Multilingual Scriptures Home » Ukrainian 1871 NT » Romans
| Ukrainian 1871 NT | ||
| Chapter # | Verse # | Verse Detail |
| 1 | 1 | Павел, слуга Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний на благовістуваннє Боже, |
| 1 | 2 | (котре наперед обіцяв [Бог] через пророків своїх у сьвятих писаннях,) |
| 1 | 3 | про Сина свого (народженого з насїння Давидового по тілу, |
| 1 | 4 | обявленого Сина Божого в силї, до Духу сьвятости, через воскресеннє в мертвих), Ісуса Христа, Господа нашого, |
| 1 | 5 | (котрим прийняли ми благодать і апостольство на впокореннє вірі між усїма народами ради імени Його, |
| 1 | 6 | між котрими й ви покликані, Ісус-Христові;) |
| 1 | 7 | Усїм вам, що єсте в Римі, любленим від Бога, покликаним сьвятим: благодать вам і впоюй од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. |
| 1 | 8 | Перш усего дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша проповідуєть ся по всему сьвіту. |
| 1 | 9 | Сьвідок менї Бог, котрому служу духом моїм у благовіствуванню Сина Його, що без перестану спомни про вас роблю, |
| 1 | 10 | усе в молитвах моїх мелючись, щоб колись довелось менї по волї Божій, прийти до вас. |
| 1 | 11 | Бажаю бо бачити вас, щоб передати вам даруваннє духовне дла утвердження вашого; |
| 1 | 12 | се ж єсть утішитись укупі з вами спільною вірою вашою і моєю. |
| 1 | 13 | Не хочу ж таїти од вас, браттє, що часто заміряв я прийти до вас (та й досї спиняло мене), щоб який овощ мати й між вами, яко ж і між иншими поганами. |
| 1 | 14 | Єленянам і чужоземцям, мудрим і нерозумним довжен я. |
| 1 | 15 | От же, що до мене, готов я й вам, що в Римі, благовіствувати. |
| 1 | 16 | Бо не соромлюсь благовіствування Христового, сила бо Божа на спасенне всякому віруючому, Жидовинові перше, а потім і Грекові. |
| 1 | 17 | Правда бо Божа в йому відкриваєть ся до віри в віру, яко ж написано: Праведний вірою жив буде. |
| 1 | 18 | Одкриваеть ся бо гаїв Божий з неба на всяке нечесте і неправду людей, що держить істину в неправді. |
| 1 | 19 | Тим, що розумне про Бога, явно в них; Бог бо явившім. |
| 1 | 20 | Невидиме бо Його від создання сьвіту думаннєм про твори робить ся видиме, і вічна Його сила і божество, щоб бути їм без оправдання. |
| 1 | 21 | Тим, що знаючи Бога, не яко Бога прославляли або дякували, а осуєтились думками своїми і оморочилось нерозумне серце їх. |
| 1 | 22 | Славлячи себе мудрими, потуманїли, |
| 1 | 23 | і обернули славу нетлінного Бога на подобину образа тлінного чоловіка, і птиць і четвероногих і гаду. |
| 1 | 24 | Тим же й передав їх Бог нечистотї в похотях сердець їх, щоб сквернили тїла свої між самими собою. |
| 1 | 25 | Вони перемінили істину Божу на лжу і поклонялись і служили тварі більш Творця, котрий благословен на віки. Амінь. |
| 1 | 26 | За се передав їх Бог карі безчестя, бо й жінки їх обернула природню подобу на протиприродню; |
| 1 | 27 | так само й чоловіки, оставивши природне вживаннє женського полу, розгорілись похоттю своєю один на одного, чоловіки на чоловіках сором роблячи, і заплату, яка подобала заблудові їх, у собі приймаючи. |
| 1 | 28 | І, яко ж не вподобалось їм мати Бога в розумі, передав їх Бог ледачому уму, робити неподобне, |
| 1 | 29 | сповнених усякої неправди, перелюбу, лукавства, зажерливостя, злоби, сповнених зависти, убийства, сварнї, підступу, лихих звичаїв, |
| 1 | 30 | осудників, поклїпників, богоневавидників, гордувників, хвастунів, пишних, видумщиків лихого, родителям непокірних, |
| 1 | 31 | нерозумних, ламателїв умови, нелюбовних, невбдагальних, немилостивих. |
| 1 | 32 | Котрі, хоч Божий присуд розуміють, що хто таке робить, достоїн смерти, не тільки самі се роблять, та й похваляють роблячих. |
| 2 | 1 | Тим без оправдання єси, всякий чоловіче, що судищ; у чому бо судиш другого, себе осуджуєш, те ж бо саме робиш, судячи (другого). |
| 2 | 2 | Знаємо ж, що суд Божий по истині на тих, що роблять таке. |
| 2 | 3 | Чи думаєш же, чоловіче, судячи того, хто таке робить, і роблячи те ж саме, що ти втечеш од суду Божого? |
| 2 | 4 | Або богацтвом благости Його та вдержливости та довготерпіння погорджуеш? не знаєш, що благость Божа до покаяння тебе веде ? |
| 2 | 5 | По жорстокости ж твоїй і непокаянному серцю збираєш собі гнів на день гніву і відкриття праведного суду Бога, |
| 2 | 6 | котрий віддасть кожному по ділам його: |
| 2 | 7 | тим, що терпіливостю в доброму дїлї шукають слави, та чести, та нетлїння - життє вічне; |
| 2 | 8 | а которі сварливі і противлять ся істині, корять ся ж неправді, (тим) ярость та гнїв. |
| 2 | 9 | Горе й тіснота на всяку душу чоловіка, що робить лихе, Жидовина перше, та й Грека; |
| 2 | 10 | слава ж, честь і впокій усякому, хто робить добре, Жидовинові перше, та й Грекові. |
| 2 | 11 | Нема бо в Бога вважання на лиця. |
| 2 | 12 | Скільки бо без закону згрішило, (стільки їх) без закону й погине, а скільки в законї згрішило, (стільки Їх) законом суд прийме |
| 2 | 13 | (Не слухателї бо закону праведні перед Богом, а чинителї закону справдять ся. |
| 2 | 14 | Коли бо погане, не маючи закону, по природі законне чинять, то вони, закону не маючи, самі собі закон: |
| 2 | 15 | вони показують діло законне, написане в серцях їх, як сьвідкує совість їх, і між тим думки їх одна другу осуджують, або оправдують); |
| 2 | 16 | в день, коли судити ме Бог тайни людські, по благовісти моєму, через Ісуса Христа. |
| 2 | 17 | Ось ти Жидовин звеш ся, і почиваєш на законї, і хвалиш ся Богом, |
| 2 | 18 | і розумієш волю (Його), і розпізнаєш (що єсть) лучче, навчаючись із закону; |
| 2 | 19 | і вповаєш на себе, що ти проводир сліпим, сьвітло тим, що в темряві, |
| 2 | 20 | наставник незмислям, учитель малоліткам, мавши образ розуму і істини в законї. |
| 2 | 21 | Навчаючи ж иншого, себе не навчаєш? проповідуючи не красти, сам крадеш? |
| 2 | 22 | говорячи, щоб не робили перелюбу, робиш перелюб? гидуючи ідолами, крадеш сьвяте? |
| 2 | 23 | ти, що хвалиш ся законом, переступом закону Бога зневажаєш? |
| 2 | 24 | Імя бо Боже через вас хулить ся між поганами, яко ж писано. |
| 2 | 25 | З обрізання бо є користь, коли чиниш закон; коли ж ти переступник закону, обрізанне твоє сталось необрізаннєм. |
| 2 | 26 | Коли ж необрізаний хоронить установи закону, чи необрізаннє його за обрізаннє не полїчить ся? |
| 2 | 27 | І осудить необрізаннє по природі, котре сповняє закон, тебе, котрий з писаннєм і обрізаннєм переступник єси закону. |
| 2 | 28 | Не той бо, хто явно (такий) єсть Жидовин, і не те, що явно по тілу, обрізаннє, |
| 2 | 29 | а котрий потай, (той) Жидовин, і обрізаннє (єсть обрізаннє) серця в дусї, |
| 2 | 29 | не в писанню; йому ж похвала не від людей, а від Бога. |
| 3 | 1 | Чим же переважує Жидовин? або яка користь з обрізання? |
| 3 | 2 | Велика на всякий спосіб: найперше бо, що їм були звірені словеса Божі. |
| 3 | 3 | Що бо, що не увірували деякі? Хиба невірство їх віру Божу оберне в нїщо? |
| 3 | 4 | Нехай не буде (так). Нї, (нехай буде) Бог правдивий, усякий же чоловік омана, яко ж писано: Щоб оправдив ся Ти в словах Твоїх, і побідив, як судити меш ся. |
| 3 | 5 | Коли ж неправда наша Божу правду викликав, що скажемо? Хиба неправеден Бог, що посилав кару? (яко чоловік глаголю.) |
| 3 | 6 | Нехай не буде (так). Як же бо мав би Бог судити сьвіт? |
| 3 | 7 | Коли бо істина Божа через мрю оману ще побагатшала на славу Його, чого ж іще й менї, яко грішникові, осудженим бути? |
| 3 | 8 | А не (так тому бути), як нас хулять, і як говорять деякі, нїби ми кажемо, що нумо робити лихе, щоб прийшло добре? Праведний суд на таких. |
| 3 | 9 | Що ж? ми луччі? Ніяк (не луччі); попереду бо укорили ми й Жидів і Греків, що вони всі під гріхом, |
| 3 | 10 | яко ж писано: що нема праведного нікого, |
| 3 | 11 | нема, хто розумів би, нема, хто шукав би Бога, |
| 3 | 12 | всі відхилились, вкупі нікчемні стали; нема, хто робив би добро, нема аж до одного. |
| 3 | 13 | Гріб відчинений горло їх, язиками своїми підводили; отрута гадюча під губами їх; |
| 3 | 14 | котрих уста клятьби і гіркости повні; |
| 3 | 15 | скорі ноги їх проливати кров; |
| 3 | 16 | руїна та здиднї на дорогах їх, |
| 3 | 17 | а дороги мирної не пізнали. |
| 3 | 18 | Нема страху Божого перед очима їх. |
| 3 | 19 | Знаємо ж, що скільки закон говорить, тим, що під законом, говорить, щоб усякі уста загородились, і винен був увесь сьвіт Богові; |
| 3 | 20 | тим що дїлами закону не справдить ся всяке тїло перед Ним; через закон бо познаннє гріха. |
| 3 | 21 | Тепер же окреме закону правда Божа явилась, сьвідкована від закону й пророків; |
| 3 | 22 | правда ж Бога через віру Ісус. Христову усім і на всїх віруючих-нема бо ріжницї: |
| 3 | 23 | всі бо згрішили, і лишені слави Божої, |
| 3 | 24 | оправдають ся (ж) дарма благодаттю Його, викупленнєм, що в Христї Ісусї, |
| 3 | 25 | котрого предложив Бог на вблагальну жертву через віру в кров Його, щоб з'ясувати правду свою одпущеннєм прежнїх гріхів у довготерпінню Божому, |
| 3 | 26 | щоб з'ясувати (кажу) правду свою нинішнього часу, щоб був Він праведний і оправдуючий, хто з віри Ісусової. |
| 3 | 27 | Де ж величаннє? Виключене. Которим законом? учинків? Нї, а законом віри. |
| 3 | 28 | Думаємо оце, що чоловік оправ дуєть ся вірою, без учинків по закону. |
| 3 | 29 | Або Жидам Бог тільки, а й не поганам? Так, і поганам; |
| 3 | 30 | яко ж бо один Бог, що оправдує обрізаннє з віри і необрізаннє вірою. |
| 3 | 31 | То ми оце руйнуємо закон вірою? Нехай не буде (так). Нї, ми утверджуємо закон. |
| 4 | 1 | Шо ж, скажемо, Авраам, отець наш, знайшов по тілу? |
| 4 | 2 | Коли бо Авраам з учинків оправдив ся, мав похвалу, та не перед Богом. |
| 4 | 3 | Що бо писаннє глаголе? Увірував же Авраам Богові, і полічено се йому за праведність. |
| 4 | 4 | Оце ж хто робить, нагорода не полїчуєть ся по благодаті, а по довгу. |
| 4 | 5 | Хто ж не робить, а вірує в оправдуючого нечестивого, віра його полїчуєть ся за праведність. |
| 4 | 6 | Яко ж і Давид глаголе про блаженство чоловіка, котрому полїчує Бог праведність без учинків: |
| 4 | 7 | Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи. |
| 4 | 8 | Блажен чоловік, котрому не полїчить Господь гріха. |
| 4 | 9 | Чи. блаженство ж се на обрізаннв, чи й на необрізаннє? глаголемо бо, що полічено Авраамові віру за праведність. |
| 4 | 10 | Як же полічено йому? чи як він в обрізанню був, чи в необрізан-ню? Не в обрізанню, а в необрізанню. |
| 4 | 11 | І знак обрізання прийняв, яко печать праведности (тієї) віри, що в необрізанню, щоб бути йому отцем усіх віруючих через необрізаннє, щоб полічено й тим за праведність, |
| 4 | 12 | і отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам. |
| 4 | 13 | Не по закону бо (було) обітуваннє Авраамові або насїнню його, що буде він наслїдником сьвіту, а по праведностї віри. |
| 4 | 14 | Коли бо ті, що з закону, наслїдники, то зникне віра, й обітуваннє обернеть ся в нїщо. |
| 4 | 15 | Закон бо робить гнів; де бо нема закону, нема й переступу. |
| 4 | 16 | Тим з віри, що по благодаті, щоб було певне обітуваннє всьому насінню, не тільки тому, що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам, |
| 4 | 17 | (яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе,) перед Богом, котрий, оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував. |
| 4 | 18 | Котрий, окрім надії, в надії увірував, що бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насїннє твоє. |
| 4 | 19 | І не знемігши вірою, не вважав тіла свого вже омертвілим, бувши мало не столїтнїм, і Сариної утроби замершою. |
| 4 | 20 | В обітуваннї ж Божім не сумнив ся невіруваннєм, а покріпшав вірою, давши славу Богові, |
| 4 | 21 | і впевнившись, що Обіцявший вдолїє й зробити. |
| 4 | 22 | Тим же й полічено йому за праведність. |
| 4 | 23 | Не про того ж одного тільки писано було, що полічено йому, |
| 4 | 24 | а й про нас, котрим має полічитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих, |
| 4 | 25 | котрий був переданий за погрішення наші, і воскрес на оправданнє наше. |
| 5 | 1 | Справдивши ся ж вірою, маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа, |
| 5 | 2 | через котрого й приступ одержали вірою в благодать сю, в котрій стоїмо і хвалимось упованнєм слави Божої; |
| 5 | 3 | Не тільки ж (се), а хвалимось і горем, знаючи, що горе робить терпінн, |
| 5 | 4 | терпінне ж досьвід, досьвід же надію, |
| 5 | 5 | надія ж не осоромлює, бо любов Божа вилилась у серця наші Духом сьвятим, даним нам. |
| 5 | 6 | Ще бо Христос, як були ми недужими, в свою пору за нечестивих умер. |
| 5 | 7 | Ледви бо за праведника хто вмре; хиба за благого може ще хто й одважитись умерти. |
| 5 | 8 | Являв ж свою любов до нас Бог (у тому), що як ще були ми грішниками, Христос за нас умер. |
| 5 | 9 | Много ж більше тепер, бувши оправдані кровю Його, спасемось Ним од гнїва. |
| 5 | 10 | Коли бо, ворогами бувши, примирились ми в Богом смертю Сина Його, то много більше, примиривши ся, спасемось у житті Його. |
| 5 | 11 | Не тільки ж (се), а й хвалимось у Бозї Господом нашим Ісусом Христом, через котрого тепер примиренне прийняли. |
| 5 | 12 | Тим же то, як через одного чоловіка гріх у сьвіт увійшов, а через гріх смерть, так і смерть у всіх людей увійшла (через того), в кому всі згрішили. |
| 5 | 13 | Бо (й) до закону гріх був у сьвітї, та гріх не полїчуєть ся, коли нема закону. |
| 5 | 14 | Тільки ж царювала смерть од Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив по подобинї переступу Адамового, котрий єсть образ будучого. |
| 5 | 15 | Та не так і дар, як прогрішеннє. Коли бо через прогрішеннє одного многі померли, то много більше благодать Божа і дар благодаттю одного чоловіка Ісуса Христа у многих наддостаткували. |
| 5 | 16 | І не таке даруваннє, як (те що сталось) через одного согрішившого; суд бо з однієї (провини був) на осуд, дар же на оправданнє з многих провин. |
| 5 | 17 | Бо, коли через провину одного смерть царювала через одного, много більше ті, хто прийняв наддостаток благодати і дар правди, царювати муть в життю одним Ісусом Христом. |
| 5 | 18 | Тим же оце, як через провину одного на всїх людей осуд, так і через праведність одного на всїх людей оправданнє життя. |
| 5 | 19 | Яко бо через непокору одного чоловіка грішними зробились многі,так і покорою одного праведниками зроблять ся многі. |
| 5 | 20 | Закон же ввійшов, і намножилось гріха; де ж намножилось гріха, там ще більший наддостаток благодати, |
| 5 | 21 | щоб, як гріх царював у смерть, так і благодать царювала через правду у життє вічне Ісусом Христом, Господом нашим. |
| 6 | 1 | Що ж скажемо? чи зостанемось у грісі, щоб благодать помножилась? Нехай не буде (так). |
| 6 | 2 | Ми, що померли гріхом, як ще жити мем в йому? |
| 6 | 3 | Хиба не знаєте, що скільки нас у Христа Ісуса охрестилось, у смерть Його охрестились? |
| 6 | 4 | Бо погреблись ми з Ним через хрещеннє у смерть, щоб, як Христос устав із мертвих славою Отця, так і ми в обновленню життя ходили. |
| 6 | 5 | Коли бо ми з'єднані (з Ним) подобиєм смерти Його, то й (подобиєм) воскресення будемо, |
| 6 | 6 | знаючи, що давнього нашого чоловіка з Ним розпято, щоб зникло тїло гріховне, щоб не служити нам більш гріху. |
| 6 | 7 | Хто бо вмер, той визволивсь од гріха. |
| 6 | 8 | Коли ж ми вмерли з Христом, віруємо, що й жити мем з Ним, |
| 6 | 9 | знаючи, що Христос, уставши з мертвих, уже більш не вмре: смерть над Ним більш не панує. |
| 6 | 10 | Бо що вмер, за гріх вмер Він раз, а що живе, Богові живе. |
| 6 | 11 | Так само й ви думайте, що ви мертві вже гріху, живі ж Богові, у Христі Ісусі, Господі нашім. |
| 6 | 12 | Нехай же не царює гріх у смертному вашому тїлї, так щоб коритись йому в похотях його; |
| 6 | 13 | анї оддавайте членів ваших гріху, (яко) знаряддє неправді, а оддавайте себе Богові, яко з мертвих оживших, і члени ваші, (яко) знаряддє правди, Богові. |
| 6 | 14 | Гріх бо над вами нехай не панує; не під законом бо ви, а під благодаттю. |
| 6 | 15 | Що ж? чи будемо грішити, що ми не під законом, а під благодаттю? Нехай не буде. |
| 6 | 16 | Хиба не знаєте, що кому оддаєте себе в слуги на послух, того ви й слуги, кого слухаєте: чи то гріха на смерть, чи слухання на праведність? |
| 6 | 17 | Дяка ж Богові, що ви були слугами гріха, та послухали від серця тої науки, якій і піддались. |
| 6 | 18 | Визволивши ся ж од гріха, зробились ви слугами правди. |
| 6 | 19 | По чоловічи глаголю ради немочи тіла вашого: як ви оддавали члени ваші в слуги нечистоті і беззаконню на беззаконнє, так тепер оддайте члени ваші в слуги правді на сьвятість. |
| 6 | 20 | Коли бо ви були слугами гріха, вільні (нагі) були від праведності. |
| 6 | 21 | Який же тоді мали ви овощ з того, чого тепер соромитесь? конець бо того - смерть. |
| 6 | 22 | Тепер ж визволившись од гріха і ставшись слугами Богу, маєте овощ ваш на осьвяченнє, конець же - життє вічне. |
| 6 | 23 | Плата бо за гріх смерть, даруваннє ж Боже - життє вічне в Христї Ісусї, Господі нашім. |
| 7 | 1 | Хиба не знаєте, браттє (знаючим бо закон глаголю), що закон панує над чоловіком, доки він жив? |
| 7 | 2 | Бо мужня жона з живим мужем звязана законом, як же вмре муж її, тоді вона відзволена від мужа. |
| 7 | 3 | Тим же оце, як жив муж, перелюбницею звати меть ся, коли буде (жінкою) иншому чоловікові; коди ж умре муж Її, вільна вона від закону, щоб не бути їй перелюбницею, хоч би була (жінкою) иншому чоловікові. |
| 7 | 4 | Оце ж, браттє моє, і ви вмерли закону тілом Христовим, щоб бути вам иншому, що встав із мертвих, щоб принесли ми овощ Богові. |
| 7 | 5 | Як були бо ми в тїдї, страсти гріховні, що були через закон, орудували в членах наших, щоб приносити овощ смерті. |
| 7 | 6 | Тепер же ми відзволились од закону умершого, котрим були держані, щоб служити нам (Богові) в обновленню духа, а не у ветхости писання. |
| 7 | 7 | Що ж скажемо? закон гріх? Нехай не буде так. Нї, я й не знав гріха, як тільки через закон, і жадоби не відав би, коли б закон не сказав: Не жадай. |
| 7 | 8 | Гріх же, взявшись через заповідь, підняв у менї всяку жадобу. Без закону бо гріх мертвий. |
| 7 | 9 | Я ж колись жив окреме закому; як же настала заповідь, гріх ожив, а я вмер. |
| 7 | 10 | І знайшов я, що заповідь, котра на життє, ся на смерть. |
| 7 | 11 | Гріх бо, узявшись через заповідь, обманив мене, і нею вбив мене. |
| 7 | 12 | Тим же оце закон сьвят, і заповідь сьвята, і праведна і добра. |
| 7 | 13 | Хиба ж добро принесло мені смерть? Нехай не буде так. Нї, гріх, щоб явив ся гріхом, добрим завдав менї смерть, щоб гріх був без міри грішен через заповідь. |
| 7 | 14 | Знаємо бо, що закон духовний, я ж тілесний, проданий під гріх. |
| 7 | 15 | Що бо роблю, не розумію; не що бо хочу, роблю, а що ненавиджу, те роблю. |
| 7 | 16 | Коли ж, чого не хочу, те роблю, то хвалю закон, що добрий. |
| 7 | 17 | Тепер же вже не я роблю се, а гріх, що домує в мені. |
| 7 | 18 | Знаю бо, що не живе в мені (се єсть в тїлї моїм), добре; бо хотіннє є в мене, зробити ж що добре, не знаходжу (способу). |
| 7 | 19 | Бо доброго, що хочу, не роблю, а чого не хочу, лихого, те роблю. |
| 7 | 20 | Коли ж, чого не хочу, те роблю, то вже .не я те роблю, а гріх, що домує в мені. |
| 7 | 21 | Оце ж знаходжу закон, що, коли хочу робити добре, передо мною лежить лихе. |
| 7 | 22 | Бо я кохаюсь у законі Божому по нутряному чоловікові, |
| 7 | 23 | бачу ж иншій закон у членах моїх, що воює проти закону ума мого і иідневолюе мене законові гріха, що в членах моїх. |
| 7 | 24 | Окаянний я чоловік! хто мене збавить од тіла смерти сієї? |
| 7 | 25 | Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Оце ж умом сам я служу закону Божому, тілом же закону гріховному. |
| 8 | 1 | Тим же то тепер нема ніякого осуду тим, що в Христї Ісусї не по тїлу ходять, а по духу. |
| 8 | 2 | Закон бо духа життя в Христї Ісусї визволив мене від закону гріха і від смерти. |
| 8 | 3 | Позаяк закон, ослаблений тілом, був безсилен, то Бог, піславши Сина свого в подобі тїла гріховного і ради гріха, осудив гріх у тїлї, |
| 8 | 4 | щоб оправданнв закону сповнилось в нас, которі не по тїлу ходимо, а по духу. |
| 8 | 5 | Которі бо по тїлу, ті думають про тілесне, которі ж по духу, - про духовне. |
| 8 | 6 | Думаннє бо тілесне - смерть, а думаннє духовне - життє і впокій. |
| 8 | 7 | Тим що думаннє тілесне - ворогуванне проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може. |
| 8 | 8 | Хто бо по тїлу, ті Богу вгодити не можуть. |
| 8 | 9 | Ви ж не по тїлу, а в дусі, коли тільки Дух Божий, домує в вас. Коли ж хто Духа Христового не має, то сей не Його. |
| 8 | 10 | Коли ж Христос в вас, тоді тіло мертве для гріха, дух же живий ради праведности. |
| 8 | 11 | Коли ж Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тїла ваші Духом своїм, що домує в вас. |
| 8 | 12 | Тим же то, браттє, ми довжники не тілу, щоб,по тілу жити. |
| 8 | 13 | Коли бо живете по тїлу, то помрете; коли ж духом дїла тїлесні мертвите, будете живі. |
| 8 | 14 | Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі. |
| 8 | 15 | Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче! |
| 8 | 16 | Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі, |
| 8 | 17 | коли ж дїти, то й насдїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись. |
| 8 | 18 | Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас. |
| 8 | 19 | Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих. |
| 8 | 20 | Суетї бо твориво пїдневолидось не по волї, а через підневолившого, в надїї, |
| 8 | 21 | що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дітей Божих. |
| 8 | 22 | Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї. |
| 8 | 23 | Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тіла нашого. |
| 8 | 24 | Надїєю бо спаслись ми; надія ж видима не єсть надія; що бо хто бачить, чого й надіятись? |
| 8 | 25 | Коли ж надіємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо. |
| 8 | 26 | Так же само й Дух помагав нам в немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним. |
| 8 | 27 | Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа; бо по Богу промовляє за сьвятих. |
| 8 | 28 | Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові |
| 8 | 28 | покликані; |
| 8 | 29 | бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив, бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами. |
| 8 | 30 | А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого справдив, тих і прославив. |
| 8 | 31 | Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас? |
| 8 | 32 | Він, що свого Сина не пощадив, а за всіх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує? |
| 8 | 33 | Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує! |
| 8 | 34 | Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христое умер, ба й воскрес; Він і по правиці в Отця, Він і заступаєть ся за нас! |
| 8 | 35 | Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тіснота, чи гоненне, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч? |
| 8 | 36 | Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полічено нас як овечок на заріз. |
| 8 | 37 | Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас. |
| 8 | 38 | Упевнив ся бо я, що ні смерть, нї життє, нї ангели, ні князівства, нї сили, нї теперішнє, нї будуче, |
| 8 | 39 | нї висота, нї глибина, ні инше яке твориво не возможе нас розлучити від любови Божої, що в Христї Ісусї, Господі нашім. |
| 9 | 1 | Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкуе менї (й) совість моя Духом сьвятим, |
| 9 | 2 | що великий мені смуток, і без устання болесть серцю моєму. |
| 9 | 3 | Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по тїлу; |
| 9 | 4 | вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування; |
| 9 | 5 | їх і отці, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь. |
| 9 | 6 | Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всі ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне, |
| 9 | 7 | анї всі дїти, тим що вони насіннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насіннє. |
| 9 | 8 | Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полічені в насінне. |
| 9 | 9 | Слово бо обітування таке! Пори сієї прийду, і буде Сарі син. |
| 9 | 10 | Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого; |
| 9 | 11 | ще бо не родились, анї зробили нічого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе). |
| 9 | 12 | сказано їй, що більший служити ме меншому, |
| 9 | 13 | яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидів. |
| 9 | 14 | Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде. |
| 9 | 15 | Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь. |
| 9 | 16 | Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога. |
| 9 | 17 | Глаголе бо писанне й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя мов по всій землі. |
| 9 | 18 | Тим ж то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює). |
| 9 | 19 | Скажеш же мені: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його? |
| 9 | 20 | Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо вробив єси мене так? |
| 9 | 21 | Або не має впасти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть? |
| 9 | 22 | Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель, |
| 9 | 23 | і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу, |
| 9 | 24 | як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган? |
| 9 | 25 | Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою. |
| 9 | 26 | І буде на місцї, де сказано їм: не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого. |
| 9 | 27 | Ісаія ж покликує про Ізраїля: Хочби було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся: |
| 9 | 28 | скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землі. |
| 9 | 29 | І яко ж прорік Ісаія: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі. |
| 9 | 30 | Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри; |
| 9 | 31 | Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности. |
| 9 | 32 | Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання. |
| 9 | 33 | Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірув в Него, не осоромить ся. |
| 10 | 1 | Браттє, бажаннє мого сердя і молитва (йде) до Бога за Ізраїля про спасенне. |
| 10 | 2 | Сьвідкую бо їм, що ревність Божу мають, та не по розуму. |
| 10 | 3 | Не розуміючи бо праведності Божої, і шукаючи свою праведність поставити, праведності Божій не корили ся. |
| 10 | 4 | Кінець бо закону - Христос, на праведність кожному віруючому. |
| 10 | 5 | Мойеей пише про праведність, що від закону; що которий чоловік робити ме се, жити ме ним. |
| 10 | 6 | А та, що од віри, праведність, так говорить: Не кажи в серці твоїм: Хто зійде на небо? (се єсть: Христа звести додолу;) |
| 10 | 7 | або: Хто зійде в безодню? (се єсть: Христа з мертвих угору звести.) |
| 10 | 8 | А що ж глаголе (писанне)? Близько тебе слово в устах твоїх і в серцї твоїм, се єсть слово віри, що ми проповідуємо; |
| 10 | 9 | щоб, коли визнавати меш устами твоїми Господа Ісуса, і вірувати меш в серцї твоїм, що Бог Його підняв з мертвих, ти спас ся. |
| 10 | 10 | Серцем бо віруєть ся на праведність, устами ж визнаеть ся на спасенне. |
| 10 | 11 | Глаголе бо писаннє: Всяк, хто вірує в Него, не осоромить ся. |
| 10 | 12 | Бо нема ріжницї між Жидовином і Греком; Він бо Господь усіх, богатий для всїх, хто призиває Його. |
| 10 | 13 | Всяк бо, хто призове імя Господнє, спасеть ся. |
| 10 | 14 | Як же призивати муть Того, в кого не увірували? як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідаючого? |
| 10 | 15 | А як же проповідати муть коли не будуть послані? яко ж писано: Що за красні ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре? |
| 10 | 16 | Та не всї послухали благовістя. Ісаїя бо глаголе: Господи, хто увірував голосу нашому? |
| 10 | 17 | Тим же то віра (приходить) через слуханне, слуханне ж через слово Боже. |
| 10 | 18 | Тільки ж глаголю: Хиба вони не чули ? Нї, по всїй землі бо розійшов ся гомін їх і до кінцїв вселенної глаголи їх. |
| 10 | 19 | І ще питаю: Хиба не розумів Ізраїль? Первий Мойсей глаголе: Завдам вам$$ |
| 10 | 19 | через (тих, що) не (єсть мій) нарід, народом безумним завдам жалю вам. |
| 10 | 20 | Ісаїя ж зосьміливсь і глаголе: Знайшли мене ті, що не шукали, обявивсь я тим, що не питали про мене. |
| 10 | 21 | До Їзраїля ж глаголе: Увесь день простягав я руки мої до людей непокірних і суперетних. |
| 11 | 1 | Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх? Нехай не буде! Бо й я Ізраїльтянин, із насіння Авраамового, із роду Беняминового. |
| 11 | 2 | Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав. Хиба не відаате, що про Ілию глаголе писаннє? як він обертаеть ся до Бога проти Їзраїля глаголючи: |
| 11 | 3 | Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали; я зоставсь один, і шукають души моєї. |
| 11 | 4 | Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом. |
| 11 | 5 | Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодаті. |
| 11 | 6 | Коли ж по благодаті, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по ділам, то більш нема благодаті; ато дїло не було б уже більш дїлом. |
| 11 | 7 | Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли, |
| 11 | 8 | (яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня. |
| 11 | 9 | І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм. |
| 11 | 10 | Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий. |
| 11 | 11 | Глаголю й питаю теперь: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасенне поганам, щоб завдати їм зависти. |
| 11 | 12 | Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх? |
| 11 | 13 | Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю, |
| 11 | 14 | чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них. |
| 11 | 15 | Коли бо відкинуттє їх примиренне сьвітові, що ж (буде) прийнятте, коли не життє з мертвих? |
| 11 | 16 | Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє. |
| 11 | 17 | Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси, |
| 11 | 18 | то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе. |
| 11 | 19 | Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся. |
| 11 | 20 | Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся. |
| 11 | 21 | Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить. |
| 11 | 22 | Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий. |
| 11 | 23 | І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищепляться; здолїе бо Бог знов прищепити їх. |
| 11 | 24 | Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природі, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природі прищеплять ся до своєї сливини. |
| 11 | 25 | Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде. |
| 11 | 26 | І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожже від Якова; |
| 11 | 27 | і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх. |
| 11 | 28 | По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв. |
| 11 | 29 | Бо в даруваннях і покликанню Бог не каєть ся. |
| 11 | 30 | Бо, як і ви колись противились Богові, тепер же помилувані через непокору сих, |
| 11 | 31 | так і сї тепер противились, щоб через ваше помилуванне і їх помилувано. |
| 11 | 32 | Зачинив бо Бог усїх у непокору, щоб усїх помилувати. |
| 11 | 33 | О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не досліджені дороги Його! |
| 11 | 34 | Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був? |
| 11 | 35 | або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому? |
| 11 | 36 | Бо з Него, і Ним, і в Него все. Єму слава на віки. Амінь. |
| 12 | 1 | То й благаю вас, браттє, щедротами Божими, представляйте тїла ваші (яко) жертву живу, сьвяту, угодну Богові; (се) розумне служеннє ваше. |
| 12 | 2 | І не приладжуйтесь до віку сього, а переображуйтесь обновленнєм ума вашого, щоб довідуватись, що воля Божа добра й угодна і звершена. |
| 12 | 3 | Глаголю бо благодаттю, даною мені, кожному між вами, щоб не думав більш про себе, ніж треба думати, а думав тверезо, як Бог кожному уділив міру віри. |
| 12 | 4 | Бо яко ж в одному тїлї маємо многі члени, усі ж члени мають не одно діло, |
| 12 | 5 | так многі ми - одно тіло в Христї, по одно му ж, один другому члени. |
| 12 | 6 | Маючи ж дарування по даній нам благодаті неоднакі: чи то пророцтво і (то й пророкуймо) по мірі віри; |
| 12 | 7 | чи то служеннє (пильнуймо) в служенню; чи то навчає хто - в ученню; |
| 12 | 8 | чи то напоминає хто - в напоминанню; хто дає, (давай) у простоті; хто старшинує, (старшинуй) з пильностю; хто милосердує, (милосердуй) з радістю. |
| 12 | 9 | Любов (нехай буде) нелицемірна. Ненавидячи лихе, прихиляйтесь до доброго. |
| 12 | 10 | Братньою любовю (бувайте) один до одного ніжні; честю один одного більшим робіть; |
| 12 | 11 | у роботі не лїниві; духом горючі, Господеві служачі; |
| 12 | 12 | в надії веселі; в горю терпіливі; в молитві непереставаючі, |
| 12 | 13 | у потребинах сьвятих - подїльчиві; до гостинності охочі. |
| 12 | 14 | Благословляйте тих, хто гонить вас; благословляйте, а не кленїть. |
| 12 | 15 | Радуйте ся з тими, хто радуєть ся, і плачте з тими, хто плаче. |
| 12 | 16 | Однаково один з одним думайте. Високо про себе не думайте, а до смиренних нахиляйтесь. Не бувайте мудрі самі в себе. |
| 12 | 17 | Нікому злом за зло не оддавайте. Дбайте про добре перед усїма людьми. |
| 12 | 18 | Коли можна, скільки (се) од вас, з усїма людьми майте мир. |
| 12 | 19 | Не відомщайте за себе, любі, а давайте місце гнїву (Божому), писано бо: Менї відомщенне, я віддам, глаголе Господь. |
| 12 | 20 | Оце ж, коли голодує ворог твій, нагодуй його; коли жаждує, напій його; се бо роблячи, уголлє огняне згребеш на голову його. |
| 12 | 21 | Не давай ся подужати злу, а подужуй зло добром. |
| 13 | 1 | Всяка, душа властям висшим нехай корить ся; нема бо властї, коли не від Бога. Які ж є власті, від Бога вони настановлені. |
| 13 | 2 | Тим-же, хто протавить ся власті, Божому повелїнню противиться; хто ж противить ся, ті собі осуд набувають. |
| 13 | 3 | Князі бо не добрим дїлам страх, а лихим. Хочеш же не боятись властї? Добре роби, то й мати меш похвалу від неї. |
| 13 | 4 | Божий бо слуга він, тобі на добро. Коли ж лихе робиш, бій ся, бо не дармо меч носить; Божий бо слуга він, відомститедь гнїва тому, хто робить лихе. |
| 13 | 5 | Тим-же треба коритись не тільки ради гнїва (кари), та й ради совісти. |
| 13 | 6 | Того ж то й данину даєте; слуги бо Божі вони, що раз-у-раз того пильнують. |
| 13 | 7 | Оддавайте ж усїм, що треба: кому данину, данину; кому мито, мито; кому страх, страх; кому честь, честь. |
| 13 | 8 | Нїкому ж нїчим не задовжуйтесь, тільки любовю один одному; хто бо любить другого, закон сповнив. |
| 13 | 9 | Бо се: Не роби перелюбу. Не вбий, Не вкрадь, Не сьвідкуй криво, Не похотствуй, і коли (є) яка инша заповідь, у сему слові містить ся: Люби ближнього твого, як сам себе. |
| 13 | 10 | Любов ближньому зла не робить; тим любов - сповненнє закону. |
| 13 | 11 | Так (чинїть), знаючи пору, що вже час нам від сна встати; тепер бо ближче нас спасенне, нїж, як ми увірували. |
| 13 | 12 | Ніч минула, а день наближив ся відложімо ж дїла темряви, а одягнїмось у зброю сьвітла. |
| 13 | 13 | Яко в день нумо чесно ходити і не в прожорстві та піянстві, не в любодїяннї та розпусті, не в сварнї та завнстї. |
| 13 | 14 | Нї, одягнїть ся Господом нашим Ісусом Христом, і не догодовуйте тїлу в похотї. |
| 14 | 1 | Немогаючого ж у вірі приймайте не на розбіраннє думок. |
| 14 | 2 | Один вірує, (що можна) їсти все, а знемогаючий зїллє (нехай) їсть. |
| 14 | 3 | Хто їсть, нехай тому, хто не їсть, не докоряє, а хто не їсть, нехай того, хто їсть, не осуджує; Бог бо його прийняв. |
| 14 | 4 | Ти хто єси, що судиш чужого слугу? своєму панові стоїть він, або падає. Устоїть же, бо здолїе Бог поставити його. |
| 14 | 5 | Инший шанує (один) день над (другий) день; инший же судить про всякий день |
| 14 | 5 | Кожен у своїй мислї нехай буде певен. |
| 14 | 6 | Хто вважає на день, Господові вважає; і хто не вважає на день, Господеві не вважає. Хто їсть, Господеві їсть, бо дякує Богу; і хто не їсть, Господеві не їсть, та й дякує Богу. |
| 14 | 7 | Нїхто бо з нас собі не живе, і нїхто собі не вмирає. |
| 14 | 8 | Бо коли живемо, Господеві живемо; й коли вмираємо, Господеві вмираємо; то, чи живемо, чи вмираємо, ми Господнї. |
| 14 | 9 | На се бо Христос і вмер, і воскрес, і ожив, щоб і над мертвими, й над живими панувати. |
| 14 | 10 | Ти ж чого судиш брата твого? або й ти, чого докоряєш брата твого? Усї бо станемо перед судищем Христовим. |
| 14 | 11 | Писано бо: Як живу, глаголе Господь, що передо мною поклонить ся всяке колїно, і всякий язик визнавати ме Бога. |
| 14 | 12 | Тим же кожен э нас за себе позалїк дасть Богу. |
| 14 | 13 | Оце ж більш один одного не осуджуймо, а лучче розсуджуйте, як би не класти спотикання брату, або поблазнї. |
| 14 | 14 | Знаю я і впевнивсь у Христї Ісусї, що нїщо нескверне само собою; тільки, хто думає, що воно скверне, тому й скверне. |
| 14 | 15 | Коли ж через їжу брат твій сумує, то вже не по любови ходиш. Не погубляй їжею твоєю того, за кого Христос умер. |
| 14 | 16 | Нехай же не ганить ся ваше добре. |
| 14 | 17 | Бо царство Боже не їжа і питте, а правда, і впокій, і радощі в Дусі сьвятім. |
| 14 | 18 | Хто бо в сьому служить Христу, той любий Богові і шануваний між людьми. |
| 14 | 19 | Тому ж отеє побиваймось.за тим, що для впокою і для збудовання спільного. |
| 14 | 20 | Ради їжи не руйнуй діла Божого. Все чисте, тільки лихо чоловікові, що їсть із спотиканнем. |
| 14 | 21 | Добре не їсти мясива, анї пити вина, нї (такого), від чого брат твій спотикаєть ся або блазнить ся, або знемогає. |
| 14 | 22 | Ти маєш віру? май (її) собі перед Богом. Блажен, хто не осуджує себе в тому, що похваляв. |
| 14 | 23 | Хто ж сумнить ся, чи їсти, осудить ся, бо (їсть) не по вірі; все ж, що не по вірі, гріх. |
| 15 | 1 | Мусимо ми, сильні, немочі безсильних носити, а не собі догоджати. |
| 15 | 2 | Кожен бо з нас ближньому нехай догоджає, на добре, до збудування. |
| 15 | 3 | Бо і Христос не собі годив, а яко ж писано: Зневага зневажаючих Тебе упала на мене. |
| 15 | 4 | Скільки бо перше написано, нам на науку написано, щоб через терпіннє та утїшеннє (з) писання мали надію. |
| 15 | 5 | Бог же терпіння та утїшення нехай дасть вам однаково думати між собою по Христу Ісусові, |
| 15 | 6 | щоб однодушне, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа. |
| 15 | 7 | Тим же приймайте один одного яко ж і Христос прийняв вас у славу Божу. |
| 15 | 8 | Глаголю ж, що Ісус Христос став ся слугою обрізання ради істини Божої, щоб ствердити обітовання отців, |
| 15 | 9 | а для поган - з милості, щоб прославляли Бога, яко ж писано: За се визнавати му Тебе між поганами й імени Твоєму співати му. |
| 15 | 10 | І знов глаголе: Звеседїть ся, погане, з людьми Його. |
| 15 | 11 | І знов: Хвалїть Господа, всі погане, і вихваляйте Його всі люде. |
| 15 | 12 | І знов Ісаїя глаголе: Буде корінь Єссеїв, Той, що встане, владикувати над поганами; на Него погане вповати муть. |
| 15 | 13 | Бог же вповання нехай сповнить вас усякими радощами й упокоєм у вірі, щоб ви збагатились упованнвм, силою Духа сьвятого. |
| 15 | 14 | Впевнив ся ж і я сам про вас, браттє моє, що й самі ви повні добрости, повні, всякого знання, і зможете один одного навчати. |
| 15 | 15 | Сьмілїще ж написав я вам, браттє моє, трохи, яко нагадуючи вам по благодаті, даній менї від Бога, |
| 15 | 16 | щоб бути менї служителем Ісус-Христовим між поганами, сьвято проповідуючи благовісте Боже, щоб приношеннє від поган було приятне і осьвящене Духом сьвятим. |
| 15 | 17 | Маю оце похвалу через Христа Ісуса в Божих речах. |
| 15 | 18 | Не сьмію бо глаголати про таке, чого не вдіяв Христос через мене на послух поган, словом і дїлом, |
| 15 | 19 | силою ознак і чудес, силою Духа Божого; так що я від Єрусалиму і кругом аж до Ілирика сповнив благовісте Христове. |
| 15 | 20 | Так силкувавсь я благовістити, не де іменував ся Христос, щоб на чужій основинї не будувати, |
| 15 | 21 | а яко ж писано: Кому не звіщено про Него, побачать, і котрі не чули, зрозуміють. |
| 15 | 22 | Тим же й був я з'упинений не раз, прийти до вас. |
| 15 | 23 | Тепер же, більш не маючи місця в сих країнах, бажаннє ж маючи прийти до вас од многих лїт, |
| 15 | 24 | як пійду в Іспанию, прийду до вас; сподіваюсь бо, проходючи, бачити вас, і що ви мене проведете туди, як перш вами трохи навтішаюсь |
| 15 | 25 | Тепер же йду в Єрусалим, служити сьвятим. |
| 15 | 26 | Зводили бо Македонці та Ахайцї удїлити дещо вбогим сьвятим, що в Єрусалимі. |
| 15 | 27 | Зволили, та й винні їм. Коли бо в духовному їх спільниками стали погане, то повинні в тїлесному послужити й їм. |
| 15 | 28 | Се ж скінчивши й запечатавши (оддавши) їм овощ сей, пійду через вас в Іспанию. |
| 15 | 29 | Знаю ж, що прийшовши до вас, в повнї благословення благовістя Христового прийду. |
| 15 | 30 | Благаю ж вас, браттє, Господом нашим Ісусом Христом і любовю Духа, помагайте менї молитвами за мене до Бога, |
| 15 | 31 | щоб збавитись менї від непокірних в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі приятна була сьвятим, |
| 15 | 32 | щоб з радістю прийшов до вас волею Божою, та й покрепив ся з вами. |
| 15 | 33 | Бог же впокою з усіма вами. Амінь. |
| 16 | 1 | Поручаю ж вам Фиву, сестру нашу, служительку церкви, що в Денхреях, |
| 16 | 2 | щоб прийняли її в Господі, як личить сьвятим, і помагали їй, в якому дїлї вас потрібувати ме; бо вона була заступницею многим, і самому мені. |
| 16 | 3 | Витайте Прискилу та Аквилу, помічників моїх у Христї Ісусї, |
| 16 | 4 | (котрі за мою душу шию свою клали, й котрим не тільки я дякую, та і всї церкви поган,) і домашню їх церкву. |
| 16 | 5 | Витайте Епенета, любого мого, котрий єсть первоплід Ахаї для Христа. |
| 16 | 6 | Витайте Марию, що трудилась багато для нас. |
| 16 | 7 | Витайте Андропика та Юния, родину мою і товаришів неволї моєї; вони значні між апостолами, і перше мене увірували в Христа. |
| 16 | 8 | Витайте Амплия, любого мого в Господї. |
| 16 | 9 | Витайте Урбана, помічника нашого в Христї, і Стахия, любого менї. |
| 16 | 10 | Витайте Апелеса, вірного в Христї. Витайте Аристовулових. |
| 16 | 11 | Витайте Іродиона, родину мою. Витайте з Наркисових, которі в Господї. |
| 16 | 12 | Витайте Трифену й Трифосу, що трудять ся в Господі, витайте Перейду любу, що багато трудилась в Господі. |
| 16 | 13 | Витайте Руфа, вибраного в Господі, і матір його й мою. |
| 16 | 14 | Витайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмия і инших з ними братів. |
| 16 | 15 | Витайте Филолога й Юлию, Нерея і сестру його, і Олимпана, і всіх сьвятих з ними. |
| 16 | 16 | Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим. Витають вас церкви Христові. |
| 16 | 17 | Благаю ж вас, браттє, остерегайтесь тих, що роблять незгоду та поблазнї проти науки, котрої ви навчились, і вхиляйтесь од них. |
| 16 | 18 | Бо такі Господеві нашому Ісусу Христу не служять, а своєму череву; і ласкавими словами та благословеннєм обманюють серця нелукавих. |
| 16 | 19 | Бо слухняність ваша до всїх дійшла, тим я радуюсь вами, хочу ж, щоб були мудрі на добре, а неприступні на лихе. |
| 16 | 20 | Бог же впокою розітре сатану під ногами вашими незабаром. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами. Амінь. |
| 16 | 21 | Витає вас Тимотей, помічник мій, та Лукий, та Ясон, та Сосипатр, родина моя. |
| 16 | 22 | Витаю вас у Господї я Тертий, що написав посланнє се. |
| 16 | 23 | Витає вас Гай, гостинник мій і всієї церкви. Витає вас Єраст, домо-рядник городський, і Кварт брат. |
| 16 | 24 | Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усїма вами. Амінь. |
| 16 | 25 | Тому ж, що може вас утвердити до благовістю моєму і проповіданню Ісус-Христовому, по відкриттю тайни від часів вічних умовчаної, |
| 16 | 26 | тепер же обявленої, і через писання пророчеські, по повелінню вічнього Бога, на послуханнє віри, усім народам звіщеної, - |
| 16 | 27 | єдиному премудрому Богові, через Ісуса Христа, котрому слава на віки. Амінь. |