Multilingual Scriptures Home » Ukrainian Bible » Proverbs
| Ukrainian Bible | ||
| Chapter # | Verse # | Verse Detail |
| 1 | 1 | ¶ Приповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, |
| 1 | 2 | щоб пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова, |
| 1 | 3 | щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права й простоти, |
| 1 | 4 | щоб мудрости дати простодушним, юнакові пізнання й розважність. |
| 1 | 5 | Хай послухає мудрий і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок, |
| 1 | 6 | щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки. |
| 1 | 7 | ¶ Страх Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням. |
| 1 | 8 | Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї, |
| 1 | 9 | вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою. |
| 1 | 10 | ¶ Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не згоджуйся ти! |
| 1 | 11 | Якщо скажуть вони: Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного, |
| 1 | 12 | живих поковтаймо ми їх, як шеол, та здорових, як тих, які сходять до гробу! |
| 1 | 13 | Ми знайдемо всіляке багатство цінне, переповнимо здобиччю наші хати. |
| 1 | 14 | Жеребок свій ти кинеш із нами, буде саква одна для всіх нас, |
| 1 | 15 | сину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки, |
| 1 | 16 | бо біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати! |
| 1 | 17 | Бож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого: |
| 1 | 18 | то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою! |
| 1 | 19 | Такі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника! |
| 1 | 20 | ¶ Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає, |
| 1 | 21 | на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої: |
| 1 | 22 | Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання? |
| 1 | 23 | Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої! |
| 1 | 24 | Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався! |
| 1 | 25 | І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли! |
| 1 | 26 | Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх. |
| 1 | 27 | Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас, |
| 1 | 28 | тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене, |
| 1 | 29 | за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього, |
| 1 | 30 | не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами! |
| 1 | 31 | І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються, |
| 1 | 32 | бо відступство безумних заб'є їх, і безпечність безтямних їх вигубить! |
| 1 | 33 | А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом! |
| 2 | 1 | ¶ Сину мій, якщо приймеш слова мої ти, а накази мої при собі заховаєш, |
| 2 | 2 | щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихилиш до розуму, |
| 2 | 3 | якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом, |
| 2 | 4 | якщо будеш шукати його, немов срібла, і будеш його ти пошукувати, як тих схованих скарбів, |
| 2 | 5 | тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш ти Богопізнання, |
| 2 | 6 | бо Господь дає мудрість, з Його уст знання й розум! |
| 2 | 7 | Він спасіння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить, |
| 2 | 8 | щоб справедливих стежок стерегти, і береже Він дорогу Своїх богобійних! |
| 2 | 9 | Тоді ти збагнеш справедливість та право, і простоту, всіляку дорогу добра, |
| 2 | 10 | ¶ бо мудрість увійде до серця твого, і буде приємне знання для твоєї душі! |
| 2 | 11 | розважність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегтиме, |
| 2 | 12 | щоб тебе врятувати від злої дороги, від людини, що каже лукаве, |
| 2 | 13 | від тих, хто стежки простоти покидає, щоб ходити дорогами темряви, |
| 2 | 14 | що тішаться, роблячи зло, що радіють крутійствами злого, |
| 2 | 15 | що стежки їхні круті, і відходять своїми путями, |
| 2 | 16 | щоб тебе врятувати від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова, |
| 2 | 17 | що покинула друга юнацтва свого, а про заповіт свого Бога забула, |
| 2 | 18 | вона бо із домом своїм западеться у смерть, а стежки її до померлих, |
| 2 | 19 | ніхто, хто входить до неї, не вернеться, і стежки життя не досягне, |
| 2 | 20 | щоб ходив ти дорогою добрих, і стежки справедливих беріг! |
| 2 | 21 | Бо замешкають праведні землю, і невинні зостануться в ній, |
| 2 | 22 | а безбожні з землі будуть вигублені, і повириваються з неї невірні! |
| 3 | 1 | ¶ Сину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої заповіді стережуть твоє серце, |
| 3 | 2 | бо примножать для тебе вони довготу твоїх днів, і років життя та спокою! |
| 3 | 3 | Милість та правда нехай не залишать тебе, прив'яжи їх до шиї своєї, напиши їх на таблиці серця свого, |
| 3 | 4 | і знайдеш ти ласку та добру премудрість в очах Бога й людини! |
| 3 | 5 | Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! |
| 3 | 6 | Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки. |
| 3 | 7 | ¶ Не будь мудрий у власних очах, бійся Господа та ухиляйся від злого! |
| 3 | 8 | Це буде ліком для тіла твого, напоєм для костей твоїх. |
| 3 | 9 | Шануй Господа із маєтку свого, і з початку всіх плодів своїх, |
| 3 | 10 | і будуть комори твої переповнені ситістю, а чавила твої будуть переливатись вином молодим! |
| 3 | 11 | Мій сину, карання Господнього не відкидай, і картання Його не вважай тягарем, |
| 3 | 12 | бо кого Господь любить, картає того, і кохає, немов батько сина! |
| 3 | 13 | ¶ Блаженна людина, що мудрість знайшла, і людина, що розум одержала, |
| 3 | 14 | бо ліпше надбання її від надбання срібла, і від щирого золота ліпший прибуток її, |
| 3 | 15 | дорожча за перли вона, і всіляке жадання твоє не зрівняється з нею. |
| 3 | 16 | Довгість днів у правиці її, багатство та слава в лівиці її. |
| 3 | 17 | Дороги її то дороги приємности, всі стежки її мир. |
| 3 | 18 | Вона дерево життя для тих, хто тримається міцно її, і блаженний, хто держить її! |
| 3 | 19 | Господь мудрістю землю заклав, небо розумом міцно поставив. |
| 3 | 20 | Знанням Його порозкривались безодні, і кроплять росою ті хмари. |
| 3 | 21 | ¶ Мій сину, нехай від очей твоїх це не відходить, стережи добрий розум і розважність, |
| 3 | 22 | і вони будуть життям для твоєї душі, і прикрасою шиї твоєї, |
| 3 | 23 | Тоді підеш безпечно своєю дорогою, а нога твоя не спотикнеться! |
| 3 | 24 | Якщо покладешся не будеш боятись, а ляжеш, то буде приємний твій сон. |
| 3 | 25 | Не будеш боятися наглого страху, ні бурі безбожних, як прийде, |
| 3 | 26 | бо твоєю надією буде Господь, і Він пильнуватиме ногу твою, щоб вона не зловилась у пастку! |
| 3 | 27 | ¶ Не стримуй добра потребуючому, коли в силі твоєї руки це вчинити, |
| 3 | 28 | не кажи своїм ближнім: Іди, і знову прийди, а взавтра я дам, коли маєш з собою. |
| 3 | 29 | Не виорюй лихого на свого ближнього, коли він безпечно з тобою сидить. |
| 3 | 30 | Не сварися з людиною дармо, якщо злого вона не вчинила тобі. |
| 3 | 31 | Не заздри насильникові, і ні однієї з доріг його не вибирай, |
| 3 | 32 | бо бридить Господь крутіями, а з праведними в Нього дружба. |
| 3 | 33 | Прокляття Господнє на домі безбожного, а мешкання праведних Він благословить, |
| 3 | 34 | з насмішників Він насміхається, а покірливим милість дає. |
| 3 | 35 | Мудрі славу вспадковують, а нерозумні носитимуть сором. |
| 4 | 1 | ¶ Послухайте, діти, напучення батькового, і прислухайтеся, щоб навчитися розуму, |
| 4 | 2 | бо даю я вам добру науку: закона мого не кидайте, |
| 4 | 3 | бо сином у батька свого я був, пещений й єдиний у неньки своєї. |
| 4 | 4 | І навчав він мене, і мені говорив: Нехай держиться серце твоє моїх слів, стережи мої заповіді та й живи! |
| 4 | 5 | Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст, |
| 4 | 6 | не кидай її й вона буде тебе стерегти! Кохай ти її й вона буде тебе пильнувати! |
| 4 | 7 | Початок премудрости мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму! |
| 4 | 8 | Тримай її високо і підійме тебе, ушанує тебе, як її ти пригорнеш: |
| 4 | 9 | вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує! |
| 4 | 10 | Послухай, мій сину, й бери ти слова мої, і помножаться роки твойого життя, |
| 4 | 11 | дороги премудрости вчу я тебе, стежками прямими проваджу тебе: |
| 4 | 12 | коли підеш, то крок твій не буде тісний, а коли побіжиш не спіткнешся! |
| 4 | 13 | Міцно тримайся напучування, не лишай, його стережи, воно бо життя твоє! |
| 4 | 14 | ¶ На стежку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих, |
| 4 | 15 | покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини, |
| 4 | 16 | бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, відійметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткнувся!... |
| 4 | 17 | Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу попивають. |
| 4 | 18 | А путь праведних ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня! |
| 4 | 19 | Дорога ж безбожних як темність: не знають, об що спотикнуться... |
| 4 | 20 | ¶ Мій сину, прислухуйся до моїх слів, до речей моїх ухо своє нахили! |
| 4 | 21 | Нехай не відійдуть вони від очей твоїх, бережи їх в середині серця свого! |
| 4 | 22 | Бо життя вони тим, хто їх знайде, а для тіла усього його лікування. |
| 4 | 23 | Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя. |
| 4 | 24 | Відкинь ти від себе лукавство уст, віддали ти від себе крутійство губ. |
| 4 | 25 | Нехай дивляться очі твої уперед, а повіки твої нехай перед тобою простують. |
| 4 | 26 | Стежку ніг своїх вирівняй, і стануть міцні всі дороги твої: |
| 4 | 27 | не вступайся ні вправо, ні вліво, усунь свою ногу від зла! |
| 5 | 1 | ¶ Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму, |
| 5 | 2 | щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть! |
| 5 | 3 | Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші, |
| 5 | 4 | та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний, |
| 5 | 5 | її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її! |
| 5 | 6 | Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона. |
| 5 | 7 | Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст: |
| 5 | 8 | віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому, |
| 5 | 9 | щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого, |
| 5 | 10 | щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!... |
| 5 | 11 | І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили, |
| 5 | 12 | і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало! |
| 5 | 13 | І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників... |
| 5 | 14 | Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!... |
| 5 | 15 | ¶ Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя: |
| 5 | 16 | чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води? |
| 5 | 17 | Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою! |
| 5 | 18 | Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ, |
| 5 | 19 | вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її! |
| 5 | 20 | І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки? |
| 5 | 21 | Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє: |
| 5 | 22 | власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він, |
| 5 | 23 | помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!... |
| 6 | 1 | ¶ Мій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, дав руку свою за чужого, |
| 6 | 2 | ти попався до пастки з-за слів своїх уст, схоплений ти із-за слів своїх уст! |
| 6 | 3 | Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого ближнього: іди, впади в порох, і на ближніх своїх напирай, |
| 6 | 4 | не дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм, |
| 6 | 5 | рятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова! |
| 6 | 6 | ¶ Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій: |
| 6 | 7 | нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя; |
| 6 | 8 | вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу. |
| 6 | 9 | Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш? |
| 6 | 10 | Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати, |
| 6 | 11 | і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!... |
| 6 | 12 | ¶ Людина нікчемна, чоловік злочинний, він ходить з лукавими устами, |
| 6 | 13 | він моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми, |
| 6 | 14 | в його серці лукавство виорює зло кожночасно, сварки розсіває, |
| 6 | 15 | тому нагло приходить погибіль його, буде раптом побитий і ліку нема! |
| 6 | 16 | Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім то гидота душі Його: |
| 6 | 17 | очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють, |
| 6 | 18 | серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе, |
| 6 | 19 | свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів! |
| 6 | 20 | ¶ Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї! |
| 6 | 21 | Прив'яжи їх на серці своєму назавжди, повісь їх на шиї своїй! |
| 6 | 22 | Вона буде провадити тебе у ході, стерегтиме тебе, коли будеш лежати, а пробудишся мовити буде до тебе! |
| 6 | 23 | Бо заповідь Божа світильник, а наука то світло, дорога ж життя то навчальні картання, |
| 6 | 24 | щоб тебе стерегти від злосливої жінки, від облесливого язика чужинки. |
| 6 | 25 | Не жадай її вроди у серці своїм, і тебе хай не візьме своїми повіками, |
| 6 | 26 | бо вартість розпусної жінки то боханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну... |
| 6 | 27 | Чи візьме людина огонь на лоно своє, і одіж її не згорить? |
| 6 | 28 | Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її? |
| 6 | 29 | Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї! |
| 6 | 30 | Не погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує, |
| 6 | 31 | та як буде він знайдений, всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому! |
| 6 | 32 | Хто чинить перелюб, не має той розуму, він знищує душу свою, |
| 6 | 33 | побої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться, |
| 6 | 34 | бо заздрощі лютість мужчини, і не змилосердиться він у день помсти: |
| 6 | 35 | він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гостинця прибільшиш! |
| 7 | 1 | ¶ Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі, |
| 7 | 2 | бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця, |
| 7 | 3 | прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого! |
| 7 | 4 | На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений! |
| 7 | 5 | щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова. |
| 7 | 6 | ¶ Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна, |
| 7 | 7 | і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму, |
| 7 | 8 | проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її, |
| 7 | 9 | коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку. |
| 7 | 10 | Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним, |
| 7 | 11 | галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають: |
| 7 | 12 | раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона... |
| 7 | 13 | І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому: |
| 7 | 14 | У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої! |
| 7 | 15 | Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе! |
| 7 | 16 | Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна, |
| 7 | 17 | постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном... |
| 7 | 18 | Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми! |
| 7 | 19 | Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу: |
| 7 | 20 | вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого... |
| 7 | 21 | Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила, |
| 7 | 22 | він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення, |
| 7 | 23 | як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка... |
| 7 | 24 | ¶ А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте: |
| 7 | 25 | Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її, |
| 7 | 26 | бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті! |
| 7 | 27 | Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат... |
| 8 | 1 | ¶ Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум? |
| 8 | 2 | На верхів'ях холмів, при дорозі та на перехрестях стоїть он вона! |
| 8 | 3 | При брамах, при вході до міста, де входиться в двері, там голосно кличе вона: |
| 8 | 4 | До вас, мужі, я кличу, а мій голос до людських синів: |
| 8 | 5 | Зрозумійте но, неуки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглузді! |
| 8 | 6 | Послухайте, я бо шляхетне кажу, і відкриття моїх губ то простота. |
| 8 | 7 | Бо правду говорять уста мої, а лукавство гидота для губ моїх. |
| 8 | 8 | Всі слова моїх уст справедливі, нема в них крутійства й лукавства. |
| 8 | 9 | Усі вони прості, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знаходить знання. |
| 8 | 10 | Візьміть ви картання моє, а не срібло, і знання, добірніше від щирого золота: |
| 8 | 11 | ліпша бо мудрість за перли, і не рівняються їй всі клейноди! |
| 8 | 12 | ¶ Я, мудрість, живу разом з розумом, і знаходжу пізнання розважне. |
| 8 | 13 | Страх Господній лихе все ненавидіти: я ненавиджу пиху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста! |
| 8 | 14 | В мене рада й оглядність, я розум, і сила у мене. |
| 8 | 15 | Мною царюють царі, а законодавці права справедливі встановлюють. |
| 8 | 16 | Мною правлять владики й вельможні, всі праведні судді. |
| 8 | 17 | Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене мене знайде! |
| 8 | 18 | Зо мною багатство та слава, тривалий маєток та правда: |
| 8 | 19 | ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срібло добірне! |
| 8 | 20 | Путтю праведною я ходжу, поміж правних стежок, |
| 8 | 21 | щоб дати багатство в спадщину для тих, хто кохає мене, і я понаповнюю їхні скарбниці! |
| 8 | 22 | ¶ Господь мене мав на початку Своєї дороги, перше чинів Своїх, спервовіку, |
| 8 | 23 | відвіку була я встановлена, від початку, від правіку землі. |
| 8 | 24 | Народжена я, як безодень іще не було, коли не було ще джерел, водою обтяжених. |
| 8 | 25 | Народжена я, поки гори поставлені ще не були, давніше за пагірки, |
| 8 | 26 | коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початкового пороху всесвіту. |
| 8 | 27 | Коли приправляв небеса я була там, коли круга вставляв на поверхні безодні, |
| 8 | 28 | коли хмари уміцнював Він нагорі, як джерела безодні зміцняв, |
| 8 | 29 | коли клав Він для моря устава його, щоб його берегів вода не переходила, коли ставив основи землі, |
| 8 | 30 | то я майстром у Нього була, і була я веселощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожночасно, |
| 8 | 31 | радіючи на земнім крузі Його, а забава моя із синами людськими! |
| 8 | 32 | ¶ Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаженні, хто буде дороги мої стерегти! |
| 8 | 33 | Навчання послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього! |
| 8 | 34 | Блаженна людина, яка мене слухає, щоб пильнувати при дверях моїх день-у-день, щоб одвірки мої берегти! |
| 8 | 35 | Хто бо знаходить мене, той знаходить життя, і одержує милість від Господа. |
| 8 | 36 | А хто проти мене грішить, ограбовує душу свою; всі, хто мене ненавидить, ті смерть покохали! |
| 9 | 1 | ¶ Мудрість свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала. |
| 9 | 2 | Зарізала те, що було на заріз, змішала вино своє, і трапезу свою приготовила. |
| 9 | 3 | Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висотах міських: |
| 9 | 4 | Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, говорить йому: |
| 9 | 5 | Ходіть, споживайте із хліба мого, та пийте з вина, що його я змішала! |
| 9 | 6 | Покиньте глупоту і будете жити, і ходіте дорогою розуму! |
| 9 | 7 | Хто картає насмішника, той собі ганьбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває. |
| 9 | 8 | Не дорікай пересмішникові, щоб тебе не зненавидів він, викартай мудрого й він покохає тебе. |
| 9 | 9 | Дай мудрому й він помудріє іще, навчи праведного і прибільшить він мудрости! |
| 9 | 10 | Страх Господній початок премудрости, а пізнання Святого це розум, |
| 9 | 11 | бо мною помножаться дні твої, і додадуть тобі років життя. |
| 9 | 12 | Якщо ти змудрів то для себе змудрів, а як станеш насмішником, сам понесеш! |
| 9 | 13 | ¶ Жінка безглузда криклива, нерозумна, і нічого не знає! |
| 9 | 14 | Сідає вона на сидінні при вході до дому свого, на високостях міста, |
| 9 | 15 | щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю простує: |
| 9 | 16 | Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, то каже йому: |
| 9 | 17 | Вода крадена солодка, і приємний прихований хліб... |
| 9 | 18 | І не відає він, що самі там мерці, у глибинах шеолу запрошені нею!... |
| 10 | 1 | ¶ Син мудрий потіха для батька, а син нерозумний то смуток для неньки його. |
| 10 | 2 | ¶ Не поможуть неправедні скарби, а справедливість від смерти визволює. |
| 10 | 3 | Не допустить Господь голодувати душу праведного, а набуток безбожників згине. |
| 10 | 4 | ¶ Ледача рука до убозтва веде, рука ж роботяща збагачує. |
| 10 | 5 | ¶ Хто літом збирає син мудрий, хто ж дрімає в жнива син безпутній. |
| 10 | 6 | ¶ Благословенства на голову праведного, а уста безбожним прикриє насильство. |
| 10 | 7 | ¶ Пам'ять про праведного на благословення, а ймення безбожних загине. |
| 10 | 8 | ¶ Заповіді мудросердий приймає, але дурногубий впаде. |
| 10 | 9 | ¶ Хто в невинності ходить, той ходить безпечно, а хто кривить дороги свої, буде виявлений. |
| 10 | 10 | ¶ Хто оком моргає, той смуток дає, але дурногубий впаде. |
| 10 | 11 | ¶ Уста праведного то джерело життя, а уста безбожним прикриє насильство. |
| 10 | 12 | ¶ Ненависть побуджує сварки, а любов покриває всі вини. |
| 10 | 13 | ¶ В устах розумного мудрість знаходиться, а різка на спину безтямного. |
| 10 | 14 | ¶ Приховують мудрі знання, а уста нерозумного близькі до загибелі. |
| 10 | 15 | ¶ Маєток багатого місто твердинне його, погибіль убогих їхні злидні. |
| 10 | 16 | ¶ Дорібок праведного на життя, прибуток безбожного в гріх. |
| 10 | 17 | ¶ Хто напучування стереже той на стежці життя, а хто нехтує картання, той блудить. |
| 10 | 18 | ¶ Хто ненависть ховає, в того губи брехливі, а хто наклепи ширить, той дурноверхий. |
| 10 | 19 | ¶ Не бракує гріха в многомовності, а хто стримує губи свої, той розумний. |
| 10 | 20 | ¶ Язик праведного то добірне срібло, а розум безбожних мізерний. |
| 10 | 21 | Пасуть багатьох губи праведного, безглузді ж умирають з нерозуму. |
| 10 | 22 | ¶ Благословення Господнє воно збагачає, і смутку воно не приносить з собою. |
| 10 | 23 | ¶ Нешляхетне робити забава невігласа, а мудрість людині розумній. |
| 10 | 24 | ¶ Чого нечестивий боїться, те прийде на нього, а прагнення праведних сповняться. |
| 10 | 25 | Як буря, яка пронесеться, то й гине безбожний, а праведний має довічну основу. |
| 10 | 26 | ¶ Як оцет зубам, і як дим для очей, так лінивий для тих, хто його посилає. |
| 10 | 27 | ¶ Страх Господній примножує днів, а роки безбожних вкоротяться. |
| 10 | 28 | Сподівання для праведних радість, а надія безбожних загине. |
| 10 | 29 | ¶ Дорога Господня твердиня невинним, а загибіль злочинцям. |
| 10 | 30 | Повік праведний не захитається, а безбожники не поживуть на землі. |
| 10 | 31 | ¶ Уста праведного дають мудрість, а лукавий язик буде втятий. |
| 10 | 32 | Уста праведного уподобання знають, а уста безбожних лукавство. |
| 11 | 1 | ¶ Обманливі шальки огида для Господа, а повна вага це Його уподоба. |
| 11 | 2 | ¶ Прийде пишність, та прийде і ганьба, а з сумирними мудрість. |
| 11 | 3 | ¶ Невинність простосердих веде їх, а лукавство зрадливих їх вигубить. |
| 11 | 4 | ¶ Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визволює. |
| 11 | 5 | ¶ Справедливість невинного дорогу йому випростовує, безбожний же падає через безбожність свою. |
| 11 | 6 | Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захоплені будуть своєю захланністю. |
| 11 | 7 | ¶ При смерті людини безбожної гине надія, зникає чекання людини нікчемної. |
| 11 | 8 | ¶ Виривається праведний з утиску, і замість нього безбожний іде. |
| 11 | 9 | ¶ Свого ближнього нищить лукавий устами, а знанням визволяються праведні. |
| 11 | 10 | ¶ Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні співає. |
| 11 | 11 | Благословенням чесних підноситься місто, а устами безбожних руйнується. |
| 11 | 12 | ¶ Хто погорджує ближнім своїм, той позбавлений розуму, а розумна людина мовчить. |
| 11 | 13 | Виявляє обмовник таємне, вірнодухий же справу ховає. |
| 11 | 14 | ¶ Народ падає з браку розумного проводу, при численності ж радників спасіння буває. |
| 11 | 15 | ¶ Зле робить, як хто за чужого поручується, хто ж поруку ненавидить, той безпечний. |
| 11 | 16 | ¶ Жінка чеснотна осягує слави, і пильні багатства здобудуть. |
| 11 | 17 | ¶ Людина ласкава душі своїй чинить добро, а жорстока замучує тіло своє. |
| 11 | 18 | ¶ Чинить діло безвартне безбожний, хто ж праведність сіє заплату правдиву одержує. |
| 11 | 19 | ¶ Отак праведність є на життя, хто ж женеться за злом, той до смерти зближається. |
| 11 | 20 | ¶ Серцем лукаві огида для Господа, а хто в неповинності ходить Його уподоба. |
| 11 | 21 | ¶ Ручаюсь: не буде невинним лихий, а нащадок правдивих захований буде. |
| 11 | 22 | ¶ Золотая сережка в свині на ніздрі це жінка гарна, позбавлена розуму. |
| 11 | 23 | ¶ Жадання у праведних тільки добро, надія безбожних то гнів. |
| 11 | 24 | ¶ Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідніє. |
| 11 | 25 | ¶ Душа, яка благословляє, насичена буде, а хто поїть інших, напоєний буде і він. |
| 11 | 26 | ¶ Хто задержує збіжжя, того проклинає народ, хто ж поживу випродує, тому благословення на голову. |
| 11 | 27 | ¶ Хто прагне добра, той шукає вподобання, хто ж лихого жадає, то й прийде на нього воно. |
| 11 | 28 | ¶ Хто надію кладе на багатство своє, той впаде, а праведники зеленіють, як листя. |
| 11 | 29 | ¶ Хто неряд уносить до дому свого, той вітер посяде, а дурноголовий розумному стане рабом. |
| 11 | 30 | ¶ Плід праведного дерево життя, і мудрий життя набуває. |
| 11 | 31 | ¶ Коли праведний ось надолужується на землі, то тим більше безбожний та грішний! |
| 12 | 1 | ¶ Хто любить навчання, той любить пізнання, а хто докір ненавидить, той нерозумний. |
| 12 | 2 | ¶ Добрий від Господа має вподобання, а людину злих замірів осудить Господь. |
| 12 | 3 | ¶ Не зміцниться людина безбожністю, корінь же праведних не захитається. |
| 12 | 4 | ¶ Жінка чеснотна корона для чоловіка свого, а засоромлююча мов та гниль в його костях. |
| 12 | 5 | ¶ Думки праведних право, підступні заміри безбожних омана. |
| 12 | 6 | ¶ Безбожних слова чатування на кров, а уста невинних урятовують їх. |
| 12 | 7 | ¶ Перевернути безбожних і вже їх нема, а дім праведних буде стояти. |
| 12 | 8 | ¶ Хвалять людину за розум її, а кривосердий стає на погорду. |
| 12 | 9 | ¶ Ліпше простий, але роботящий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позбавлений. |
| 12 | 10 | ¶ Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке. |
| 12 | 11 | ¶ Хто оброблює землю свою, той хлібом насичується, хто ж за марницею гониться, той позбавлений розуму. |
| 12 | 12 | ¶ Безбожний жадає ловити у сітку лихих, а в праведних корень приносить плоди. |
| 12 | 13 | ¶ Пастка злого в гріху його уст, а праведний з утиску вийде. |
| 12 | 14 | ¶ Людина насичується добром з плоду уст, і зроблене рук чоловіка до нього впаде. |
| 12 | 15 | ¶ Дорога безумця пряма в його очах, а мудрий послухає ради. |
| 12 | 16 | ¶ Нерозумного гнів пізнається відразу, розумний же мовчки ховає зневагу. |
| 12 | 17 | ¶ Хто правду говорить, той виявлює праведність, а свідок брехливий оману. |
| 12 | 18 | ¶ Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих то ліки. |
| 12 | 19 | ¶ Уста правдиві стоятимуть вічно, а брехливий язик лиш на хвилю. |
| 12 | 20 | ¶ В серці тих, хто зло оре, омана, а радість у тих, хто дораджує мир. |
| 12 | 21 | ¶ Жодна кривда не трапиться праведному, а безбожні наповняться лихом. |
| 12 | 22 | ¶ Уста брехливі огида у Господа, а чинячі правду Його уподоба. |
| 12 | 23 | ¶ Приховує мудра людина знання, а серце безумних глупоту викликує. |
| 12 | 24 | ¶ Роботяща рука пануватиме, а лінива даниною стане. |
| 12 | 25 | ¶ Туга на серці людини чавить її, добре ж слово її веселить. |
| 12 | 26 | ¶ Праведний вивідає свою путь, а дорога безбожних зведе їх самих. |
| 12 | 27 | ¶ Не буде ледачий пекти свого полову, а людина трудяща набуде маєток цінний. |
| 12 | 28 | ¶ В путі праведности є життя, і на стежці її нема смерти. |
| 13 | 1 | ¶ Син мудрий приймає картання від батька, а насмішник докору не слухає. |
| 13 | 2 | ¶ З плоду уст чоловік споживає добро, а жадоба зрадливих насильство. |
| 13 | 3 | ¶ Хто уста свої стереже, той душу свою береже, а хто губи свої розпускає, на того погибіль. |
| 13 | 4 | ¶ Пожадає душа лінюха, та даремно, душа ж роботящих насититься. |
| 13 | 5 | ¶ Ненавидить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоромлює. |
| 13 | 6 | ¶ Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погублює грішника. |
| 13 | 7 | ¶ Дехто вдає багача, хоч нічого не має, а дехто вдає бідака, хоч маєток великий у нього. |
| 13 | 8 | ¶ Викуп за душу людини багатство її, а вбогий й докору не чує. |
| 13 | 9 | ¶ Світло праведних весело світить, а світильник безбожних погасне. |
| 13 | 10 | ¶ Тільки сварка пихою зчиняється, а мудрість із тими, хто радиться. |
| 13 | 11 | ¶ Багатство, заскоро здобуте, поменшується, хто ж збирає помалу примножує. |
| 13 | 12 | ¶ Задовга надія недуга для серця, а бажання, що сповнюється, це дерево життя. |
| 13 | 13 | ¶ Хто погорджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолужиться. |
| 13 | 14 | ¶ Наука премудрого криниця життя, щоб віддалитися від пасток смерти. |
| 13 | 15 | ¶ Добрий розум приносить приємність, а дорога зрадливих погуба для них. |
| 13 | 16 | ¶ Кожен розумний за мудрістю робить, а безумний глупоту показує. |
| 13 | 17 | ¶ Безбожний посол у нещастя впаде, а вірний посол немов лік. |
| 13 | 18 | ¶ Хто ламає поуку убозтво та ганьба тому, а хто береже осторогу шанований він. |
| 13 | 19 | ¶ Виконане побажання приємне душі, а вступитись від зла то огида безумним. |
| 13 | 20 | ¶ Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде. |
| 13 | 21 | ¶ Грішників зло доганяє, а праведним Бог надолужить добром. |
| 13 | 22 | ¶ Добрий лишає спадок і онукам, маєток же грішника схований буде для праведного. |
| 13 | 23 | ¶ Убогому буде багато поживи і з поля невправного, та деякі гинуть з безправ'я. |
| 13 | 24 | ¶ Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання. |
| 13 | 25 | ¶ Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників завсіди брак відчуває. |
| 14 | 1 | ¶ Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його. |
| 14 | 2 | ¶ Хто ходить в простоті своїй, боїться той Господа, а в кого дороги криві, той погорджує Ним. |
| 14 | 3 | ¶ На устах безумця галузка пихи, а губи премудрих їх стережуть. |
| 14 | 4 | ¶ Де немає биків, там ясла порожні, а щедрість врожаю у силі вола. |
| 14 | 5 | ¶ Свідок правдивий не лже, а свідок брехливий говорить неправду. |
| 14 | 6 | ¶ Насмішник шукає премудрости, та надаремно, пізнання легке для розумного. |
| 14 | 7 | ¶ Ходи здалека від людини безумної, і від того, в кого мудрих уст ти не бачив. |
| 14 | 8 | ¶ Мудрість розумного то розуміння дороги своєї, а глупота дурних то омана. |
| 14 | 9 | ¶ Нерозумні сміються з гріха, а між праведними уподобання. |
| 14 | 10 | ¶ Серце знає гіркоту своєї душі, і в радість його не втручається інший. |
| 14 | 11 | ¶ Буде вигублений дім безбожних, а намет безневинних розквітне. |
| 14 | 12 | ¶ Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти. |
| 14 | 13 | ¶ Також іноді і від сміху болить серце, і закінчення радости смуток. |
| 14 | 14 | ¶ Хто підступного серця, насититься той із доріг своїх, а добра людина із чинів своїх. |
| 14 | 15 | ¶ Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої. |
| 14 | 16 | ¶ Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гнівається та сміливий. |
| 14 | 17 | ¶ Скорий на гнів учиняє глупоту, а людина лукава зненавиджена. |
| 14 | 18 | ¶ Нерозумні глупоту вспадковують, а мудрі знанням коронуються. |
| 14 | 19 | ¶ Поклоняться злі перед добрими, а безбожники при брамах праведного. |
| 14 | 20 | ¶ Убогий зненавиджений навіть ближнім своїм, а в багатого друзі численні. |
| 14 | 21 | ¶ Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласкавий до вбогих блаженний. |
| 14 | 22 | ¶ Чи ж не блудять, хто оре лихе? А милість та правда для тих, хто оре добро. |
| 14 | 23 | ¶ Кожна праця приносить достаток, але праця уст в недостаток веде. |
| 14 | 24 | ¶ Корона премудрих їхня мудрість, а вінець нерозумних глупота. |
| 14 | 25 | ¶ Свідок правдивий визволює душі, а свідок обманливий брехні торочить. |
| 14 | 26 | ¶ У Господньому страхові сильна надія, і Він пристановище дітям Своїм. |
| 14 | 27 | Страх Господній криниця життя, щоб віддалятися від пасток смерти. |
| 14 | 28 | ¶ У численності люду величність царя, а в браку народу погибіль володаря. |
| 14 | 29 | ¶ Терпеливий у гніві багаторозумний, а гнівливий вчиняє глупоту. |
| 14 | 30 | ¶ Лагідне серце життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей. |
| 14 | 31 | ¶ Хто тисне нужденного, той ображає свого Творця, а хто милостивий до вбогого, той поважає Його. |
| 14 | 32 | ¶ Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй. |
| 14 | 33 | ¶ Мудрість має спочинок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те виявиться. |
| 14 | 34 | ¶ Праведність люд підіймає, а беззаконня то сором народів. |
| 14 | 35 | ¶ Ласка царева рабові розумному, гнів же його проти того, хто соромить його. |
| 15 | 1 | ¶ Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає. |
| 15 | 2 | ¶ Язик мудрих то добре знання, а уста нерозумних глупоту висловлюють. |
| 15 | 3 | ¶ Очі Господні на кожному місці, позирають на злих та на добрих. |
| 15 | 4 | ¶ Язик лагідний то дерево життя, а лукавство його заламання на дусі. |
| 15 | 5 | ¶ Зневажає безумний напучення батькове, а хто береже осторогу, стає розумніший. |
| 15 | 6 | ¶ Дім праведного скарб великий, а в плоді безбожного безлад. |
| 15 | 7 | ¶ Уста мудрих знання розсівають, а серце безглуздих не так. |
| 15 | 8 | ¶ Жертва безбожних огида для Господа, а молитва невинних Його уподоба. |
| 15 | 9 | ¶ Господеві огида дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає. |
| 15 | 10 | ¶ Люта кара на того, хто путь оставляє, а хто осторогу ненавидить, той умирає. |
| 15 | 11 | ¶ Шеол й Аваддон перед Господом, тим більше серця синів людських! |
| 15 | 12 | ¶ Насмішник не любить картання собі, він до мудрих не піде. |
| 15 | 13 | ¶ Радісне серце лице веселить, а при смутку сердечному дух приголомшений. |
| 15 | 14 | ¶ Серце розумне шукає знання, а уста безумних глупоту пасуть. |
| 15 | 15 | ¶ Нужденному всі дні лихі, кому ж добре на серці, у того гостина постійно. |
| 15 | 16 | ¶ Ліпше мале у Господньому страху, ані ж скарб великий, та тривога при тому. |
| 15 | 17 | Ліпша пожива яринна, і при тому любов, аніж тучний віл, та ненависть при тому. |
| 15 | 18 | ¶ Гнівлива людина роздражнює сварку, терпелива ж у гніві вспокоює заколот. |
| 15 | 19 | ¶ Дорога лінивого то терновиння, а путь щирих дорога гладка. |
| 15 | 20 | ¶ Мудрий син тішить батька свого, а людина безумна погорджує матір'ю своєю. |
| 15 | 21 | ¶ Глупота то радість для нерозумного, а людина розумна дорогою простою ходить. |
| 15 | 22 | ¶ Ламаються задуми з браку поради, при численності ж радників сповняться. |
| 15 | 23 | ¶ Радість людині у відповіді його уст, а слово на часі своєму яке воно добре! |
| 15 | 24 | ¶ Путь життя для премудрого угору, щоб віддалюватись від шеолу внизу. |
| 15 | 25 | ¶ Дім пишних руйнує Господь, але ставить межу для вдови. |
| 15 | 26 | ¶ Думки злого огида для Господа, але чисті для Нього приємні слова. |
| 15 | 27 | ¶ Зажерливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки ненавидить, той буде жити. |
| 15 | 28 | ¶ Серце праведного розмірковує про відповідь, а уста безбожних вибризкують зло. |
| 15 | 29 | ¶ Далекий Господь від безбожних, але справедливих молитву Він чує. |
| 15 | 30 | ¶ Світло очей тішить серце, добра звістка підкріплює кості. |
| 15 | 31 | ¶ Ухо, що навчання життя вислуховує, буде перебувати між мудрими. |
| 15 | 32 | ¶ Хто напучування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається остороги, здобуде той розум. |
| 15 | 33 | ¶ Страх Господній навчання премудрости, а перед славою скромність іде. |
| 16 | 1 | ¶ Заміри серця належать людині, та від Господа відповідь язика. |
| 16 | 2 | ¶ Всі дороги людини чисті в очах її, та зважує душі Господь. |
| 16 | 3 | ¶ Поклади свої чини на Господа, і будуть поставлені міцно думки твої. |
| 16 | 4 | ¶ Все Господь учинив ради цілей Своїх, і безбожного на днину зла. |
| 16 | 5 | ¶ Огида для Господа всякий бундючний, ручуся: не буде такий без вини! |
| 16 | 6 | ¶ Провина викуплюється через милість та правду, і страх Господній відводить від злого. |
| 16 | 7 | ¶ Як дороги людини Господь уподобає, то й її ворогів Він замирює з нею. |
| 16 | 8 | ¶ Ліпше мале справедливе, аніж великі прибутки з безправ'я. |
| 16 | 9 | ¶ Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь. |
| 16 | 10 | ¶ Вирішальне слово в царя на губах, тому в суді уста його не спроневіряться. |
| 16 | 11 | ¶ Вага й шальки правдиві від Господа, все каміння вагове в торбинці то діло Його. |
| 16 | 12 | ¶ Чинити безбожне огида царям, бо трон зміцнюється справедливістю. |
| 16 | 13 | ¶ Уподоба царям губи праведности, і він любить того, хто правдиве говорить. |
| 16 | 14 | ¶ Гнів царя вісник смерти, та мудра людина злагіднить його. |
| 16 | 15 | У світлі царського обличчя життя, а його уподоба мов хмара дощева весною. |
| 16 | 16 | ¶ Набування премудрости як же це ліпше від золота, набування ж розуму добірніше від срібла! |
| 16 | 17 | ¶ Путь справедливих ухилятись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоронює. |
| 16 | 18 | ¶ Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність. |
| 16 | 19 | ¶ Ліпше бути покірливим із лагідними, ніж здобич ділити з бундючними. |
| 16 | 20 | ¶ Хто вважає на слово, той знайде добро, хто ж надію складає на Господа буде блаженний. |
| 16 | 21 | ¶ Мудросердого кличуть розумний, а солодощ уст прибавляє науки. |
| 16 | 22 | ¶ Розум джерело життя власникові його, а картання безумних глупота. |
| 16 | 23 | ¶ Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навчання. |
| 16 | 24 | ¶ Приємні слова щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості. |
| 16 | 25 | ¶ Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти. |
| 16 | 26 | ¶ Людина трудяща працює для себе, бо до того примушує рот її. |
| 16 | 27 | ¶ Нікчемна людина копає лихе, а на устах її як палючий огонь. |
| 16 | 28 | Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів. |
| 16 | 29 | ¶ Насильник підмовлює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі. |
| 16 | 30 | Хто прижмурює очі свої, той крутійства видумує, хто губами знаки подає, той виконує зло. |
| 16 | 31 | ¶ Сивизна то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности. |
| 16 | 32 | ¶ Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста. |
| 16 | 33 | ¶ За пазуху жереб вкладається, та ввесь його вирок від Господа. |
| 17 | 1 | ¶ Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м'ясної зо сваркою. |
| 17 | 2 | ¶ Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спадок. |
| 17 | 3 | ¶ Для срібла топильна посудина, а горно для золота, Господь же серця випробовує. |
| 17 | 4 | ¶ Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомов язика лиходійного. |
| 17 | 5 | ¶ Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, не буде такий без вини. |
| 17 | 6 | ¶ Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки. |
| 17 | 7 | ¶ Не пристойна безумному мова поважна, а тим більше шляхетному мова брехлива. |
| 17 | 8 | ¶ Хабар в очах його власника самоцвіт: до всього, до чого повернеться, буде щастити йому. |
| 17 | 9 | ¶ Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів. |
| 17 | 10 | ¶ На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів. |
| 17 | 11 | ¶ Злий шукає лише неслухняности, та вісник жорстокий на нього пошлеться. |
| 17 | 12 | ¶ Ліпше спіткати обездітнену ведмедицю, що кидається на людину, аніж нерозумного в глупоті його. |
| 17 | 13 | ¶ Хто відплачує злом за добро, не відступить лихе з його дому. |
| 17 | 14 | ¶ Почин сварки то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її! |
| 17 | 15 | ¶ Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні. |
| 17 | 16 | ¶ Нащо ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема? |
| 17 | 17 | ¶ Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом. |
| 17 | 18 | ¶ Людина, позбавлена розуму, ручиться, поруку дає за друга свого. |
| 17 | 19 | ¶ Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя. |
| 17 | 20 | ¶ Людина лукавого серця не знайде добра, хто ж лукавить своїм язиком, упаде в зло. |
| 17 | 21 | ¶ Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не потішиться батько безглуздого. |
| 17 | 22 | ¶ Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості. |
| 17 | 23 | ¶ Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя. |
| 17 | 24 | ¶ З обличчям розумного мудрість, а очі глупця аж на кінці землі. |
| 17 | 25 | ¶ Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість. |
| 17 | 26 | ¶ Не добре карати справедливого, бити шляхетних за щирість! |
| 17 | 27 | ¶ Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний розумна людина. |
| 17 | 28 | І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває розумним. |
| 18 | 1 | ¶ Примхливий шукає сваволі, стає проти всього розумного. |
| 18 | 2 | ¶ Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати. |
| 18 | 3 | ¶ З приходом безбожного й ганьба приходить, а з легковаженням сором. |
| 18 | 4 | ¶ Слова уст людини глибока вода, джерело премудрости бризкотливий потік. |
| 18 | 5 | ¶ Не добре вважати на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді. |
| 18 | 6 | ¶ Уста нерозумного тягнуть до сварки, а слова його кличуть бійки. |
| 18 | 7 | Язик нерозумного загибіль для нього, а уста його то тенета на душу його. |
| 18 | 8 | ¶ Слова обмовника мов ті присмаки, і вони сходять у нутро утроби. |
| 18 | 9 | ¶ Теж недбалий у праці своїй то брат марнотратнику. |
| 18 | 10 | ¶ Господнє Ім'я сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний. |
| 18 | 11 | ¶ Маєток багатому місто твердинне його, і немов міцний мур ув уяві його. |
| 18 | 12 | ¶ Перед загибіллю серце людини високо несеться, перед славою ж скромність. |
| 18 | 13 | ¶ Хто відповідає на слово, ще поки почув, то глупота та сором йому! |
| 18 | 14 | ¶ Дух дійсного мужа виносить терпіння своє, а духа прибитого хто піднесе? |
| 18 | 15 | ¶ Серце розумне знання набуває, і вухо премудрих шукає знання. |
| 18 | 16 | ¶ Дарунок людини виводить із утиску, і провадить її до великих людей. |
| 18 | 17 | ¶ Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але прийде противник його та й дослідить його. |
| 18 | 18 | ¶ Жереб перериває сварки, та відділює сильних один від одного. |
| 18 | 19 | ¶ Розлючений брат протиставиться більше за місто твердинне, а сварки, немов засуви замку. |
| 18 | 20 | ¶ Із плоду уст людини насичується її шлунок, вона насичується плодом уст своїх. |
| 18 | 21 | ¶ Смерть та життя у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає. |
| 18 | 22 | ¶ Хто жінку чеснотну знайшов, знайшов той добро, і милість отримав від Господа. |
| 18 | 23 | ¶ Убогий говорить благально, багатий же відповідає зухвало. |
| 18 | 24 | ¶ Є товариші на розбиття, та є й приятель, більше від брата прив'язаний. |
| 19 | 1 | ¶ Ліпший убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж лукавий устами та нерозумний. |
| 19 | 2 | ¶ Теж не добра душа без знання, а хто наглить ногами, спіткнеться. |
| 19 | 3 | ¶ Глупота людини дорогу її викривляє, і на Господа гнівається її серце. |
| 19 | 4 | ¶ Маєток примножує друзів численних, а від бідака відпадає й товариш його... |
| 19 | 5 | ¶ Свідок брехливий не буде без кари, а хто брехні говорить, не буде врятований. |
| 19 | 6 | ¶ Багато-хто годять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш людині, яка не скупиться на дари. |
| 19 | 7 | Бідаря ненавидять всі браття його, а тимбільш його приятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, нема їх! |
| 19 | 8 | ¶ Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже, той знаходить добро. |
| 19 | 9 | ¶ Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине. |
| 19 | 10 | ¶ Не лицює пишнота безумному, тим більше рабові панувати над зверхником. |
| 19 | 11 | ¶ Розум людини припинює гнів її, а величність її перейти над провиною. |
| 19 | 12 | ¶ Гнів царя немов рик левчука, а ласкавість його як роса на траву. |
| 19 | 13 | ¶ Син безумний погибіль для батька свого, а жінка сварлива як ринва, що з неї вода тече завжди. |
| 19 | 14 | ¶ Хата й маєток спадщина батьків, а жінка розумна від Господа. |
| 19 | 15 | ¶ Лінощі сон накидають, і лінива душа голодує. |
| 19 | 16 | ¶ Хто заповідь охороняє, той душу свою стереже; хто дороги свої легковажить, помре. |
| 19 | 17 | ¶ Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому. |
| 19 | 18 | ¶ Картай свого сина, коли є надія навчити, та забити його не піднось свою душу. |
| 19 | 19 | ¶ Людина великого гніву хай кару несе, бо якщо ти врятуєш її, то вчиниш ще гірше. |
| 19 | 20 | ¶ Слухай ради й картання приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці. |
| 19 | 21 | ¶ У серці людини багато думок, але виповниться тільки задум Господній. |
| 19 | 22 | ¶ Здобуток людині то милість її, але ліпший бідар за людину брехливу. |
| 19 | 23 | ¶ Страх Господній веде до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не досягне його. |
| 19 | 24 | ¶ У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не підійме її. |
| 19 | 25 | ¶ Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остерігати, то він зрозуміє поуку. |
| 19 | 26 | ¶ Хто батька грабує, хто матір жене? Це син, що застиджує та осоромлює, |
| 19 | 27 | ¶ перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання! |
| 19 | 28 | ¶ Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибризкують кривду. |
| 19 | 29 | ¶ На насмішників кари готові постійно, і вдари на спину безумним. |
| 20 | 1 | ¶ Вино то насмішник, напій п'янкий галасун, і кожен, хто блудить у ньому, немудрий. |
| 20 | 2 | ¶ Страх царя як рик лева; хто до гніву доводить його, проти свого життя прогрішає. |
| 20 | 3 | ¶ Слава людині, що гнів покидає, а кожен глупак вибухає. |
| 20 | 4 | ¶ Лінивий не оре із осени, а захоче в жнива і нічого нема. |
| 20 | 5 | ¶ Рада в серці людини глибока вода, і розумна людина її повичерпує. |
| 20 | 6 | ¶ Багато людей себе звуть милосердними, та вірну людину хто знайде? |
| 20 | 7 | ¶ У своїй неповинності праведний ходить, блаженні по ньому сини його! |
| 20 | 8 | ¶ Цар сидить на суддевім престолі, всяке зло розганяє своїми очима. |
| 20 | 9 | ¶ Хто скаже: Очистив я серце своє, очистився я від свого гріха? |
| 20 | 10 | ¶ Вага неоднакова, неоднакова міра, обоє вони то огида для Господа. |
| 20 | 11 | ¶ Навіть юнак буде пізнаний з чинів своїх, чи чин його чистий й чи простий. |
| 20 | 12 | ¶ Ухо, що слухає, й око, що бачить, Господь учинив їх обоє. |
| 20 | 13 | ¶ Не кохайся в спанні, щоб не збідніти; розплющ свої очі та хлібом наситься! |
| 20 | 14 | ¶ Зле, зле! каже той, хто купує, а як піде собі, тоді хвалиться купном. |
| 20 | 15 | ¶ Є золото й перел багато, та розумні уста найцінніший то посуд. |
| 20 | 16 | ¶ Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку візьми його застав. |
| 20 | 17 | ¶ Хліб з неправди солодкий людині, та піском потім будуть наповнені уста її. |
| 20 | 18 | ¶ Тримаються заміри радою, і війну провадь мудрими радами. |
| 20 | 19 | ¶ Виявляє обмовник таємне, а ти не втручайся до того, легко хто розтулює уста свої. |
| 20 | 20 | ¶ Хто кляне свого батька та матір свою, погасне світильник йому серед темряви! |
| 20 | 21 | ¶ Спадок спочатку заскоро набутий, не буде кінець його поблагословлений! |
| 20 | 22 | ¶ Не кажи: Надолужу я зло! май надію на Господа, і Він допоможе тобі. |
| 20 | 23 | ¶ Вага неоднакова то огида для Господа, а оманливі шальки не добрі. |
| 20 | 24 | ¶ Від Господа кроки людини, а людина як вона зрозуміє дорогу свою? |
| 20 | 25 | ¶ Тенета людині казати святе нерозважно, а згодом свої обітниці досліджувати. |
| 20 | 26 | ¶ Мудрий цар розпорошить безбожних, і зверне на них своє коло для мук. |
| 20 | 27 | ¶ Дух людини світильник Господній, що все нутро обшукує. |
| 20 | 28 | ¶ Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю. |
| 20 | 29 | ¶ Окраса юнацтва їхня сила, а пишність старих сивина. |
| 20 | 30 | ¶ Синяки від побоїв то масть лікувальна на злого, та вдари нутру живота. |
| 21 | 1 | ¶ Водні потоки цареве це серце в Господній руці: куди тільки захоче, його Він скеровує. |
| 21 | 2 | ¶ Всяка дорога людини пряма в її очах, та керує серцями Господь. |
| 21 | 3 | ¶ Справедливість та правду чинити для Господа це добірніше за жертву. |
| 21 | 4 | ¶ Муж гордого ока та серця надутого несправедливий, а світильник безбожних це гріх. |
| 21 | 5 | ¶ Думки пильного лиш на достаток ведуть, а всякий квапливий на збиток. |
| 21 | 6 | ¶ Набування майна язиком неправдивим це скороминуща марнота шукаючих смерти. |
| 21 | 7 | ¶ Насильство безбожних прямує на них, бо права чинити не хочуть. |
| 21 | 8 | ¶ Дорога злочинця крута, а чистий прямий його чин. |
| 21 | 9 | ¶ Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі. |
| 21 | 10 | ¶ Лихого жадає душа нечестивого, і в очах його ближній його не отримає милости. |
| 21 | 11 | ¶ Як карають глумливця мудріє безумний, а як мудрого вчать, знання набуває. |
| 21 | 12 | ¶ До дому свого приглядається праведний, а безбожний доводить до зла. |
| 21 | 13 | ¶ Хто вухо своє затикає від зойку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді. |
| 21 | 14 | ¶ Таємний дарунок погашує гнів, а неявний гостинець лють сильну. |
| 21 | 15 | ¶ Радість праведному правосуддя чинити, а злочинцеві страх. |
| 21 | 16 | ¶ Людина, що зблуджує від путі розуму, у зборі померлих спочине. |
| 21 | 17 | ¶ Хто любить веселощі, той немаючий, хто любить вино та оливу, той не збагатіє. |
| 21 | 18 | ¶ Безбожний то викуп за праведного, а лукавий за щирого. |
| 21 | 19 | ¶ Ліпше сидіти в пустинній країні, ніж з сварливою та сердитою жінкою. |
| 21 | 20 | ¶ Скарб цінний та олива в мешканні премудрого, та нищить безумна людина його. |
| 21 | 21 | ¶ Хто женеться за праведністю та за милістю, той знаходить життя, справедливість та славу. |
| 21 | 22 | ¶ До міста хоробрих увійде премудрий, і твердиню надії його поруйнує. |
| 21 | 23 | ¶ Хто стереже свої уста й свого язика, той душу свою зберігає від лиха. |
| 21 | 24 | ¶ Надутий пихою насмішник ім'я йому, він робить усе із бундючним зухвальством. |
| 21 | 25 | ¶ Пожадання лінивого вб'є його, бо руки його відмовляють робити, |
| 21 | 26 | він кожного дня пожадливо жадає, а справедливий дає та не жалує. |
| 21 | 27 | ¶ Жертва безбожних огида, а надто тоді, як за діло безчесне приноситься. |
| 21 | 28 | ¶ Свідок брехливий загине, а людина, що слухає Боже, говоритиме завжди. |
| 21 | 29 | ¶ Безбожна людина жорстока обличчям своїм, а невинний зміцняє дорогу свою. |
| 21 | 30 | ¶ Нема мудрости, ані розуму, ані ради насупроти Господа. |
| 21 | 31 | Приготовлений кінь на день бою, але перемога від Господа! |
| 22 | 1 | ¶ Ліпше добре ім'я за багатство велике, і ліпша милість за срібло та золото. |
| 22 | 2 | ¶ Багатий та вбогий стрічаються, Господь їх обох створив. |
| 22 | 3 | ¶ Мудрий бачить лихе і ховається, а безумні йдуть і караються. |
| 22 | 4 | ¶ Заплата покори і страху Господнього, це багатство, і слава, й життя. |
| 22 | 5 | ¶ Тернина й пастки на дорозі лукавого, а хто стереже свою душу, відійде далеко від них. |
| 22 | 6 | ¶ Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї. |
| 22 | 7 | ¶ Багатий панує над бідними, а боржник раб позичальника. |
| 22 | 8 | ¶ Хто сіє кривду, той жатиме лихо, а бич гніву його покінчиться. |
| 22 | 9 | ¶ Хто доброго ока, той поблагословлений буде, бо дає він убогому з хліба свого. |
| 22 | 10 | ¶ Глумливого вижени, й вийде з ним сварка, і суперечка та ганьба припиняться. |
| 22 | 11 | ¶ Хто чистість серця кохає, той має хороше на устах, і другом йому буде цар. |
| 22 | 12 | ¶ Очі Господа оберігають знання, а лукаві слова Він відкине. |
| 22 | 13 | ¶ Лінивий говорить: На вулиці лев, серед майдану я буду забитий! |
| 22 | 14 | ¶ Уста коханки яма глибока: на кого Господь має гнів, той впадає туди. |
| 22 | 15 | ¶ До юнакового серця глупота прив'язана, та різка картання віддалить від нього її. |
| 22 | 16 | ¶ Хто тисне убогого, щоб собі збагатитись, і хто багачеві дає, той певно збідніє. |
| 22 | 17 | ¶ Нахили своє вухо, і послухай слів мудрих, і серце зверни до мого знання, |
| 22 | 18 | бо гарне воно, коли будеш ти їх у своєму нутрі стерегти, хай стануть на устах твоїх вони разом! |
| 22 | 19 | Щоб надія твоя була в Господі, я й сьогодні навчаю тебе. |
| 22 | 20 | Хіба ж не писав тобі тричі з порадами та із знанням, |
| 22 | 21 | щоб тобі завідомити правду, правдиві слова, щоб ти істину міг відповісти тому, хто тебе запитає. |
| 22 | 22 | ¶ Не грабуй незаможнього, бо він незаможній, і не тисни убогого в брамі, |
| 22 | 23 | бо Господь за їхню справу судитиметься, і грабіжникам їхнім ограбує Він душу. |
| 22 | 24 | ¶ Не дружись із чоловіком гнівливим, і не ходи із людиною лютою, |
| 22 | 25 | щоб доріг її ти не навчився, і тенета не взяв для своєї душі. |
| 22 | 26 | ¶ Не будь серед тих, хто поруку дає, серед тих, хто поручується за борги: |
| 22 | 27 | коли ти не матимеш чим заплатити, нащо візьмуть з-під тебе постелю твою? |
| 22 | 28 | ¶ Не пересувай вікової границі, яку встановили батьки твої. |
| 22 | 29 | ¶ Ти бачив людину, моторну в занятті своїм? Вона перед царями спокійно стоятиме, та не встоїть вона перед простими. |
| 23 | 1 | ¶ Коли сядеш хліб їсти з володарем, то пильно вважай, що перед тобою, |
| 23 | 2 | і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненажера: |
| 23 | 3 | не жадай його ласощів, бо вони хліб обманливий! |
| 23 | 4 | ¶ Не мордуйся, щоб мати багатство, відступися від думки своєї про це, |
| 23 | 5 | свої очі ти звернеш на нього, й нема вже його: бо конче змайструє воно собі крила, і полетить, мов орел той, до неба... |
| 23 | 6 | ¶ Не їж хліба в злоокого, і не пожадай лакоминок його, |
| 23 | 7 | бо як у душі своїй він обраховує, такий є. Він скаже тобі: Їж та пий! але серце його не з тобою, |
| 23 | 8 | той кавалок, якого ти з'їв, із себе викинеш, і свої гарні слова надаремно потратиш! |
| 23 | 9 | ¶ Не кажи до ушей нерозумному, бо погордить він мудрістю слів твоїх. |
| 23 | 10 | ¶ Не пересувай вікової границі, і не входь на сирітські поля, |
| 23 | 11 | бо їхній Визволитель міцний, Він за справу їхню буде судитись з тобою! |
| 23 | 12 | ¶ Своє серце зверни до навчання, а уші свої до розумних речей. |
| 23 | 13 | Не стримуй напучування юнака, коли різкою виб'єш його, не помре: |
| 23 | 14 | ти різкою виб'єш його, і душу його від шеолу врятуєш. |
| 23 | 15 | Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце, |
| 23 | 16 | і нутро моє буде тішитись, коли уста твої говоритимуть слушне. |
| 23 | 17 | ¶ Нехай серце твоє не завидує грішним, і повсякчас пильнуй тільки страху Господнього, |
| 23 | 18 | бо існує майбутнє, і надія твоя не загине. |
| 23 | 19 | ¶ Послухай, мій сину, та й помудрій, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною. |
| 23 | 20 | Не будь поміж тими, що жлуктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожирають, |
| 23 | 21 | бо п'яниця й жерун збідніють, а сонливий одягне лахміття. |
| 23 | 22 | Слухай батька свого, він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя. |
| 23 | 23 | Купи собі й не продавай правду, мудрість, і картання та розум. |
| 23 | 24 | Буде вельми радіти батько праведного, і родитель премудрого втішиться ним. |
| 23 | 25 | Хай радіє твій батько та мати твоя, хай потішиться та, що тебе породила. |
| 23 | 26 | Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають дороги мої. |
| 23 | 27 | Бо блудниця то яма глибока, а криниця тісна чужа жінка. |
| 23 | 28 | І вона, мов грабіжник, чатує, і примножує зрадників поміж людьми. |
| 23 | 29 | ¶ В кого ой, в кого ай, в кого сварки, в кого клопіт, в кого рани даремні, в кого очі червоні? |
| 23 | 30 | У тих, хто запізнюється над вином, у тих, хто приходить попробувати вина змішаного. |
| 23 | 31 | Не дивись на вино, як воно рум'яніє, як виблискує в келіху й рівненько ллється, |
| 23 | 32 | кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка, |
| 23 | 33 | пантруватимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говоритиме дурощі... |
| 23 | 34 | І ти будеш, як той, хто лежить у середині моря, й як той, хто лежить на щогловім верху. |
| 23 | 35 | І скажеш: Побили мене, та мені не боліло, мене штурхали, я ж не почув, коли я прокинусь, шукатиму далі того ж... |
| 24 | 1 | ¶ Не завидуй злим людям, не бажай бути з ними, |
| 24 | 2 | бо їхне серце говорить про здирство, а уста їхні мовлять про зло. |
| 24 | 3 | ¶ Дім будується мудрістю, і розумом ставиться міцно. |
| 24 | 4 | А через пізнання кімнати наповнюються усіляким маєтком цінним та приємним. |
| 24 | 5 | Мудрий сильніший від сильного, а людина розумна від повносилого. |
| 24 | 6 | Тому то провадь війну мудрими радами, бо спасіння в численності радників. |
| 24 | 7 | ¶ Для безумного мудрість занадто висока, своїх уст не розкриє при брамі. |
| 24 | 8 | Хто чинити лихе заміряє, того звуть лукавим. |
| 24 | 9 | Замір глупоти то гріх, а насмішник огида людині. |
| 24 | 10 | ¶ Якщо ти в день недолі знесилився, то мала твоя сила. |
| 24 | 11 | ¶ Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на страчення хилиться, хіба не підтримаєш їх? |
| 24 | 12 | Якщо скажеш: Цього ми не знали! чи ж Той, хто серця випробовує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і він знає про це, і поверне людині за чином її. |
| 24 | 13 | ¶ Їж, сину мій, мед, бо він добрий, а мед щільниковий солодкий він на піднебінні твоїм, |
| 24 | 14 | отак мудрість пізнай для своєї душі: якщо знайдеш її, то ти маєш майбутність, і надія твоя не понищиться! |
| 24 | 15 | ¶ Не чатуй на помешкання праведного, ти безбожнику, не ограблюй мешкання його, |
| 24 | 16 | бо праведний сім раз впаде та зведеться, а безбожний в погибіль впаде! |
| 24 | 17 | ¶ Не тішся, як ворог твій падає, а коли він спіткнеться, хай серце твоє не радіє, |
| 24 | 18 | щоб Господь не побачив, і це не було в Його очах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе! |
| 24 | 19 | ¶ Не пались на злочинців, не заздри безбожним, |
| 24 | 20 | бо злому не буде майбутности, світильник безбожних погасне. |
| 24 | 21 | ¶ Бійся, сину мій, Господа та царя, не водися з непевними, |
| 24 | 22 | бо погибіль їхня нагло постане, а біду від обох тих хто знає? |
| 24 | 23 | ¶ І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді на обличчя не добре. |
| 24 | 24 | Хто буде казати безбожному: Праведний ти! того проклинатимуть люди, і гніватись будуть на того народи. |
| 24 | 25 | А тим, хто картає його, буде миле оце, і прийде на них благословення добра! |
| 24 | 26 | Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве. |
| 24 | 27 | ¶ Приготуй свою працю надворі, й оброби собі поле, а потім збудуєш свій дім. |
| 24 | 28 | ¶ Не будь ложним свідком на свого ближнього, і не підговорюй устами своїми. |
| 24 | 29 | Не кажи: Як зробив він мені, так зроблю я йому, верну людині за чином її! |
| 24 | 30 | ¶ Я проходив край поля людини лінивої, та край виноградника недоумкуватого, |
| 24 | 31 | і ось все воно позаростало терням, будяками покрита поверхня його, камінний же мур його був поруйнований... |
| 24 | 32 | І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поуку собі: |
| 24 | 33 | Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати, |
| 24 | 34 | і приходить, немов мандрівник, незаможність твоя, і нужда твоя, як озброєний муж!... |
| 25 | 1 | ¶ І оце Соломонові приповісті, що зібрали люди Єзекії, Юдиного царя. |
| 25 | 2 | ¶ Слава Божа щоб справу сховати, а слава царів щоб розвідати справу. |
| 25 | 3 | Небо високістю, і земля глибиною, і серце царів недослідимі. |
| 25 | 4 | ¶ Як відкинути жужель від срібла, то золотареві виходить посудина, |
| 25 | 5 | коли віддалити безбожного з-перед обличчя царевого, то справедливістю міцно поставиться трон його. |
| 25 | 6 | ¶ Перед царем не пишайся, а на місці великих не стій, |
| 25 | 7 | бо ліпше, як скажуть тобі: Ходи вище сюди! аніж тебе знизити перед шляхетним, що бачили очі твої. |
| 25 | 8 | ¶ Не спішися ставати до позову, бо що будеш робити в кінці його, як тебе засоромить твій ближній? |
| 25 | 9 | Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємниці іншого, |
| 25 | 10 | щоб тебе не образив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмова твоя. |
| 25 | 11 | ¶ Золоті яблука на срібнім тарелі це слово, проказане часу свого. |
| 25 | 12 | Золотая сережка й оздоба зо щирого золота це мудрий картач для уважного уха. |
| 25 | 13 | ¶ Немов снігова прохолода в день жнив посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживляє. |
| 25 | 14 | ¶ Хмари та вітер, а немає дощу це людина, що чваниться даром, та його не дає. |
| 25 | 15 | ¶ Володар зм'якшується терпеливістю, а м'якенький язик ломить кістку. |
| 25 | 16 | ¶ Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки досить тобі, щоб ним не пересититися та не звернути. |
| 25 | 17 | ¶ Здержуй ногу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переситивсь, і не зненавидів тебе. |
| 25 | 18 | ¶ Молот, і меч, і гостра стріла, людина, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий. |
| 25 | 19 | ¶ Гнилий зуб та кульгава нога це надія на зрадливого радника в день твого утиску. |
| 25 | 20 | ¶ Що здіймати одежу холодного дня, що лити оцет на соду, це співати пісні серцю засмученому. |
| 25 | 21 | ¶ Якщо голодує твій ворог нагодуй його хлібом, а як спрагнений він водою напій ти його, |
| 25 | 22 | бо цим пригортаєш ти жар на його голову, і Господь надолужить тобі! |
| 25 | 23 | ¶ Вітер північний народжує дощ, а таємний язик сердите обличчя. |
| 25 | 24 | ¶ Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі. |
| 25 | 25 | ¶ Добра звістка з далекого краю це холодна водиця на спрагнену душу. |
| 25 | 26 | ¶ Джерело скаламучене чи зіпсутий потік це праведний, що схиляється перед безбожним. |
| 25 | 27 | ¶ Їсти меду багато не добре, так досліджувати власну славу неслава. |
| 25 | 28 | ¶ Людина, що стриму немає для духу свого, це зруйноване місто без муру. |
| 26 | 1 | ¶ Як літом той сніг, і як дощ у жнива, так не лицює глупцеві пошана. |
| 26 | 2 | ¶ Як пташка літає, як ластівка лине, так невинне прокляття не сповниться. |
| 26 | 3 | ¶ Батіг на коня, оброть на осла, а різка на спину глупців. |
| 26 | 4 | ¶ Нерозумному відповіді не давай за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому. |
| 26 | 5 | Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в очах своїх не став мудрим. |
| 26 | 6 | ¶ Хто через глупця посилає слова, той ноги собі обтинає, отруту він п'є. |
| 26 | 7 | Як волочаться ноги в кульгавого, так у безумних устах приповістка. |
| 26 | 8 | Як прив'язувати камінь коштовний до пращі, так глупцеві пошану давати. |
| 26 | 9 | Як терен, що влізе у руку, отак приповістка в устах нерозумного. |
| 26 | 10 | ¶ Як стрілець, що все ранить, так і той, хто наймає глупця, і наймає усяких прохожих. |
| 26 | 11 | ¶ Як вертається пес до своєї блювотини, так глупоту свою повторяє глупак. |
| 26 | 12 | ¶ Чи ти бачив людину, що мудра в очах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй. |
| 26 | 13 | ¶ Лінивий говорить: Лев на дорозі! Лев на майдані! |
| 26 | 14 | ¶ Двері обертаються на своєму чопі, а лінивий на ліжку своїм. |
| 26 | 15 | ¶ Свою руку лінивий стромляє до миски, та піднести до рота її йому тяжко. |
| 26 | 16 | ¶ Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно. |
| 26 | 17 | ¶ Пса за вуха хапає, хто, йдучи, устряває до сварки чужої. |
| 26 | 18 | ¶ Як той, хто вдає божевільного, кидає іскри, стріли та смерть, |
| 26 | 19 | так і людина, що обманює друга свого та каже: Таж це я жартую!... |
| 26 | 20 | ¶ З браку дров огонь гасне, а без пліткаря мовкне сварка. |
| 26 | 21 | Вугілля для жару, а дрова огневі, а людина сварлива щоб сварку розпалювати. |
| 26 | 22 | Слова обмовника мов ті присмаки, й у нутро живота вони сходять. |
| 26 | 23 | ¶ Як срібло з жужелицею, на горшкові накладене, так полум'яні уста, а серце лихе, |
| 26 | 24 | ¶ устами своїми маскується ворог, і ховає оману в своєму нутрі: |
| 26 | 25 | коли він говорить лагідно не вір ти йому, бо в серці його сім огид! |
| 26 | 26 | Як ненависть прикрита оманою, її зло відкривається в зборі. |
| 26 | 27 | ¶ Хто яму копає, той в неї впаде, а хто котить каміння на нього воно повертається. |
| 26 | 28 | ¶ Брехливий язик ненавидить своїх утискуваних, і уста гладенькі до згуби провадять. |
| 27 | 1 | ¶ Не вихвалюйся завтрішнім днем, бо не знаєш, що день той породить. |
| 27 | 2 | ¶ Нехай інший тебе вихваляє, а не уста твої, чужий, а не губи твої. |
| 27 | 3 | ¶ Каміння тягар, і пісок важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох. |
| 27 | 4 | Лютість жорстокість, а гнів то затоплення, та хто перед заздрістю встоїть? |
| 27 | 5 | ¶ Ліпше відкрите картання, ніж таємна любов. |
| 27 | 6 | Побої коханого вірність показують, а в ненависника поцілунки численні. |
| 27 | 7 | ¶ Сита душа топче й мед щільниковий, а голодній душі все гірке то солодке. |
| 27 | 8 | ¶ Як птах, що гніздо своє кинув, так і людина, що з місця свого мандрує. |
| 27 | 9 | ¶ Олива й кадило потішують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду. |
| 27 | 10 | Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не приходь в день нещастя свого, ліпший сусіда близький за далекого брата! |
| 27 | 11 | ¶ Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти, як мені докорятиме хто. |
| 27 | 12 | ¶ Мудрий бачить лихе і ховається, а безумні йдуть і караються. |
| 27 | 13 | ¶ Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку заставу візьми. |
| 27 | 14 | ¶ Хто сильним голосом благословляє із раннього ранку свого товариша, за прокляття залічується це йому. |
| 27 | 15 | ¶ Ринва, постійно текуча слотливого дня та жінка сварлива однакове: |
| 27 | 16 | хто хоче сховати її той вітра ховає, чи оливу пахучу правиці своєї, що видасть себе. |
| 27 | 17 | ¶ Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга. |
| 27 | 18 | ¶ Сторож фіґовниці плоди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований. |
| 27 | 19 | ¶ Як лице до лиця у воді, так серце людини до серця людини. |
| 27 | 20 | ¶ Шеол й Аваддон не наситяться, не наситяться й очі людини. |
| 27 | 21 | ¶ Що для срібла топильна посудина, і горно для золота, те для людини уста, які хвалять її. |
| 27 | 22 | ¶ Хоч нерозумного будеш товкти товкачем поміж зернами в ступі, не відійде від нього глупота його! |
| 27 | 23 | ¶ Добре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на череди, |
| 27 | 24 | бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід? |
| 27 | 25 | Появилася зелень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, |
| 27 | 26 | будуть вівці тобі на вбрання, і козли ціна поля, |
| 27 | 27 | і молока твоїх кіз буде досить на їжу тобі, на їду твого дому, і на життя для служниць твоїх. |
| 28 | 1 | ¶ Безбожні втікають, коли й не женуться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчук. |
| 28 | 2 | ¶ Коли край провиниться, то має багато володарів, коли ж є людина розумна й знаюча, то держиться довго. |
| 28 | 3 | ¶ Людина убога, що гнобить нужденних, це злива рвучка, що хліба по ній не буває. |
| 28 | 4 | ¶ Ті, хто Закон залишає, хвалять безбожних, а ті, хто Закон береже, на них буряться. |
| 28 | 5 | ¶ Люди лихі правосуддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють. |
| 28 | 6 | ¶ Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводорогий, хоч він і багач. |
| 28 | 7 | ¶ Хто Закон береже, розумний той син, а хто водиться із гультяями, засоромлює батька свого. |
| 28 | 8 | ¶ Хто множить лихварським відсотком багатство своє, той для того громадить його, хто ласкавий для бідних. |
| 28 | 9 | ¶ Хто відхилює вухо своє, щоб не слухати Закона, то буде огидна й молитва того. |
| 28 | 10 | ¶ Хто простих доводить блудити дорогою зла, сам до ями своєї впаде, а невинні посядуть добро. |
| 28 | 11 | ¶ Багата людина в очах своїх мудра, та розумний убогий розслідить її. |
| 28 | 12 | ¶ Велика пишнота, як тішаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба шукати людину. |
| 28 | 13 | ¶ Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний. |
| 28 | 14 | ¶ Блаженна людина, що завжди обачна, а хто ожорсточує серце своє, той впадає в лихе. |
| 28 | 15 | ¶ Лев ричучий й ведмідь ненажерливий це безбожний володар над людом убогим. |
| 28 | 16 | ¶ Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненависник зажерливости буде мати дні довгі. |
| 28 | 17 | ¶ Людина, обтяжена за душогубство, втікає до гробу, нехай її не підпирають! |
| 28 | 18 | ¶ Хто ходить невинний, той буде спасений, а криводорогий впаде на одній із доріг. |
| 28 | 19 | ¶ Хто землю свою обробляє, той насититься хлібом, а хто за марнотним женеться, насититься вбогістю. |
| 28 | 20 | ¶ Вірна людина багата на благословення, а хто спішно збагачується, непокараним той не залишиться. |
| 28 | 21 | ¶ Увагу звертати на особу не добре, бо й за кус хліба людина згрішить. |
| 28 | 22 | ¶ Завидюща людина спішить до багатства, і не знає, що прийде на неї нужда. |
| 28 | 23 | ¶ Хто напоумляє людину, той знаходить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лестить язиком. |
| 28 | 24 | ¶ Хто батька свого й свою матір грабує і каже: Це не гріх, той розбійнику друг. |
| 28 | 25 | ¶ Захланний викликує сварку, хто ж має надію на Господа, буде насичений. |
| 28 | 26 | ¶ Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врятований. |
| 28 | 27 | ¶ Хто дає немаючому, той недостатку не знатиме, хто ж свої очі ховає від нього, той зазнає багато проклять. |
| 28 | 28 | ¶ Коли підіймаються люди безбожні, людина ховається, а як гинуть вони, то множаться праведні. |
| 29 | 1 | ¶ Чоловік остережуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому. |
| 29 | 2 | ¶ Коли множаться праведні, радіє народ, як панує ж безбожний то стогне народ. |
| 29 | 3 | ¶ Людина, що мудрість кохає, потішує батька свого, а хто попасає блудниць, той губить маєток. |
| 29 | 4 | ¶ Цар утримує край правосуддям, а людина хабарна руйнує його. |
| 29 | 5 | ¶ Людина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить. |
| 29 | 6 | ¶ У провині людини лихої знаходиться пастка, а справедливий радіє та тішиться. |
| 29 | 7 | ¶ Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізнання про це. |
| 29 | 8 | ¶ Люди глузливі підбурюють місто, а мудрі утишують гнів. |
| 29 | 9 | ¶ Мудра людина, що правується із нерозумним, то чи гнівається, чи сміється, спокою не знає. |
| 29 | 10 | ¶ Кровожерці ненавидять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу. |
| 29 | 11 | ¶ Глупак увесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стримує. |
| 29 | 12 | ¶ Володар, що слухає слова брехливого, безбожні всі слуги його! |
| 29 | 13 | ¶ Убогий й гнобитель стрічаються, їм обом Господь очі освітлює. |
| 29 | 14 | ¶ Як цар правдою судить убогих, стоятиме трон його завжди. |
| 29 | 15 | ¶ Різка й поука премудрість дають, а дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою. |
| 29 | 16 | ¶ Як множаться несправедливі провина розмножується, але праведні бачитимуть їхній упадок. |
| 29 | 17 | ¶ Карай сина свого й він тебе заспокоїть, і приємнощі дасть для твоєї душі. |
| 29 | 18 | ¶ Без пророчих видінь люд розбещений, коли ж стереже він Закона блаженний. |
| 29 | 19 | ¶ Раб словами не буде покараний, хоч він розуміє, але не послухає. |
| 29 | 20 | ¶ Чи бачив людину, квапливу в словах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй! |
| 29 | 21 | ¶ Хто розпещує змалку свого раба, то кінець його буде невдячний. |
| 29 | 22 | ¶ Гнівлива людина викликує сварку, а лютий вчиняє багато провин. |
| 29 | 23 | ¶ Гординя людини її понижає, а чести набуває покірливий духом. |
| 29 | 24 | ¶ Хто ділиться з злодієм, той ненавидить душу свою, він чує прокляття, та не виявляє. |
| 29 | 25 | ¶ Страх перед людиною пастку дає, хто ж надію складає на Господа, буде безпечний. |
| 29 | 26 | ¶ Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для людини. |
| 29 | 27 | ¶ Насильник огида для праведних, а простодорогий огида безбожному. |
| 30 | 1 | ¶ Слова Агура, Якеєвого сина, массеянина: Слово мужчини: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, і змучився я! |
| 30 | 2 | Бо думаю, що немудріший за кожного я, і не маю я людського розуму, |
| 30 | 3 | і не навчився я мудрости, і не знаю пізнання святих... |
| 30 | 4 | Хто на небо ввійшов і зійшов? Хто у жмені свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кінці землі? Яке ймення його, і яке ймення сина його, коли знаєш? |
| 30 | 5 | Кожне Боже слово очищене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має. |
| 30 | 6 | До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомовцем не став ти. |
| 30 | 7 | ¶ Двох речей я від Тебе просив, не відмов мені, поки помру: |
| 30 | 8 | віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним, |
| 30 | 9 | щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: Хто Господь? і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім'я мого Бога. |
| 30 | 10 | ¶ Раба не обмовляй перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став. |
| 30 | 11 | Оце покоління, що батька свого проклинає, і неньки своєї не благословляє, |
| 30 | 12 | покоління, що чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите, |
| 30 | 13 | покоління, які гордісні очі його, а повіки його як піднеслися! |
| 30 | 14 | Покоління, що в нього мечі його зуби, а гострі ножі його щелепи, щоб пожерти убогих із краю й нужденних з землі! |
| 30 | 15 | ¶ Дві дочки в кровожерця: Дай, дай! Оці три не наситяться, чотири не скажуть досить: |
| 30 | 16 | шеол та утроба неплідна, водою земля не насититься, і не скаже досить огонь! |
| 30 | 17 | Око, що з батька сміється й погорджує послухом матері, нехай видзьобають його круки поточні, і нехай орленята його пожеруть! |
| 30 | 18 | ¶ Три речі оці дивовижні для мене, і чотири, яких я не знаю: |
| 30 | 19 | дорога орлина в повітрі, дорога зміїна на скелі, корабельна дорога в середині моря, і дорога мужчини при дівчині!... |
| 30 | 20 | Така ось дорога блудливої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла: Не вчинила я злого!... |
| 30 | 21 | Трясеться земля під трьома, і під чотирма, яких знести не може вона: |
| 30 | 22 | під рабом, коли він зацарює, і під нерозумним, як хліба наїсться, |
| 30 | 23 | під розпустницею, коли взята за жінку, і невільницею, коли вижене пані свою!... |
| 30 | 24 | ¶ Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі: |
| 30 | 25 | мурашки, не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом; |
| 30 | 26 | борсуки, люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять; |
| 30 | 27 | немає царя в сарани, але вся вона в строї бойовім виходить; |
| 30 | 28 | павук тільки лапками пнеться, та він і в палатах царських! |
| 30 | 29 | ¶ Добре ступають ці троє, і добре ходять чотири: |
| 30 | 30 | лев, найсильніший поміж звіриною, який не вступається ні перед ким, |
| 30 | 31 | осідланий кінь, і козел, та той цар, що з ним військо! |
| 30 | 32 | Якщо ти допустився глупоти пихою, й якщо заміряєш лихе, то руку на уста! |
| 30 | 33 | Бо збивання молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку. |
| 31 | 1 | ¶ Слова Лемуїла, царя Масси, що ними навчала його його мати: |
| 31 | 2 | Що, сину мій, і що, сину утроби моєї, і що, сину обітниць моїх? |
| 31 | 3 | Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнувальниць царів! |
| 31 | 4 | Не царям, Лемуїле, вино, не царям, і напій той п'янкий не князям, |
| 31 | 5 | щоб не впився він та не забув про Закона, і щоб не змінив для всіх гноблених права! |
| 31 | 6 | Дайте напою п'янкого тому, хто гине, а вина гіркодухим: |
| 31 | 7 | він вип'є й забуде за бідність свою, і муки своєї вже не пам'ятатиме! |
| 31 | 8 | Відкривай свої уста немові, для суда всім нещасним. |
| 31 | 9 | Відкривай свої уста, й суди справедливо, і правосуддя зроби для убогого та для нужденного. |
| 31 | 10 | ¶ Хто жінку чеснотну знайде? а ціна її більша від перел: |
| 31 | 11 | довіряє їй серце її чоловіка, і йому не забракне прибутку! |
| 31 | 12 | Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя. |
| 31 | 13 | Шукає вона вовни й льону, і робить охоче своїми руками. |
| 31 | 14 | Вона, немов кораблі ті купецькі, здалека спроваджує хліб свій. |
| 31 | 15 | І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а порядок служницям своїм. |
| 31 | 16 | Про поле вона намишляла, і його набула, із плоду долоней своїх засадила вона виноградника. |
| 31 | 17 | Вона підперізує силою стегна свої та зміцняє рамена свої. |
| 31 | 18 | Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не погасне вночі. |
| 31 | 19 | Вона руки свої простягає до прядки, а долоні її веретено тримають. |
| 31 | 20 | Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного. |
| 31 | 21 | Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одягнений ввесь її дім. |
| 31 | 22 | Килими поробила собі, віссон та кармазин убрання її. |
| 31 | 23 | Чоловік її знаний при брамах, як сидить він із старшими краю. |
| 31 | 24 | Тонку туніку робить вона й продає, і купцеві дає пояси. |
| 31 | 25 | Сила та пишність одежа її, і сміється вона до прийдещнього дня. |
| 31 | 26 | Свої уста вона відкриває на мудрість, і милостива наука їй на язиці. |
| 31 | 27 | Доглядає вона ходи дому свого, і хліба з лінивства не їсть. |
| 31 | 28 | Устають її діти, і хвалять її, чоловік її й він похваляє її: |
| 31 | 29 | Багато було тих чеснотних дочок, та ти їх усіх перевищила! |
| 31 | 30 | Краса то омана, а врода марнота, жінка ж богобоязна вона буде хвалена! |
| 31 | 31 | Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчинки її вихваляють при брамах! |