Multilingual Scriptures Home » Ukrainian 1871 NT » Mark
| Ukrainian 1871 NT | ||
| Chapter # | Verse # | Verse Detail |
| 1 | 1 | Почин євангелиї Ісуса Христа, Сина Божого, |
| 1 | 2 | як написано в пророків: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою. |
| 1 | 3 | Голос покликуючого в пустинї: Готовте дорогу Господню, простими робіть стежки Його. |
| 1 | 4 | Появивсь Йоан, хрестячи в пустинї, й проповідуючи хрещеннє покаяння на прощенне гріхів. |
| 1 | 5 | І виходила до него вся сторона Юдейська й Єрусалимцї, й хрестились від него всї в ріці Йордані, сповідаючи гріхи свої. |
| 1 | 6 | Був же Йоан одягнений у верблюжий волос і в пояс шкуряний на поясницї своїй, а їв сарану та дикий мед; |
| 1 | 7 | і проповідував, глаголючи: Гряде потужнїщий над мене слїдом за мною; у Него недостоєн я, нахилившись, розвязати ремінь обувя Його. |
| 1 | 8 | Я хрестив вас водою, Він же хрестите ме вас Духом сьвятим. |
| 1 | 9 | І сталось тими днями: Прийшов Ісус із Назарету Галилейського, й охрестивсь у Йоана в Йордані. |
| 1 | 10 | І, зараз вийшовши з води, побачив небеса, що відчинились, і Дух, як голуб, злинув на Него. |
| 1 | 11 | І зійшов голос із небес: Ти єси Син мій любий, що я вподобав:, |
| 1 | 12 | І зараз Дух випровадив Його в пустиню. |
| 1 | 13 | І був там у пустиш днїв сорок, спокушуваний од сатани; й пробував з дикими зьвірми, й ангели служили Йому. |
| 1 | 14 | Як же видано Йоана, прийшов Ісус у Галилею, проповідуючи євангелию царства Божого, |
| 1 | 15 | і глаголючи: Що сповнив ся час, і наближило ся царство Боже. Покайтесь і віруйте в євангелию. |
| 1 | 16 | Ходячи ж понад морем Галилейським, побачив Симона та Андрея, брата його, як вони закидали невід у море; були бо рибалки. |
| 1 | 17 | І рече до них Ісус: Ійдїть слїдом за мною, то зроблю, що станетесь ловцями людей. |
| 1 | 18 | І, зараз покинувши неводи свої, пійшли слїдом за Ним. |
| 1 | 19 | І, відійшовши трохи дальше звідтіля, побачив Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, так само в човні, налагоджуючих неводи. |
| 1 | 20 | І зараз покликав Їх; і, покинувши батька свого Зеведея в човні з наймитами, пійшли слїдом за Ним. |
| 1 | 21 | І приходять у Капернаум; і зараз субітнього дня, увійшовши в школу, навчав. |
| 1 | 22 | І дивувались наукою Його, навчав бо їх яко маючий власть, а не як письменники. |
| 1 | 23 | І був у них у школї чоловік з духом нечистим; і закричав, |
| 1 | 24 | кажучи: Остав! що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов еси погубити нас? Знаю Тебе, хто еси: Сьвятий Божий. |
| 1 | 25 | І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него. |
| 1 | 26 | І стрепенувши його дух нечистий, і закричавши голосом великим, вийшов з него. |
| 1 | 27 | І полякались усї так, що питали один в одного, говорячи; Що се таке? що се за Наука така нова? що по власти й духам нечистим повелївае, і слухають Його? |
| 1 | 28 | І розійшлась чутка про Него зараз по всій околиці Галилейській. |
| 1 | 29 | І зараз, із школи вийшовши, пійшли в господу Симона та Андрея, з Яковом та Йоаном. |
| 1 | 30 | Теща ж Симонова лежала в пропасниці, й зараз кажуть Йому про неї. |
| 1 | 31 | І приступивши Він, підвів її, взявши за руку її; й покинула її пропасниця зараз; і послугувала вона їм. |
| 1 | 32 | Як же настав вечір, після заходу сонця, поприносили до Него всїх недужих і біснуватих. |
| 1 | 33 | І ввесь город зібрав ся до дверей. |
| 1 | 34 | І сцїлив многих недужих на всякі болестї, і бісів многих вигнав; і не дозволяв говорити бісам, бо вони знали Його. |
| 1 | 35 | І вранцї, ще геть за ночи, вставши, вийшов, і пійшов у пусте місце. й там молив ся. |
| 1 | 36 | І пустились за Ним Симон і ті що з ним. |
| 1 | 37 | І, знайшовши Його, кажуть Йому: Що всї шукають Тебе. |
| 1 | 38 | І рече до них: Ходімо в близькі містечка, щоб і там проповідував; на те бо прийшов я. |
| 1 | 39 | І проповідував по шкодах їх скрізь по всїй Галилеї, і виганяв біси. |
| 1 | 40 | І приходить до Него прокажений, і благаючи Його, впавши на коліна перед Ним, каже до Него: Коли хочеш, зможеш мене очистити. |
| 1 | 41 | Ісус же, змилосердившись, простяг руку, доторкнувсь до него, й рече йому: Хочу; очистись. |
| 1 | 42 | І, як Він сказав, зараз зникла з него проказа, й очистив ся. |
| 1 | 43 | І, заказавши йому, зараз відослав його, |
| 1 | 44 | і рече до него: Гледи ж, нікому нічого не кажи, а йди, покажись священникові, і принеси за очищенне твоє, що повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм. |
| 1 | 45 | Він же, вийшовши, почав проповідувати багато, й ширити кругом чутку; так, що Він не міг уже явно ввійти в город, а пробував осторонь у пустих місцях; і приходили до Него звідусюди. |
| 2 | 1 | І знов увійшов у Капернаум через кілька днів; і розголошено, що Він у господї. |
| 2 | 2 | І зараз назбиралось багато, так що не було місця анї перед дверима, І проповідував Він їм слово. |
| 2 | 3 | І приходять до Него, несучи розслабленого; несло його четверо. |
| 2 | 4 | І, не можучи приступити до Него за народом, розкрили стелю, де був; і, проламавши, спустили ліжко, в котрому лежав розслаблений. |
| 2 | 5 | Бачивши ж Ісус віру їх, рече до розслабленого: Сину, оставляють ся тобі гріхи твої. |
| 2 | 6 | Були ж деякі з письменників, то там сиділи, і казали в серцях своїх: |
| 2 | 7 | Шо за хулу сей так говорить? хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог? |
| 2 | 8 | І зараз, постерігши Ісус духом своїм, що так мислять собі, рече до дих: На що се кажете в серцях ваших? |
| 2 | 9 | Що легше? сказати розслабленому: Оставляють ся тобі гріхи твої, або сказати: Устань, і візьми постіль твою, та й ходи. |
| 2 | 10 | От же, щоб ви знали, що Син чоловічий мав власть оставляти на землі гріхи |
| 2 | 10 | до розслабленого:) |
| 2 | 11 | Тобі глаголю: Устань, і візьми постіль твою, та й іди до дому твого. |
| 2 | 12 | І встав зараз, і взявши постіль, вийшов перед усїма; так що здивувались усї, і прославляли Бога, говорячи: Що нїколи такого не бачили. |
| 2 | 13 | І вийшов знов над море; а ввесь народ пійшов до Него, й навчав їх. - |
| 2 | 14 | І, йдучи мимо, побачив Левію Алфєєвого, сидячого на митниці, і рече йому: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним. |
| 2 | 15 | І сталось, як сидів Він за столом у господі в него, посідало з Ісусом і учениками Його й багато митників та грішників; було бо їх багато, і йшли слїдом за Ним. |
| 2 | 16 | І бачивши письменники та Фарисеї, що Він їсть із митниками та грішниками, казали до учеників Його: Як се, що Він з митниками та грішниками їсть і пє? |
| 2 | 17 | І почувши Ісус, рече до них: Не треба здоровим лїкаря, а недужим. Не прийшов я звати праведників, а грішників до покаяння; |
| 2 | 18 | А були ученики Йоанові та Фарисеискі постниками; й приходять і кажуть Йому: Чого ученики Йоанові та Фарисейські постять, Твої ж ученики не постять? |
| 2 | 19 | І рече їм Ісус: Чи можуть синове весїльні постити, як жених з ними? Доки мають із собою жениха, не можуть постити. |
| 2 | 20 | Прийдуть же дні, коли візьметься від них жених, і тоді постити муть в ті дні. |
| 2 | 21 | І ніхто не пришивав латки з нової тканини до старої одежини, ато нова латка урве старого, й гірша буде дїрка. |
| 2 | 22 | І ніхто не наливав нового вина в старі бурдюки, ато нове вино порозривав бурдюки, й вино витече й бурдюки пропадуть; нове ж вино в нові бурдюки наливати. |
| 2 | 23 | І довелось переходити Йому в суботу через засіви; й почали ученики Його дорогу верстати, рвучи колоссє. |
| 2 | 24 | І казали до Него Фарисеї: Дивись, чого вони роблять у суботу, що не годить ся? |
| 2 | 25 | А Він рече до них: Чи нїколи не читали ви, що зробив Давид, як був у нужді і голодував він і ті, що були з ним? |
| 2 | 26 | Як увійшов він у Божий дом за Авиятара архиерея, та й їв хлїби показні, що не годилось їсти, як тільки священикам, і дав і тим, що були з ним? |
| 2 | 27 | І рече до них: Субота ради чоловіка постала, не чоловік задля суботи. |
| 2 | 28 | Тим Син чоловічий - Господь і суботи. |
| 3 | 1 | І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку. |
| 3 | 2 | І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його. |
| 3 | 3 | І рече до сухорукого чоловіка: Стань посередині. |
| 3 | 4 | І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали. |
| 3 | 5 | І, позирнувши на них кругом гнівно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рехе чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга. |
| 3 | 6 | І вийшовши Фарисеї, зараз з Iродиянами зробили раду на Него, як Його погубити. |
| 3 | 7 | Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї, |
| 3 | 8 | і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него. |
| 3 | 9 | І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу щоб не тиснулись до Него. |
| 3 | 10 | Многих бо сцїлив, так що видались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги. |
| 3 | 11 | А духи нечисті, як бачили Його то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий. |
| 3 | 12 | І остро грозив їм, щоб Його не виявляли. |
| 3 | 13 | І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотів сам, і поприходили до Него. |
| 3 | 14 | І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати, |
| 3 | 15 | і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси. |
| 3 | 16 | І дав Симонові імя Петр; |
| 3 | 17 | та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанер-гес, що єсть: Сини громові; |
| 3 | 18 | та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфєєвого, та Тадея, та Симона Хананця, |
| 3 | 19 | та Юду Іскариодького, що зрадив Його. |
| 3 | 20 | Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти. |
| 3 | 21 | І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі. |
| 3 | 22 | А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси. |
| 3 | 23 | І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти? |
| 3 | 24 | І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те. |
| 3 | 25 | І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая. |
| 3 | 26 | І коли сатана устав проти себе, й розділив ся, не може стояти, а копець йому. |
| 3 | 27 | Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить. |
| 3 | 28 | Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили; |
| 3 | 29 | хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду: |
| 3 | 30 | бо казали: Духа нечистого має. |
| 3 | 31 | Приходять тодї брати й мати його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його. |
| 3 | 32 | І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе. |
| 3 | 33 | І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої? |
| 3 | 34 | І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої! |
| 3 | 35 | Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати. |
| 4 | 1 | І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на і морі; а ввесь народ був на землї при морю. |
| 4 | 2 | І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй: |
| 4 | 3 | Слухайте: Ось вийшов сїяч сіяти: |
| 4 | 4 | і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його. |
| 4 | 5 | Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї. |
| 4 | 6 | Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло. |
| 4 | 7 | А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало. |
| 4 | 8 | А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро. |
| 4 | 9 | І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає. |
| 4 | 10 | Як же був на самоті, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість. |
| 4 | 11 | І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся, |
| 4 | 12 | щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколй не навернулись, і не простились їм гріхи. |
| 4 | 13 | І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всі приповістї зрозумієте? |
| 4 | 14 | Сїяч слово сіє. |
| 4 | 15 | Що ж над шляхом, се ті, де сіється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посіяне в серцях їх. |
| 4 | 16 | Подібно ж і ті, що на каменистому посіяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його, |
| 4 | 17 | та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненне за слово, зараз блазнять ся. |
| 4 | 18 | А ті, що посіяні між терниною, се ті, що слухали слово, |
| 4 | 19 | та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно. |
| 4 | 20 | А на землю добру посіяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро. |
| 4 | 21 | І рече до них: Чи нате приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити? |
| 4 | 22 | Нема бо нічого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло. |
| 4 | 23 | Коли хто має уші слухати, нехай слухає. |
| 4 | 24 | І рече їм: Вважайте, що чуете: Якою мірою міряєте, відміряється вам, і прибавить ся вам, що слухаєте. |
| 4 | 25 | Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него. |
| 4 | 26 | І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю, |
| 4 | 27 | та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як він не знає. |
| 4 | 28 | Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї. |
| 4 | 29 | Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива. |
| 4 | 30 | І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його? |
| 4 | 31 | Воно мов зерно горчицї, що, як сієш його в землю, то воно дрібніше від усїх зерен, які є на землї; |
| 4 | 32 | а як посієть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тінню його кублитись може птаство небесне. |
| 4 | 33 | І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати. |
| 4 | 34 | Без приповістї ж не говорив їм; на самоті ж ученикам своїм вияснював усе. |
| 4 | 35 | І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік. |
| 4 | 36 | І, відпустивши народ, узяли Його, яв був в човні. І инші ж човни були з Ним. |
| 4 | 37 | І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув. |
| 4 | 38 | А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо? |
| 4 | 39 | І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика. |
| 4 | 40 | І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри? |
| 4 | 41 | І полякались страхом великим, і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його? |
| 5 | 1 | І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську. |
| 5 | 2 | І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому, |
| 5 | 3 | що домував між гробами, і навіть залїзами ніхто не міг його звязяти: |
| 5 | 4 | часто бо заковувано його в кайдани й заліза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й ніхто його не здолїв угамувати. |
| 5 | 5 | І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм. |
| 5 | 6 | Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому, |
| 5 | 7 | і, закричавши голосом великим, каже: Що мені й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене. |
| 5 | 8 | (Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка.) |
| 5 | 9 | І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато. |
| 5 | 10 | І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони. |
| 5 | 11 | Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней. |
| 5 | 12 | І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них. |
| 5 | 13 | І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свині; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі. |
| 5 | 14 | А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городі і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось. |
| 5 | 15 | І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались. |
| 5 | 16 | І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свині. |
| 5 | 17 | І почали вони просити Його вийти з їх гряниць. |
| 5 | 18 | І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним. |
| 5 | 19 | Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе. |
| 5 | 20 | І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всі дивувались. |
| 5 | 21 | А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем. |
| 5 | 22 | І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому, |
| 5 | 23 | і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива. |
| 5 | 24 | І пійшов із ним, і слїдом за Ним тйшло багато народу, й тиснулись до Него. |
| 5 | 25 | Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять, |
| 5 | 26 | і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дїзнала, а ще більш їй погіршало, |
| 5 | 27 | почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його. |
| 5 | 28 | Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся. |
| 5 | 29 | І зараз висохло жерело крові її і почула вона в тїлї, що спїлилась од недуги. |
| 5 | 30 | І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї? |
| 5 | 31 | І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене? |
| 5 | 32 | І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила. |
| 5 | 33 | Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду. |
| 5 | 34 | Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї. |
| 5 | 35 | Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя? |
| 5 | 36 | Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй. |
| 5 | 37 | І не дозволив нікому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова. |
| 5 | 38 | І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми. |
| 5 | 39 | І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить. |
| 5 | 40 | І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матір дівчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дівча лежало. |
| 5 | 41 | Ї, взявши дівча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дівчинко, тобі глаголю: встань. |
| 5 | 42 | І зараз устало дівча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим. |
| 5 | 43 | І пильно наказав їм, щоб ніхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти. |
| 6 | 1 | І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слідом за Ним ученики Його. |
| 6 | 2 | І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум, даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся? |
| 6 | 3 | Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним. |
| 6 | 4 | Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країні своїй, та в родині, і в домівці своїй. |
| 6 | 5 | І не міг там ніякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх. |
| 6 | 6 | І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи. |
| 6 | 7 | І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими; |
| 6 | 8 | і звелїв їм, щоб нічого не брали на дорогу, тільки одну палицю: ні торбини, нї хліба, ні у черес грошей, |
| 6 | 9 | щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежині. |
| 6 | 10 | І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля. |
| 6 | 11 | А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусіть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуванне їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому. |
| 6 | 12 | І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись. |
| 6 | 13 | І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли. |
| 6 | 14 | І дочувся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него. |
| 6 | 15 | Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків. |
| 6 | 16 | Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих. |
| 6 | 17 | Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темниці за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею. |
| 6 | 18 | Сказав бо Иоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого. |
| 6 | 19 | Іродияда ж лютувала на него, й, хотіла його вбити, та не могла. |
| 6 | 20 | Ірод бо боявсь Иоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав. |
| 6 | 21 | Як же настав день нагідний, кали Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським, |
| 6 | 22 | і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й, тим, що сиділи з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі. |
| 6 | 23 | І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хочби й половину царства мого. |
| 6 | 24 | Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя. |
| 6 | 25 | І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, шоб менї дав зараз на блюді голову Йоана Хрестителя. |
| 6 | 26 | І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сиділи, не хотів їй відмовити. |
| 6 | 27 | І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темниці. |
| 6 | 28 | І приніс голову його на блюдї, і дав її дівиці, а дївиця дала її матері своїй. |
| 6 | 29 | І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тіло його, та й положили його в гробі. |
| 6 | 30 | І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали. |
| 6 | 31 | І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть ніколи було їм їсти. |
| 6 | 32 | І поплили в пусте місце човном, окроме. |
| 6 | 33 | І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усіх городів, та й випередили їх, і посходились до Него. |
| 6 | 34 | І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівці, не маючі пастиря, і почав навчати їх багато. |
| 6 | 35 | І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, - |
| 6 | 36 | відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти. |
| 6 | 37 | Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти? |
| 6 | 38 | Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві рибі. |
| 6 | 39 | І звелів їм садовити всіх купа коло купи на зеленій траві, |
| 6 | 40 | і посідали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням. |
| 6 | 41 | І, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві рибі поділив усїм. |
| 6 | 42 | І їли всі, й наситились. |
| 6 | 43 | І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб. |
| 6 | 44 | А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка. |
| 6 | 45 | І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ. |
| 6 | 46 | І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись. |
| 6 | 47 | І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землі. |
| 6 | 48 | І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотів минути їх. |
| 6 | 49 | Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали: |
| 6 | 50 | всі бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь. |
| 6 | 51 | І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались. |
| 6 | 52 | Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх засліплене. |
| 6 | 53 | І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили. |
| 6 | 54 | І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його, |
| 6 | 55 | кинулись по всій тій околиці, та й почади приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть. |
| 6 | 56 | І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся. |
| 7 | 1 | І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму. |
| 7 | 2 | І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили: |
| 7 | 3 | (бо Фарисеї і всі Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших; |
| 7 | 4 | і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і инщого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів). |
| 7 | 5 | Тоді питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками? |
| 7 | 6 | Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене. |
| 7 | 7 | Марно ж покланяють ся мені, навчаючи наук, заповідей чоловічих. |
| 7 | 8 | Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите. |
| 7 | 9 | І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити. |
| 7 | 10 | Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матір твою; і: Хто налає батька або матір, нехай смертю вмре. |
| 7 | 11 | Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся; |
| 7 | 12 | і не даєте йому нічого більше робити батькові своєму, або матері своїй, |
| 7 | 13 | обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите. |
| 7 | 14 | І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте: |
| 7 | 15 | Нема нічого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка. |
| 7 | 16 | Коли хто має уші слухати, нехай слухає. |
| 7 | 17 | І як увійшов у господа від людей, питали в Него ученики Його про приповість. |
| 7 | 18 | І рече до них; Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити? |
| 7 | 19 | бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу? |
| 7 | 20 | Рече ж: Що виходить з чоловівіка, те поганить чоловіка. |
| 7 | 21 | З середини бо, з серця чоловіка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство, |
| 7 | 22 | злодійства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі: |
| 7 | 23 | все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка. |
| 7 | 24 | І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотів, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись. |
| 7 | 25 | Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому |
| 7 | 26 | Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її. |
| 7 | 27 | Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дітям: не добре бо взяти хліб у дїтей, і кинути собакам. |
| 7 | 28 | Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дітей. |
| 7 | 29 | І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї. |
| 7 | 30 | І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї. |
| 7 | 31 | І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські. |
| 7 | 32 | І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку. |
| 7 | 33 | І, взявши його від народу окреме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому; |
| 7 | 34 | І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись. |
| 7 | 35 | І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре. |
| 7 | 36 | І наказав їм, щоб нікому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували; |
| 7 | 37 | І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дав чути, й німим говорити. |
| 8 | 1 | Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм: |
| 8 | 2 | Жаль мені народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти; |
| 8 | 3 | А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозі; деякі бо з них здалека поприходили. |
| 8 | 4 | І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлібом у пустині? |
| 8 | 5 | І питав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж кажуть: Сїм. |
| 8 | 6 | І звелів Він народові сїдати на землі; і взявши сім хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клади перед народом. |
| 8 | 7 | І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те. |
| 8 | 8 | Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сім кошів. |
| 8 | 9 | Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх. |
| 8 | 10 | І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські. |
| 8 | 11 | І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його. |
| 8 | 12 | І зітхнувша Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака. |
| 8 | 13 | І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік. |
| 8 | 14 | І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї. |
| 8 | 15 | І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового. |
| 8 | 16 | І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо. |
| 8 | 17 | І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаете й не розумієте? Чи ще затверділе маєте серце ваше? |
| 8 | 18 | Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте? |
| 8 | 19 | Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять. |
| 8 | 20 | Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм. |
| 8 | 21 | І рече їм: Як же ви не розумієте? |
| 8 | 22 | І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся. |
| 8 | 23 | І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить. |
| 8 | 24 | І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять. |
| 8 | 25 | Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все. |
| 8 | 26 | І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нікому в селї. |
| 8 | 27 | І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, - кажуть люде? |
| 8 | 28 | Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків. |
| 8 | 29 | А він рече їм: Ви ж, хто скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос. |
| 8 | 30 | І наказав їм, щоб нікому не казали про Него. |
| 8 | 31 | І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третій день воскресне Він. |
| 8 | 32 | І явно слово гляголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому. |
| 8 | 33 | Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче. |
| 8 | 34 | І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слідом за мною. |
| 8 | 35 | Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її. |
| 8 | 36 | Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою? |
| 8 | 37 | Або що дасть чоловік у замін душі своєї? |
| 8 | 38 | Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими. |
| 9 | 1 | І рече їм: Істино глаголю вам: Що є деякі між стоячими тут, котрі не вкусять смерти, поки побачять царство Боже, що прийде в потузі. |
| 9 | 2 | А через шість день бере Ісус Петра, та Якова, та Йоана, й веде їх на гору високу окреме самих; і переобразивсь перед ними. |
| 9 | 3 | І стала одежа Його осяйна, вельми біла мов сніг, якої біляр на землі не може вбілити. |
| 9 | 4 | І явив ся їм Ілия з Мойсейом, і розмовляли з Ісусом. |
| 9 | 5 | І озвавшись Петр, каже до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети, Тобі один, і Мойсейові один, і Ілиї один. |
| 9 | 6 | Не знав бо, що казати: були бо полякані. |
| 9 | 7 | І постала хмара отіняюча їх, і вийшов голос із хмари глаголючи: Се Син мій любий; Його слухайте. |
| 9 | 8 | І зараз озирнувшись, уже нїкого не бачили, тільки Ісуса одного з собою. |
| 9 | 9 | Як же вони сходили з гори, наказав їм, щоб нікому не казали, що бачили, аж поки Син чоловічий з мертвих воскресне. |
| 9 | 10 | І задержали вони се слово в себе, перепитуючись, що се єсть: із мертвих воскреснути. |
| 9 | 11 | І питали Його, говорячи: Що се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти перше? |
| 9 | 12 | Він же, озвавшись, рече їм: Ілия, прийшовши перше, налагодить усе; і як писано про Сина чоловічого, щоб Він багато витерпів і був погорджений. |
| 9 | 13 | Тільки ж глаголю вам: Що Ілия прийшов, і зробили йому, що схотіли, як писано про него. |
| 9 | 14 | І, прийшовши до учеників, побачив багато народу кругом них, і письменників, що перепитують ся з ними. |
| 9 | 15 | І зараз увесь народ, побачивши Його, вельми сполохнув ся, і прибігаючи витали Його. |
| 9 | 16 | І питав Він письменників: Про що ви перепитуєте ся з ними? |
| 9 | 17 | І озвавшись один з народу, каже: Учителю, призів я сина мого до тебе, що має духа нїмого. |
| 9 | 18 | І як схопить його, то рве його, й пінить ся він,і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли. |
| 9 | 19 | Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведіть його до мене. |
| 9 | 20 | І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись. |
| 9 | 21 | І спитав батька його: 3 якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку. |
| 9 | 22 | І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами. |
| 9 | 23 | Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому. |
| 9 | 24 | І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству. |
| 9 | 25 | Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повеліваю, вийди з него й більш не входь в него. |
| 9 | 26 | І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер. |
| 9 | 27 | Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав. |
| 9 | 28 | І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окреме: Чому ми не змогли вигнати його. |
| 9 | 29 | І рече їм: Се кодло нічим не може вийти, тільки молитвою та постом. |
| 9 | 30 | І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею, і не хотів, щоб хто знав. |
| 9 | 31 | Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм; Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне. |
| 9 | 32 | Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати. |
| 9 | 33 | І прийшов у Капернаум, і, бувши в господі, спитав їх: Про що ви дорогою між собою міркували? |
| 9 | 34 | Вони ж мовчали; перемовлялись бо між собою в дорозї, хто більший. |
| 9 | 35 | І сївши, призвав дванайцятьох, і рече їм: Коли хто хоче першим бути, нехай буде з усіх останнім і всїм слугою. |
| 9 | 36 | І, взявши дитину, поставив її серед них, і обнявши її, рече їм- |
| 9 | 37 | Хто одно з таких дітей прийме в імя мов, мене приймав; а хто мене приймає, не мене приймає, а пославшого мене. |
| 9 | 38 | Озвавсь до Него Йоан, говорячи: Учителю, бачили ми одного, що імям Твоїм виганяв біси, а не ходить слїдом за нами, й заборонили йому; бо не ходить слідом за нами. |
| 9 | 39 | Ісусже рече: Не бороніть йому, нема бо такого, що зробить чудо в імя моє, і зможе скоро злословити мене. |
| 9 | 40 | Хто бо не проти вас, той за вас. |
| 9 | 41 | Хто бо напоїть вас чашею води в імя моє, що ви Христові, істино глаголю вам: не втеряє нагороди своєї. |
| 9 | 42 | Та хто зблазннть одного з малих віруючих у мене, лучче йому, коли б почеплено жорно млинове на шию йому, та й укинуто в море. |
| 9 | 43 | І коли бдазнить тебе рука твоя, відотнй її; лучче тобі калікою в життє ввійти, нїж, дві руці мавши, пійти в пекло, в огонь невгасаючий, |
| 9 | 44 | де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає. |
| 9 | 45 | І коли нога твоя блазнить тебе, відотнй її; лучче тобі ввійти в життє кривим, нїж дві нозі мавши, бути вкинутим у пекло, в огонь невгасаючий, |
| 9 | 46 | де червяк їх не вмирає й огонь не вгасає. |
| 9 | 47 | І коли око твоє блазнить тебе, вирви його; лучче тобі однооким увійти в царство Боже, ніж, дві оці мавши, бути вкинутим ув огняне пекло, |
| 9 | 48 | де червяв їх не вмирає, й огонь не вгасає. |
| 9 | 49 | Кожен бо огнем посолить ся, і кожна жертва сіллю посолить ся. |
| 9 | 50 | Добро сіль; коли ж сіль несолона стане, то чим солити Ті? Майте в собі сіль, і майте впокій між собою. |
| 10 | 1 | І, вставши звідтіля, приходить у гряницї Юдейська через той бік Йордану; і знов сходять ся люде до Него, й своїм звичаєм знов навчав їх. |
| 10 | 2 | І приступивши Фарисеї, питали! Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його. |
| 10 | 3 | Він же, озвавшись, рече їм: Що заповідав вам Мойсей? |
| 10 | 4 | Вони ж сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист, та й відпустити. |
| 10 | 5 | І озвавшись Ісус, рече їм: Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю. |
| 10 | 6 | З почину ж творення - чоловіком і жінкою створив їх Бог. |
| 10 | 7 | Тим покине чоловік батька свого й матір, і пригорнеть ся до жінки своєї, |
| 10 | 8 | і будуть у двох тіло одно; то вже їх більш не двоє, а одно тіло. |
| 10 | 9 | Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучуе. |
| 10 | 10 | А в господї знов ученики Його про се питали Ного. |
| 10 | 11 | І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею. |
| 10 | 12 | І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб. |
| 10 | 13 | І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили. |
| 10 | 14 | Побачивши ж Ісус, прогнівив ся, і рече їм: Дайте дітям приходити до мене, й не бороніть їм; таких бо царство Боже. |
| 10 | 15 | Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него. |
| 10 | 16 | І, обнявши їх, положив руки на них, і благословив їх. |
| 10 | 17 | І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і втавши перед Ним на коліна, питав Його: Учителю благий, що робити менї, щоб життє вічне наслїдувати? |
| 10 | 18 | Ісус же рече йому: Чого мене звеш благим? Ніхто не благий, тільки один, Бог. |
| 10 | 19 | Заповідї знаєш: Не роби перелюбу. Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво. Не обижай. Поважай батька твого й матір. |
| 10 | 20 | Він же, озвавшись, каже Йому: Учителю, се все я хоронив з малку мого. |
| 10 | 21 | Ісус же, поглянувши на него, уподобав його, й рече йому: Одного тобі не достає: ійди, що маєш, продай і дай убогим, і мати меш скарб на небі; і прийди, та й іди слїдом за мною, взявши хрест. |
| 10 | 22 | Він же, зажурившись од слова сього, пійшов сумуючи: мав бо достатки великі. |
| 10 | 23 | І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти! |
| 10 | 24 | Ученики ж вжахнулись од словес Його. Ісус же, знов озвавшись, рече їм: Діти, як тяжко вповаючим ва багацтва в царство Боже ввійти! |
| 10 | 25 | Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, ніж багатому в царство Боже ввійти. |
| 10 | 26 | Вони ж, надто здивувались, говорячи між собою: То хто ж може спастись? |
| 10 | 27 | Споглянувши ж на них Ісус, рече: У людей неможливе, та не в Бога; все бо можливе в Бога. |
| 10 | 28 | І почав Петр говорити Йому: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою. |
| 10 | 29 | Озвав ся ж Ісус і рече: Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дїтей, або поля ради мене і євангелиї, |
| 10 | 30 | та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матїрок, і дїтей, і земель, а в віку будучому життє вічне. |
| 10 | 31 | Многі ж перві будуть останнї, а останні перві. |
| 10 | 32 | Були ж вони в дорозї, ідучи в Єрусалим, і випередив їх Ісус; й вжахнули ся вони; і, йдучи за ним, лякались. І, взявши знов дванайцятьох, почав їм глаголати, що Йому станеть ся: |
| 10 | 33 | Що ось ідемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий архиєреям та письменникам, і осудять вони Його на смерть, і видадуть Його поганам; |
| 10 | 34 | і насьміхати муть ся з Него, й бити муть Його, й плювати муть на Него, і вбють Його; й третього дня воскресне. |
| 10 | 35 | І приступають до Него Яков та Иоан, сини Зеведеєві, кажучи: Учителю, хочемо, щоб, про що просити мем, зробив нам. |
| 10 | 36 | Він же рече їм: Що хочете, щоб зробив вам? |
| 10 | 37 | Вони ж кажуть Йому: Дай нам, щоб один по правицї в Тебе, а один по лївицї в Тебе сидїли ми в славі Твоїй. |
| 10 | 38 | Ісус же рече їм: Не знаєте, чого просите. Чи зможете пити чашу, яку я пю, і хрещеннєм, яким я хрещу ся, хрестити ся? |
| 10 | 39 | Вони ж кажуть Йому: Можемо. Ісус же рече їм: Ви-то чашу, яку я пю, пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь; |
| 10 | 40 | тільки ж, щоб сидїти вам по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено. |
| 10 | 41 | І почувши десять, почали ремствувати на Якова та Иоана. |
| 10 | 42 | Ісус же, покликавши їх, рече їм: Ви знаєте, що котрі, здаєть ся, князюють над поганами, панують над ними, й великі їх управляють ними. |
| 10 | 43 | Не так же буде в вас; нї, хто хоче стати ся великим між вами, нехай буде слугою вам; |
| 10 | 44 | і хто хоче між вами стати ся першим, нехай буде усїм рабом. |
| 10 | 45 | Бо й Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити й дати душу свою викуп за многих. |
| 10 | 46 | І приходять у Єрихон; і як виходив Він із Єрихону, й ученики Його, й багато народу, син Тимеїв, Вартимей слїпий, сидїв над шляхом, просячи. |
| 10 | 47 | І, почувши, що се Ісус Назарянин, почав кричати й казати: Сину Давидів Ісусе, помилуй мене. |
| 10 | 48 | І сварили на него многі, щоб мовчав; він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене. |
| 10 | 49 | І, зупинившись Ісус, звелїв його покликати. І покликали сліпого, говорячи йому: Бодрись, устань; кличе тебе. |
| 10 | 50 | Він же, скинувши одежу свою, встав і приступив до Ісуса. |
| 10 | 51 | І, озвавшись, рече йому Ісус: Що хочеш, щоб зробив тобі? Слїпий же каже Йому: Учителю, щоб прозрів. |
| 10 | 52 | Ісусже рече йому: Іди, віра твоя спасла тебе. І зараз прозрів він, й пійшов слідом за Ісусом дорогою. |
| 11 | 1 | І як наближились до Єрусалиму, до Витфагиї й Витаниї, до гори Оливної, посилає двох учеників своїх, |
| 11 | 2 | і рече їм: Ійдїть у село, що перед вами, і зараз, увійшовши в него, знайдете осля привязане, на котре ніхто в людей не сідав, одвязавши його, приведіть. |
| 11 | 3 | І, коли хто вам скаже: Що се робите? скажіть: Що Господові його треба; й зараз його відошле сюди. |
| 11 | 4 | Пійшли ж вони, й знайшли осля лривязане коло дверей знадвору, на роздоріжжю, та й одвязали його. |
| 11 | 5 | І деякі, що там стояли, казали їм: Що ви робите, одвязуючи осля? |
| 11 | 6 | Вони ж сказали їм, як звелїв Ісус; і пустили їх. |
| 11 | 7 | І приведи осля до Ісуса, й накинули на него одежу свою, і посадили на него. |
| 11 | 8 | Многі ж одежу свою розстилали по дорозі, инші ж гіллє різали з дерев, і встилали дорогу. |
| 11 | 9 | Инші, що попереду йшли, і що слїдом за Ним ійшли, покликували, кажучи: Осанна! Благословен грядущий в імя Господнє; |
| 11 | 10 | благословенне грядуще в імя Господа царство отця нашого Давида. Осанна на вишинах! |
| 11 | 11 | І ввійшов Ісус в Єрусалим і в церкву, й, оглянувши все, як пізня вже була година, вийшов у Витанню з дванайцятьма. |
| 11 | 12 | І назавтра, як вийшли вони з Витаниї, зголоднїв, |
| 11 | 13 | і, загледївши смоківницю оддалеки, що мала листе, прийшов, чи не знайде чого на ній. І, прийшовши до неї, нїчого не знайшов, тільки листє; не була бо ще пора на смокви. |
| 11 | 14 | І, озвавшись Ісус, рече до неї: Щоб нїколи з тебе по вік нїхто овощу не їв. І чули ученики Його. |
| 11 | 15 | І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав, |
| 11 | 16 | і не давав, щоб хто носив посуд через церкву. |
| 11 | 17 | І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всіх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників. |
| 11 | 18 | І чули письменники та архиереї й шукали, як би Його погубити: боялись бо Його, бо ввесь народ дивував ся наукою Його. |
| 11 | 19 | І, як вечір, настав, вийшов Вів осторонь із города. |
| 11 | 20 | А вранці, мимо йдучи, побачили смоківницю всохлу від коріння. |
| 11 | 21 | І споглянувши Петр, рече Йому; Учителю, дивись, смоківниця, що прокляв еси, всохла. |
| 11 | 22 | І озвавшись Ісус, рече їм: Майте віру Божу. |
| 11 | 23 | Істино глаголю вам: Що хто скаже горі сїй: Двигнись і кинь ся в море, та й не сумнити меть ся в серпЇ своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже. |
| 11 | 24 | Тим глаголю вам: Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам. |
| 11 | 25 | І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші. |
| 11 | 26 | Коли ж ви не прощаєте, то й Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших. |
| 11 | 27 | І приходять знов у Єрусалим; і, як по церкві ходив Він, приступають до Вето архиєреї, та письменники, та старші, |
| 11 | 28 | і кажуть Йому: Якою властю Ти і се робиш? і хто Тобі власть таку дав, щоб се робити? |
| 11 | 29 | Ісус же, озвавшись, рече їм: Спитаю вас і я про одну річ; відкажіть менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю. |
| 11 | 30 | Хрещеннє Йоанове чи з неба було, чи від людей? Відкажіть мені. |
| 11 | 31 | І міркували між собою, говорячи: Коди скажемо: 3 неба, то скаже: Чом же не поняли віри йому? |
| 11 | 32 | Коли ж скажемо: Від людей, то боялись людей: всі бо мали Йоана, що він справді пророк був. |
| 11 | 33 | І, озвавшись, кажуть Ісусові: Не знаємо. Ісус, озвавшись, рече їм: То й я не кажу вам, якою властю се роблю. |
| 12 | 1 | І почав їм приповістями промовляти: Виноградник насадив чоловік, і обгородив тином, і викопав виноточу, й збудував башту, й передав його виноградарям, тай від'їхав. |
| 12 | 2 | І післав до виноградарів у пору слугу, щоб у виноградарів узяв овощу винограднього. |
| 12 | 3 | Вони ж, ухопивши його, били, та й відослали впорожні. |
| 12 | 4 | І знов післав до них иншого слугу, та й на того кидаючи каміннем, пробили йому голову, й відослали зневаженого. |
| 12 | 5 | І знов иншого післав, та й того вбили, й багато инших, одних побили, а других повбивали. |
| 12 | 6 | Ще ж одного сина мавши, любого свого, післав і його до них на останок, говорячи: Що посоромлять ся сина мого. |
| 12 | 7 | Виноградарі ж тиї казали між собою: Що се наслїдник; ходімо вбємо його, то й наше буде наслїдство. |
| 12 | 8 | І, взявши його, вбили, та й викинули геть із виноградника. |
| 12 | 9 | Що ж зробить пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів, і дасть виноградник иншим. |
| 12 | 10 | Чи й писання сього не читали: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла? |
| 12 | 11 | Від Господа стало ся се, й дивне в очах наших. |
| 12 | 12 | І шукали Його взяти, та лякались народу; зрозуміли бо, що до них приповість сказав; і зоставивши Його, пійшли. |
| 12 | 13 | І посилають до Него деяких Фарисеїв та Іродиян, щоб Його піймати словом. |
| 12 | 14 | Вони ж, прийшовши, кажуть Йому: Учителю, знаємо, що праведний єси, й не дбаєш нї про кого, бо не дивишся на лице людей, а на путь Божий правдою наставляєш. Годить ся данину кесареві давати, чи нї? Давати нам, чи не давати? |
| 12 | 15 | Він же, знаючи їх лицемірство, рече їм: Що мене спокутуєте? Принесіть менї денария, щоб я бачив. |
| 12 | 16 | Вони ж принесли. І рече їм: Чиє обличчє се й надпис? Вони ж сказали Йому: Кесареве. |
| 12 | 17 | І озвавшись Ісус, рече їм: Оддайте кесареве кесареві, а Боже Богові. І дивувались Йому. |
| 12 | 18 | І приходять Садукеї до Него, що кажуть: нема воскресення, та й питали Його, говорячи: |
| 12 | 19 | Учителю, Мойсей написав нам, що, як у кого брат умре та зоставить жінку, а дітей не зоставить, дак щоб узяв брат його жінку його, й воскресив насіннє братові своєму. |
| 12 | 20 | Сїм оце братів було; й перший узяв жінку, і вмираючи, не зоставив насїння; |
| 12 | 21 | і другий узяв її, та й він не зоставив насіння; і третій також так. |
| 12 | 22 | І брали її семеро, та й не зоставили насіння; остання з усіх умерла й жінка. |
| 12 | 23 | Оце ж у воскресенню, як воскреснуть, которого з них буде жінка? семеро бо мали її за жінку. |
| 12 | 24 | І озвавшись Ісус, рече їм: Чи не того ви помиляєтесь, що не знаєте писання, нї сили Божої? |
| 12 | 25 | Коли бо з мертвих устануть, то нї женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели на небесах. |
| 12 | 26 | Про мертвих же, що встають, хиба не читали в книзї Мойсейовій, як коло купини промовив до него Бог, глалолючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? |
| 12 | 27 | Не єсть Бог мертвих, а Бог живих. Ви оце вельми помиляєтесь. |
| 12 | 28 | І пруступивши один з письменників, почувши їх перепитуванне, і вбачаючи, що добре їм відповів, спитав Його: Котора перша з усїх заповідь? |
| 12 | 29 | Ісус же відказав йому: Що перша з усїх заповідей: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш. Господь один єсть; |
| 12 | 30 | і: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь. |
| 12 | 31 | А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема. |
| 12 | 32 | І каже Йому письменник: Добре, учителю; правду промовив еси, що один єсть Бог, і нема иншого, тільки Він; |
| 12 | 33 | і що любити Його всім серцем, і всією думкою, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, се більше нїж усї огняні жертви й посьвяти. |
| 12 | 34 | І вбачаючи Ісус, що він розумно відказав, рече йому: Не далеко єси від царства Божого. І ніхто нїколи не важив ся Його питати. |
| 12 | 35 | І озвавшись Ісус, глаголав, навчаючи в церкві: Як се кажуть письменники, що Христос син Давидів? |
| 12 | 36 | Сам бо Давид промовив Духом сьвятим: "Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене, доки положу вороги твої підніжком ніг твоїх." |
| 12 | 37 | Сам оце ж Давид зве його Господем: звідкіля ж він син його? І багато народу слухало Його любо. |
| 12 | 38 | І глаголав їм у науцї своїй: Остерегайтесь письменників, що люблять в шатах ходити, та витання на торгах, |
| 12 | 39 | та перші сїдалища по школах, та перші місця на бенкетах; |
| 12 | 40 | що жеруть доми удовиць, і задля виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд. |
| 12 | 41 | І сівши Ісус навпроти скарбони, дививсь, як народ кидає гроші в скарбону. І многі заможні кидали по багато. |
| 12 | 42 | І прийшовши одна вдовиця вбога, вкинула дві лепти, чи то шеляг. |
| 12 | 43 | І прикликавши учеників своїх, рече їм: Істино глаголю вам: Що вдовиця ся вбога більш усїх укинула, що кидали в скарбону. |
| 12 | 44 | Усї бо з достатку свого кидали, ся ж з недостатку свого: все, що мала, вкинула, увесь прожиток свій. |
| 13 | 1 | І, як виходив з церкви, каже Йому один з учеників Його: Учителю, дивись, яке камінне і яка будівля. |
| 13 | 2 | А Ісус, озвавшись, рече йому: Чи бачиш сю велику будівлю? не зоставить ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано. |
| 13 | 3 | А як сидів на горі Оливній, на впроти церкви, питали Його на са мотї Петр, та Яков, та Иоан, та Андрей: |
| 13 | 4 | Скажи нам, коли се буде, й яка ознака, коли має все те скінчитись? |
| 13 | 5 | Ісус же, озвавшись до них, почав глаголати: Остерегайтесь, щоб хто вас не звів. |
| 13 | 6 | Багато бо приходити муть в імя моє, говорячи, що се я, і многих зведуть. |
| 13 | 7 | Як же чути мете про войни та про слухи воєн, не трівожтесь: мусить бо стати ся; та ще не конець. |
| 13 | 8 | Устане бо нарід на нарід і царство на царство, й буде трус по місцях і буде голоднеча та буча: се почин горя. |
| 13 | 9 | Ви ж самі остерегайтесь: видавати муть бо вас у ради, й по школах будете биті, і перед воїводи та царі ставлені задля мене, на сьвідкуванне їм. |
| 13 | 10 | І між усіма народами мусить перше проповідатись евангелия. |
| 13 | 11 | Як же вести муть вас, видаючи, не дбайте заздалегідь, що казати мете, анї надумуйтесь, а, що дасть ся вам тієї години, те й промовляйте: не ви бо промовляєте, а Дух сьвятий. |
| 13 | 12 | Видавати ме ж брат брата на смерть, і батько дитину; і вставати муть дїти на родителїв, та й убивати муть їх. |
| 13 | 13 | І ненавидіти муть вас усї задля імя мого; хто ж витерпить до останку, той спасеть ся. |
| 13 | 14 | Як же побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк, стоячу, де не слїд |
| 13 | 14 | читає, нехай розуміє), тодї хто в Юдеї, нехай втїкає на гори; |
| 13 | 15 | хто ж на криші, нехай не злазить у хату, анї ввіходить узяти що з хати своєї; |
| 13 | 16 | і хто в полї, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою. |
| 13 | 17 | Горе ж важким і годуючим під той час! |
| 13 | 18 | Молїть ся ж, щоб не довелось утїкати вам зимою. |
| 13 | 19 | Будуть бо днї тиї горе, якого не було від почину творення, як творив Бог, до сього часу, й не буде. |
| 13 | 20 | І коли б Господь не вкоротив днїв, то не спасло ся б жадне тїло; та задля вибраних, що вибрав їх, укоротив днї. |
| 13 | 21 | І, тодї коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або: Дивись, он; де йміть віри. |
| 13 | 22 | Постануть бо лжехристи і лжепророки, й давати муть ознаки та дива, щоб звести, коли можна, й вибраних. |
| 13 | 23 | Ви яг гледїть: ось я наперед сказав вам усе. |
| 13 | 24 | Тільки ж у ті днї, після горя того, сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого, |
| 13 | 25 | і зорі з неба падати муть, і сили, що на небесах, захитають ся. |
| 13 | 26 | І тоді побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах, з силою великою і славою. |
| 13 | 27 | І тодї пішле ангели свої, і позбирає вибраних своїх од чотирох вітрів, од кінця землї до кінця неба. |
| 13 | 28 | Від смоківницї ж возьміть собі приклад: Коли все віттє її мягке стане та пустить листе, знайте, що близько лїто. |
| 13 | 29 | Так і ви: як побачите, що се стало ся, знайте, що близько, під дверима. |
| 13 | 30 | Істино глаголю вам: Що не перейде рід сей, доки все це станеть ся. |
| 13 | 31 | Небо й земля перейдуть, слова ж мої не перейдуть. |
| 13 | 32 | Про день же той і годину нїхто не знає, нї ангели, що на небі, нї Син, тільки Отець. |
| 13 | 33 | Гледїть, пильнуйте й молїть ся, не знаєте бо, коди пора. |
| 13 | 34 | Як чоловік, що від'їжджає, зоставивши господу свою і давши слугам своїм власть, і кожному діло його, а воротареві звелів, щоб пильнував. |
| 13 | 35 | Оце ж пильнуйте: (не знаєте бо, коли пан господи прийде, увечері, чи опівночі, чи в півні, чи вранці;) |
| 13 | 36 | щоб, прийшовши несподівано, не знайшов вас сплячих. |
| 13 | 37 | Що ж я вам глаголю, усім глаголю: Пильнуйте. |
| 14 | 1 | Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити. |
| 14 | 2 | Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народі. |
| 14 | 3 | А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову. |
| 14 | 4 | Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира? |
| 14 | 5 | Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорекали їй. |
| 14 | 6 | Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю ? добре діло вчинила на мені. |
| 14 | 7 | Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте. |
| 14 | 8 | Що змогла ся, зробила: попередила намастити тіло мов на погребеннє. |
| 14 | 9 | Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її. |
| 14 | 10 | А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його. |
| 14 | 11 | Вони ж почувши, зраділи, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити. |
| 14 | 12 | І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху? |
| 14 | 13 | І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідіть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдіть за ним, |
| 14 | 14 | і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти? |
| 14 | 15 | І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам. |
| 14 | 16 | І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху. |
| 14 | 17 | І, як настав вечір, приходить з дванайдятьма. |
| 14 | 18 | І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною. |
| 14 | 19 | Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Ажеж не я? і другий: Аже ж не я? |
| 14 | 20 | Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску. |
| 14 | 21 | Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той. |
| 14 | 22 | Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть гїло моє. |
| 14 | 23 | І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всі. |
| 14 | 24 | І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся. |
| 14 | 25 | Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому. |
| 14 | 26 | І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну. |
| 14 | 27 | І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівці. |
| 14 | 28 | Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею. |
| 14 | 29 | Петр же рече Йому: Хоч і всі поблазнять ся, тільки не я. |
| 14 | 30 | І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогодні, ночи сієї, перш ніж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене. |
| 14 | 31 | Він же ще більш говорив: Хоч-би мені і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всі казали. |
| 14 | 32 | І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидіть тут, поки молити мусь. |
| 14 | 33 | І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу; |
| 14 | 34 | і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождіть тут і пильнуйте. |
| 14 | 35 | І, пройшовши трохи далїй, припав до землі, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година. |
| 14 | 36 | І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чащу сю - тільки ж не що я хочу, а що Ти. |
| 14 | 37 | І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати? |
| 14 | 38 | Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тіло ж немошне. |
| 14 | 39 | І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи. |
| 14 | 40 | І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати. |
| 14 | 41 | І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годі, пристигла година; ось виданий буде Сиа чоловічий у руки грішникам. |
| 14 | 42 | Вставайте, ходімо: ось зрадник мій наближуєть ся. |
| 14 | 43 | І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванадцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших. |
| 14 | 44 | Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцілую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведіть осторожно. |
| 14 | 45 | І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже; Учителю, учителю, та й поцілував Його. |
| 14 | 46 | Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його. |
| 14 | 47 | Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиерейського, й відтяв йому ухо. |
| 14 | 48 | І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?. |
| 14 | 49 | Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання. |
| 14 | 50 | І, покинувши Його, всі повтікали. |
| 14 | 51 | А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодці (воїни); |
| 14 | 52 | він же, зоставивши полотно, нагий утік од них. |
| 14 | 53 | І поведи Ісуса до архпєрея; сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники. |
| 14 | 54 | А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєреиський і сидів із слугами, та й грівсь коло багаття. |
| 14 | 55 | Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли. |
| 14 | 56 | Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх. |
| 14 | 57 | І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи: |
| 14 | 58 | Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три дні иншу нерукотворну збудую. |
| 14 | 59 | Та й так не сходились сьвідчення їх. |
| 14 | 60 | І ставши архиєрей посередині, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують? |
| 14 | 61 | Він же мовчавші нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного ? |
| 14 | 62 | Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правиці сили і йдучого на хмарах небесних. |
| 14 | 63 | Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків? |
| 14 | 64 | Ви чули хулу: як вам здасть ся? Вони ж усі осудили Його, що винен смерти. |
| 14 | 65 | І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним. |
| 14 | 66 | І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дівчат архиєрейських, |
| 14 | 67 | і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином? |
| 14 | 68 | Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв. |
| 14 | 69 | І дївчина, побачивши його знов, Почала казати тим, що стояли: Що сей з них. |
| 14 | 70 | Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справді з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна. |
| 14 | 71 | Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете. |
| 14 | 72 | І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати. |
| 15 | 1 | І зараз уранці, порадившись архнєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові. |
| 15 | 2 | І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш. |
| 15 | 3 | І винуватили Його архиєреї багато. |
| 15 | 4 | Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують; |
| 15 | 5 | Ісус же більш нічого не відказав, так що дивував ся Пилат. |
| 15 | 6 | На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили. |
| 15 | 7 | Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили. |
| 15 | 8 | І гукаючи народ, почав просити, щоб, як щоразу, зробив їм. |
| 15 | 9 | Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського? |
| 15 | 10 | Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї. |
| 15 | 11 | Архиєреї ж напустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм. |
| 15 | 12 | Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським? |
| 15 | 13 | Вони ж знов закричали: Розпни Його, |
| 15 | 14 | Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали : Розпни Його. |
| 15 | 15 | Пилат же, хотівши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб рознято Його. |
| 15 | 16 | Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту. |
| 15 | 17 | І одягли Ного в багряницю, і положили на Него, сплівши з тернини, вінець, |
| 15 | 18 | та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський! |
| 15 | 19 | І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому. |
| 15 | 20 | І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряниці, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розняти Його. |
| 15 | 21 | І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб ніс хрест Його. |
| 15 | 22 | І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце. |
| 15 | 23 | І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв. |
| 15 | 24 | І розпинателї Його поділили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде. |
| 15 | 25 | Була ж година третя, і розняли Його. |
| 15 | 26 | І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський. |
| 15 | 27 | І розняли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него. |
| 15 | 28 | І справдилось писанне, що глаголе: І з беззаконними полічено Його. |
| 15 | 29 | І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш, |
| 15 | 30 | спаси себе й зійди з хреста. |
| 15 | 31 | Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Інших спасав, себе не може спасти. |
| 15 | 32 | Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й ввіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його. |
| 15 | 33 | Як же настала година шоста, темрява стала по всїй землі аж до години девятої. |
| 15 | 34 | А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси? |
| 15 | 35 | І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе. |
| 15 | 36 | Побігши ж один, і сповнивши губку оцтом і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия знята Його. |
| 15 | 37 | Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув. |
| 15 | 38 | І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу. |
| 15 | 39 | Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши зітхнув, каже: Справді чоловік сей Син був Божий. |
| 15 | 40 | Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия, |
| 15 | 41 | що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим. |
| 15 | 42 | А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою, |
| 15 | 43 | прийшов Иосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тіла Ісусового. |
| 15 | 44 | Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер. |
| 15 | 45 | А довідавшись од сотника, дав тіло Йосифові, |
| 15 | 46 | і, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висічений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу. |
| 15 | 47 | Мария ж Магдалина й Мария Иосиїна дивились, де Його положено. |
| 16 | 1 | І, як минула субота, Мария Магдалина, та Мария Яковова, та Саломия купили пахощів, щоб, прийшовши, намастити Його. |
| 16 | 2 | І вельми рано первого дня тижня приходять до гробу, як сходило сонце. |
| 16 | 3 | І казали між собою: Хто відкотить нам каменя від дверей гробу? |
| 16 | 4 | І поглянувши, побачили, що відкочено каменя; був бо великий дуже. |
| 16 | 5 | І ввійшовши в гріб, побачили молодця, сидячого з правого боку, одягненого в шату білу, та й вжахнулись. |
| 16 | 6 | Він же рече їм: Не жахайтесь. Ісуса шукаєте Назарянина, розпятого. Устав; нема Його тут. Ось місце, де положено Його. |
| 16 | 7 | Тільки ж ійдїть скажіть ученикам Його та Петрові, що попередить вас у Галилею. Там Його побачите, як сказав вам. |
| 16 | 8 | І вийшовши вони хутко, побігли відгребу; бо обняв їх трепет і страх, та й нікому нічого не сказали: боялись бо. |
| 16 | 9 | Воскреснувши ж уранці первого дня тижня, явивсь найперше Мариї Магдалинї, що з неї вигнав сім бісів. |
| 16 | 10 | Вона пійшовши, сповістила тих, що були з Ним, як сумували та плакали. |
| 16 | 11 | А ті, почувши, що живий, і вона Його бачила, не поняли віри. |
| 16 | 12 | Після ж того двоїм із них в дорозї явив ся в иншому видї, як ійшли на село. |
| 16 | 13 | І вони, пійшовши, сповістили других, та й тим не поняли віри. |
| 16 | 14 | Опісля явивсь одинайцятьом їм сидячим за столом, і дорікав їм недовірством їх і жорстркостю серця, що тим, котрі бачили Його воскресшого, не поняли віри. |
| 16 | 15 | І рече їм: Ійдїть по всьому сьвіту й проповідуйте євангелию усякому твориву. |
| 16 | 16 | Хто вірувати ме та охрестить ся, спасеть ся; а хто не вірувати ме, осудить ся. |
| 16 | 17 | Ознаки ж віруючим такі будуть: імям моїм бісів виганятимуть; мовами заговорять новими; |
| 16 | 18 | гадюк брати муть, і, коли смертнього чого випють, не шкодити ме їм; на недужих руки класти муть, і одужувати муть. |
| 16 | 19 | Господь же, після того, як промовив до них, вознїс ся на небо, й сїв по правиці в Бога. |
| 16 | 20 | Вони ж вийшовши, проповідували всюди, а Господь допомагав, і слово стверджував услїд ознаками. Амінь. |