Multilingual Scriptures Home » Ukrainian Bible » 1 Corinthians
| Ukrainian Bible | ||
| Chapter # | Verse # | Verse Detail |
| 1 | 1 | ¶ Павло, волею Божою покликаний за апостола Ісуса Христа, і брат Состен, |
| 1 | 2 | Божій Церкві, що в Коринті, посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місті прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, |
| 1 | 3 | благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! |
| 1 | 4 | Я завжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благодать, що була вам дана в Христі Ісусі, |
| 1 | 5 | бо ви всім збагатилися в Ньому, словом усяким і всяким знанням, |
| 1 | 6 | бо свідоцтво Христове між вами утвердилось, |
| 1 | 7 | так що не маєте недостачі в жаднім дарі благодаті ви, що очікуєте з'явлення Господа нашого Ісуса Христа. |
| 1 | 8 | Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа! |
| 1 | 9 | Вірний Бог, що ви через Нього покликані до спільноти Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого. |
| 1 | 10 | ¶ Тож благаю вас, браття, Ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній! |
| 1 | 11 | Бо стало відомо мені про вас, мої браття, від Хлоїних, що між вами суперечки. |
| 1 | 12 | А кажу я про те, що з вас кожен говорить: я ж Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів. |
| 1 | 13 | Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп'ятий за вас? Чи в Павлове ім'я ви христились? |
| 1 | 14 | ¶ Дякую Богові, що я ані одного з вас не христив, окрім Кріспа та Гая, |
| 1 | 15 | щоб ніхто не сказав, ніби я охристив був у ймення своє. |
| 1 | 16 | Охристив же був я й дім Степанів; більш не знаю, чи христив кого іншого я. |
| 1 | 17 | ¶ Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Євангелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа. |
| 1 | 18 | Бож слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа! |
| 1 | 19 | Бо написано: Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину! |
| 1 | 20 | Де мудрий? Де книжник? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту? |
| 1 | 21 | Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді. |
| 1 | 22 | Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости, |
| 1 | 23 | а ми проповідуємо Христа розп'ятого, для юдеїв згіршення, а для греків безумство, |
| 1 | 24 | а для самих покликаних юдеїв та греків Христа, Божу силу та Божую мудрість! |
| 1 | 25 | Бо Боже й немудре розумніше воно від людей, а Боже немічне сильніше воно від людей! |
| 1 | 26 | Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні. |
| 1 | 27 | Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, |
| 1 | 28 | і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити, |
| 1 | 29 | так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло. |
| 1 | 30 | А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням, |
| 1 | 31 | щоб було, як написано: Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом! |
| 2 | 1 | ¶ А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідоцтво з добірною мовою або мудрістю, |
| 2 | 2 | бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого... |
| 2 | 3 | І я в вас був у немочі, і в страху, і в великім тремтінні. |
| 2 | 4 | І слово моє й моя проповідь не в словах переконливих людської мудрости, але в доказі духа та сили, |
| 2 | 5 | щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій! |
| 2 | 6 | ¶ А ми говоримо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть, |
| 2 | 7 | але ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу, |
| 2 | 8 | яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були, то не розп'яли б вони Господа слави! |
| 2 | 9 | Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його! |
| 2 | 10 | А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини. |
| 2 | 11 | Хто бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого. |
| 2 | 12 | А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам, |
| 2 | 13 | що й говоримо не вивченими словами людської мудрости, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного. |
| 2 | 14 | А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно. |
| 2 | 15 | Духовна ж людина судить усе, а її судити не може ніхто. |
| 2 | 16 | Бо хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати? А ми маємо розум Христів! |
| 3 | 1 | ¶ І я, браття, не міг говорити до вас, як до духовних, але як до тілесних, як до немовлят у Христі. |
| 3 | 2 | Я вас годував молоком, а не твердою їжею, бо ви не могли її їсти, та й тепер ще не можете, |
| 3 | 3 | бо ви ще тілесні. Бо коли заздрість та суперечки між вами, то чи ж ви не тілесні, і хіба не полюдському робите? |
| 3 | 4 | Бо коли хто каже: Я ж Павлів, а інший: Я Аполлосів, то чи ж ви не тілесні? |
| 3 | 5 | ¶ Бо хто ж Аполлос? Або хто то Павло? Вони тільки служителі, що ви ввірували через них, і то скільки кому дав Господь. |
| 3 | 6 | Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив, |
| 3 | 7 | тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить! |
| 3 | 8 | І хто садить, і хто поливає одне, і кожен одержить свою нагороду за працею своєю! |
| 3 | 9 | Бо ми співробітники Божі, а ви Боже поле, Божа будівля. |
| 3 | 10 | Я за благодаттю Божою, що дана мені, як мудрий будівничий, основу поклав, а інший будує на ній; але нехай кожен пильнує, як він будує на ній! |
| 3 | 11 | ¶ Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона Ісус Христос. |
| 3 | 12 | А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи, |
| 3 | 13 | то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об'являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є. |
| 3 | 14 | І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить; |
| 3 | 15 | коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через огонь. |
| 3 | 16 | ¶ Чи не знаєте ви, що ви Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває? |
| 3 | 17 | Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той то ви! |
| 3 | 18 | ¶ Хай не зводить ніхто сам себе. Як кому з вас здається, що він мудрий в цім віці, нехай стане нерозумним, щоб бути премудрим. |
| 3 | 19 | Цьогосвітня бо мудрість у Бога глупота, бо написано: Він ловить премудрих у хитрощах їхніх! |
| 3 | 20 | І знову: Знає Господь думки мудрих, що марнотні вони! |
| 3 | 21 | ¶ Тож нехай ніхто не хвалиться людьми, бо все ваше: |
| 3 | 22 | чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє усе ваше, |
| 3 | 23 | ви ж Христові, а Христос Божий! |
| 4 | 1 | ¶ Нехай кожен нас так уважає, якби служителів Христових і доморядників Божих таємниць; |
| 4 | 2 | а що ще шукається в доморядниках, щоб кожен був знайдений вірним. |
| 4 | 3 | А для мене то найменше, щоб судили мене ви чи суд людський, бо я й сам не суджу себе. |
| 4 | 4 | Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не виправдуюсь; Той же, Хто судить мене, то Господь. |
| 4 | 5 | Тому не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, що й висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога. |
| 4 | 6 | Оце ж усе, браття, приклав я до себе й Аполлоса ради вас, щоб від нас ви навчилися думати не більш, як написано, щоб ви не чванились один за одним перед іншим. |
| 4 | 7 | ¶ Хто бо тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чванишся, ніби не взяв? |
| 4 | 8 | Ви вже нагодовані, ви вже збагатилися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царювати, щоб і ми царювали з вами! |
| 4 | 9 | Бо я думаю, що Бог нас, апостолів, поставив за найостанніших, мов на смерть засуджених, бо ми стали дивовищем світові, і Анголам, і людям. |
| 4 | 10 | Ми нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні; ви славні, а ми безчесні! |
| 4 | 11 | Ми до цього часу і голодуємо, і прагнемо, і нагі ми, і катовані, і тиняємось, |
| 4 | 12 | і трудимось, працюючи своїми руками. Коли нас лихословлять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми терпимо; |
| 4 | 13 | як лають, ми молимось; ми стали, як сміття те для світу, аж досі ми всім, як ті викидки! |
| 4 | 14 | ¶ Не пишу це для того, щоб вас осоромити, але остерігаю, як своїх любих дітей. |
| 4 | 15 | Бо хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію... |
| 4 | 16 | Тож благаю я вас: будьте наслідувачами мене! |
| 4 | 17 | ¶ Для цього послав я до вас Тимофія, що для мене улюблений і вірний син у Господі, він вам нагадає шляхи мої в Христі Ісусі, як навчаю я скрізь у кожній Церкві. |
| 4 | 18 | Деякі згорділи, так немов би не мав я прийти до вас. |
| 4 | 19 | Та небавом прийду до вас, як захоче Господь, і пізнаю не слово згорділих, але силу. |
| 4 | 20 | Бо Царство Боже не в слові, а в силі. |
| 4 | 21 | Чого хочете? Чи прийти до вас з києм, чи з любов'ю та з духом лагідности? |
| 5 | 1 | ¶ Всюди чути, що між вами перелюб, і то такий перелюб, який і між поганами незнаний, що хтось має за дружину собі дружину батькову... |
| 5 | 2 | І ви завеличалися, а не засмутились радніш, щоб був вилучений з-поміж вас, хто цей учинок зробив. |
| 5 | 3 | Отож я, відсутній тілом, та присутній духом, уже розсудив, як присутній між вами: того, хто так учинив це, |
| 5 | 4 | у Ім'я Господа Ісуса, як зберетеся ви та мій дух, із силою Господа нашого Ісуса, |
| 5 | 5 | віддати такого сатані на погибіль тіла, щоб дух спасся Господнього дня! |
| 5 | 6 | Величання ваше не добре. Хіба ви не знаєте, що мала розчина все тісто заквашує? |
| 5 | 7 | ¶ Отож, очистьте стару розчину, щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений. |
| 5 | 8 | Тому святкуймо не в давній розчині, ані в розчині злоби й лукавства, але в опрісноках чистости та правди! |
| 5 | 9 | ¶ Я писав вам у листі не єднатися з перелюбниками, |
| 5 | 10 | але не взагалі з цьогосвітніми перелюбниками, чи з користолюбцями, чи з хижаками, чи з ідолянами, бо ви мусіли були б відійти від світу. |
| 5 | 11 | А тепер я писав вам не єднатися з тим, хто зветься братом, та є перелюбник, чи користолюбець, чи ідолянин, чи злоріка, чи п'яниця, чи хижак, із такими навіть не їсти! |
| 5 | 12 | Бо що ж мені судити й чужих? Чи ви не судите своїх? |
| 5 | 13 | А чужих судить Бог. Тож вилучіть лукавого з-поміж себе самих! |
| 6 | 1 | ¶ Чи посміє хто з вас, маючи справу до іншого, судитися в неправедних, а не в святих? |
| 6 | 2 | Хіба ви не знаєте, що святі світ судитимуть? Коли ж будете ви світ судити, то чи ж ви негідні судити незначні справи? |
| 6 | 3 | Хіба ви не знаєте, що ми будем судити Анголів, а не тільки життєве? |
| 6 | 4 | А ви, коли маєте суд за життєве, то ставите суддями тих, хто нічого не значить у Церкві. |
| 6 | 5 | Я на сором це вам говорю. Чи ж між вами немає ні одного мудрого, щоб він міг розсудити між братами своїми? |
| 6 | 6 | Та брат судиться з братом, і то перед невірними! |
| 6 | 7 | Тож уже для вас сором зовсім, що суди між собою ви маєте. Чому краще не терпите кривди? Чому краще не маєте шкоди? |
| 6 | 8 | Але ви самі кривду чините та обдираєте, та ще братів... |
| 6 | 9 | ¶ Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, |
| 6 | 10 | ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони! |
| 6 | 11 | І такими були дехто з вас, але ви обмились, але освятились, але виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога. |
| 6 | 12 | ¶ Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно. |
| 6 | 13 | Їжа для черева, і черево для їжі, але Бог одне й друге понищить. А тіло не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла. |
| 6 | 14 | Бог же й Господа воскресив, воскресить Він і нас Своєю силою! |
| 6 | 15 | Хіба ви не знаєте, що ваші тіла то члени Христові? Отож, узявши члени Христові, зроблю їх членами розпусниці? Зовсім ні! |
| 6 | 16 | Хіба ви не знаєте, що той, хто злучується з розпусницею, стає одним тілом із нею? Бо каже: Обидва ви будете тілом одним. |
| 6 | 17 | А хто з Господом злучується, стає одним духом із Ним. |
| 6 | 18 | Утікайте від розпусти. Усякий бо гріх, що його чинить людина, є поза тілом. А хто чинить розпусту, той грішить проти власного тіла. |
| 6 | 19 | Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? |
| 6 | 20 | Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони! |
| 7 | 1 | ¶ А про що ви писали мені, то добре було б чоловікові не дотикатися жінки. |
| 7 | 2 | Але щоб уникнути розпусти, нехай кожен муж має дружину свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка. |
| 7 | 3 | Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так же само й чоловікові дружина. |
| 7 | 4 | Дружина не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружина. |
| 7 | 5 | Не вхиляйтесь одне від одного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості та молитві, та й сходьтеся знову докупи, щоб вас сатана не спокушував вашим нестриманням. |
| 7 | 6 | А це говорю вам як раду, а не як наказа. |
| 7 | 7 | Бо хочу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, один так, інший так. |
| 7 | 8 | Говорю ж неодруженим і вдовам: добре їм, як вони позостануться так, як і я. |
| 7 | 9 | Коли ж не втримаються, нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпалятися. |
| 7 | 10 | ¶ А тим, що побрались, наказую не я, а Господь: Нехай не розлучається дружина з своїм чоловіком! |
| 7 | 11 | А коли ж і розлучиться, хай зостається незаміжня, або з чоловіком своїм хай помириться, і не відпускати чоловікові дружини! |
| 7 | 12 | Іншим же я говорю, не Господь: коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним, нехай він не лишає її. |
| 7 | 13 | І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, нехай не лишає його. |
| 7 | 14 | Чоловік бо невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були б ваші діти, тепер же святі. |
| 7 | 15 | А як хоче невіруючий розлучитися, хай розлучиться, не неволиться брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру. |
| 7 | 16 | Звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружини? |
| 7 | 17 | ¶ Нехай тільки так ходить кожен, як кому Бог призначив, як Господь покликав його. І так усім Церквам я наказую. |
| 7 | 18 | Хто покликаний був в обрізанні, нехай він того не цурається; чи покликаний хто в необрізанні, нехай не обрізується. |
| 7 | 19 | Обрізання ніщо, і ніщо необрізання, а важливе дотримування Божих заповідей. |
| 7 | 20 | Нехай кожен лишається в стані такому, в якому покликаний був. |
| 7 | 21 | Чи покликаний був ти рабом? Не турбуйся про те. Але коли й можеш стати вільним, то використай краще це. |
| 7 | 22 | Бо покликаний в Господі раб визволенець Господній; так само покликаний і визволенець він раб Христа. |
| 7 | 23 | Ви дорого куплені, тож не ставайте рабами людей! |
| 7 | 24 | Браття, кожен із вас, в якім стані покликаний був, хай у тім перед Богом лишається! |
| 7 | 25 | ¶ Про дівчат же не маю наказу Господнього, але даю раду як той, хто одержав від Господа милість буть вірним. |
| 7 | 26 | Отож за сучасного утиску добрим уважаю я те, що чоловікові добре лишатися так. |
| 7 | 27 | Ти зв'язаний з дружиною? Не шукай розв'язання. Розв'язався від дружини? Не шукай дружини. |
| 7 | 28 | А коли ти й оженишся, то не згрішив; і як дівчина заміж піде, вона не згрішить. Та муку тілесну такі будуть мати, а мені шкода вас. |
| 7 | 29 | А це, браття, кажу я, бо час позосталий короткий, щоб і ті, що мають дружин, були, як ті, що не мають, |
| 7 | 30 | а хто плаче, як ті, хто не плаче, а хто тішиться, як ті, хто не тішиться; і хто купує, як би не набули, |
| 7 | 31 | а хто цьогосвітнім користується, як би не користувались, бо минає стан світу цього. |
| 7 | 32 | А я хочу, щоб ви безклопітні були. Неодружений про речі Господні клопочеться, як догодити Господеві, |
| 7 | 33 | а одружений про речі життєві клопочеться, як догодити своїй дружині, |
| 7 | 34 | і він поділений. Незаміжня ж жінка та дівчина про речі Господні клопочеться, щоб бути святою ті тілом, і духом. А заміжня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові. |
| 7 | 35 | А це я кажу вам самим на пожиток, а не щоб сильце вам накинути, але щоб пристойно й горливо держались ви Господа. |
| 7 | 36 | ¶ А як думає хто про дівчину свою, що соромно, як вона переросте, і так мала б лишатись, нехай робить, що хоче, не згрішить: нехай заміж виходять. |
| 7 | 37 | А хто в серці своїм стоїть міцно, не має конечности, владу ж має над своєю волею, і це постановив він у серці своєму берегти свою дівчину, той робить добре. |
| 7 | 38 | Тому й той, хто віддає свою дівчину заміж, добре робить, а хто не віддає робить краще. |
| 7 | 39 | ¶ Дружина законом прив'язана, поки живе чоловік її; коли ж чоловік її вмре, вона вільна виходити заміж, за кого захоче, аби тільки в Господі. |
| 7 | 40 | Блаженніша вона, коли так позостанеться за моєю порадою, бо міркую, що й я маю Божого Духа. |
| 8 | 1 | ¶ А щодо ідольських жертов, то ми знаємо, що всі маємо знання. Знання ж надимає, любов же будує! |
| 8 | 2 | Коли хто думає, ніби щось знає, той нічого не знає ще так, як знати повинно. |
| 8 | 3 | Коли ж любить хто Бога, той пізнаний Ним. |
| 8 | 4 | ¶ Тож про споживання ідольських жертов ми знаємо, що ідол у світі ніщо, і що іншого Бога нема, окрім Бога Одного. |
| 8 | 5 | Бо хоч і існують так звані боги чи на небі, чи то на землі, як існує багато богів і багато панів, |
| 8 | 6 | та для нас один Бог Отець, що з Нього походить усе, ми ж для Нього, і один Господь Ісус Христос, що все сталося Ним, і ми Ним. |
| 8 | 7 | ¶ Та не всі таке мають знання, бо деякі мають призвичаєння до ідола й досі, і їдять, як ідольську жертву, і їхнє сумління, бувши недуже, споганюється. |
| 8 | 8 | Їжа ж нас до Бога не зближує: бо коли не їмо, то нічого не тратимо, а коли ми їмо, то не набуваєм нічого. |
| 8 | 9 | Але стережіться, щоб ця ваша воля не стала якось за спотикання слабим! |
| 8 | 10 | Коли бо хто бачить тебе, маючого знання, як ти в ідольській божниці сидиш за столом, чи ж сумління його, бувши слабе, не буде спонукане їсти ідольські жертви? |
| 8 | 11 | І через знання твоє згине недужий твій брат, що за нього Христос був умер! |
| 8 | 12 | Грішачи так проти братів та вражаючи їхнє слабе сумління, ви проти Христа грішите. |
| 8 | 13 | Ось тому, коли їжа спокушує брата мого, то повік я не їстиму м'яса, щоб не спокусити брата свого! |
| 9 | 1 | ¶ Хіба ж я не вільний? Чи ж я не апостол? Хіба я не бачив Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба ви, то не справа моя перед Господом? |
| 9 | 2 | Коли я не апостол для інших, то для вас я апостол, ви бо печать мого апостольства в Господі. |
| 9 | 3 | ¶ Оце оборона моя перед тими, хто судить мене. |
| 9 | 4 | Чи ми права не маємо їсти та пити? |
| 9 | 5 | Чи ми права не маємо водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, і Господні брати, і Кифа? |
| 9 | 6 | Хіба я один і Варнава не маємо права, щоб не працювати? |
| 9 | 7 | Хто коштом своїм коли служить у війську? Або хто виноградника садить, і не їсть з його плоду? Або хто отару пасе, і не їсть молока від отари? |
| 9 | 8 | Чи я тільки по-людському це говорю? Хіба ж і Закон не говорить цього? |
| 9 | 9 | Бо в Законі Мойсеєвім писано: Не в'яжи рота волові, що молотить. Хіба за волів Бог турбується? |
| 9 | 10 | Чи говорить Він зовсім для нас? Для нас, бо написано, що з надією мусить орати орач, а молотник молотити з надією мати частку в своїм сподіванні. |
| 9 | 11 | Коли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо ми ваше тілесне? |
| 9 | 12 | Як право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не вжили цього права, та все терпимо, аби перешкоди якої Христовій Євангелії ми не вчинили. |
| 9 | 13 | Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку? |
| 9 | 14 | Так і Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії. |
| 9 | 15 | ¶ Але з того нічого не вжив я. А цього не писав я для того, щоб для мене так було. Бо мені краще вмерти, аніж щоб хто знівечив хвалу мою! |
| 9 | 16 | Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! |
| 9 | 17 | Тож коли це роблю добровільно, я маю нагороду; коли ж недобровільно, то виконую службу доручену. |
| 9 | 18 | Яка ж нагорода мені? Та, що, благовістячи, я безкорисливо проповідував Христову Євангелію, не використовуючи особистих прав щодо благовістя. |
| 9 | 19 | ¶ Від усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати. |
| 9 | 20 | Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзаконних був, як підзаконний, хоч сам підзаконним не бувши, щоб придбати підзаконних. |
| 9 | 21 | Для тих, хто без Закону, я був беззаконний, не бувши беззаконний Богові, а законний Христові, щоб придбати беззаконних. |
| 9 | 22 | Для слабих, як слабий, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких. |
| 9 | 23 | А це я роблю для Євангелії, щоб стати її спільником. |
| 9 | 24 | ¶ Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви! |
| 9 | 25 | І кожен змагун від усього стримується; вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми щоб нетлінний. |
| 9 | 26 | Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б'ючи. |
| 9 | 27 | Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним. |
| 10 | 1 | ¶ Не хочу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були, і всі перейшли через море, |
| 10 | 2 | і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея, |
| 10 | 3 | і всі їли ту саму поживу духовну, |
| 10 | 4 | і пили всі той самий духовний напій, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля був Христос! |
| 10 | 5 | Але їх багатьох не вподобав був Бог, бо понищив Він їх у пустині. |
| 10 | 6 | ¶ А це були приклади нам, щоб ми пожадливі на зле не були, як були пожадливі й вони. |
| 10 | 7 | Не будьте також ідолянами, як деякі з них, як написано: Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати. |
| 10 | 8 | Не станьмо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли, і полягло їх одного дня двадцять три тисячі. |
| 10 | 9 | Ані не випробовуймо Христа, як деякі з них випробовували, та й від зміїв загинули. |
| 10 | 10 | Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від погубителя. |
| 10 | 11 | Усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов. |
| 10 | 12 | Тому то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти! |
| 10 | 13 | Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її. |
| 10 | 14 | Тому, мої любі, утікайте від служіння ідолам. |
| 10 | 15 | ¶ Кажу, як розумним; судіть самі, що кажу я. |
| 10 | 16 | Чаша благословення, яку благословляємо, чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового? |
| 10 | 17 | Тому що один хліб, тіло одне нас багато, бо ми всі спільники хліба одного. |
| 10 | 18 | Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники вівтаря? |
| 10 | 19 | Тож що я кажу? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось? |
| 10 | 20 | Ні, але те, що в жертву приносять, демонам, а не Богові в жертву приносять. Я ж не хочу, щоб ви спільниками для демонів стали. |
| 10 | 21 | Бо не можете пити чаші Господньої та чаші демонської; не можете бути спільниками Господнього столу й столу демонського. |
| 10 | 22 | Чи ми дратуватимем Господа? Хіба ми потужніші за Нього? |
| 10 | 23 | ¶ Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, та будує не все! |
| 10 | 24 | Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен для ближнього! |
| 10 | 25 | Їжте все, що на ятках м'ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись, |
| 10 | 26 | Бо Господня земля, і все, що на ній! |
| 10 | 27 | Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти, їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись. |
| 10 | 28 | Коли ж скаже вам хтось: Це ідольська жертва, не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління! |
| 10 | 29 | Говорю ж не про власне сумління, але іншого, чого б моя воля судилась сумлінням чужим? |
| 10 | 30 | Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що дякую я? |
| 10 | 31 | Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте, або коли інше що робите, усе на Божу славу робіть! |
| 10 | 32 | Не робіть спокуси юдеям та гелленам, та Церкві Божій, |
| 10 | 33 | як догоджую й я всім у всьому, не шукаючи в тому пожитку свого, але пожитку для багатьох, щоб спаслися вони. |
| 11 | 1 | ¶ Будьте наслідувачами мене, як і я Христа! |
| 11 | 2 | Похваляю ж вас, браття, що ви все моє пам'ятаєте, і заховуєте так передання, як я вам передав. |
| 11 | 3 | Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, а жінці голова чоловік, голова ж Христові Бог. |
| 11 | 4 | Кожен чоловік, що молиться чи пророкує з головою покритою, осоромлює він свою голову. |
| 11 | 5 | І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою голову, бо це є те саме, як була б вона виголена. |
| 11 | 6 | Бо коли жінка не покривається, хай стрижеться вона; коли ж жінці сором стригтися чи голитися, нехай покривається! |
| 11 | 7 | Отож, чоловік покривати голови не повинен, бо він образ і слава Бога, а жінка чоловікові слава. |
| 11 | 8 | Бо чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка, |
| 11 | 9 | не створений бо чоловік ради жінки, але жінка ради чоловіка. |
| 11 | 10 | Тому жінка повина мати на голові знака влади над нею, ради Анголів. |
| 11 | 11 | Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка. |
| 11 | 12 | Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; а все від Бога. |
| 11 | 13 | Поміркуйте самі між собою, чи пристойне воно, щоб жінка молилася Богові непокрита? |
| 11 | 14 | Чи ж природа сама вас не вчить, що коли чоловік запускає волосся, то безчестя для нього? |
| 11 | 15 | Коли ж жінка косу запускає, це слава для неї, бо замість покривала дана коса їй. |
| 11 | 16 | Коли ж хто сперечатися хоче, ми такого звичаю не маємо, ані Церкви Божі. |
| 11 | 17 | ¶ Пропонуючи це вам, я не хвалю, що збираєтесь ви не на ліпше, а на гірше. |
| 11 | 18 | Бо найперше, я чую, що як сходитесь ви на збори, то між вами бувають поділення, у що почасти я й вірю. |
| 11 | 19 | Бо мусять між вами й поділи бути, щоб відкрились між вами й досвідчені. |
| 11 | 20 | А далі, коли ви збираєтесь разом, то не на те, щоб їсти Господню Вечерю. |
| 11 | 21 | Бо кожен спішить з'їсти власну вечерю, і один голодує, а другий впивається. |
| 11 | 22 | Хіба ж ви не маєте хат, щоб їсти та пити? Чи ви зневажаєте Божу Церкву, і осоромлюєте немаючих? Що маю сказати вам? Чи за це похвалю вас? Не похвалю! |
| 11 | 23 | ¶ Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб, |
| 11 | 24 | подяку віддав, і переломив, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене! |
| 11 | 25 | Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: Ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене! |
| 11 | 26 | Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде. |
| 11 | 27 | Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, буде винний супроти тіла та крови Господньої! |
| 11 | 28 | Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є. |
| 11 | 29 | Бо хто їсть і п'є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є! |
| 11 | 30 | Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто заснули. |
| 11 | 31 | Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми не були б. |
| 11 | 32 | Та засуджені від Господа, караємося, щоб нас не засуджено з світом. |
| 11 | 33 | Ось тому, мої браття, сходячись на поживу, чекайте один одного. |
| 11 | 34 | А коли хто голодний, нехай вдома він їсть, щоб не сходилися ви на осуд. А про інше, як прийду, заряджу. |
| 12 | 1 | ¶ А щодо духовних дарів, то не хочу я, браття, щоб не відали ви. |
| 12 | 2 | Знаєте, що коли ви поганами були, то ходили до німих ідолів, ніби воджено вас. |
| 12 | 3 | Тому то кажу вам, що ніхто, хто говорить Духом Божим, не скаже: Нехай анатема буде на Ісуса, і не може сказати ніхто: Ісус то Господь, як тільки Духом Святим. |
| 12 | 4 | Є різниця між дарами милости, Дух же той Самий. |
| 12 | 5 | Є й різниця між служіннями, та Господь той же Самий. |
| 12 | 6 | Є різниця й між діями, але Бог той же Самий, що в усіх робить усе. |
| 12 | 7 | І кожному дається виявлення Духа на користь. |
| 12 | 8 | Одному бо Духом дається слово мудрости, а другому слово знання тим же Духом, |
| 12 | 9 | а іншому віра тим же Духом, а іншому дари вздоровлення тим же Духом, |
| 12 | 10 | а іншому роблення чуд, а іншому пророкування, а іншому розпізнавання духів, а тому різні мови, а іншому вияснення мов. |
| 12 | 11 | А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче. |
| 12 | 12 | ¶ Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж члени тіла, хоч їх багато, то тіло одне, так і Христос. |
| 12 | 13 | Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні Духом одним. |
| 12 | 14 | Бо тіло не є один член, а багато. |
| 12 | 15 | Коли скаже нога, що я не від тіла, бо я не рука, то хіба через це не від тіла вона? |
| 12 | 16 | І коли скаже вухо, що я не від тіла, бо я не око, то хіба через це не від тіла воно? |
| 12 | 17 | Коли б оком було ціле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то де був би нюх? |
| 12 | 18 | Та нині Бог розклав члени в тілі, кожного з них, як хотів. |
| 12 | 19 | Якби всі одним членом були, то де тіло було б? |
| 12 | 20 | Отож, тепер членів багато, та тіло одне. |
| 12 | 21 | Бо око не може сказати руці: Ти мені непотрібна; або голова знов ногам: Ви мені непотрібні. |
| 12 | 22 | Але члени тіла, що здаються слабіші, значно більше потрібні. |
| 12 | 23 | А тим, що вважаємо їх за зовсім нешановані в тілі, таким честь найбільшу приносимо, і бридкі наші члени отримують пристойність найбільшу, |
| 12 | 24 | а нашим пристойним того не потрібно. Та Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові, |
| 12 | 25 | щоб поділення в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного. |
| 12 | 26 | І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять; і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться. |
| 12 | 27 | ¶ І ви тіло Христове, а зосібна ви члени! |
| 12 | 28 | А інших поставив Бог у Церкві поперше апостолами, подруге пророками, потретє учителями, потім дав сили, також дари вздоровлення, допомоги, управління, різні мови. |
| 12 | 29 | Чи ж усі апостоли? Чи ж усі пророки? Чи ж усі вчителі? Чи ж усі сили чудодійні? |
| 12 | 30 | Чи ж усі мають дари вздоровлення? Чи ж мовами всі розмовляють? Чи ж усі виясняють? |
| 12 | 31 | Тож дбайте ревно про ліпші дари, а я вам покажу путь іще кращу! |
| 13 | 1 | ¶ Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий! |
| 13 | 2 | І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо! |
| 13 | 3 | І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного! |
| 13 | 4 | ¶ Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, |
| 13 | 5 | не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, |
| 13 | 6 | не радіє з неправди, але тішиться правдою, |
| 13 | 7 | усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! |
| 13 | 8 | ¶ Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується. |
| 13 | 9 | Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно; |
| 13 | 10 | коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне. |
| 13 | 11 | Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче. |
| 13 | 12 | Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я. |
| 13 | 13 | А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов! |
| 14 | 1 | ¶ Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше щоб пророкувати. |
| 14 | 2 | Як говорить хто чужою мовою, той не людям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємне. |
| 14 | 3 | А хто пророкує, той людям говорить на збудування, і на умовлення, і на розраду. |
| 14 | 4 | Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе, а хто пророкує, той Церкву будує. |
| 14 | 5 | Я ж хочу, щоб мовами говорили всі, а ліпше щоб пророкували: більший бо той, хто пророкує, аніж той, хто говорить мовами, хібащо пояснює, щоб будувалася Церква. |
| 14 | 6 | ¶ А тепер, як прийду я до вас, браття, і до вас говорити буду чужою мовою, то який вам пожиток зроблю, коли не поясню вам чи то відкриттям, чи знанням, чи пророцтвом, чи наукою? |
| 14 | 7 | Бо навіть і речі бездушні, що звук видають, як сопілка чи лютня, коли б не видавали вони різних звуків, як пізнати б тоді, що бринить або грає? |
| 14 | 8 | Бо коли сурма звук невиразний дає, хто до бою готовитись буде? |
| 14 | 9 | Так і ви, коли мовою не подасте зрозумілого слова, як пізнати, що кажете? Ви говоритимете на вітер! |
| 14 | 10 | Як багато, наприклад, різних мов є на світі, і жадна з них не без значення! |
| 14 | 11 | І коли я не знатиму значення слів, то я буду чужинцем промовцеві, і промовець чужинцем мені. |
| 14 | 12 | Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, дбайте, щоб збагачуватись через них на збудування Церкви! |
| 14 | 13 | Ось тому, хто говорить чужою мовою, нехай молиться, щоб умів виясняти. |
| 14 | 14 | Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без плоду! |
| 14 | 15 | ¶ Ну, то що ж? Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом. |
| 14 | 16 | Бо коли благословлятимеш духом, то як той, що займає місце простої людини, промовить амінь на подяку твою? Не знає бо він, що ти кажеш. |
| 14 | 17 | Ти дякуєш добре, але не будується інший. |
| 14 | 18 | Дякую Богові моєму, розмовляю я мовами більше всіх вас. |
| 14 | 19 | Але в Церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою! |
| 14 | 20 | Браття, не будьте дітьми своїм розумом, будьте в лихому дітьми, а в розумі досконалими будьте! |
| 14 | 21 | ¶ У Законі написано: Іншими мовами й іншими устами Я говоритиму людям оцим, та Мене вони й так не послухають, каже Господь. |
| 14 | 22 | Отож, мови існують на знак не для віруючих, але для невіруючих, а пророцтво для віруючих, а не для невіруючих. |
| 14 | 23 | А як зійдеться Церква вся разом, і всі говоритимуть чужими мовами, і ввійдуть туди й сторонні чи невіруючі, чи ж не скажуть вони, що біснуєтесь ви? |
| 14 | 24 | Коли ж усі пророкують, а ввійде якийсь невіруючий чи сторонній, то всі докоряють йому, усі судять його, |
| 14 | 25 | і так таємниці серця його виявляються, і так він падає ницьма і вклоняється Богові й каже: Бог справді між вами! |
| 14 | 26 | ¶ То що ж, браття? Коли сходитесь ви, то кожен із вас псалом має, має науку, має мову, об'явлення має, має вияснення, нехай буде все це на збудування! |
| 14 | 27 | Як говорить хто чужою мовою, говоріть по двох, чи найбільше по трьох, і то за чергою, а один нехай перекладає! |
| 14 | 28 | А коли б не було перекладача, то нехай він у Церкві мовчить, а говорить нехай собі й Богові! |
| 14 | 29 | А пророки нехай промовляють по двох чи по трьох, а інші нехай розпізнають. |
| 14 | 30 | Коли ж відкриття буде іншому з тих, хто сидить, нехай перший замовкне! |
| 14 | 31 | Бо можете пророкувати ви всі по одному, щоб училися всі й усі тішилися! |
| 14 | 32 | І коряться духи пророчі пророкам, |
| 14 | 33 | бо Бог не є Богом безладу, але миру. Як по всіх Церквах у святих, |
| 14 | 34 | ¶ нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, тільки коритись, як каже й Закон. |
| 14 | 35 | Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, непристойно бо жінці говорити в Церкві! |
| 14 | 36 | ¶ Хіба вийшло від вас Слово Боже? Чи прийшло воно тільки до вас? |
| 14 | 37 | Коли хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що я пишу вам, бо Господня це заповідь! |
| 14 | 38 | Коли б же хто не розумів, нехай не розуміє! |
| 14 | 39 | Отож, браття мої, майте ревність пророкувати, та не бороніть говорити й мовами! |
| 14 | 40 | Але все нехай буде добропристойно і статечно! |
| 15 | 1 | ¶ Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте, |
| 15 | 2 | Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп. |
| 15 | 3 | Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, |
| 15 | 4 | і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням, |
| 15 | 5 | і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом. |
| 15 | 6 | А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили. |
| 15 | 7 | Потому з'явився Він Якову, опісля усім апостолам. |
| 15 | 8 | А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові. |
| 15 | 9 | Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву. |
| 15 | 10 | Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона. |
| 15 | 11 | Тож чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і так ви ввірували. |
| 15 | 12 | ¶ Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих? |
| 15 | 13 | Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес! |
| 15 | 14 | оли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша! |
| 15 | 15 | Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі. |
| 15 | 16 | Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес! |
| 15 | 17 | Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах, |
| 15 | 18 | тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись! |
| 15 | 19 | Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей! |
| 15 | 20 | ¶ Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних. |
| 15 | 21 | Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих. |
| 15 | 22 | Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, |
| 15 | 23 | кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу. |
| 15 | 24 | А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу. |
| 15 | 25 | Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми! |
| 15 | 26 | Як ворог останній смерть знищиться, |
| 15 | 27 | бо під ноги Його Він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все. |
| 15 | 28 | А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все. |
| 15 | 29 | Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться? |
| 15 | 30 | Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки? |
| 15 | 31 | Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім. |
| 15 | 32 | Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!... |
| 15 | 33 | Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї! |
| 15 | 34 | Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором! |
| 15 | 35 | ¶ Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть? |
| 15 | 36 | Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре. |
| 15 | 37 | І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого, |
| 15 | 38 | і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його. |
| 15 | 39 | Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб. |
| 15 | 40 | Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним. |
| 15 | 41 | Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою! |
| 15 | 42 | Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає, |
| 15 | 43 | сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає, |
| 15 | 44 | сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне. |
| 15 | 45 | Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий. |
| 15 | 46 | Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне. |
| 15 | 47 | Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь. |
| 15 | 48 | Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні. |
| 15 | 49 | І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити. |
| 15 | 50 | І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде. |
| 15 | 51 | ¶ Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось, |
| 15 | 52 | раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!... |
| 15 | 53 | Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя. |
| 15 | 54 | А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою! |
| 15 | 55 | Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало? |
| 15 | 56 | Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон. |
| 15 | 57 | А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав. |
| 15 | 58 | ¶ Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі! |
| 16 | 1 | ¶ А щодо складок на святих, то й ви робіть так, як я постановив для Церков галатійських. |
| 16 | 2 | А першого дня в тижні нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому, щоб складок не робити тоді, аж коли я прийду. |
| 16 | 3 | А коли я прийду, тоді тих, кого виберете, тих пошлю я з листами, щоб вони ваш дар любови віднесли до Єрусалиму. |
| 16 | 4 | А коли ж і мені випадатиме йти, то зо мною підуть. |
| 16 | 5 | ¶ Я прибуду до вас, коли перейду Македонію, бо проходжу через Македонію. |
| 16 | 6 | А в вас, коли трапиться, я поживу або й перезимую, щоб мене провели ви, куди я піду. |
| 16 | 7 | Не хочу я бачитись з вами тепер мимохідь, але сподіваюся деякий час перебути у вас, як дозволить Господь. |
| 16 | 8 | А в Ефесі пробуду я до П'ятдесятниці, |
| 16 | 9 | бо двері великі й широкі мені відчинилися, та багато противників... |
| 16 | 10 | ¶ Коли ж прийде до вас Тимофій, то пильнуйте, щоб він був безпечний у вас, бо діло Господнє він робить, як і я. |
| 16 | 11 | Тому то нехай ним ніхто не погорджує, але відпровадьте його з миром, щоб прийшов він до мене, бо чекаю його з братами. |
| 16 | 12 | А щодо брата Аполлоса, то я дуже благав був його, щоб прийшов до вас з братами, та охоти не мав він прибути тепер, але прийде, як матиме час відповідний. |
| 16 | 13 | ¶ Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні, |
| 16 | 14 | хай з любов'ю все робиться в вас! |
| 16 | 15 | Благаю ж вас, браття, знаєте ви дім Степанів, що в Ахаї він первісток, і що службі святим присвятились вони, |
| 16 | 16 | і ви підкоряйтесь таким, також кожному, хто помагає та працює. |
| 16 | 17 | Я тішусь з приходу Степана, і Фортуната, і Ахаїка, бо вашу відсутність вони заступили, |
| 16 | 18 | бо вони заспокоїли духа мого й вашого. Тож шануйте таких! |
| 16 | 19 | ¶ Вітають вас азійські Церкви; Акила й Прискилла з домашньою Церквою їхньою гаряче вітають у Господі вас. |
| 16 | 20 | Вітають вас усі брати. Вітайте один одного святим поцілунком. |
| 16 | 21 | Привітання моєю рукою Павловою. |
| 16 | 22 | Коли хто не любить Господа, нехай буде проклятий! Марана та! |
| 16 | 23 | Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! |
| 16 | 24 | Любов моя з вами всіма у Христі Ісусі, амінь! |