Multilingual Scriptures Home » Ukrainian Bible » Song of Solomon
| Ukrainian Bible | ||
| Chapter # | Verse # | Verse Detail |
| 1 | 1 | ¶ Соломонова Пісня над піснями. |
| 1 | 2 | ¶ Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина! |
| 1 | 3 | На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе! |
| 1 | 4 | Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе! |
| 1 | 5 | Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові! |
| 1 | 6 | Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!... |
| 1 | 7 | ¶ Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна? |
| 1 | 8 | Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої. |
| 1 | 9 | Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько! |
| 1 | 10 | Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста! |
| 1 | 11 | Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками! |
| 1 | 12 | ¶ Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі. |
| 1 | 13 | Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене! |
| 1 | 14 | Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах! |
| 1 | 15 | Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині! |
| 1 | 16 | Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень! |
| 1 | 17 | Бруси наших домів то кедрини, стелі в нас кипариси! |
| 2 | 1 | ¶ Я саронська троянда, я долинна лілея! |
| 2 | 2 | Як лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами! |
| 2 | 3 | ¶ Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, його тіні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебіння солодкий! |
| 2 | 4 | Він впровадив мене до винярні, а прапор його надо мною кохання! |
| 2 | 5 | Підкріпіте мене виноградовим печивом, освіжіть мене яблуками, бо я хвора з кохання! |
| 2 | 6 | Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!... |
| 2 | 7 | Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, й щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!... |
| 2 | 8 | ¶ Голос мого коханого!... Ось він іде, ось він скаче горами, по пагірках вистрибує... |
| 2 | 9 | Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати... |
| 2 | 10 | Мій коханий озвався й промовив до мене: Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи! |
| 2 | 11 | Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він. |
| 2 | 12 | Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає! |
| 2 | 13 | Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали. Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи! |
| 2 | 14 | ¶ Голубко моя у розщілинах скельних, у бескіднім сховку, дай побачити мені твоє личко, дай почути мені голосок твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродливе! |
| 2 | 15 | Ловіть нам лисиці, лисинята маленькі, що ушкоджують нам виноградники, виноградники ж наші у цвіті! |
| 2 | 16 | Мій коханий він мій, я ж його, він пасе між лілеями! |
| 2 | 17 | Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, вернись, мій коханий, стань подібний до сарни чи до молодого оленя в пахучих горах! |
| 3 | 1 | ¶ По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла... |
| 3 | 2 | Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла... |
| 3 | 3 | Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя? |
| 3 | 4 | Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!... |
| 3 | 5 | Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!... |
| 3 | 6 | ¶ Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця? |
| 3 | 7 | ¶ Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих! |
| 3 | 8 | Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного. |
| 3 | 9 | Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев: |
| 3 | 10 | стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!... |
| 3 | 11 | Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його! |
| 4 | 1 | ¶ Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської! |
| 4 | 2 | Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної... |
| 4 | 3 | Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм! |
| 4 | 4 | Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів! |
| 4 | 5 | Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями... |
| 4 | 6 | Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану... |
| 4 | 7 | Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі! |
| 4 | 8 | ¶ Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір. |
| 4 | 9 | Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!... |
| 4 | 10 | Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!... |
| 4 | 11 | Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі! |
| 4 | 12 | Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане... |
| 4 | 13 | Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами, |
| 4 | 14 | нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами, |
| 4 | 15 | ¶ ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!... |
| 4 | 16 | Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!... |
| 5 | 1 | ¶ Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані! |
| 5 | 2 | ¶ Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!... |
| 5 | 3 | Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?... |
| 5 | 4 | Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!... |
| 5 | 5 | Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців... |
| 5 | 6 | Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене... |
| 5 | 7 | Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів! |
| 5 | 8 | Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання! |
| 5 | 9 | ¶ Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас? |
| 5 | 10 | Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших... |
| 5 | 11 | Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон... |
| 5 | 12 | Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали! |
| 5 | 13 | Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча! |
| 5 | 14 | Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами! |
| 5 | 15 | Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри! |
| 5 | 16 | Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські! |
| 6 | 1 | ¶ Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою. |
| 6 | 2 | Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї. |
| 6 | 3 | Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями! |
| 6 | 4 | ¶ Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами! |
| 6 | 5 | Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду! |
| 6 | 6 | Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної! |
| 6 | 7 | Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм! |
| 6 | 8 | Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа, |
| 6 | 9 | та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її: |
| 6 | 10 | Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна? |
| 6 | 11 | ¶ Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали? |
| 6 | 12 | І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр... |
| 6 | 13 | (7-1) Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий? |
| 7 | 1 | ¶ (7-2) Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене! |
| 7 | 2 | (7-3) Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями! |
| 7 | 3 | (7-4) Два перса твої немов двоє сарняток близнят! |
| 7 | 4 | (7-5) Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску! |
| 7 | 5 | (7-6) Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями! |
| 7 | 6 | (7-7) Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах! |
| 7 | 7 | (7-8) Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних! |
| 7 | 8 | (7-9) Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!... |
| 7 | 9 | (7-10) А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих! |
| 7 | 10 | ¶ (7-11) Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене! |
| 7 | 11 | (7-12) Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах! |
| 7 | 12 | (7-13) Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам! |
| 7 | 13 | (7-14) Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій! |
| 8 | 1 | ¶ О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би! |
| 8 | 2 | Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх! |
| 8 | 3 | Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!... |
| 8 | 4 | Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби! |
| 8 | 5 | ¶ Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька! |
| 8 | 6 | Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа! |
| 8 | 7 | Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!... |
| 8 | 8 | ¶ Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її? |
| 8 | 9 | Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх... |
| 8 | 10 | Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить... |
| 8 | 11 | Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла. |
| 8 | 12 | Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні! |
| 8 | 13 | ¶ О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені! |
| 8 | 14 | Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах! |