не маємо власти їсти і пити? |
| 9 | 5 | Хиба не маємо власти сестру-жінку водити, як инші апостоли, й брати Господнї, і Кифа? |
| 9 | 6 | Або один я та Варнава не маємо власти, щоб не робити? |
| 9 | 7 | Хто воїнствує коли своїми доходами? хто садить виноградник, та й овощу його не їсть? або хто пасе стадо, та й молока з стада не їсть? |
| 9 | 8 | Хиба се я глаголю яко чоловік? чи не говорить сього й закон ? |
| 9 | 9 | Бо в Мойсейовім законї писано: Не завязуй рота волові, як молотить. Хиба про волів дбає Бог? |
| 9 | 10 | чи задля нас як раз глаголе? Задля нас бо написано, що в надії мусить ратай орати, і хто молотить, (робить се) з надїєю, бути спільником свого вповання. |
| 9 | 11 | Коли ми духовне сїяли вам, то чи велика річ, коли ми тілесне ваше жати мем? |
| 9 | 12 | коли инші бувають спільниками (сієї) власти над вами, то чи не більше ми? Та не користувались ми властю сією, а все терпимо, щоб не з'упинити як не будь благовістя Христового. |
| 9 | 13 | Чи то ж не знаєте, що хто коло сьвятого служить, ті з сьвятого їдять? і хто коло жертівнї пильнує, ті від жертівнї частину приймають. |
| 9 | 14 | Так і Господь повелів тим, хто проповідує благовісте, з благовістя жити. |
| 9 | 15 | Я ж нічим з сього не користувавсь, і не (для того) се написав, щоб так роблено для мене; бо лучче мені вмерти, нїж щоб хто славу мою знівечив. |
| 9 | 16 | Коли бо благовіствую, нема мені слави, примус бо на менї лежить, і горе мені, коли не благовіствую! |
| 9 | 17 | Коли бо роблю се охотою, маю нагороду; коли ж проти волї, то роблю службу, звірену менї. |
| 9 | 18 | За що ж мені нагорода? (За те,) що благовіствуючи без користї, подаю благовісте Христове, так щоб не надуживати моєї властїв благовістю. |
| 9 | 19 | Бувши бо вільний від усїх (не підневолений нїкому), зробив я себе усїм слугою, щоб більш придбати: |
| 9 | 20 | Я став ся Жидам, як Жидовин, щоб Жидів придбати; тим, що під законом, був я як під законом, щоб тих, що під законом, придбати; |
| 9 | 21 | беззаконним - як беззаконний (не бувши беззаконним Богу, а законним Христу), щоб придбати беззаконних; |
| 9 | 22 | недужим я був недужий, щоб недужих придбати. Усїм був я все, щоб конче деяких спасти. |
| 9 | 23 | Се ж роблю задля благовістя, щоб бути спільником у йому. |
| 9 | 24 | Хиба не знаєте, що ті, що на гонах біжять, усї біжять, а один приймає нагороду? Так біжіть і ви, щоб осягли. |
| 9 | 25 | Кожен же, хто бореть ся, від усього вдержуєть ся. Ті ж, щоб тлїнний вінець прийняти, а ми нетлїнний. |
| 9 | 26 | Оце ж я так біжу, не якби на непевне; подвизаюсь так, не якби повіттє |
| 9 | 26 | бючи. |
| 9 | 27 | А морю тіло мов і підневолюю, щоб, иншим проповідуючи, самому инодї не бути нікчемним. |
| 10 | 1 | Не хочу ж, браттє, щоб ви не знали, що отці наші всі під хмарою були, і всі через море переходили; |
| 10 | 2 | і всї в Мойсея хрестили ся в хмарі і в морі; |
| 10 | 3 | і всі ту саму їжу духовну їли; |
| 10 | 4 | і всї той самий напиток духовний пили; бо пили з духовної скелї, що йшла за ними, скеля ж була Христос |
| 10 | 5 | Та многих з них не вподобав Бог, бо поражені були в пустині. |
| 10 | 6 | Се ж стало ся нам прикладом, щоб не бажали лихого, яко ж і вони бажали. |
| 10 | 7 | Анї ідослужителями не робіть ся, яко ж деякі з них, яко ж писано: Посідали люде їсти й пити і встали грати. |
| 10 | 8 | Анї робім перелюбу, як деякі з них робили, та й полягло їх за один день двайпять три тисячі. |
| 10 | 9 | Анї спокутуймо Христа, яко ак деякі з тих спокутували, та й погинули від гадюк. |
| 10 | 10 | Анї нарекаймо, яко ж деякі з них нарекали, та й погинули від губителя. |
| 10 | 11 | Усе ж се прикладами стало ся їм, прописано ж на науку нашу, на котрих конець віку прийшов. |
| 10 | 12 | Тимже, хто думає стояти, нехай гледить, щоб не впав. |
| 10 | 13 | Не яка спокуса настигла на вас, тільки чоловіча; вірен же Бог, котрий не допустить, щоб ви були спокушені більш, нїж що здолїєте (знести); а зробить із спокусою й вихід, щоб ви здолїли знести. |
| 10 | 14 | Тим, любі моі, втікайте від ідолського служення. |
| 10 | 15 | Яко мудрим глаголю; судіть, що я глаголю: |
| 10 | 16 | Чаша благословення, котру благословляємо, хиба не єсть общенне крови Христової? хлїб, що переломлюємо, хиба не єсть общеннє тїла Христового? |
| 10 | 17 | Бо один хлїб, одно тїло ми многі; всї бо від одного хлїба причащаємось. |
| 10 | 18 | Погляньте на Ізраїля по тїлу; хиба ті, що їдять посьвяти, не спільники жертівнї? |
| 10 | 19 | що ж я кажу? що ідол що-небудь єсть? або посьвят ідолський що-небудь всть? |
| 10 | 20 | Нї, а що посьвячують погане, бісам посьвячують, а не Богові. Не хочу ж, щоб ви були спільниками бісів. |
| 10 | 21 | Не можете чашу Господню пити і чашу бісовську, не можете трапезї Господнїй причащати ся і трапезї бісовській. |
| 10 | 22 | Чи нам же роздражати Господа? хиба ми дужчі Його? |
| 10 | 23 | Все менї можна, та не все на користь; все мені можна, та не все збудовує. |
| 10 | 24 | Нїхто свого нехай не шукає, а кожен (того) що другого. |
| 10 | 25 | Все, що на торгу продасть ся, їжте, нїчого не сумнячись задля совісти. |
| 10 | 26 | Бо Господня земля і повня її. |
| 10 | 27 | Коли ж хто з невірних запрошує вас і схочете пійти, то все поставлене перед вами їжте, нічого не сумнячись задля совісти. |
| 10 | 28 | Коли ж хто вам скаже: Се ідолський посьвят, тодї не їжте задля того, хто вам сказав, і задля совісти; бо Господня земля і повня її. |
| 10 | 29 | Про совість же я кажу, не про свою, а про другого; чого бо вілність моя судити маеть ся від совісти другого? |
| 10 | 30 | Коли ж я благодаттю причащаю ся, на що мені хулу приймати (за те), за що дякую? |
| 10 | 31 | Оце ж, чи то їсте, чи пете, чи що инше робите, все на славу Божу робіть. |
| 10 | 32 | Не будьте спотиканнєм нї Жидам, нї Грекам, нї церкві Божій, |
| 10 | 33 | яко ж і я у всьому всїм годжу, не своєї шукаючи користи, а користи многих, щоб спасли ся. |
| 11 | 1 | Будьте послїдувателями моїми, яко ж і я Христів. |
| 11 | 2 | Хвалю ж вас, браттє, що все моє памятаєте і, яко ж я передав вам, перекази держите. |
| 11 | 3 | Хочу ж, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, голова жінці чоловік, голова ж Христу - Бог. |
| 11 | 4 | Усякий чоловік, що молить ся або пророкує, покривши голову, осоромлює голову свою. |
| 11 | 5 | Усяка ж жінка, що молить ся або пророкує, не покривши голови, осоромлює голову свою; одно ж бо воно й те саме, якби була й обголена. |
| 11 | 6 | Коли бо не покриваєть ся жінка, нехай і стрижеть ся; коли ж сором жінцї стригти ся чи голити ся, нехай покриваєть ся. |
| 11 | 7 | Чоловік бо не має покривати голови, образом і славою Божою бувши, жінка ж славою чоловічою. |
| 11 | 8 | Бо не чоловік од жінки, а жінка від чоловіка. |
| 11 | 9 | І не сотворено чоловіка ради жінки, а жінку ради чоловіка. |
| 11 | 10 | Тим і мусить жінка знак власті мати на голові ради ангелів. |
| 11 | 11 | Однако ж нї чоловік без жінки, нї жінка без чоловіка, в Господї. |
| 11 | 12 | Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку, все ж від Бога. |
| 11 | 13 | Самі між собою судїть: чи личить жінці непокритій молитись Богу? |
| 11 | 14 | Або чи не сама ж природа навчає вас, що коли чоловік мав довге волоссє, то сором йому? |
| 11 | 15 | Жінка ж, коли має довге волоссє, се слава їй; бо волоссє замість покриття їй дано. |
| 11 | 16 | Коли ж хто єсть сварливим, то ми такого звичаю не маємо, нї церкви Божі. |
| 11 | 17 | Се ж завіщаючи, не хвалю, що не на лучче, а на гірше збираєтесь. |
| 11 | 18 | Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю. |
| 11 | 19 | Треба бо й єресям між вами бути, щоб вірні між вами явились. |
| 11 | 20 | Як же сходитесь до купи, то не на те, щоб Господню вечерю їсти. |
| 11 | 21 | Кожен бо свою вечерю попереду поїсть, і один голодує, другий ж впиваєть ся. |
| 11 | 22 | Хиба бо домів не маєте, щоб їсти й пити? чи церквою Божою гордуєте і осоромлюєте неимущих? Що ж вам сказати? чи похвалити вас у сьому? Не похвалю. |
| 11 | 23 | Я бо прийняв од Господа, що й передав вам, що Господь Ісус тієї ночи, котрої був виданий, прийняв хлїб, |
| 11 | 24 | і, хвалу віддавши, переломив, і рече: Прийміть, їжте, се єсть тіло моє, що за вас ламлене; се робіть на мій спомин. |
| 11 | 25 | Так само й чашу по вечері глаголючи: Ся чаша єсть новий завіт у крові моїй; се робіть, скільки раз пєте, на мій спомин. |
| 11 | 26 | Скільки бо раз їсте хлїб сей і чашу сю пєте, смерть Господню звіщаєте, доки |
| 11 | 26 | прийде. |
| 11 | 27 | Тим же, хто їсти ме хлїб сей і пити ме чашу Господню недостойно, винен буде тїла і крови Господньої. |
| 11 | 28 | Нехай же розгледить чоловік себе і так нехай хлїб їсть і чашу пє. |
| 11 | 29 | Хто бо їсть і пє недостойно, суд собі їсть і пє, нерозсуджаючи про тіло Господнє. |
| 11 | 30 | Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволі. |
| 11 | 31 | Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені. |
| 11 | 32 | Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з сьвітом не осудились. |
| 11 | 33 | Тимже, браттє моє, зійшовшись їсти, один одного дожидайте. |
| 11 | 34 | Коли ж хто голодний, дома нехай їсть, щоб на суд не сходились. Про остальне ж, як прийду, дам порядок. |
| 12 | 1 | Про духовне ж браттє, не хочу, щоб ви не знали. |
| 12 | 2 | Ви знаєте, що як були ви поганами, то до ідолів безголосих воджено вас, мов ведених. |
| 12 | 3 | Тим кажу вам, що нїхто, Духом Божим глаголючи, не проклинає Ісуса, і нїхто не може назвати Господа Ісуса, як тільки Духом сьвятим. |
| 12 | 4 | Між даруваннями в ріжниця, Дух же той самий. |
| 12 | 5 | І ріжниця між служеннями, а той самий Господь. |
| 12 | 6 | І ріжниця між роботами, один же Бог, що робить усе у всіх. |
| 12 | 7 | Кожному ж дасть ся явленне Духа на користь. |
| 12 | 8 | Тому бо Духом дасть ся слово премудрости, другому слово знання тим же Духом; |
| 12 | 9 | иншому ж віра тим же Духом; иншому ж дарування сцїлення тим же Духом; |
| 12 | 10 | иншому ж робленнє чудес; иншому ж пророкуваннє; иншому розпізнаванне духів; иншому ж усякі мови; иншому виклади мів (язиків). |
| 12 | 11 | Все ж се дїйствує один і той же Дух, уділяючи кожному, яко ж хоче. |
| 12 | 12 | Як бо тіло одно, а членів має багато, всі ж члени одного тїла, хоч багато їх, а одно тїло, так і Христос. |
| 12 | 13 | Бо одним Дихом усї ми в одно тїло хрестились, чи то Жиди, чи Греки, чи невільники, чи вільні, і всі одним Духом напоєнї. |
| 12 | 14 | До тїло не єсть один член, а многі. |
| 12 | 15 | Коли скаже нога: я не рука, от же я не від тїла, то хиба через се не єсть від тїла? |
| 12 | 16 | І коли скаже ухо: я не око, то ж я не від тїла, то хиба через те не єсть від тїла? |
| 12 | 17 | Коли б усе тїло (було) око, де ж (був би) слух? Коли б усе слух, де понюх? |
| 12 | 18 | Та Бог розложив члени кожного по одному з них в тїлї, яко ж схотів. |
| 12 | 19 | Коли ж би все (було) один член, то де (було б) тїло? |
| 12 | 20 | Тепер же багато членів, а тїло одно. |
| 12 | 21 | Не може ж око сказати руці: Не треба мені тебе; або знов голова ногам: Не треба мені вас. |
| 12 | 22 | Нї, которі члени тїла здають ся слабшими, ті тим більше потрібні; |
| 12 | 23 | і которі здають ся нам неповажнїшими в тїлї, тим більше чести додаємо, і менше чесні наші (члени) більшу окрасу приймають. |
| 12 | 24 | Звичайним бо нашим того не треба. Та Бог зложив тїло, давши більшу честь послїднїйшому, |
| 12 | 25 | щоб не було розділення в тїлї, а щоб члени однаково один про одного дбали. |
| 12 | 26 | І коли терпить один член, терплять з ним усі члени; а коли славить ся один член, радують ся з ним усї члени. |
| 12 | 27 | Ви ж тїло Христове і члени від части (з особна). |
| 12 | 28 | І инших поставив Бог у церкві найперш апостолів, вдруге пророків, втретє учителів, потім сили, а там даровання, сцїлення, помагання, порядкування, всякі мови. |
| 12 | 29 | Хиба всї апостоли? хиба всі пророки? хиба всї учителі? хиба всї сили? |
| 12 | 30 | хиба всї мають дарованнє сцїлення? хиба вони всї глаголють мовами? хиба всї викладають? |
| 12 | 31 | Жадайте ж дарувань луччих, і я покажу вам ще кращу дорогу. |
| 13 | 1 | Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий. |
| 13 | 2 | Коли маю пророцтво і знаю всі тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо. |
| 13 | 3 | І коли роздам увесь маєток мій, і коли тіло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то ніякої користи мені (з того). |
| 13 | 4 | Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся, |
| 13 | 5 | не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого; |
| 13 | 6 | не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою; |
| 13 | 7 | все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить. |
| 13 | 8 | Любов ніколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне. |
| 13 | 9 | Бо від части знаємо і від части пророкуємо. |
| 13 | 10 | Як же прийде звершене, тодї те, що від части, зникне. |
| 13 | 11 | Як був я малоліток, то яко малолїток говорив, яко малолїток розумів, яко малоліток думав; як же став чоловіком, то покинув дитяче. |
| 13 | 12 | Бачимо бо тепер через дзеркало, в загадці, тоді ж лицем до лиця; тепер пізнаю від части, тоді ж пізнаю, яко ж і я познаний. |
| 13 | 13 | Тепер же пробувають віра, надїя, любов, сї троє; більша ж із сих любов. |
| 14 | 1 | Дбайте про любов і жадайте духовного, найбільше ж, щоб пророкувати. |
| 14 | 2 | Бо, хто говорить (чужою) мовою, не людям говорить, а Богу; бо нїхто не чує |
| 14 | 2 | його; а духом він говорить тайне. |
| 14 | 3 | Хто ж пророкує, людям говорить на збудованнє, і напоминаннє і утїшеннє. |
| 14 | 4 | Хто говорить (чужою) мовою, себе збудовує; а хто пророкує, церкву збудовує. |
| 14 | 5 | Хочу ж, щоб усї ви говорили мовами, та раднїщ, щоб пророкували; більший бо хто пророкує, ніж хто говорить мовами, хиба що й вияснює, щоб церква збудованнє прийняла. |
| 14 | 6 | Тепер же, браттє, коли прийду до вас, мовами говорячи, то що вам за користь, коли вам не говорити му або одкриттєм, або знаннєм, або пророцтвом, або наукою? |
| 14 | 7 | Ба й бездушне, що дає голос, чи сопілка, чи гуслї, коли різноти голосу не дає, як розуміти, що виграєть ся в сопілку або в гуслї. |
| 14 | 8 | Бо коли й сурма невиразний голос дає, то хто готовити меть ся до бою? |
| 14 | 9 | Так само й ви, коли подасте мовою незрозуміле слово, як зрозумієть ся говорене? на вітер бо говорити мете. |
| 14 | 10 | Стільки, як от буває, родів слів на сьвітї, і ні одно з них без голосу. |
| 14 | 11 | Коли ж не зрозумію значіння слів, буду тому, хто говорить, чужоземець, і хто говорить, чужоземець менї. |
| 14 | 12 | Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, то гледїть, щоб збагатіли ними на збудованне церкві. |
| 14 | 13 | Так, хто говорить (чужою) мовою, нехай молить ся, щоб міг вияснювати. |
| 14 | 14 | Коли бо молюсь (чужою) мовою, дух мій молить ся, розумінне ж моє без'овочне. |
| 14 | 15 | Що ж (робити)? Молити мусь духом, молити мусь же й розуміннєм; співати му духом, співати му й розуміннєм. |
| 14 | 16 | Бо коли благословити меш духом, то як той, хто займе місце невче-ного, скаже |
| 14 | 16 | на твоє дякуваннє, коли він не знає, що говориш. |
| 14 | 17 | Ти бо добре дякуєш, тільки ж другий не збудовуєть ся. |
| 14 | 18 | Дякую Богу моєму, що я більш усіх вас говорю мовами. |
| 14 | 19 | Тільки ж у церкві лучче мені пять слів промовити розуміннєм моїм, щоб і инших навчити, нїж десять тисяч слів (чужою) мовою. |
| 14 | 20 | Браттє, не бувайте дїти розуміннєм; нї, в лихому бувайте малолїтниками, у розумінню ж звершеними. |
| 14 | 21 | В законї писано: Чужими язиками й чужими устами говорити му людям сим, та й так не послухають мене, глаголе Господь. |
| 14 | 22 | Тимже язики на ознаку не тим, хто вірує, а невірним; пророцтво ж не невірним, а віруючим. |
| 14 | 23 | Коли оце зійдеть ся вся церква докупи, і всі чужими мовами заговорять, увійдуть же і невчені або невірні, то чи не скажуть, що ви дурієте? |
| 14 | 24 | Коли ж усї пророкують і ввійде хто невірний або невчений, то від усїх буде докорений і від усіх суджений. |
| 14 | 25 | І так тайни серця його виявлять ся, і так припавши лицем, поклонить ся Богові, звіщаючи, що справді з вами Бог. |
| 14 | 26 | Що ж (треба робити), браттє? Коли сходитесь, і кожен псальму має, науку має, мову має, одкритте має, виясненнє має, - усе на збудованнє нехай буде. |
| 14 | 27 | Коли хто (чужою) мовою говорить, (говоріть) по двоє, а найбільш по троє, і чергами, а один нехай вияснює. |
| 14 | 28 | Коли ж нема вияснювателя, то нехай мовчить у церкві; собі ж нехай говорить та Богові. |
| 14 | 29 | Пророки ж нехай по двоє і по троє говорять, а инші нехай міркують. |
| 14 | 30 | Коли ж другому, що сидить, одкриєть ся (що), перший нехай мовчить. |
| 14 | 31 | Можете бо всї один за одним пророкувати, щоб усї навчались і всі утішались. |
| 14 | 32 | І духи пророцькі пророкам корять ся. |
| 14 | 33 | Не єсть бо Бог безладу, а впокою, як по всіх церквах у сьвятих. |
| 14 | 34 | Жінки ваші в церквах нехай мовчять; бо не дозволено їм говорити, а щоб корили ся, яко ж закон глаголе. |
| 14 | 35 | Коли ж хочуть чого навчитись, нехай дома в своїх чоловіків питають; сором бо жінкам у церкві говорити. |
| 14 | 36 | Хиба од вас слово Боже вийшло? або до вас одних досягло? |
| 14 | 37 | Коли хто думає пророком бути або духовним, нехай розуміє, що те що пишу вам, се заповіді Господні. |
| 14 | 38 | Коли ж хто не розуміє, нехай не розуміє. |
| 14 | 39 | Тимже, браттє, бажайте пророкувати, та й говорити мовами не боронїть. |
| 14 | 40 | Усе нехай поважно та до ладу робить ся. |
| 15 | 1 | Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли, |
| 15 | 2 | котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували. |
| 15 | 3 | Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням, |
| 15 | 4 | і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням, |
| 15 | 5 | і що явив ся Кифі, а опісля дванайцятьом. |
| 15 | 6 | Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досі, инші ж і впокоїлись, |
| 15 | 7 | Після того явив ся Якову, а потім усім апостолам. |
| 15 | 8 | На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї. |
| 15 | 9 | Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу. |
| 15 | 10 | Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною. |
| 15 | 11 | Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували. |
| 15 | 12 | Коли ж про Христа проповідуеть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих? |
| 15 | 13 | Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес; |
| 15 | 14 | коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша. |
| 15 | 15 | І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога; що воскресив Христа, котрого не воскресив, - коли мертві не встають. |
| 15 | 16 | Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав. |
| 15 | 17 | А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших |
| 15 | 18 | Тоді й померші в Христї погибли. |
| 15 | 19 | Коли тільки в сьому житті вповаємо на Христа, то окаяннїшї (нещасливійші) ми всіх людей. |
| 15 | 20 | Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся. |
| 15 | 21 | Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й вос-кресенне з мертвих. |
| 15 | 22 | Як бо в Адамі всі вмирають, так і в Христї всі оживають. |
| 15 | 23 | Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приході Його. |
| 15 | 24 | Тоді (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу. |
| 15 | 25 | Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його. |
| 15 | 26 | Останній ворог зруйнуєть ся - смерть. |
| 15 | 27 | Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все. |
| 15 | 28 | Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому. |
| 15 | 29 | Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсім мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих? |
| 15 | 30 | Чого ж і ми небезпечимось всякого часу? |
| 15 | 31 | Що-дня вмираю; так (по правді нехай буде) мені ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господі нашому. |
| 15 | 32 | Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в ЄФесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо. |
| 15 | 33 | Не обманюйте себе: ледачі бесіди псують добрі звичаї. |
| 15 | 34 | Протверезїть ся праведно та не грішить; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю. |
| 15 | 35 | Та хто-небудь скаже: Як у стануть мертві? і в якому тїлї прийдуть? |
| 15 | 36 | Безумний! що ти сієш, не оживе, коли не вмре. |
| 15 | 37 | І що сїєш, не тіло будуче сієш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше. |
| 15 | 38 | Бог же дає йому тіло, яке схоче, і кожному насїнню своє тіло. |
| 15 | 39 | Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства. |
| 15 | 40 | (Єсть) і тіла небесні й тіла земні, та инша слава небесних, а инша земних. |
| 15 | 41 | Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою. |
| 15 | 42 | Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлінню. |
| 15 | 43 | Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї. |
| 15 | 44 | Сїєть ся тїло душевне, устає тіло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне. |
| 15 | 45 | Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останній Адам духом животворящим. |
| 15 | 46 | Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім. |
| 15 | 47 | Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба. |
| 15 | 48 | Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні. |
| 15 | 49 | І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного. |
| 15 | 50 | Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїнне незотлїння не наслїдить. |
| 15 | 51 | Ось тайну вам глаголю: Всі нї впокоїмось, всі ж перемінимось. |
| 15 | 52 | У хвилину, у миг ока, за останньою трубою - бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось. |
| 15 | 53 | Треба бо тлінному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмерте. |
| 15 | 54 | Як же тлінне се одягнеть ся в нетлїнне і смертне се одягнеть ся в без-смертє, тоді станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою. |
| 15 | 55 | Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда? |
| 15 | 56 | Жоло ж смерти - гріх, а сила гріха - закон. |
| 15 | 57 | Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа. |
| 15 | 58 | Тимже, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючисі у дїлї Господньому завсїди, знаючи що праця ваша не марна перед Господем. |
| 16 | 1 | Про милостиню ж для сьвятих, як я розпорядив у церквах Галатийських, так і ви робіть. |
| 16 | 2 | Первого дня в тижні нехай кожен з вас у себе складає, скарбуючи, як йому ведеть ся, щоб не тоді, як прийду, складку робити. |
| 16 | 3 | Як же прийду, то которих ви ухвалите, тих пішлю з листами віднести дар ваш у Єрусалим. |
| 16 | 4 | Коли ж буде достойно, щоб і мені йти, зо мною пійдуть. |
| 16 | 5 | Прийду ж до вас, як Македонию перейду (Македонию бо проходжу). |
| 16 | 6 | У вас же може загаюсь, або й зазимую, щоб ви провели мене, куди я дійду. |
| 16 | 7 | Не хочу бо вас тепер переходом бачити; маю ж надію, якийсь час пробути в вас, коли Господь дозволить. |
| 16 | 8 | Пробуду ж у Єфесї до пятидесятницї. |
| 16 | 9 | Двері бо великі й широкі відчинились мені, і багато (в мене) противників. |
| 16 | 10 | Як же прийде Тимотей, гледїть, щоб без страху був у вас; дїло бо Господнє робить, яко ж і я. |
| 16 | 11 | То нехай нїхто ним не гордує, а випроводіть його з упокоєм, щоб прийшов до мене; жду бо його з браттєм. |
| 16 | 12 | Що ж до Аполоса брата, то вельми просив я його, щоб прийшов до вас з браттєм; та зовсім не було волї в него, щоб прийти тепер, прийде ж, як мати ме догідний час. |
| 16 | 13 | Пильнуйте, стійте в вірі, мужайтесь і утверджуйтесь. |
| 16 | 14 | Все вам нехай в любові дїєть ся. |
| 16 | 15 | Благаю ж вас, браттє (ви знаєте семю Стефанову, що вона первоплід Ахайський, і що на служеннє сьвятим оддали себе), |
| 16 | 16 | щоб і ви корились таким і кожному, хто помагає нам і працює. |
| 16 | 17 | Зрадів же я приходом Стефановим і Фортунатовим і Ахаїковим; бо недостачу вашу вони сповнили. |
| 16 | 18 | Заспокоїли бо мій дух й ваш; пізнавайте ж оце таких. |
| 16 | 19 | Витають вас Церкви Азийські. Витають вас у Господі много Аквила і Прискила з домашньою їх церквою. |
| 16 | 20 | Витають вас усї брати. Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим. |
| 16 | 21 | Витаннє моєю рукою Павловою. |
| 16 | 22 | Коли хто не любить Господа Ісуса Христа, нехай буде проклят, маран ата! |
| 16 | 23 | Благодать Господа Ісуса Христа з вами. |
| 16 | 24 | Любов моя з усіма вами у Христї Ісусї. Амінь. |