Share this page:  
 

Multilingual Scriptures

(Compare books in 2 different language versions of your choice)

Comparison Search:

Select Language version and font:
You can only select max. of two versions.
Book:
Chapter:
Verse:
---------
From: To:

Free Search:

Select Language version and font:
Enter search text:

Multilingual Scriptures Home » Ukrainian Bible » John

Ukrainian Bible
Chapter # Verse # Verse Detail
11¶ Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.
12Воно в Бога було споконвіку.
13Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього.
14І життя було в Нім, а життя було Світлом людей.
15¶ А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його.
16Був один чоловік, що від Бога був посланий, йому ймення Іван.
17Він прийшов на свідоцтво, щоб засвідчити про Світло, щоб повірили всі через нього.
18Він тим Світлом не був, але свідчити мав він про Світло.
19Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ.
110Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його.
111До свого Воно прибуло, та свої відцурались Його.
112А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його,
113що не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога.
114І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця.
115¶ Іван свідчить про Нього, і кликав, говорячи: Це був Той, що про Нього казав я: Той, Хто прийде за мною, існував передо мною, бо був перше, ніж я.
116А з Його повноти ми одержали всі, а то благодать на благодать.
117Закон бо через Мойсея був даний, а благодать та правда з'явилися через Ісуса Христа.
118Ніхто Бога ніколи не бачив, Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був.
119¶ А це ось свідоцтво Іванове, як юдеї послали були з Єрусалиму священиків та Левитів, щоб спитали його: Хто ти такий?
120І він визнав, і не зрікся, а визнав: Я не Христос.
121І запитали його: А хто ж? Чи Ілля? І відказує: Ні! Чи пророк? І дав відповідь: Ні!
122Сказали ж йому: Хто ж ти такий? щоб дати відповідь тим, хто послав нас. Що ти кажеш про себе самого?
123Відказав: Я голос того, хто кличе: В пустині рівняйте дорогу Господню, як Ісая пророк заповів.
124Посланці ж із фарисеїв були.
125І вони запитали його та сказали йому: Для чого ж ти христиш, коли ти не Христос, ні Ілля, ні пророк?
126Відповів їм Іван, промовляючи: Я водою хрищу, а між вами стоїть, що Його ви не знаєте.
127Він Той, Хто за мною йде, Хто до мене був, Кому розв'язати ремінця від узуття Його я негідний.
128Це в Віфанії діялося, на тім боці Йордану, де христив був Іван.
129¶ Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!
130Це Той, що про Нього казав я: За мною йде Муж, що передо мною Він був, бо був перше, ніж я.
131І не знав я Його; та для того прийшов я, христивши водою, щоб Ізраїлеві Він з'явився.
132І свідчив Іван, промовляючи: Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому.
133І не знав я Його, але Той, Хто христити водою послав мене, мені оповів: Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, це Той, Хто христитиме Духом Святим.
134І я бачив, і засвідчив, що Він Божий Син!
135Наступного дня стояв знову Іван та двоє з учнів його.
136І, поглянувши на Ісуса, що проходив, Він сказав: Ото Агнець Божий!
137¶ І почули два учні, як він говорив, та й пішли за Ісусом.
138А Ісус обернувся й побачив, що вони йшли за Ним, та й каже до них: Чого ви шукаєте? А вони відказали Йому: Равві перекладене це визначає: Учителю, де Ти живеш?
139Він говорить до них: Ходіть і побачте! Ті пішли та й побачили, де Він жив, і в Нього той день перебули. Було ж коло години десятої.
140А один із тих двох, що чули від Івана та йшли вслід за Ним, був Андрій, брат Симона Петра.
141Він знайшов перше Симона, брата свого, та й говорить до нього: Знайшли ми Месію, що визначає: Христос.
142І привів він його до Ісуса. На нього ж споглянувши, промовив Ісус: Ти Симон, син Йонин; будеш званий ти Кифа, що визначає: скеля.
143¶ Наступного дня захотів Він піти в Галілею. І знайшов Він Пилипа та й каже йому: Іди за Мною!
144А Пилип із Віфсаїди походив, із міста Андрія й Петра.
145Пилип Нафанаїла знаходить та й каже йому: Ми знайшли Того, що про Нього писав був Мойсей у Законі й Пророки, Ісуса, сина Йосипового, із Назарету.
146І сказав йому Нафанаїл: Та хіба ж може бути з Назарету що добре? Пилип йому каже: Прийди та побач.
147Ісус, угледівши Нафанаїла, що до Нього йде, говорить про нього: Ото справді ізраїльтянин, що немає в нім підступу!
148Говорить Йому Нафанаїл: Звідки знаєш мене? Ісус відповів і до нього сказав: Я бачив тебе ще давніш, ніж Пилип тебе кликав, як під фіґовим деревом був ти.
149Відповів Йому Нафанаїл: Учителю, Ти Син Божий, Ти Цар Ізраїлів!
150Ісус відповів і до нього сказав: Через те віриш ти, що сказав Я тобі, що під фіґовим деревом бачив тебе? Більш від цього побачиш!
151І Він каже йому: Поправді, поправді кажу вам: Відтепер ви побачите небо відкрите та Анголів Божих, що на Людського Сина підіймаються та спускаються.
21¶ А третього дня весілля справляли в Кані Галілейській, і була там Ісусова мати.
22На весілля запрошений був теж Ісус та учні Його.
23Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: Не мають вина!
24Ісус же відказує їй: Що тобі, жоно, до Мене? Не прийшла ще година Моя!
25А мати Його до слуг каже: Зробіть усе те, що Він вам скаже!
26Було тут шість камінних посудин на воду, що стояли для очищення юдейського, що відер по дві чи по три вміщали.
27Ісус каже до слуг: Наповніть водою посудини. І їх поналивали вщерть.
28І Він каже до них: Тепер зачерпніть, і занесіть до весільного старости. І занесли.
29Як весільний же староста скуштував воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, знали ж слуги, що води наливали, то староста кличе тоді молодого
210та й каже йому: Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг...
211Такий початок чудам зробив Ісус у Кані Галілейській, і виявив славу Свою. І ввірували в Нього учні Його.
212¶ Після цього відправивсь Він Сам, і мати Його, і брати Його, і Його учні до Капернауму, і там перебули небагато днів.
213А зближалася Пасха юдейська, і до Єрусалиму подався Ісус.
214І знайшов Він, що продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міняльники.
215І, зробивши бича з мотузків, Він вигнав із храму всіх, вівці й воли, а міняльникам гроші розсипав, і поперевертав їм столи.
216І сказав продавцям голубів: Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торгового!
217Тоді учні Його згадали, що написано: Ревність до дому Твого з'їдає Мене!
218І обізвались юдеї й сказали Йому: Яке нам знамено покажеш, що Ти можеш робити таке?
219Ісус відповів і промовив до них: Зруйнуйте цей храм, і за три дні Я поставлю його!
220Відказали ж юдеї: Сорок шість літ будувався цей храм, а Ти за три дні поставиш його?
221А Він говорив про храм тіла Свого.
222Коли ж Він із мертвих воскрес, то учні Його згадали, що Він говорив це, і ввірували в Писання та в слово, що сказав був Ісус.
223¶ А як в Єрусалимі Він був у свято Пасхи, то багато-хто ввірували в Його Ймення, побачивши чуда Його, що чинив.
224Але Сам Ісус їм не звірявся, бо Сам знав усіх,
225і потреби не мав, щоб хто свідчив Йому про людину, бо знав Сам, що в людині було.
31¶ Був один чоловік із фарисеїв Никодим на ім'я, начальник юдейський.
32Він до Нього прийшов уночі, та й промовив Йому: Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде.
33Ісус відповів і до нього сказав: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства.
34Никодим Йому каже: Як може людина родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утроби своїй матері знову й родитись?
35Ісус відповів: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже.
36Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух.
37Не дивуйся тому, що сказав Я тобі: Вам необхідно родитись згори.
38Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений.
39Відповів Никодим і до Нього сказав: Як це статися може?
310Ісус відповів і до нього сказав: Ти учитель ізраїльський, то чи ж цього не знаєш?
311Поправді, поправді кажу Я тобі: Ми говоримо те, що ми знаємо, а свідчимо про те, що ми бачили, але свідчення нашого ви не приймаєте.
312Коли Я говорив вам про земне, та не вірите ви, то як же повірите ви, коли Я говоритиму вам про небесне?
313І не сходив на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов, Людський Син, що на небі.
314І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський,
315щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя.
316Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.
317Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся.
318Хто вірує в Нього, не буде засуджений; хто ж не вірує, той вже засуджений, що не повірив в Ім'я Однородженого Сина Божого.
319Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, лихі бо були їхні вчинки!
320Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його.
321А хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились, бо зроблені в Бозі вони.
322¶ По цьому прийшов Ісус та учні Його до країни Юдейської, і з ними Він там проживав та христив.
323А Іван теж христив в Еноні поблизу Салиму, бо було там багато води; і приходили люди й христились,
324бо Іван до в'язниці не був ще посаджений.
325І зчинилось змагання Іванових учнів з юдеями про очищення.
326І прийшли до Івана вони та й сказали йому: Учителю, Той, Хто був із тобою по той бік Йордану, про Якого ти свідчив, ото христить і Він, і до Нього всі йдуть.
327Іван відповів і сказав: Людина нічого приймати не може, як їй з неба не дасться.
328Ви самі мені свідчите, що я говорив: я не Христос, але посланий я перед Ним.
329Хто має заручену, той молодий. А дружко молодого, що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась!
330Він має рости, я ж маліти.
331Хто зверху приходить, Той над усіма. Хто походить із землі, то той земний, і говорить поземному. Хто приходить із неба, Той над усіма,
332і що бачив і чув, те Він свідчить, та свідоцтва Його не приймає ніхто.
333Хто ж прийняв свідоцтво Його, той ствердив тим, що Бог правдивий.
334Бо Кого Бог послав, Той Божі слова промовляє, бо Духа дає Бог без міри.
335Отець любить Сина, і дав усе в Його руку.
336Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить а гнів Божий на нім перебуває.
41¶ Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
42хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,
43Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.
44¶ І потрібно було Самарію Йому переходити.
45Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.
46Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.
47Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!
48Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.
49Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.
410Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.
411Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?
412Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?
413Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.
414А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.
415Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.
416Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.
417Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
418Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.
419Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.
420Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.
421Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.
422Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.
423Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.
424Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.
425Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.
426Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...
427¶ І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?
428Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:
429Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?
430І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.
431Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!
432А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.
433Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?
434Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.
435Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!
436А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.
437Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.
438Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.
439З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!
440А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
441Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
442А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!
443¶ Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.
444Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.
445А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
446Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.
447Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.
448Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!
449Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!
450Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.
451А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.
452А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.
453Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім.
454Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.
51¶ Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.
52А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по-єврейському зветься, що мала п'ять ґанків.
53У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено.
54Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу.
55А був там один чоловік, що тридцять і вісім років був недужим.
56Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: Хочеш бути здоровим?
57Відповів Йому хворий: Пане, я не маю людини, щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить.
58Говорить до нього Ісус: Уставай, візьми ложе своє та й ходи!
59І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє та й ходив. Того ж дня субота була,
510тому то сказали юдеї вздоровленому: Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого.
511А він відповів їм: Хто мене вздоровив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє та й ходи.
512А вони запитали його: Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє та й ходи?
513Та не знав уздоровлений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від народу, що був на тім місці.
514Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!
515Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоровив його, то Ісус.
516І тому зачали юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.
517¶ А Ісус відповів їм: Отець Мій працює аж досі, працюю і Я.
518І тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним.
519Відповів же Ісус і сказав їм: Поправді, поправді кажу вам: Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й Син робить.
520Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались.
521Бо як мертвих Отець воскрешає й оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.
522Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові,
523щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що послав Його.
524Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя.
525Поправді, поправді кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.
526Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.
527І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він Людський Син.
528Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують,
529і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду.
530Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий, не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.
531¶ Коли свідчу про Себе Я Сам, то свідоцтво Моє неправдиве.
532Є Інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідоцтво, яким свідчить про Мене.
533Ви послали були до Івана, і він свідчив про правду.
534Та Я не від людини свідоцтва приймаю, але це говорю, щоб були ви спасені.
535Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли потішитись світлом його.
536Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню, самі свідчать про Мене, що Отець Мене послав!
537Та й Отець, що послав Мене, Сам засвідчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніколи, ані виду Його не бачили.
538Навіть слова Його ви не маєте, щоб у вас перебувало, бо не вірите в Того, Кого Він послав.
539Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене!
540Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.
541Від людей не приймаю Я слави,
542але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.
543Я прийшов у Ймення Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж прийде інший у ймення своє, того приймете ви.
544Як ви можете вірувати, коли славу один від одного приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не прагнете ви?
545Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, є, хто вас винуватити буде, Мойсей, що на нього надієтесь ви!
546Коли б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.
547Якщо писанням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?
61¶ Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського моря.
62А за Ним ішла безліч народу, бо бачили чуда Його, що чинив над недужими.
63Ісус же на гору зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.
64Наближалася ж Пасха, свято юдейське.
65А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: Де ми купимо хліба, щоб вони поживились?
66Він же це говорив, його випробовуючи, бо знав Сам, що Він має робити.
67Пилип Йому відповідь дав: І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав.
68Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона Петра:
69Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві рибі, але що то на безліч таку!
610А Ісус відказав: Скажіть людям сідати! А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.
611А Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.
612І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло.
613І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдцям із п'яти ячних хлібів.
614А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!
615¶ Спостерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору пішов Сам один.
616А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.
617І, ввійшовши до човна, на другий бік моря вони попливли, до Капернауму. І темрява вже наступила була, а Ісус ще до них не приходив.
618Від великого ж вітру, що віяв, хвилювалося море.
619Як вони ж пропливли стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до човна зближається, і їх страх обгорнув...
620Він же каже до них: Це Я, не лякайтесь!
621І хотіли вони взяти до човна Його; та човен зараз пристав до землі, до якої пливли.
622¶ А наступного дня той народ, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого човна, крім одного того, що до нього ввійшли були учні Його, не було, і що до човна не входив Ісус із Своїми учнями, але відпливли самі учні.
623А тим часом із Тіверіяди припливли човни інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.
624Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни посідали самі й прибули до Капернауму, і шукали Ісуса.
625І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: Коли Ти прибув сюди, Учителю?
626Відповів їм Ісус і сказав: Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились.
627Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець.
628¶ Сказали ж до Нього вони: Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі?
629Ісус відповів і сказав їм: Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав.
630А вони відказали Йому: Яке ж знамено Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли Тобі віри? Що Ти робиш?
631Наші отці їли манну в пустині, як написано: Хліб із неба їм дав на поживу.
632А Ісус їм сказав: Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.
633Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові.
634А вони відказали до Нього: Давай, Господи, хліба такого нам завжди!
635Ісус же сказав їм: Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме.
636Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.
637Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.
638Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.
639Оце ж воля Того, Хто послав Мене, щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня.
640Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.
641Тоді стали юдеї ремствувати на Нього, що сказав: Я той хліб, що з неба зійшов.
642І казали вони: хіба Він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?
643А Ісус відповів і промовив до них: Не ремствуйте ви між собою!
644Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня.
645У Пророків написано: І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.
646Це не значить, щоб хтось Отця бачив, тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.
647Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той має.
648Я хліб життя!
649Отці ваші в пустині їли манну, і померли.
650То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає.
651Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам.
652Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: Як же Він може дати нам тіла спожити?
653І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.
654Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.
655Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття.
656Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому.
657Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.
658То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік!
659Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.
660¶ А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: Жорстока це мова! Хто слухати може її?
661А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ремствують, промовив до них: Чи оце вас спокушує?
662А що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був?
663То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя.
664Але є дехто з вас, хто не вірує. Бо Ісус знав спочатку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.
665І сказав Він: Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те.
666Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.
667І сказав Ісус Дванадцятьом: Чи не хочете й ви відійти?
668Відповів Йому Симон Петро: До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного.
669Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого!
670Відповів їм Ісус: Чи не Дванадцятьох Я вас вибрав? Та один із вас диявол...
671Це сказав Він про Юду, сина Симонового, Іскаріота. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьох.
71¶ Після цього Ісус ходив по Галілеї, не хотів бо ходити по Юдеї, бо юдеї шукали нагоди, щоб убити Його.
72А надходило свято юдейське Кучки.
73І сказали до Нього брати Його: Піди звідси, і йди до Юдеї, щоб і учні Твої побачили вчинки Твої, що Ти робиш.
74Тайкома бо не робить нічого ніхто, але сам прагне бути відомий. Коли Ти таке чиниш, то з'яви Себе світові.
75Бо не вірували в Нього навіть брати Його!
76А Ісус промовляє до них: Не настав ще Мій час, але завжди готовий час ваш.
77Вас ненавидіти світ не може, а Мене він ненавидить, бо Я свідчу про нього, що діла його злі.
78Ідіть на це свято, Я ж іще не піду на це свято, бо не виповнився ще Мій час.
79Це сказавши до них, Він зоставсь у Галілеї.
710Коли ж вийшли на свято брати Його, тоді й Сам Він пішов, не відкрито, але ніби потай.
711А юдеї за свята шукали Його та питали: Де Він?
712І поголоска велика про Нього в народі була. Одні говорили: Він добрий, а інші казали: Ні, Він зводить з дороги народ...
713Та відкрито про Нього ніхто не казав, бо боялись юдеїв.
714¶ У половині вже свята Ісус у храм увійшов і навчав.
715І дивувались юдеї й казали: Як Він знає Писання, не вчившись?
716Відповів їм Ісус і сказав: Наука Моя не Моя, а Того, Хто послав Мене.
717Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я.
718Хто говорить від себе самого, той власної слави шукає, а Хто слави шукає Того, Хто послав Його, Той правдивий, і в Ньому неправди нема.
719Чи ж Закона вам дав не Мойсей? Та ніхто з вас Закона того не виконує. Нащо хочете вбити Мене?
720Народ відповів: Чи Ти демона маєш? Хто Тебе хоче вбити?
721Ісус відповів і сказав їм: Одне діло зробив Я, і всі ви дивуєтесь.
722Через це Мойсей дав обрізання вам, не тому, що воно від Мойсея, але від отців, та ви й у суботу обрізуєте чоловіка.
723Коли ж чоловік у суботу приймає обрізання, щоб Закону Мойсеєвого не порушити, чого ж ремствуєте ви на Мене, що Я всю людину в суботу вздоровив?
724Не судіть за обличчям, але суд справедливий чиніть!
725Дехто ж з єрусалимлян казали: Хіба це не Той, що Його шукають убити?
726Бо говорить відкрито ось Він, і нічого не кажуть Йому. Чи то справді дізналися старші, що Він дійсно Христос?
727Та ми знаєм Цього, звідки Він. Про Христа ж, коли прийде, ніхто знати не буде, звідки Він.
728І скликнув у храмі Ісус, навчаючи й кажучи: І Мене знаєте ви, і знаєте, звідки Я. А Я не прийшов Сам від Себе; правдивий же Той, Хто послав Мене, що Його ви не знаєте.
729Я знаю Його, Я бо від Нього, і послав Мене Він!
730Тож шукали вони, щоб схопити Його, та ніхто не наклав рук на Нього, бо то ще не настала година Його.
731А багато з народу в Нього ввірували та казали: Коли прийде Христос, чи ж Він чуда чинитиме більші, як чинить Оцей?
732Фарисеї прочули такі поголоски про Нього в народі. Тоді первосвященики та фарисеї послали свою службу, щоб схопити Його.
733Ісус же сказав: Ще недовго побуду Я з вами, та й до Того піду, Хто послав Мене.
734Ви будете шукати Мене, і не знайдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете...
735Тоді говорили юдеї між собою: Куди це Він хоче йти, що не знайдемо Його? Чи не хоче йти до виселенців між греки, та й греків навчати?
736Що за слово, яке Він сказав: Ви будете шукати Мене, і не знайдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете?
737¶ А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п'є!
738Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його.
739Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було бо ще Духа на них, не був бо Ісус ще прославлений.
740А багато з народу, почувши слова ті, казали: Він справді пророк!
741Інші казали: Він Христос. А ще інші казали: Хіба прийде Христос із Галілеї?
742Чи ж не каже Писання, що Христос прийде з роду Давидового, і з села Віфлеєму, звідкіля був Давид?
743Так повстала незгода в народі з-за Нього.
744А декотрі з них мали замір схопити Його, та ніхто не поклав рук на Нього.
745¶ І вернулася служба до первосвящеників та фарисеїв, а ті їх запитали: Чому не привели ви Його?
746Відказала та служба: Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік...
747А їм відповіли фарисеї: Чи й вас із дороги не зведено?
748Хіба хто з старших або з фарисеїв увірував у Нього?
749Та проклятий народ, що не знає Закону!
750Говорить до них Никодим, що приходив до Нього вночі, і що був один із них:
751Хіба судить Закон наш людину, як перше її не вислухає, і не дізнається, що вона робить?
752Йому відповіли та сказали вони: Чи й ти не з Галілеї? Досліди та побач, що не прийде Пророк із Галілеї.
753І до дому свого пішов кожен.
81¶ Ісус же на гору Оливну пішов.
82А над ранком прийшов знов у храм, і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.
83І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її,
84та й говорять Йому: Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу...
85Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш?
86Це ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем...
87А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!...
88І Він знов нахилився додолу, і писав по землі...
89А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині...
810І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив?
811А вона відказала: Ніхто, Господи... І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!
812¶ І знову Ісус промовляв до них, кажучи: Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя.
813Фарисеї ж Йому відказали: Ти Сам свідчиш про Себе, тим свідоцтво Твоє неправдиве.
814Відповів і сказав їм Ісус: Хоч і свідчу про Себе Я Сам, та правдиве свідоцтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не відаєте, відкіля Я приходжу, і куди Я йду.
815Ви за тілом судите, Я не суджу нікого.
816А коли Я суджу, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!
817Та й у вашім Законі написано, що свідчення двох чоловіків правдиве.
818Я Сам свідчу про Себе Самого, і свідчить про Мене Отець, що послав Він Мене.
819І сказали до Нього вони: Де Отець Твій? Ісус відповів: Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б.
820Ці слова Він казав при скарбниці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопив Його, бо то ще не настала година Його...
821¶ І сказав Він їм знову: Я відходжу, ви ж шукати Мене будете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете...
822А юдеї казали: Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибути не можете?
823І сказав Він до них: Ви від долу, Я звисока, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.
824Тому Я сказав вам, що помрете в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помрете в своїх гріхах.
825А вони запитали Його: Хто Ти такий? І Ісус відказав їм: Той, Хто спочатку, як і говорю Я до вас.
826Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю, що від Нього почув.
827Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.
828Тож Ісус їм сказав: Коли ви підіймете Людського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не дію, але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив.
829А Той, Хто послав Мене, перебуває зо Мною; Отець не зоставив Самого Мене, бо Я завжди чиню, що Йому до вподоби.
830Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.
831¶ Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете,
832і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!
833Вони відказали Йому: Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: Ви станете вільні?
834Відповів їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха.
835І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.
836Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.
837Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподіяти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.
838¶ Я те говорю, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в батька свого.
839Сказали вони Йому в відповідь: Наш отець Авраам. Відказав їм Ісус: Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла Авраамові.
840А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.
841Ви робите діла батька свого. Вони ж відказали Йому: Не родилися ми від перелюбу, одного ми маєм Отця то Бога.
842А Ісус їм сказав: Якби Бог був Отець ваш, ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.
843Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого.
844Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді.
845А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу.
846¶ Хто з вас може Мені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чом Мені ви не вірите?
847Хто від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога.
848Відізвались юдеї й сказали Йому: Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самарянин і демона маєш?
849Ісус відповів: Не маю Я демона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажаєте.
850Не шукаю ж Я власної слави, є Такий, Хто шукає та судить.
851¶ Поправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік!
852І сказали до Нього юдеї: Тепер ми дізнались, що демона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.
853Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Самого Себе?
854Ісус відповів: Як Я славлю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.
855І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу, що не знаю Його, буду неправдомовець, подібний до вас. Та Я знаю Його, і слово Його зберігаю.
856Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився.
857А юдеї ж до Нього сказали: Ти й п'ятидесяти років не маєш іще, і Авраама Ти бачив?
858Ісус їм відказав: Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є.
859І схопили каміння вони, щоб кинути на Нього. Та сховався Ісус, і з храму пішов.
91¶ А коли Він проходив, побачив чоловіка, що сліпим був з народження.
92І спитали Його учні Його, говорячи: Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?
93Ісус відповів: Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з'явились на ньому.
94Ми мусимо виконувати діла Того, Хто послав Мене, аж поки є день. Надходить он ніч, коли жаден нічого не зможе виконувати.
95Доки Я в світі, Я Світло для світу.
96Промовивши це, Він сплюнув на землю, і з слини грязиво зробив, і очі сліпому помазав грязивом,
97і до нього промовив: Піди, умийся в ставку Сілоам визначає це Посланий. Тож пішов той і вмився, і вернувся видющим...
98¶ А сусіди та ті, що бачили перше його, як був він сліпий, говорили: Чи ж не той це, що сидів та просив?
99Говорили одні, що це він, а інші казали: Ні, подібний до нього. А він відказав: Це я!
910І питали його: Як же очі відкрились тобі?
911А той оповідав: Чоловік, що Його звуть Ісусом, грязиво зробив, і очі помазав мені, і до мене сказав: Піди в Сілоам та й умийся. Я ж пішов та й умився, і став бачити.
912І сказали до нього: Де Він? Відказує той: Я не знаю.
913¶ Ведуть тоді до фарисеїв того, що був перше незрячий.
914А була то субота, як грязиво Ісус учинив і відкрив йому очі.
915І знов запитали його й фарисеї, як видющим він став. А він розповів їм: Грязиво поклав Він на очі мені, а я вмився, та й бачу.
916Тоді деякі з фарисеїв казали: Не від Бога Оцей Чоловік, бо суботи не держить. А інші казали: Як же чуда такі може грішна людина чинити? І незгода між ними була.
917Тому знову говорять сліпому: Що ти кажеш про Нього, коли очі відкрив Він тобі? А той відказав: Він Пророк!
918Юдеї проте йому не повірили, що незрячим він був і прозрів, аж поки не покликано батьків того прозрілого.
919І запитали їх, кажучи: Чи ваш оце син, про якого ви кажете, ніби родився сліпим? Як же він тепер бачить?
920А батьки його відповіли та сказали: Ми знаєм, що цей то наш син, і що він народився сліпим.
921Але як тепер бачить, не знаємо, або хто йому очі відкрив, ми не відаємо. Поспитайте його, він дорослий, хай сам скаже про себе...
922Таке говорили батьки його, бо боялись юдеїв: юдеї бо вже були змовились, як хто за Христа Його визнає, щоб той був відлучений від синагоги.
923Ось тому говорили батьки його: Він дорослий, його поспитайте.
924І покликали вдруге того чоловіка, що був сліпим, і сказали йому: Віддай хвалу Богові. Ми знаємо, що грішний Отой Чоловік.
925Але він відповів: Чи Він грішний не знаю. Одне тільки знаю, що я був сліпим, а тепер бачу!...
926І спитали його: Що тобі Він зробив? Як відкрив тобі очі?
927Відповів він до них: Я вже вам говорив, та не слухали ви. Що бажаєте знову почути? Може й ви Його учнями хочете стати?
928А вони його вилаяли та й сказали: То ти Його учень, а ми учні Мойсеєві.
929Ми знаємо, що Бог говорив до Мойсея, звідки ж узявся Оцей, ми не відаємо.
930Відповів чоловік і сказав їм: То ж воно й дивно, що не знаєте ви, звідки Він, а Він мені очі відкрив!
931Та ми знаємо, що грішників Бог не послухає; хто ж богобійний, і виконує волю Його, того слухає Він.
932Відвіку не чувано, щоб хто очі відкрив був сліпому з народження.
933Коли б не від Бога був Цей, Він нічого не міг би чинити.
934Вони відповіли та й сказали йому: Ти ввесь у гріхах народився, і чи тобі нас учити? І геть його вигнали.
935¶ Дізнався Ісус, що вони того вигнали геть, і, знайшовши його, запитав: Чи віруєш ти в Сина Божого?
936Відповів той, говорячи: Хто ж то, Пане, Такий, щоб я вірував у Нього?
937Промовив до нього Ісус: І ти бачив Його, і Той, Хто говорить з тобою то Він!...
938А він відказав: Я вірую, Господи! І вклонився Йому.
939¶ І промовив Ісус: На суд Я прийшов у цей світ, щоб бачили темні, а видющі щоб стали незрячі.
940І почули це деякі з тих фарисеїв, що були з Ним, та й сказали Йому: Чи ж і ми невидющі?
941Відказав їм Ісус: Якби ви невидющі були, то не мали б гріха; а тепер ви говорите: Бачимо, то й ваш гріх зостається при вас!
101¶ Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник.
102А хто входить дверима, той вівцям пастух.
103Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх.
104А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його.
105За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу.
106Оцю притчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони, про що їм говорив.
107І знову промовив Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що Я двері вівцям.
108Усі, скільки їх перше Мене приходило, то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
109Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде.
1010Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали.
1011Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці.
1012А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить.
1013А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці.
1014Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
1015Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу.
1016Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир!
1017Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його.
1018Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову, Я цю заповідь взяв від Свого Отця.
1019¶ З-за цих слів між юдеями знову незгода знялася.
1020І багато-хто з них говорили: Він демона має, і несамовитий. Чого слухаєте ви Його?
1021Інші казали: Ці слова не того, хто демона має. Хіба демон може очі сліпим відкривати?...
1022¶ Було тоді свято Відновлення в Єрусалимі. Стояла зима.
1023А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґанку.
1024Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: Доки будеш тримати в непевності нас? Якщо Ти Христос, то відкрито скажи нам!
1025Відповів їм Ісус: Я вам був сказав, та не вірите ви. Ті діла, що чиню їх у Ймення Свого Отця, вони свідчать про Мене.
1026Та не вірите ви, не з Моїх бо овець ви.
1027Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть.
1028І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки.
1029Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки.
1030Я й Отець Ми одне!
1031Знов каміння схопили юдеї, щоб укаменувати Його.
1032Відповів їм Ісус: Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, за котрий же з тих учинків хочете Мене каменувати?
1033Юдеї Йому відказали: Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш...
1034Відповів їм Ісус: Хіба не написано в вашім Законі: Я сказав: ви боги?
1035Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було, а Писання не може порушене бути,
1036то Тому, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: Зневажаєш Ти Бога, через те, що сказав Я: Я Син Божий?
1037Коли Я не чиню діл Свого Отця, то не вірте Мені.
1038А коли Я чиню, то хоч ви Мені віри й не ймете, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я ув Отці!
1039¶ Тоді знову шукали вони, щоб схопити Його, але вийшов із рук їхніх Він.
1040І Він знову на той бік Йордану пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебував.
1041І багато до Нього приходили та говорили, що хоч жадного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було.
1042І багато-хто ввірували в Нього там.
111¶ Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.
112А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.
113Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...
114Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.
115А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.
116А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.
117Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.
118Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?
119Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.
1110А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.
1111Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.
1112А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.
1113Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.
1114Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.
1115І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.
1116Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.
1117¶ Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.
1118А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.
1119І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.
1120Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.
1121І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...
1122Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!
1123Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!
1124Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.
1125Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.
1126І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?
1127Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.
1128І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!
1129А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.
1130А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.
1131Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.
1132Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!
1133¶ А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,
1134і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!
1135І закапали сльози Ісусові...
1136А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!
1137А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?
1138Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.
1139Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...
1140Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?
1141І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.
1142Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.
1143І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!
1144І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...
1145¶ І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.
1146А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.
1147Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?
1148Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!
1149А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,
1150і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!
1151А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,
1152і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.
1153Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.
1154І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.
1155Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.
1156І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?
1157А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.
121¶ Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.
122І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.
123А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім!
124І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати:
125Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим?
126А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали.
127І промовив Ісус: Позостав її ти, це вона на день похорону заховала Мені...
128Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!
129А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.
1210А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,
1211бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували.
1212¶ А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,
1213то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів!
1214Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
1215Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому!
1216А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому.
1217Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих.
1218Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.
1219Фарисеї тоді між собою казали: Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!
1220¶ А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени.
1221І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: Ми хочемо, пане, побачити Ісуса.
1222Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.
1223Ісус же їм відповідає, говорячи: Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь.
1224Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе.
1225Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя.
1226Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець.
1227¶ Затривожена зараз душа Моя. І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю...
1228Прослав, Отче, Ім'я Своє! Залунав тоді голос із неба: І прославив, і знову прославлю!
1229А народ, що стояв і почув, говорив: Загреміло! Інші казали: Це Ангол Йому говорив!
1230Ісус відповів і сказав: Не для Мене цей голос лунав, а для вас.
1231Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер.
1232І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну.
1233А Він це говорив, щоб зазначити, якою то смертю Він має померти.
1234А народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий Цей Син Людський?
1235І сказав їм Ісус: Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде...
1236Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали. Промовивши це, Ісус відійшов, і сховався від них.
1237¶ І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,
1238щоб справдилось слово пророка Ісаї, який провіщав: Хто повірив тому, що ми, Господи, чули, а Господнє рамено кому об'явилось?
1239Тому не могли вони вірити, що знову Ісая прорік:
1240Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не навернулись, щоб Я їх уздоровив!
1241Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіщав.
1242¶ Проте багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, щоб не вигнано їх із синагоги.
1243Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.
1244¶ А Ісус підняв голос, та й промовляв: Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.
1245А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.
1246Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався.
1247Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.
1248Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його!
1249Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити.
1250І відаю Я, що Його ота заповідь то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав.
131¶ Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх.
132Під час же вечері, як диявол уже був укинув у серце синові Симона Юді Іскаріотському, щоб він видав Його,
133то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,
134устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника й підперізується.
135Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний.
136І підходить до Симона Петра, а той каже Йому: Ти, Господи, митимеш ноги мені?
137Ісус відказав і промовив йому: Що Я роблю, ти не знаєш тепер, але опісля зрозумієш.
138Говорить до Нього Петро: Ти повік мені ніг не обмиєш! Ісус відповів йому: Коли Я не вмию тебе, ти не матимеш частки зо Мною.
139До Нього проказує Симон Петро: Господи, не самі мої ноги, а й руки та голову!
1310Ісус каже йому: Хто обмитий, тільки ноги обмити потребує, бо він чистий увесь. І ви чисті, та не всі.
1311Бо Він знав Свого зрадника, тому то сказав: Ви чисті не всі.
1312Коли ж пообмивав їхні ноги, і одежу Свою Він надів, засів знову за стіл і промовив до них: Чи знаєте ви, що Я зробив вам?
1313Ви Мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є.
1314А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати.
1315Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.
1316Поправді, поправді кажу вам: Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто вислав його.
1317Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!
1318¶ Не про всіх вас кажу. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збулося Писання: Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту свою!
1319Уже тепер вам кажу, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я.
1320Поправді, поправді кажу вам: Хто приймає Мого посланця, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!
1321Промовивши це, затривожився духом Ісус, і освідчив, говорячи: Поправді, поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене!...
1322І озиралися учні один на одного, непевними бувши, про кого Він каже.
1323При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус.
1324От цьому кивнув Симон Петро та й шепнув: Запитай, хто б то був, що про нього Він каже?
1325І, пригорнувшись до лоня Ісусового, той говорить до Нього: Хто це, Господи?
1326Ісус же відказує: Це той, кому, умочивши, подам Я куска. І, вмочивши куска, подав синові Симона, Юді Іскаріотському!...
1327За тим же куском тоді в нього ввійшов сатана. А Ісус йому каже: Що ти робиш роби швидше...
1328Але жаден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чого сказав Він йому.
1329А тому, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі думали, ніби каже до нього Ісус: Купи, що потрібно на свято для нас, або щоб убогим подав що.
1330А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.
1331¶ Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: Тепер ось прославивсь Син Людський, і в Ньому прославився Бог.
1332Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог прославить у Собі, і зараз прославить Його!
1333Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але як сказав Я юдеям: Куди Я йду, туди ви прибути не можете, те й вам говорю Я тепер.
1334Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!
1335По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою.
1336¶ А Симон Петро Йому каже: Куди, Господи, ідеш Ти? Ісус відповів: Куди Я йду, туди ти тепер іти за Мною не можеш, але потім ти підеш за Мною.
1337Говорить до Нього Петро: Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не можу? За Тебе я душу свою покладу!
1338Ісус відповідає: За Мене покладеш ти душу свою? Поправді, поправді кажу Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене...
141¶ Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте!
142Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас?
143А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви.
144¶ А куди Я йду дорогу ви знаєте.
145Говорить до Нього Хома: Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу?
146Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.
147Коли б то були ви пізнали Мене, ви пізнали були б і Мого Отця. Відтепер Його знаєте ви, і Його бачили.
148Говорить до Нього Пилип: Господи, покажи нам Отця, і вистачить нам!
149Промовляє до нього Ісус: Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: Покажи нам Отця?
1410Чи не віруєш ти, що Я в Отці, а Отець у Мені? Слова, що Я вам говорю, говорю не від Себе, а Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла ті.
1411Повірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені! Коли ж ні, то повірте за вчинки самі.
1412¶ Поправді, поправді кажу вам: Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить, бо Я йду до Отця.
1413І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню, щоб у Сині прославивсь Отець.
1414Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню.
1415¶ Якщо Ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте!
1416І вблагаю Отця Я, і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував,
1417Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він.
1418¶ Я не кину вас сиротами, Я прибуду до вас!
1419Ще недовго, і вже світ Мене не побачить, але ви Мене бачити будете, бо живу Я і ви жити будете!
1420Того дня пізнаєте ви, що в Своїм Я Отці, а ви в Мені, і Я в вас.
1421Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю Його, і об'явлюсь йому Сам.
1422Запитує Юда, не Іскаріотський, Його: Що то, Господи, що Ти нам об'явитися маєш, а не світові?
1423Ісус відповів і до нього сказав: Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього.
1424Хто не любить Мене, той не береже Моїх слів. А слово, що чуєте ви, не Моє, а Отця, що послав Мене.
1425¶ Говорив це Я вам, бувши з вами.
1426Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім'я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив.
1427Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!
1428¶ Чули ви, що Я вам говорив: Я відходжу, і вернуся до вас. Якби ви любили Мене, то ви б тішилися, що Я йду до Отця, бо більший за Мене Отець.
1429І тепер Я сказав вам, передніше, ніж сталося, щоб ви вірували, коли станеться.
1430Небагато вже Я говоритиму з вами, бо надходить князь світу цього, а в Мені він нічого не має,
1431та щоб світ зрозумів, що люблю Я Отця, і як Отець наказав Мені, так роблю. Уставайте, ходім звідсіля!
151¶ Я правдива Виноградина, а Отець Мій Виноградар.
152Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, обчищає її, щоб рясніше родила.
153Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті.
154Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете.
155Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви.
156Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять.
157Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам!
158Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої.
159¶ Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй!
1510Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його.
1511Це Я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість!
1512Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив!
1513Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх.
1514Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую.
1515Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я, бо Я вам об'явив усе те, що почув від Мого Отця.
1516Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався, щоб дав вам Отець, чого тільки попросите в Імення Моє.
1517Це Я вам заповідую, щоб любили один одного ви!
1518¶ Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас.
1519Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить.
1520Пригадайте те слово, яке Я вам сказав: Раб не більший за пана свого. Як Мене переслідували, то й вас переслідувати будуть; як слово Моє зберігали, берегтимуть і ваше.
1521Але все це робитимуть вам за Ім'я Моє, бо не знають Того, хто послав Мене.
1522Коли б Я не прийшов і до них не казав, то не мали б гріха, а тепер вимовки не мають вони за свій гріх.
1523Хто Мене ненавидить, і Мого Отця той ненавидить.
1524Коли б Я серед них не вчинив був тих діл, яких не чинив ніхто інший, то не мали б гріха. Та тепер вони бачили, і зненавиділи і Мене, і Мого Отця.
1525Та щоб справдилось слово, що в їхнім Законі написане: Мене безпідставно зненавиділи!
1526¶ А коли Втішитель прибуде, що Його від Отця Я пошлю вам, Той Дух правди, що походить від Отця, Він засвідчить про Мене.
1527Та засвідчте і ви, бо ви від початку зо Мною.
161¶ Оце Я сказав вам, щоб ви не спокусились.
162Вас виженуть із синагог. Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподіє, то думатиме, ніби службу приносить він Богові!
163А це вам учинять, бо вони не пізнали Отця, ні Мене.
164Але Я це сказав вам, щоб згадали про те, про що говорив був Я вам, як настане година. Цього вам не казав Я спочатку, бо з вами Я був.
165Тепер же до Того Я йду, Хто послав Мене, і ніхто з вас Мене не питає: Куди йдеш?
166Та від того, що це Я сказав вам, серце ваше наповнилось смутком.
167¶ Та Я правду кажу вам: Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його.
168А як прийде, Він світові виявить про гріх, і про правду, і про суд:
169тож про гріх, що не вірують у Мене;
1610а про правду, що Я до Отця Свого йду, і Мене не побачите вже;
1611а про суд, що засуджений князь цього світу.
1612Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести.
1613А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, казатиме, і що має настати, звістить вам.
1614Він прославить Мене, бо Він візьме з Мого та й вам сповістить.
1615Усе, що має Отець, то Моє; через те Я й сказав, що Він візьме з Мого та й вам сповістить.
1616¶ Незабаром, і Мене вже не будете бачити, і знов незабаром і Мене ви побачите, бо Я йду до Отця.
1617А деякі з учнів Його говорили один до одного: Що таке, що сказав Він до нас: Незабаром, і Мене вже не будете бачити, і знов незабаром і Мене ви побачите, та: Я йду до Отця?...
1618Гомоніли також: Що таке, що говорить: Незабаром? Про що каже, не знаємо...
1619Ісус же пізнав, що хочуть поспитати Його, і сказав їм: Чи про це між собою міркуєте ви, що сказав Я: Незабаром, і вже Мене бачити не будете ви, і знов незабаром і Мене ви побачите?
1620Поправді, поправді кажу вам, що ви будете плакати та голосити, а світ буде радіти. Сумувати ви будете, але сум ваш обернеться в радість!
1621Журиться жінка, що родить, бо настала година її. Як дитинку ж породить вона, то вже не пам'ятає терпіння з-за радощів, що людина зродилась на світ...
1622Так сумуєте й ви ось тепер, та побачу вас знову, і серце ваше радітиме, і ніхто радости вашої вам не відійме!
1623¶ Ні про що ж того дня ви Мене не спитаєте. Поправді, поправді кажу вам: Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення, Він дасть вам.
1624Не просили ви досі нічого в Ім'я Моє. Просіть і отримаєте, щоб повна була ваша радість.
1625Оце все Я в притчах до вас говорив. Настає година, коли притчами Я вже не буду до вас промовляти, але явно звіщу про Отця вам.
1626Того дня ви проситимете в Моє Ймення, і Я вам не кажу, що вблагаю Отця Я за вас,
1627бо Отець любить Сам вас за те, що ви полюбили Мене та й увірували, що Я вийшов від Бога.
1628¶ Від Отця вийшов Я, і на світ Я прийшов. І знов покидаю Я світ та й іду до Отця.
1629Його учні відказують: Ось тепер Ти говориш відкрито, і жадної притчі не кажеш.
1630Тепер відаємо ми, що Ти знаєш усе, і потреби не маєш, щоб Тебе хто питав. Тому віруємо, що Ти вийшов від Бога!
1631Ісус їм відповів: Тепер віруєте?
1632Ото настає година, і вже настала, що ви розпорошитесь кожен у власне своє, а Мене ви Самого покинете... Та не Сам Я, бо зо Мною Отець!
1633Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!
171¶ По мові оцій Ісус очі Свої звів до неба й промовив: Прийшла, Отче, година, прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе,
172бо Ти дав Йому владу над тілом усяким, щоб Він дав життя вічне всім їм, яких дав Ти Йому.
173Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його.
174Я прославив Тебе на землі, довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати.
175І тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав.
176¶ Я Ім'я Твоє виявив людям, що Мені Ти із світу їх дав. Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє слово.
177Тепер пізнали вони, що все те, що Ти Мені дав, від Тебе походить,
178бо слова, що дав Ти Мені, Я їм передав, і вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували, що послав Ти Мене.
179Я благаю за них. Не за світ Я благаю, а за тих, кого дав Ти Мені, Твої бо вони!
1710Усе бо Моє то Твоє, а Твоє то Моє, і прославивсь Я в них.
1711¶ І не на світі вже Я, а вони ще на світі, а Я йду до Тебе. Святий Отче, заховай в Ім'я Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були!
1712Коли з ними на світі Я був, Я беріг їх у Ймення Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув, крім призначеного на загибіль, щоб збулося Писання.
1713Тепер же до Тебе Я йду, але це говорю Я на світі, щоб мали вони в собі радість Мою досконалу.
1714Я їм дав Твоє слово, але світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і Я не від світу.
1715Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого.
1716Не від світу вони, як і Я не від світу.
1717¶ Освяти Ти їх правдою! Твоє слово то правда.
1718Як на світ Ти послав Мене, так і Я на світ послав їх.
1719А за них Я посвячую в жертву Самого Себе, щоб освячені правдою стали й вони.
1720¶ Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене,
1721щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав.
1722А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми.
1723Я у них, а Ти у Мені, щоб були досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив.
1724¶ Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, бо Ти полюбив Мене перше закладин світу.
1725Отче Праведний! Хоча не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти.
1726Я ж Ім'я Твоє їм об'явив й об'являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!...
181¶ Промовивши це, Ісус вийшов із учнями Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, до якого ввійшов Він та учні Його.
182Але й Юда, що видав Його, знав те місце, бо там часто збирались Ісус й Його учні.
183Отож Юда, узявши відділ війська та службу від первосвящеників і фарисеїв, приходить туди із смолоскипами, та з ліхтарями, та з зброєю.
184А Ісус, усе відавши, що з Ним статися має, виходить та й каже до них: Кого ви шукаєте?
185Йому відповіли: Ісуса Назарянина. Він говорить до них: Це Я... А стояв із ними й Юда, що видав Його.
186І як тільки сказав їм: Це Я, вони подалися назад, та й на землю попадали...
187І Він знов запитав їх: Кого ви шукаєте? Вони ж відказали: Ісуса Назарянина.
188Ісус відповів: Я сказав вам, що це Я... Отож, як Мене ви шукаєте, то дайте оцим відійти,
189щоб збулося те слово, що Він був сказав: Я не втратив нікого із тих, кого дав Ти Мені.
1810Тоді Симон Петро, меча мавши, його вихопив, і рубонув раба первосвященика, і відтяв праве вухо йому. А рабу на ім'я було Малх.
1811Та промовив Ісус до Петра: Всунь у піхви меча! Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені?
1812Відділ же війська та тисяцький і служба юдейська схопили Ісуса, і зв'язали Його,
1813¶ і повели Його перше до Анни, бо тестем доводивсь Кайяфі, що первосвящеником був того року.
1814Це ж був той Кайяфа, що порадив юдеям, що ліпше померти людині одній за народ.
1815А Симон Петро й інший учень ішли за Ісусом слідом. Той же учень відомий був первосвященикові, і ввійшов у двір первосвящеників із Ісусом.
1816А Петро за ворітьми стояв. Тоді вийшов той учень, що відомий був первосвященикові, і сказав воротарці, і впровадив Петра.
1817І питає Петра воротарка служниця: Ти хіба не з учнів Цього Чоловіка? Той відказує: Ні!
1818А раби й служба, розклавши огонь, стояли та й грілися, бо був холод. І Петро стояв із ними та грівся.
1819А первосвященик спитався Ісуса про учнів Його, і про науку Його.
1820Ісус Йому відповідь дав: Я світові явно казав. Я постійно навчав у синагозі й у храмі, куди всі юдеї збираються, а таємно нічого Я не говорив.
1821Чого ти питаєш Мене? Поспитайся тих, що чули, що Я їм говорив. Отже, знають вони, про що Я говорив.
1822А як Він це сказав, то один із присутньої там служби вдарив Ісуса в щоку, говорячи: То так відповідаєш первосвященикові?
1823Ісус йому відповідь дав: Якщо зле Я сказав, покажи, що то зле; коли ж добре, за що Мене б'єш?
1824І відіслав Його Анна зв'язаним первосвященикові Кайяфі.
1825А Симон Петро стояв, гріючись. І сказали до нього: Чи й ти не з учнів Його? Він відрікся й сказав: Ні!
1826Говорить один із рабів первосвященика, родич тому, що йому Петро вухо відтяв: Чи тебе я не бачив у саду з Ним?
1827І знову відрікся Петро, і заспівав півень хвилі тієї...
1828¶ А Ісуса ведуть від Кайяфи в преторій. Був же ранок. Та вони не ввійшли до преторія, щоб не опоганитись, а щоб їсти пасху.
1829Тоді вийшов Пилат назовні до них і сказав: Яку скаргу приносите ви на Цього Чоловіка?
1830Вони відповіли та й сказали йому: Коли б Цей злочинцем не був, ми б Його тобі не видавали.
1831А Пилат їм сказав: Візьміть Його, та й за вашим Законом судіть Його. Юдеї сказали йому: Нам не вільно нікого вбивати,
1832щоб збулося Ісусове слово, що його Він прорік, зазначаючи, якою то смертю Він має померти.
1833Тоді знову Пилат увійшов у преторій, і покликав Ісуса, і до Нього сказав: Чи Ти Цар Юдейський?
1834Ісус відповів: Чи від себе самого питаєш ти це, чи то інші тобі говорили про Мене?
1835Пилат відповів: Чи ж юдеянин я? Твій народ та первосвященики мені Тебе видали. Що таке Ти вчинив?
1836Ісус відповів: Моє Царство не із світу цього. Якби із цього світу було Моє Царство, то служба Моя воювала б, щоб не виданий був Я юдеям. Та тепер Моє Царство не звідси...
1837Сказав же до Нього Пилат: Так Ти Цар? Ісус відповів: Сам ти кажеш, що Цар Я. Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду. І кожен, хто з правди, той чує Мій голос.
1838Говорить до Нього Пилат: Що є правда? І сказавши оце, до юдеїв знов вийшов, та й каже до них: Не знаходжу Я в Ньому провини ніякої.
1839Та ви маєте звичай, щоб я випустив вам одного на Пасху. Чи хочете отже, відпущу вам Царя Юдейського?
1840Та знову вони зняли крик, вимагаючи: Не Його, а Варавву! А Варавва був злочинець.
191¶ От тоді взяв Ісуса Пилат, та й звелів збичувати Його.
192Вояки ж, сплівши з терну вінка, Йому поклали на голову, та багряницю наділи на Нього,
193і приступали до Нього й казали: Радій, Царю Юдейський! І били по щоках Його...
194Тоді вийшов назовні ізнову Пилат та й говорить до них: Ось Його я виводжу назовні до вас, щоб ви переконались, що провини ніякої в Нім не знаходжу.
195І вийшов назовні Ісус, у терновім вінку та в багрянім плащі. А Пилат до них каже: Оце Чоловік!
196Як зобачили ж Його первосвященики й служба, то закричали, говорячи: Розіпни, розіпни! Пилат каже до них: То візьміть Його ви й розіпніть, бо провини я в Нім не знаходжу!
197Відказали юдеї йому: Ми маємо Закона, а за Законом Він мусить умерти, бо за Божого Сина Себе видавав!
198Як зачув же Пилат оце слово, налякався ще більш,
199і вернувся в преторій ізнову, і питає Ісуса: Звідки Ти? Та Ісус йому відповіді не подав.
1910І каже до Нього Пилат: Не говориш до мене? Хіба ж Ти не знаєш, що маю я владу розп'ясти Тебе, і маю владу Тебе відпустити?
1911Ісус відповів: Надо Мною ти жадної влади не мав би, коли б тобі зверху не дано було; тому більший гріх має той, хто Мене тобі видав...
1912Після цього Пилат намагався пустити Його, та юдеї кричали, говорячи: Якщо Його пустиш, то не кесарів приятель ти! Усякий, хто себе за царя видає, противиться кесареві.
1913Як зачув же Пилат оце слово, то вивів назовні Ісуса, і засів на суддеве сидіння, на місці, що зветься літостротон, по-гебрейському ж гаввата.
1914Був то ж день Приготовлення Пасхи, година була близько шостої. І він каже юдеям: Ось ваш Цар!
1915Та вони закричали: Геть, геть із Ним! Розіпни Його! Пилат каже до них: Царя вашого маю розп'ясти? Первосвященики відповіли: Ми не маєм царя, окрім кесаря!
1916¶ Ось тоді він їм видав Його, щоб розп'ясти... І взяли Ісуса й повели...
1917І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Череповищем зване, по-гебрейському Голгофа.
1918Там Його розп'яли, а з Ним разом двох інших, з одного та з другого боку, а Ісуса всередині.
1919¶ А Пилат написав і написа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: Ісус Назарянин, Цар Юдейський.
1920І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп'ятий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано.
1921Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я Цар Юдейський.
1922Пилат відповів: Що я написав написав!
1923Розп'явши ж Ісуса, вояки взяли одіж Його, та й поділили на чотири частині, по частині для кожного вояка, теж і хітона. А хітон був не шитий, а витканий цілий відверху.
1924Тож сказали один до одного: Не будемо дерти його, але жереба киньмо на нього, кому припаде. Щоб збулося Писання: Поділили одежу Мою між собою, і метнули про шату Мою жеребка. Вояки ж це й зробили...
1925Під хрестом же Ісуса стояли Його мати, і сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.
1926Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: Оце, жоно, твій син!
1927Потім каже до учня: Оце мати твоя! І з тієї години той учень узяв її до себе.
1928Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писання, проказує: Прагну!
1929Тут стояла посудина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом наповнивши, і на тростину її настромивши, піднесли до уст Його.
1930А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: Звершилось!... І, голову схиливши, віддав Свого духа...
1931¶ Був же день Приготовлення, тож юдеї, щоб тіла на хресті не зосталися в суботу, був бо Великдень тієї суботи просили Пилата зламати голінки розп'ятим, і зняти.
1932Тож прийшли вояки й поламали голінки першому й другому, що розп'ятий з Ним був.
1933Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голінок Йому не зламали,
1934та один з вояків списом бока Йому проколов, і зараз витекла звідти кров та вода.
1935І самовидець засвідчив, і правдиве свідоцтво його; і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви.
1936о це сталось тому, щоб збулося Писання: Йому кості ламати не будуть!
1937І знов друге Писання говорить: Дивитися будуть на Того, Кого прокололи.
1938¶ Потім Йосип із Аріматеї, що був учень Ісуса, але потайний, бо боявся юдеїв, став просити Пилата, щоб тіло Ісусове взяти. І дозволив Пилат. Тож прийшов він, і взяв тіло Ісусове.
1939Прибув також і Никодим, що давніше приходив вночі до Ісуса, і смирну приніс, із алоєм помішану, щось літрів із сто.
1940Отож, узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його плащаницею із пахощами, як є звичай ховати в юдеїв.
1941На тім місці, де Він був розп'ятий, знаходився сад, а в саду новий гріб, що в ньому ніколи ніхто не лежав.
1942Тож отут, з-за юдейського дня Приготовлення вони поклали Ісуса, бо поблизу був гріб.
201¶ А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було, прийшла Марія Магдалина до гробу, та й бачить, що камінь від гробу відвалений.
202Тож біжить вона та й прибуває до Симона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його!
203Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гробу пішли.
204Вони ж бігли обидва укупі, але другий той учень попереду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув.
205І, нахилившися, бачить лежить плащаниця... Але він не ввійшов.
206Прибуває і Симон Петро, що слідком за ним біг, і входить до гробу, і плащаницю оглядає, що лежала,
207і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащаницею, але осторонь, згорнена, в іншому місці...
208Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, і ввірував.
209Бо ще не розуміли з Писання вони, що Він має воскреснути з мертвих.
2010І учні вернулися знову до себе.
2011¶ А Марія стояла при гробі назовні та й плакала. Плачучи, нахилилась до гробу.
2012І бачить два Анголи, що в білім сиділи, один у головах, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло...
2013І говорять до неї вони: Чого плачеш ти, жінко? Та відказує їм: Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали...
2014І, сказавши оце, обернулась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус...
2015Промовляє до неї Ісус: Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш? Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, і Його я візьму!
2016Ісус мовить до неї: Маріє! А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: Раббуні! цебто: Учителю мій!
2017Говорить до неї Ісус: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!
2018Іде Марія Магдалина, та й учням звіщає, що бачила Господа, і Він це їй сказав...
2019¶ Того ж дня дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв, з'явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: Мир вам!
2020І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа.
2021Тоді знову сказав їм Ісус: Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!
2022Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого!
2023Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!
2024А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус.
2025Інші ж учні сказали йому: Ми бачили Господа!... А він відказав їм: Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую!
2026¶ За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: Мир вам!
2027Потім каже Хомі: Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!
2028А Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій!
2029Промовляє до нього Ісус: Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!
2030Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.
2031Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його!
211¶ Після цього з'явивсь Ісус знов Своїм учням над морем Тіверіядським. А з'явився отак.
212Укупі були Симон Петро, і Хома, званий Близнюк, і Нафанаїл, із Кани Галілейської, і обидва сини Зеведеєві, і двоє інших із учнів Його.
213Говорить їм Симон Петро: Піду риби вловити. Вони кажуть до нього: І ми підемо з тобою. І пішли вони, і всіли до човна. Та ночі тієї нічого вони не вловили.
214А як ранок настав, то Ісус став над берегом, але учні не знали, що то був Ісус.
215Ісус тоді каже до них: Чи не маєте, діти, якоїсь поживи? Ні, вони відказали.
216А Він їм сказав: Закиньте невода праворуч від човна, то й знайдете! Вони кинули, і вже не могли його витягнути із-за безлічі риби...
217Тоді учень, якого любив був Ісус, говорить Петрові: Це ж Господь!... А Симон Петро, як зачув, що Господь то, накинув на себе одежину, бо він був нагий, та й кинувся в море...
218Інші ж учні, що були недалеко від берега якихсь ліктів із двісті припливли човником, тягнучи невода з рибою.
219А коли вони вийшли на землю, то бачать розложений жар, а на нім рибу й хліб.
2110Ісус каже до них: Принесіть тієї риби, що оце ви вловили!
2111Пішов Симон Петро та й на землю витягнув невода, повного риби великої, сто п'ятдесят три. І хоч стільки було її, не продерся проте невід.
2112Ісус каже до учнів: Ідіть, снідайте! А з учнів ніхто не наважився спитати Його: Хто Ти такий? Бо знали вони, що Господь то...
2113Тож підходить Ісус, бере хліб і дає їм, так само ж і рибу.
2114Це вже втретє з'явився Ісус Своїм учням, як із мертвих воскрес.
2115¶ Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше цих? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси ягнята Мої!
2116І говорить йому Він удруге: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси вівці Мої!
2117Утретє Він каже йому: Симоне, сину Йонин, чи кохаєш Мене? Засмутився Петро, що спитав його втретє: Чи кохаєш Мене? І він каже Йому: Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє до нього Ісус: Паси вівці Мої!
2118Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли був ти молодший, то ти сам підперізувався, і ходив, куди ти бажав. А коли постарієш, свої руки простягнеш, і інший тебе підпереже, і поведе, куди не захочеш...
2119А оце Він сказав, щоб зазначити, якою то смертю той Бога прославить. Сказавши таке, Він говорить йому: Іди за Мною!
2120¶ Обернувся Петро, та й ось бачить, що за ним слідкома йде той учень, якого любив Ісус, який на вечері до лоня Йому був схилився й спитав: Хто, Господи, видасть Тебе?
2121Петро, як побачив того, говорить Ісусові: Господи, цей же що?
2122Промовляє до нього Ісус: Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, що до того тобі? Ти йди за Мною!
2123І це слово рознеслось було між братами, що той учень не вмре. Проте Ісус не сказав йому, що не вмре, а: Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, що до того тобі?
2124Це той учень, що свідчить про це, що й оце написав. І знаємо ми, що правдиве свідоцтво його!
2125Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг! Амінь.