Share this page:  
 

Multilingual Scriptures

(Compare books in 2 different language versions of your choice)

Comparison Search:

Select Language version and font:
You can only select max. of two versions.
Book:
Chapter:
Verse:
---------
From: To:

Free Search:

Select Language version and font:
Enter search text:

Multilingual Scriptures Home » Ukrainian 1871 NT » 1 Corinthians

Ukrainian 1871 NT
Chapter # Verse # Verse Detail
11Павел, покликаний апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Состен брат,
12церкві Божій в Коринтї, осьвяченим в Ісусї Христї, покликаним сьвятим, з усїма, которі призивають імя Господа нашого Ісуса Христа, на всякому місці, у них і в нас:
13благодать вам і впокій од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.
14Дякую Богу моєму всякого часу за вас про благодать Божу, дану вам в Христї Ісусї,
15тим, що у всьому ви збагатились ним у всякім слові і всякім знанню,
16яко ж сьвідченнє Христове утверджено в вас,
17так що ви не маєте недостатку нї в однім даруванню, дожидаючись одкриття Господа нашого Ісуса Христа,
18котрий і утвердить вас до кінця, щоб ви були невинуваті в день Господа нашого Ісуса Христа.
19Вірен бо Бог, через котрого покликані ви в общеннє Сина Його, Ісуса Хрнста, Господа нашого.
110Благаю ж вас, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, щоб те саме говорили ви всі, і щоб не було між вами розділення, а щоб були з'єднані в одному розумінню і в одній мислі.
111Звіщено бо менї про вас, браттє моє, від Хлоїних, що між вами єсть незгодини.
112Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: Я Павлів; а я Аполосів; а я КиФіїн; а я Христів.
113Хиба поділивсь Христос? хиба Павла розпято за вас? або в імя Павлове хрестились ви?
114Дякую Богові, що я нікого з вас не охрестив, тільки Криспа та Гая,
115щоб хто не сказав, що в імя моє я охрестив.
116Хрестив же я й СтеФанів дім; більш не знаю, чи кого другого хрестив.
117Не послав бо мене Христос хрестити, а благовістити, не в премудрости слова, щоб не опустїв хрест Христів.
118Слово бо про хрест погибаючим дурощі, нам же, що спасаємось, сила Божа.
119Писано бо: Погублю премудрість премудрих, і розум розумних відкину.
120Де мудрець? де письменник? де дослїджуватель віку сього? Чи не обернув Бог премудрість сьвіта сього в дурощі?
121Коли бо у премудрості Божій не пізнав сьвіт Бога премудростю, то зводив Бог дурощами проповіді спасти віруючих.
122Коли і Жиди ознак доповняють ся, і Греки премудростї шукають,
123ми проповідуємо Христа рознятого, Жидам поблазнь, Грекам же дурощі,
124самим же покликаним, і Жидам і Грекам, Божу силу й Божу премудрість:
125тим що немудре Боже мудріще від людей, а неміцне Боже кріпше людей.
126Спогляньте бо ва покликаннє ваше, браттє, що небагато (між вами) премудрих по тїлу, небагато сильних, небагато благородних;
127ні, немудре сьвіїа вибрав Бог, щоб осоромити премудрих, і безсильне сьвіта вибрав Бог, щоб осоромити потужне,
128і незначне сьвіту і погорджене вибрав Бог, і те чого нема, щоб те, що є, в нїщо обернути,
129щоб не велсчалось нїяке тїло перед Ним.
130З Него ж і ви в Христї Ісусї, що став ся нам премудростю від Бога, і праведностю, і освяченнєм, і викупленнєм,
131щоб, яко ж писано: Хто хвалить ся, в Господі хвалив ся.
21І я, прийшовши до вас, браттє, прийшов не з високим словом або премудростю, звіщаючи вам сьвідченнє Боже.
22Бо я надумавсь, не знати нічого між вами, тільки Ісуса Христа, та й Його рознятого.
23І був я в вас у слабосиллї, в страсї і в великій трівозї.
24І слово мов, і проповідь моя не в переважливих словах людської премудрості, а в явленню духа і сили,
25щоб віра ваша була не в мудрості людській, а в силі Божій.
26Премудрість же промовляємо між звершеними, та премудрість не віка сього, анї князів віка сього, що зникають,
27а промовляємо премудрість Божу тайну, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу,
28котрої ніхто з князів віка сього не пізнав; бо коли б пізнали, то Господа слави не розпяли б.
29Нї, яко ж писано: Чого око не видїло, нї ухо не чуло і що на серце чоловікові не зійшло, те наготовив Бог тим, хто любить Його.
210Нам же Бог відкрив Духом своїм; бо Дух усього досліджує, навіть і глибокостей Божих.
211Хто бо з людей знає, що в чоловіку, окрім духа чоловічого, що в ньому? Так і що в Бозї, нїхто не знає тільки Дух Божий.
212Ми ж не духа сьвіта прийняли а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога.
213Се промовляємо не ученими словами людської премудрости, а навченими Духом сьвятим, духовні (речи) духовним (словом) подаючи.
214Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого; дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати.
215Духовний же розбірає все, він же від нїкого не розбираєть ся.
216Хто бо зрозумів ум Господень, щоб ясувати його ? Ми ж ум Христів маємо.
31І я, браттє, не міг промовляти до вас, яко до духовних, а яко до тїлесних, яко до малолїтків у Христї.
32Молоком поїв вас, а не стравою; ще бо не змогли (знести того), та ще й тепер не можете, ще бо ви тїлесні.
33Коли бо між вами зависть та сварня, та незгода, то хиба ж не тілесні ви й хиба не чоловічим робом ходите?
34Коли бо каже хто: Я Павлів; другий же: Я Аполосів; то хиба ж не тілесні ви?
35Хто ж Павел і хто Аполос? Та же ж вони тільки слуги, через котрих ви увірували, і як кому дав Господь.
36Я посадив, Аполос поливав, Бог ж зростив.
37Тим то ніщо й той, хто садить, і хто поливає, а хто зрощує - Бог.
38Хто ж садить і хто поливає, сї одно, кожний же прийме нагороду свою по своїм труді.
39Бо ми Божі помічники, ви Боже поле, Божа будівля.
310По благодаті Божій, даній мені, яко мудрий будівничий, положив я основину, инший же будує. Нехай же кожен дпвить ся, як він будує.
311Иншої бо підвалини ніхто не може положити окрім тієї, що положена, котра єсть Ісус Христос.
312Коли ж хто будує на сій підвалині з золота, срібла, дорогого каменя, дерева, сїна, очерету, -
313кожного діло буде явне; день бо (Господень) покаже, тим що в огні відкриеть ся, і яка в кожного робота, огонь випробує.
314Коди робота встоїть, хто вибудував - прийме нагороду.
315Коли робота згорить, понесе шкоду, сам же спасеть ся, тільки так, як через огонь.
316Хиба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас ?
317Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий сьвят, котрий єсте ви.
318Нехай ніхто себе не обманює. Коли хто між вами здасть ся мудрим у віку сьому, нехай буде дурним, щоб бути премудрим.
319Бо премудрість сьвіта сього - дурощі у Бога, писано бо: Спіймає премудрих в хитрощах їх.
320І знов: Господь знає думки мудрих, що вони марні.
321Тимже нїхто нехай не хвалить ся в людях; все бо ваше:
322Чи то Павел, чи Аполос, чи Кифа, чи сьвіт, чи життє, чи смерть, чи теперішнє, чи будуче, - все ваше,
323ви ж Христові, а Христос Божий.
41Так нас нехай вважає чоловік, яко слуг Христових, і доморядників тайн Божих.
42Ще ж до того від доморядників вимагають, щоб кожного знайдено вірним.
43Та се в мене найменша річ, щоб мене судили ви або людський суд; ні, я й сам себе не суджу.
44Бо нічого на себе не знаю, та сим я не оправдуюсь; суддя ж мій Бог.
45Тимже ні про що перше часу не судіть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тоді похвала, буде кожному від Бога,
46Се ж, браттє, приложив я до себе та Аполоса задля вас, щоб ви з нас навчились не думати більш того, шо написано, щоб один перед одним не неслись гордо проти другого.
47Хто бо тебе одрізняє? що ж маєш, чого не прийняв (од Бога)? а коли прийняв, то чого величаєш ся, мов би не прийнявши?
48Ви вже ситі, вже забагатіли, без нас зацарювали. О, щоб ви зацарювали, щоб і ми з вами царювали!
49Та я думаю, що Бог нас, апостолів, яко останніх поставив, мов на смерть призначених; бо видовищем зробились ми сьвітові, і ангелам, і людям.
410Ми дурні задля Христа, ви ж мудрі в Христї; ми немічні, ви ж кріпкі; ви славні, ми ж безчесні.
411Ще ж і до сієї години й голодуємо й жаждуемо, й наготїєм і биті в лице, і тиняємось,
412і трудимось, працюючи своїми руками; нас лають, а ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо;
413нас хулять, ми молимось; мов сьміттє сьвіту стали ся ми, ометиця всім аж досі.
414Не на сором вам се пишу, а яко дітей моїх любих остерегаю.
415Бо, коли б ви мали й тисячі наставників у Христї, та батьків небагато; бо в Христї Ісусї благовістєм я вас появив (зродив).
416Благаю ж оце вас, будьте послїдувателями моїми.
417Про се післав я до вас Тимотея, мою любу дитину і вірного в Господі, котрий вам нагадає про дороги мої в Христї, яко ж усюди у всякій церкві я навчаю.
418Мов би не мав я до вас прийти, так розгордїли деякі.
419Я ж прийду скоро до вас, коли Господь схоче, і розвідаю не слово розгордївших, а силу.
420Не в слові бо царство Боже, а в силї.
421Чого хочете? чи з лозиною прийти менї до вас, чи з любовю і духом лагідности?
51Звідусюди чути, що між вами перелюб, та такий перелюб, про який і між поганами не чувати, щоб хто жінку батька свого має.
52І ви розгордїли, а не лучче б сумувати вам, щоб вилучено з між вас такого, що дїло се робить?
53Я ж бо, небувши між вами тїлом, а бувши духом, уже присудив, яко бувший (між вами), щоб того, хто так робить,
54в імя Господа нашого Ісуса Христа, як зберетесь ви і дух мій силою Господа нашого Ісуса Христа,
55видали такого сатанї на погибель тїла, щоб дух спас ся в день Господа Ісуса.
56Не добре величаннє ваше. Хиба не знаєте, що трохи квасу все місиво заквашує.
57Очистьте ж старий квас, щоб ви були нове місиво, яко ж ви й є безквасні, бо пасха наша, Христос, заколена за нас.
58Тим же сьвяткуймо не в старому квасї, анї в квасі злоби та лукавства, а в опрісноках чистоти і правди.
59Писав я до вас ув одному листї, щоб ви не мішались із перелюбниками,
510та не в загалі з перелюбниками сьвіта сього, або з зажерливими, або хижаками, або ідолослужителями; бо мусїли б хиба з сьвіта сього зійти.
511Тепер же я писав вам, щоб не мішались, коли хто, звавшись братом, буде або перелюбник, або зажерливий, або ідолослужитель, або злоріка, або пяниця, або хижак; з таким і не їсти.
512Чого бо менї й тих судити, що осторонь (вас)? Хиба не тих, що в серединї, ви судите?
513Тих же, що осторонь. Бог судить. То ж вилучте лукавого з між себе.
61Не вже ж із вас хто сьміє, мавши дїло з другим, судитись перед неправедними, а не перед сьвятими?
62Хиба не знаєте, що сьвяті сьвіт судити муть? а коди сьвіт судити меть ся од вас, то хиба ви не достойні найменших річей судити ?
63Хиба не знаєте, що ми ангелів судити мем, а не тількі житейські речі?
64Коли ж маєте судитись про житейські речі, то хоч би упослїджених у церкві беріть за суддів.
65На сором вам глаголю: Хиба нема між вами й одного мудрого, котрий зміг би розсудити між братами своїми?
66Нї, брат з братом судить ся, та ще й перед невірними!
67І се вже зовсім сором вам, що ви судитесь між собою. Чом би вам раднїш кривди не терпіти? чом лучче не терпіти шкоди?
68Нї, ви самі кривдите, та обдираєте, та ще й братів.
69Або хиба не знаєте, що неправедні царства Божого не наслїдять? Не обманюйте себе: нї блудникн, ні ідолослужителї, нї перелюбники, а пещені, нї мужоложники,
610нї злодії, нї зажерливі, нї пяницї, нї злоріки, нї хижаки царства Божого не наслідять.
611А такими з вас деякі були; та ви обмились, та осьвятились, та справдились імям Господа Ісуса і Духом Бога нашого.
612Все менї можна, та не все ко-ристнє; все менї можна, та нічому не дам орудувати мною.
613їжа про черево, й черево про їжу; Бог же те й те зруйнує. Тїло ж не про перелюб, а про Господа, а Господь про тїло.
614Бог же Господа підняв, то й нас підійме силою своєю.
615Хиба не знаєте, що тїла ваші члени Христові? Узявши ж члени Христові, невже зроблю (їх) членами перелюбниці? Нехай не буде!
616Хиба не знаєте, що, хто пригорнеть ся до перелюбницї, той одно (з нею) тїло? Будуть бо, рече, вдвох одно тїло.
617Хто ж пригорнеть ся до Господа, той один (з Ним) дух.
618Утікайте від перелюбу. Усякий гріх, що робить чоловік, осторонь тїла; хто ж робить перелюб, проти свого тїла грішить.
619Хиба не знаєте, що тїло ваше храм Духа сьвятого, що (живе) в вас, котрого маєте від Бога, і ви не свої?
620Ви бо куплені цїною; тим прославляйте Бога в тїлї вашому і в дусі вашому, вони Божі.
71Про що ж ви писали до мене, то добре б чоловікові до жінки не приставати.
72Та задля (ухилення) перелюбу, кожен свою жінку нехай має, і кожна свого чоловіка нехай має.
73Нехай чоловік оддає жінці, яку треба, любов; так само й жінка чоловікові.
74Жінка над своїм тїлом не має власти, а чоловік; так же само й чоловік над своїм тілом не має власти, а жінка.
75Не вхиляйтесь одно від одного, хиба що по згоді на (який ся) час, щоб пробували в пості та молитві, та й знов докупи сходьтесь, щоб сатана не спокутував вас невдержаннєм вашим.
76Се ж глаголю по дозволу, а не по наказу.
77Бажаю бо, щоб усї люде були, як я сам. Тільки ж свій дар має кожен від Бога: один так, другий так.
78Глаголю ж нежонатим та вдовицям: Добре їм, коли зістануть ся, як і я.
79Коли ж не вдержять ся, нехай женять ся; лучче бо женитись, нїж розпалюватись.
710Жонатим же завітую не я, а Господь: Жінка нехай не розлучається з чоловіком.
711Коли ж і розлучить ся, то нехай буде без чоловіка, або нехай з чоловіком помирить ся; та й чоловік щоб з жінкою не розлучав ся.
712Иншим же я глаголю, не Господь: Коли которий брат мав жінку, що де вірує, а любо їй жити з ним, нехай не відпуска її.
713І котора жінка мав чоловіка, ще не вірує, а йому любо жити з нею, нехай не відпуска його.
714Осьвячуєть ся бо чоловік неві руючий в жінцї, і осьвячуєть ся жінка невіруюча в чоловікові; ато діти ваші були б нечисті; тепер же сьвяті.
715Коли ж невіруючий розлучаєть ся, нехай розлучаєть ся; не приневолюєть ся бо брат або сестра у такому; у впокою ж бо покликав нас Бог;
716Як бо ти знаєш, жінко, що може спасеш чоловіка? Або як ти знаєш, чоловіче, що може жінку спасеш?
717Тільки, як кожному уділив Бог, і як кожного покликав Господь, так нехай й ходить. І се всїм церквам наказую.
718Чи хто в обрізанню покликаний, нехай не притворюєть ся. Чи в необрізанню хто покликаний, нехай не обрізуєть ся.
719Обрізаннє нїщо, і необрізаннє ніщо, а хороненнє заповідей Божих.
720Кожний, у якому покликанню покликаний, у тому нехай і зостаєть ся.
721Невільником ти покликаний? не журись; а коли можна й вільним стати ся, раднїще (тим) користуй ся.
722Покликаний бо у Господї невільник, той визволений у Господа. Так само й хто вільним покликаний, той невільник Христів.
723Цїною ви куплені; не робіть ся невільниками людскими.
724У чому кожен покликаний, браттє, в тому нехай і пробував перед Богом.
725Про дів же наказу Господнього не маю, а даю раду, яко помилуваний від Господа, щоб вірним бути.
726Думаю, що се добре задля теперішньої нужди, щоб чоловіку так бути.
727Одруживсь єси з жінкою? не шукай розводу. Розвів ся єси з жінкою, не шукай жінки.
728Як же й ожениш ся, (ще) не згрішив єси; як і віддасть ся діва, не згрішила; та горе по тілу мати муть такі; я ж вас щаджу.
729Се ж глаголю, браттє, що час короткий, і щоб ті, хто має жінку, були наче не мають;
730і хто плаче, наче не плачуть; хто радуєть ся, наче не радують ся; хто купує, наче не осягають;
731і хто користуєть ся сим сьвітом, наче не користують ся; переходить бо образ сьвіта сього.
732Я ж хочу, щоб ви не журились. Нежонатий журить ся про Господнє, як угодити Господові;
733жонатий же журить ся про сьвітове, як угодити жінцї.
734Єсть (також) ріжннця між жінкою і дівицею: Незамужня журить ся про Господнє, щоб бути сьвятою тїлом і духом; а замужня журить ся про сьвітове, як угодити мужові.
735Се ж вам на користь вашу глаголю, не щоб вам накинути сїло, а ради чемности і приступу вашого до Господа без озирання.
736Коли ж хто думав, що соромно для дївицї його, коли перецьвіте і так мусить бути, той, що хоче, нехай робить, не згрішить; нехай ідуть заміж.
737Которий стоїть твердо в серці, не маючи примусу, та мав власть над своєю волею, і розсудив так у серцї своїм, щоб держати дівицю свою, добре робить.
738Тим же хто віддає заміж, добре робить; а хто не віддає, лучче робить.
739Жінка звязана законом, доки жив чоловік її; як же вмре чоловік її, вільна вона йти, за кого схоче, тільки в Господї.
740Щасливша ж, коли так пробувати ме по моїй радї; думаю ж, що й я маю Духа Божого.
81Шо ж до ідолських посьвятів, знаємо, що всї знанне маємо. Знаннє ж надимає, а любов вбудовує.
82Коли ж хто думає, що він знає що, то ніколи ще нїчого не знає, як треба знати.
83Коли ж хто любить Бога, то сей пізнаний від Него.
84Що ж до їди посьвятів ідолських, знаємо, що ідоли нїщо в сьвітї, і що нема иніпого Бога, тільки один.
85Бо хоч і в так звані боги, чи то на небі, чи то на землї (як многі боги і многі пани);
86та наш один Бог Отець, від котрого все і ми для Него; і один Господь Ісус Христос, через Котрого усе (стало ся), і ми через Него.
87Нї, не у всіх знанне; деякі з совістю ідолською аж досї, яко посьвят ідолський їдять; і совість їх, бувщц недужою, сквернить ся.
88Їжа ж нас не поставляє перед Богом; бо анї луччі ми, коли їмо, анї гірші, коли не їмо.
89Гледїть же, щоб ніколи ся ваша власть не була спотиканнєм (людям) недужим.
810Бо коли хто побачить тебе, що маючи знаннє, (за столом) сидищ у ідолському храмі, то чи совість його, яко недужого, не збудуєть ся, щоб їсти посьвяти ідолські?
811І погибне через твоє знаннє недужий брат, за котрого Христос умер.
812Грішачи ж так проти братів та вражаючи їх недужу совість, ви грішите проти Христа.
813Тим же, коли їжа блазнить брата мого, не їсти му мясива до віку, щоб не блазнити брата мого.
91Хиба ж я не апостол? хиба ж я не вільний? хиба ж я Ісуса Христа, Господа нашого, не бачив? хиба не моє ви дїло в Господї?
92Коли иншим я не апостол, то все ж вам; ви бо печать апостолування мого в Господї.
93Оце моя відповідь тим, хто судить мене.
94Хиба ми не маємо власти їсти і пити?
95Хиба не маємо власти сестру-жінку водити, як инші апостоли, й брати Господнї, і Кифа?
96Або один я та Варнава не маємо власти, щоб не робити?
97Хто воїнствує коли своїми доходами? хто садить виноградник, та й овощу його не їсть? або хто пасе стадо, та й молока з стада не їсть?
98Хиба се я глаголю яко чоловік? чи не говорить сього й закон ?
99Бо в Мойсейовім законї писано: Не завязуй рота волові, як молотить. Хиба про волів дбає Бог?
910чи задля нас як раз глаголе? Задля нас бо написано, що в надії мусить ратай орати, і хто молотить, (робить се) з надїєю, бути спільником свого вповання.
911Коли ми духовне сїяли вам, то чи велика річ, коли ми тілесне ваше жати мем?
912коли инші бувають спільниками (сієї) власти над вами, то чи не більше ми? Та не користувались ми властю сією, а все терпимо, щоб не з'упинити як не будь благовістя Христового.
913Чи то ж не знаєте, що хто коло сьвятого служить, ті з сьвятого їдять? і хто коло жертівнї пильнує, ті від жертівнї частину приймають.
914Так і Господь повелів тим, хто проповідує благовісте, з благовістя жити.
915Я ж нічим з сього не користувавсь, і не (для того) се написав, щоб так роблено для мене; бо лучче мені вмерти, нїж щоб хто славу мою знівечив.
916Коли бо благовіствую, нема мені слави, примус бо на менї лежить, і горе мені, коли не благовіствую!
917Коли бо роблю се охотою, маю нагороду; коли ж проти волї, то роблю службу, звірену менї.
918За що ж мені нагорода? (За те,) що благовіствуючи без користї, подаю благовісте Христове, так щоб не надуживати моєї властїв благовістю.
919Бувши бо вільний від усїх (не підневолений нїкому), зробив я себе усїм слугою, щоб більш придбати:
920Я став ся Жидам, як Жидовин, щоб Жидів придбати; тим, що під законом, був я як під законом, щоб тих, що під законом, придбати;
921беззаконним - як беззаконний (не бувши беззаконним Богу, а законним Христу), щоб придбати беззаконних;
922недужим я був недужий, щоб недужих придбати. Усїм був я все, щоб конче деяких спасти.
923Се ж роблю задля благовістя, щоб бути спільником у йому.
924Хиба не знаєте, що ті, що на гонах біжять, усї біжять, а один приймає нагороду? Так біжіть і ви, щоб осягли.
925Кожен же, хто бореть ся, від усього вдержуєть ся. Ті ж, щоб тлїнний вінець прийняти, а ми нетлїнний.
926Оце ж я так біжу, не якби на непевне; подвизаюсь так, не якби повіттє
926бючи.
927А морю тіло мов і підневолюю, щоб, иншим проповідуючи, самому инодї не бути нікчемним.
101Не хочу ж, браттє, щоб ви не знали, що отці наші всі під хмарою були, і всі через море переходили;
102і всї в Мойсея хрестили ся в хмарі і в морі;
103і всі ту саму їжу духовну їли;
104і всї той самий напиток духовний пили; бо пили з духовної скелї, що йшла за ними, скеля ж була Христос
105Та многих з них не вподобав Бог, бо поражені були в пустині.
106Се ж стало ся нам прикладом, щоб не бажали лихого, яко ж і вони бажали.
107Анї ідослужителями не робіть ся, яко ж деякі з них, яко ж писано: Посідали люде їсти й пити і встали грати.
108Анї робім перелюбу, як деякі з них робили, та й полягло їх за один день двайпять три тисячі.
109Анї спокутуймо Христа, яко ак деякі з тих спокутували, та й погинули від гадюк.
1010Анї нарекаймо, яко ж деякі з них нарекали, та й погинули від губителя.
1011Усе ж се прикладами стало ся їм, прописано ж на науку нашу, на котрих конець віку прийшов.
1012Тимже, хто думає стояти, нехай гледить, щоб не впав.
1013Не яка спокуса настигла на вас, тільки чоловіча; вірен же Бог, котрий не допустить, щоб ви були спокушені більш, нїж що здолїєте (знести); а зробить із спокусою й вихід, щоб ви здолїли знести.
1014Тим, любі моі, втікайте від ідолського служення.
1015Яко мудрим глаголю; судіть, що я глаголю:
1016Чаша благословення, котру благословляємо, хиба не єсть общенне крови Христової? хлїб, що переломлюємо, хиба не єсть общеннє тїла Христового?
1017Бо один хлїб, одно тїло ми многі; всї бо від одного хлїба причащаємось.
1018Погляньте на Ізраїля по тїлу; хиба ті, що їдять посьвяти, не спільники жертівнї?
1019що ж я кажу? що ідол що-небудь єсть? або посьвят ідолський що-небудь всть?
1020Нї, а що посьвячують погане, бісам посьвячують, а не Богові. Не хочу ж, щоб ви були спільниками бісів.
1021Не можете чашу Господню пити і чашу бісовську, не можете трапезї Господнїй причащати ся і трапезї бісовській.
1022Чи нам же роздражати Господа? хиба ми дужчі Його?
1023Все менї можна, та не все на користь; все мені можна, та не все збудовує.
1024Нїхто свого нехай не шукає, а кожен (того) що другого.
1025Все, що на торгу продасть ся, їжте, нїчого не сумнячись задля совісти.
1026Бо Господня земля і повня її.
1027Коли ж хто з невірних запрошує вас і схочете пійти, то все поставлене перед вами їжте, нічого не сумнячись задля совісти.
1028Коли ж хто вам скаже: Се ідолський посьвят, тодї не їжте задля того, хто вам сказав, і задля совісти; бо Господня земля і повня її.
1029Про совість же я кажу, не про свою, а про другого; чого бо вілність моя судити маеть ся від совісти другого?
1030Коли ж я благодаттю причащаю ся, на що мені хулу приймати (за те), за що дякую?
1031Оце ж, чи то їсте, чи пете, чи що инше робите, все на славу Божу робіть.
1032Не будьте спотиканнєм нї Жидам, нї Грекам, нї церкві Божій,
1033яко ж і я у всьому всїм годжу, не своєї шукаючи користи, а користи многих, щоб спасли ся.
111Будьте послїдувателями моїми, яко ж і я Христів.
112Хвалю ж вас, браттє, що все моє памятаєте і, яко ж я передав вам, перекази держите.
113Хочу ж, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, голова жінці чоловік, голова ж Христу - Бог.
114Усякий чоловік, що молить ся або пророкує, покривши голову, осоромлює голову свою.
115Усяка ж жінка, що молить ся або пророкує, не покривши голови, осоромлює голову свою; одно ж бо воно й те саме, якби була й обголена.
116Коли бо не покриваєть ся жінка, нехай і стрижеть ся; коли ж сором жінцї стригти ся чи голити ся, нехай покриваєть ся.
117Чоловік бо не має покривати голови, образом і славою Божою бувши, жінка ж славою чоловічою.
118Бо не чоловік од жінки, а жінка від чоловіка.
119І не сотворено чоловіка ради жінки, а жінку ради чоловіка.
1110Тим і мусить жінка знак власті мати на голові ради ангелів.
1111Однако ж нї чоловік без жінки, нї жінка без чоловіка, в Господї.
1112Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку, все ж від Бога.
1113Самі між собою судїть: чи личить жінці непокритій молитись Богу?
1114Або чи не сама ж природа навчає вас, що коли чоловік мав довге волоссє, то сором йому?
1115Жінка ж, коли має довге волоссє, се слава їй; бо волоссє замість покриття їй дано.
1116Коли ж хто єсть сварливим, то ми такого звичаю не маємо, нї церкви Божі.
1117Се ж завіщаючи, не хвалю, що не на лучче, а на гірше збираєтесь.
1118Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю.
1119Треба бо й єресям між вами бути, щоб вірні між вами явились.
1120Як же сходитесь до купи, то не на те, щоб Господню вечерю їсти.
1121Кожен бо свою вечерю попереду поїсть, і один голодує, другий ж впиваєть ся.
1122Хиба бо домів не маєте, щоб їсти й пити? чи церквою Божою гордуєте і осоромлюєте неимущих? Що ж вам сказати? чи похвалити вас у сьому? Не похвалю.
1123Я бо прийняв од Господа, що й передав вам, що Господь Ісус тієї ночи, котрої був виданий, прийняв хлїб,
1124і, хвалу віддавши, переломив, і рече: Прийміть, їжте, се єсть тіло моє, що за вас ламлене; се робіть на мій спомин.
1125Так само й чашу по вечері глаголючи: Ся чаша єсть новий завіт у крові моїй; се робіть, скільки раз пєте, на мій спомин.
1126Скільки бо раз їсте хлїб сей і чашу сю пєте, смерть Господню звіщаєте, доки
1126прийде.
1127Тим же, хто їсти ме хлїб сей і пити ме чашу Господню недостойно, винен буде тїла і крови Господньої.
1128Нехай же розгледить чоловік себе і так нехай хлїб їсть і чашу пє.
1129Хто бо їсть і пє недостойно, суд собі їсть і пє, нерозсуджаючи про тіло Господнє.
1130Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволі.
1131Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені.
1132Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з сьвітом не осудились.
1133Тимже, браттє моє, зійшовшись їсти, один одного дожидайте.
1134Коли ж хто голодний, дома нехай їсть, щоб на суд не сходились. Про остальне ж, як прийду, дам порядок.
121Про духовне ж браттє, не хочу, щоб ви не знали.
122Ви знаєте, що як були ви поганами, то до ідолів безголосих воджено вас, мов ведених.
123Тим кажу вам, що нїхто, Духом Божим глаголючи, не проклинає Ісуса, і нїхто не може назвати Господа Ісуса, як тільки Духом сьвятим.
124Між даруваннями в ріжниця, Дух же той самий.
125І ріжниця між служеннями, а той самий Господь.
126І ріжниця між роботами, один же Бог, що робить усе у всіх.
127Кожному ж дасть ся явленне Духа на користь.
128Тому бо Духом дасть ся слово премудрости, другому слово знання тим же Духом;
129иншому ж віра тим же Духом; иншому ж дарування сцїлення тим же Духом;
1210иншому ж робленнє чудес; иншому ж пророкуваннє; иншому розпізнаванне духів; иншому ж усякі мови; иншому виклади мів (язиків).
1211Все ж се дїйствує один і той же Дух, уділяючи кожному, яко ж хоче.
1212Як бо тіло одно, а членів має багато, всі ж члени одного тїла, хоч багато їх, а одно тїло, так і Христос.
1213Бо одним Дихом усї ми в одно тїло хрестились, чи то Жиди, чи Греки, чи невільники, чи вільні, і всі одним Духом напоєнї.
1214До тїло не єсть один член, а многі.
1215Коли скаже нога: я не рука, от же я не від тїла, то хиба через се не єсть від тїла?
1216І коли скаже ухо: я не око, то ж я не від тїла, то хиба через те не єсть від тїла?
1217Коли б усе тїло (було) око, де ж (був би) слух? Коли б усе слух, де понюх?
1218Та Бог розложив члени кожного по одному з них в тїлї, яко ж схотів.
1219Коли ж би все (було) один член, то де (було б) тїло?
1220Тепер же багато членів, а тїло одно.
1221Не може ж око сказати руці: Не треба мені тебе; або знов голова ногам: Не треба мені вас.
1222Нї, которі члени тїла здають ся слабшими, ті тим більше потрібні;
1223і которі здають ся нам неповажнїшими в тїлї, тим більше чести додаємо, і менше чесні наші (члени) більшу окрасу приймають.
1224Звичайним бо нашим того не треба. Та Бог зложив тїло, давши більшу честь послїднїйшому,
1225щоб не було розділення в тїлї, а щоб члени однаково один про одного дбали.
1226І коли терпить один член, терплять з ним усі члени; а коли славить ся один член, радують ся з ним усї члени.
1227Ви ж тїло Христове і члени від части (з особна).
1228І инших поставив Бог у церкві найперш апостолів, вдруге пророків, втретє учителів, потім сили, а там даровання, сцїлення, помагання, порядкування, всякі мови.
1229Хиба всї апостоли? хиба всі пророки? хиба всї учителі? хиба всї сили?
1230хиба всї мають дарованнє сцїлення? хиба вони всї глаголють мовами? хиба всї викладають?
1231Жадайте ж дарувань луччих, і я покажу вам ще кращу дорогу.
131Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий.
132Коли маю пророцтво і знаю всі тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо.
133І коли роздам увесь маєток мій, і коли тіло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то ніякої користи мені (з того).
134Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся,
135не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого;
136не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою;
137все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить.
138Любов ніколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне.
139Бо від части знаємо і від части пророкуємо.
1310Як же прийде звершене, тодї те, що від части, зникне.
1311Як був я малоліток, то яко малолїток говорив, яко малолїток розумів, яко малоліток думав; як же став чоловіком, то покинув дитяче.
1312Бачимо бо тепер через дзеркало, в загадці, тоді ж лицем до лиця; тепер пізнаю від части, тоді ж пізнаю, яко ж і я познаний.
1313Тепер же пробувають віра, надїя, любов, сї троє; більша ж із сих любов.
141Дбайте про любов і жадайте духовного, найбільше ж, щоб пророкувати.
142Бо, хто говорить (чужою) мовою, не людям говорить, а Богу; бо нїхто не чує
142його; а духом він говорить тайне.
143Хто ж пророкує, людям говорить на збудованнє, і напоминаннє і утїшеннє.
144Хто говорить (чужою) мовою, себе збудовує; а хто пророкує, церкву збудовує.
145Хочу ж, щоб усї ви говорили мовами, та раднїщ, щоб пророкували; більший бо хто пророкує, ніж хто говорить мовами, хиба що й вияснює, щоб церква збудованнє прийняла.
146Тепер же, браттє, коли прийду до вас, мовами говорячи, то що вам за користь, коли вам не говорити му або одкриттєм, або знаннєм, або пророцтвом, або наукою?
147Ба й бездушне, що дає голос, чи сопілка, чи гуслї, коли різноти голосу не дає, як розуміти, що виграєть ся в сопілку або в гуслї.
148Бо коли й сурма невиразний голос дає, то хто готовити меть ся до бою?
149Так само й ви, коли подасте мовою незрозуміле слово, як зрозумієть ся говорене? на вітер бо говорити мете.
1410Стільки, як от буває, родів слів на сьвітї, і ні одно з них без голосу.
1411Коли ж не зрозумію значіння слів, буду тому, хто говорить, чужоземець, і хто говорить, чужоземець менї.
1412Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, то гледїть, щоб збагатіли ними на збудованне церкві.
1413Так, хто говорить (чужою) мовою, нехай молить ся, щоб міг вияснювати.
1414Коли бо молюсь (чужою) мовою, дух мій молить ся, розумінне ж моє без'овочне.
1415Що ж (робити)? Молити мусь духом, молити мусь же й розуміннєм; співати му духом, співати му й розуміннєм.
1416Бо коли благословити меш духом, то як той, хто займе місце невче-ного, скаже
1416на твоє дякуваннє, коли він не знає, що говориш.
1417Ти бо добре дякуєш, тільки ж другий не збудовуєть ся.
1418Дякую Богу моєму, що я більш усіх вас говорю мовами.
1419Тільки ж у церкві лучче мені пять слів промовити розуміннєм моїм, щоб і инших навчити, нїж десять тисяч слів (чужою) мовою.
1420Браттє, не бувайте дїти розуміннєм; нї, в лихому бувайте малолїтниками, у розумінню ж звершеними.
1421В законї писано: Чужими язиками й чужими устами говорити му людям сим, та й так не послухають мене, глаголе Господь.
1422Тимже язики на ознаку не тим, хто вірує, а невірним; пророцтво ж не невірним, а віруючим.
1423Коли оце зійдеть ся вся церква докупи, і всі чужими мовами заговорять, увійдуть же і невчені або невірні, то чи не скажуть, що ви дурієте?
1424Коли ж усї пророкують і ввійде хто невірний або невчений, то від усїх буде докорений і від усіх суджений.
1425І так тайни серця його виявлять ся, і так припавши лицем, поклонить ся Богові, звіщаючи, що справді з вами Бог.
1426Що ж (треба робити), браттє? Коли сходитесь, і кожен псальму має, науку має, мову має, одкритте має, виясненнє має, - усе на збудованнє нехай буде.
1427Коли хто (чужою) мовою говорить, (говоріть) по двоє, а найбільш по троє, і чергами, а один нехай вияснює.
1428Коли ж нема вияснювателя, то нехай мовчить у церкві; собі ж нехай говорить та Богові.
1429Пророки ж нехай по двоє і по троє говорять, а инші нехай міркують.
1430Коли ж другому, що сидить, одкриєть ся (що), перший нехай мовчить.
1431Можете бо всї один за одним пророкувати, щоб усї навчались і всі утішались.
1432І духи пророцькі пророкам корять ся.
1433Не єсть бо Бог безладу, а впокою, як по всіх церквах у сьвятих.
1434Жінки ваші в церквах нехай мовчять; бо не дозволено їм говорити, а щоб корили ся, яко ж закон глаголе.
1435Коли ж хочуть чого навчитись, нехай дома в своїх чоловіків питають; сором бо жінкам у церкві говорити.
1436Хиба од вас слово Боже вийшло? або до вас одних досягло?
1437Коли хто думає пророком бути або духовним, нехай розуміє, що те що пишу вам, се заповіді Господні.
1438Коли ж хто не розуміє, нехай не розуміє.
1439Тимже, браттє, бажайте пророкувати, та й говорити мовами не боронїть.
1440Усе нехай поважно та до ладу робить ся.
151Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли,
152котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.
153Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням,
154і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,
155і що явив ся Кифі, а опісля дванайцятьом.
156Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досі, инші ж і впокоїлись,
157Після того явив ся Якову, а потім усім апостолам.
158На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї.
159Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу.
1510Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною.
1511Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували.
1512Коли ж про Христа проповідуеть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих?
1513Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес;
1514коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша.
1515І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога; що воскресив Христа, котрого не воскресив, - коли мертві не встають.
1516Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав.
1517А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших
1518Тоді й померші в Христї погибли.
1519Коли тільки в сьому житті вповаємо на Христа, то окаяннїшї (нещасливійші) ми всіх людей.
1520Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся.
1521Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й вос-кресенне з мертвих.
1522Як бо в Адамі всі вмирають, так і в Христї всі оживають.
1523Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приході Його.
1524Тоді (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу.
1525Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його.
1526Останній ворог зруйнуєть ся - смерть.
1527Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все.
1528Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому.
1529Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсім мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих?
1530Чого ж і ми небезпечимось всякого часу?
1531Що-дня вмираю; так (по правді нехай буде) мені ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господі нашому.
1532Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в ЄФесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо.
1533Не обманюйте себе: ледачі бесіди псують добрі звичаї.
1534Протверезїть ся праведно та не грішить; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.
1535Та хто-небудь скаже: Як у стануть мертві? і в якому тїлї прийдуть?
1536Безумний! що ти сієш, не оживе, коли не вмре.
1537І що сїєш, не тіло будуче сієш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше.
1538Бог же дає йому тіло, яке схоче, і кожному насїнню своє тіло.
1539Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства.
1540(Єсть) і тіла небесні й тіла земні, та инша слава небесних, а инша земних.
1541Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою.
1542Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлінню.
1543Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї.
1544Сїєть ся тїло душевне, устає тіло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне.
1545Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останній Адам духом животворящим.
1546Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім.
1547Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба.
1548Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.
1549І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного.
1550Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїнне незотлїння не наслїдить.
1551Ось тайну вам глаголю: Всі нї впокоїмось, всі ж перемінимось.
1552У хвилину, у миг ока, за останньою трубою - бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось.
1553Треба бо тлінному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмерте.
1554Як же тлінне се одягнеть ся в нетлїнне і смертне се одягнеть ся в без-смертє, тоді станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою.
1555Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда?
1556Жоло ж смерти - гріх, а сила гріха - закон.
1557Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа.
1558Тимже, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючисі у дїлї Господньому завсїди, знаючи що праця ваша не марна перед Господем.
161Про милостиню ж для сьвятих, як я розпорядив у церквах Галатийських, так і ви робіть.
162Первого дня в тижні нехай кожен з вас у себе складає, скарбуючи, як йому ведеть ся, щоб не тоді, як прийду, складку робити.
163Як же прийду, то которих ви ухвалите, тих пішлю з листами віднести дар ваш у Єрусалим.
164Коли ж буде достойно, щоб і мені йти, зо мною пійдуть.
165Прийду ж до вас, як Македонию перейду (Македонию бо проходжу).
166У вас же може загаюсь, або й зазимую, щоб ви провели мене, куди я дійду.
167Не хочу бо вас тепер переходом бачити; маю ж надію, якийсь час пробути в вас, коли Господь дозволить.
168Пробуду ж у Єфесї до пятидесятницї.
169Двері бо великі й широкі відчинились мені, і багато (в мене) противників.
1610Як же прийде Тимотей, гледїть, щоб без страху був у вас; дїло бо Господнє робить, яко ж і я.
1611То нехай нїхто ним не гордує, а випроводіть його з упокоєм, щоб прийшов до мене; жду бо його з браттєм.
1612Що ж до Аполоса брата, то вельми просив я його, щоб прийшов до вас з браттєм; та зовсім не було волї в него, щоб прийти тепер, прийде ж, як мати ме догідний час.
1613Пильнуйте, стійте в вірі, мужайтесь і утверджуйтесь.
1614Все вам нехай в любові дїєть ся.
1615Благаю ж вас, браттє (ви знаєте семю Стефанову, що вона первоплід Ахайський, і що на служеннє сьвятим оддали себе),
1616щоб і ви корились таким і кожному, хто помагає нам і працює.
1617Зрадів же я приходом Стефановим і Фортунатовим і Ахаїковим; бо недостачу вашу вони сповнили.
1618Заспокоїли бо мій дух й ваш; пізнавайте ж оце таких.
1619Витають вас Церкви Азийські. Витають вас у Господі много Аквила і Прискила з домашньою їх церквою.
1620Витають вас усї брати. Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим.
1621Витаннє моєю рукою Павловою.
1622Коли хто не любить Господа Ісуса Христа, нехай буде проклят, маран ата!
1623Благодать Господа Ісуса Христа з вами.
1624Любов моя з усіма вами у Христї Ісусї. Амінь.