Share this page:  
 

Multilingual Scriptures

(Compare books in 2 different language versions of your choice)

Comparison Search:

Select Language version and font:
You can only select max. of two versions.
Book:
Chapter:
Verse:
---------
From: To:

Free Search:

Select Language version and font:
Enter search text:

Multilingual Scriptures Home » Ukrainian Bible » 1 Corinthians

Ukrainian Bible
Chapter # Verse # Verse Detail
11¶ Павло, волею Божою покликаний за апостола Ісуса Христа, і брат Состен,
12Божій Церкві, що в Коринті, посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місті прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого,
13благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
14Я завжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благодать, що була вам дана в Христі Ісусі,
15бо ви всім збагатилися в Ньому, словом усяким і всяким знанням,
16бо свідоцтво Христове між вами утвердилось,
17так що не маєте недостачі в жаднім дарі благодаті ви, що очікуєте з'явлення Господа нашого Ісуса Христа.
18Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа!
19Вірний Бог, що ви через Нього покликані до спільноти Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого.
110¶ Тож благаю вас, браття, Ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!
111Бо стало відомо мені про вас, мої браття, від Хлоїних, що між вами суперечки.
112А кажу я про те, що з вас кожен говорить: я ж Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів.
113Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп'ятий за вас? Чи в Павлове ім'я ви христились?
114¶ Дякую Богові, що я ані одного з вас не христив, окрім Кріспа та Гая,
115щоб ніхто не сказав, ніби я охристив був у ймення своє.
116Охристив же був я й дім Степанів; більш не знаю, чи христив кого іншого я.
117¶ Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Євангелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа.
118Бож слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа!
119Бо написано: Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину!
120Де мудрий? Де книжник? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту?
121Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді.
122Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости,
123а ми проповідуємо Христа розп'ятого, для юдеїв згіршення, а для греків безумство,
124а для самих покликаних юдеїв та греків Христа, Божу силу та Божую мудрість!
125Бо Боже й немудре розумніше воно від людей, а Боже немічне сильніше воно від людей!
126Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні.
127Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне,
128і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити,
129так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло.
130А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням,
131щоб було, як написано: Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!
21¶ А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідоцтво з добірною мовою або мудрістю,
22бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого...
23І я в вас був у немочі, і в страху, і в великім тремтінні.
24І слово моє й моя проповідь не в словах переконливих людської мудрости, але в доказі духа та сили,
25щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!
26¶ А ми говоримо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть,
27але ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу,
28яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були, то не розп'яли б вони Господа слави!
29Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!
210А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини.
211Хто бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого.
212А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам,
213що й говоримо не вивченими словами людської мудрости, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного.
214А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно.
215Духовна ж людина судить усе, а її судити не може ніхто.
216Бо хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати? А ми маємо розум Христів!
31¶ І я, браття, не міг говорити до вас, як до духовних, але як до тілесних, як до немовлят у Христі.
32Я вас годував молоком, а не твердою їжею, бо ви не могли її їсти, та й тепер ще не можете,
33бо ви ще тілесні. Бо коли заздрість та суперечки між вами, то чи ж ви не тілесні, і хіба не полюдському робите?
34Бо коли хто каже: Я ж Павлів, а інший: Я Аполлосів, то чи ж ви не тілесні?
35¶ Бо хто ж Аполлос? Або хто то Павло? Вони тільки служителі, що ви ввірували через них, і то скільки кому дав Господь.
36Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив,
37тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить!
38І хто садить, і хто поливає одне, і кожен одержить свою нагороду за працею своєю!
39Бо ми співробітники Божі, а ви Боже поле, Божа будівля.
310Я за благодаттю Божою, що дана мені, як мудрий будівничий, основу поклав, а інший будує на ній; але нехай кожен пильнує, як він будує на ній!
311¶ Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона Ісус Христос.
312А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи,
313то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об'являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є.
314І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить;
315коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через огонь.
316¶ Чи не знаєте ви, що ви Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває?
317Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той то ви!
318¶ Хай не зводить ніхто сам себе. Як кому з вас здається, що він мудрий в цім віці, нехай стане нерозумним, щоб бути премудрим.
319Цьогосвітня бо мудрість у Бога глупота, бо написано: Він ловить премудрих у хитрощах їхніх!
320І знову: Знає Господь думки мудрих, що марнотні вони!
321¶ Тож нехай ніхто не хвалиться людьми, бо все ваше:
322чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє усе ваше,
323ви ж Христові, а Христос Божий!
41¶ Нехай кожен нас так уважає, якби служителів Христових і доморядників Божих таємниць;
42а що ще шукається в доморядниках, щоб кожен був знайдений вірним.
43А для мене то найменше, щоб судили мене ви чи суд людський, бо я й сам не суджу себе.
44Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не виправдуюсь; Той же, Хто судить мене, то Господь.
45Тому не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, що й висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога.
46Оце ж усе, браття, приклав я до себе й Аполлоса ради вас, щоб від нас ви навчилися думати не більш, як написано, щоб ви не чванились один за одним перед іншим.
47¶ Хто бо тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чванишся, ніби не взяв?
48Ви вже нагодовані, ви вже збагатилися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царювати, щоб і ми царювали з вами!
49Бо я думаю, що Бог нас, апостолів, поставив за найостанніших, мов на смерть засуджених, бо ми стали дивовищем світові, і Анголам, і людям.
410Ми нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні; ви славні, а ми безчесні!
411Ми до цього часу і голодуємо, і прагнемо, і нагі ми, і катовані, і тиняємось,
412і трудимось, працюючи своїми руками. Коли нас лихословлять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми терпимо;
413як лають, ми молимось; ми стали, як сміття те для світу, аж досі ми всім, як ті викидки!
414¶ Не пишу це для того, щоб вас осоромити, але остерігаю, як своїх любих дітей.
415Бо хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію...
416Тож благаю я вас: будьте наслідувачами мене!
417¶ Для цього послав я до вас Тимофія, що для мене улюблений і вірний син у Господі, він вам нагадає шляхи мої в Христі Ісусі, як навчаю я скрізь у кожній Церкві.
418Деякі згорділи, так немов би не мав я прийти до вас.
419Та небавом прийду до вас, як захоче Господь, і пізнаю не слово згорділих, але силу.
420Бо Царство Боже не в слові, а в силі.
421Чого хочете? Чи прийти до вас з києм, чи з любов'ю та з духом лагідности?
51¶ Всюди чути, що між вами перелюб, і то такий перелюб, який і між поганами незнаний, що хтось має за дружину собі дружину батькову...
52І ви завеличалися, а не засмутились радніш, щоб був вилучений з-поміж вас, хто цей учинок зробив.
53Отож я, відсутній тілом, та присутній духом, уже розсудив, як присутній між вами: того, хто так учинив це,
54у Ім'я Господа Ісуса, як зберетеся ви та мій дух, із силою Господа нашого Ісуса,
55віддати такого сатані на погибіль тіла, щоб дух спасся Господнього дня!
56Величання ваше не добре. Хіба ви не знаєте, що мала розчина все тісто заквашує?
57¶ Отож, очистьте стару розчину, щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений.
58Тому святкуймо не в давній розчині, ані в розчині злоби й лукавства, але в опрісноках чистости та правди!
59¶ Я писав вам у листі не єднатися з перелюбниками,
510але не взагалі з цьогосвітніми перелюбниками, чи з користолюбцями, чи з хижаками, чи з ідолянами, бо ви мусіли були б відійти від світу.
511А тепер я писав вам не єднатися з тим, хто зветься братом, та є перелюбник, чи користолюбець, чи ідолянин, чи злоріка, чи п'яниця, чи хижак, із такими навіть не їсти!
512Бо що ж мені судити й чужих? Чи ви не судите своїх?
513А чужих судить Бог. Тож вилучіть лукавого з-поміж себе самих!
61¶ Чи посміє хто з вас, маючи справу до іншого, судитися в неправедних, а не в святих?
62Хіба ви не знаєте, що святі світ судитимуть? Коли ж будете ви світ судити, то чи ж ви негідні судити незначні справи?
63Хіба ви не знаєте, що ми будем судити Анголів, а не тільки життєве?
64А ви, коли маєте суд за життєве, то ставите суддями тих, хто нічого не значить у Церкві.
65Я на сором це вам говорю. Чи ж між вами немає ні одного мудрого, щоб він міг розсудити між братами своїми?
66Та брат судиться з братом, і то перед невірними!
67Тож уже для вас сором зовсім, що суди між собою ви маєте. Чому краще не терпите кривди? Чому краще не маєте шкоди?
68Але ви самі кривду чините та обдираєте, та ще братів...
69¶ Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники,
610ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!
611І такими були дехто з вас, але ви обмились, але освятились, але виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога.
612¶ Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно.
613Їжа для черева, і черево для їжі, але Бог одне й друге понищить. А тіло не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла.
614Бог же й Господа воскресив, воскресить Він і нас Своєю силою!
615Хіба ви не знаєте, що ваші тіла то члени Христові? Отож, узявши члени Христові, зроблю їх членами розпусниці? Зовсім ні!
616Хіба ви не знаєте, що той, хто злучується з розпусницею, стає одним тілом із нею? Бо каже: Обидва ви будете тілом одним.
617А хто з Господом злучується, стає одним духом із Ним.
618Утікайте від розпусти. Усякий бо гріх, що його чинить людина, є поза тілом. А хто чинить розпусту, той грішить проти власного тіла.
619Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?
620Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!
71¶ А про що ви писали мені, то добре було б чоловікові не дотикатися жінки.
72Але щоб уникнути розпусти, нехай кожен муж має дружину свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка.
73Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так же само й чоловікові дружина.
74Дружина не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружина.
75Не вхиляйтесь одне від одного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості та молитві, та й сходьтеся знову докупи, щоб вас сатана не спокушував вашим нестриманням.
76А це говорю вам як раду, а не як наказа.
77Бо хочу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, один так, інший так.
78Говорю ж неодруженим і вдовам: добре їм, як вони позостануться так, як і я.
79Коли ж не втримаються, нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпалятися.
710¶ А тим, що побрались, наказую не я, а Господь: Нехай не розлучається дружина з своїм чоловіком!
711А коли ж і розлучиться, хай зостається незаміжня, або з чоловіком своїм хай помириться, і не відпускати чоловікові дружини!
712Іншим же я говорю, не Господь: коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним, нехай він не лишає її.
713І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, нехай не лишає його.
714Чоловік бо невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були б ваші діти, тепер же святі.
715А як хоче невіруючий розлучитися, хай розлучиться, не неволиться брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру.
716Звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружини?
717¶ Нехай тільки так ходить кожен, як кому Бог призначив, як Господь покликав його. І так усім Церквам я наказую.
718Хто покликаний був в обрізанні, нехай він того не цурається; чи покликаний хто в необрізанні, нехай не обрізується.
719Обрізання ніщо, і ніщо необрізання, а важливе дотримування Божих заповідей.
720Нехай кожен лишається в стані такому, в якому покликаний був.
721Чи покликаний був ти рабом? Не турбуйся про те. Але коли й можеш стати вільним, то використай краще це.
722Бо покликаний в Господі раб визволенець Господній; так само покликаний і визволенець він раб Христа.
723Ви дорого куплені, тож не ставайте рабами людей!
724Браття, кожен із вас, в якім стані покликаний був, хай у тім перед Богом лишається!
725¶ Про дівчат же не маю наказу Господнього, але даю раду як той, хто одержав від Господа милість буть вірним.
726Отож за сучасного утиску добрим уважаю я те, що чоловікові добре лишатися так.
727Ти зв'язаний з дружиною? Не шукай розв'язання. Розв'язався від дружини? Не шукай дружини.
728А коли ти й оженишся, то не згрішив; і як дівчина заміж піде, вона не згрішить. Та муку тілесну такі будуть мати, а мені шкода вас.
729А це, браття, кажу я, бо час позосталий короткий, щоб і ті, що мають дружин, були, як ті, що не мають,
730а хто плаче, як ті, хто не плаче, а хто тішиться, як ті, хто не тішиться; і хто купує, як би не набули,
731а хто цьогосвітнім користується, як би не користувались, бо минає стан світу цього.
732А я хочу, щоб ви безклопітні були. Неодружений про речі Господні клопочеться, як догодити Господеві,
733а одружений про речі життєві клопочеться, як догодити своїй дружині,
734і він поділений. Незаміжня ж жінка та дівчина про речі Господні клопочеться, щоб бути святою ті тілом, і духом. А заміжня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові.
735А це я кажу вам самим на пожиток, а не щоб сильце вам накинути, але щоб пристойно й горливо держались ви Господа.
736¶ А як думає хто про дівчину свою, що соромно, як вона переросте, і так мала б лишатись, нехай робить, що хоче, не згрішить: нехай заміж виходять.
737А хто в серці своїм стоїть міцно, не має конечности, владу ж має над своєю волею, і це постановив він у серці своєму берегти свою дівчину, той робить добре.
738Тому й той, хто віддає свою дівчину заміж, добре робить, а хто не віддає робить краще.
739¶ Дружина законом прив'язана, поки живе чоловік її; коли ж чоловік її вмре, вона вільна виходити заміж, за кого захоче, аби тільки в Господі.
740Блаженніша вона, коли так позостанеться за моєю порадою, бо міркую, що й я маю Божого Духа.
81¶ А щодо ідольських жертов, то ми знаємо, що всі маємо знання. Знання ж надимає, любов же будує!
82Коли хто думає, ніби щось знає, той нічого не знає ще так, як знати повинно.
83Коли ж любить хто Бога, той пізнаний Ним.
84¶ Тож про споживання ідольських жертов ми знаємо, що ідол у світі ніщо, і що іншого Бога нема, окрім Бога Одного.
85Бо хоч і існують так звані боги чи на небі, чи то на землі, як існує багато богів і багато панів,
86та для нас один Бог Отець, що з Нього походить усе, ми ж для Нього, і один Господь Ісус Христос, що все сталося Ним, і ми Ним.
87¶ Та не всі таке мають знання, бо деякі мають призвичаєння до ідола й досі, і їдять, як ідольську жертву, і їхнє сумління, бувши недуже, споганюється.
88Їжа ж нас до Бога не зближує: бо коли не їмо, то нічого не тратимо, а коли ми їмо, то не набуваєм нічого.
89Але стережіться, щоб ця ваша воля не стала якось за спотикання слабим!
810Коли бо хто бачить тебе, маючого знання, як ти в ідольській божниці сидиш за столом, чи ж сумління його, бувши слабе, не буде спонукане їсти ідольські жертви?
811І через знання твоє згине недужий твій брат, що за нього Христос був умер!
812Грішачи так проти братів та вражаючи їхнє слабе сумління, ви проти Христа грішите.
813Ось тому, коли їжа спокушує брата мого, то повік я не їстиму м'яса, щоб не спокусити брата свого!
91¶ Хіба ж я не вільний? Чи ж я не апостол? Хіба я не бачив Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба ви, то не справа моя перед Господом?
92Коли я не апостол для інших, то для вас я апостол, ви бо печать мого апостольства в Господі.
93¶ Оце оборона моя перед тими, хто судить мене.
94Чи ми права не маємо їсти та пити?
95Чи ми права не маємо водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, і Господні брати, і Кифа?
96Хіба я один і Варнава не маємо права, щоб не працювати?
97Хто коштом своїм коли служить у війську? Або хто виноградника садить, і не їсть з його плоду? Або хто отару пасе, і не їсть молока від отари?
98Чи я тільки по-людському це говорю? Хіба ж і Закон не говорить цього?
99Бо в Законі Мойсеєвім писано: Не в'яжи рота волові, що молотить. Хіба за волів Бог турбується?
910Чи говорить Він зовсім для нас? Для нас, бо написано, що з надією мусить орати орач, а молотник молотити з надією мати частку в своїм сподіванні.
911Коли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо ми ваше тілесне?
912Як право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не вжили цього права, та все терпимо, аби перешкоди якої Христовій Євангелії ми не вчинили.
913Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку?
914Так і Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії.
915¶ Але з того нічого не вжив я. А цього не писав я для того, щоб для мене так було. Бо мені краще вмерти, аніж щоб хто знівечив хвалу мою!
916Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії!
917Тож коли це роблю добровільно, я маю нагороду; коли ж недобровільно, то виконую службу доручену.
918Яка ж нагорода мені? Та, що, благовістячи, я безкорисливо проповідував Христову Євангелію, не використовуючи особистих прав щодо благовістя.
919¶ Від усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати.
920Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзаконних був, як підзаконний, хоч сам підзаконним не бувши, щоб придбати підзаконних.
921Для тих, хто без Закону, я був беззаконний, не бувши беззаконний Богові, а законний Христові, щоб придбати беззаконних.
922Для слабих, як слабий, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких.
923А це я роблю для Євангелії, щоб стати її спільником.
924¶ Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви!
925І кожен змагун від усього стримується; вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми щоб нетлінний.
926Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б'ючи.
927Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним.
101¶ Не хочу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були, і всі перейшли через море,
102і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея,
103і всі їли ту саму поживу духовну,
104і пили всі той самий духовний напій, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля був Христос!
105Але їх багатьох не вподобав був Бог, бо понищив Він їх у пустині.
106¶ А це були приклади нам, щоб ми пожадливі на зле не були, як були пожадливі й вони.
107Не будьте також ідолянами, як деякі з них, як написано: Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати.
108Не станьмо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли, і полягло їх одного дня двадцять три тисячі.
109Ані не випробовуймо Христа, як деякі з них випробовували, та й від зміїв загинули.
1010Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від погубителя.
1011Усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов.
1012Тому то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!
1013Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її.
1014Тому, мої любі, утікайте від служіння ідолам.
1015¶ Кажу, як розумним; судіть самі, що кажу я.
1016Чаша благословення, яку благословляємо, чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового?
1017Тому що один хліб, тіло одне нас багато, бо ми всі спільники хліба одного.
1018Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники вівтаря?
1019Тож що я кажу? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось?
1020Ні, але те, що в жертву приносять, демонам, а не Богові в жертву приносять. Я ж не хочу, щоб ви спільниками для демонів стали.
1021Бо не можете пити чаші Господньої та чаші демонської; не можете бути спільниками Господнього столу й столу демонського.
1022Чи ми дратуватимем Господа? Хіба ми потужніші за Нього?
1023¶ Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, та будує не все!
1024Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен для ближнього!
1025Їжте все, що на ятках м'ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись,
1026Бо Господня земля, і все, що на ній!
1027Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти, їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись.
1028Коли ж скаже вам хтось: Це ідольська жертва, не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління!
1029Говорю ж не про власне сумління, але іншого, чого б моя воля судилась сумлінням чужим?
1030Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що дякую я?
1031Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте, або коли інше що робите, усе на Божу славу робіть!
1032Не робіть спокуси юдеям та гелленам, та Церкві Божій,
1033як догоджую й я всім у всьому, не шукаючи в тому пожитку свого, але пожитку для багатьох, щоб спаслися вони.
111¶ Будьте наслідувачами мене, як і я Христа!
112Похваляю ж вас, браття, що ви все моє пам'ятаєте, і заховуєте так передання, як я вам передав.
113Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, а жінці голова чоловік, голова ж Христові Бог.
114Кожен чоловік, що молиться чи пророкує з головою покритою, осоромлює він свою голову.
115І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою голову, бо це є те саме, як була б вона виголена.
116Бо коли жінка не покривається, хай стрижеться вона; коли ж жінці сором стригтися чи голитися, нехай покривається!
117Отож, чоловік покривати голови не повинен, бо він образ і слава Бога, а жінка чоловікові слава.
118Бо чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка,
119не створений бо чоловік ради жінки, але жінка ради чоловіка.
1110Тому жінка повина мати на голові знака влади над нею, ради Анголів.
1111Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка.
1112Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; а все від Бога.
1113Поміркуйте самі між собою, чи пристойне воно, щоб жінка молилася Богові непокрита?
1114Чи ж природа сама вас не вчить, що коли чоловік запускає волосся, то безчестя для нього?
1115Коли ж жінка косу запускає, це слава для неї, бо замість покривала дана коса їй.
1116Коли ж хто сперечатися хоче, ми такого звичаю не маємо, ані Церкви Божі.
1117¶ Пропонуючи це вам, я не хвалю, що збираєтесь ви не на ліпше, а на гірше.
1118Бо найперше, я чую, що як сходитесь ви на збори, то між вами бувають поділення, у що почасти я й вірю.
1119Бо мусять між вами й поділи бути, щоб відкрились між вами й досвідчені.
1120А далі, коли ви збираєтесь разом, то не на те, щоб їсти Господню Вечерю.
1121Бо кожен спішить з'їсти власну вечерю, і один голодує, а другий впивається.
1122Хіба ж ви не маєте хат, щоб їсти та пити? Чи ви зневажаєте Божу Церкву, і осоромлюєте немаючих? Що маю сказати вам? Чи за це похвалю вас? Не похвалю!
1123¶ Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб,
1124подяку віддав, і переломив, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене!
1125Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: Ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!
1126Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде.
1127Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, буде винний супроти тіла та крови Господньої!
1128Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є.
1129Бо хто їсть і п'є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є!
1130Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто заснули.
1131Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми не були б.
1132Та засуджені від Господа, караємося, щоб нас не засуджено з світом.
1133Ось тому, мої браття, сходячись на поживу, чекайте один одного.
1134А коли хто голодний, нехай вдома він їсть, щоб не сходилися ви на осуд. А про інше, як прийду, заряджу.
121¶ А щодо духовних дарів, то не хочу я, браття, щоб не відали ви.
122Знаєте, що коли ви поганами були, то ходили до німих ідолів, ніби воджено вас.
123Тому то кажу вам, що ніхто, хто говорить Духом Божим, не скаже: Нехай анатема буде на Ісуса, і не може сказати ніхто: Ісус то Господь, як тільки Духом Святим.
124Є різниця між дарами милости, Дух же той Самий.
125Є й різниця між служіннями, та Господь той же Самий.
126Є різниця й між діями, але Бог той же Самий, що в усіх робить усе.
127І кожному дається виявлення Духа на користь.
128Одному бо Духом дається слово мудрости, а другому слово знання тим же Духом,
129а іншому віра тим же Духом, а іншому дари вздоровлення тим же Духом,
1210а іншому роблення чуд, а іншому пророкування, а іншому розпізнавання духів, а тому різні мови, а іншому вияснення мов.
1211А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче.
1212¶ Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж члени тіла, хоч їх багато, то тіло одне, так і Христос.
1213Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні Духом одним.
1214Бо тіло не є один член, а багато.
1215Коли скаже нога, що я не від тіла, бо я не рука, то хіба через це не від тіла вона?
1216І коли скаже вухо, що я не від тіла, бо я не око, то хіба через це не від тіла воно?
1217Коли б оком було ціле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то де був би нюх?
1218Та нині Бог розклав члени в тілі, кожного з них, як хотів.
1219Якби всі одним членом були, то де тіло було б?
1220Отож, тепер членів багато, та тіло одне.
1221Бо око не може сказати руці: Ти мені непотрібна; або голова знов ногам: Ви мені непотрібні.
1222Але члени тіла, що здаються слабіші, значно більше потрібні.
1223А тим, що вважаємо їх за зовсім нешановані в тілі, таким честь найбільшу приносимо, і бридкі наші члени отримують пристойність найбільшу,
1224а нашим пристойним того не потрібно. Та Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові,
1225щоб поділення в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного.
1226І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять; і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться.
1227¶ І ви тіло Христове, а зосібна ви члени!
1228А інших поставив Бог у Церкві поперше апостолами, подруге пророками, потретє учителями, потім дав сили, також дари вздоровлення, допомоги, управління, різні мови.
1229Чи ж усі апостоли? Чи ж усі пророки? Чи ж усі вчителі? Чи ж усі сили чудодійні?
1230Чи ж усі мають дари вздоровлення? Чи ж мовами всі розмовляють? Чи ж усі виясняють?
1231Тож дбайте ревно про ліпші дари, а я вам покажу путь іще кращу!
131¶ Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!
132І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!
133І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!
134¶ Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,
135не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,
136не радіє з неправди, але тішиться правдою,
137усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!
138¶ Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.
139Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно;
1310коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.
1311Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче.
1312Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я.
1313А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!
141¶ Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше щоб пророкувати.
142Як говорить хто чужою мовою, той не людям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємне.
143А хто пророкує, той людям говорить на збудування, і на умовлення, і на розраду.
144Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе, а хто пророкує, той Церкву будує.
145Я ж хочу, щоб мовами говорили всі, а ліпше щоб пророкували: більший бо той, хто пророкує, аніж той, хто говорить мовами, хібащо пояснює, щоб будувалася Церква.
146¶ А тепер, як прийду я до вас, браття, і до вас говорити буду чужою мовою, то який вам пожиток зроблю, коли не поясню вам чи то відкриттям, чи знанням, чи пророцтвом, чи наукою?
147Бо навіть і речі бездушні, що звук видають, як сопілка чи лютня, коли б не видавали вони різних звуків, як пізнати б тоді, що бринить або грає?
148Бо коли сурма звук невиразний дає, хто до бою готовитись буде?
149Так і ви, коли мовою не подасте зрозумілого слова, як пізнати, що кажете? Ви говоритимете на вітер!
1410Як багато, наприклад, різних мов є на світі, і жадна з них не без значення!
1411І коли я не знатиму значення слів, то я буду чужинцем промовцеві, і промовець чужинцем мені.
1412Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, дбайте, щоб збагачуватись через них на збудування Церкви!
1413Ось тому, хто говорить чужою мовою, нехай молиться, щоб умів виясняти.
1414Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без плоду!
1415¶ Ну, то що ж? Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом.
1416Бо коли благословлятимеш духом, то як той, що займає місце простої людини, промовить амінь на подяку твою? Не знає бо він, що ти кажеш.
1417Ти дякуєш добре, але не будується інший.
1418Дякую Богові моєму, розмовляю я мовами більше всіх вас.
1419Але в Церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою!
1420Браття, не будьте дітьми своїм розумом, будьте в лихому дітьми, а в розумі досконалими будьте!
1421¶ У Законі написано: Іншими мовами й іншими устами Я говоритиму людям оцим, та Мене вони й так не послухають, каже Господь.
1422Отож, мови існують на знак не для віруючих, але для невіруючих, а пророцтво для віруючих, а не для невіруючих.
1423А як зійдеться Церква вся разом, і всі говоритимуть чужими мовами, і ввійдуть туди й сторонні чи невіруючі, чи ж не скажуть вони, що біснуєтесь ви?
1424Коли ж усі пророкують, а ввійде якийсь невіруючий чи сторонній, то всі докоряють йому, усі судять його,
1425і так таємниці серця його виявляються, і так він падає ницьма і вклоняється Богові й каже: Бог справді між вами!
1426¶ То що ж, браття? Коли сходитесь ви, то кожен із вас псалом має, має науку, має мову, об'явлення має, має вияснення, нехай буде все це на збудування!
1427Як говорить хто чужою мовою, говоріть по двох, чи найбільше по трьох, і то за чергою, а один нехай перекладає!
1428А коли б не було перекладача, то нехай він у Церкві мовчить, а говорить нехай собі й Богові!
1429А пророки нехай промовляють по двох чи по трьох, а інші нехай розпізнають.
1430Коли ж відкриття буде іншому з тих, хто сидить, нехай перший замовкне!
1431Бо можете пророкувати ви всі по одному, щоб училися всі й усі тішилися!
1432І коряться духи пророчі пророкам,
1433бо Бог не є Богом безладу, але миру. Як по всіх Церквах у святих,
1434¶ нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, тільки коритись, як каже й Закон.
1435Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, непристойно бо жінці говорити в Церкві!
1436¶ Хіба вийшло від вас Слово Боже? Чи прийшло воно тільки до вас?
1437Коли хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що я пишу вам, бо Господня це заповідь!
1438Коли б же хто не розумів, нехай не розуміє!
1439Отож, браття мої, майте ревність пророкувати, та не бороніть говорити й мовами!
1440Але все нехай буде добропристойно і статечно!
151¶ Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте,
152Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп.
153Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням,
154і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням,
155і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом.
156А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили.
157Потому з'явився Він Якову, опісля усім апостолам.
158А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові.
159Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву.
1510Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона.
1511Тож чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і так ви ввірували.
1512¶ Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих?
1513Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес!
1514оли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!
1515Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.
1516Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!
1517Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах,
1518тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись!
1519Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!
1520¶ Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних.
1521Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих.
1522Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,
1523кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу.
1524А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу.
1525Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!
1526Як ворог останній смерть знищиться,
1527бо під ноги Його Він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все.
1528А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все.
1529Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?
1530Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки?
1531Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.
1532Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!...
1533Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!
1534Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором!
1535¶ Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть?
1536Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре.
1537І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого,
1538і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його.
1539Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб.
1540Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.
1541Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою!
1542Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає,
1543сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає,
1544сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
1545Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий.
1546Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
1547Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь.
1548Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
1549І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.
1550І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
1551¶ Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось,
1552раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!...
1553Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
1554А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою!
1555Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?
1556Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон.
1557А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.
1558¶ Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!
161¶ А щодо складок на святих, то й ви робіть так, як я постановив для Церков галатійських.
162А першого дня в тижні нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому, щоб складок не робити тоді, аж коли я прийду.
163А коли я прийду, тоді тих, кого виберете, тих пошлю я з листами, щоб вони ваш дар любови віднесли до Єрусалиму.
164А коли ж і мені випадатиме йти, то зо мною підуть.
165¶ Я прибуду до вас, коли перейду Македонію, бо проходжу через Македонію.
166А в вас, коли трапиться, я поживу або й перезимую, щоб мене провели ви, куди я піду.
167Не хочу я бачитись з вами тепер мимохідь, але сподіваюся деякий час перебути у вас, як дозволить Господь.
168А в Ефесі пробуду я до П'ятдесятниці,
169бо двері великі й широкі мені відчинилися, та багато противників...
1610¶ Коли ж прийде до вас Тимофій, то пильнуйте, щоб він був безпечний у вас, бо діло Господнє він робить, як і я.
1611Тому то нехай ним ніхто не погорджує, але відпровадьте його з миром, щоб прийшов він до мене, бо чекаю його з братами.
1612А щодо брата Аполлоса, то я дуже благав був його, щоб прийшов до вас з братами, та охоти не мав він прибути тепер, але прийде, як матиме час відповідний.
1613¶ Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні,
1614хай з любов'ю все робиться в вас!
1615Благаю ж вас, браття, знаєте ви дім Степанів, що в Ахаї він первісток, і що службі святим присвятились вони,
1616і ви підкоряйтесь таким, також кожному, хто помагає та працює.
1617Я тішусь з приходу Степана, і Фортуната, і Ахаїка, бо вашу відсутність вони заступили,
1618бо вони заспокоїли духа мого й вашого. Тож шануйте таких!
1619¶ Вітають вас азійські Церкви; Акила й Прискилла з домашньою Церквою їхньою гаряче вітають у Господі вас.
1620Вітають вас усі брати. Вітайте один одного святим поцілунком.
1621Привітання моєю рукою Павловою.
1622Коли хто не любить Господа, нехай буде проклятий! Марана та!
1623Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами!
1624Любов моя з вами всіма у Христі Ісусі, амінь!