Multilingual Scriptures Home » Ukrainian Bible » Romans
| Ukrainian Bible | ||
| Chapter # | Verse # | Verse Detail |
| 1 | 1 | ¶ Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний для звіщання Євангелії Божої, |
| 1 | 2 | яке Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писаннях, |
| 1 | 3 | про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового, |
| 1 | 4 | і об'явився Сином Божим у силі, за духом святости, через воскресення з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого, |
| 1 | 5 | що через Нього прийняли ми благодать і апостольство на послух віри через Ім'я Його між усіма народами, |
| 1 | 6 | між якими й ви, покликані Ісуса Христа, |
| 1 | 7 | усім, хто знаходиться в Римі, улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! |
| 1 | 8 | ¶ Отже, насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові. |
| 1 | 9 | Бо свідок мені Бог, Якому служу духом своїм у звіщанні Євангелії Його Сина, що я безперестанно згадую про вас, |
| 1 | 10 | і в молитвах своїх завжди молюся, щоб воля Божа щасливо попровадила мене коли прийти до вас. |
| 1 | 11 | Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для зміцнення вас, |
| 1 | 12 | цебто потішитись разом між вами спільною вірою і вашою, і моєю. |
| 1 | 13 | Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я замір прийти до вас, але мені перешкоджувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших народів. |
| 1 | 14 | А гелленам і чужоземцям, розумним і немудрим я боржник. |
| 1 | 15 | Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Євангелію. |
| 1 | 16 | ¶ Бо я не соромлюсь Євангелії, бож вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові. |
| 1 | 17 | Правда бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: А праведний житиме вірою. |
| 1 | 18 | Бо гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гамують неправдою, |
| 1 | 19 | ¶ тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив. |
| 1 | 20 | Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання, |
| 1 | 21 | бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце. |
| 1 | 22 | Називаючи себе мудрими, вони потуманіли, |
| 1 | 23 | і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів. |
| 1 | 24 | Тому то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі знеславляли тіла свої. |
| 1 | 25 | Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь. |
| 1 | 26 | Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. |
| 1 | 27 | Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові. |
| 1 | 28 | А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне. |
| 1 | 29 | Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливости, злоби, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв, |
| 1 | 30 | обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам, |
| 1 | 31 | нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилостиві. |
| 1 | 32 | Вони знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке. |
| 2 | 1 | ¶ Ось тому без виправдання ти, кожний чоловіче, що судиш, бо в чому осуджуєш іншого, сам себе осуджуєш, бо чиниш те саме й ти, що судиш. |
| 2 | 2 | А ми знаємо, що суд Божий поправді на тих, хто чинить таке. |
| 2 | 3 | Чи ти думаєш, чоловіче, судячи тих, хто чинить таке, а сам робиш таке саме, що ти втечеш від суду Божого? |
| 2 | 4 | Або погорджуєш багатством Його добрости, лагідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа добрість провадить тебе до покаяння? |
| 2 | 5 | Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об'явлення справедливого суду Бога, |
| 2 | 6 | що кожному віддасть за його вчинками: |
| 2 | 7 | тим, хто витривалістю в добрім ділі шукає слави, і чести, і нетління, життя вічне, |
| 2 | 8 | а сварливим та тим, хто противиться правді, але кориться неправді, лютість та гнів. |
| 2 | 9 | Недоля та утиск на всяку душу людини, хто чинить зле, юдея ж перше та геллена, |
| 2 | 10 | а слава, і честь, і мир усякому, хто чинить добре, юдеєві ж перше та гелленові. |
| 2 | 11 | Бо не дивиться Бог на обличчя! |
| 2 | 12 | Котрі бо згрішили без Закону, без Закону й загинуть, а котрі згрішили в Законі, приймуть суд за Законом. |
| 2 | 13 | Бо не слухачі Закону справедливі перед Богом, але виконавці Закону виправдані будуть. |
| 2 | 14 | Бо коли погани, що не мають Закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон, |
| 2 | 15 | що виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як свідчить їм сумління та їхні думки, що то осуджують, то виправдують одна одну, |
| 2 | 16 | дня, коли Бог, згідно з моїм благовістям, буде судити таємні речі людей через Ісуса Христа. |
| 2 | 17 | ¶ Ось ти звешся юдеєм, і спираєшся на Закона, і хвалишся Богом, |
| 2 | 18 | і знаєш волю Його, і розумієш, що краще, навчившись із Закону, |
| 2 | 19 | і маєш певність, що ти провідник для сліпих, світло для тих, хто знаходиться в темряві, |
| 2 | 20 | виховник нерозумним, учитель дітям, що ти маєш зразок знання й правди в Законі. |
| 2 | 21 | Отож, ти, що іншого навчаєш, себе самого не вчиш! Проповідуєш не красти, а сам крадеш! |
| 2 | 22 | Наказуючи не чинити перелюбу, чиниш перелюб! Гидуючи ідолами, чиниш святокрадство! |
| 2 | 23 | Ти, що хвалишся Законом, зневажаєш Бога переступом Закону! |
| 2 | 24 | Бо через вас зневажається Боже Ймення в поган, як написано. |
| 2 | 25 | Обрізання корисне, коли виконуєш Закона; а коли ти переступник Закону, то обрізання твоє стало необрізанням. |
| 2 | 26 | Отож, коли необрізаний зберігає постанови Закону, то чи не порахується його необрізання за обрізання? |
| 2 | 27 | І необрізаний з природи, виконуючи Закона, чи не осудить тебе, переступника Закону з Писанням і обрізанням? |
| 2 | 28 | Бо не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі, |
| 2 | 29 | але той, що є юдей потаємно, духово, і обрізання серця духом, а не за буквою; і йому похвала не від людей, а від Бога. |
| 3 | 1 | ¶ Отож, що має більшого юдей, або яка користь від обрізання? |
| 3 | 2 | Багато, на всякий спосіб, а насамперед, що їм довірені були Слова Божі. |
| 3 | 3 | Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу? |
| 3 | 4 | Зовсім ні! Бож Бог правдивий, а кожна людина неправдива, як написано: Щоб був Ти виправданий у словах Своїх, і переміг, коли будеш судитися. |
| 3 | 5 | А коли наша неправда виставляє правду Божу, то що скажемо? Чи ж Бог несправедливий, коли гнів виявляє? Говорю по-людському. |
| 3 | 6 | Зовсім ні! Бож як Бог судитиме світ? |
| 3 | 7 | Бо коли Божа правда через мою неправду збільшилась на славу Йому, пощо судити ще й мене, як грішника? |
| 3 | 8 | І чи не так, як нас лають, і як деякі говорять, ніби ми кажемо: Робімо зле, щоб вийшло добре? Справедливий осуд на таких! |
| 3 | 9 | То що ж? Маємо перевагу? Анітрохи! Бож ми перед тим довели, що юдеї й геллени усі під гріхом, |
| 3 | 10 | як написано: Нема праведного ані одного; |
| 3 | 11 | нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би, |
| 3 | 12 | усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного! |
| 3 | 13 | Гріб відкритий їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губах, |
| 3 | 14 | уста їхні повні прокляття й гіркоти! |
| 3 | 15 | Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати, |
| 3 | 16 | руїна та злидні на їхніх дорогах, |
| 3 | 17 | а дороги миру вони не пізнали! |
| 3 | 18 | Нема страху Божого перед очима їхніми... |
| 3 | 19 | ¶ А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові. |
| 3 | 20 | Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається. |
| 3 | 21 | А тепер, без Закону, правда Божа з'явилась, про яку свідчать Закон і Пророки. |
| 3 | 22 | А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає, |
| 3 | 23 | бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, |
| 3 | 24 | але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, |
| 3 | 25 | що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів, |
| 3 | 26 | за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса. |
| 3 | 27 | Тож де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри. |
| 3 | 28 | Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону. |
| 3 | 29 | Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган, |
| 3 | 30 | бо є один тільки Бог, що виправдає обрізання з віри й необрізання через віру. |
| 3 | 31 | Тож чи не нищимо ми Закона вірою? Зовсім ні, але зміцнюємо Закона. |
| 4 | 1 | ¶ Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш отець за тілом? |
| 4 | 2 | Бо коли Авраам виправдався ділами, то він має похвалу, та не в Бога. |
| 4 | 3 | Що бо Писання говорить? Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність. |
| 4 | 4 | А заплата виконавцеві не рахується з милости, але з обов'язку. |
| 4 | 5 | А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність. |
| 4 | 6 | Як і Давид називає блаженною людину, якій рахує Бог праведність без діл: |
| 4 | 7 | Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи. |
| 4 | 8 | Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха! |
| 4 | 9 | ¶ Чи ж це блаженство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що віра залічена Авраамові в праведність. |
| 4 | 10 | Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні! |
| 4 | 11 | І прийняв він ознаку обрізання, печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність, |
| 4 | 12 | і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам. |
| 4 | 13 | Бо обітницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Законом, але праведністю віри. |
| 4 | 14 | Бо коли спадкоємці ті, хто з Закону, то спорожніла віра й знівечилась обітниця. |
| 4 | 15 | Бо Закон чинить гнів; де ж немає Закону, немає й переступу. |
| 4 | 16 | Через це з віри, щоб було з милости, щоб обітниця певна була всім нащадкам, не тільки тому, хто з Закону, але й тому, хто з віри Авраама, що отець усім нам, |
| 4 | 17 | ¶ як написано: Отцем багатьох народів Я поставив тебе, перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче. |
| 4 | 18 | Він проти надії увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: Таке численне буде насіння твоє! |
| 4 | 19 | І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утроби Сариної за змертвілу, |
| 4 | 20 | і не мав сумніву в обітницю Божу через недовірство, але зміцнився в вірі, і віддав славу Богові, |
| 4 | 21 | і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв. |
| 4 | 22 | Тому й залічено це йому в праведність. |
| 4 | 23 | ¶ Та не написано за нього одного, що залічено йому, |
| 4 | 24 | а за нас, залічиться й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого, |
| 4 | 25 | що був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого. |
| 5 | 1 | ¶ Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа, |
| 5 | 2 | через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої. |
| 5 | 3 | І не тільки нею, але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість, |
| 5 | 4 | а терпеливість досвід, а досвід надію, |
| 5 | 5 | а надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам. |
| 5 | 6 | ¶ Бо Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих. |
| 5 | 7 | Бо навряд чи помре хто за праведника, ще бо за доброго може хто й відважиться вмерти. |
| 5 | 8 | А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками. |
| 5 | 9 | Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров'ю Його ми виправдані. |
| 5 | 10 | Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасемося життям Його. |
| 5 | 11 | І не тільки це, але й хвалимося в Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, що через Нього одержали ми тепер примирення. |
| 5 | 12 | Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили. |
| 5 | 13 | Гріх бо був у світі й до Закону, але гріх не ставиться в провину, коли немає Закону. |
| 5 | 14 | Та смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив, подібно переступу Адама, який є образ майбутнього. |
| 5 | 15 | Але не такий дар благодаті, як переступ. Бо коли за переступ одного померло багато, то тим більш благодать Божа й дар через благодать однієї Людини, Ісуса Христа, щедро спливли на багатьох. |
| 5 | 16 | І дар не такий, як те, що сталось від одного, що згрішив; бо суд за один прогріх на осуд, а дар благодаті на виправдання від багатьох прогріхів. |
| 5 | 17 | Бо коли за переступ одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, хто приймає рясноту благодаті й дар праведности, запанують у житті через одного Ісуса Христа. |
| 5 | 18 | Ось тому, як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей. |
| 5 | 19 | Бо як через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішними, так і через послух Одного багато-хто стануть праведними. |
| 5 | 20 | Закон же прийшов, щоб збільшився переступ. А де збільшився гріх, там зарясніла благодать, |
| 5 | 21 | щоб, як гріх панував через смерть, так само й благодать запанувала через праведність для життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим. |
| 6 | 1 | ¶ Що ж скажемо? Позостанемся в гріху, щоб благодать примножилась? Зовсім ні! |
| 6 | 2 | Ми, що вмерли для гріха, як ще будемо жити в нім? |
| 6 | 3 | Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися? |
| 6 | 4 | Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя. |
| 6 | 5 | Бо коли ми з'єдналися подобою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскресення, |
| 6 | 6 | знаючи те, що наш давній чоловік розп'ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха, |
| 6 | 7 | бо хто вмер, той звільнивсь від гріха! |
| 6 | 8 | А коли ми померли з Христом, то віруємо, що й жити з Ним будемо, |
| 6 | 9 | знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, уже більш не вмирає, смерть над Ним не панує вже більше! |
| 6 | 10 | Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, то для Бога живе. |
| 6 | 11 | Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім. |
| 6 | 12 | Тож нехай не панує гріх у смертельному вашому тілі, щоб вам слухатись його пожадливостей, |
| 6 | 13 | і не віддавайте членів своїх гріхові за знаряддя неправедности, але віддавайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші Богові за знаряддя праведности. |
| 6 | 14 | Бо хай гріх не панує над вами, ви бо не під Законом, а під благодаттю. |
| 6 | 15 | Що ж? Чи будемо грішити, бо ми не під Законом, а під благодаттю? Зовсім ні! |
| 6 | 16 | Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе за рабів на послух, то ви й раби того, кого слухаєтесь, або гріха на смерть, або послуху на праведність? |
| 6 | 17 | Тож дяка Богові, що ви, бувши рабами гріха, від серця послухались того роду науки, якому ви себе віддали. |
| 6 | 18 | А звільнившися від гріха, стали рабами праведности. |
| 6 | 19 | Говорю я по-людському, через неміч вашого тіла. Бо як ви віддавали були члени ваші за рабів нечистості й беззаконню на беззаконня, так тепер віддайте члени ваші за рабів праведности на освячення. |
| 6 | 20 | Бо коли були ви рабами гріха, то були вільні від праведности. |
| 6 | 21 | Який же плід ви мали тоді? Такі речі, що ними соромитесь тепер, бо кінець їх то смерть. |
| 6 | 22 | А тепер, звільнившися від гріха й ставши рабами Богові, маєте плід ваш на освячення, а кінець життя вічне. |
| 6 | 23 | Бо заплата за гріх смерть, а дар Божий вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім! |
| 7 | 1 | ¶ Чи ви не знаєте, браття, бо говорю тим, хто знає Закона, що Закон панує над людиною, поки вона живе? |
| 7 | 2 | Бо заміжня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка. |
| 7 | 3 | Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане дружиною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Закону, і не буде перелюбницею, якщо стане за дружину іншому чоловікові. |
| 7 | 4 | Так, мої браття, і ви вмерли для Закону через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові. |
| 7 | 5 | Бо коли ми жили за тілом, то пристрасті гріховні, що походять від Закону, діяли в наших членах, щоб приносити плід смерти. |
| 7 | 6 | А тепер ми звільнились від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обновленням духа, а не старістю букви. |
| 7 | 7 | ¶ Що ж скажемо? Чи Закон то гріх? Зовсім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Закон, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: Не пожадай. |
| 7 | 8 | Але гріх, узявши привід від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий. |
| 7 | 9 | А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив, |
| 7 | 10 | а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть, |
| 7 | 11 | бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертвив. |
| 7 | 12 | Тому то Закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра. |
| 7 | 13 | Тож чи добре стало мені смертю? Зовсім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став міцно грішний через заповідь. |
| 7 | 14 | ¶ Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх. |
| 7 | 15 | Бо що я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю. |
| 7 | 16 | А коли роблю те, чого я не хочу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий, |
| 7 | 17 | а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені. |
| 7 | 18 | Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу. |
| 7 | 19 | Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню. |
| 7 | 20 | Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені. |
| 7 | 21 | Тож знаходжу закона, коли хочу робити добро, що зло лежить у мені. |
| 7 | 22 | Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком, |
| 7 | 23 | та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх. |
| 7 | 24 | Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти? |
| 7 | 25 | Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому то я сам служу розумом Законові Божому, але тілом закону гріховному... |
| 8 | 1 | ¶ Тож немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом, |
| 8 | 2 | бо закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерти. |
| 8 | 3 | Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі, |
| 8 | 4 | щоб виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом. |
| 8 | 5 | Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом про духовне. |
| 8 | 6 | Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна життя та мир, |
| 8 | 7 | думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може. |
| 8 | 8 | І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові. |
| 8 | 9 | А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його. |
| 8 | 10 | ¶ А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність. |
| 8 | 11 | А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас. |
| 8 | 12 | Тому то, браття, ми не боржники тіла, щоб жити за тілом; |
| 8 | 13 | бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити. |
| 8 | 14 | Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі; |
| 8 | 15 | бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче! |
| 8 | 16 | Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі. |
| 8 | 17 | ¶ А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись. |
| 8 | 18 | Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас. |
| 8 | 19 | Бо чекання створіння очікує з'явлення синів Божих, |
| 8 | 20 | бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії, |
| 8 | 21 | що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих. |
| 8 | 22 | Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі. |
| 8 | 23 | Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла. |
| 8 | 24 | Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся? |
| 8 | 25 | А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю. |
| 8 | 26 | ¶ Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями. |
| 8 | 27 | А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих. |
| 8 | 28 | І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре. |
| 8 | 29 | ¶ Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами. |
| 8 | 30 | А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив. |
| 8 | 31 | ¶ Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас? |
| 8 | 32 | Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього? |
| 8 | 33 | Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує. |
| 8 | 34 | Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас. |
| 8 | 35 | Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? |
| 8 | 36 | Як написано: За Тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення. |
| 8 | 37 | Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив. |
| 8 | 38 | Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, |
| 8 | 39 | ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім! |
| 9 | 1 | ¶ Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого, |
| 9 | 2 | що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого! |
| 9 | 3 | Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом; |
| 9 | 4 | вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці, |
| 9 | 5 | що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь. |
| 9 | 6 | ¶ Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля, |
| 9 | 7 | і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі. |
| 9 | 8 | Цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння. |
| 9 | 9 | А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари. |
| 9 | 10 | І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака, |
| 9 | 11 | бо коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні |
| 9 | 12 | не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому, |
| 9 | 13 | як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів. |
| 9 | 14 | ¶ Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні! |
| 9 | 15 | Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись. |
| 9 | 16 | Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує. |
| 9 | 17 | Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення. |
| 9 | 18 | Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує. |
| 9 | 19 | А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його? |
| 9 | 20 | Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так? |
| 9 | 21 | Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть? |
| 9 | 22 | Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль, |
| 9 | 23 | і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу, |
| 9 | 24 | на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган. |
| 9 | 25 | ¶ Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою, |
| 9 | 26 | і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого! |
| 9 | 27 | А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться, |
| 9 | 28 | бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі! |
| 9 | 29 | І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри! |
| 9 | 30 | ¶ Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри, |
| 9 | 31 | а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности. |
| 9 | 32 | Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання, |
| 9 | 33 | як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться! |
| 10 | 1 | ¶ Браття, бажання мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасіння. |
| 10 | 2 | Бо я свідчу їм, що вони мають ревність про Бога, але не за розумом. |
| 10 | 3 | Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій. |
| 10 | 4 | Бо кінець Закону Христос на праведність кожному, хто вірує. |
| 10 | 5 | Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що людина, яка його виконує, буде ним жити. |
| 10 | 6 | А про праведність, що від віри, говорить так: Не кажи в своїм серці: Хто вийде на небо? цебто звести додолу Христа, |
| 10 | 7 | або: Хто зійде в безодню? цебто вивести з мертвих Христа. |
| 10 | 8 | Але що каже ще? Близько тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм, цебто слово віри, що його проповідуємо. |
| 10 | 9 | Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, |
| 10 | 10 | бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння. |
| 10 | 11 | Каже бо Писання: Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений. |
| 10 | 12 | ¶ Бо нема різниці поміж юдеєм та гелленом, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його. |
| 10 | 13 | Бо кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений. |
| 10 | 14 | Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? |
| 10 | 15 | І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра. |
| 10 | 16 | Але не всі послухались Євангелії. Бо Ісая каже: Господи, хто повірив тому, що почув був від нас? |
| 10 | 17 | Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове. |
| 10 | 18 | Та кажу: Чи не чули вони? Отож: По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова в кінці світу! |
| 10 | 19 | Але кажу: Чи Ізраїль не знав? Перший Мойсей говорить: Я викличу заздрість у вас ненародом, роздражню вас нерозумним народом. |
| 10 | 20 | А Ісая сміливо говорить: Знайшли Мене ті, хто Мене не шукав, відкрився Я тим, хто не питався про Мене! |
| 10 | 21 | А про Ізраїля каже: Я руки Свої цілий день простягав до людей неслухняних і суперечних! |
| 11 | 1 | ¶ Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени. |
| 11 | 2 | Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що говорить Писання, де про Іллю, як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи: |
| 11 | 3 | Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої жертівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі. |
| 11 | 4 | Та що каже йому Божа відповідь: Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваалом колін не схилили. |
| 11 | 5 | Також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті. |
| 11 | 6 | А коли за благодаттю, то не з учинків, інакше благодать не була б благодаттю. А коли з учинків, то це більше не благодать, інакше вчинок не є вже вчинок. |
| 11 | 7 | Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи, |
| 11 | 8 | як написано: Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня. |
| 11 | 9 | А Давид каже: Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату; |
| 11 | 10 | нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній! |
| 11 | 11 | Тож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них. |
| 11 | 12 | А коли їхній занепад багатство для світу, а їхнє упокорення багатство поганам, скільки ж більш повнота їхня? |
| 11 | 13 | Кажу бо я вам, поганам: через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу, |
| 11 | 14 | може як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них. |
| 11 | 15 | Коли ж відкинення їх то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з мертвих? |
| 11 | 16 | А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе. |
| 11 | 17 | Коли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня, |
| 11 | 18 | то не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе. |
| 11 | 19 | Отже скажеш: Галузки відломилися, щоб я прищепився. |
| 11 | 20 | Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся. |
| 11 | 21 | Бо коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує! |
| 11 | 22 | Отже, бач добрість і суворість Божу, на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий. |
| 11 | 23 | Та й вони, коли не зостануться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити. |
| 11 | 24 | Бо коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки? |
| 11 | 25 | Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган, |
| 11 | 26 | і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова, |
| 11 | 27 | і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні! |
| 11 | 28 | Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців. |
| 11 | 29 | Бо дари й покликання Божі невідмінні. |
| 11 | 30 | Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух, |
| 11 | 31 | так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані. |
| 11 | 32 | Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх. |
| 11 | 33 | ¶ О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його! |
| 11 | 34 | Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому? |
| 11 | 35 | Або хто давніш Йому дав, і йому буде віддано? |
| 11 | 36 | Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь. |
| 12 | 1 | ¶ Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, |
| 12 | 2 | і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість. |
| 12 | 3 | Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив. |
| 12 | 4 | Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове діяння, |
| 12 | 5 | так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один одному члени. |
| 12 | 6 | І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам: коли пророцтво то виконуй його в міру віри, |
| 12 | 7 | а коли служіння будь на служіння, коли вчитель на навчання, |
| 12 | 8 | коли втішитель на потішання, хто подає у простоті, хто головує то з пильністю, хто милосердствує то з привітністю! |
| 12 | 9 | Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло та туліться до доброго! |
| 12 | 10 | Любіть один одного братньою любов'ю; випереджайте один одного пошаною! |
| 12 | 11 | У ревності не лінуйтеся, духом палайте, служіть Господеві, |
| 12 | 12 | тіштесь надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві, |
| 12 | 13 | беріть уділ у потребах святих, будьте гостинні до чужинців! |
| 12 | 14 | Благословляйте тих, хто вас переслідує; благословляйте, а не проклинайте! |
| 12 | 15 | Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче! |
| 12 | 16 | Думайте між собою однаково; не величайтеся, але наслідуйте слухняних; не вважайте за мудрих себе! |
| 12 | 17 | Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добре перед усіма людьми! |
| 12 | 18 | Коли можливо, якщо це залежить від вас, живіть у мирі зо всіма людьми! |
| 12 | 19 | Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. |
| 12 | 20 | Отож, як твій ворог голодний, нагодуй його; як він прагне, напій його, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля йому на голову. |
| 12 | 21 | Не будь переможений злом, але перемагай зло добром! |
| 13 | 1 | ¶ Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога. |
| 13 | 2 | Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе. |
| 13 | 3 | Бо володарі пострах не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї, |
| 13 | 4 | бо володар Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недармо він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві! |
| 13 | 5 | Тому треба коритися не тільки ради страху кари, але й ради сумління. |
| 13 | 6 | Через це ви й податки даєте, бо вони служителі Божі, саме тим завжди зайняті. |
| 13 | 7 | ¶ Тож віддайте належне усім: кому податок податок, кому мито мито, кому страх страх, кому честь честь. |
| 13 | 8 | Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закона. |
| 13 | 9 | Бо заповіді: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй неправдиво, Не пожадай й які інші, вони містяться всі в цьому слові: Люби свого ближнього, як самого себе! |
| 13 | 10 | Любов не чинить зла ближньому, тож любов виконання Закону. |
| 13 | 11 | ¶ І це тому, що знаєте час, що пора нам уже пробудитись від сну. Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували. |
| 13 | 12 | Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла. |
| 13 | 13 | Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п'янстві, не в перелюбі та розпусті, не в сварні та заздрощах, |
| 13 | 14 | але зодягніться Господом Ісусом Христом, а догодження тілу не обертайте на пожадливість! |
| 14 | 1 | ¶ Слабого в вірі приймайте, але не для суперечок про погляди. |
| 14 | 2 | Один бо вірує, що можна їсти все, а немічний споживає ярину. |
| 14 | 3 | Хто їсть, нехай не погорджує тим, хто не їсть. А хто не їсть, нехай не осуджує того, хто їсть, Бог бо прийняв його. |
| 14 | 4 | Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він устоїть, бо має Бог силу поставити його. |
| 14 | 5 | Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання. |
| 14 | 6 | Хто вважає на день, для Господа вважає, а хто не вважає на день, для Господа не вважає. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові. |
| 14 | 7 | Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе. |
| 14 | 8 | Бо коли живемо для Господа живемо, і коли вмираємо для Господа вмираємо. І чи живемо, чи вмираємо ми Господні! |
| 14 | 9 | Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими. |
| 14 | 10 | А ти нащо осуджуєш брата свого? Чи чого ти погорджуєш братом своїм? Бо всі станемо перед судним престолом Божим. |
| 14 | 11 | Бо написано: Я живу, каже Господь, і схилиться кожне коліно передо Мною, і визнає Бога кожен язик! |
| 14 | 12 | Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові. |
| 14 | 13 | Отож, не будемо більше осуджувати один одного, але краще судіть про те, щоб не давати братові спотикання та спокуси. |
| 14 | 14 | Я знаю, і пересвідчений у Господі Ісусі, що нема нічого нечистого в самому собі; тільки коли хто вважає що за нечисте, тому воно нечисте. |
| 14 | 15 | Коли ж через поживу сумує твій брат, то вже не за любов'ю поводишся ти, не губи своєю поживою того, за кого Христос був умер. |
| 14 | 16 | Нехай ваше добре не зневажається. |
| 14 | 17 | Бо Царство Боже не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім. |
| 14 | 18 | Хто цим служить Христові, той Богові милий і шанований поміж людьми. |
| 14 | 19 | Отож, пильнуймо про мир, та про те, що на збудування один одного! |
| 14 | 20 | Не руйнуй діла Божого ради поживи, усе бо чисте, але зле людині, що їсть на спотикання. |
| 14 | 21 | Добре не їсти м'яса, ані пити вина, ані робити такого, від чого брат твій гіршиться, або спокушується, або слабне. |
| 14 | 22 | Ти маєш віру? Май її сам про себе перед Богом. Блаженний той, хто не осуджує самого себе за те, про що випробовується! |
| 14 | 23 | А хто має сумнів, коли їсть, буде осуджений, бо не робить із віри, а що не від віри, те гріх. |
| 15 | 1 | ¶ Ми, сильні, повинні нести слабості безсилих, а не собі догоджати. |
| 15 | 2 | Кожен із нас нехай догоджає ближньому на добро для збудування. |
| 15 | 3 | Бо й Христос не Собі догоджав, але як написано: Зневаги тих, хто Тебе зневажає, упали на Мене. |
| 15 | 4 | А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію. |
| 15 | 5 | ¶ А Бог терпеливости й потіхи нехай дасть вам бути однодумними між собою за Христом Ісусом, |
| 15 | 6 | щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа. |
| 15 | 7 | ¶ Приймайте тому один одного, як і Христос прийняв нас до Божої слави. |
| 15 | 8 | Кажу ж, що Христос для обрізаних став за служку ради Божої правди, щоб отцям потвердити обітниці, |
| 15 | 9 | а для поган щоб славили Бога за милосердя, як написано: Тому я хвалитиму Тебе, Господи, серед поган, і Ім'я Твоє буду виспівувати! |
| 15 | 10 | І ще каже: Тіштесь, погани, з народом Його! |
| 15 | 11 | І ще: Хваліть, усі погани, Господа, виславляйте Його, усі люди! |
| 15 | 12 | І ще каже Ісая: Буде корінь Єссеїв, що постане, щоб панувати над поганами, погани на Нього надіятись будуть! |
| 15 | 13 | ¶ Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого! |
| 15 | 14 | ¶ І я про вас сам пересвідчений, браття мої, що й самі ви повні добрости, наповнені всяким знанням, і можете й один одного навчати. |
| 15 | 15 | А писав я вам почасти трохи сміліше, якби вам нагадуючи благодаттю, що дана мені від Бога, |
| 15 | 16 | щоб був я слугою Христа Ісуса між поганами, і виконував святу службу Євангелії Божої, щоб приношення поган стало приємне й освячене Духом Святим. |
| 15 | 17 | ¶ Тож маю я чим похвалитись у Христі Ісусі, щодо Божих речей, |
| 15 | 18 | бо не смію казати того, чого не зробив через мене Христос на послух поган, словом і чином, |
| 15 | 19 | силою ознак і чудес, силою Духа Божого, так що я поширив Євангелію Христову від Єрусалиму й околиць аж до Ілліріка. |
| 15 | 20 | При тому пильнував я звіщати Євангелію не там, де Христове Ім'я було знане, щоб не будувати на основі чужій, |
| 15 | 21 | але як написано: Кому не звіщалось про Нього, побачать, і ті, хто не чув, зрозуміють! |
| 15 | 22 | ¶ Тому часто я мав перешкоди, щоб прибути до вас. |
| 15 | 23 | А тепер, не маючи більше місця в країнах оцих, але з давніх літ мавши бажання прибути до вас, |
| 15 | 24 | коли тільки піду до Еспанії, прибуду до вас. Бо маю надію, як буду проходити, побачити вас, і що ви проведете мене туди, коли перше почасти матиму я задоволення з вами побути. |
| 15 | 25 | А тепер я йду до Єрусалиму послужити святим, |
| 15 | 26 | бо Македонія й Ахая визнали за добре подати деяку поміч незаможним святим, що в Єрусалимі живуть. |
| 15 | 27 | Бо визнали за добре, та й боржники вони їхні. Бо коли погани стали спільниками в їх духовнім, то повинні й у тілеснім послужити їм. |
| 15 | 28 | Як це докінчу та достачу їм плід цей, тоді через ваше місто я піду до Еспанії. |
| 15 | 29 | І знаю, що коли прийду до вас, то прийду в повноті Христового благословення. |
| 15 | 30 | ¶ Благаю ж вас, браття, Господом нашим Ісусом Христом і любов'ю Духа, помагайте мені в молитвах за мене до Бога, |
| 15 | 31 | щоб мені визволитися від неслухняних в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі була приємна святим, |
| 15 | 32 | щоб із волі Божої з радістю прийти до вас і відпочити з вами! |
| 15 | 33 | А Бог миру нехай буде зо всіма вами. Амінь. |
| 16 | 1 | ¶ Поручаю ж вам сестру нашу Фіву, служебницю Церкви в Кенхреях, |
| 16 | 2 | щоб ви прийняли її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, у якій речі буде вона чого потребувати від вас, бо й вона опікунка була багатьом і самому мені. |
| 16 | 3 | Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі, |
| 16 | 4 | що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви з поган, і їхню домашню Церкву. |
| 16 | 5 | Вітайте улюбленого мого Епенета, він первісток Ахаї для Христа. |
| 16 | 6 | Вітайте Марію, що напрацювалася багато для вас. |
| 16 | 7 | Вітайте Андроніка й Юнія, родичів моїх і співв'язнів моїх, що славні вони між апостолами, що й у Христі були перше мене. |
| 16 | 8 | Вітайте Амплія, мого улюбленого в Господі. |
| 16 | 9 | Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі, і улюбленого мого Стахія. |
| 16 | 10 | Вітайте Апеллеса, випробуваного в Христі. Вітайте Аристовулових. |
| 16 | 11 | Вітайте мого родича Іродіона. Вітайте Наркисових, що в Господі. |
| 16 | 12 | Вітайте Трифену й Трифосу, що працюють у Господі. Вітайте улюблену Персиду, що багато попрацювала в Господі. |
| 16 | 13 | Вітайте вибраного в Господі Руфа, і матір його та мою. |
| 16 | 14 | Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія і братів, що з ними. |
| 16 | 15 | Вітайте Філолога та Юлію, Нірея й сестру його, і Олімпіяна, і всіх святих, що з ними. |
| 16 | 16 | Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас усі Церкви Христові! |
| 16 | 17 | ¶ Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх, |
| 16 | 18 | бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних. |
| 16 | 19 | Ваша ж слухняність дійшла до всіх. І я тішусь за вас, але хочу, щоб були ви мудрі в доброму, а прості в злому. |
| 16 | 20 | А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь. |
| 16 | 21 | ¶ Вітає вас мій співробітник Тимофій, і Лукій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі. |
| 16 | 22 | Вітаю вас у Господі й я, Тертій, що цього листа написав. |
| 16 | 23 | Вітає вас Гай, гостинний для мене й цілої Церкви. Вітає вас міський доморядник Ераст і брат Кварт. |
| 16 | 24 | Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь. |
| 16 | 25 | ¶ А Тому, хто може поставити вас міцно згідно з моєю Євангелією й проповіддю Ісуса Христа, за об'явленням таємниці, що від вічних часів була замовчана, |
| 16 | 26 | а тепер виявлена, і через пророцькі писання, з наказу вічного Бога, на послух вірі по всіх народах провіщена, |
| 16 | 27 | єдиному мудрому Богові, через Ісуса Христа, слава навіки! Амінь. |