Share this page:  
 

Multilingual Scriptures

(Compare books in 2 different language versions of your choice)

Comparison Search:

Select Language version and font:
You can only select max. of two versions.
Book:
Chapter:
Verse:
---------
From: To:

Free Search:

Select Language version and font:
Enter search text:

Multilingual Scriptures Home » Ukrainian 1871 NT » Mark

Ukrainian 1871 NT
Chapter # Verse # Verse Detail
11Почин євангелиї Ісуса Христа, Сина Божого,
12як написано в пророків: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.
13Голос покликуючого в пустинї: Готовте дорогу Господню, простими робіть стежки Його.
14Появивсь Йоан, хрестячи в пустинї, й проповідуючи хрещеннє покаяння на прощенне гріхів.
15І виходила до него вся сторона Юдейська й Єрусалимцї, й хрестились від него всї в ріці Йордані, сповідаючи гріхи свої.
16Був же Йоан одягнений у верблюжий волос і в пояс шкуряний на поясницї своїй, а їв сарану та дикий мед;
17і проповідував, глаголючи: Гряде потужнїщий над мене слїдом за мною; у Него недостоєн я, нахилившись, розвязати ремінь обувя Його.
18Я хрестив вас водою, Він же хрестите ме вас Духом сьвятим.
19І сталось тими днями: Прийшов Ісус із Назарету Галилейського, й охрестивсь у Йоана в Йордані.
110І, зараз вийшовши з води, побачив небеса, що відчинились, і Дух, як голуб, злинув на Него.
111І зійшов голос із небес: Ти єси Син мій любий, що я вподобав:,
112І зараз Дух випровадив Його в пустиню.
113І був там у пустиш днїв сорок, спокушуваний од сатани; й пробував з дикими зьвірми, й ангели служили Йому.
114Як же видано Йоана, прийшов Ісус у Галилею, проповідуючи євангелию царства Божого,
115і глаголючи: Що сповнив ся час, і наближило ся царство Боже. Покайтесь і віруйте в євангелию.
116Ходячи ж понад морем Галилейським, побачив Симона та Андрея, брата його, як вони закидали невід у море; були бо рибалки.
117І рече до них Ісус: Ійдїть слїдом за мною, то зроблю, що станетесь ловцями людей.
118І, зараз покинувши неводи свої, пійшли слїдом за Ним.
119І, відійшовши трохи дальше звідтіля, побачив Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, так само в човні, налагоджуючих неводи.
120І зараз покликав Їх; і, покинувши батька свого Зеведея в човні з наймитами, пійшли слїдом за Ним.
121І приходять у Капернаум; і зараз субітнього дня, увійшовши в школу, навчав.
122І дивувались наукою Його, навчав бо їх яко маючий власть, а не як письменники.
123І був у них у школї чоловік з духом нечистим; і закричав,
124кажучи: Остав! що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов еси погубити нас? Знаю Тебе, хто еси: Сьвятий Божий.
125І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него.
126І стрепенувши його дух нечистий, і закричавши голосом великим, вийшов з него.
127І полякались усї так, що питали один в одного, говорячи; Що се таке? що се за Наука така нова? що по власти й духам нечистим повелївае, і слухають Його?
128І розійшлась чутка про Него зараз по всій околиці Галилейській.
129І зараз, із школи вийшовши, пійшли в господу Симона та Андрея, з Яковом та Йоаном.
130Теща ж Симонова лежала в пропасниці, й зараз кажуть Йому про неї.
131І приступивши Він, підвів її, взявши за руку її; й покинула її пропасниця зараз; і послугувала вона їм.
132Як же настав вечір, після заходу сонця, поприносили до Него всїх недужих і біснуватих.
133І ввесь город зібрав ся до дверей.
134І сцїлив многих недужих на всякі болестї, і бісів многих вигнав; і не дозволяв говорити бісам, бо вони знали Його.
135І вранцї, ще геть за ночи, вставши, вийшов, і пійшов у пусте місце. й там молив ся.
136І пустились за Ним Симон і ті що з ним.
137І, знайшовши Його, кажуть Йому: Що всї шукають Тебе.
138І рече до них: Ходімо в близькі містечка, щоб і там проповідував; на те бо прийшов я.
139І проповідував по шкодах їх скрізь по всїй Галилеї, і виганяв біси.
140І приходить до Него прокажений, і благаючи Його, впавши на коліна перед Ним, каже до Него: Коли хочеш, зможеш мене очистити.
141Ісус же, змилосердившись, простяг руку, доторкнувсь до него, й рече йому: Хочу; очистись.
142І, як Він сказав, зараз зникла з него проказа, й очистив ся.
143І, заказавши йому, зараз відослав його,
144і рече до него: Гледи ж, нікому нічого не кажи, а йди, покажись священникові, і принеси за очищенне твоє, що повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм.
145Він же, вийшовши, почав проповідувати багато, й ширити кругом чутку; так, що Він не міг уже явно ввійти в город, а пробував осторонь у пустих місцях; і приходили до Него звідусюди.
21І знов увійшов у Капернаум через кілька днів; і розголошено, що Він у господї.
22І зараз назбиралось багато, так що не було місця анї перед дверима, І проповідував Він їм слово.
23І приходять до Него, несучи розслабленого; несло його четверо.
24І, не можучи приступити до Него за народом, розкрили стелю, де був; і, проламавши, спустили ліжко, в котрому лежав розслаблений.
25Бачивши ж Ісус віру їх, рече до розслабленого: Сину, оставляють ся тобі гріхи твої.
26Були ж деякі з письменників, то там сиділи, і казали в серцях своїх:
27Шо за хулу сей так говорить? хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?
28І зараз, постерігши Ісус духом своїм, що так мислять собі, рече до дих: На що се кажете в серцях ваших?
29Що легше? сказати розслабленому: Оставляють ся тобі гріхи твої, або сказати: Устань, і візьми постіль твою, та й ходи.
210От же, щоб ви знали, що Син чоловічий мав власть оставляти на землі гріхи
210до розслабленого:)
211Тобі глаголю: Устань, і візьми постіль твою, та й іди до дому твого.
212І встав зараз, і взявши постіль, вийшов перед усїма; так що здивувались усї, і прославляли Бога, говорячи: Що нїколи такого не бачили.
213І вийшов знов над море; а ввесь народ пійшов до Него, й навчав їх. -
214І, йдучи мимо, побачив Левію Алфєєвого, сидячого на митниці, і рече йому: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним.
215І сталось, як сидів Він за столом у господі в него, посідало з Ісусом і учениками Його й багато митників та грішників; було бо їх багато, і йшли слїдом за Ним.
216І бачивши письменники та Фарисеї, що Він їсть із митниками та грішниками, казали до учеників Його: Як се, що Він з митниками та грішниками їсть і пє?
217І почувши Ісус, рече до них: Не треба здоровим лїкаря, а недужим. Не прийшов я звати праведників, а грішників до покаяння;
218А були ученики Йоанові та Фарисеискі постниками; й приходять і кажуть Йому: Чого ученики Йоанові та Фарисейські постять, Твої ж ученики не постять?
219І рече їм Ісус: Чи можуть синове весїльні постити, як жених з ними? Доки мають із собою жениха, не можуть постити.
220Прийдуть же дні, коли візьметься від них жених, і тоді постити муть в ті дні.
221І ніхто не пришивав латки з нової тканини до старої одежини, ато нова латка урве старого, й гірша буде дїрка.
222І ніхто не наливав нового вина в старі бурдюки, ато нове вино порозривав бурдюки, й вино витече й бурдюки пропадуть; нове ж вино в нові бурдюки наливати.
223І довелось переходити Йому в суботу через засіви; й почали ученики Його дорогу верстати, рвучи колоссє.
224І казали до Него Фарисеї: Дивись, чого вони роблять у суботу, що не годить ся?
225А Він рече до них: Чи нїколи не читали ви, що зробив Давид, як був у нужді і голодував він і ті, що були з ним?
226Як увійшов він у Божий дом за Авиятара архиерея, та й їв хлїби показні, що не годилось їсти, як тільки священикам, і дав і тим, що були з ним?
227І рече до них: Субота ради чоловіка постала, не чоловік задля суботи.
228Тим Син чоловічий - Господь і суботи.
31І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку.
32І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його.
33І рече до сухорукого чоловіка: Стань посередині.
34І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали.
35І, позирнувши на них кругом гнівно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рехе чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга.
36І вийшовши Фарисеї, зараз з Iродиянами зробили раду на Него, як Його погубити.
37Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї,
38і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него.
39І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу щоб не тиснулись до Него.
310Многих бо сцїлив, так що видались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги.
311А духи нечисті, як бачили Його то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий.
312І остро грозив їм, щоб Його не виявляли.
313І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотів сам, і поприходили до Него.
314І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати,
315і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.
316І дав Симонові імя Петр;
317та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанер-гес, що єсть: Сини громові;
318та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфєєвого, та Тадея, та Симона Хананця,
319та Юду Іскариодького, що зрадив Його.
320Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти.
321І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі.
322А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси.
323І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти?
324І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те.
325І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая.
326І коли сатана устав проти себе, й розділив ся, не може стояти, а копець йому.
327Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить.
328Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили;
329хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду:
330бо казали: Духа нечистого має.
331Приходять тодї брати й мати його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його.
332І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе.
333І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої?
334І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої!
335Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.
41І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на і морі; а ввесь народ був на землї при морю.
42І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:
43Слухайте: Ось вийшов сїяч сіяти:
44і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.
45Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.
46Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.
47А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.
48А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.
49І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.
410Як же був на самоті, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.
411І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,
412щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколй не навернулись, і не простились їм гріхи.
413І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всі приповістї зрозумієте?
414Сїяч слово сіє.
415Що ж над шляхом, се ті, де сіється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посіяне в серцях їх.
416Подібно ж і ті, що на каменистому посіяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,
417та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненне за слово, зараз блазнять ся.
418А ті, що посіяні між терниною, се ті, що слухали слово,
419та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно.
420А на землю добру посіяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.
421І рече до них: Чи нате приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?
422Нема бо нічого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.
423Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
424І рече їм: Вважайте, що чуете: Якою мірою міряєте, відміряється вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.
425Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.
426І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,
427та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як він не знає.
428Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.
429Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.
430І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?
431Воно мов зерно горчицї, що, як сієш його в землю, то воно дрібніше від усїх зерен, які є на землї;
432а як посієть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тінню його кублитись може птаство небесне.
433І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.
434Без приповістї ж не говорив їм; на самоті ж ученикам своїм вияснював усе.
435І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.
436І, відпустивши народ, узяли Його, яв був в човні. І инші ж човни були з Ним.
437І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.
438А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?
439І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.
440І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?
441І полякались страхом великим, і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?
51І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.
52І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,
53що домував між гробами, і навіть залїзами ніхто не міг його звязяти:
54часто бо заковувано його в кайдани й заліза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й ніхто його не здолїв угамувати.
55І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.
56Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,
57і, закричавши голосом великим, каже: Що мені й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
58(Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка.)
59І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.
510І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.
511Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.
512І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.
513І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свині; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.
514А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городі і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.
515І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.
516І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свині.
517І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.
518І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.
519Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.
520І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всі дивувались.
521А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.
522І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,
523і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.
524І пійшов із ним, і слїдом за Ним тйшло багато народу, й тиснулись до Него.
525Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,
526і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дїзнала, а ще більш їй погіршало,
527почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.
528Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.
529І зараз висохло жерело крові її і почула вона в тїлї, що спїлилась од недуги.
530І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?
531І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?
532І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.
533Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.
534Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.
535Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?
536Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.
537І не дозволив нікому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.
538І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.
539І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.
540І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матір дівчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дівча лежало.
541Ї, взявши дівча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дівчинко, тобі глаголю: встань.
542І зараз устало дівча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.
543І пильно наказав їм, щоб ніхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.
61І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слідом за Ним ученики Його.
62І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум, даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?
63Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.
64Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країні своїй, та в родині, і в домівці своїй.
65І не міг там ніякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.
66І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.
67І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;
68і звелїв їм, щоб нічого не брали на дорогу, тільки одну палицю: ні торбини, нї хліба, ні у черес грошей,
69щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежині.
610І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.
611А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусіть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуванне їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому.
612І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.
613І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.
614І дочувся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.
615Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.
616Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.
617Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темниці за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.
618Сказав бо Иоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.
619Іродияда ж лютувала на него, й, хотіла його вбити, та не могла.
620Ірод бо боявсь Иоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.
621Як же настав день нагідний, кали Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,
622і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й, тим, що сиділи з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.
623І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хочби й половину царства мого.
624Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.
625І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, шоб менї дав зараз на блюді голову Йоана Хрестителя.
626І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сиділи, не хотів їй відмовити.
627І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темниці.
628І приніс голову його на блюдї, і дав її дівиці, а дївиця дала її матері своїй.
629І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тіло його, та й положили його в гробі.
630І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.
631І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть ніколи було їм їсти.
632І поплили в пусте місце човном, окроме.
633І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усіх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.
634І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівці, не маючі пастиря, і почав навчати їх багато.
635І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, -
636відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.
637Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?
638Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві рибі.
639І звелів їм садовити всіх купа коло купи на зеленій траві,
640і посідали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.
641І, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві рибі поділив усїм.
642І їли всі, й наситились.
643І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.
644А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.
645І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.
646І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.
647І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землі.
648І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотів минути їх.
649Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:
650всі бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.
651І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.
652Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх засліплене.
653І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.
654І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,
655кинулись по всій тій околиці, та й почади приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.
656І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.
71І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму.
72І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили:
73(бо Фарисеї і всі Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших;
74і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і инщого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів).
75Тоді питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками?
76Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
77Марно ж покланяють ся мені, навчаючи наук, заповідей чоловічих.
78Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите.
79І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.
710Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матір твою; і: Хто налає батька або матір, нехай смертю вмре.
711Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся;
712і не даєте йому нічого більше робити батькові своєму, або матері своїй,
713обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.
714І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте:
715Нема нічого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка.
716Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
717І як увійшов у господа від людей, питали в Него ученики Його про приповість.
718І рече до них; Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити?
719бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу?
720Рече ж: Що виходить з чоловівіка, те поганить чоловіка.
721З середини бо, з серця чоловіка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство,
722злодійства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі:
723все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка.
724І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотів, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись.
725Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому
726Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.
727Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дітям: не добре бо взяти хліб у дїтей, і кинути собакам.
728Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дітей.
729І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї.
730І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї.
731І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські.
732І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку.
733І, взявши його від народу окреме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому;
734І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись.
735І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре.
736І наказав їм, щоб нікому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували;
737І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дав чути, й німим говорити.
81Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:
82Жаль мені народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти;
83А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозі; деякі бо з них здалека поприходили.
84І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлібом у пустині?
85І питав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж кажуть: Сїм.
86І звелів Він народові сїдати на землі; і взявши сім хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клади перед народом.
87І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те.
88Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сім кошів.
89Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх.
810І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські.
811І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його.
812І зітхнувша Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака.
813І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік.
814І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї.
815І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового.
816І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо.
817І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаете й не розумієте? Чи ще затверділе маєте серце ваше?
818Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте?
819Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять.
820Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм.
821І рече їм: Як же ви не розумієте?
822І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся.
823І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить.
824І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять.
825Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все.
826І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нікому в селї.
827І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, - кажуть люде?
828Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків.
829А він рече їм: Ви ж, хто скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос.
830І наказав їм, щоб нікому не казали про Него.
831І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третій день воскресне Він.
832І явно слово гляголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому.
833Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче.
834І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слідом за мною.
835Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її.
836Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою?
837Або що дасть чоловік у замін душі своєї?
838Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.
91І рече їм: Істино глаголю вам: Що є деякі між стоячими тут, котрі не вкусять смерти, поки побачять царство Боже, що прийде в потузі.
92А через шість день бере Ісус Петра, та Якова, та Йоана, й веде їх на гору високу окреме самих; і переобразивсь перед ними.
93І стала одежа Його осяйна, вельми біла мов сніг, якої біляр на землі не може вбілити.
94І явив ся їм Ілия з Мойсейом, і розмовляли з Ісусом.
95І озвавшись Петр, каже до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети, Тобі один, і Мойсейові один, і Ілиї один.
96Не знав бо, що казати: були бо полякані.
97І постала хмара отіняюча їх, і вийшов голос із хмари глаголючи: Се Син мій любий; Його слухайте.
98І зараз озирнувшись, уже нїкого не бачили, тільки Ісуса одного з собою.
99Як же вони сходили з гори, наказав їм, щоб нікому не казали, що бачили, аж поки Син чоловічий з мертвих воскресне.
910І задержали вони се слово в себе, перепитуючись, що се єсть: із мертвих воскреснути.
911І питали Його, говорячи: Що се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти перше?
912Він же, озвавшись, рече їм: Ілия, прийшовши перше, налагодить усе; і як писано про Сина чоловічого, щоб Він багато витерпів і був погорджений.
913Тільки ж глаголю вам: Що Ілия прийшов, і зробили йому, що схотіли, як писано про него.
914І, прийшовши до учеників, побачив багато народу кругом них, і письменників, що перепитують ся з ними.
915І зараз увесь народ, побачивши Його, вельми сполохнув ся, і прибігаючи витали Його.
916І питав Він письменників: Про що ви перепитуєте ся з ними?
917І озвавшись один з народу, каже: Учителю, призів я сина мого до тебе, що має духа нїмого.
918І як схопить його, то рве його, й пінить ся він,і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли.
919Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведіть його до мене.
920І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись.
921І спитав батька його: 3 якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку.
922І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами.
923Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому.
924І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству.
925Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повеліваю, вийди з него й більш не входь в него.
926І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер.
927Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав.
928І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окреме: Чому ми не змогли вигнати його.
929І рече їм: Се кодло нічим не може вийти, тільки молитвою та постом.
930І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею, і не хотів, щоб хто знав.
931Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм; Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне.
932Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати.
933І прийшов у Капернаум, і, бувши в господі, спитав їх: Про що ви дорогою між собою міркували?
934Вони ж мовчали; перемовлялись бо між собою в дорозї, хто більший.
935І сївши, призвав дванайцятьох, і рече їм: Коли хто хоче першим бути, нехай буде з усіх останнім і всїм слугою.
936І, взявши дитину, поставив її серед них, і обнявши її, рече їм-
937Хто одно з таких дітей прийме в імя мов, мене приймав; а хто мене приймає, не мене приймає, а пославшого мене.
938Озвавсь до Него Йоан, говорячи: Учителю, бачили ми одного, що імям Твоїм виганяв біси, а не ходить слїдом за нами, й заборонили йому; бо не ходить слідом за нами.
939Ісусже рече: Не бороніть йому, нема бо такого, що зробить чудо в імя моє, і зможе скоро злословити мене.
940Хто бо не проти вас, той за вас.
941Хто бо напоїть вас чашею води в імя моє, що ви Христові, істино глаголю вам: не втеряє нагороди своєї.
942Та хто зблазннть одного з малих віруючих у мене, лучче йому, коли б почеплено жорно млинове на шию йому, та й укинуто в море.
943І коли бдазнить тебе рука твоя, відотнй її; лучче тобі калікою в життє ввійти, нїж, дві руці мавши, пійти в пекло, в огонь невгасаючий,
944де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.
945І коли нога твоя блазнить тебе, відотнй її; лучче тобі ввійти в життє кривим, нїж дві нозі мавши, бути вкинутим у пекло, в огонь невгасаючий,
946де червяк їх не вмирає й огонь не вгасає.
947І коли око твоє блазнить тебе, вирви його; лучче тобі однооким увійти в царство Боже, ніж, дві оці мавши, бути вкинутим ув огняне пекло,
948де червяв їх не вмирає, й огонь не вгасає.
949Кожен бо огнем посолить ся, і кожна жертва сіллю посолить ся.
950Добро сіль; коли ж сіль несолона стане, то чим солити Ті? Майте в собі сіль, і майте впокій між собою.
101І, вставши звідтіля, приходить у гряницї Юдейська через той бік Йордану; і знов сходять ся люде до Него, й своїм звичаєм знов навчав їх.
102І приступивши Фарисеї, питали! Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його.
103Він же, озвавшись, рече їм: Що заповідав вам Мойсей?
104Вони ж сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист, та й відпустити.
105І озвавшись Ісус, рече їм: Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю.
106З почину ж творення - чоловіком і жінкою створив їх Бог.
107Тим покине чоловік батька свого й матір, і пригорнеть ся до жінки своєї,
108і будуть у двох тіло одно; то вже їх більш не двоє, а одно тіло.
109Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучуе.
1010А в господї знов ученики Його про се питали Ного.
1011І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею.
1012І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб.
1013І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили.
1014Побачивши ж Ісус, прогнівив ся, і рече їм: Дайте дітям приходити до мене, й не бороніть їм; таких бо царство Боже.
1015Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него.
1016І, обнявши їх, положив руки на них, і благословив їх.
1017І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і втавши перед Ним на коліна, питав Його: Учителю благий, що робити менї, щоб життє вічне наслїдувати?
1018Ісус же рече йому: Чого мене звеш благим? Ніхто не благий, тільки один, Бог.
1019Заповідї знаєш: Не роби перелюбу. Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво. Не обижай. Поважай батька твого й матір.
1020Він же, озвавшись, каже Йому: Учителю, се все я хоронив з малку мого.
1021Ісус же, поглянувши на него, уподобав його, й рече йому: Одного тобі не достає: ійди, що маєш, продай і дай убогим, і мати меш скарб на небі; і прийди, та й іди слїдом за мною, взявши хрест.
1022Він же, зажурившись од слова сього, пійшов сумуючи: мав бо достатки великі.
1023І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти!
1024Ученики ж вжахнулись од словес Його. Ісус же, знов озвавшись, рече їм: Діти, як тяжко вповаючим ва багацтва в царство Боже ввійти!
1025Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, ніж багатому в царство Боже ввійти.
1026Вони ж, надто здивувались, говорячи між собою: То хто ж може спастись?
1027Споглянувши ж на них Ісус, рече: У людей неможливе, та не в Бога; все бо можливе в Бога.
1028І почав Петр говорити Йому: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
1029Озвав ся ж Ісус і рече: Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дїтей, або поля ради мене і євангелиї,
1030та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матїрок, і дїтей, і земель, а в віку будучому життє вічне.
1031Многі ж перві будуть останнї, а останні перві.
1032Були ж вони в дорозї, ідучи в Єрусалим, і випередив їх Ісус; й вжахнули ся вони; і, йдучи за ним, лякались. І, взявши знов дванайцятьох, почав їм глаголати, що Йому станеть ся:
1033Що ось ідемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий архиєреям та письменникам, і осудять вони Його на смерть, і видадуть Його поганам;
1034і насьміхати муть ся з Него, й бити муть Його, й плювати муть на Него, і вбють Його; й третього дня воскресне.
1035І приступають до Него Яков та Иоан, сини Зеведеєві, кажучи: Учителю, хочемо, щоб, про що просити мем, зробив нам.
1036Він же рече їм: Що хочете, щоб зробив вам?
1037Вони ж кажуть Йому: Дай нам, щоб один по правицї в Тебе, а один по лївицї в Тебе сидїли ми в славі Твоїй.
1038Ісус же рече їм: Не знаєте, чого просите. Чи зможете пити чашу, яку я пю, і хрещеннєм, яким я хрещу ся, хрестити ся?
1039Вони ж кажуть Йому: Можемо. Ісус же рече їм: Ви-то чашу, яку я пю, пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь;
1040тільки ж, щоб сидїти вам по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено.
1041І почувши десять, почали ремствувати на Якова та Иоана.
1042Ісус же, покликавши їх, рече їм: Ви знаєте, що котрі, здаєть ся, князюють над поганами, панують над ними, й великі їх управляють ними.
1043Не так же буде в вас; нї, хто хоче стати ся великим між вами, нехай буде слугою вам;
1044і хто хоче між вами стати ся першим, нехай буде усїм рабом.
1045Бо й Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити й дати душу свою викуп за многих.
1046І приходять у Єрихон; і як виходив Він із Єрихону, й ученики Його, й багато народу, син Тимеїв, Вартимей слїпий, сидїв над шляхом, просячи.
1047І, почувши, що се Ісус Назарянин, почав кричати й казати: Сину Давидів Ісусе, помилуй мене.
1048І сварили на него многі, щоб мовчав; він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
1049І, зупинившись Ісус, звелїв його покликати. І покликали сліпого, говорячи йому: Бодрись, устань; кличе тебе.
1050Він же, скинувши одежу свою, встав і приступив до Ісуса.
1051І, озвавшись, рече йому Ісус: Що хочеш, щоб зробив тобі? Слїпий же каже Йому: Учителю, щоб прозрів.
1052Ісусже рече йому: Іди, віра твоя спасла тебе. І зараз прозрів він, й пійшов слідом за Ісусом дорогою.
111І як наближились до Єрусалиму, до Витфагиї й Витаниї, до гори Оливної, посилає двох учеників своїх,
112і рече їм: Ійдїть у село, що перед вами, і зараз, увійшовши в него, знайдете осля привязане, на котре ніхто в людей не сідав, одвязавши його, приведіть.
113І, коли хто вам скаже: Що се робите? скажіть: Що Господові його треба; й зараз його відошле сюди.
114Пійшли ж вони, й знайшли осля лривязане коло дверей знадвору, на роздоріжжю, та й одвязали його.
115І деякі, що там стояли, казали їм: Що ви робите, одвязуючи осля?
116Вони ж сказали їм, як звелїв Ісус; і пустили їх.
117І приведи осля до Ісуса, й накинули на него одежу свою, і посадили на него.
118Многі ж одежу свою розстилали по дорозі, инші ж гіллє різали з дерев, і встилали дорогу.
119Инші, що попереду йшли, і що слїдом за Ним ійшли, покликували, кажучи: Осанна! Благословен грядущий в імя Господнє;
1110благословенне грядуще в імя Господа царство отця нашого Давида. Осанна на вишинах!
1111І ввійшов Ісус в Єрусалим і в церкву, й, оглянувши все, як пізня вже була година, вийшов у Витанню з дванайцятьма.
1112І назавтра, як вийшли вони з Витаниї, зголоднїв,
1113і, загледївши смоківницю оддалеки, що мала листе, прийшов, чи не знайде чого на ній. І, прийшовши до неї, нїчого не знайшов, тільки листє; не була бо ще пора на смокви.
1114І, озвавшись Ісус, рече до неї: Щоб нїколи з тебе по вік нїхто овощу не їв. І чули ученики Його.
1115І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав,
1116і не давав, щоб хто носив посуд через церкву.
1117І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всіх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників.
1118І чули письменники та архиереї й шукали, як би Його погубити: боялись бо Його, бо ввесь народ дивував ся наукою Його.
1119І, як вечір, настав, вийшов Вів осторонь із города.
1120А вранці, мимо йдучи, побачили смоківницю всохлу від коріння.
1121І споглянувши Петр, рече Йому; Учителю, дивись, смоківниця, що прокляв еси, всохла.
1122І озвавшись Ісус, рече їм: Майте віру Божу.
1123Істино глаголю вам: Що хто скаже горі сїй: Двигнись і кинь ся в море, та й не сумнити меть ся в серпЇ своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже.
1124Тим глаголю вам: Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам.
1125І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші.
1126Коли ж ви не прощаєте, то й Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших.
1127І приходять знов у Єрусалим; і, як по церкві ходив Він, приступають до Вето архиєреї, та письменники, та старші,
1128і кажуть Йому: Якою властю Ти і се робиш? і хто Тобі власть таку дав, щоб се робити?
1129Ісус же, озвавшись, рече їм: Спитаю вас і я про одну річ; відкажіть менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.
1130Хрещеннє Йоанове чи з неба було, чи від людей? Відкажіть мені.
1131І міркували між собою, говорячи: Коди скажемо: 3 неба, то скаже: Чом же не поняли віри йому?
1132Коли ж скажемо: Від людей, то боялись людей: всі бо мали Йоана, що він справді пророк був.
1133І, озвавшись, кажуть Ісусові: Не знаємо. Ісус, озвавшись, рече їм: То й я не кажу вам, якою властю се роблю.
121І почав їм приповістями промовляти: Виноградник насадив чоловік, і обгородив тином, і викопав виноточу, й збудував башту, й передав його виноградарям, тай від'їхав.
122І післав до виноградарів у пору слугу, щоб у виноградарів узяв овощу винограднього.
123Вони ж, ухопивши його, били, та й відослали впорожні.
124І знов післав до них иншого слугу, та й на того кидаючи каміннем, пробили йому голову, й відослали зневаженого.
125І знов иншого післав, та й того вбили, й багато инших, одних побили, а других повбивали.
126Ще ж одного сина мавши, любого свого, післав і його до них на останок, говорячи: Що посоромлять ся сина мого.
127Виноградарі ж тиї казали між собою: Що се наслїдник; ходімо вбємо його, то й наше буде наслїдство.
128І, взявши його, вбили, та й викинули геть із виноградника.
129Що ж зробить пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів, і дасть виноградник иншим.
1210Чи й писання сього не читали: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?
1211Від Господа стало ся се, й дивне в очах наших.
1212І шукали Його взяти, та лякались народу; зрозуміли бо, що до них приповість сказав; і зоставивши Його, пійшли.
1213І посилають до Него деяких Фарисеїв та Іродиян, щоб Його піймати словом.
1214Вони ж, прийшовши, кажуть Йому: Учителю, знаємо, що праведний єси, й не дбаєш нї про кого, бо не дивишся на лице людей, а на путь Божий правдою наставляєш. Годить ся данину кесареві давати, чи нї? Давати нам, чи не давати?
1215Він же, знаючи їх лицемірство, рече їм: Що мене спокутуєте? Принесіть менї денария, щоб я бачив.
1216Вони ж принесли. І рече їм: Чиє обличчє се й надпис? Вони ж сказали Йому: Кесареве.
1217І озвавшись Ісус, рече їм: Оддайте кесареве кесареві, а Боже Богові. І дивувались Йому.
1218І приходять Садукеї до Него, що кажуть: нема воскресення, та й питали Його, говорячи:
1219Учителю, Мойсей написав нам, що, як у кого брат умре та зоставить жінку, а дітей не зоставить, дак щоб узяв брат його жінку його, й воскресив насіннє братові своєму.
1220Сїм оце братів було; й перший узяв жінку, і вмираючи, не зоставив насїння;
1221і другий узяв її, та й він не зоставив насіння; і третій також так.
1222І брали її семеро, та й не зоставили насіння; остання з усіх умерла й жінка.
1223Оце ж у воскресенню, як воскреснуть, которого з них буде жінка? семеро бо мали її за жінку.
1224І озвавшись Ісус, рече їм: Чи не того ви помиляєтесь, що не знаєте писання, нї сили Божої?
1225Коли бо з мертвих устануть, то нї женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели на небесах.
1226Про мертвих же, що встають, хиба не читали в книзї Мойсейовій, як коло купини промовив до него Бог, глалолючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів?
1227Не єсть Бог мертвих, а Бог живих. Ви оце вельми помиляєтесь.
1228І пруступивши один з письменників, почувши їх перепитуванне, і вбачаючи, що добре їм відповів, спитав Його: Котора перша з усїх заповідь?
1229Ісус же відказав йому: Що перша з усїх заповідей: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш. Господь один єсть;
1230і: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь.
1231А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема.
1232І каже Йому письменник: Добре, учителю; правду промовив еси, що один єсть Бог, і нема иншого, тільки Він;
1233і що любити Його всім серцем, і всією думкою, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, се більше нїж усї огняні жертви й посьвяти.
1234І вбачаючи Ісус, що він розумно відказав, рече йому: Не далеко єси від царства Божого. І ніхто нїколи не важив ся Його питати.
1235І озвавшись Ісус, глаголав, навчаючи в церкві: Як се кажуть письменники, що Христос син Давидів?
1236Сам бо Давид промовив Духом сьвятим: "Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене, доки положу вороги твої підніжком ніг твоїх."
1237Сам оце ж Давид зве його Господем: звідкіля ж він син його? І багато народу слухало Його любо.
1238І глаголав їм у науцї своїй: Остерегайтесь письменників, що люблять в шатах ходити, та витання на торгах,
1239та перші сїдалища по школах, та перші місця на бенкетах;
1240що жеруть доми удовиць, і задля виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.
1241І сівши Ісус навпроти скарбони, дививсь, як народ кидає гроші в скарбону. І многі заможні кидали по багато.
1242І прийшовши одна вдовиця вбога, вкинула дві лепти, чи то шеляг.
1243І прикликавши учеників своїх, рече їм: Істино глаголю вам: Що вдовиця ся вбога більш усїх укинула, що кидали в скарбону.
1244Усї бо з достатку свого кидали, ся ж з недостатку свого: все, що мала, вкинула, увесь прожиток свій.
131І, як виходив з церкви, каже Йому один з учеників Його: Учителю, дивись, яке камінне і яка будівля.
132А Ісус, озвавшись, рече йому: Чи бачиш сю велику будівлю? не зоставить ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано.
133А як сидів на горі Оливній, на впроти церкви, питали Його на са мотї Петр, та Яков, та Иоан, та Андрей:
134Скажи нам, коли се буде, й яка ознака, коли має все те скінчитись?
135Ісус же, озвавшись до них, почав глаголати: Остерегайтесь, щоб хто вас не звів.
136Багато бо приходити муть в імя моє, говорячи, що се я, і многих зведуть.
137Як же чути мете про войни та про слухи воєн, не трівожтесь: мусить бо стати ся; та ще не конець.
138Устане бо нарід на нарід і царство на царство, й буде трус по місцях і буде голоднеча та буча: се почин горя.
139Ви ж самі остерегайтесь: видавати муть бо вас у ради, й по школах будете биті, і перед воїводи та царі ставлені задля мене, на сьвідкуванне їм.
1310І між усіма народами мусить перше проповідатись евангелия.
1311Як же вести муть вас, видаючи, не дбайте заздалегідь, що казати мете, анї надумуйтесь, а, що дасть ся вам тієї години, те й промовляйте: не ви бо промовляєте, а Дух сьвятий.
1312Видавати ме ж брат брата на смерть, і батько дитину; і вставати муть дїти на родителїв, та й убивати муть їх.
1313І ненавидіти муть вас усї задля імя мого; хто ж витерпить до останку, той спасеть ся.
1314Як же побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк, стоячу, де не слїд
1314читає, нехай розуміє), тодї хто в Юдеї, нехай втїкає на гори;
1315хто ж на криші, нехай не злазить у хату, анї ввіходить узяти що з хати своєї;
1316і хто в полї, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою.
1317Горе ж важким і годуючим під той час!
1318Молїть ся ж, щоб не довелось утїкати вам зимою.
1319Будуть бо днї тиї горе, якого не було від почину творення, як творив Бог, до сього часу, й не буде.
1320І коли б Господь не вкоротив днїв, то не спасло ся б жадне тїло; та задля вибраних, що вибрав їх, укоротив днї.
1321І, тодї коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або: Дивись, он; де йміть віри.
1322Постануть бо лжехристи і лжепророки, й давати муть ознаки та дива, щоб звести, коли можна, й вибраних.
1323Ви яг гледїть: ось я наперед сказав вам усе.
1324Тільки ж у ті днї, після горя того, сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого,
1325і зорі з неба падати муть, і сили, що на небесах, захитають ся.
1326І тоді побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах, з силою великою і славою.
1327І тодї пішле ангели свої, і позбирає вибраних своїх од чотирох вітрів, од кінця землї до кінця неба.
1328Від смоківницї ж возьміть собі приклад: Коли все віттє її мягке стане та пустить листе, знайте, що близько лїто.
1329Так і ви: як побачите, що се стало ся, знайте, що близько, під дверима.
1330Істино глаголю вам: Що не перейде рід сей, доки все це станеть ся.
1331Небо й земля перейдуть, слова ж мої не перейдуть.
1332Про день же той і годину нїхто не знає, нї ангели, що на небі, нї Син, тільки Отець.
1333Гледїть, пильнуйте й молїть ся, не знаєте бо, коди пора.
1334Як чоловік, що від'їжджає, зоставивши господу свою і давши слугам своїм власть, і кожному діло його, а воротареві звелів, щоб пильнував.
1335Оце ж пильнуйте: (не знаєте бо, коли пан господи прийде, увечері, чи опівночі, чи в півні, чи вранці;)
1336щоб, прийшовши несподівано, не знайшов вас сплячих.
1337Що ж я вам глаголю, усім глаголю: Пильнуйте.
141Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.
142Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народі.
143А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.
144Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?
145Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорекали їй.
146Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю ? добре діло вчинила на мені.
147Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.
148Що змогла ся, зробила: попередила намастити тіло мов на погребеннє.
149Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
1410А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.
1411Вони ж почувши, зраділи, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.
1412І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?
1413І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідіть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдіть за ним,
1414і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?
1415І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.
1416І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.
1417І, як настав вечір, приходить з дванайдятьма.
1418І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.
1419Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Ажеж не я? і другий: Аже ж не я?
1420Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.
1421Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
1422Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть гїло моє.
1423І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всі.
1424І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.
1425Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.
1426І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.
1427І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівці.
1428Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.
1429Петр же рече Йому: Хоч і всі поблазнять ся, тільки не я.
1430І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогодні, ночи сієї, перш ніж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.
1431Він же ще більш говорив: Хоч-би мені і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всі казали.
1432І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидіть тут, поки молити мусь.
1433І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;
1434і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождіть тут і пильнуйте.
1435І, пройшовши трохи далїй, припав до землі, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.
1436І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чащу сю - тільки ж не що я хочу, а що Ти.
1437І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?
1438Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тіло ж немошне.
1439І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.
1440І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати.
1441І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годі, пристигла година; ось виданий буде Сиа чоловічий у руки грішникам.
1442Вставайте, ходімо: ось зрадник мій наближуєть ся.
1443І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванадцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.
1444Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцілую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведіть осторожно.
1445І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже; Учителю, учителю, та й поцілував Його.
1446Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.
1447Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиерейського, й відтяв йому ухо.
1448І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?.
1449Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.
1450І, покинувши Його, всі повтікали.
1451А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодці (воїни);
1452він же, зоставивши полотно, нагий утік од них.
1453І поведи Ісуса до архпєрея; сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.
1454А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєреиський і сидів із слугами, та й грівсь коло багаття.
1455Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.
1456Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.
1457І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:
1458Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три дні иншу нерукотворну збудую.
1459Та й так не сходились сьвідчення їх.
1460І ставши архиєрей посередині, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?
1461Він же мовчавші нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного ?
1462Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правиці сили і йдучого на хмарах небесних.
1463Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?
1464Ви чули хулу: як вам здасть ся? Вони ж усі осудили Його, що винен смерти.
1465І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.
1466І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дівчат архиєрейських,
1467і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?
1468Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.
1469І дївчина, побачивши його знов, Почала казати тим, що стояли: Що сей з них.
1470Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справді з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.
1471Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.
1472І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.
151І зараз уранці, порадившись архнєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.
152І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.
153І винуватили Його архиєреї багато.
154Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;
155Ісус же більш нічого не відказав, так що дивував ся Пилат.
156На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.
157Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.
158І гукаючи народ, почав просити, щоб, як щоразу, зробив їм.
159Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?
1510Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.
1511Архиєреї ж напустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.
1512Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?
1513Вони ж знов закричали: Розпни Його,
1514Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали : Розпни Його.
1515Пилат же, хотівши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб рознято Його.
1516Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту.
1517І одягли Ного в багряницю, і положили на Него, сплівши з тернини, вінець,
1518та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!
1519І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.
1520І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряниці, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розняти Його.
1521І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб ніс хрест Його.
1522І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце.
1523І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.
1524І розпинателї Його поділили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде.
1525Була ж година третя, і розняли Його.
1526І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.
1527І розняли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.
1528І справдилось писанне, що глаголе: І з беззаконними полічено Його.
1529І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,
1530спаси себе й зійди з хреста.
1531Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Інших спасав, себе не може спасти.
1532Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й ввіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.
1533Як же настала година шоста, темрява стала по всїй землі аж до години девятої.
1534А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?
1535І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе.
1536Побігши ж один, і сповнивши губку оцтом і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия знята Його.
1537Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув.
1538І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.
1539Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши зітхнув, каже: Справді чоловік сей Син був Божий.
1540Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,
1541що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим.
1542А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою,
1543прийшов Иосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тіла Ісусового.
1544Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.
1545А довідавшись од сотника, дав тіло Йосифові,
1546і, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висічений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.
1547Мария ж Магдалина й Мария Иосиїна дивились, де Його положено.
161І, як минула субота, Мария Магдалина, та Мария Яковова, та Саломия купили пахощів, щоб, прийшовши, намастити Його.
162І вельми рано первого дня тижня приходять до гробу, як сходило сонце.
163І казали між собою: Хто відкотить нам каменя від дверей гробу?
164І поглянувши, побачили, що відкочено каменя; був бо великий дуже.
165І ввійшовши в гріб, побачили молодця, сидячого з правого боку, одягненого в шату білу, та й вжахнулись.
166Він же рече їм: Не жахайтесь. Ісуса шукаєте Назарянина, розпятого. Устав; нема Його тут. Ось місце, де положено Його.
167Тільки ж ійдїть скажіть ученикам Його та Петрові, що попередить вас у Галилею. Там Його побачите, як сказав вам.
168І вийшовши вони хутко, побігли відгребу; бо обняв їх трепет і страх, та й нікому нічого не сказали: боялись бо.
169Воскреснувши ж уранці первого дня тижня, явивсь найперше Мариї Магдалинї, що з неї вигнав сім бісів.
1610Вона пійшовши, сповістила тих, що були з Ним, як сумували та плакали.
1611А ті, почувши, що живий, і вона Його бачила, не поняли віри.
1612Після ж того двоїм із них в дорозї явив ся в иншому видї, як ійшли на село.
1613І вони, пійшовши, сповістили других, та й тим не поняли віри.
1614Опісля явивсь одинайцятьом їм сидячим за столом, і дорікав їм недовірством їх і жорстркостю серця, що тим, котрі бачили Його воскресшого, не поняли віри.
1615І рече їм: Ійдїть по всьому сьвіту й проповідуйте євангелию усякому твориву.
1616Хто вірувати ме та охрестить ся, спасеть ся; а хто не вірувати ме, осудить ся.
1617Ознаки ж віруючим такі будуть: імям моїм бісів виганятимуть; мовами заговорять новими;
1618гадюк брати муть, і, коли смертнього чого випють, не шкодити ме їм; на недужих руки класти муть, і одужувати муть.
1619Господь же, після того, як промовив до них, вознїс ся на небо, й сїв по правиці в Бога.
1620Вони ж вийшовши, проповідували всюди, а Господь допомагав, і слово стверджував услїд ознаками. Амінь.