Share this page:  
 

Multilingual Scriptures

(Compare books in 2 different language versions of your choice)

Comparison Search:

Select Language version and font:
You can only select max. of two versions.
Book:
Chapter:
Verse:
---------
From: To:

Free Search:

Select Language version and font:
Enter search text:

Multilingual Scriptures Home » Ukrainian Bible » Matthew

Ukrainian Bible
Chapter # Verse # Verse Detail
11¶ Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового:
12Авраам породив Ісака, а Ісак породив Якова, а Яків породив Юду й братів його.
13Юда ж породив Фареса та Зару від Тамари. Фарес же породив Есрома, а Есром породив Арама.
14А Арам породив Амінадава, Амінадав же породив Наассона, а Наассон породив Салмона.
15Салмон же породив Вооза від Рахави, а Вооз породив Йовіда від Рути, Йовід же породив Єссея.
16А Єссей породив царя Давида, Давид же породив Соломона від Урієвої.
17Соломон же породив Ровоама, а Ровоам породив Авію, а Авія породив Асафа.
18Асаф же породив Йосафата, а Йосафат породив Йорама, Йорам же породив Озію.
19Озія ж породив Йоатама, а Йоатам породив Ахаза, Ахаз же породив Єзекію.
110А Єзекія породив Манасію, Манасія ж породив Амоса, а Амос породив Йосію.
111Йосія ж породив Йоякима, Йояким породив Єхонію й братів його за вавилонського переселення.
112А по вавилонськім переселенні Єхонія породив Салатіїля, а Салатіїль породив Зоровавеля.
113Зоровавель же породив Авіюда, а Авіюд породив Еліякима, а Еліяким породив Азора.
114Азор же породив Садока, а Садок породив Ахіма, а Ахім породив Еліюда.
115Еліюд же породив Елеазара, а Елеазар породив Маттана, а Маттан породив Якова.
116А Яків породив Йосипа, мужа Марії, що з неї родився Ісус, званий Христос.
117А всіх поколінь від Авраама аж до Давида чотирнадцять поколінь, і від Давида аж до вавилонського переселення чотирнадцять поколінь, і від вавилонського переселення до Христа поколінь чотирнадцять.
118¶ Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого.
119А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її.
120Коли ж він те подумав, ось з'явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого.
121І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йменна Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів.
122А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає:
123Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог.
124Як прокинувся ж Йосип зо сну, то зробив, як звелів йому Ангол Господній, і прийняв він дружину свою.
125І не знав він її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому ймення Ісус.
21¶ Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу,
22і питали: Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому.
23І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим.
24І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись?
25Вони ж відказали йому: У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так:
26І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський.
27Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з'явилась зоря.
28І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому.
29¶ Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було.
210А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи.
211І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну.
212А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі.
213¶ Як вони ж відійшли, ось Ангол Господній з'явивсь у сні Йосипові та й сказав: Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити.
214І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту.
215І він там зоставався аж до смерти Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, який провіщає: Із Єгипту покликав Я Сина Свого.
216¶ Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців він був випитав.
217Тоді справдилось те, що сказав Єремія пророк, промовляючи:
218Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахиль плаче за дітьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх...
219¶ Коли ж Ірод умер, ось Ангол Господній з'явився в Єгипті вві сні Йосипові, та й промовив:
220Уставай, візьми Дитятко та матір Його, та йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, хто шукав був душу Дитини.
221І він устав, узяв Дитятко та матір Його, і прийшов у землю Ізраїлеву.
222Та прочувши, що царює в Юдеї Архелай, замість Ірода, батька свого, побоявся піти туди він. А вві сні остережений, відійшов до країв галілейських.
223А прибувши, оселився у місті, на ім'я Назарет, щоб збулося пророками сказане, що Він Назарянин буде званий.
31¶ Тими ж днями приходить Іван Христитель, і проповідує в пустині юдейській,
32та й каже: Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!
33Бо він той, що про нього сказав був Ісая пророк, промовляючи: Голос того, хто кличе: В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!
34Сам же Іван мав одежу собі з верблюжого волосу, і пояс ремінний на стегнах своїх; а пожива для нього була сарана та мед польовий.
35Тоді до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця,
36і в річці Йордані христились від нього, і визнавали гріхи свої.
37¶ Як побачив же він багатьох фарисеїв та саддукеїв, що приходять на хрищення, то промовив до них: Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього?
38Отож, учиніть гідний плід покаяння!
39І не думайте говорити в собі: Ми маємо отця Авраама. Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння!
310Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене.
311Я хрищу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому! Він христитиме вас Святим Духом й огнем.
312У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю Свою Він збере до засіків, а полову попалить ув огні невгасимім.
313¶ Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього.
314Але перешкоджав він Йому й говорив: Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?
315А Ісус відповів і сказав йому: Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. Тоді допустив він Його.
316І охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього.
317І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!
41¶ Потому Ісус був поведений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокушав.
42І постив Він сорок день і сорок ночей, а вкінці зголоднів.
43І ось приступив до Нього спокусник, і сказав: Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами!
44А Він відповів і промовив: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих.
45Тоді забирає диявол Його в святе місто, і ставить Його на наріжника храму,
46та й каже Йому: Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бож написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, і вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги.
47Ісус відказав йому: Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!
48Знов диявол бере Його на височезную гору, і показує Йому всі царства на світі та їхнюю славу,
49та й каже до Нього: Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся!
410Тоді каже до нього Ісус: Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!
411Тоді позоставив диявол Його. І ось Анголи приступили, і служили Йому.
412¶ Як довідавсь Ісус, що Івана ув'язнено, перейшов у Галілею.
413І, покинувши Він Назарета, прийшов й оселився в Капернаумі приморськім, на границі країн Завулонової й Нефталимової,
414щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи:
415Завулонова земле, і Нефталимова земле, за Йорданом при морській дорозі, Галілеє поганська!
416Народ, що в темноті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло.
417Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти: Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!
418¶ Як проходив же Він поблизу Галілейського моря, то побачив двох братів: Симона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що невода в море закидали, бо рибалки були.
419І Він каже до них: Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей!
420І вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним.
421І, далі пішовши звідти, Він побачив двох інших братів, Зеведеєвого сина Якова та Івана, його брата, із Зеведеєм, їхнім батьком, що лагодили свого невода в човні, і покликав Він їх.
422Вони зараз залишили човна та батька свого, та й пішли вслід за Ним.
423¶ І ходив Він по всій Галілеї, по їхніх синагогах навчаючи, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу, і всяку неміч між людьми.
424А чутка про Нього пішла по всій Сирії. І водили до Нього недужих усіх, хто терпів на різні хвороби та муки, і біснуватих, і сновид, і розслаблених, і Він їх уздоровляв.
425І багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і з Десятимістя, і з Єрусалиму, і з Юдеї, і з Зайордання.
51¶ І, побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього.
52І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи:
53¶ Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне.
54Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.
55Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.
56Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.
57Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.
58Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.
59Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.
510Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
511Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.
512Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.
513¶ Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми.
514Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори.
515І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі.
516Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі.
517¶ Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати.
518Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все.
519Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім.
520Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!
521¶ Ви чули, що було стародавнім наказане: Не вбивай, а хто вб'є, підпадає він судові.
522А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєнні огненній.
523Тому, коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе,
524залиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм, і тоді повертайся, і принось свого дара.
525Зо своїм супротивником швидко мирися, доки з ним на дорозі ще ти, щоб тебе супротивник судді не віддав, а суддя щоб прислужникові тебе не передав, і щоб тебе до в'язниці не вкинули.
526Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси ти й останнього шеляга!
527¶ Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу.
528А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм.
529Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.
530І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.
531Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового.
532А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.
533¶ Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом.
534А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий;
535ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого;
536не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною.
537Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого.
538¶ Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба.
539А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу.
540А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому.
541А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві.
542Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього.
543¶ Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога.
544А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,
545щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних.
546Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять?
547І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак?
548Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!
61¶ Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі.
62Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!
63А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя,
64щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.
65¶ А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!
66А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.
67А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство.
68Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!
69¶ Ви ж моліться отак: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє,
610нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
611Хліба нашого насущного дай нам сьогодні.
612І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим.
613І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь.
614Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець.
615А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших.
616¶ А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!
617А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий,
618щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.
619¶ Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають.
620Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть.
621Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!
622Око то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле.
623А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне. Отож, коли світло, що в тобі, є темрява, то яка ж то велика та темрява!
624Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні.
625¶ Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло?
626Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?
627Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного?
628І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть.
629А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них.
630І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!
631Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось?
632Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно.
633Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться.
634Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!
71¶ Не судіть, щоб і вас не судили;
72бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам.
73І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?
74Або як ти скажеш до брата свого: Давай вийму я заскалку з ока твого, коли он колода у власному оці?
75Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого.
76Не давайте святого псам, і не розсипайте перел своїх перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматували й вас...
77¶ Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам;
78бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому.
79Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він?
710Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину?
711Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього!
712¶ Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки.
713Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять.
714Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!
715¶ Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всередині хижі вовки.
716По їхніх плодах ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фіґи із будяків?
717Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі.
718Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити.
719Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, зрубується та в огонь укидається.
720Ото ж бо, по їхніх плодах ви пізнаєте їх!
721¶ Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі.
722Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили?
723І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!
724Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені.
725І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася, і на дім отой кинулась, та не впав, бо на камені був він заснований.
726А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску.
727І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой кинулась, і він упав. І велика була та руїна його!
728І ото, як Ісус закінчив ці слова, то народ дивувався з науки Його.
729Бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні.
81¶ А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов натовп великий.
82І ось підійшов прокажений, уклонився Йому та й сказав: Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене!
83А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: Хочу, будь чистий! І тієї хвилини очистився той від своєї прокази.
84І говорить до нього Ісус: Гляди, не розповідай нікому. Але йди, покажися священикові, та дар принеси, якого Мойсей заповів, їм на свідоцтво.
85¶ А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизився сотник, та й благати зачав Його,
86кажучи: Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає.
87Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його.
88А сотник Йому відповів: Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, і видужає мій слуга!
89Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить.
810Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!
811Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом.
812Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!...
813І сказав Ісус сотникові: Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться! І тієї ж години одужав слуга його.
814¶ Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці.
815І Він доторкнувся руки її, і гарячка покинула ту... І встала вона, та й Йому прислуговувала!
816А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до Нього, і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив,
817щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс.
818¶ А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік.
819І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов!
820Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити...
821А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати.
822А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!
823¶ І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні.
824І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав...
825І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо!
826А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала...
827А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому?
828¶ І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою.
829І ось, вони стали кричати, говорячи: Що Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?
830А оподаль від них пасся гурт великий свиней.
831І просилися демони, кажучи: Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свиней.
832А Він відповів їм: Ідіть. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, і потопився в воді.
833Пастухи ж повтікали; а коли прибули вони в місто, то про все розповіли, і про біснуватих.
834І ось, усе місто вийшло назустріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього краю!..
91¶ І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув.
92І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!
93І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає.
94Ісус же думки їхні знав і сказав: Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх?
95Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи?
96Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!
97Той устав і пішов у свій дім.
98А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!...
99¶ А коли Ісус звідти проходив, побачив чоловіка, на ймення Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним.
910І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його учнями.
911Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками?
912А Він це почув та й сказав: Лікаря не потребують здорові, а слабі!
913Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння.
914¶ Тоді приступили до Нього Іванові учні та й кажуть: Чому постимо ми й фарисеї, а учні Твої не постять?
915Ісус же промовив до них: Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть вони.
916До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирового, бо збіжиться воно, і дірка стане ще гірша.
917І не вливають вина молодого в старі бурдюки, а то бурдюки розірвуться, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюків, і одне й друге збережено буде.
918¶ Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старших, уклонився Йому та й говорить: Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, і вона оживе.
919І підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також учні Його.
920І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровотечу була, приступила ззаду, і доторкнулась до краю одежі Його.
921Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю.
922Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: Будь бадьорою, дочко, твоя віра спасла тебе! І одужала жінка з тієї години.
923А Ісус, як прибув до господи старшого, і вздрів дударів та юрбу голосільників,
924то сказав: Відійдіть, бо не вмерло дівча, але спить. І насміхалися з Нього.
925А коли народ випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, і дівчина встала!
926І вістка про це розійшлася по всій тій країні.
927¶ Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: Змилуйсь над нами, Сину Давидів!
928І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: Чи ж вірите ви, що Я можу вчинити оце? Говорять до Нього вони: Так, Господи.
929Тоді Він доторкнувся до їхніх очей і сказав: Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!
930І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суворо, говорячи: Глядіть, щоб ніхто не довідавсь про це!
931А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні.
932Коли ж ті виходили, то ось привели до Нього чоловіка німого, що був біснуватий.
933І як демон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався народ і казав: Ніколи таке не траплялося серед Ізраїля!
934Фарисеї ж казали: Виганяє Він демонів силою князя демонів.
935¶ І обходив Ісус всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку.
936А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха.
937Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало;
938тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав.
101¶ І закликав Він дванадцятьох Своїх учнів, і владу їм дав над нечистими духами, щоб їх виганяли вони, і щоб уздоровляли всіляку недугу та неміч всіляку.
102А ймення апостолів дванадцятьох отакі: перший Симон, що Петром прозивається, і Андрій, брат його; Яків, син Зеведеїв, та Іван, брат його;
103Пилип і Варфоломій, Хома й митник Матвій; Яків, син Алфеїв, і Тадей;
104Симон Кананіт, та Юда Іскаріотський, що й видав Його.
105¶ Цих Дванадцятьох Ісус вислав, і їм наказав, промовляючи: На путь до поган не ходіть, і до самарянського міста не входьте,
106але йдіть радніш до овечок загинулих дому Ізраїлевого.
107А ходячи, проповідуйте та говоріть, що наблизилось Царство Небесне.
108Уздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищайте прокажених, виганяйте демонів. Ви дармо дістали, дармо й давайте.
109Не беріть ані золота, ані срібла, ані мідяків до своїх поясів,
1010ані торби в дорогу, ані двох одеж, ні сандаль, ані палиці. Бо вартий робітник своєї поживи.
1011А як зайдете в місто якесь чи в село, то розвідайте, хто там достойний, і там перебудьте, аж поки не вийдете.
1012А входячи в дім, вітайте його, промовляючи: Мир дому цьому!
1013І коли буде достойний той дім, нехай зійде на нього ваш мир; а як недостойний він буде, то мир ваш нехай до вас вернеться.
1014А як хто вас не прийме, і ваших слів не послухає, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох із ніг своїх.
1015Поправді кажу вам: легше буде країні содомській й гоморській дня судного, аніж місту тому!
1016¶ Оце посилаю Я вас, як овець між вовки. Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки.
1017Стережіться ж людей, бо вони на суди видаватимуть вас, та по синагогах своїх бичувати вас будуть.
1018І до правителів та до царів поведуть вас за Мене, на свідчення їм і поганам.
1019А коли видаватимуть вас, не журіться, як або що говорити: тієї години буде вам дане, що маєте ви говорити,
1020бо не ви промовлятимете, але Дух Отця вашого в вас промовлятиме.
1021І видасть на смерть брата брат, а батько дитину. І діти повстануть супроти батьків, і їх повбивають.
1022І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений.
1023А коли будуть вас переслідувати в однім місті, утікайте до іншого. Поправді кажу вам, не встигнете ви обійти міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський.
1024Учень не більший за вчителя, а раб понад пана свого.
1025Доволі для учня, коли буде він, як учитель його, а раб як господар його. Коли Вельзевулом назвали господаря дому, скільки ж більше назвуть так домашніх його!
1026Але не лякайтеся їх. Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємного, що не виявиться.
1027Що кажу Я вам потемки, говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте проповідуйте те на дахах.
1028І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні.
1029Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого.
1030А вам і волосся все на голові пораховано.
1031Отож, не лякайтесь, бо вартніші ви за багатьох горобців.
1032Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я.
1033Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм.
1034Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меча.
1035Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір'ю, і невістку з свекрухою її.
1036І: вороги чоловікові домашні його!
1037Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний.
1038І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний.
1039Хто душу свою зберігає, той погубить її, хто ж за Мене погубить душу свою, той знайде її.
1040Хто вас приймає приймає Мене, хто ж приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене.
1041Хто приймає пророка, як пророка, той дістане нагороду пророчу, хто ж приймає праведника, як праведника, той дістане нагороду праведничу.
1042І хто напоїть, як учня, кого з малих цих бодай кухлем водиці холодної, поправді кажу вам, той не згубить нагороди своєї.
111¶ І сталось, коли Ісус перестав навчати дванадцятьох Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати.
112Прочувши ж Іван у в'язниці про дії Христові, послав через учнів своїх,
113щоб Його запитати: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?
114Ісус же промовив у відповідь їм: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите:
115Сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина...
116І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!
117¶ Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити народові: На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його?
118Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто носить м'яке, по палатах царських.
119По що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, навіть більш, як пророка.
1110Бо це ж той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!
1111Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім той більший від нього!
1112Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його.
1113Усі бо Пророки й Закон до Івана провіщували.
1114Коли ж хочете знати, то Ілля він, що має прийти.
1115Хто має вуха, нехай слухає!
1116¶ До кого ж цей рід прирівняю? До хлоп'ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим,
1117і кажуть: Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви...
1118Бо прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: Він демона має.
1119Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, вони ж кажуть: Чоловік ось, ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників. І виправдалася мудрість своїми ділами.
1120Ісус тоді став докоряти містам, де відбулося найбільш Його чуд, що вони не покаялись:
1121Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі.
1122Але кажу вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам!
1123А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день.
1124Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі!...
1125¶ Того часу, навчаючи, промовив Ісус: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив.
1126Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!
1127Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити.
1128Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!
1129Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм.
1130Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!
121¶ Того часу Ісус переходив ланами в суботу. А учні Його зголодніли були, і стали зривати колосся та їсти.
122Побачили ж це фарисеї, та й кажуть Йому: Он учні Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу...
123А Він відповів їм: Чи ж ви не читали, що зробив був Давид, коли сам зголоднів і ті, хто був із ним?
124Як він увійшов до Божого дому, і спожив хліби показні, яких їсти не можна було ні йому, ані тим, хто був із ним, а тільки самим священикам?
125Або ви не читали в Законі що в суботу священики порушують суботу у храмі, і невинні вони?
126А Я вам кажу, що тут Більший, як храм!
127Коли б знали ви, що то є: Милости хочу, а не жертви, то ви не судили б невинних...
128Бо Син Людський Господь і суботі!
129І, вийшовши звідти, прибув Він до їхньої синагоги.
1210І ото, був там чоловік, що мав суху руку. І, щоб обвинити Ісуса, запитали Його: Чи вздоровляти годиться в суботу?
1211А Він їм сказав: Чи знайдеться між вами людина, яка, одну мавши вівцю, не піде по неї, і не врятує її, як вона впаде в яму в суботу?
1212А скільки ж людина вартніша за тую овечку! Тому можна чинити добро й у суботу!
1213І каже тоді чоловікові: Простягни свою руку! Той простяг, і стала здорова вона, як і друга...
1214¶ Фарисеї ж пішли, і зібрали нараду на Нього, як би Його погубити?...
1215А Ісус, розізнавши, пішов Собі звідти. І багато пішло вслід за Ним, і Він їх уздоровив усіх.
1216А Він наказав їм суворо Його не виявляти,
1217щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи:
1218Ото Мій Отрок, що Я вибрав Його, Мій Улюблений, що Його полюбила душа Моя! Вкладу Свого Духа в Нього, і Він суд проголосить поганам.
1219Він не буде змагатися, ані кричати, і на вулицях чути не буде ніхто Його голосу.
1220Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота догасаючого не погасить, поки не допровадить присуду до перемоги...
1221І погани надіятись будуть на Ймення Його!
1222¶ Тоді привели до Нього німого сліпця, що був біснуватий, і Він уздоровив його, так що німий став говорити та бачити.
1223І дивувались усі люди й казали: Чи ж не Син це Давидів?
1224Фарисеї ж, почувши, сказали: Він демонів не виганяє інакше, тільки як Вельзевулом, князем демонів.
1225А Він знав думки їхні, і промовив до них: Кожне царство, поділене супроти себе, запустіє. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втримаються.
1226І коли сатана сатану виганяє, то ділиться супроти себе; як же втримається царство його?
1227І коли Вельзевулом виганяю Я демонів, то ким виганяють сини ваші? Тому вони стануть вам суддями.
1228А коли ж Духом Божим вигоню Я демонів, то настало для вас Царство Боже.
1229Або як то хто може вдертися в дім дужого, та пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого? І аж тоді він господу його пограбує.
1230Хто не зо Мною, той супроти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає.
1231Тому то кажу вам: усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям, але богозневага на Духа не проститься!
1232І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім!
1233Або виростіть дерево добре, то й плід його добрий, або виростіть дерево зле, то й плід його злий. Пізнається бо дерево з плоду!
1234Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце наповнене, те говорять уста.
1235Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе.
1236Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!
1237Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений.
1238¶ Тоді дехто із книжників та фарисеїв озвались до Нього й сказали: Учителю, хочемо побачити ознаку від Тебе.
1239А Ісус відповів їм: Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони.
1240Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі.
1241Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і осудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йона!
1242Цариця з півдня на суд стане з родом оцим, і засудить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ото Більший, аніж Соломон!
1243А коли дух нечистий виходить із людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, та не знаходить.
1244Тоді він говорить: Вернуся до дому свого, звідки вийшов. А як вернеться він, то хату знаходить порожню, заметену й прибрану.
1245Тоді він іде, та й приводить сімох духів інших, лютіших за себе, і входять вони та й живуть тут. І буде останнє людині тій гірше за перше... Так буде й лукавому родові цьому!
1246¶ Коли Він іще промовляв до народу, аж ось мати й брати Його осторонь стали, бажаючи з Ним говорити.
1247І сказав хтось Йому: Ото мати Твоя й Твої браття стоять онде осторонь, і говорити з Тобою бажають.
1248А Він відповів тому, хто Йому говорив, і сказав: Хто мати Моя? І хто браття Мої?
1249І, показавши рукою Своєю на учнів Своїх, Він промовив: Ото Моя мати та браття Мої!
1250Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!
131¶ Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.
132І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом.
133І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти.
134І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували.
135Другі ж упали на ґрунт кам'янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була;
136а як сонце зійшло, то зів'яли, і коріння не мавши, посохли.
137А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив.
138Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро.
139Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
1310І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них?
1311А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано.
1312Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.
1313Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.
1314І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите...
1315Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!
1316Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують.
1317Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули.
1318Послухайте ж притчу про сіяча.
1319До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.
1320А посіяне на кам'янистому ґрунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;
1321але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується.
1322А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду.
1323А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро.
1324¶ Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.
1325А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.
1326А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.
1327І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?
1328А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?
1329Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю.
1330Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї.
1331Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.
1332Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його.
1333Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне.
1334Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав,
1335щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу!
1336Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий.
1337А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський,
1338а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого;
1339а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи.
1340І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього.
1341Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня,
1342і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!
1343Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!
1344¶ Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.
1345Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих,
1346а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її.
1347Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину.
1348Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають.
1349Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,
1350і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!
1351Чи ви зрозуміли це все? Так! відказали Йому.
1352І Він їм сказав: Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе.
1353¶ І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов.
1354І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні?
1355Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда?
1356І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте?
1357І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм!
1358І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру.
141¶ Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса,
142і сказав своїм слугам: Це Іван Христитель, він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним...
143Бо Ірод схопив був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.
144Бо до нього Іван говорив: Не годиться тобі її мати!
145І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали.
146А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила.
147Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.
148А вона, за намовою матері своєї: Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя!...
149І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.
1410І послав стяти Івана в в'язниці.
1411І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері...
1412А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.
1413¶ Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним.
1414І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив.
1415А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі.
1416А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви!
1417Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п'ятеро хліба й дві рибі.
1418А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди.
1419І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові.
1420І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів...
1421Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жінок і дітей.
1422¶ І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить.
1423Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам.
1424А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний.
1425А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю.
1426Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали...
1427А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь!
1428Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді.
1429А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
1430Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!...
1431І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився?
1432Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула.
1433А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий!
1434¶ Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську.
1435А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих.
1436І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкавсь, уздоровлений був.
151¶ Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:
152Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають.
153А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?
154Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре.
155А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові,
156то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.
157Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:
158Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!
159Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей...
1510¶ І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте!
1511Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить.
1512Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?
1513А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
1514Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть...
1515А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу.
1516А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте?
1517Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
1518Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину.
1519Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.
1520Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!
1521¶ І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.
1522І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!
1523А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!
1524А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...
1525А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені!
1526А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам...
1527Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.
1528Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала.
1529¶ І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.
1530І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх.
1531А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!
1532А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.
1533А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?
1534А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.
1535І Він ізвелів на землі посідати народові.
1536І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.
1537І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних...
1538Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.
1539І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.
161¶ І підійшли фарисеї та саддукеї, і, випробовуючи, просили Його показати ознаку їм із неба.
162А Він відповів і промовив до них: Ви звечора кажете: Буде погода, червоніє бо небо.
163А ранком: Сьогодні негода, червоніє бо небо похмуре. Розпізнати небесне обличчя ви вмієте, ознак часу ж не можете!
164Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. І, їх полишивши, Він відійшов.
165¶ А учні Його, перейшовши на той бік, забули взяти хліба.
166Ісус же промовив до них: Стережіться уважливо фарисейської та саддукейської розчини!
167Вони ж міркували собі й говорили: Ми ж хлібів не взяли.
168А Ісус, знавши те, запитав: Чого між собою міркуєте ви, маловірні, що хлібів не взяли?
169Чи ж ви ще не розумієте й не пам'ятаєте про п'ять хлібів на п'ять тисяч, і скільки кошів ви зібрали?
1610Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви назбирали?
1611Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться но розчини фарисейської та саддукейської!
1612Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм розчини хлібної, але фарисейської та саддукейської науки.
1613¶ Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає Мене, Сина Людського?
1614Вони ж відповіли: Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків.
1615Він каже до них: А ви за кого Мене маєте?
1616А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого!
1617А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець.
1618І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її.
1619І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі!
1620Тоді наказав Своїм учням, щоб нікому не казали, що Він Христос.
1621¶ Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня.
1622І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде!
1623А Він обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!
1624¶ Промовив тоді Ісус учням Своїм: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною.
1625Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її.
1626Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?
1627Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його.
1628Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм.
171¶ А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осібно на гору високу.
172І Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло.
173І ось з'явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним.
174І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі.
175Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!
176А почувши, попадали учні долілиць, і полякалися сильно...
177А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: Уставайте й не бійтесь!
178Звівши ж очі свої, нікого вони не побачили, окрім Самого Ісуса.
179А коли з гори сходили, заповів їм Ісус і сказав: Не кажіть нікому про цеє видіння, аж поки Син Людський із мертвих воскресне.
1710І запитали Його учні, говорячи: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?
1711А Він відповів і сказав: Ілля, правда, прийде, і все приготує.
1712Але кажу вам, що Ілля вже прийшов був, та його не пізнали, але з ним зробили, що тільки хотіли... Так і Син Людський має страждати від них.
1713Учні тоді зрозуміли, що Він їм говорив про Івана Христителя.
1714¶ І як вони до народу прийшли, то до Нього один чоловік приступив, і навколішки впав перед Ним,
1715і сказав: Господи, змилуйсь над сином моїм, що біснується у новомісяччі, і мучиться тяжко, бо почасту падає він ув огонь, і почасту в воду.
1716Я його був привів до учнів Твоїх, та вони не могли вздоровити його.
1717А Ісус відповів і сказав: О роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене сюди його!
1718Потому Ісус погрозив йому, і демон вийшов із нього. І видужав хлопець тієї години!
1719Тоді підійшли учні насамоті до Ісуса й сказали: Чому ми не могли його вигнати?
1720А Він їм відповів: Через ваше невірство. Бо поправді кажу вам: коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого!
1721Цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою й постом.
1722¶ Коли пробували вони в Галілеї, то сказав їм Ісус: Людський Син буде виданий людям до рук,
1723і вони Його вб'ють, але третього дня Він воскресне. І тяжко вони зажурились...
1724¶ Як прийшли ж вони в Капернаум, до Петра підійшли збирачі дидрахм на храм, та й сказали: Чи не заплатить ваш учитель дидрахми?
1725Він відказує: Так. І як він увійшов до дому, то Ісус попередив його та сказав: Як ти думаєш, Симоне: царі земні з кого беруть мито або податки: від синів своїх, чи чужих?
1726А як той відказав: Від чужих, то промовив до нього Ісус: Тож вільні сини!
1727Та щоб їх не спокусити, піди над море, та вудку закинь, і яку першу рибу ізловиш, візьми, і рота відкрий їй, і знайдеш статира; візьми ти його, і віддай їм за Мене й за себе...
181¶ Підійшли до Ісуса тоді Його учні, питаючи: Хто найбільший у Царстві Небеснім?
182Він же дитину покликав, і поставив її серед них,
183та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!
184Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім.
185І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене.
186Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині...
187¶ Від спокус горе світові, бо мусять спокуси прийти; надто горе людині, що від неї приходить спокуса!
188Коли тільки рука твоя, чи нога твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний.
189І коли твоє око тебе спокушає його вибери й кинь від себе: краще тобі однооким ввійти в життя, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної.
1810Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із малих цих; кажу бо Я вам, що їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі.
1811Син бо Людський прийшов, щоб спасти загинуле.
1812Як вам здається: коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблудить, то чи він не покине дев'ятдесятьох і дев'ятьох у горах, і не піде шукати заблудлої?
1813І коли пощастить відшукати її, поправді кажу вам, що радіє за неї він більше, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох незаблудлих.
1814Так волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув один із цих малих.
1815¶ А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата.
1816А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків.
1817А коли не послухає їх, скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митник!
1818Поправді кажу вам: Що тільки зв'яжете на землі, зв'язане буде на небі, і що тільки розв'яжете на землі, розв'язане буде на небі.
1819Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі!
1820Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них.
1821¶ Петро приступив тоді та запитався Його: Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?
1822Ісус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!
1823Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами.
1824Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів.
1825А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити.
1826Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: Потерпи мені, я віддам тобі все!
1827І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому борг.
1828А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопивши його, він душив та казав: Віддай, що ти винен!
1829А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: Потерпи мені, і я віддам тобі!
1830Та той не схотів, а пішов і всадив до в'язниці його, аж поки він боргу не верне.
1831Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було.
1832Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене.
1833Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався?
1834І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу.
1835Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів.
191¶ І сталось, як Ісус закінчив ці слова, то Він вирушив із Галілеї, і прибув до країни Юдейської, на той бік Йордану.
192А за Ним ішла безліч народу, і Він уздоровив їх тут.
193¶ І підійшли фарисеї до Нього, і, випробовуючи, запитали Його: Чи дозволено дружину свою відпускати з причини всякої?
194А Він відповів і сказав: Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою?
195І сказав: Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом,
196тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!
197Вони кажуть Йому: А чому ж Мойсей заповів дати листа розводового, та й відпускати?
198Він говорить до них: То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших, спочатку ж так не було.
199А Я вам кажу: Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб. І хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб.
1910Учні говорять Йому: Коли справа така чоловіка із дружиною, то не добре одружуватись.
1911А Він їм відказав: Це слово вміщають не всі, але ті, кому дано.
1912Бо бувають скопці, що з утроби ще матерньої народилися так; є й скопці, що їх люди оскопили, і є скопці, що самі оскопили себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить.
1913¶ Тоді привели Йому діток, щоб поклав на них руки, і за них помолився, учні ж їм докоряли.
1914Ісус же сказав: Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне належить таким.
1915І Він руки на них поклав, та й пішов звідтіля.
1916¶ І підійшов ось один, і до Нього сказав: Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?
1917Він же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді.
1918Той питає Його: Які саме? А Ісус відказав: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво.
1919Шануй батька та матір, і: Люби свого ближнього, як самого себе.
1920Говорить до Нього юнак: Це я виконав все. Чого ще бракує мені?
1921Ісус каже йому: Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною.
1922Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись, бо великі маєтки він мав.
1923¶ Ісус же сказав Своїм учням: Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне.
1924Іще вам кажу: Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!
1925Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й сказали: Хто ж тоді може спастися?
1926А Ісус позирнув і сказав їм: Неможливе це людям, та можливе все Богові.
1927Тоді відізвався Петро та до Нього сказав: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом; що ж нам буде за це?
1928А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам, що коли, при відновленні світу, Син Людський засяде на престолі слави Своєї, тоді сядете й ви, що за Мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих.
1929І кожен, хто за Ймення Моє кине дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі, той багатокротно одержить і успадкує вічне життя.
1930І багато-хто з перших останніми стануть, а останні першими.
201¶ Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник.
202Згодившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.
203А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,
204та й каже до них: Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам.
205Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.
206А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день безробітні?
207Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник.
208Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: Поклич робітників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших.
209І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по динарію.
2010Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли.
2011А взявши, вони почали нарікати на господаря,
2012кажучи: Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту...
2013А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною?
2014Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі.
2015Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий?
2016Отак будуть останні першими, а перші останніми!
2017¶ Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьох, і на дорозі їм сповістив:
2018Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його...
2019І посганам Його вони видадуть на наругу та на катування, і на розп'яття, але третього дня Він воскресне!
2020¶ Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось.
2021А Він їй сказав: Чого хочеш? Вона каже Йому: Скажи, щоб обидва сини мої ці сіли в Царстві Твоїм праворуч один, і ліворуч від Тебе один.
2022А Ісус відповів і сказав: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму або христитися хрищенням, що я ним хрищуся? Вони кажуть Йому: Можемо.
2023Він говорить до них: Ви питимете Мою чашу і будете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся. А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вготовано.
2024Як почули це десятеро, стали гніватися на обох тих братів.
2025А Ісус їх покликав і промовив: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.
2026Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам.
2027А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба.
2028Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!
2029¶ Як вони ж з Єрихону виходили, за Ним ішов натовп великий.
2030І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!
2031Народ же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!
2032Ісус же спинився, покликав їх та й сказав: Що хочете, щоб Я вам зробив?
2033Вони Йому кажуть: Господи, нехай нам розкриються очі!
2034І змилосердивсь Ісус, доторкнувся до їхніх очей, і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.
211¶ А коли вони наблизились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, до гори до Оливної, тоді Ісус вислав двох учнів,
212до них, кажучи: Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля; відв'яжіть, і Мені приведіть їх.
213А як хто вам що скаже, відкажіть, що їх потребує Господь, і він зараз пошле їх.
214А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:
215Скажіте Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, на осля, під'яремної сина.
216А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.
217Вони привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, і Він сів на них.
218І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою.
219А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Осанна на висоті!
2110А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: Хто це такий?
2111А народ говорив: Це Пророк, Ісус із Назарету Галілейського!
2112¶ Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і поперевертав грошомінам столи, та ослони продавцям голубів.
2113І сказав їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників.
2114І приступили у храмі до Нього сліпі та криві, і Він їх уздоровив.
2115А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: Осанна Сину Давидовому, обурилися,
2116та й сказали Йому: Чи ти чуєш, що кажуть вони? А Ісус відказав їм: Так. Чи ж ви не читали ніколи: Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу?
2117І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфанію, і там ніч перебув.
2118¶ А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів.
2119І побачив Він при дорозі одне фіґове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя самого, на нім не знайшов. І до нього Він каже: Нехай плоду із тебе не буде ніколи повіки! І фіґове дерево зараз усохло.
2120А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: Як швидко всохло це фіґове дерево!...
2121Ісус же промовив у відповідь їм: Поправді кажу вам: Коли б мали ви віру, і не мали сумніву, то вчинили б не тільки як із фіґовим деревом, а якби й цій горі ви сказали: Порушся та кинься до моря, то й станеться те!
2122І все, чого ви в молитві попросите з вірою, то одержите.
2123¶ А коли Він прийшов у храм і навчав, поприходили первосвященики й старші народу до Нього й сказали: Якою Ти владою чиниш оце? І хто Тобі владу цю дав?
2124Ісус же промовив у відповідь їм: Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу, якою владою Я це чиню.
2125Іванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей? Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: Із неба, відкаже Він нам: Чого ж ви йому не повірили?
2126А як скажемо: Від людей, боїмося народу, бо Івана вважають усі за пророка.
2127І сказали Ісусові в відповідь: Ми не знаємо. Відказав їм і Він: То й Я вам не скажу, якою владою Я це чиню.
2128¶ А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!
2129А той відповів і сказав: Готовий, панотче, і не пішов.
2130І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: Я не хочу. А потім покаявся, і пішов.
2131Котрий же з двох учинив волю батькову? Вони кажуть: Останній. Ісус промовляє до них: Поправді кажу вам, що митники та блудодійки випереджують вас у Боже Царство.
2132Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а митники та блудодійки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля, щоб повірити йому.
2133¶ Послухайте іншої притчі. Був господар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.
2134Коли ж надійшов час плодів, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди свої.
2135Винарі ж рабів його похапали, і одного побили, а другого замордували, а того вкаменували.
2136Знов послав він інших рабів, більш як перше, та й їм учинили те саме.
2137Нарешті послав до них сина свого і сказав: Посоромляться сина мого.
2138Але винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і заберемо його спадщину!
2139І, схопивши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.
2140Отож, як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим винарям?
2141Вони кажуть Йому: Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно.
2142Ісус промовляє до них: Чи ви не читали ніколи в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!
2143Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити.
2144І хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде то розчавить його.
2145А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він говорить.
2146І намагались схопити Його, але побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.
221¶ А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:
222Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.
223І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.
224Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!
225Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.
226А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.
227І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
228Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.
229Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.
2210І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.
2211Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,
2212та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.
2213Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...
2214Бо багато покликаних, та вибраних мало.
2215¶ Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.
2216І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.
2217Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?
2218А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?
2219Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.
2220А Він каже до них: Чий це образ і напис?
2221Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.
2222А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
2223¶ Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,
2224та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.
2225Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.
2226Так само і другий, і третій, аж до сьомого.
2227А по всіх вмерла й жінка.
2228Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.
2229Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.
2230Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.
2231А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:
2232Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.
2233А народ, чувши це, дивувався науці Його.
2234¶ Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.
2235І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:
2236Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?
2237Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.
2238Це найбільша й найперша заповідь.
2239А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.
2240На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.
2241¶ Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
2242і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.
2243Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
2244Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.
2245Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?
2246І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
231¶ Тоді промовив Ісус до народу й до учнів Своїх,
232і сказав: На сидінні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї.
233Тож усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони та не роблять того!
234Вони ж в'яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх порушити...
235Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомілля свої розширяють, і здовжують китиці.
236І люблять вони передніші місця на бенкетах, і передніші лавки в синагогах,
237і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю!
238А ви вчителями не звіться, бо один вам Учитель, а ви всі брати.
239І не називайте нікого отцем на землі, бо один вам Отець, що на небі.
2310І не звіться наставниками, бо один вам Наставник, Христос.
2311Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде!
2312Хто бо підноситься, буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться.
2313¶ Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!
2314Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що вдовині хати поїдаєте, і напоказ молитесь довго, через те осуд тяжчий ви приймете!
2315Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим від вас!
2316Горе вам, проводирі ви сліпі, що говорите: Коли хто поклянеться храмом, то нічого; а хто поклянеться золотом храму, то той винуватий.
2317Нерозумні й сліпі, що бо більше: чи золото, чи той храм, що освячує золото?
2318І: Коли хто поклянеться жертівником, то нічого, а хто поклянеться жертвою, що на нім, то він винуватий.
2319Нерозумні й сліпі, що бо більше: чи жертва, чи той жертівник, що освячує жертву?
2320Отож, хто клянеться жертівником, клянеться ним та всім, що на ньому.
2321І хто храмом клянеться, клянеться ним та Тим, Хто живе в нім.
2322І хто небом клянеться, клянеться Божим престолом і Тим, Хто на ньому сидить.
2323Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м'яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати.
2324Проводирі ви сліпі, що відціджуєте комаря, а верблюда ковтаєте!
2325Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди!
2326Фарисею сліпий, очисти перше середину кухля, щоб чистий він був і назовні!
2327Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистости!
2328Так і ви, назовні здаєтеся людям за праведних, а всередині повні лицемірства та беззаконня!
2329Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що пророкам надгробники ставите, і праведникам прикрашаєте пам'ятники,
2330та говорите: Якби ми жили за днів наших батьків, то ми не були б спільниками їхніми в крові пророків.
2331Тим самим на себе свідкуєте, що сини ви убивців пророків.
2332Доповніть і ви міру провини ваших батьків!
2333О змії, о роде гадючий, як ви втечете від засуду до геєнни?
2334¶ І ось тому посилаю до вас Я пророків, і мудрих, і книжників; частину їх ви повбиваєте та розіпнете, а частину їх ви бичуватимете в синагогах своїх, і будете гнати з міста до міста.
2335Щоб спала на вас уся праведна кров, що пролита була на землі, від крови Авеля праведного, аж до крови Захарія, Варахіїного сина, що ви замордували його між храмом і жертівником!
2336Поправді кажу вам: Оце все спаде на рід цей!
2337Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!
2338Ось ваш дім залишається порожній для вас!
2339Говорю бо Я вам: Відтепер ви Мене не побачите, аж поки не скажете: Благословенний, Хто йде у Господнє Ім'я!
241¶ І вийшов Ісус і від храму пішов. І підійшли Його учні, щоб Йому показати будинки храмові.
242Він же промовив у відповідь їм: Чи бачите ви все оце? Поправді кажу вам: Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!...
243Коли ж Він сидів на Оливній горі, підійшли Його учні до Нього самотньо й спитали: Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака приходу Твого й кінця віку?
244¶ Ісус же промовив у відповідь їм: Стережіться, щоб вас хто не звів!
245Бо багато хто прийде в Ім'я Моє, кажучи: Я Христос. І зведуть багатьох.
246Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки, глядіть, не лякайтесь, бо статись належить тому. Але це не кінець ще.
247Бо повстане народ на народ, і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями.
248А все це початок терпінь породільних.
249На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє.
2410І багато-хто в той час спокусяться, і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти.
2411Постане багато фальшивих пророків, і зведуть багатьох.
2412І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне.
2413А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений!
2414І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!
2415Тож, коли ви побачите ту гидоту спустошення, що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому, хто читає, нехай розуміє,
2416тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають.
2417Хто на покрівлі, нехай той не сходить узяти речі з дому свого.
2418І хто на полі, хай назад не вертається взяти одежу свою.
2419Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми, за днів тих!
2420Моліться ж, щоб ваша втеча не сталась зимою, ані в суботу.
2421Бо скорбота велика настане тоді, якої не було з первопочину світу аж досі й не буде.
2422І коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина; але через вибраних дні ті вкоротяться.
2423Тоді, як хто скаже до вас: Ото, Христос тут чи Отам, не йміть віри.
2424Бо постануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда, що звели б, коли б можна, і вибраних.
2425Оце Я наперед вам сказав.
2426А коли скажуть вам: Ось Він у пустині не виходьте, Ось Він у криївках не вірте!
2427Бо як блискавка та вибігає зо сходу, і з'являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського.
2428Бо де труп, там зберуться орли.
2429І зараз, по скорботі тих днів, сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла, і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться.
2430І того часу на небі з'явиться знак Сина Людського, і тоді заголосять всі земні племена, і побачать вони Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних із великою потугою й славою.
2431І пошле Анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його.
2432¶ Від дерева ж фіґового навчіться прикладу: коли віття його вже розпукується, і кинеться листя, то ви знаєте, що близько вже літо.
2433Так і ви: коли все це побачите, знайте, що близько, під дверима!
2434Поправді кажу вам: не перейде цей рід, аж усе оце станеться.
2435Небо й земля проминеться, але не минуться слова Мої!
2436А про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син, лише Сам Отець.
2437Як було за днів Ноєвих, так буде і прихід Сина Людського.
2438Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу,
2439і не знали, аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав, так буде і прихід Сина Людського.
2440Будуть двоє на полі тоді, один візьметься, а другий полишиться.
2441Дві будуть молоти на жорнах, одна візьметься, а друга полишиться.
2442Тож пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш.
2443Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій сторожі прийде злодій, то він пильнував би, і підкопати свого дому не дав би.
2444Тому будьте готові й ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!
2445Хто ж вірний і мудрий раб, якого пан поставив над своїми челядниками давати своєчасно поживу для них?
2446Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так!
2447Поправді кажу вам, що над цілим маєтком своїм він поставить його.
2448А як той злий раб скаже у серці своїм: Забариться пан мій прийти,
2449і зачне бити товаришів своїх, а їсти та пити з п'яницями,
2450то пан того раба прийде дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає.
2451І він пополовині розітне його, і визначить долю йому з лицемірами, буде плач там і скрегіт зубів!
251¶ Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого.
252П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі.
253Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи.
254А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями.
255А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули.
256А опівночі крик залунав: Ось молодий, виходьте назустріч!
257Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували.
258Нерозумні ж сказали до мудрих: Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть.
259Мудрі ж відповіли та сказали: Щоб, бува, нам і вам не забракло, краще вдайтеся до продавців, і купіть собі.
2510І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, і замкнені двері були.
2511А потім прийшла й решта дів і казала: Пане, пане, відчини нам!
2512Він же в відповідь їм проказав: Поправді кажу вам, не знаю я вас!
2513Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!
2514¶ Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.
2515І одному він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, кожному за спроможністю його. І відійшов.
2516А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і набув він п'ять інших талантів.
2517Так само ж і той, що взяв два і він ще два інших набув.
2518А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, і сховав срібло пана свого.
2519По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку.
2520І прийшов той, що взяв п'ять талантів, приніс іще п'ять талантів і сказав: Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, ось я здобув інші п'ять талантів.
2521Сказав же йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!
2522Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: Два таланти мені передав ти, ось іще два таланти здобув я.
2523казав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!
2524Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.
2525І я побоявся, пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє...
2526І відповів його пан і сказав йому: Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?
2527Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє.
2528Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має.
2529Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.
2530А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів!
2531¶ Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.
2532І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.
2533І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч.
2534Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу.
2535Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви.
2536Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене.
2537Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли?
2538Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли?
2539Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці і до Тебе прийшли?
2540Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили.
2541Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований.
2542Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене,
2543мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці і Мене не відвідали ви.
2544Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці і не послужили Тобі?
2545Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили!
2546І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя.
261¶ І сталось, коли закінчив Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:
262Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Людський Син буде виданий на розп'яття.
263Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайяфою,
264і радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити.
265І вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.
266¶ Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого,
267підійшла одна жінка до Нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.
268Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: Нащо таке марнотратство?
269Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим.
2610Зрозумівши Ісус, промовив до них: Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.
2611Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.
2612Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на похорон Мій.
2613Поправді кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!
2614¶ Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,
2615і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам? І вони йому виплатили тридцять срібняків.
2616І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його.
2617¶ А першого дня Опрісноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували пасху спожити Тобі?
2618А Він відказав: Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близький, справлю Пасху з Своїми учнями в тебе.
2619І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали пасху готувати.
2620А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.
2621І, як вони споживали, Він сказав: Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене...
2622А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: Чи не я то, о Господи?
2623А Він відповів і промовив: Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.
2624Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще йому, коли б той чоловік не родився!
2625Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: Чи не я то, Учителю? Відказав Він йому: Ти сказав...
2626¶ Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє.
2627А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі,
2628бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!
2629Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця.
2630А коли відспівали вони, то на гору Оливну пішли.
2631¶ Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся ночі цієї. Бо написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці отари.
2632По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї.
2633А Петро відповів і сказав Йому: Якби й усі спокусились про Тебе, я не спокушуся ніколи.
2634Промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене...
2635Говорить до Нього Петро: Коли б мені навіть умерти з Тобою, я не відречуся від Тебе! Так сказали й усі учні.
2636¶ Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсиманія, і промовляє до учнів: Посидьте ви тут, аж поки піду й помолюся отам.
2637І, взявши Петра й двох синів Зеведеєвих, зачав сумувати й тужити.
2638Тоді промовляє до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною...
2639І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене... Та проте, не як Я хочу, а як Ти...
2640І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?...
2641Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, бадьорий бо дух, але немічне тіло.
2642Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя!
2643І, прийшовши, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були.
2644І, залишивши їх, знов пішов, і помолився втретє, те саме слово промовивши.
2645Потому приходить до учнів і їм промовляє: Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година наблизилась, і до рук грішникам виданий буде Син Людський...
2646Уставайте, ходім, ось наблизився Мій зрадник!
2647¶ І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люду багато від первосвящеників і старших народу з мечами та киями.
2648А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого поцілую, то Він, беріть Його.
2649І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Радій, Учителю! І поцілував Його.
2650Ісус же йому відказав: Чого, друже, прийшов ти? Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, і схопили Його.
2651А ось один із тих, що з Ісусом були, витягнув руку, і меча свого вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо.
2652Тоді промовляє до нього Ісус: Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть.
2653Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця, і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіонів Анголів?
2654Але як має збутись Писання, що так статися мусить?
2655Тієї години промовив Ісус до народу: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, і Мене не взяли ви.
2656Це ж сталось усе, щоб збулися писання пророків. Усі учні тоді залишили Його й повтікали...
2657¶ А вони схопили Ісуса, і повели до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.
2658Петро ж здалека йшов услід за Ним аж до двору первосвященика, і, ввійшовши всередину, сів із службою, щоб бачити кінець.
2659А первосвященики та ввесь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,
2660і не знаходили, хоч кривосвідків багато підходило. Аж ось накінець з'явилися двоє,
2661і сказали: Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, і за три дні збудувати його.
2662Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать супроти Тебе?
2663Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос Ти, Син Божий?
2664Промовляє до нього Ісус: Ти сказав... А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!
2665Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: Він богозневажив! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богозневагу!
2666Як вам іздається? Вони ж відповіли та сказали: Повинен умерти!
2667Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по щоках Його, інші ж киями били,
2668і казали: Пророкуй нам, Христе, хто то вдарив Тебе?...
2669¶ А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до нього служниця одна та й сказала: І ти був з Ісусом Галілеянином!
2670А він перед всіма відрікся, сказавши: Не відаю я, що ти кажеш...
2671А коли до воріт він підходив, побачила інша його та й сказала приявним там людям: Оцей був з Ісусом Назарянином!
2672І він знову відрікся та став присягатись: Не знаю Цього Чоловіка!...
2673Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе.
2674Тоді він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка! І заспівав півень хвилі тієї...
2675І згадав Петро сказане слово Ісусове: Перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав...
271¶ А коли настав ранок, усі первосвященики й старші народу зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.
272І, зв'язавши Його, повели, та й Понтію Пилату намісникові віддали.
273Тоді Юда, що видав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібняків первосвященикам і старшим,
274та й сказав: Я згрішив, невинну кров видавши. Вони ж відказали: А нам що до того? Дивись собі сам...
275І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, та й повісився...
276А первосвященики, як взяли срібняки, то сказали: Цього не годиться покласти до сховку церковного, це ж бо заплата за кров.
277А порадившись, купили на них поле ганчарське, щоб мандрівників ховати,
278чому й зветься те поле полем крови аж до сьогодні.
279Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія, промовляючи: І взяли вони тридцять срібняків, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,
2710і дали їх за поле ганчарське, як Господь наказав був мені.
2711¶ Ісус же став перед намісником. І намісник Його запитав і сказав: Чи Ти Цар Юдейський? Ісус же йому відказав: Ти кажеш.
2712Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічого на те не відказував.
2713Тоді каже до Нього Пилат: Чи не чуєш, як багато на Тебе свідкують?
2714А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був дуже здивований.
2715Мав же намісник звичай відпускати на свято народові в'язня одного, котрого хотіли вони.
2716Був тоді в'язень відомий, що звався Варавва.
2717І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?
2718Бо він знав, що Його через заздрощі видали.
2719Коли ж він сидів на суддевім сидінні, його дружина прислала сказати йому: Нічого не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього...
2720А первосвященики й старші попідмовляли народ, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподіяти.
2721Намісник тоді відповів і сказав їм: Котрого ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив? Вони ж відказали: Варавву.
2722Пилат каже до них: А що ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос? Усі закричали: Нехай розп'ятий буде!...
2723А намісник спитав: Яке ж зло Він зробив? Вони ж зачали ще сильніше кричати й казати: Нехай розп'ятий буде!
2724І, як побачив Пилат, що нічого не вдіє, а неспокій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: Я невинний у крові Його! Самі ви побачите...
2725А ввесь народ відповів і сказав: На нас Його кров і на наших дітей!...
2726¶ Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб розп'ятий був.
2727Тоді то намісникові вояки, до преторія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.
2728І, роздягнувши Його, багряницю наділи на Нього.
2729І, сплівши з тернини вінка, поклали Йому на голову, а тростину в правицю Його. І, навколішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: Радій, Царю Юдейський!
2730І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били...
2731А коли назнущалися з Нього, зняли з Нього плаща, і зодягнули в одежу Його. І повели Його на розп'яття.
2732А виходячи, стріли одного кірінеянина, Симон на ймення, його змусили нести для Нього хреста.
2733¶ І, прибувши на місце, що зветься Голгофа, цебто сказати Череповище,
2734дали Йому пити вина, із гіркотою змішаного, та, покуштувавши, Він пити не схотів.
2735А розп'явши Його, вони поділили одежу Його, кинувши жереба.
2736І, посідавши, стерегли Його там.
2737І напис провини Його помістили над Його головою: Це Ісус, Цар Юдейський.
2738Тоді розп'ято з Ним двох розбійників: одного праворуч, а одного ліворуч.
2739А хто побіч проходив, Його лихословили та головами своїми хитали,
2740і казали: Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!
2741Так само ж і первосвященики з книжниками та старшими, насміхаючися, говорили:
2742Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому!
2743Покладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: Я Син Божий...
2744Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були розп'яті.
2745А від години шостої аж до години дев'ятої темрява сталась по цілій землі!
2746А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?...
2747Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю.
2748А один із них зараз побіг і взяв губку та, оцтом її наповнивши, настромив на тростину й давав Йому пити.
2749Інші казали: Чекай но, побачмо, чи прийде Ілля визволяти Його.
2750¶ А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, і духа віддав...
2751І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі,
2752і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих,
2753а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із'явились.
2754А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: Він був справді Син Божий!
2755Було там багато й жінок, що дивилися здалека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуговували.
2756Між ними була Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йосипа, і мати синів Зеведеєвих.
2757¶ А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Ариматеї, на ім'я Йосип, що й сам був навчався в Ісуса.
2758Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.
2759І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його плащаницею чистою,
2760і поклав його в гробі новому своїм, що був висік у скелі. До дверей гробових привалив він великого каменя, та й відійшов.
2761Була ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насупроти гробу.
2762А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,
2763і сказали: Пригадали ми, пане, собі, що обманець отой, як живий іще був, то сказав: По трьох днях Я воскресну.
2764Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали народові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу...
2765Відказав їм Пилат: Сторожу ви маєте, ідіть, забезпечте, як знаєте.
2766І вони відійшли, і, запечатавши каменя, біля гробу сторожу поставили.
281¶ Як минула ж субота, на світанку дня першого в тижні, прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити гріб.
282І великий ось ставсь землетрус, бо зійшов із неба Ангол Господній, і, приступивши, відвалив від гробу каменя, та й сів на ньому.
283Його ж постать була, як та блискавка, а шати його були білі, як сніг.
284І від страху перед ним затряслася сторожа, та й стала, як мертва.
285А Ангол озвався й промовив жінкам: Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп'ятого це ви шукаєте.
286Нема Його тут, бо воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіться на місце, де знаходився Він.
287Ідіть же хутко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих, і ото випереджує вас в Галілеї, там Його ви побачите. Ось, вам я звістив!
288І пішли вони хутко від гробу, зо страхом і великою радістю, і побігли, щоб учнів Його сповістити.
289Аж ось перестрів їх Ісус і сказав: Радійте! Вони ж підійшли, обняли Його ноги і вклонились Йому до землі.
2810Промовляє тоді їм Ісус: Не лякайтесь! Ідіть, повідомте братів Моїх, нехай вони йдуть у Галілею, там побачать Мене!
2811¶ Коли ж вони йшли, ось дехто зо сторожі до міста прийшли та й первосвященикам розповіли все, що сталось.
2812І, зібравшись зо старшими, вони врадили раду, і дали сторожі чимало срібняків,
2813і сказали: Розповідайте: Його учні вночі прибули, і вкрали Його, як ми спали.
2814Як почує ж намісник про це, то його ми переконаємо, і від клопоту визволимо вас.
2815І, взявши вони срібняки, зробили, як навчено їх. І пронеслося слово оце між юдеями, і тримається аж до сьогодні.
2816¶ Одинадцять же учнів пішли в Галілею на гору, куди звелів їм Ісус.
2817І як вони Його вгледіли, поклонились Йому до землі, а дехто вагався.
2818А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: Дана Мені всяка влада на небі й на землі.
2819Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа,
2820навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь