Multilingual Scriptures Home » Ukrainian Bible » Jonah
| Ukrainian Bible | ||
| Chapter # | Verse # | Verse Detail |
| 1 | 1 | ¶ І було слово Господнє до Йони, Аміттаєвого сина, таке: |
| 1 | 2 | Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє. |
| 1 | 3 | І встав Йона, щоб утекти до Таршішу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля, що йшов до Таршішу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відплисти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця. |
| 1 | 4 | ¶ А Господь кинув сильного вітра на море, і знялася на морі велика буря, і вже думали, що корабель буде розбитий. |
| 1 | 5 | І налякалися моряки, і кликали кожен до своїх богів, і викидали ті речі, що були на кораблі, до моря, щоб полегшити себе. А Йона зійшов до споду корабля, і ліг, і заснув. |
| 1 | 6 | І приступив до нього керівник корабля, та й сказав йому: Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, може згадає цей Бог про нас, і ми не згинемо. |
| 1 | 7 | І сказали вони один до одного: Ідіть, і киньмо жеребки, та й пізнаємо, через кого нам оце лихо. І кинули вони жеребки, і впав жеребок на Йону. |
| 1 | 8 | І сказали до нього: Об'яви ж нам, через що нам це лихо? Яке твоє зайняття, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти народу? |
| 1 | 9 | І сказав він до них: Я єврей, і боюся я Господа, Небесного Бога, що вчинив море та суходіл. |
| 1 | 10 | І налякалися ті люди великим страхом, і сказали до нього: Що це ти наробив? Бо ці люди довідалися, що він утікає з-перед Господнього лиця, бо він це їм об'явив. |
| 1 | 11 | ¶ І вони сказали до нього: Що ми зробимо тобі, щоб утихомирилось море, щоб не заливало нас? Бо море бушувало все більше. |
| 1 | 12 | І сказав він до них: Візьміть мене, і киньте мене до моря, і втихомириться море перед вами; бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас. |
| 1 | 13 | І міцно гребли ці люди, щоб дістатися до суходолу, та не могли, бо море бушувало все більш проти них. |
| 1 | 14 | І вони кликнули до Господа та й сказали: О Господи, нехай же не згинемо ми за душу цього чоловіка, і не давай на нас неповинної крови, бо Ти, Господи, чиниш, як бажаєш! |
| 1 | 15 | І підняли вони Йону, і кинули його до моря, і спинилося море від своєї лютости. |
| 1 | 16 | І налякалися ці люди Господа великим страхом, і приносили Господеві жертви, і складали обітниці. |
| 1 | 17 | (2-1) І призначив Господь велику рибу, щоб вона проковтнула Йону. І був Йона в середині цієї риби три дні та три ночі. |
| 2 | 1 | ¶ (2-2) І молився Йона до Господа, Бога свого, з утроби тієї риби, |
| 2 | 2 | (2-3) та й казав: Я кликав з нещастя свого до Господа, і відповідь дав Він мені, із нутра шеолу кричав я, і почув Ти мій голос! |
| 2 | 3 | (2-4) І Ти кинув мене в глибочінь, у серце моря, і потік оточив був мене. Усі хвилі Твої та буруни Твої надо мною пройшли. |
| 2 | 4 | (2-5) І сказав я: Я вигнаний з-перед очей Твоїх, проте ще побачу я храм Твій святий. |
| 2 | 5 | (2-6) Вода аж по душу мене обгорнула, безодня мене оточила, очерет обвиває кругом мою голову! |
| 2 | 6 | (2-7) Я зійшов аж до споду гори, а земля її засуви стали за мною навіки! Та підіймеш із ями життя моє, Господи, Боже Ти мій! |
| 2 | 7 | (2-8) Як у мені омлівала душа моя, Господа я спогадав, і молитва моя ця до Тебе долинула, до храму святого Твого! |
| 2 | 8 | (2-9) Ті, що тримаються марних божків, свого Милосердного кидають. |
| 2 | 9 | (2-10) А я голосною подякою принесу Тобі жертву, про що присягав я, те виконаю. Спасіння у Господа! |
| 2 | 10 | ¶ (2-11) І Господь звелів рибі, і вона викинула Йону на суходіл. |
| 3 | 1 | ¶ І було Господнє слово до Йони вдруге таке: |
| 3 | 2 | Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй на нього те слово, що Я говорив був тобі! |
| 3 | 3 | І Йона встав, і пішов до Ніневії за Господнім словом. А Ніневія була місто велике-превелике, на три дні ходи. |
| 3 | 4 | І зачав Йона ходити по місті, на один день ходи, і проповідував і казав: Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована! |
| 3 | 5 | ¶ І ніневітяни ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали верети, від найбільшого з них аж до найменшого. |
| 3 | 6 | І дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зо свого трону, і скинув плаща свого з себе, і покрився веретою, та й сів на попелі. |
| 3 | 7 | І він звелів кликнути й сказати в Ніневії з наказу царя та його вельмож, говорячи: Нехай не покуштують нічого ані людина, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна, нехай вони не пасуться, і нехай не п'ють води! |
| 3 | 8 | І нехай покриваються веретами та людина й та худоба, і нехай сильно кличуть до Бога, і нехай кожен зверне з своєї дороги та від насильства, що в їхніх руках. |
| 3 | 9 | Хто знає, може Бог обернеться й пожалує, і відвернеться з жару гніву Свого, і ми не погинемо! |
| 3 | 10 | І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив. |
| 4 | 1 | ¶ І було це для Йони на досаду, досаду велику, і він запалився. |
| 4 | 2 | І молився він до Господа та й казав: О Господи, чи ж не це моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що Ти Бог милостивий та милосердий, довготерпеливий та многомилостивий, і Ти жалкуєш за зло. |
| 4 | 3 | А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть від мого життя! |
| 4 | 4 | А Господь відказав: Чи слушно ти запалився? |
| 4 | 5 | ¶ І вийшов Йона з міста, і сів від сходу міста, і поставив собі там куреня, і сів під ним у тіні, аж поки побачить, що буде в місті. |
| 4 | 6 | І виростив Бог рицинового куща, і він вигнався понад Йону, щоб бути тінню над його головою, щоб урятувати його від його досади. І втішився Йона від цього рицинового куща великою радістю. |
| 4 | 7 | А при сході зірниці другого дня призначив Бог червяка, і він підточив рицинового куща, і той усох. |
| 4 | 8 | І сталося, як сонце зійшло, то призначив Бог східнього гарячого вітра, і вдарило сонце на Йонину голову, і він зомлів. І він жадав, щоб йому померти, і казав: Краще мені смерть від мого життя! |
| 4 | 9 | І промовив Бог до Йони: Чи слушно запалився ти за рициновий кущ? А той відказав: Дуже розлютився я, аж на смерть! |
| 4 | 10 | І сказав Господь: Ти змилувався над рициновим кущем, над яким не трудився, і не плекав його, який виріс за одну ніч, і за одну ніч згинув. |
| 4 | 11 | А Я не змилувався б над Ніневією, цим великим містом, що в ньому більше дванадцяти десятисячок люда, які не вміють розрізняти правиці своєї від своєї лівиці, та численна худоба? |