Multilingual Scriptures Home » Ukrainian Bible » Luke
| Ukrainian Bible | ||
| Chapter # | Verse # | Verse Detail |
| 1 | 1 | ¶ Через те, що багато-хто брались складати оповість про справи, які стались між нами, |
| 1 | 2 | як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова, |
| 1 | 3 | тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофіле, |
| 1 | 4 | щоб пізнав ти істоту науки, якої навчився. |
| 1 | 5 | ¶ За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я Захарій, з денної черги Авія, та дружина його із дочок Ааронових, а ім'я їй Єлисавета. |
| 1 | 6 | І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні. |
| 1 | 7 | А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку старого обоє були. |
| 1 | 8 | І ось раз, як у порядку своєї черги він служив перед Богом, |
| 1 | 9 | за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити. |
| 1 | 10 | Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору. |
| 1 | 11 | І з'явивсь йому Ангол Господній, ставши праворуч кадильного жертівника. |
| 1 | 12 | І стривоживсь Захарій, побачивши, і острах на нього напав. |
| 1 | 13 | А Ангол до нього промовив: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван. |
| 1 | 14 | І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато-хто втішаться. |
| 1 | 15 | Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п'янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері. |
| 1 | 16 | І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога. |
| 1 | 17 | І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа. |
| 1 | 18 | І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку... |
| 1 | 19 | А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину. |
| 1 | 20 | І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого! |
| 1 | 21 | А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі. |
| 1 | 22 | Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, і залишився німий... |
| 1 | 23 | І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого. |
| 1 | 24 | А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи: |
| 1 | 25 | Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми! |
| 1 | 26 | ¶ А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я Назарет, |
| 1 | 27 | до діви, що заручена з мужем була, на ім'я йому Йосип, із дому Давидового, а ім'я діві Марія. |
| 1 | 28 | І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами! |
| 1 | 29 | Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання. |
| 1 | 30 | А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла! |
| 1 | 31 | І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. |
| 1 | 32 | Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. |
| 1 | 33 | І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця. |
| 1 | 34 | А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?... |
| 1 | 35 | І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий! |
| 1 | 36 | А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною. |
| 1 | 37 | Бо для Бога нема неможливої жадної речі! |
| 1 | 38 | А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї. |
| 1 | 39 | ¶ Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине. |
| 1 | 40 | І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету. |
| 1 | 41 | Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим, |
| 1 | 42 | і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї! |
| 1 | 43 | І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа? |
| 1 | 44 | Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй! |
| 1 | 45 | Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа! |
| 1 | 46 | А Марія промовила: Величає душа моя Господа, |
| 1 | 47 | і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, |
| 1 | 48 | що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, |
| 1 | 49 | бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе, |
| 1 | 50 | і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його! |
| 1 | 51 | Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого! |
| 1 | 52 | Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, |
| 1 | 53 | удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим! |
| 1 | 54 | Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати, |
| 1 | 55 | як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки! |
| 1 | 56 | І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого. |
| 1 | 57 | ¶ А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила. |
| 1 | 58 | І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею. |
| 1 | 59 | І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій. |
| 1 | 60 | І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван! |
| 1 | 61 | А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім'ям! |
| 1 | 62 | І кивали до батька його, як хотів би назвати його? |
| 1 | 63 | Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались. |
| 1 | 64 | І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога! |
| 1 | 65 | І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все... |
| 1 | 66 | А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?... І Господня рука була з нею. |
| 1 | 67 | ¶ Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати: |
| 1 | 68 | Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій! |
| 1 | 69 | Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги, |
| 1 | 70 | як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх, |
| 1 | 71 | що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників, |
| 1 | 72 | що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт, |
| 1 | 73 | що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому, |
| 1 | 74 | щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому |
| 1 | 75 | у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого. |
| 1 | 76 | Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати, |
| 1 | 77 | щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів, |
| 1 | 78 | через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав, |
| 1 | 79 | щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру! |
| 1 | 80 | А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в пустинях до дня свого з'явлення перед Ізраїлем. |
| 2 | 1 | ¶ І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю. |
| 2 | 2 | Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній. |
| 2 | 3 | І всі йшли записатися, кожен у місто своє. |
| 2 | 4 | Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового, |
| 2 | 5 | щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна. |
| 2 | 6 | І сталось, як були вони там, то настав їй день породити. |
| 2 | 7 | І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них... |
| 2 | 8 | ¶ А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою. |
| 2 | 9 | Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим... |
| 2 | 10 | Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. |
| 2 | 11 | Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. |
| 2 | 12 | А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме. |
| 2 | 13 | І ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: |
| 2 | 14 | Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля! |
| 2 | 15 | І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь. |
| 2 | 16 | І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала. |
| 2 | 17 | А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено. |
| 2 | 18 | І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили... |
| 2 | 19 | А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм. |
| 2 | 20 | Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано. |
| 2 | 21 | ¶ Коли ж виповнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був Ангол назвав, перше ніж Він в утробі зачався. |
| 2 | 22 | А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом, |
| 2 | 23 | як у Законі Господнім написано: Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу, |
| 2 | 24 | і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано, пару горличат або двоє голубенят. |
| 2 | 25 | ¶ І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому. |
| 2 | 26 | І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього. |
| 2 | 27 | І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним, |
| 2 | 28 | тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: |
| 2 | 29 | Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, |
| 2 | 30 | бо побачили очі мої Спасіння Твоє, |
| 2 | 31 | яке Ти приготував перед всіма народами, |
| 2 | 32 | Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля! |
| 2 | 33 | І дивувалися батько Його й мати тим, що про Нього було розповіджене. |
| 2 | 34 | А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання, |
| 2 | 35 | і меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох! |
| 2 | 36 | Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, вона дожила до глибокої старости, живши з мужем сім років від свого дівування, |
| 2 | 37 | удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами. |
| 2 | 38 | І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав. |
| 2 | 39 | А як виконали за Законом Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету. |
| 2 | 40 | А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробувала. |
| 2 | 41 | ¶ А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи. |
| 2 | 42 | І коли мав Він дванадцять років, вони за звичаєм на свято пішли. |
| 2 | 43 | Як дні ж свята скінчились були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лишився, а Йосип та мати Його не знали того. |
| 2 | 44 | Вони думали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж родичами та знайомими. |
| 2 | 45 | Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його. |
| 2 | 46 | І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх. |
| 2 | 47 | Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям. |
| 2 | 48 | І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: Дитино, чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе... |
| 2 | 49 | А Він їм відказав: Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві? |
| 2 | 50 | Та не зрозуміли вони того слова, що Він їм говорив. |
| 2 | 51 | І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний. А мати Його зберігала оці всі слова в своїм серці. |
| 2 | 52 | А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей. |
| 3 | 1 | ¶ У п'ятнадцятий рік панування Тиверія кесаря, коли Понтій Пилат панував над Юдеєю, коли в Галілеї тетрархом був Ірод, а Пилип, його брат, був тетрархом Ітуреї й землі Трахонітської, за тетрарха Лісанія в Авіліні, |
| 3 | 2 | за первосвящеників Анни й Кайяфи було Боже слово в пустині Іванові, сину Захарія. |
| 3 | 3 | І він перейшов усю землю Йорданську, проповідуючи хрищення покаяння для прощення гріхів, |
| 3 | 4 | як написано в книзі пророцтва пророка Ісаї: Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому! |
| 3 | 5 | Нехай кожна долина наповниться, гора ж кожна та пригорок знизиться, що нерівне, нехай випростовується, а дороги вибоїсті стануть гладенькі, |
| 3 | 6 | і кожна людина побачить Боже спасіння! |
| 3 | 7 | А Іван говорив до людей, хто приходив, христитися в нього: Роде зміїний, хто навчив вас тікати від гніву майбутнього? |
| 3 | 8 | Отож, учиніть гідний плід покаяння. І не починайте казати в собі: Маємо батька Авраама. Бо кажу вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння. |
| 3 | 9 | Бо вже он до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та до огню буде вкинене. |
| 3 | 10 | А люди питали його й говорили: Що ж нам робити? |
| 3 | 11 | І сказав він у відповідь їм: У кого дві сорочці, нехай дасть немаючому; а хто має поживу, нехай робить так само. |
| 3 | 12 | І приходили й митники, щоб христитись від нього, і питали його: Учителю, що ми маємо робити? |
| 3 | 13 | А він їм казав: Не стягайте нічого над те, що вам звелено. |
| 3 | 14 | Питали ж його й вояки й говорили: А нам що робити? І він їм відповів: Нікого не кривдьте, ані не оскаржайте фальшиво, удовольняйтесь платнею своєю. |
| 3 | 15 | ¶ Коли ж усі люди чекали, і в серцях своїх думали всі про Івана, чи то він не Христос, |
| 3 | 16 | Іван відповідав усім, кажучи: Я хрищу вас водою, але йде ось Потужніший за мене, що Йому розв'язати ремінця від Його взуття я негідний, Він христитиме вас Святим Духом й огнем! |
| 3 | 17 | У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю збере до засіків Своїх, а полову попалить ув огні невгасимім. |
| 3 | 18 | Тож багато навчав він і іншого, звіщаючи Добру Новину народові. |
| 3 | 19 | А Ірод тетрарх, що Іван докоряв йому за Іродіяду, дружину брата свого, і за все зло, яке заподіяв був Ірод, |
| 3 | 20 | до всього додав іще й те, що Івана замкнув до в'язниці. |
| 3 | 21 | ¶ І сталося, як христились усі люди, і як Ісус, охристившись, молився, розкрилося небо, |
| 3 | 22 | і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе! |
| 3 | 23 | А Сам Ісус, розпочинаючи, мав років із тридцять, бувши, як думано, сином Йосипа, Ілія, |
| 3 | 24 | сина Маттатового, сина Левіїного, сина Мелхіїного, сина Яннаєвого, сина Йосипового, |
| 3 | 25 | сина Маттатієвого, сина Амосова, сина Наумового, сина Еслієвого, сина Наггеєвого, |
| 3 | 26 | сина Маатового, сина Маттатієвого, сина Семенієвого, сина Йосихового, сина Йодаєвого, |
| 3 | 27 | сина Йоананового, сина Рисаєвого, сина Зоровавелевого, сина Салатіїлового, сина Нирієвого, |
| 3 | 28 | сина Мелхієвого, сина Аддієвого, сина Косамового, сина Елмадамового, сина Ірового, |
| 3 | 29 | сина Ісуєвого, сина Еліезерового, сина Йоримового, сина Маттатієвого, сина Левієвого, |
| 3 | 30 | сина Семенового, сина Юдиного, сина Йосипового, сина Йонамового, сина Еліякимового, |
| 3 | 31 | сина Мелеаєвого, сина Меннаєвого, сина Маттатаєвого, сина Натамового, сина Давидового, |
| 3 | 32 | сина Єссеєвого, сина Йовидового, сина Воозового, сина Салаєвого, сина Наассонового, |
| 3 | 33 | сина Амінадавого, сина Адмінієвого, сина Арнієвого, сина Есромового, сина Фаресового, сина Юдиного, |
| 3 | 34 | сина Яковлевого, сина Ісакового, сина Авраамового, сина Тариного, сина Нахорового, |
| 3 | 35 | сина Серухового, сина Рагавового, сина Фалекового, сина Еверового, сина Салиного, |
| 3 | 36 | сина Каїнамового, сина Арфаксадового, сина Симового, сина Ноєвого, сина Ламехового, |
| 3 | 37 | сина Матусалового, сина Енохового, сина Яретового, сина Малелеїлового, сина Каїнамового, |
| 3 | 38 | сина Еносового, сина Ситового, сина Адамового, Сином Божим. |
| 4 | 1 | ¶ А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йордану, і Дух на пустиню Його попровадив. |
| 4 | 2 | Сорок день там диявол Його спокушав, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчились вони, то вкінці зголоднів. |
| 4 | 3 | І диявол до Нього сказав: Якщо Ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб хлібом він став! |
| 4 | 4 | А Ісус відповів йому: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним Словом Божим! |
| 4 | 5 | І він вивів Його на гору високу, і за хвилину часу показав Йому всі царства на світі. |
| 4 | 6 | І диявол сказав Йому: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю, кому хочу, її. |
| 4 | 7 | Тож коли Ти поклонишся передо мною, то все буде Твоє! |
| 4 | 8 | І промовив Ісус йому в відповідь: Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому! |
| 4 | 9 | І повів Його в Єрусалим, і на наріжнику храму поставив, та й каже Йому: Як Ти Син Божий, кинься звідси додолу! |
| 4 | 10 | Бо написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, щоб Тебе берегли! |
| 4 | 11 | і: Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги! |
| 4 | 12 | А Ісус відказав йому в відповідь: Сказано: Не спокушай Господа Бога свого! |
| 4 | 13 | І диявол, скінчивши все цеє спокушування, відійшов від Нього до часу. |
| 4 | 14 | ¶ А Ісус у силі Духа вернувся до Галілеї, і чутка про Нього рознеслась по всій тій країні. |
| 4 | 15 | І Він їх навчав по їхніх синагогах, і всі Його славили. |
| 4 | 16 | І прибув Він до Назарету, де був вихований. І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати. |
| 4 | 17 | І подали Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано: |
| 4 | 18 | На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, |
| 4 | 19 | щоб проповідувати рік Господнього змилування. |
| 4 | 20 | І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Нього. |
| 4 | 21 | І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули! |
| 4 | 22 | І всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті, що линули з уст Його. І казали вони: Чи ж то Він не син Йосипів? |
| 4 | 23 | Він же промовив до них: Ви Мені конче скажете приказку: Лікарю, уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчизні Своїй, що сталося чули ми у Капернаумі. |
| 4 | 24 | І сказав Він: Поправді кажу вам: Жаден пророк не буває приємний у вітчизні своїй. |
| 4 | 25 | Та правдиво кажу вам: Багато вдовиць перебувало за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі, |
| 4 | 26 | а Ілля не до жадної з них не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську до овдовілої жінки. |
| 4 | 27 | І багато було прокажених за Єлисея пророка в Ізраїлі, але жаден із них не очистився, крім Неємана сиріянина. |
| 4 | 28 | І всі в синагозі, почувши оце, переповнились гнівом. |
| 4 | 29 | І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели аж до краю гори, на якій їхнє місто було побудоване, щоб скинути додолу Його... |
| 4 | 30 | Але Він перейшов серед них, і віддалився. |
| 4 | 31 | ¶ І прийшов Він у Капернаум, галілейське місто, і там їх навчав по суботах. |
| 4 | 32 | І дивувались науці Його, бо слово Його було владне. |
| 4 | 33 | І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого демона, і він закричав гучним голосом: |
| 4 | 34 | Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, Божий Святий... |
| 4 | 35 | А Ісус заборонив йому, кажучи: Замовчи, і вийди з нього! І, кинувши демон того насередину, вийшов із нього, нічого йому не пошкодивши. |
| 4 | 36 | І всіх жах обгорнув, і питали вони один одного, кажучи: Що то за наука, що духам нечистим наказує з владою й силою, і виходять вони?... |
| 4 | 37 | І неслася чутка про Нього по всіх місцях краю. |
| 4 | 38 | А як вийшов Він із синагоги, увійшов у дім Симона. Теща ж Симонова в великій гарячці лежала. І просили за неї Його. |
| 4 | 39 | І, ставши над нею, Він заборонив тій гарячці, і вона полишила її. І, зараз уставши, теща їм прислуговувала. |
| 4 | 40 | Коли ж сонце заходило, то всі, хто мав яких хворих на різні недуги, до Нього приводили їх. Він же клав Свої руки на кожного з них, та їх уздоровляв. |
| 4 | 41 | Із багатьох же виходили й демони, кричачи та говорячи: Ти Син Божий! Та Він їм забороняв, і не давав говорити, що знали вони, що Христос Він. |
| 4 | 42 | Коли ж настав день, Він вийшов, і подавсь до самотнього місця. А люди шукали Його. І прийшовши до Нього, Його затримували, щоб від них не відходив. |
| 4 | 43 | Він же промовив до них: І іншим містам Я повинен звіщати Добру Новину про Боже Царство, бо на те Мене послано. |
| 4 | 44 | І Він проповідував по синагогах Галілеї. |
| 5 | 1 | ¶ І сталось, як тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського. |
| 5 | 2 | І Він побачив два човни, що стояли край озера. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода. |
| 5 | 3 | І Він увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від землі. І Він сів, та й навчав народ із човна. |
| 5 | 4 | А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід. |
| 5 | 5 | А Симон сказав Йому в відповідь: Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, та за словом Твоїм укину невода. |
| 5 | 6 | А зробивши оце, вони безліч риби набрали і їхній невід почав прориватись... |
| 5 | 7 | І кивали вони до товаришів, що були в другім човні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й наповнили обидва човни, аж стали вони потопати. |
| 5 | 8 | А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: Господи, вийди від мене, бо я грішна людина! |
| 5 | 9 | Бо від полову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був, |
| 5 | 10 | також Якова й Івана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: Не лякайсь, від цього часу ти будеш ловити людей! |
| 5 | 11 | І вони повитягали на землю човни, покинули все, та й пішли вслід за Ним. |
| 5 | 12 | ¶ А як Він перебував в одному з міст, ось один чоловік, увесь укритий проказою, Ісуса побачивши, упав ницьма, та й благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, Ти можеш очистити мене! |
| 5 | 13 | А Він руку простяг, доторкнувся до нього й сказав: Хочу, будь чистий! І зараз із нього проказа зійшла... |
| 5 | 14 | І звелів Він йому не казати нікому про це. Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, як Мойсей наказав, на свідчення їм. |
| 5 | 15 | А чутка про Нього ще більше пішла, і багато народу приходило слухати та вздоровлятись від Нього з недугів своїх. |
| 5 | 16 | Він же відходив на місце самотнє й молився. |
| 5 | 17 | ¶ І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчителі, що посходилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх, |
| 5 | 18 | і ось люди на ложі принесли чоловіка, що розслаблений був, і намагалися внести його, і перед Ним покласти. |
| 5 | 19 | Не знайшовши ж кудою пронести його з-за народу, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на середину перед Ісуса. |
| 5 | 20 | І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої! |
| 5 | 21 | А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: Хто ж Оцей, що богозневагу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?... |
| 5 | 22 | Відчувши ж Ісус думки їхні, промовив у відповідь їм: Що міркуєте ви в серцях ваших? |
| 5 | 23 | Що легше: сказати: Прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: Уставай та й ходи? |
| 5 | 24 | Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, тож каже Він розслабленому: Кажу Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! |
| 5 | 25 | І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога. |
| 5 | 26 | І всіх жах обгорнув, і славили Бога вони. І переповнились страхом, говорячи: Дивні речі сьогодні ми бачили!... |
| 5 | 27 | ¶ Після цього ж Він вийшов, і побачив митника, на ймення Левія, що сидів на митниці, та й промовив йому: Іди за Мною! |
| 5 | 28 | І, покинувши все, той устав, і пішов услід за Ним. |
| 5 | 29 | І справив Левій у своїм домі велику гостину для Нього. І був натовп великий митників й інших, що сиділи з Ним при столі. |
| 5 | 30 | Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: Чому з митниками та із грішниками ви їсте та п'єте? |
| 5 | 31 | А Ісус відповів і промовив до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі. |
| 5 | 32 | Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покаяння, а грішних. |
| 5 | 33 | Вони ж відказали до Нього: Чому учні Іванові часто постять та моляться, також і фарисейські, а Твої споживають та п'ють? |
| 5 | 34 | Ісус же промовив до них: Чи ж ви можете змусити, щоб постили гості весільні, поки з ними ще є молодий? |
| 5 | 35 | Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть тих днів... |
| 5 | 36 | Розповів же і приказку їм: Ніхто латки з одежі нової в одежу стару не вставляє, а то подере й нову, а латка з нової старій не надасться. |
| 5 | 37 | І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино молоде бурдюки, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть. |
| 5 | 38 | Але треба вливати вино молоде до нових бурдюків. |
| 5 | 39 | І ніхто, старе пивши, молодого не схоче, бо каже: Старе ліпше! |
| 6 | 1 | ¶ І сталось, як Він переходив ланами, у суботу, Його учні зривали колосся та їли, розтерши руками. |
| 6 | 2 | А деякі з фарисеїв сказали: Нащо робите те, чого не годиться робити в суботу? |
| 6 | 3 | І промовив Ісус їм у відповідь: Хіба ви не читали того, що зробив був Давид, коли сам зголоднів, також ті, хто був із ним? |
| 6 | 4 | Як він увійшов був до Божого дому, і, взявши хліби показні, яких їсти не можна було, тільки самим священикам, споживав, і дав тим, хто був із ним? |
| 6 | 5 | І сказав Він до них: Син Людський Господь і суботі! |
| 6 | 6 | І сталось, як в іншу суботу зайшов Він до синагоги й навчав, знаходився там чоловік, що правиця йому була всохла. |
| 6 | 7 | А книжники та фарисеї вважали, чи в суботу того не вздоровить, щоб знайти проти Нього оскарження. |
| 6 | 8 | А Він знав думки їхні, і сказав чоловікові, що мав суху руку: Підведися, і стань посередині! Той підвівся і став. |
| 6 | 9 | Ісус же промовив до них: Запитаю Я вас: Що годиться в суботу робити добре, чи робити лихе, душу спасти, чи згубити? |
| 6 | 10 | І, позирнувши на всіх них, сказав чоловікові: Простягни свою руку! Той зробив, і рука його стала здорова! |
| 6 | 11 | А вони переповнились лютістю, і один з одним змовлялись, що робити з Ісусом?... |
| 6 | 12 | ¶ І сталось, що часу того Він вийшов на гору молитися, і перебув цілу ніч на молитві до Бога. |
| 6 | 13 | А коли настав день, покликав Він учнів Своїх, і обрав із них Дванадцятьох, яких і апостолами Він назвав: |
| 6 | 14 | Симона, якого й Петром Він назвав, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломія, |
| 6 | 15 | Матвія й Хому, Якова Алфієвого й Симона, званого Зилотом, |
| 6 | 16 | Юду Якового, й Юду Іскаріотського, що й зрадником став. |
| 6 | 17 | Як зійшов Він із ними, то спинився на рівному місці, також натовп густий Його учнів, і безліч людей з усієї Юдеї та з Єрусалиму, і з приморського Тиру й Сидону, |
| 6 | 18 | що посходилися, щоб послухати Його та вздоровитися із недугів своїх, також ті, хто від духів нечистих страждав, і вони вздоровлялися. |
| 6 | 19 | Увесь же народ намагався бодай доторкнутись до Нього, бо від Нього виходила сила, і всіх вздоровляла. |
| 6 | 20 | ¶ А Він, звівши очі на учнів Своїх, говорив: Блаженні убогі, Царство Боже бо ваше. |
| 6 | 21 | Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви. |
| 6 | 22 | Блаженні ви будете, коли люди зненавидять вас, і коли проженуть вас, і ганьбитимуть, і знеславлять, як зле, ім'я ваше за Людського Сина. |
| 6 | 23 | Радійте того дня й веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах. Бо так само чинили пророкам батьки їхні. |
| 6 | 24 | Горе ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте. |
| 6 | 25 | Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо будете ви сумувати та плакати. |
| 6 | 26 | Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні! |
| 6 | 27 | ¶ А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. |
| 6 | 28 | Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить. |
| 6 | 29 | Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, не забороняй і сорочки. |
| 6 | 30 | І кожному, хто в тебе просить подай, а від того, хто твоє забирає, назад не жадай. |
| 6 | 31 | І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви. |
| 6 | 32 | А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить. |
| 6 | 33 | І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять. |
| 6 | 34 | А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж. |
| 6 | 35 | Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих! |
| 6 | 36 | Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний! |
| 6 | 37 | ¶ Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам. |
| 6 | 38 | Давайте і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам. |
| 6 | 39 | Розповів також приказку їм: Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не обидва в яму впадуть? |
| 6 | 40 | Учень не більший за вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як учитель його. |
| 6 | 41 | Чого ж в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш? |
| 6 | 42 | Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я заскалку вийму із ока твого, сам колоди, що в оці твоїм, не вбачаючи? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого! |
| 6 | 43 | Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий. |
| 6 | 44 | Кожне ж дерево з плоду свого пізнається. Не збирають бо фіґ із тернини, винограду ж на глоду не рвуть. |
| 6 | 45 | Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його! |
| 6 | 46 | Що звете ви Мене: Господи, Господи, та не робите того, що Я говорю? |
| 6 | 47 | Скажу вам, до кого подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх: |
| 6 | 48 | Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він глибоко викопав, і основу на камінь поклав. Коли ж злива настала, вода кинулася на той дім, та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був! |
| 6 | 49 | А хто слухає та не виконує, той подібний тому чоловікові, що свій дім збудував на землі без основи. І наперла на нього ріка, і зараз упав він, і велика була того дому руїна! |
| 7 | 1 | ¶ А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум. |
| 7 | 2 | У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав. |
| 7 | 3 | А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його. |
| 7 | 4 | Вони ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: Він достойний, щоб Ти це зробив йому. |
| 7 | 5 | Бо він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив. |
| 7 | 6 | І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою. |
| 7 | 7 | Тому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, і раб мій одужає. |
| 7 | 8 | Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, то йде він, а тому: прийди, і приходить, а своєму рабові: зроби теє і зробить. |
| 7 | 9 | Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри! |
| 7 | 10 | А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб! |
| 7 | 11 | ¶ І сталось, наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу. |
| 7 | 12 | І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста. |
| 7 | 13 | Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач! |
| 7 | 14 | І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань! |
| 7 | 15 | І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері. |
| 7 | 16 | А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм! |
| 7 | 17 | І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні. |
| 7 | 18 | Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із учнів своїх, |
| 7 | 19 | ¶ і послав їх до Господа з запитом: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого? |
| 7 | 20 | А мужі, прийшовши до Нього, сказали: Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого? |
| 7 | 21 | А саме тоді багатьох уздоровив був Він від недугів і мук, і від духів злих, і сліпим багатьом вернув зір. |
| 7 | 22 | І промовив Ісус їм у відповідь: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, убогим звіщається Добра Новина. |
| 7 | 23 | І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме! |
| 7 | 24 | А коли відійшли посланці Іванові, Він почав говорити про Івана народові: На що ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очерет, що вітер гойдає його? |
| 7 | 25 | Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, по палатах царських. |
| 7 | 26 | На що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, аніж на пророка. |
| 7 | 27 | Це той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує! |
| 7 | 28 | Кажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві той більший за нього. |
| 7 | 29 | І всі люди, що слухали, і митники визнали Божу волю за слушну, і охристились Івановим хрищенням. |
| 7 | 30 | А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христились від нього. |
| 7 | 31 | І промовив Господь: До кого ж уподоблю людей цього роду? І до кого подібні вони? |
| 7 | 32 | Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один одного кличуть та кажуть: Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви... |
| 7 | 33 | Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: Має він демона. |
| 7 | 34 | Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, а ви кажете: Чоловік Цей ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників. |
| 7 | 35 | І виправдалася мудрість усіма своїми ділами. |
| 7 | 36 | ¶ А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі. |
| 7 | 37 | І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла, |
| 7 | 38 | і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила... |
| 7 | 39 | Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця! |
| 7 | 40 | І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю. |
| 7 | 41 | І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят. |
| 7 | 42 | Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його? |
| 7 | 43 | Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво. |
| 7 | 44 | І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм. |
| 7 | 45 | Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно. |
| 7 | 46 | Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила... |
| 7 | 47 | Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить. |
| 7 | 48 | А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи! |
| 7 | 49 | А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи? |
| 7 | 50 | А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі! |
| 8 | 1 | ¶ І сталось, що Він після того проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство. Із ним Дванадцять були, |
| 8 | 2 | та дехто з жінок, що були вздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло, |
| 8 | 3 | і Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили. |
| 8 | 4 | ¶ І, як зібралось багато народу, і з міста до Нього поприходили, то Він промовляти став притчею. |
| 8 | 5 | Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували. |
| 8 | 6 | Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости. |
| 8 | 7 | А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив. |
| 8 | 8 | Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! |
| 8 | 9 | Запитали ж Його Його учні, говорячи: Що визначає ця притча? |
| 8 | 10 | А Він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли. |
| 8 | 11 | Ось що означає ця притча: Зерно це Боже Слово. |
| 8 | 12 | А котрі край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони. |
| 8 | 13 | А що на кам'янистому ґрунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають. |
| 8 | 14 | А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають. |
| 8 | 15 | А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості. |
| 8 | 16 | А світла засвіченого ніхто не покриває посудиною, і не ставить під ліжко, але ставить його на свічник, щоб бачили світло, хто входить. |
| 8 | 17 | Немає нічого захованого, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не вийде наяв. |
| 8 | 18 | Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що, здається йому, ніби має. |
| 8 | 19 | До Нього ж прийшли були мати й брати Його, та через народ не могли доступитись до Нього. |
| 8 | 20 | І сповістили Йому: Твоя мати й брати Твої он стоять осторонь, і бажають побачити Тебе. |
| 8 | 21 | А Він відповів і промовив до них: Моя мати й брати Мої це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує! |
| 8 | 22 | ¶ І сталось, одного з тих днів увійшов Він до човна, а з Ним Його учні. І сказав Він до них: Переплиньмо на другий бік озера. І відчалили. |
| 8 | 23 | А коли вони плинули, Він заснув. І знялася на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпеці вони. |
| 8 | 24 | І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: Учителю, Учителю, гинемо! Він же встав, наказав бурі й хвилям, і вони вщухнули, і тиша настала! |
| 8 | 25 | А до них Він сказав: Де ж ваша віра? І дивувались вони, перестрашені, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітрам і воді Він наказує, а вони Його слухають? |
| 8 | 26 | І вони припливли до землі Гадаринської, що навпроти Галілеї. |
| 8 | 27 | І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі роки мав він демонів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гробах. |
| 8 | 28 | А коли він Ісуса побачив, то закричав, поваливсь перед Ним, і голосом гучним закликав: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене! |
| 8 | 29 | Бо звелів Він нечистому духові вийти з людини. Довгий час він хапав був його, і в'язали його ланцюгами й кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і демон гнав по пустині його. |
| 8 | 30 | А Ісус запитався його: Як тобі на ім'я? І той відказав: Леґіон, бо багато ввійшло в нього демонів. |
| 8 | 31 | І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безодню. |
| 8 | 32 | Пасся ж там на горі гурт великий свиней. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм. |
| 8 | 33 | А як демони вийшли з того чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, і потопилась. |
| 8 | 34 | Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по селах звістили. |
| 8 | 35 | І вийшли побачити, що сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що демони вийшли із нього, сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі, і полякались... |
| 8 | 36 | Самовидці ж їм розповіли, як видужав той біснуватий. |
| 8 | 37 | І ввесь народ Гадаринського краю став благати Його, щоб пішов Він від них, великий бо страх обгорнув їх. Він же до човна ввійшов і вернувся. |
| 8 | 38 | А той чоловік, що демони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи: |
| 8 | 39 | Вернися до дому свого, і розповіж, які речі великі вчинив тобі Бог! І той пішов, і по цілому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив! |
| 8 | 40 | ¶ А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли, бо всі чекали Його. |
| 8 | 41 | Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його. |
| 8 | 42 | Бо він мав одиначку дочку, років десь із дванадцять, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його. |
| 8 | 43 | А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її, |
| 8 | 44 | підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча! |
| 8 | 45 | А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне. |
| 8 | 46 | Ісус же промовив: Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене... |
| 8 | 47 | А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала. |
| 8 | 48 | Він же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі! |
| 8 | 49 | Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та й говорить: Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя! |
| 8 | 50 | Ісус же, почувши, йому відповів: Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона. |
| 8 | 51 | Прийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері. |
| 8 | 52 | А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: Не плачте, не вмерла вона, але спить! |
| 8 | 53 | І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона. |
| 8 | 54 | А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай! |
| 8 | 55 | І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила... І звелів дать їй їсти. |
| 8 | 56 | І здивувались батьки її. А Він наказав їм нікому не розповідати, що сталось. |
| 9 | 1 | ¶ І скликав Він Дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і вздоровляти недуги. |
| 9 | 2 | І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих. |
| 9 | 3 | І промовив до них: Не беріть нічого в дорогу: ані палиці, ані торби, ні хліба, ні срібла, ані майте по двоє убрань. |
| 9 | 4 | І в який дім увійдете, зоставайтеся там, і звідти відходьте. |
| 9 | 5 | А як хто вас не прийме, то, виходячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших порох на свідчення супроти них. |
| 9 | 6 | І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Новину та всюди вздоровляючи. |
| 9 | 7 | А Ірод тетрарх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав, |
| 9 | 8 | а інші, що Ілля то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків. |
| 9 | 9 | Тоді Ірод сказав: Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі? І він намагався побачити Його. |
| 9 | 10 | ¶ А коли повернулись апостоли, вони розповіли Йому, що зробили. І Він їх узяв, та й пішов самотою на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаіда. |
| 9 | 11 | А як люди довідалися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровляв, хто потребував уздоровлення. |
| 9 | 12 | А день став схилятися. І Дванадцятеро підійшли та й сказали Йому: Відпусти вже людей, нехай вони йдуть у довколишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлюдному! |
| 9 | 13 | А Він їм сказав: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали: Немає в нас більше, як п'ятеро хліба й дві рибі. Хіба підемо та купимо поживи для всього народу цього. |
| 9 | 14 | Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до учнів Своїх: Розсадіть їх рядами по п'ятидесяти. |
| 9 | 15 | І зробили отак, і всіх їх розсадили. |
| 9 | 16 | І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали народові. |
| 9 | 17 | І всі їли й наситились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять кошів... |
| 9 | 18 | ¶ І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були. І спитав Він їх, кажучи: За кого Мене люди вважають? |
| 9 | 19 | Вони ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один із давніх пророків. |
| 9 | 20 | А Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро ж відповів та сказав: За Христа Божого! |
| 9 | 21 | Він же їм заказав, і звелів не казати нікому про це. |
| 9 | 22 | І сказав Він: Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, але третього дня Він воскресне! |
| 9 | 23 | А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде. |
| 9 | 24 | Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже. |
| 9 | 25 | Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе? |
| 9 | 26 | Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Анголів. |
| 9 | 27 | Правдиво ж кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого. |
| 9 | 28 | ¶ І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на гору. |
| 9 | 29 | І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча. |
| 9 | 30 | І ось два мужі з Ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля, |
| 9 | 31 | що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити. |
| 9 | 32 | А Петро та приявні з ним були зморені сном, але, пробудившись, бачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому. |
| 9 | 33 | І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатрі: задля Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі! Він не знав, що говорить... |
| 9 | 34 | А як він говорив це, насунула хмара та їх заслонила. І вони полякались, як стали ті входити в хмару. |
| 9 | 35 | І почувся ось голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся! |
| 9 | 36 | А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовчали, і нікому нічого тих днів не казали, що бачили. |
| 9 | 37 | ¶ А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його натовп великий. |
| 9 | 38 | І закричав ось один чоловік із народу й сказав: Учителю, благаю Тебе, зглянься над сином моїм, бо одинак він у мене! |
| 9 | 39 | А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той піну пускає. І, вимучивши він його, насилу відходить. |
| 9 | 40 | І учнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли. |
| 9 | 41 | А Ісус відповів і промовив: О, роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи свого сина сюди! |
| 9 | 42 | А як той іще йшов, демон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, і вздоровив дитину, і віддав її батькові її. |
| 9 | 43 | ¶ І всі дивувалися величі Божій! А як усі дивувались усьому, що чинив був Ісус, Він промовив до учнів Своїх: |
| 9 | 44 | Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук... |
| 9 | 45 | Проте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запитати про це слово. |
| 9 | 46 | І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був? |
| 9 | 47 | А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе. |
| 9 | 48 | І промовив до них: Як хто прийме дитину оцю в Ім'я Моє, Мене він приймає, а як хто Мене прийме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма, той великий! |
| 9 | 49 | А Іван відповів і сказав: Учителю, ми бачили одного чоловіка, що Ім'ям Твоїм демонів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить. |
| 9 | 50 | Ісус же йому відказав: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас! |
| 9 | 51 | ¶ І сталось, коли дні вознесення Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим. |
| 9 | 52 | І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули до села самарянського, щоб ночівлю Йому приготовити. |
| 9 | 53 | А ті не прийняли Його, бо йшов Він у напрямі Єрусалиму. |
| 9 | 54 | Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив. |
| 9 | 55 | А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Ви не знаєте, якого ви духа. |
| 9 | 56 | Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати! І пішли вони в інше село. |
| 9 | 57 | ¶ І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов. |
| 9 | 58 | Ісус же йому відказав: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має ніде й голови прихилити! |
| 9 | 59 | І промовив до другого Він: Іди за Мною. А той відказав: Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати. |
| 9 | 60 | Він же йому відказав: Зостав мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже. |
| 9 | 61 | А інший сказав був: Господи, я піду за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми. |
| 9 | 62 | Ісус же промовив до нього: Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства! |
| 10 | 1 | ¶ Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти. |
| 10 | 2 | І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє. |
| 10 | 3 | Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки. |
| 10 | 4 | Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого. |
| 10 | 5 | Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир дому цьому! |
| 10 | 6 | І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас вернеться. |
| 10 | 7 | Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім. |
| 10 | 8 | А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть. |
| 10 | 9 | Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас! |
| 10 | 10 | А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть: |
| 10 | 11 | Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже! |
| 10 | 12 | Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому! |
| 10 | 13 | Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі! |
| 10 | 14 | Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам... |
| 10 | 15 | А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш! |
| 10 | 16 | Хто слухає вас Мене слухає, хто ж погорджує вами погорджує Мною, хто ж погорджує Мною погорджує Тим, Хто послав Мене. |
| 10 | 17 | ¶ А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: Господи, навіть демони коряться нам у Ім'я Твоє! |
| 10 | 18 | Він же промовив до них: Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка. |
| 10 | 19 | Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить. |
| 10 | 20 | Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі! |
| 10 | 21 | Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби! |
| 10 | 22 | Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, тільки Отець, і хто Отець тільки Син, та кому Син захоче відкрити. |
| 10 | 23 | І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви! |
| 10 | 24 | Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви та й не бачили, і почути, що чуєте ви і не чули! |
| 10 | 25 | ¶ І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути? |
| 10 | 26 | Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш? |
| 10 | 27 | А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе. |
| 10 | 28 | Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити. |
| 10 | 29 | А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній? |
| 10 | 30 | А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його. |
| 10 | 31 | Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув. |
| 10 | 32 | Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув. |
| 10 | 33 | Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився. |
| 10 | 34 | І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього. |
| 10 | 35 | А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся. |
| 10 | 36 | Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам? |
| 10 | 37 | А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти! |
| 10 | 38 | ¶ І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій. |
| 10 | 39 | Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його. |
| 10 | 40 | А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла. |
| 10 | 41 | Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого, |
| 10 | 42 | а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї... |
| 11 | 1 | ¶ І сталось, як молився Він у місці одному, і коли перестав, озвався до Нього один із Його учнів: Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів. |
| 11 | 2 | Він же промовив до них: Коли молитеся, говоріть: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. |
| 11 | 3 | Хліба нашого насущного дай нам на кожний день. |
| 11 | 4 | І прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого! |
| 11 | 5 | І сказав Він до них: Хто з вас матиме приятеля, і піде до нього опівночі, і скаже йому: Позич мені, друже, три хліби, |
| 11 | 6 | бо прийшов із дороги до мене мій приятель, я ж не маю, що дати йому. |
| 11 | 7 | А той із середини в відповідь скаже: Не роби мені клопоту, уже замкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі. |
| 11 | 8 | Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докучання його він устане та й дасть йому, скільки той потребує. |
| 11 | 9 | І Я вам кажу: просіть, і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам! |
| 11 | 10 | Бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а тому, хто стукає відчинять. |
| 11 | 11 | І котрий з вас, батьків, як син хліба проситиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому гадину? |
| 11 | 12 | Або, як яйця він проситиме, дасть йому скорпіона? |
| 11 | 13 | Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього? |
| 11 | 14 | ¶ Раз вигонив Він демона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. А народ дивувався. |
| 11 | 15 | А деякі з них гомоніли: Виганяє Він демонів силою Вельзевула, князя демонів... |
| 11 | 16 | А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба. |
| 11 | 17 | Він же знав думки їхні, і промовив до них: Кожне царство, само проти себе поділене, запустіє, і дім на дім упаде. |
| 11 | 18 | А коли й сатана поділився сам супроти себе, як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзевулом вигоню Я демонів. |
| 11 | 19 | Коли ж Вельзевулом вигоню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам суддями. |
| 11 | 20 | А коли перстом Божим вигоню Я демонів, то справді прийшло до вас Боже Царство. |
| 11 | 21 | Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпеці маєток його. |
| 11 | 22 | Коли ж дужчий від нього його нападе й переможе, то всю зброю йому забере, на яку покладався був той, і роздасть свою здобич. |
| 11 | 23 | Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає! |
| 11 | 24 | Коли дух нечистий виходить з людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, але, не знаходячи, каже: Вернуся до хати своєї, звідки я вийшов. |
| 11 | 25 | А як вернеться він, то хату знаходить заметену й прибрану. |
| 11 | 26 | Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, і входять вони та й живуть там. І буде останнє людині тій гірше за перше! |
| 11 | 27 | ¶ І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх! |
| 11 | 28 | А Він відказав: Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже! |
| 11 | 29 | ¶ А як люди збиралися, Він почав промовляти: Рід цей рід лукавий: він ознаки шукає, та ознаки йому не дадуть, крім ознаки пророка Йони. |
| 11 | 30 | Бо як Йона ознакою був для ніневітян, так буде й Син Людський для роду цього. |
| 11 | 31 | Цариця південна на суд стане з мужами роду цього, і їх засудить, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ось Хтось більший, аніж Соломон! |
| 11 | 32 | Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і засудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ось Хтось більший, ніж Йона! |
| 11 | 33 | Засвіченого світильника ніхто в сховок не ставить, ані під посудину, але на свічник, щоб бачили світло, хто входить. |
| 11 | 34 | Око твоє то світильник для тіла; тому, як око твоє буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око нездатне було, то й усе тіло твоє буде темне. |
| 11 | 35 | Отож, уважай, щоб те світло, що в тобі, не сталося темрявою! |
| 11 | 36 | Бо коли твоє тіло все світле, і не має жадної темної частини, то все буде світле, неначе б світильник осяяв блиском тебе. |
| 11 | 37 | ¶ Коли Він говорив, то один фарисей став благати Його пообідати в нього. Він же прийшов та й сів при столі. |
| 11 | 38 | Фарисей же, побачивши це, здивувався, що перед обідом Він перш не обмився. |
| 11 | 39 | Господь же промовив до нього: Тепер ви, фарисеї, он чистите зовнішність кухля та миски, а ваше нутро повне здирства та кривди! |
| 11 | 40 | Нерозумні, чи ж Той, Хто створив оте зовнішнє, не створив Він і внутрішнє? |
| 11 | 41 | Тож милостиню подавайте з унутрішнього, і ось все буде вам чисте. |
| 11 | 42 | Горе вам, фарисеям, бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того не лишати! |
| 11 | 43 | Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки в синагогах та привіти на ринках! |
| 11 | 44 | Горе вам, бо ви як гроби непомітні, люди ж ходять по них і не знають того... |
| 11 | 45 | Озвався ж один із законників, і каже Йому: Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш! |
| 11 | 46 | А Він відказав: Горе й вам, законникам, бо ви на людей тягарі накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не доторкуєтесь тягарів! |
| 11 | 47 | Горе вам, бо надгробки пророкам ви ставите, ваші ж батьки були їх повбивали... |
| 11 | 48 | Так, визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх: бо вони їх повбивали, а ви їм надгробки будуєте! |
| 11 | 49 | Через те й мудрість Божа сказала: Я пошлю їм пророків й апостолів, вони ж декого з них повбивають, а декого виженуть, |
| 11 | 50 | щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від створення світу, |
| 11 | 51 | від крови Авеля аж до крови Захарія, що загинув між жертівником і храмом! Так, кажу вам, відомститься це все на цім роді! |
| 11 | 52 | Горе вам, законникам, бо взяли ви ключа розуміння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, боронили! |
| 11 | 53 | А коли Він виходив ізвідти, стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей, |
| 11 | 54 | вони чатували на Нього, щоб зловити що з уст Його (і щоб оскаржити Його). |
| 12 | 1 | ¶ Того часу, як зібралися десятитисячні натовпи народу, аж топтали вони один одного, Він почав промовляти перш до учнів Своїх: Стережіться розчини фарисейської, що є лицемірство! |
| 12 | 2 | Бо немає нічого захованого, що не відкриється, ні таємного, що не виявиться. |
| 12 | 3 | Тому все, що казали ви потемки, при світлі почується, що ж шептали на вухо в коморах, на дахах проповідане буде. |
| 12 | 4 | Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити! |
| 12 | 5 | Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся! |
| 12 | 6 | Чи ж не п'ять горобців продають за два гроші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий. |
| 12 | 7 | Але навіть волосся вам на голові пораховане все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців! |
| 12 | 8 | Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський перед Анголами Божими. |
| 12 | 9 | Хто ж Мене відцурається перед людьми, того відцураються перед Анголами Божими. |
| 12 | 10 | І кожному, хто скаже слово на Людського Сина, йому проститься; а хто зневажатиме Духа Святого, не проститься. |
| 12 | 11 | А коли вас водитимуть до синагог, і до урядів, і до влад, не турбуйтеся, як або що відповідати чи що говорити, |
| 12 | 12 | Дух бо Святий вас навчить тієї години, що потрібно казати! |
| 12 | 13 | ¶ І озвався до Нього один із народу: Учителю, скажи братові моєму, щоб він спадщиною поділився зо мною. |
| 12 | 14 | А Він відказав йому: Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за подільника? |
| 12 | 15 | І промовив до них: Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його. |
| 12 | 16 | І Він розповів їм притчу, говорячи: В одного багача гойно нива вродила була. |
| 12 | 17 | І міркував він про себе й казав: Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх? |
| 12 | 18 | І сказав: Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток. |
| 12 | 19 | І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися! |
| 12 | 20 | Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?... |
| 12 | 21 | Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога. |
| 12 | 22 | ¶ І промовив Він учням Своїм: Через це кажу вам: Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся. |
| 12 | 23 | Бо більше від їжі життя, а тіло від одягу. |
| 12 | 24 | Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті! |
| 12 | 25 | Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного? |
| 12 | 26 | Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся? |
| 12 | 27 | Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них! |
| 12 | 28 | І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! |
| 12 | 29 | І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться. |
| 12 | 30 | Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно. |
| 12 | 31 | Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться! |
| 12 | 32 | Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство. |
| 12 | 33 | Продавайте достатки свої та милостиню подавайте. Робіть калитки собі не старіючі, невичерпний скарб той у небі, куди не закрадається злодій, і міль де не точить. |
| 12 | 34 | Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше! |
| 12 | 35 | Нехай підперезані будуть вам стегна, а світла ручні позасвічувані! |
| 12 | 36 | І будьте подібними до людей, що очікують пана свого, коли вернеться він із весілля, щоб, як прийде й застукає, відчинити негайно йому. |
| 12 | 37 | Блаженні раби ті, що пан, коли прийде, то знайде, що пильнують вони! Поправді кажу вам: підпережеться він і їх посадовить, і, підійшовши, буде їм послуговувати. |
| 12 | 38 | І коли прийде о другій чи прийде о третій сторожі, та знайде так само, блаженні вони! |
| 12 | 39 | Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій то годині підкрадеться злодій, то він пильнував би, і свого б дому не дав підкопати. |
| 12 | 40 | Тому будьте готові і ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте! |
| 12 | 41 | ¶ Озвався ж Петро: Господи, чи до нас кажеш притчу оцю, чи до всіх? |
| 12 | 42 | А Господь відказав: Хто ж тоді вірний і мудрий домоправитель, що пан настановить його над своїми челядниками, щоб давати харч визначену своєчасно? |
| 12 | 43 | Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так! |
| 12 | 44 | Поправді кажу вам, що над всім маєтком своїм він поставить його. |
| 12 | 45 | А коли раб той скаже у серці своїм: Забариться пан мій прийти, і зачне бити слуг та служниць, їсти та пити та напиватися, |
| 12 | 46 | то прийде раба того пан за дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає, і розітне його пополовині, і визначить долю йому з невірними! |
| 12 | 47 | А раб той, що знав волю свого господаря, але не приготував, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий. |
| 12 | 48 | Хто ж не знав, а вчинив каригідне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть. |
| 12 | 49 | Я прийшов огонь кинути на землю, і як Я прагну, щоб він уже запалав! |
| 12 | 50 | Я ж маю христитися хрищенням, і як Я мучуся, поки те сповниться! |
| 12 | 51 | Чи ви думаєте, що прийшов Я мир дати на землю? Ні, кажу вам, але поділ! |
| 12 | 52 | Віднині бо п'ятеро в домі одному поділені будуть: троє супроти двох, і двоє супроти трьох. |
| 12 | 53 | Стане батько на сина, а син проти батька, мати проти дочки, а дочка проти матері, свекруха навпроти невістки своєї, а невістка навпроти свекрухи!... |
| 12 | 54 | ¶ Промовив же Він і до народу: Як побачите хмару, що з заходу суне, то кажете зараз: Зближається дощ, і так і буває. |
| 12 | 55 | А коли віє вітер південний, то кажете: Буде спекота, і буває. |
| 12 | 56 | Лицеміри, лице неба й землі розпізнати ви вмієте, чому ж не розпізнаєте часу цього? |
| 12 | 57 | Чого ж і самі по собі ви не судите, що справедливе? |
| 12 | 58 | Бо коли до уряду ти йдеш зо своїм супротивником, попильнуй з ним залагодити по дорозі, щоб тебе до судді не потяг він, а суддя щоб прислужникові не віддав тебе, а прислужник щоб не посадив до в'язниці тебе. |
| 12 | 59 | Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси й останнього шеляга! |
| 13 | 1 | ¶ Того часу прийшли були дехто, та й розповіли Йому про галілеян, що їхню кров Пилат змішав був із їхніми жертвами. |
| 13 | 2 | Ісус же сказав їм у відповідь: Чи ви думаєте, що оці галілеяни, що так постраждали, грішніші були від усіх галілеян? |
| 13 | 3 | Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так! |
| 13 | 4 | Або ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх, чи думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть? |
| 13 | 5 | Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так! |
| 13 | 6 | ¶ І Він розповів оцю притчу: Один чоловік у своїм винограднику мав посаджене фіґове дерево. І прийшов він шукати на ньому плоду, але не знайшов. |
| 13 | 7 | І сказав винареві: Оце третій рік, відколи приходжу шукати плоду на цім фіґовім дереві, але не знаходжу; зрубай його, нащо й землю марнує воно? |
| 13 | 8 | А той йому в відповідь каже: Позостав його, пане, і на цей рік, аж поки його обкопаю довкола, і обкладу його гноєм, |
| 13 | 9 | чи року наступного плоду не вродить воно. Коли ж ні, то зрубаєш його. |
| 13 | 10 | ¶ І навчав Він в одній з синагог у суботу. |
| 13 | 11 | І ось там була одна жінка, що вісімнадцять років мала духа немочі, і була скорчена, і не могла ніяк випростатись. |
| 13 | 12 | А Ісус, як побачив її, то покликав до Себе. І сказав їй: Жінко, звільнена ти від недуги своєї. |
| 13 | 13 | І Він руки на неї поклав, і вона зараз випросталась, і стала славити Бога! |
| 13 | 14 | Озвався ж старший синагоги, обурений, що Ісус уздоровив у суботу, і сказав до народу: Є шість день, коли працювати належить, приходьте тоді та вздоровлюйтеся, а не дня суботнього. |
| 13 | 15 | А Господь відповів і промовив до нього: Лицеміре, хіба ж не відв'язує кожен із вас у суботу свого вола чи осла від ясел, і не веде напоїти? |
| 13 | 16 | Чи ж цю дочку Авраамову, яку сатана був зв'язав вісімнадцять ось років, не належить звільнити її суботнього дня від цих пут? |
| 13 | 17 | А як Він говорив це, засоромилися всі Його супротивники. І тішився ввесь народ всіма славними вчинками, які Він чинив! |
| 13 | 18 | ¶ Він же промовив: До чого подібне Царство Боже, і до чого його прирівняю? |
| 13 | 19 | Подібне воно до гірчичного зерна, що взяв чоловік і посіяв його в своїм саді. І воно виросло, і деревом стало, і кублилось птаство небесне на віттях його. |
| 13 | 20 | І знову сказав Він: Із чим порівняю Я Божеє Царство? |
| 13 | 21 | Подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірки муки, аж поки все вкисне. |
| 13 | 22 | І проходив містами та селами Він і навчав, до Єрусалиму простуючи. |
| 13 | 23 | ¶ І озвався до Нього один: Господи, хіба буде мало спасених? А Він відказав їм: |
| 13 | 24 | Силкуйтеся ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам, багато-хто будуть намагатися ввійти, та не зможуть! |
| 13 | 25 | Як устане Господар та двері замкне, ви зачнете вистоювати ізнадвору, та стукати в двері й казати: Господи, відчини нам! А Він вам у відповідь скаже: Не знаю Я вас, звідки ви! |
| 13 | 26 | Тоді станете ви говорити: Ми їли й пили перед Тобою і на вулицях наших навчав Ти... |
| 13 | 27 | А Він вам відкаже: Говорю вам, не знаю Я, звідки ви. Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду! |
| 13 | 28 | Буде плач там і скрегіт зубів, як побачите ви Авраама, та Ісака та Якова, та пророків усіх в Царстві Божім, себе ж вигнаних геть... |
| 13 | 29 | І прийдуть інші від сходу й заходу, і півночі й півдня, і при столі в Царстві Божім засядуть! |
| 13 | 30 | І ось, є останні, що стануть за перших, і є перші, що стануть останніми! |
| 13 | 31 | ¶ Тієї години підійшли дехто з фарисеїв, і сказали Йому: Вийди собі, і піди звідси, хоче бо Ірод убити Тебе... |
| 13 | 32 | А Він відказав їм: Ідіть і скажіть тому лисові: Ось демонів Я виганяю, і чиню вздоровлення, сьогодні та взавтра, а третього дня закінчу. |
| 13 | 33 | Однак, Мені треба ходити сьогодні та взавтра, і часу найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом. |
| 13 | 34 | Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли! |
| 13 | 35 | Ось ваш дім зостається порожній для вас! Говорю бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не настане, що скажете: Благословенний, Хто йде в Господнє Ім'я! |
| 14 | 1 | ¶ І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одного з фарисейських старшин, щоб хліба спожити, а вони назирали за Ним. |
| 14 | 2 | І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водянку. |
| 14 | 3 | Ісус же озвався й сказав до законників та фарисеїв: Чи вздоровляти в суботу годиться чи ні? |
| 14 | 4 | Вони ж мовчали. А Він, доторкнувшись, уздоровив його та відпустив... |
| 14 | 5 | І сказав Він до них: Коли осел або віл котрогось із вас упаде до криниці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього? |
| 14 | 6 | І вони не могли відповісти на це. |
| 14 | 7 | ¶ А як Він спостеріг, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запрошених притчу: |
| 14 | 8 | Коли хто покличе тебе на весілля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважніший за тебе з покликаних, |
| 14 | 9 | і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: Поступися цьому місцем! І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє... |
| 14 | 10 | Але як ти будеш запрошений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: Приятелю, сідай вище! Тоді буде честь тобі перед покликаними з тобою. |
| 14 | 11 | Хто бо підноситься буде впокорений, а хто впокоряється той піднесеться. |
| 14 | 12 | А тому, хто Його був покликав, сказав Він: Коли ти справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, і буде взаємна відплата тобі. |
| 14 | 13 | Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих, |
| 14 | 14 | і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, віддасться ж тобі за воскресіння праведних! |
| 14 | 15 | ¶ Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві! |
| 14 | 16 | Він же промовив до нього: Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох. |
| 14 | 17 | І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все наготовано. |
| 14 | 18 | І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені! |
| 14 | 19 | А другий сказав: Я купив собі п'ять пар волів, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені! |
| 14 | 20 | І знов інший сказав: Одружився ось я, і через те я не можу прибути. |
| 14 | 21 | І вернувся той раб і панові своєму про все розповів. Розгнівавсь господар тоді, та й сказав до свого раба: Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих. |
| 14 | 22 | І згодом раб повідомив: Пане, сталося так, як звелів ти, та місця є ще. |
| 14 | 23 | І сказав пан рабові: Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій. |
| 14 | 24 | Кажу бо я вам, що жаден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері... Бо багато покликаних, та вибраних мало! |
| 14 | 25 | ¶ Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них: |
| 14 | 26 | Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм! |
| 14 | 27 | І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм! |
| 14 | 28 | Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на виконання, |
| 14 | 29 | щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього, |
| 14 | 30 | говорячи: Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг... |
| 14 | 31 | Або який цар, ідучи на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спроможен він із десятьма тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього? |
| 14 | 32 | Коли ж ні, то, як той ще далеко, шле посольство до нього та й просить про мир. |
| 14 | 33 | Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм. |
| 14 | 34 | Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її? |
| 14 | 35 | Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, її геть викидають. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! |
| 15 | 1 | ¶ Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його. |
| 15 | 2 | Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть. |
| 15 | 3 | А Він їм розповів оцю притчу, говорячи: |
| 15 | 4 | Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти й дев'яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її? |
| 15 | 5 | А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє. |
| 15 | 6 | І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену. |
| 15 | 7 | Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння!... |
| 15 | 8 | Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде? |
| 15 | 9 | А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму! |
| 15 | 10 | Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається. |
| 15 | 11 | ¶ І Він оповів: У чоловіка одного було два сини. |
| 15 | 12 | І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток. |
| 15 | 13 | А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно. |
| 15 | 14 | А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати. |
| 15 | 15 | І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней. |
| 15 | 16 | І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому. |
| 15 | 17 | Тоді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! |
| 15 | 18 | Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе... |
| 15 | 19 | Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів... |
| 15 | 20 | І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! |
| 15 | 21 | І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм... |
| 15 | 22 | А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. |
| 15 | 23 | Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти, |
| 15 | 24 | бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони. |
| 15 | 25 | А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці. |
| 15 | 26 | І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке? |
| 15 | 27 | А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв. |
| 15 | 28 | І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його. |
| 15 | 29 | А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я... |
| 15 | 30 | Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване... |
| 15 | 31 | І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє! |
| 15 | 32 | Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! |
| 16 | 1 | ¶ Оповів же Він й учням Своїм: Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його. |
| 16 | 2 | І він покликав його, і до нього сказав: Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити. |
| 16 | 3 | І управитель почав міркувати собі: Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь. |
| 16 | 4 | Знаю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства. |
| 16 | 5 | І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: Скільки винен ти панові моєму? |
| 16 | 6 | А той відказав: Сто кадок оливи. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдесят. |
| 16 | 7 | А потім питається другого: А ти скільки винен? І той відказав: Сто кірців пшениці. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят. |
| 16 | 8 | І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла. |
| 16 | 9 | І Я вам кажу: Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель. |
| 16 | 10 | Хто вірний в найменшому, і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, і в великому несправедливий. |
| 16 | 11 | Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить? |
| 16 | 12 | І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть? |
| 16 | 13 | Жаден раб не може служить двом панам, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові й мамоні служити! |
| 16 | 14 | Чули все це й фарисеї, що були сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього. |
| 16 | 15 | Він же промовив до них: Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидота. |
| 16 | 16 | Закон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силкується втиснутись в нього. |
| 16 | 17 | Легше небо й земля проминеться, аніж одна риса з Закону загине. |
| 16 | 18 | Кожен, хто дружину свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить перелюб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить перелюб. |
| 16 | 19 | ¶ Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував. |
| 16 | 20 | Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий, |
| 16 | 21 | і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому... |
| 16 | 22 | Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали. |
| 16 | 23 | І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. |
| 16 | 24 | І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!... |
| 16 | 25 | Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся. |
| 16 | 26 | А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас. |
| 16 | 27 | А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого, |
| 16 | 28 | бо п'ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання! |
| 16 | 29 | Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх! |
| 16 | 30 | А він відказав: Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються. |
| 16 | 31 | Йому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри! |
| 17 | 1 | ¶ І сказав Він до учнів Своїх: Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому, через кого приходять вони! |
| 17 | 2 | Краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одного з малих цих! |
| 17 | 3 | Уважайте на себе! Коли провиниться твій брат, докори йому, а коли він покається, то вибач йому. |
| 17 | 4 | І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: Каюся, вибач йому! |
| 17 | 5 | І сказали апостоли Господу: Додай Ти нам віри! |
| 17 | 6 | А Господь відказав: Коли б мали ви віру, хоч як зерно гірчичне, і сказали шовковиці цій: Вирвися з коренем і посадися до моря, то й послухала б вас! |
| 17 | 7 | Хто ж із вас, мавши раба, що оре чи пасе, скаже йому, як він вернеться з поля: Негайно йди та сідай до столу? |
| 17 | 8 | Але чи ж не скаже йому: Приготуй що вечеряти, і підпережись, і мені прислуговуй, аж поки я їстиму й питиму, а потому ти сам будеш їсти та пити? |
| 17 | 9 | Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав? |
| 17 | 10 | Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були! |
| 17 | 11 | ¶ І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то проходив поміж Самарією та Галілеєю. |
| 17 | 12 | І, коли входив до одного села, перестріли Його десять мужів, слабих на проказу, що стали здалека. |
| 17 | 13 | І голос піднесли вони та й казали: Ісусе, Наставнику, змилуйсь над нами! |
| 17 | 14 | І, побачивши їх, Він промовив до них: Підіть і покажіться священикам! І сталось, коли вони йшли, то очистились... |
| 17 | 15 | Один же з них, як побачив, що видужав, то вернувся, і почав гучним голосом славити Бога. |
| 17 | 16 | І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самарянин був... |
| 17 | 17 | Ісус же промовив у відповідь: Чи не десять очистилось, а дев'ять же де? |
| 17 | 18 | Чому не вернулись вони хвалу Богові віддати, крім цього чужинця? |
| 17 | 19 | І сказав Він йому: Підведися й іди: твоя віра спасла тебе! |
| 17 | 20 | ¶ А як фарисеї спитали Його, коли Царство Божеє прийде, то Він їм відповів і сказав: Царство Боже не прийде помітно, |
| 17 | 21 | і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Божеє Царство всередині вас! |
| 17 | 22 | І сказав Він до учнів: Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Людського, та не побачите... |
| 17 | 23 | І скажуть до вас: Ось тут, чи: Ось там, не йдіть, і за ним не біжіть! |
| 17 | 24 | Бо як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський. |
| 17 | 25 | А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього... |
| 17 | 26 | І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського: |
| 17 | 27 | їли, пили, женилися, заміж виходили, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу; прийшов же потоп, і всіх вигубив. |
| 17 | 28 | Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували; |
| 17 | 29 | того ж дня, як Лот вийшов із Содому, огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив. |
| 17 | 30 | Так буде й того дня, як Син Людський з'явиться! |
| 17 | 31 | Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не злазить. Хто ж на полі, так само нехай назад не вертається, |
| 17 | 32 | пам'ятайте про Лотову дружину! |
| 17 | 33 | Хто дбатиме зберегти свою душу, той погубить її, а коли хто погубить, той оживить її. |
| 17 | 34 | Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на одному ліжкові: один візьметься, а другий полишиться. |
| 17 | 35 | Дві молотимуть разом, одна візьметься, а друга полишиться. |
| 17 | 36 | Двоє будуть на полі, один візьметься, а другий полишиться! |
| 17 | 37 | І казали вони Йому в відповідь: Де, Господи? А Він відказав їм: Де труп, там зберуться й орли... |
| 18 | 1 | ¶ І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом, |
| 18 | 2 | говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився. |
| 18 | 3 | У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника! |
| 18 | 4 | Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся, |
| 18 | 5 | але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені. |
| 18 | 6 | І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний? |
| 18 | 7 | А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них? |
| 18 | 8 | Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?... |
| 18 | 9 | ¶ А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів. |
| 18 | 10 | Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник. |
| 18 | 11 | Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. |
| 18 | 12 | Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю! |
| 18 | 13 | А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!... |
| 18 | 14 | Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться. |
| 18 | 15 | ¶ До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли. |
| 18 | 16 | А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже. |
| 18 | 17 | Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде! |
| 18 | 18 | ¶ І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя? |
| 18 | 19 | Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог! |
| 18 | 20 | Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір. |
| 18 | 21 | А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого! |
| 18 | 22 | Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною! |
| 18 | 23 | А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий. |
| 18 | 24 | Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже! |
| 18 | 25 | Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти... |
| 18 | 26 | Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися? |
| 18 | 27 | А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога! |
| 18 | 28 | І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом. |
| 18 | 29 | А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства, |
| 18 | 30 | і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне. |
| 18 | 31 | ¶ І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина. |
| 18 | 32 | Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований, |
| 18 | 33 | і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне! |
| 18 | 34 | Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли. |
| 18 | 35 | ¶ І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив. |
| 18 | 36 | А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке? |
| 18 | 37 | А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин. |
| 18 | 38 | І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною! |
| 18 | 39 | А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною! |
| 18 | 40 | І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його: |
| 18 | 41 | Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим! |
| 18 | 42 | Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе! |
| 18 | 43 | І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові. |
| 19 | 1 | ¶ І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон. |
| 19 | 2 | І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий, |
| 19 | 3 | бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст. |
| 19 | 4 | І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити. |
| 19 | 5 | А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм! |
| 19 | 6 | І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю. |
| 19 | 7 | А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов! |
| 19 | 8 | Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо. |
| 19 | 9 | Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів. |
| 19 | 10 | Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло! |
| 19 | 11 | ¶ Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер. |
| 19 | 12 | Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись. |
| 19 | 13 | І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся. |
| 19 | 14 | Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем. |
| 19 | 15 | І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув. |
| 19 | 16 | І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін. |
| 19 | 17 | І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами. |
| 19 | 18 | І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла. |
| 19 | 19 | Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами. |
| 19 | 20 | І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці. |
| 19 | 21 | Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв. |
| 19 | 22 | І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв. |
| 19 | 23 | Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком? |
| 19 | 24 | І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має. |
| 19 | 25 | І відказали йому: Пане, він десять мін має. |
| 19 | 26 | Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має. |
| 19 | 27 | А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте. |
| 19 | 28 | ¶ А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим. |
| 19 | 29 | І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав, |
| 19 | 30 | наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть. |
| 19 | 31 | Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його. |
| 19 | 32 | Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав. |
| 19 | 33 | А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте? |
| 19 | 34 | Вони ж відказали: Господь потребує його. |
| 19 | 35 | І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса. |
| 19 | 36 | Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі. |
| 19 | 37 | А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили, |
| 19 | 38 | кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті! |
| 19 | 39 | А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням! |
| 19 | 40 | А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме! |
| 19 | 41 | ¶ І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним, |
| 19 | 42 | і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це. |
| 19 | 43 | Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди. |
| 19 | 44 | І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх... |
| 19 | 45 | А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців, |
| 19 | 46 | до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників. |
| 19 | 47 | І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити, |
| 19 | 48 | але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його. |
| 20 | 1 | ¶ І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими, |
| 20 | 2 | та й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав? |
| 20 | 3 | І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені: |
| 20 | 4 | Іванове хрищення з неба було, чи від людей? |
| 20 | 5 | Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили? |
| 20 | 6 | А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк. |
| 20 | 7 | І вони відповіли, що не знають, ізвідки... |
| 20 | 8 | А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню. |
| 20 | 9 | ¶ І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший. |
| 20 | 10 | А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим. |
| 20 | 11 | І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим. |
| 20 | 12 | І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали. |
| 20 | 13 | Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться... |
| 20 | 14 | Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була. |
| 20 | 15 | І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника? |
| 20 | 16 | Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться! |
| 20 | 17 | А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем! |
| 20 | 18 | Кожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його. |
| 20 | 19 | А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав. |
| 20 | 20 | ¶ І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника. |
| 20 | 21 | І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво. |
| 20 | 22 | Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? |
| 20 | 23 | Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте? |
| 20 | 24 | Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів. |
| 20 | 25 | А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! |
| 20 | 26 | І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли. |
| 20 | 27 | ¶ І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його, |
| 20 | 28 | та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого. |
| 20 | 29 | Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер. |
| 20 | 30 | І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний. |
| 20 | 31 | І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали. |
| 20 | 32 | А по всіх умерла й жінка. |
| 20 | 33 | А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її. |
| 20 | 34 | Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку. |
| 20 | 35 | А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити, |
| 20 | 36 | ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши. |
| 20 | 37 | А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим. |
| 20 | 38 | Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть. |
| 20 | 39 | ¶ Дехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав! |
| 20 | 40 | І вже не насмілювалися питати Його ні про що. |
| 20 | 41 | І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів? |
| 20 | 42 | Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, |
| 20 | 43 | поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм! |
| 20 | 44 | Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син? |
| 20 | 45 | І, як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх: |
| 20 | 46 | Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах, |
| 20 | 47 | що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть! |
| 21 | 1 | ¶ І поглянув Він угору, і побачив заможних, що кидали дари свої до скарбниці. |
| 21 | 2 | Побачив і вбогу вдовицю одну, що дві лепті туди вона вкинула. |
| 21 | 3 | І сказав Він: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця вкинула більше за всіх! |
| 21 | 4 | Бо всі клали від лишка свого в дар Богові, а вона поклала з убозтва свого ввесь прожиток, що мала... |
| 21 | 5 | ¶ Коли ж дехто казав про храм, що прикрашений дорогоцінним камінням та дарами, тоді Він прорік: |
| 21 | 6 | Надійдуть ті дні, коли з того, що бачите, не зостанеться й каменя на камені, який не зруйнується... |
| 21 | 7 | І запитали Його та сказали: Учителю, коли ж оце станеться? І, яка буде ознака, коли має початися це? |
| 21 | 8 | Він же промовив: Стережіться, щоб вас хто не звів. Бо багато-хто прийдуть в Ім'я Моє, кажучи: Це Я, і Час наблизився. Та за ними не йдіть! |
| 21 | 9 | І, як про війни та розрухи почуєте ви, не лякайтесь, бо перш статись належить тому. Але це не кінець ще. |
| 21 | 10 | Тоді промовляв Він до них: Повстане народ на народ, і царство на царство. |
| 21 | 11 | І будуть землетруси великі та голод, та помір місцями, і страшні та великі ознаки на небі. |
| 21 | 12 | Але перед усім тим накладуть на вас руки свої, і переслідувати будуть, і видаватимуть вас у синагоги й в'язниці, і поведуть вас до царів та правителів через Ім'я Моє. |
| 21 | 13 | Але це стане вам на свідоцтво. |
| 21 | 14 | Отож, покладіть у серця свої наперед не гадати, що будете відповідати, |
| 21 | 15 | бо дам Я вам мову та мудрість, що не зможуть противитись чи суперечити їй всі противники ваші. |
| 21 | 16 | І будуть вас видавати і батьки, і брати, і рідня, і друзі, а декому з вас заподіють і смерть. |
| 21 | 17 | І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти. |
| 21 | 18 | Але й волосина вам із голови не загине! |
| 21 | 19 | Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете. |
| 21 | 20 | ¶ А коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення. |
| 21 | 21 | Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори втікають; хто ж у середині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях, хай не вертаються в нього! |
| 21 | 22 | Бо то будуть дні помсти, щоб виконалося все написане. |
| 21 | 23 | Горе ж вагітним та тим, хто годує грудьми, у ті дні, бо буде велика нужда на землі та гнів над цим людом! |
| 21 | 24 | І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі народи, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган... |
| 21 | 25 | І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль, |
| 21 | 26 | коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні порушаться. |
| 21 | 27 | І побачать тоді Сина Людського, що йтиме на хмарах із силою й великою славою! |
| 21 | 28 | Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови, бо зближається ваше визволення! |
| 21 | 29 | ¶ І розповів Він їм притчу: Погляньте на фіґове дерево, і на всілякі дерева: |
| 21 | 30 | як вони вже розпукуються, то, бачивши це, самі знаєте, що близько вже літо. |
| 21 | 31 | Так і ви, як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько! |
| 21 | 32 | Поправді кажу вам: Не перейде цей рід, аж усе оце станеться. |
| 21 | 33 | Небо й земля проминуться, але не минуться слова Мої! |
| 21 | 34 | Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п'янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано, |
| 21 | 35 | немов сітка; бо він прийде на всіх, що живуть на поверхні всієї землі. |
| 21 | 36 | Тож пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Людським! |
| 21 | 37 | За дня ж Він у храмі навчав, а на ніч виходив та перебував на горі, що зветься Оливна. |
| 21 | 38 | А зранку всі люди до Нього приходили в храм, щоб послухати Його. |
| 22 | 1 | ¶ Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься. |
| 22 | 2 | А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу... |
| 22 | 3 | Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох. |
| 22 | 4 | І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його. |
| 22 | 5 | Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків. |
| 22 | 6 | І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу... |
| 22 | 7 | ¶ І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало. |
| 22 | 8 | І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми. |
| 22 | 9 | А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували? |
| 22 | 10 | А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде. |
| 22 | 11 | І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху? |
| 22 | 12 | І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте. |
| 22 | 13 | І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху. |
| 22 | 14 | А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним. |
| 22 | 15 | І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму. |
| 22 | 16 | Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона. |
| 22 | 17 | Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою. |
| 22 | 18 | Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде. |
| 22 | 19 | Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене! |
| 22 | 20 | По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається. |
| 22 | 21 | ¶ Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника. |
| 22 | 22 | Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає! |
| 22 | 23 | А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити? |
| 22 | 24 | І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого. |
| 22 | 25 | Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться. |
| 22 | 26 | Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець. |
| 22 | 27 | Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець. |
| 22 | 28 | Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх, |
| 22 | 29 | і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів, |
| 22 | 30 | щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих. |
| 22 | 31 | І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю. |
| 22 | 32 | Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою! |
| 22 | 33 | А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть! |
| 22 | 34 | Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене... |
| 22 | 35 | І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого. |
| 22 | 36 | А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча. |
| 22 | 37 | Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується. |
| 22 | 38 | І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить! |
| 22 | 39 | ¶ І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його. |
| 22 | 40 | А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу. |
| 22 | 41 | А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився, |
| 22 | 42 | благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!... |
| 22 | 43 | І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили. |
| 22 | 44 | А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю... |
| 22 | 45 | І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби... |
| 22 | 46 | І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу! |
| 22 | 47 | ¶ І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він! |
| 22 | 48 | Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського? |
| 22 | 49 | А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити? |
| 22 | 50 | І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому. |
| 22 | 51 | Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його. |
| 22 | 52 | А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями... |
| 22 | 53 | Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви... |
| 22 | 54 | ¶ А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома. |
| 22 | 55 | Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними. |
| 22 | 56 | А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним! |
| 22 | 57 | І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його! |
| 22 | 58 | Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!... |
| 22 | 59 | І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин. |
| 22 | 60 | А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав. |
| 22 | 61 | І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. |
| 22 | 62 | І, вийшовши звідти, він гірко заплакав! |
| 22 | 63 | ¶ А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били. |
| 22 | 64 | І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе? |
| 22 | 65 | І багато інших богозневаг говорили на Нього вони... |
| 22 | 66 | А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій, |
| 22 | 67 | і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви. |
| 22 | 68 | А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді. |
| 22 | 69 | Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої! |
| 22 | 70 | Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я... |
| 22 | 71 | А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст! |
| 23 | 1 | ¶ І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його. |
| 23 | 2 | І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар. |
| 23 | 3 | І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський? А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш... |
| 23 | 4 | І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині. |
| 23 | 5 | А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі. |
| 23 | 6 | А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин? |
| 23 | 7 | І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями. |
| 23 | 8 | Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього. |
| 23 | 9 | І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому. |
| 23 | 10 | І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали. |
| 23 | 11 | Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його. |
| 23 | 12 | І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була. |
| 23 | 13 | ¶ А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ, |
| 23 | 14 | і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ. А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте. |
| 23 | 15 | Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив. |
| 23 | 16 | Отже я покараю Його й відпущу. |
| 23 | 17 | Бо повинен був їм відпустити одного на свято. |
| 23 | 18 | А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву! |
| 23 | 19 | А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язниці. |
| 23 | 20 | І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса. |
| 23 | 21 | Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його! |
| 23 | 22 | Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу. |
| 23 | 23 | А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників. |
| 23 | 24 | І Пилат присудив, щоб було, як просили вони: |
| 23 | 25 | відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі... |
| 23 | 26 | ¶ І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом! |
| 23 | 27 | А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним. |
| 23 | 28 | А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми! |
| 23 | 29 | Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували... |
| 23 | 30 | Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас! |
| 23 | 31 | Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому? |
| 23 | 32 | ¶ І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити. |
| 23 | 33 | А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч. |
| 23 | 34 | Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба. |
| 23 | 35 | А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець! |
| 23 | 36 | І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали, |
| 23 | 37 | і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам! |
| 23 | 38 | Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський. |
| 23 | 39 | А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас! |
| 23 | 40 | Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений? |
| 23 | 41 | Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив. |
| 23 | 42 | І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє! |
| 23 | 43 | І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю! |
| 23 | 44 | ¶ Наближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев'ятої... |
| 23 | 45 | І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє... |
| 23 | 46 | І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав... |
| 23 | 47 | Коли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей! |
| 23 | 48 | І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався... |
| 23 | 49 | Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це... |
| 23 | 50 | ¶ І ось муж, на ім'я йому Йосип, що був радником синедріону, людина шановна і праведна, |
| 23 | 51 | не пристав він до ради та чину їх, із Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, |
| 23 | 52 | цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити. |
| 23 | 53 | І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав. |
| 23 | 54 | День той був Приготування, і наставала субота. |
| 23 | 55 | А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його. |
| 23 | 56 | Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали. |
| 24 | 1 | ¶ А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі, |
| 24 | 2 | та й застали, що камінь від гробу відвалений був. |
| 24 | 3 | А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса. |
| 24 | 4 | І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них. |
| 24 | 5 | А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими? |
| 24 | 6 | Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї. |
| 24 | 7 | Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня. |
| 24 | 8 | І згадали вони ті слова Його! |
| 24 | 9 | А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших. |
| 24 | 10 | То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це. |
| 24 | 11 | Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм. |
| 24 | 12 | Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось... |
| 24 | 13 | ¶ І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят. |
| 24 | 14 | І розмовляли вони між собою про все те, що сталося. |
| 24 | 15 | І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними. |
| 24 | 16 | Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали. |
| 24 | 17 | І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні? |
| 24 | 18 | І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями? |
| 24 | 19 | І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом. |
| 24 | 20 | Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли... |
| 24 | 21 | А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося... |
| 24 | 22 | А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували: |
| 24 | 23 | вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він... |
| 24 | 24 | І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили... |
| 24 | 25 | Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки! |
| 24 | 26 | Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу? |
| 24 | 27 | І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було. |
| 24 | 28 | І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі. |
| 24 | 29 | А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути. |
| 24 | 30 | І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав... |
| 24 | 31 | Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий... |
| 24 | 32 | І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?... |
| 24 | 33 | І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були, |
| 24 | 34 | які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові. |
| 24 | 35 | А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба. |
| 24 | 36 | ¶ І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам! |
| 24 | 37 | А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа. |
| 24 | 38 | Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять? |
| 24 | 39 | Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю. |
| 24 | 40 | І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги. |
| 24 | 41 | І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти? |
| 24 | 42 | Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового. |
| 24 | 43 | І, взявши, Він їв перед ними. |
| 24 | 44 | І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане. |
| 24 | 45 | Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання. |
| 24 | 46 | І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього, |
| 24 | 47 | і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши. |
| 24 | 48 | А ви свідки того. |
| 24 | 49 | І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти. |
| 24 | 50 | ¶ І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх. |
| 24 | 51 | І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись. |
| 24 | 52 | А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю. |
| 24 | 53 | І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь. |