Multilingual Scriptures Home » Ukrainian Bible » Psalms
| Ukrainian Bible | ||
| Chapter # | Verse # | Verse Detail |
| 1 | 1 | ¶ Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків, |
| 1 | 2 | та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує! |
| 1 | 3 | І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєдчасно, і що листя не в'яне його, і все, що він чинить, щаститься йому! |
| 1 | 4 | ¶ Не так ті безбожні, вони як полова, що вітер її розвіває! |
| 1 | 5 | Ось тому то не встоять безбожні на суді, ані грішники у зборі праведних, |
| 1 | 6 | дорогу бо праведних знає Господь, а дорога безбожних загине! |
| 2 | 1 | ¶ Чого то племена бунтують, а народи задумують марне? |
| 2 | 2 | Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця: |
| 2 | 3 | Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута! |
| 2 | 4 | Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє! |
| 2 | 5 | Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді: |
| 2 | 6 | Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою. |
| 2 | 7 | ¶ Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив. |
| 2 | 8 | Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі! |
| 2 | 9 | Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський... |
| 2 | 10 | ¶ А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі: |
| 2 | 11 | Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням! |
| 2 | 12 | Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється! |
| 3 | 1 | ¶ Псалом Давидів, як він утікав був від перед Авесаломом, своїм сином. (3-2) Господи, як багато моїх ворогів, як багато стають проти мене! |
| 3 | 2 | (3-3) Багато-хто кажуть про душу мою: Йому в Бозі спасіння нема! Села. |
| 3 | 3 | (3-4) Але, Господи, щит Ти для мене та слава моя, і мою голову Ти підіймаєш! |
| 3 | 4 | ¶ (3-5) Своїм голосом кличу до Господа, і Він озветься зо святої Своєї гори. Села. |
| 3 | 5 | (3-6) Я лягаю і сплю, і пробуджуюся, бо Господь підпирає мене, |
| 3 | 6 | (3-7) і я не побоюсь десяти тисяч люду, які проти мене навколо отаборились! |
| 3 | 7 | (3-8) Устань же, о Господи! Спаси мене, Боже мій, бо Ти разиш усіх ворогів моїх в щоку, зуби грішникам крушиш! |
| 3 | 8 | (3-9) Спасіння від Господа, і над народом Твоїм Твоє благословення! Села. |
| 4 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. На струнніх знаряддях. Псалом Давидів. (4-2) Коли кличу, озвися до мене, Боже правди моєї, Ти простір для мене робив у тісноті... Помилуй мене, і почуй молитву мою! |
| 4 | 2 | (4-3) Людські сини, доки слава моя буде ганьбитись? Доки будете марне любити, шукати неправди? Села. |
| 4 | 3 | (4-4) і знайте, що святого для Себе Господь відділив, почує Господь, як я кликати буду до Нього! |
| 4 | 4 | (4-5) Гнівайтеся, та не грішіть; на ложах своїх розмишляйте у ваших серцях, та й мовчіть! Села. |
| 4 | 5 | (4-6) Жертви правди приносьте, і надійтесь на Господа. |
| 4 | 6 | ¶ (4-7) Багато-хто кажуть: Хто нам покаже добро? Підійми ж на нас, Господи, світло Свого лиця! |
| 4 | 7 | (4-8) Ти даєш більшу радість у серці моїм, ніж у них, як помножилося їхнє збіжжя та їхнє вино молоде. |
| 4 | 8 | (4-9) У спокої я ляжу, і засну, бо Ти, Господи, єдиний даєш мені жити безпечно! |
| 5 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. До флейти. Псалом Давидів. (5-2) Почуй, Господи, мову мою, стогнання моє зрозумій. |
| 5 | 2 | (5-3) Прислухайсь до голосу зойку мого, о мій Царю та Боже Ти мій, як до Тебе молитися буду! |
| 5 | 3 | (5-4) Ти слухаєш, Господи, ранком мій голос, ранком молитися буду до Тебе та буду чекати, |
| 5 | 4 | (5-5) бо Бог Ти не той, що несправедливости хоче, зло не буде в Тобі пробувати! |
| 5 | 5 | (5-6) Перед очима Твоїми не втримаються гультяї, всіх злочинців ненавидиш Ти. |
| 5 | 6 | (5-7) Погубиш Ти неправдомовців, кровожерну й підступну людину обридить Господь. |
| 5 | 7 | ¶ (5-8) А я в ласці великій Твоїй до дому Твого ввійду, до Храму святого Твого вклонюся в страху Твоїм. |
| 5 | 8 | (5-9) Провадь мене, Господи, в правді Своїй задля моїх ворогів, і вирівняй передо мною дорогу Свою, |
| 5 | 9 | (5-10) бо в їхніх устах нема правди, нутро їхнє приносить нещастя, гріб відкритий їхнє горло, свій язик вони роблять гладеньким! |
| 5 | 10 | (5-11) Признай їх за винних, о Боже, через свої заміри хай упадуть, за їхні великі злочинства відкинь їх від Себе, бо вони проти Тебе бунтують! |
| 5 | 11 | (5-12) А всі, хто надію на Тебе складають, хай тішаться, будуть вічно співати вони, і Ти їх охорониш, і будуть радіти Тобою, хто любить ім'я Твоє! |
| 5 | 12 | (5-13) Бо Ти, Господи, благословлятимеш праведного, милістю вкриєш його, як щитом! |
| 6 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. На струнніх знаряддях. На октаву. Псалом Давидів. (6-2) Не карай мене, Господи, в гніві Своїм, не завдавай мені кари в Своїм пересерді! |
| 6 | 2 | (6-3) Помилуй мене, Господи, я ж бо слабий, уздоров мене, Господи, бо тремтять мої кості, |
| 6 | 3 | (6-4) і душа моя сильно стривожена, а ти, Господи, доки? |
| 6 | 4 | (6-5) Вернися, о Господи, визволи душу мою, ради ласки Своєї спаси Ти мене! |
| 6 | 5 | (6-6) Бож у смерті нема пам'ятання про Тебе, у шеолі ж хто буде хвалити Тебе? |
| 6 | 6 | (6-7) Змучився я від стогнання свого, щоночі постелю свою обмиваю слізьми, сльозами своїми окроплюю ложе своє!... |
| 6 | 7 | (6-8) Моє око зів'яло з печалі, постаріло через усіх ворогів моїх... |
| 6 | 8 | ¶ (6-9) Відступіться від мене, усі беззаконники, бо почув Господь голос мого плачу! |
| 6 | 9 | (6-10) Благання моє Господь вислухає, молитву мою Господь прийме, |
| 6 | 10 | (6-11) усі мої вороги посоромлені будуть, і будуть настрашені дуже: хай вернуться, і будуть вони посоромлені зараз! |
| 7 | 1 | ¶ Жалібна пісня Давидова, яку він співав Господеві в справі веніямінівця Куща. |
| 7 | 2 | (7-3) щоб ворог моєї душі не розшарпав, як лев, що кості ламає, й ніхто не рятує! |
| 7 | 3 | (7-4) Господи, Боже мій, коли я таке учинив, коли є беззаконня в долонях моїх, |
| 7 | 4 | (7-5) коли я доброчинцеві злом відплатив, і без причини ограбував свого противника, |
| 7 | 5 | (7-6) ворог нехай переслідує душу мою, і нехай дожене, і нехай до землі він потопче життя моє, і хай мою славу оберне на порох! Села. |
| 7 | 6 | (7-7) Устань же, о Господи, в гніві Своїм, понесися на лютість моїх ворогів, і до мене скеруй постанову Свою, яку Ти заповів! |
| 7 | 7 | (7-8) і громада народів оточить Тебе, і над нею вернися на висоту! |
| 7 | 8 | (7-9) Господь судить людей, суди ж мене, Господи, за моєю правотою й за моєю невинністю. |
| 7 | 9 | (7-10) Нехай злоба безбожних скінчиться, а Ти зміцни праведного, бо вивідуєш Ти серця й нирки, о праведний Боже! |
| 7 | 10 | ¶ (7-11) Щит мій у Бозі, Який чистих серцем спасає. |
| 7 | 11 | (7-12) Бог Суддя справедливий, і щоденно на злого Бог гнівається, |
| 7 | 12 | (7-13) коли хто не навернеться, буде гострити меча Свого Він, Свого лука натягне й наставить його, |
| 7 | 13 | (7-14) і йому приготовив смертельні знаряддя, Він зробить огнистими стріли Свої. |
| 7 | 14 | (7-15) Ото, беззаконня зачне нечестивий, і завагітніє безправ'ям, і породить неправду. |
| 7 | 15 | (7-16) Він рова копав, і його викопав, і впав сам до ями, яку приготовив, |
| 7 | 16 | (7-17) обернеться зло його на його голову, і на маківку зійде його беззаконня! |
| 7 | 17 | (7-18) Я ж Господа буду хвалити за Його правдою, і буду виспівувати Ймення Всевишнього Господа! |
| 8 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. На інструменті ґатійськім. Псалом Давидів. (8-2) Господи, Владико наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення, Слава Твоя понад небесами! |
| 8 | 2 | (8-3) З уст дітей й немовлят учинив Ти хвалу ради Своїх ворогів, щоб знищити противника й месника. |
| 8 | 3 | ¶ (8-4) Коли бачу Твої небеса діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив, |
| 8 | 4 | (8-5) то що є людина, що Ти пам'ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш? |
| 8 | 5 | (8-6) А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш його! |
| 8 | 6 | (8-7) Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмістив: |
| 8 | 7 | (8-8) худобу дрібну та биків, їх усіх, а також степових звірів диких, |
| 8 | 8 | (8-9) птаство небесне та риби морські, і все, що морськими дорогами ходить! |
| 8 | 9 | (8-10) Господи, Боже наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення! |
| 9 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. На спів: „На смерть сина". Псалом Давидів. (9-2) Хвалитиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чуда Твої! |
| 9 | 2 | (9-3) Я буду радіти, і тішитись буду Тобою, і буду виспівувати Ймення Твоє, о Всевишній! |
| 9 | 3 | (9-4) Як будуть назад відступати мої вороги, то спіткнуться і вигинуть перед обличчям Твоїм! |
| 9 | 4 | (9-5) Бо суд мій і справу мою розсудив Ти, Ти на троні суддевім сидів, Судде праведний! |
| 9 | 5 | (9-6) Докорив Ти народам, безбожного знищив, ім'я їхнє Ти витер на вічні віки! |
| 9 | 6 | (9-7) О вороже мій, руйнування твої закінчились на вічність, ти й міста повалив був, і згинула з ними їхня пам'ять! |
| 9 | 7 | (9-8) Та буде Господь пробувати навіки, Він для суду поставив престола Свого, |
| 9 | 8 | (9-9) і вселенну Він буде судити по правді, справедливістю буде судити народи. |
| 9 | 9 | (9-10) і твердинею буде Господь для пригніченого, в час недолі притулком. |
| 9 | 10 | (9-11) і на Тебе надіятись будуть усі, що ім'я Твоє знають, бо не кинув Ти, Господи, тих, хто шукає Тебе! |
| 9 | 11 | ¶ (9-12) Співайте Господеві, що сидить на Сіоні, між народами розповідайте про чини Його, |
| 9 | 12 | (9-13) бо карає Він вчинки криваві, про них пам'ятає, і не забуває Він зойку убогих! |
| 9 | 13 | (9-14) Помилуй мене, Господи, поглянь на страждання моє від моїх ненависників, Ти, що мене підіймаєш із брам смерти, |
| 9 | 14 | (9-15) щоб я розповідав про всю славу Твою, у брамах Сіонської доні я буду радіти спасінням Твоїм! |
| 9 | 15 | (9-16) Народи попадали в яму, яку самі викопали, до пастки, яку заховали, нога їхня схоплена. |
| 9 | 16 | (9-17) Господь знаний, Він суд учинив, спіткнувсь нечестивий у вчинку своєї руки! Гра на струнах. Села. |
| 9 | 17 | (9-18) Попрямують безбожні в шеол, всі народи, що Бога забули, |
| 9 | 18 | (9-19) бож не навіки забудеться бідний, надія убогих не згине назавжди! |
| 9 | 19 | (9-20) Устань же, о Господи, хай людина не перемагає, нехай перед лицем Твоїм засуджені будуть народи! |
| 9 | 20 | (9-21) Накинь, Господи, пострах на них, нехай знають народи, що вони тільки люди! Села. |
| 10 | 1 | ¶ Для чого стоїш Ти, о Господи, здалека, в час недолі ховаєшся? |
| 10 | 2 | Безбожний в своїм гордуванні женеться за вбогим, хай схоплені будуть у підступах, які замишляли вони! |
| 10 | 3 | Бо жаданням своєї душі нечестивий пишається, а ласун проклинає, зневажає він Господа. |
| 10 | 4 | У гордощах каже безбожний, що Він не слідкує, бо Бога нема, оце всі його помисли!... |
| 10 | 5 | Сильні дороги його повсякчасно, від нього суди Твої високо, тим то віддмухує він ворогів своїх... |
| 10 | 6 | Сказав він у серці своєму: Я не захитаюсь, бо лиха навіки не буде мені... |
| 10 | 7 | Уста його повні прокляття й обмани та зради, під його язиком злочинство й переступ. |
| 10 | 8 | Причаївшись, сидить на подвір'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим... |
| 10 | 9 | В укритті він чатує, як лев той у зарості, чатує схопити убогого, хапає убогого й тягне його в свою сітку... |
| 10 | 10 | Припадає, знижається він, і попадають убогі в його міцні кігті... |
| 10 | 11 | Безбожний говорить у серці своїм: Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніколи. |
| 10 | 12 | ¶ Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих! |
| 10 | 13 | Чому нечестивий ображує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш? |
| 10 | 14 | Але Ти все бачиш, бо спостерігаєш злочинство та утиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слабий опирається, Ти сироті помічник. |
| 10 | 15 | Зламай же рамено безбожному, і злого скарай за неправду його, аж більше не знайдеш його! |
| 10 | 16 | Господь Цар на вічні віки, із землі Його згинуть погани! |
| 10 | 17 | Бажання понижених чуєш Ти, Господи, серця їх зміцняєш, їх вислуховує ухо Твоє, |
| 10 | 18 | щоб дати суд сироті та пригніченому, щоб більш не страшив чоловік із землі! |
| 11 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Давидів. Я надіюсь на Господа, як же кажете ви до моєї душі: Відлітай ти на гору свою, немов птах? |
| 11 | 2 | Бо ось, нечестиві натягують лука, міцно ставлять стрілу свою на тятиву, щоб у темряві до простосердих стріляти... |
| 11 | 3 | Як основи зруйновано, що тоді праведний зробить? |
| 11 | 4 | ¶ Господь у святім Своїм храмі, Господь престол Його на небесах, бачать очі Його, повіки Його випробовують людських синів! |
| 11 | 5 | Господь випробовує праведного, а безбожного й того, хто любить насилля, ненавидить душа Його! |
| 11 | 6 | Він спустить дощем на безбожних горюче вугілля, огонь, і сірку, і вітер гарячий, це частка їхньої чаші. |
| 11 | 7 | Бо Господь справедливий, кохає Він правду, праведний бачить обличчя Його! |
| 12 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. На октаву. Псалом Давидів. (12-2) Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж людських синів позникали вже вірні! |
| 12 | 2 | (12-3) Марноту говорять один до одного, їхні уста облесні, і серцем подвійним говорять... |
| 12 | 3 | (12-4) Нехай підітне Господь уста облесливі та язика чванькуватого |
| 12 | 4 | (12-5) тим, хто говорить: Своїм язиком будем сильні, наші уста при нас, хто ж буде нам пан? |
| 12 | 5 | (12-6) Через утиск убогих, ради стогону бідних тепер Я повстану, говорить Господь, поставлю в безпеці того, на кого розтягують сітку! |
| 12 | 6 | (12-7) Господні слова слова чисті, як срібло, очищене в глинянім горні, сім раз перетоплене! |
| 12 | 7 | (12-8) Ти, Господи, їх пильнуватимеш, і будеш навіки нас стерегти перед родом оцим! |
| 12 | 8 | (12-9) Безбожні кружляють навколо, бо нікчемність між людських синів підіймається. |
| 13 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (13-2) Доки, Господи, будеш мене забувати назавжди, доки будеш ховати від мене обличчя Своє? |
| 13 | 2 | (13-3) Як довго я буду складати в душі своїй болі, у серці своїм щодня смуток? Як довго мій ворог підноситись буде над мене? |
| 13 | 3 | (13-4) Зглянься, озвися до мене, о Господи, Боже мій! Просвітли мої очі, щоб на смерть не заснув я! |
| 13 | 4 | (13-5) Щоб мій неприятель не сказав: Я його переміг! Щоб мої вороги не раділи, як я захитаюсь! |
| 13 | 5 | (13-6) Я надію на милість Твою покладаю, моє серце радіє спасінням Твоїм! |
| 13 | 6 | (13-7) Я буду співати Господеві, бо Він добродійство для мене вчинив... |
| 14 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Давидів. Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! Зіпсулись вони, і обридливий чинять учинок, нема доброчинця!... |
| 14 | 2 | Господь дивиться з неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає. |
| 14 | 3 | Усе повідступало, разом стали бридкими вони, нема доброчинця, нема ні одного!... |
| 14 | 4 | ¶ Чи ж не розуміють всі ті, хто чинить безправ'я, хто мій люд поїдає? Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його... |
| 14 | 5 | Тоді настрашилися страхом вони, бо Бог в праведнім роді. |
| 14 | 6 | Раду вбогого ганьбите ви, та Господь охорона йому. |
| 14 | 7 | Аби то Він дав із Сіону спасіння ізраїлеві! Як долю Своєму народу поверне Господь, то радітиме Яків, втішатися буде ізраїль! |
| 15 | 1 | ¶ Псалом Давидів. Господи, хто може перебувати в наметі Твоїм? Хто мешкати може на святій Твоїй горі? |
| 15 | 2 | Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм, |
| 15 | 3 | хто не обмовляє своїм язиком, і злого не чинить для друга свого, і свого ближнього не зневажає! |
| 15 | 4 | Обридливий погорджений в очах його, і він богобійних шанує, присягає, для себе хоча б і на зло, і дотримує; |
| 15 | 5 | не дає свого срібла на лихву, і не бере на невинного підкупу. Хто чинить таке, ніколи той не захитається! |
| 16 | 1 | ¶ Золота пісня Давадова. Хорони мене, Боже, я бо до Тебе вдаюся! |
| 16 | 2 | Я сказав Господеві: Ти Бог мій, добро моє тільки в Тобі! |
| 16 | 3 | До святих, які на землі, що шляхетні вони, до них все жадання моє! |
| 16 | 4 | Нехай множаться смутки для тих, хто набув собі інших богів, я не буду приносить їм ливної жертви із крови, і їхніх імен не носитиму в устах своїх! |
| 16 | 5 | Господь то частина спадку мого та чаші моєї, Ти долю мою підпираєш! |
| 16 | 6 | Частки припали для мене в хороших місцях, і гарна для мене спадщина моя! |
| 16 | 7 | Благословляю я Господа, що радить мені, навіть ночами навчають мене мої нирки. |
| 16 | 8 | ¶ Уявляю я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці моїй, й я не буду захитаний! |
| 16 | 9 | Через те моє серце радіє та дух веселиться, і тіло моє спочиває безпечно! |
| 16 | 10 | Бо Ти не опустиш моєї душі до шеолу, не попустиш Своєму святому побачити тління! |
| 16 | 11 | Дорогу життя Ти покажеш мені: радість велика з Тобою, завжди блаженство в правиці Твоїй! |
| 17 | 1 | ¶ Молитва Давидова. Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних! |
| 17 | 2 | Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту! |
| 17 | 3 | Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. і роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило, |
| 17 | 4 | а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя. |
| 17 | 5 | Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися! |
| 17 | 6 | Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою, |
| 17 | 7 | покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї. |
| 17 | 8 | ¶ Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене |
| 17 | 9 | від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене! |
| 17 | 10 | Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно. |
| 17 | 11 | Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю... |
| 17 | 12 | із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті... |
| 17 | 13 | Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного, |
| 17 | 14 | від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать. |
| 17 | 15 | А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою! |
| 18 | 1 | ¶ Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, (18-2) то він проказав: Полюблю Тебе, Господи, сило моя, |
| 18 | 2 | (18-3) Господь моя скеля й твердиня моя, і Він мій Спаситель! Мій Бог моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасіння мого, Він башта моя! |
| 18 | 3 | (18-4) Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів! |
| 18 | 4 | (18-5) Тенета смертельні мене оточили, і потоки велійяала лякають мене! |
| 18 | 5 | (18-6) Тенета шеолу мене оточили, і пастки смертельні мене попередили. |
| 18 | 6 | (18-7) В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взиваю, Він почує мій голос із храму Свого, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому! |
| 18 | 7 | (18-8) Захиталась земля й затремтіла, і затряслись і хитались підвалини гір, бо Він запалився від гніву: |
| 18 | 8 | (18-9) із ніздер Його бухнув дим, з Його ж уст пожирущий огонь, і жар запалився від Нього! |
| 18 | 9 | (18-10) Він небо простяг і спустився, а хмара густа під ногами Його. |
| 18 | 10 | (18-11) Усівся Він на херувима й летів, і на вітрових крилах понісся... |
| 18 | 11 | (18-12) Поклав темряву Він як заслону Свою, довкілля Його то темрява вод, а мешкання Його густі хмари! |
| 18 | 12 | (18-13) Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняний пройшли хмари Його... |
| 18 | 13 | (18-14) і Господь загримів у небесах, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняний! |
| 18 | 14 | (18-15) Він послав Свої стріли, та їх розпорошив, і стрілив Він блискавками, та їх побентежив. |
| 18 | 15 | (18-16) Показалися річища водні, і відкрились основи вселенної, від сваріння Твого, о Господи, від подиху вітру із ніздер Твоїх... |
| 18 | 16 | (18-17) Він простяг з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, |
| 18 | 17 | (18-18) він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненависників, бо сильніші від мене вони! |
| 18 | 18 | (18-19) Напали на мене вони в день нещастя мого, та Господь був моїм опертям, |
| 18 | 19 | (18-20) і на місце розлоге Він вивів мене, Він мене врятував, бо вподобав мене! |
| 18 | 20 | ¶ (18-21) Нехай Господь зробить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх, |
| 18 | 21 | (18-22) бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив, |
| 18 | 22 | (18-23) бо всі Його присуди передо мною, і не відкидав я від себе Його постанов! |
| 18 | 23 | (18-24) і був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини, |
| 18 | 24 | (18-25) і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його. |
| 18 | 25 | (18-26) із справедливим поводишся Ти справедливо, із чесним по-чесному, |
| 18 | 26 | (18-27) із чистим поводишся чисто, а з лукавим за лукавством його, |
| 18 | 27 | (18-28) бо народ із біди Ти спасаєш, а очі зухвалі принижуєш, |
| 18 | 28 | (18-29) бо Ти світиш мого світильника, Господь Бог мій, освітлює Він мою темряву! |
| 18 | 29 | ¶ (18-30) Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур. |
| 18 | 30 | (18-31) Бог непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього! |
| 18 | 31 | (18-32) Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога? |
| 18 | 32 | (18-33) Цей Бог мене силою оперезав, і дорогу мою учинив непорочною, |
| 18 | 33 | (18-34) Він зробив мої ноги, мов у лані, і ставить мене на висотах моїх, |
| 18 | 34 | (18-35) мої руки навчає до бою, і на рамена мої лука мідяного напинає. |
| 18 | 35 | (18-36) і дав Ти мені щит спасіння Свого, а правиця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч. |
| 18 | 36 | (18-37) Ти чиниш широким мій крок підо мною, і стопи мої не спіткнуться. |
| 18 | 37 | (18-38) Женуся я за ворогами своїми, і їх дожену, і не вернуся, аж поки не винищу їх, |
| 18 | 38 | (18-39) я їх потрощу, й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої! |
| 18 | 39 | (18-40) Ти ж для бою мене підперізуєш силою, валиш під мене моїх ворохобників. |
| 18 | 40 | (18-41) Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, і понищу ненависників я своїх! |
| 18 | 41 | (18-42) Кричали вони, та немає спасителя, взивали до Господа, і не відповів їм. |
| 18 | 42 | (18-43) і я їх зітру, як той порох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу! |
| 18 | 43 | (18-44) Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племенам, мені будуть служити народи, яких я не знав! |
| 18 | 44 | (18-45) На вістку про мене слухняні мені, до мене чужинці підлещуються, |
| 18 | 45 | (18-46) в'януть чужинці і тремтять у твердинях своїх... |
| 18 | 46 | (18-47) Живий Господь, і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасіння мойого звеличиться, |
| 18 | 47 | (18-48) Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене підбив, |
| 18 | 48 | (18-49) що рятує мене від моїх ворогів, Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника! |
| 18 | 49 | (18-50) Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, і Йменню Твоєму співаю! |
| 18 | 50 | (18-51) Ти Своєму цареві спасіння побільшуєш, і милість вчиняєш Своєму помазанцеві Давиду й насінню його аж навіки. |
| 19 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (19-2) Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід. |
| 19 | 2 | (19-3) Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку, |
| 19 | 3 | (19-4) без мови й без слів, не чутний їхній голос, |
| 19 | 4 | (19-5) та по цілій землі пішов відголос їхній, і до краю вселенної їхні слова! Для сонця намета поставив у них, |
| 19 | 5 | (19-6) а воно, немов той молодий, що виходить із-під балдахину свого, воно тішиться, мов той герой, щоб пробігти дорогу! |
| 19 | 6 | (19-7) Вихід його з краю неба, а обіг його аж на кінці його, і від спеки його ніщо не заховається. |
| 19 | 7 | ¶ (19-8) Господній Закон досконалий, він зміцнює душу. Свідчення Господа певне, воно недосвідченого умудряє. |
| 19 | 8 | (19-9) Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселяють. Заповідь Господа чиста, вона очі просвітлює. |
| 19 | 9 | (19-10) Страх Господа чистий, він навіки стоїть. Присуди Господа правда, вони справедливі всі разом, |
| 19 | 10 | (19-11) дорожчі вони понад золото і понад безліч щирого золота, і солодші за мед і за сік щільниковий, |
| 19 | 11 | (19-12) і раб Твій у них бережкий, а в дотриманні їх нагорода велика. |
| 19 | 12 | (19-13) А помилки хто зрозуміє? Від таємних очисть Ти мене, |
| 19 | 13 | (19-14) і від свавільців Свого раба заховай, нехай не панують вони надо мною, тоді непорочним я буду, і від провини великої буду очищений. |
| 19 | 14 | (19-15) Нехай будуть із волі Твоєї слова моїх уст, а думки мого серця перед лицем Твоїм, Господи, скеле моя й мій Спасителю! |
| 20 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (20-2) В день недолі озветься до тебе Господь, ім'я Бога Якового зробить сильним тебе! |
| 20 | 2 | (20-3) Він пошле тобі поміч із святині, і з Сіону тебе підіпре! |
| 20 | 3 | (20-4) Усі жертви твої пам'ятати Він буде, і буде вважати твоє цілопалення ситим. Села. |
| 20 | 4 | (20-5) Він дасть тобі, як твоє серце бажає, і виповнить цілий твій задум! |
| 20 | 5 | (20-6) Ми будем радіти спасінням Твоїм, і підіймемо прапор в ім'я Бога нашого, нехай Господь виконає всі прохання твої! |
| 20 | 6 | ¶ (20-7) Тепер я пізнав, що спасає Господь помазанця Свого, дає йому відповідь з неба святого Свого могутніми чинами помічної правиці Своєї. |
| 20 | 7 | (20-8) Одні колесницями хваляться, а інші кіньми, а ми будем хвалитись ім'ям Господа, нашого Бога: |
| 20 | 8 | (20-9) вони похилились і впали, а ми стоїмо та ростемо на силах! |
| 20 | 9 | (20-10) Господи, спаси! Хай озветься нам Цар у день нашого кликання! |
| 21 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (21-2) Господи, силою Твоєю веселиться цар, і спасінням Твоїм як він сильно радіє! |
| 21 | 2 | (21-3) Ти йому дав бажання серця його, і прохання уст його не відмовив. Села. |
| 21 | 3 | (21-4) Бо Ти його випередив благословеннями добра, на голову йому поклав корону зо щирого золота. |
| 21 | 4 | (21-5) Життя він у Тебе просив, і дав Ти йому довголіття на вічні віки! |
| 21 | 5 | (21-6) Слава велика його при Твоїй допомозі, хвалу та величність кладеш Ти на нього, |
| 21 | 6 | (21-7) бо Ти вчиниш його благословенням вічним, звеселиш його радістю, як буде він разом з Тобою! |
| 21 | 7 | ¶ (21-8) Цар має надію на Господа, у ласці Всевишнього не захитається він. |
| 21 | 8 | (21-9) Знайде рука Твоя всіх ворогів Твоїх, знайде правиця Твоя Твоїх ненависників. |
| 21 | 9 | (21-10) На час гніву Свого Ти їх учиниш огненною піччю, Господь гнівом Своїм їх понищить, і огонь пожере їх. |
| 21 | 10 | (21-11) Ти вигубиш плід їхній із землі, а їхнє насіння з-поміж синів людських. |
| 21 | 11 | (21-12) Бо нещастя на Тебе вони простягли, замишляли злу думку, якої здійснити не зможуть, |
| 21 | 12 | (21-13) бо Ти їх обернеш плечима до нас, на тятивах Своїх міцно стріли поставиш на них. |
| 21 | 13 | (21-14) Піднесися ж, о Господи, в силі Своїй, а ми будем співати й хвалити могутність Твою! |
| 22 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. На спів: „Ланя зорі досвітньої". Псалом Давидів. (22-2) Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув? Далекі слова мого зойку від спасіння мого!... |
| 22 | 2 | (22-3) Мій Боже, взиваю я вдень, та Ти не озвешся, і кличу вночі, і спокою немає мені! |
| 22 | 3 | (22-4) Та Ти Святий, пробуваєш на хвалах ізраїлевих! |
| 22 | 4 | (22-5) На Тебе надіялись наші батьки, надіялися і Ти визволив їх. |
| 22 | 5 | (22-6) До Тебе взивали вони і спасені були, на Тебе надіялися і не посоромились. |
| 22 | 6 | (22-7) А я червяк, а не чоловік, посміховище людське й погорда в народі. |
| 22 | 7 | (22-8) Всі, хто бачить мене, насміхаються з мене, розкривають роти, головою хитають! |
| 22 | 8 | (22-9) Покладався на Господа він, хай же рятує його, нехай Той його визволить, він бо Його уподобав! |
| 22 | 9 | (22-10) Бо з утроби Ти вивів мене, Ти безпечним мене учинив був на персах матері моєї! |
| 22 | 10 | (22-11) На Тебе з утроби я зданий, від утроби матері моєї Ти мій Бог! |
| 22 | 11 | ¶ (22-12) Не віддаляйся від мене, бо горе близьке, бо нема мені помічника! |
| 22 | 12 | (22-13) Багато биків оточили мене, башанські бугаї обступили мене, |
| 22 | 13 | (22-14) на мене розкрили вони свої пащі, як лев, що шматує й ричить! |
| 22 | 14 | (22-15) Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділились, стало серце моє, немов віск, розтопилось в моєму нутрі. |
| 22 | 15 | (22-16) Висохла сила моя, як лушпиння, і прилип мій язик до мого піднебіння, і в порох смертельний поклав Ти мене. |
| 22 | 16 | (22-17) Бо пси оточили мене... обліг мене натовп злочинців, прокололи вони мої руки та ноги мої... |
| 22 | 17 | (22-18) Я висох, рахую всі кості свої, а вони придивляються й бачать нещастя в мені! |
| 22 | 18 | (22-19) Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидають... |
| 22 | 19 | (22-20) А Ти, Господи, не віддаляйся, Допомого моя, поспіши ж мені на оборону! |
| 22 | 20 | (22-21) Від меча збережи мою душу, одиначку мою з руки пса! |
| 22 | 21 | (22-22) Спаси мене від пащі лев'ячої, а вбогу мою від рогів буйволів. |
| 22 | 22 | ¶ (22-23) Я звіщатиму Ймення Твоє своїм браттям, буду хвалити Тебе серед збору! |
| 22 | 23 | (22-24) Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння ізраїлеве, |
| 22 | 24 | (22-25) бо Він не погордував і не зневажив страждання убогого, і від нього обличчя Свого не сховав, а почув, як він кликав до Нього! |
| 22 | 25 | (22-26) Від Тебе повстане хвала моя в зборі великім, принесу свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, |
| 22 | 26 | (22-27) будуть їсти покірні і ситими стануть, хвалитимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки! |
| 22 | 27 | (22-28) Усі кінці землі спам'ятають, і до Господа вернуться, і вклоняться перед обличчям Його всі племена народів, |
| 22 | 28 | (22-29) бо царство Господнє, і Він Пан над народами! |
| 22 | 29 | (22-30) Будуть їсти й поклоняться всі багачі на землі, перед обличчям Його на коліна попадають всі, хто до пороху сходить і не може себе оживити! |
| 22 | 30 | (22-31) Буде потомство служити Йому, й залічене буде навіки у Господа. |
| 22 | 31 | (22-32) Прийдуть і будуть звіщать Його правду народові, який буде народжений, що Він це вчинив! |
| 23 | 1 | ¶ Псалом Давидів. Господь то мій Пастир, тому в недостатку не буду, |
| 23 | 2 | на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить! |
| 23 | 3 | Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости. |
| 23 | 4 | Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать! |
| 23 | 5 | Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах, мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша то надмір пиття! |
| 23 | 6 | Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи! |
| 24 | 1 | ¶ Псалом Давидів. Господня земля, і все, що на ній, вселенна й мешканці її, |
| 24 | 2 | бо заклав Він її на морях, і на річках її встановив. |
| 24 | 3 | ¶ Хто зійде на гору Господню, і хто буде стояти на місці святому Його? |
| 24 | 4 | У кого чисті руки та щиреє серце, і хто не нахиляв на марноту своєї душі, і хто не присягав на обману, |
| 24 | 5 | нехай носить він благословення від Господа, а праведність від Бога спасіння свого! |
| 24 | 6 | Таке покоління усіх, хто шукає Його, хто прагне обличчя Твого, Боже Яковів! Села. |
| 24 | 7 | ¶ Піднесіте верхи свої, брами, і будьте відчинені, входи відвічні, і ввійде Цар слави! |
| 24 | 8 | Хто ж то Цар слави? Господь сильний й могутній, Господь, що потужний в бою! |
| 24 | 9 | Піднесіте верхи свої, брами, і піднесіте, входи відвічні, і ввійде Цар слави! |
| 24 | 10 | Хто ж то Він, той Цар слави? Господь Саваот Він Цар слави! Села. |
| 25 | 1 | ¶ Давидів. До Тебе підношу я, Господи, душу свою, |
| 25 | 2 | Боже мій, я на Тебе надіюсь, нехай же я не засоромлюсь, нехай не радіють мої вороги ради мене! |
| 25 | 3 | Не будуть також посоромлені всі, хто на Тебе надіється, та нехай посоромляться ті, хто на Тебе встає надаремно! |
| 25 | 4 | Дороги Твої дай пізнати мені, Господи, стежками Своїми мене попровадь, |
| 25 | 5 | провадь мене в правді Своїй і навчи Ти мене, бо Ти Бог спасіння мого, кожен день я на Тебе надіюсь! |
| 25 | 6 | Пам'ятай милосердя Своє, о мій Господи, і ласки Свої, бо відвічні вони! |
| 25 | 7 | Гріхи молодечого віку мого та провини мої не пригадуй, пам'ятай мене, Господи, в ласці Своїй через добрість Свою! |
| 25 | 8 | ¶ Господь добрий та праведний, тому грішних навчає в дорозі, |
| 25 | 9 | Він провадить покірних у правді, і лагідних навчає дороги Своєї! |
| 25 | 10 | Всі Господні стежки милосердя та правда для тих, хто Його заповіта й свідоцтва додержує. |
| 25 | 11 | Ради Ймення Свого, о Господи, прости мені прогріх, великий бо він! |
| 25 | 12 | Хто той чоловік, що боїться він Господа? Він наставить його на дорогу, котру має вибрати: |
| 25 | 13 | душа його житиме в щасті, і насіння його вспадку землю! |
| 25 | 14 | Приязнь Господня до тих, хто боїться Його, і Свій заповіт Він звістить їм. |
| 25 | 15 | ¶ Мої очі постійно до Господа, бо Він з пастки витягує ноги мої. |
| 25 | 16 | Обернися до мене й помилуй мене, я ж бо самітний та бідний! |
| 25 | 17 | Муки серця мого поширились, визволь мене з моїх утисків! |
| 25 | 18 | Подивися на горе моє та на муку мою, і прости всі гріхи мої! |
| 25 | 19 | Подивись на моїх ворогів, як їх стало багато, вони лютою ненавистю ненавидять мене!... |
| 25 | 20 | Пильнуй же моєї душі та мене хорони, щоб не бути мені засоромленим, бо надіюсь на Тебе! |
| 25 | 21 | Невинність та правда нехай оточають мене, бо надіюсь на Тебе! |
| 25 | 22 | Визволи, Боже, ізраїля від усіх його утисків! |
| 26 | 1 | ¶ Давидів. Суди мене, Господи, бо ходив я в своїй непорочності, і надіявсь на Господа, тому не спіткнуся! |
| 26 | 2 | Перевір мене, Господи, і випробуй мене, перетопи мої нирки та серце моє, |
| 26 | 3 | бо перед очима моїми Твоє милосердя, і в правді Твоїй я ходив. |
| 26 | 4 | Не сидів я з людьми неправдивими, і не буду ходити з лукавими, |
| 26 | 5 | я громаду злочинців зненавидів, і з грішниками я сидіти не буду. |
| 26 | 6 | ¶ Умию в невинності руки свої, й обійду Твого, Господи, жертівника, |
| 26 | 7 | щоб хвалу Тобі голосно виголосити, та звістити про всі чуда Твої. |
| 26 | 8 | Господи, полюбив я оселю дому Твого, і місце перебування слави Твоєї. |
| 26 | 9 | Не губи Ти моєї душі з нечестивими, та мого життя з кровожерами, |
| 26 | 10 | що в руках їх злодійство, що їхня правиця наповнена підкупом. |
| 26 | 11 | А я буду ходити в своїй непорочності, визволь мене та помилуй мене! |
| 26 | 12 | Нога моя стала на рівному місці, на зборах я благословлятиму Господа! |
| 27 | 1 | ¶ Давидів. Господь моє світло й спасіння моє, кого буду боятись? Господь то твердиня мого життя, кого буду лякатись? |
| 27 | 2 | Коли будуть зближатись до мене злочинці, щоб жерти їм тіло моє, мої напасники та мої вороги, вони спотикнуться й попадають!... |
| 27 | 3 | коли проти мене розложиться табір, то серце моє не злякається, коли проти мене повстане війна, я надіятись буду на те, на поміч Його! |
| 27 | 4 | Одного прошу я від Господа, буду жадати того, щоб я міг пробувати в Господньому домі по всі дні свого життя, щоб я міг оглядати Господню приємність і в храмі Його пробувати! |
| 27 | 5 | бо Він заховає мене дня нещастя в Своїй скинії, сховає мене потаємно в Своєму наметі, на скелю мене проведе! |
| 27 | 6 | А тепер піднесеться моя голова понад ворогами моїми навколо мене, і я в Його скинії буду приносити жертви при відзвуках сурм, і я буду співати та грати Господеві! |
| 27 | 7 | ¶ Почуй, Господи, голос мій, коли кличу, і помилуй мене, і озвися до мене! |
| 27 | 8 | За Тебе промовило серце моє: Шукайте Мого лиця! тому, Господи, буду шукати обличчя Твого: |
| 27 | 9 | не ховай же від мене обличчя Свого, у гніві Свого раба не відкинь! Ти був мені поміч, не кидай мене, і не лишай мене, Боже спасіння мого, |
| 27 | 10 | бо мій батько та мати моя мене кинули, та Господь прийме мене! |
| 27 | 11 | Дорогу Свою покажи мені, Господи, і провадь мене стежкою рівною, ради моїх ворогів! |
| 27 | 12 | Не видай мене на сваволю моїх ворогів, бо повстали на мене ті свідки облудні та неправдомовці, |
| 27 | 13 | немов би не вірував я, що в країні життя я побачу Господнє добро! |
| 27 | 14 | Надійся на Господа, будь сильний, і хай буде міцне твоє серце, і надійся на Господа! |
| 28 | 1 | ¶ Давидів. До Тебе я кличу, о Господи скеле моя, не будь же безмовним до мене, бо коли Ти замовкнеш до мене, я стану подібний до тих, що сходять до гробу... |
| 28 | 2 | Почуй голос благання мого, як я кличу до Тебе, коли руки свої я підношу до храму святого Твого! |
| 28 | 3 | Не хапай мене з грішними й тими, хто чинить безправство, хто плете своїм ближнім про мир, але зло в їхнім серці! |
| 28 | 4 | Віддай їм за їхнім учинком, і за злом їхніх учинків, згідно з ділом їхніх рук Ти їм дай, верни їм заслужене ними, |
| 28 | 5 | бо вони не вдивляються в чинність Господню й діла Його рук, нехай їх поруйнує, й нехай не будує Він їх! |
| 28 | 6 | ¶ Благословенний Господь, бо Він почув голос благання мого! |
| 28 | 7 | Господь моя сила та щит мій, на нього надіялось серце моє, й Він мені допоміг, і втішилося моє серце, і співом своїм я прославлю Його! |
| 28 | 8 | Господь сила народу Свого, і захист спасіння Свого помазанця! |
| 28 | 9 | Спаси Свій народ, і поблагослови спадщину Свою, і спаси їх, і піднось їх навіки! |
| 29 | 1 | ¶ Псалом Давидів. Дайте Господу, Божі сини, дайте Господу славу та силу! |
| 29 | 2 | Дайте Господу славу імення Його, у препишній святині впадіть перед Господом! |
| 29 | 3 | Голос Господній над водами, Бог слави гримить, Господь над великими водами! |
| 29 | 4 | Голос Господній із силою, голос Господній з величністю. |
| 29 | 5 | Голос Господній ламає кедрини, голос Господній торощить кедрини ливанські. |
| 29 | 6 | Він примусить скакати Ливан як теля, та Сиріон, мов молоду антилопу. |
| 29 | 7 | Голос Господній викрешує полум'я огняне, |
| 29 | 8 | голос Господній пустиню тремтіти примушує, Господь чинить пустелю Кадеша тремтячою. |
| 29 | 9 | Голос Господній примушує лані тремтіти, й ліси обнажає, а в храмі Його все належне Йому виголошує: Слава! |
| 29 | 10 | Господь пробував в час потопу, і буде Господь пробувати повік віку Царем! |
| 29 | 11 | Господь подасть силу народу Своєму, Господь поблагословить миром народ Свій! |
| 30 | 1 | ¶ Псалом Давидів. Пісня освячення дому. (30-2) Буду тебе величати, о Господи, бо Ти з глибини мене витяг, і не потішив моїх ворогів ради мене! |
| 30 | 2 | (30-3) Господи, Боже мій, я кликав до Тебе, і мене вздоровив Ти. |
| 30 | 3 | (30-4) Господи, вивів Ти душу мою із шеолу, Ти мене оживив, щоб в могилу не сходити мені! |
| 30 | 4 | (30-5) Співайте Господеві, святії Його, й славте пам'ять святині Його! |
| 30 | 5 | (30-6) Бо хвилю триває Він у гніві Своїм, все життя в Своїй ласці: буває увечорі плач, а радість на ранок! |
| 30 | 6 | ¶ (30-7) А я говорив був у мирі своєму: Я не захитаюсь навіки! |
| 30 | 7 | (30-8) Господи, в ласці Своїй Ти поставив мене на горі моїх сил. Як лице Своє Ти заховав, то збентежився я. |
| 30 | 8 | (30-9) До Тебе я кличу, о Господи, і благаю я Господа: |
| 30 | 9 | (30-10) Яка користь із крови моєї, коли я до гробу зійду? Чи хвалити Тебе буде порох? Чи він виявить правду Твою? |
| 30 | 10 | (30-11) Почуй, Господи, і помилуй мене, Господи, будь мені помічником! |
| 30 | 11 | (30-12) Ти перемінив мені плач мій на радість, жалобу мою розв'язав, і підперезав мене радістю, |
| 30 | 12 | (30-13) щоб славу співала людина Тобі й не замовкла! Господи, Боже мій, повік славити буду Тебе! |
| 31 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (31-2) На Тебе надіюсь я, Господи, хай не буду повік засоромлений, визволь мене в Своїй правді! |
| 31 | 2 | (31-3) Нахили Своє ухо до мене, скоро мене порятуй, стань для мене могутньою скелею, домом твердині, щоб спас Ти мене! |
| 31 | 3 | (31-4) Бо ти скеля моя та твердиня моя, і ради Ймення Свого Ти будеш провадити мене й керувати мене! |
| 31 | 4 | (31-5) Ти витягнеш з пастки мене, що на мене таємно поставили, бо Ти сила моя! |
| 31 | 5 | (31-6) У руку Твою доручаю я духа свого, і Ти мене визволиш, Господи, Боже правди! |
| 31 | 6 | (31-7) Я зненавидив всіх, хто шанує бовванів марних, я ж надіюсь на Господа. |
| 31 | 7 | (31-8) Я буду радіти та тішитися в Твоїй милості, що побачив Ти горе моє, що приглянувся Ти до скорботи моєї душі, |
| 31 | 8 | (31-9) і мене не віддав в руку ворога, на місці розлогім поставив Ти ноги мої! |
| 31 | 9 | ¶ (31-10) Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, від горя вже виснажилось моє око, душа моя й нутро моє, |
| 31 | 10 | (31-11) бо скінчилось життя моє в смутку, а роки мої у квилінні, моя сила спіткнулася через мій гріх, і виснажились мої кості! |
| 31 | 11 | (31-12) Я в усіх ворогів своїх став посміховищем, надто сусідам своїм, і страхіттям знайомим моїм, хто бачить надворі мене утікають від мене! |
| 31 | 12 | (31-13) Я забутий у серці, немов той небіжчик, став я немов та розбита посудина... |
| 31 | 13 | (31-14) Бо чую багато шептання, страхання навколо, як змовляються разом на мене, вони замишляють забрати мою душу, |
| 31 | 14 | (31-15) а я покладаю надію на Тебе, о Господи, я кажу: Ти мій Бог! |
| 31 | 15 | (31-16) В Твою руку кладу свою долю, Ти ж визволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслідників! |
| 31 | 16 | (31-17) Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй, |
| 31 | 17 | (31-18) Господи, щоб не бути мені посоромленим, що кличу до Тебе! Нехай посоромлені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шеолу, |
| 31 | 18 | (31-19) нехай заніміють облудні уста, що гидоту говорять на праведного із пихою й погордою! |
| 31 | 19 | ¶ (31-20) Яка величезна Твоя доброта, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку приготовив для тих, хто на Тебе надіється перед людськими синами! |
| 31 | 20 | (31-21) Ти їх у заслоні обличчя Свого заховаєш від людських тенет, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш! |
| 31 | 21 | (31-22) Благословенний Господь, що вчинив мені милість чудовну Свою в оборонному місті! |
| 31 | 22 | (31-23) А я говорив у своїм побентеженні: Я відрізаний з-перед очей Твоїх! Та дійсно Ти вислухав голос благання мого, коли я до Тебе взивав... |
| 31 | 23 | (31-24) Любіть Господа, усі святії Його, стереже Господь вірних, а гордому з лишком відплачує. |
| 31 | 24 | (31-25) Будьте сильні, і хай буде міцне ваше серце, усі, хто надію покладає на Господа! |
| 32 | 1 | ¶ Давидів. Пісня навчальна. Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито, |
| 32 | 2 | блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить, що нема в її дусі лукавства! |
| 32 | 3 | Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму, |
| 32 | 4 | бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжить, і волога моя обернулась на літню посуху! Села. |
| 32 | 5 | Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: Признаюся в проступках своїх перед Господом! і провину мого гріха Ти простив. Села. |
| 32 | 6 | Тому кожен побожний відповідного часу молитися буде до Тебе, і навіть велика навала води не досягне до нього! |
| 32 | 7 | ¶ Ти покрова моя, Ти від утиску будеш мене стерегти, Ти обгорнеш мене радістю спасіння! Села. |
| 32 | 8 | Я зроблю тебе мудрим, і буду навчати тебе у дорозі, якою ти будеш ходити, Я дам тобі раду, Моє око вважає на тебе! |
| 32 | 9 | Не будьте, як кінь, як той мул нерозумні, що їх треба приборкати оздобою їхньою вудилом і вуздечкою, як до тебе вони не зближаються. |
| 32 | 10 | Багато хворіб на безбожного, хто ж надію свою покладає на Господа того милість оточує! |
| 32 | 11 | Веселітесь у Господі, і тіштеся, праведні, і співайте із радістю, всі щиросерді! |
| 33 | 1 | ¶ Співайте із радістю, праведні в Господі, бо щирим лицює хвала! |
| 33 | 2 | Хваліть Господа гуслами, співайте Йому з десятиструнною арфою, |
| 33 | 3 | заспівайте Йому нову пісню, гарно заграйте Йому з гуком сурем, |
| 33 | 4 | бо щире Господнєє слово, і кожен чин Його вірний! |
| 33 | 5 | Правду та суд Він кохає, і Господньої милости повна земля! |
| 33 | 6 | Словом Господнім учинене небо, а подихом уст Його все його військо. |
| 33 | 7 | Воду морську збирає Він, мов би до міху, безодні складає в коморах. |
| 33 | 8 | Буде боятися Господа ціла земля, всі мешканці всесвіту будуть лякатись Його, |
| 33 | 9 | бо сказав Він і сталось, наказав і з'явилось. |
| 33 | 10 | Господь раду поганів понищить, понівечить мислі народів, |
| 33 | 11 | а задум Господній навіки стоятиме, думки Його серця на вічні віки! |
| 33 | 12 | ¶ Блаженний той люд, що Богом у нього Господь, блаженний народ, що Він вибрав його на спадок Собі! |
| 33 | 13 | Господь споглядає з небес, і бачить усіх синів людських, |
| 33 | 14 | приглядається з місця оселі Своєї до всіх, хто замешкує землю: |
| 33 | 15 | Хто створив серце кожного з них, наглядає всі їхні діла! |
| 33 | 16 | Немає царя, що його многість війська спасає, не врятується велетень великістю сили, |
| 33 | 17 | для спасіння той кінь ненадійний, і великістю сили своєї він не збереже, |
| 33 | 18 | ось око Господнє на тих, хто боїться Його, хто надію на милість Його покладає, |
| 33 | 19 | щоб рятувати життя їхнє від смерти, і щоб за час голоду їх оживляти! |
| 33 | 20 | Душа наша надію складає на Господа, Він наша поміч і щит наш, |
| 33 | 21 | бо Ним радується наше серце, бо на Ймення святеє Його ми надію кладемо! |
| 33 | 22 | Нехай Твоя милість, о Господи, буде на нас, коли покладаємо надію на Тебе! |
| 34 | 1 | ¶ Давидів, коли він удавав був причинного перед Авімелехом, що вигнав його, і той пішов. (34-2) Я благословлятиму Господа кожного часу, хвала Йому завсіди в устах моїх! |
| 34 | 2 | (34-3) Душа моя буде хвалитися Господом, хай це почують слухняні, і нехай звеселяться! |
| 34 | 3 | (34-4) Зо мною звеличуйте Господа, і підносьте ім'я Його разом! |
| 34 | 4 | (34-5) Шукав я був Господа, і Він озвався до мене, і від усіх небезпек мене визволив. |
| 34 | 5 | (34-6) Приглядайтесь до Нього й засяєте, і не посоромляться ваші обличчя! |
| 34 | 6 | (34-7) Цей убогий взивав, і Господь його вислухав, і від усіх його бід його визволив. |
| 34 | 7 | (34-8) Ангол Господній табором стає кругом тих, хто боїться його, і визволює їх. |
| 34 | 8 | (34-9) Скуштуйте й побачте, який добрий Господь, блаженна людина, що надію на Нього кладе! |
| 34 | 9 | (34-10) Бійтеся Господа, всі святії Його, бо ті, що бояться Його, недостатку не мають! |
| 34 | 10 | (34-11) Левчуки бідні й голодні, а ті, хто пошукує Господа, недостатку не чують в усьому добрі. |
| 34 | 11 | ¶ (34-12) Ходіть, діти, послухайте мене, страху Господнього я вас навчу! |
| 34 | 12 | (34-13) Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро? |
| 34 | 13 | (34-14) Свого язика бережи від лихого, а уста свої від говорення підступу. |
| 34 | 14 | (34-15) Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним! |
| 34 | 15 | (34-16) Очі Господні на праведних, уші ж Його на їхній зойк, |
| 34 | 16 | (34-17) Господнє лице на злочинців, щоб винищити їхню пам'ять з землі. |
| 34 | 17 | (34-18) Коли праведні кличуть, то їх чує Господь, і з усіх утисків їхніх визволює їх. |
| 34 | 18 | (34-19) Господь зламаносердим близький, і впокорених духом спасає. |
| 34 | 19 | (34-20) Багато лихого для праведного, та його визволяє Господь з них усіх: |
| 34 | 20 | (34-21) Він пильнує всі кості його, із них жодна не зламається! |
| 34 | 21 | (34-22) Зло безбожному смерть заподіє, і винними будуть усі, хто ненавидить праведного. |
| 34 | 22 | (34-23) Господь визволить душу рабів Своїх, і винні не будуть усі, хто вдається до Нього! |
| 35 | 1 | ¶ Давидів. Судися, о Господи, з тими, хто судиться зо мною воюй з тими, хто зо мною воює, |
| 35 | 2 | візьми малого й великого щита, і встань мені на допомогу! |
| 35 | 3 | Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасникам, скажи до моєї душі: Я спасіння твоє! |
| 35 | 4 | Нехай засоромляться й будуть поганьблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоромляться ті, хто лихо мені замишляє. |
| 35 | 5 | Бодай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене; |
| 35 | 6 | нехай буде дорога їхна темна й сковзька, і Ангол Господній нехай їх жене, |
| 35 | 7 | бо вони безпричинно тенета свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою! |
| 35 | 8 | Нехай нагла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у нагле нещастя, бодай він до нього упав! |
| 35 | 9 | А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою! |
| 35 | 10 | Скажуть усі мої кості: Господи, хто подібний до Тебе? Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря від його дерія. |
| 35 | 11 | ¶ Свідки встають неправдиві, чого я не знав питають мене, |
| 35 | 12 | віддають мені злом за добро, осирочують душу мою! |
| 35 | 13 | А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє... |
| 35 | 14 | Як приятель, буцім то брат він для мене, так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений... |
| 35 | 15 | А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовкають, |
| 35 | 16 | з дармоїдами та пересмішниками скрегочуть на мене своїми зубами... |
| 35 | 17 | ¶ Господи, чи довго Ти будеш дивитись на це? Відверни мою душу від їхніх зубів, від отих левчуків одиначку мою! |
| 35 | 18 | Я буду Тебе прославляти на зборах великих, буду Тебе вихваляти в численнім народі! |
| 35 | 19 | Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить, |
| 35 | 20 | бо говорять вони не про мир, але на спокійних у краї облудні слова вимишляють, |
| 35 | 21 | свої уста на мене вони розкривають, говорять: Ага, ага! Наші очі це бачили! |
| 35 | 22 | Ти бачив це, Господи, не помовчи ж, Господи, не віддаляйся від мене! |
| 35 | 23 | Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на суперечку мою, |
| 35 | 24 | розсуди Ти мене до Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться, |
| 35 | 25 | нехай не говорять у серці своїм: Ага, його маємо ми, хай не кажуть вони: Ми його проковтнули... |
| 35 | 26 | Нехай посоромляться та застидаються разом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в ганьбу, хто рота свого розкриває на мене! |
| 35 | 27 | Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти, і нехай кажуть завжди: Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові! |
| 35 | 28 | А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день! |
| 36 | 1 | ¶ Для диригенту хору. Раба Господнього Давида. (36-2) Грішне слово безбожного в серці моїм: Нема страху Божого перед очима його, |
| 36 | 2 | (36-3) бо в очах своїх він до себе підлещується, щоб буцім то гріх свій знайти, щоб зненавидіти. |
| 36 | 3 | (36-4) Слова його уст то марнота й обмана, перестав він бути мудрим, щоб чинити добро. |
| 36 | 4 | (36-5) Беззаконство задумує він на постелі своїй, стає на дорозі недобрій, не цурається злого. |
| 36 | 5 | ¶ (36-6) Господи, аж до небес милосердя Твоє, аж до хмар Твоя вірність, |
| 36 | 6 | (36-7) Твоя справедливість немов гори Божі, Твої суди безодня велика, людину й худобу спасаєш Ти, Господи! |
| 36 | 7 | (36-8) Яка дорога Твоя милість, о Боже, і ховаються людські сини в тіні Твоїх крил: |
| 36 | 8 | (36-9) вони з ситости дому Твого напоюються, і Ти їх напуваєш з потока Своїх солодощів, |
| 36 | 9 | (36-10) бо в Тебе джерело життя, в Твоїм світлі побачимо світло! |
| 36 | 10 | (36-11) Продовж Свою милість на тих, хто знає Тебе, а правду Свою на людей щиросердих! |
| 36 | 11 | (36-12) Нога пишних нехай не наступить на мене, і безбожна рука нехай не викидає мене! |
| 36 | 12 | (36-13) Попадали там беззаконники, повалено їх і встати не зможуть. |
| 37 | 1 | ¶ Давидів. Не розпалюйся гнівом своїм на злочинців, не май заздрости до беззаконних, |
| 37 | 2 | бо вони, як трава, будуть скоро покошені, і мов та зелена билина пов'януть! |
| 37 | 3 | Надійся на Господа й добре чини, землю замешкуй та правди дотримуй! |
| 37 | 4 | Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання! |
| 37 | 5 | На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить, |
| 37 | 6 | і Він випровадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою немов південь. |
| 37 | 7 | ¶ Жди Господа мовчки й на Нього надійся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на людину, що виконує задуми злі. |
| 37 | 8 | Повстримайсь від гніву й покинь пересердя, не розпалюйся лютістю, щоб чинити лиш зло, |
| 37 | 9 | бо витяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа землю вспадкують! |
| 37 | 10 | А ще трохи й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його і не буде його, |
| 37 | 11 | а покірні вспадкують землю, і зарозкошують миром великим! |
| 37 | 12 | Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрегоче на нього своїми зубами, |
| 37 | 13 | та Господь посміється із нього, бачить бо Він, що наближується його день! |
| 37 | 14 | Безбожні меча добувають та лука свого натягають, щоб звалити нужденного й бідного, щоб порізати людей простої дороги, |
| 37 | 15 | та ввійде їхній меч до їхнього власного серця, і поламані будуть їхні луки! |
| 37 | 16 | Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох, |
| 37 | 17 | бо зламані будуть рамена безбожних, а справедливих Господь підпирає! |
| 37 | 18 | Знає Господь дні невинних, а їхня спадщина пробуде навіки, |
| 37 | 19 | за лихоліття не будуть вони посоромлені, і за днів голоду ситими будуть. |
| 37 | 20 | Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, заникнуть, у димі заникнуть вони! |
| 37 | 21 | ¶ Позичає безбожний і не віддає, а праведний милість висвідчує та роздає, |
| 37 | 22 | бо благословенні від Нього вспадкують землю, а прокляті від Нього понищені будуть! |
| 37 | 23 | Від Господа кроки людини побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її; |
| 37 | 24 | коли ж упаде, то не буде покинена, бо руку її підпирає Господь. |
| 37 | 25 | Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили. |
| 37 | 26 | Кожен день виявляє він милість та позичає, і над потомством його благословення. |
| 37 | 27 | Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи! |
| 37 | 28 | Бо любить Господь справедливість, і Він богобійних Своїх не покине, вони будуть навіки бережені, а насіння безбожних загине! |
| 37 | 29 | Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній. |
| 37 | 30 | Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право, |
| 37 | 31 | Закон Бога його в його серці, кроки його не спіткнуться. |
| 37 | 32 | А безбожний чатує на праведного, і пильнує забити його, |
| 37 | 33 | та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчинить його, коли буде судити його. |
| 37 | 34 | ¶ Надійся на Господа, та держися дороги Його, і піднесе Він тебе, щоб успадкувати землю, ти бачитимеш, як понижені будуть безбожні. |
| 37 | 35 | Я бачив безбожного, що збуджував пострах, що розкоренився, немов саморосле зелене те дерево, |
| 37 | 36 | та він проминув, й ось немає його, і шукав я його, й не знайшов! |
| 37 | 37 | Бережи неповинного та дивися на праведного, бо людині спокою належить майбутність, |
| 37 | 38 | переступники ж разом понищені будуть, майбутність безбожних загине! |
| 37 | 39 | А спасіння праведних від Господа, Він їхня твердиня за час лихоліття, |
| 37 | 40 | і Господь їм поможе та їх порятує, визволить їх від безбожних і їх збереже, бо вдавались до Нього вони! |
| 38 | 1 | ¶ Псалом Давидів. На пам'ятку. (38-2) Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай мені кари в Своїм пересерді, |
| 38 | 2 | (38-3) бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене... |
| 38 | 3 | (38-4) Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх, |
| 38 | 4 | (38-5) бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої, |
| 38 | 5 | (38-6) смердять та гниють мої рани з глупоти моєї... |
| 38 | 6 | (38-7) Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний, |
| 38 | 7 | (38-8) бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця... |
| 38 | 8 | (38-9) Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого... |
| 38 | 9 | (38-10) Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе. |
| 38 | 10 | (38-11) Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною... |
| 38 | 11 | (38-12) Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль... |
| 38 | 12 | ¶ (38-13) Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе! |
| 38 | 13 | (38-14) А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває... |
| 38 | 14 | (38-15) і я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має, |
| 38 | 15 | (38-16) бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відповіси, Господи, Боже мій! |
| 38 | 16 | (38-17) Бо сказав я: Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя! |
| 38 | 17 | (38-18) Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя, |
| 38 | 18 | (38-19) бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я! |
| 38 | 19 | (38-20) А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги... |
| 38 | 20 | (38-21) Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром... |
| 38 | 21 | (38-22) Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене, |
| 38 | 22 | (38-23) поспіши мені на допомогу, Господи, Ти спасіння моє! |
| 39 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Єдутуна. Псалом Давидів. (39-2) Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний. |
| 39 | 2 | (39-3) Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений. |
| 39 | 3 | (39-4) Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком: |
| 39 | 4 | (39-5) Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру! |
| 39 | 5 | (39-6) Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села. |
| 39 | 6 | (39-7) У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте! |
| 39 | 7 | ¶ (39-8) А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона! |
| 39 | 8 | (39-9) Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного! |
| 39 | 9 | (39-10) Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, |
| 39 | 10 | (39-11) забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь... |
| 39 | 11 | (39-12) Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села. |
| 39 | 12 | (39-13) Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі! |
| 39 | 13 | (39-14) Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене! |
| 40 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (40-2) Непохитно надіюсь на Господа, і Він прихилився до мене, і благання моє Він почув. |
| 40 | 2 | (40-3) Витяг мене Він із згубної ями, із багна болотистого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої стопи, |
| 40 | 3 | (40-4) і дав пісню нову в мої уста, для нашого Бога хвалу, нехай бачать багато-хто й пострах хай мають, і хай вони мають надію, на Господа! |
| 40 | 4 | (40-5) Блаженна людина, що Бога вчинила своєю твердинею, і не зверталась до пишних та тих, що вони до неправди схиляються! |
| 40 | 5 | (40-6) Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чуда й думки Твої тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численніше, щоб можна його розповісти. |
| 40 | 6 | ¶ (40-7) Жертви й приношення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопалення й жертви покутної Ти не жадав. |
| 40 | 7 | (40-8) Тоді я сказав: Ось я прийшов із звоєм книжки, про мене написаної. |
| 40 | 8 | (40-9) Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій у мене в серці. |
| 40 | 9 | (40-10) Я проповідував правду в великому зборі, ото, своїх уст не ув'язнюю я, Господи, знаєш Ти, |
| 40 | 10 | (40-11) справедливість Твою не ховав я в середині серця свого, про вірність Твою та спасіння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібранні. |
| 40 | 11 | ¶ (40-12) Тому, Господи, не ув'язни милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай завжди мене стережуть, |
| 40 | 12 | (40-13) бо нещастя без ліку мене оточили, беззаконня мої досягли вже мене, так що й бачити не можу, вони численнішими стали за волосся на моїй голові, і серце моє опустило мене... |
| 40 | 13 | (40-14) Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені, |
| 40 | 14 | (40-15) нехай посоромлені будуть, і хай зганьблені будуть усі, хто шукає моєї душі, щоб схопити її! Нехай подадуться назад, і нехай посоромлені будуть, хто бажає для мене лихого! |
| 40 | 15 | (40-16) Бодай скам'яніли від сорому ті, хто говорить до мене: Ага! Ага! |
| 40 | 16 | (40-17) Нехай тішаться та веселяться Тобою всі ті, хто шукає Тебе та хто любить спасіння Твоє, нехай завжди говорять: Хай буде великий Господь! |
| 40 | 17 | (40-18) А я вбогий та бідний, за мене подбає Господь: моя поміч і мій оборонець то Ти, Боже мій, не спізняйся! |
| 41 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (41-2) Блаженний, хто дбає про вбогого, в день нещастя Господь порятує його! |
| 41 | 2 | (41-3) Господь берегтиме його та його оживлятиме, буде блаженний такий на землі, і Він не видасть його на поталу його ворогам! |
| 41 | 3 | (41-4) На ложі недуги подасть йому сили Господь, усе ложе йому перемінить в недузі його. |
| 41 | 4 | (41-5) Я промовив був: Господи, май же Ти милість до мене, вилікуй душу мою, бо я перед Тобою згрішив! |
| 41 | 5 | ¶ (41-6) Вороги мої кажуть на мене лихе: Коли вмре та загине імення його? |
| 41 | 6 | (41-7) А коли хто приходить відвідати, мовить марне: його серце збирає для себе лихе, і як вийде надвір, то говорить про те... |
| 41 | 7 | (41-8) Всі мої вороги між собою шепочуться разом на мене, на мене лихе замишляють: |
| 41 | 8 | (41-9) Негідна річ тисне його, а що він поклався то більше не встане!... |
| 41 | 9 | (41-10) Навіть приятель мій, на якого надіявся я, що мій хліб споживав, підняв проти мене п'яту! |
| 41 | 10 | (41-11) Але, Господи, помилуй мене, і мене підійми, і я їм відплачу, |
| 41 | 11 | (41-12) із того довідаюся, що Ти любиш мене, коли надо мною сурмити не буде мій ворог. |
| 41 | 12 | (41-13) А я через невинність мою Ти підсилиш мене, і перед обличчям Своїм ти поставиш навіки мене! |
| 41 | 13 | (41-14) Благословенний Господь, Бог ізраїлів, від віку й до віку! Амінь і амінь! |
| 42 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Псалом навчальний, синів Кореєвих. (42-2) Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя, |
| 42 | 2 | (42-3) душа моя спрагнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду й появлюсь перед Божим лицем? |
| 42 | 3 | (42-4) Сльоза моя стала для мене поживою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог? |
| 42 | 4 | (42-5) Як про це пригадаю, то душу свою виливаю, як я многолюдді ходив, і водив їх до Божого дому, із голосом співу й подяки святкового натовпу... |
| 42 | 5 | (42-6) Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його! |
| 42 | 6 | ¶ (42-7) Мій Боже, душа моя тужить в мені, бо я пам'ятаю про Тебе з країни Йордану й Гермону, із гори із Міц'ар. |
| 42 | 7 | (42-8) Прикликає безодня безодню на гуркіт Твоїх водоспадів, усі вали Твої й хвилі Твої перейшли надо мною. |
| 42 | 8 | (42-9) Удень виявляє Господь Свою милість, уночі ж Його пісня зо мною, молитва до Бога мого життя! |
| 42 | 9 | (42-10) Повім я до Бога: Ти Скеле моя, чому Ти про мене забув? Чого я блукаю сумний через утиск ворожий? |
| 42 | 10 | (42-11) Ніби кості ламають мені, коли вороги мої лають мене, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог? |
| 42 | 11 | (42-12) Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога! |
| 43 | 1 | ¶ Розсуди мене, Боже, й справуйся за справу мою із людьми небогобійними, визволь мене від людини обмани та кривди! |
| 43 | 2 | Бож Бог Ти моєї твердині, чого ж Ти покинув мене? Чого я блукаю сумний через утиск ворожий? |
| 43 | 3 | Пошли Своє світло та правду Свою, вони мене будуть провадити, вони запровадять мене до Твоєї святої гори та до місць пробування Твого. |
| 43 | 4 | і нехай я дістанусь до Божого жертівника, до Бога розради й потіхи моєї, і буду на арфі хвалити Тебе, Боже, Боже Ти мій! |
| 43 | 5 | Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога! |
| 44 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом навчальний. (44-2) Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки нам оповідали: велике Ти діло вчинив за їхніх днів, за днів стародавніх: |
| 44 | 2 | (44-3) Ти вигнав поганів Своєю рукою, а їх осадив, понищив народи, а їх Ти поширив! |
| 44 | 3 | (44-4) Не мечем бо своїм вони землю посіли, і їхнє рамено їм не помогло, а правиця Твоя та рамено Твоє, та Світло обличчя Твого, бо Ти їх уподобав! |
| 44 | 4 | (44-5) Ти Сам Цар мій, о Боже, звели ж про спасіння для Якова: |
| 44 | 5 | (44-6) Тобою поб'ємо своїх ворогів, ім'ям Твоїм будемо топтати повсталих на нас, |
| 44 | 6 | (44-7) бо я буду надіятися не на лука свого, і мій меч не поможе мені, |
| 44 | 7 | (44-8) але Ти нас спасеш від противників наших, і наших ненависників засоромиш! |
| 44 | 8 | (44-9) Ми хвалимось Богом щодня, і повіки ім'я Твоє славимо, Села, |
| 44 | 9 | ¶ (44-10) та однак Ти покинув і нас засоромив, і вже не виходиш із нашими військами: |
| 44 | 10 | (44-11) Ти вчинив, що від ворога ми обернулись назад, а наші ненависники грабували собі наш маєток... |
| 44 | 11 | (44-12) Ти віддав нас на поїд, немов тих овечок, і нас розпорошив посеред народів, |
| 44 | 12 | (44-13) Ти за безцін продав Свій народ, і ціни йому не побільшив! |
| 44 | 13 | (44-14) Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць, |
| 44 | 14 | (44-15) Ти нас учинив за прислів'я поганам, і головою хитають народи на нас... |
| 44 | 15 | (44-16) Передо мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє, |
| 44 | 16 | (44-17) через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника... |
| 44 | 17 | ¶ (44-18) Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й заповіту Твого не порушили, |
| 44 | 18 | (44-19) не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги! |
| 44 | 19 | (44-20) Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню, |
| 44 | 20 | (44-21) чи й тоді ми забули ім'я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого? |
| 44 | 21 | (44-22) Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця, |
| 44 | 22 | (44-23) що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних... |
| 44 | 23 | (44-24) Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш? Пробудися, не кидай назавжди! |
| 44 | 24 | (44-25) Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту? |
| 44 | 25 | (44-26) Бо душа наша знижилася аж до пороху, а живіт наш приліг до землі... |
| 44 | 26 | (44-27) Устань же, о Помоче наша, і викупи нас через милість Свою! |
| 45 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. На „Лілеї". Синів Кореєвих. Псалом навчальний. Пісня любови. (45-2) Моє серце бринить добрим словом, проказую я: Для Царя мої твори, мій язик мов перо скорописця! |
| 45 | 2 | (45-3) Ти кращий від людських синів, в Твоїх устах розлита краса та добро, тому благословив Бог навіки Тебе. |
| 45 | 3 | (45-4) Прив'яжи до стегна Свого, Сильний, Свого меча, красу Свою та величність Свою, |
| 45 | 4 | (45-5) і в величності Своїй сідай, та й верхи помчися за справи правди, і лагідности та справедливости, і навчить Тебе страшних чинів правиця Твоя! |
| 45 | 5 | (45-6) Твої стріли нагострені, а від них під Тобою народи попадають, у серце Царських ворогів. |
| 45 | 6 | ¶ (45-7) Престол Твій, о Боже, на вічні віки, берло правди берло Царства Твого. |
| 45 | 7 | (45-8) Ти полюбив справедливість, а беззаконня зненавидів, тому намастив Тебе Бог, Твій Бог, оливою радости понад друзів Твоїх. |
| 45 | 8 | (45-9) Миро, алое й кассія всі шати Твої, а з палат із слонової кости струни Тебе звеселили. |
| 45 | 9 | (45-10) Серед скарбів Твоїх царські дочки, по правиці Твоїй стала цариця в офірському щирому золоті. |
| 45 | 10 | ¶ (45-11) Слухай, дочко, й побач, і нахили своє ухо, і забудь свій народ і дім батька свого! |
| 45 | 11 | (45-12) А Цар буде жадати твоєї краси, бо Він твій Господь, а ти до землі Йому кланяйся. |
| 45 | 12 | (45-13) А Тирська дочка прийде з даром, будуть благати тебе найбагатші з народу. |
| 45 | 13 | (45-14) Вся оздоба царської дочки усередині, шата ж її погаптована золотом. |
| 45 | 14 | (45-15) У шати гаптовані вбрану провадять її до Царя, за нею дівчата, подруги її, до Тебе проваджені. |
| 45 | 15 | (45-16) Провадять їх з радощами та потіхою, у палату царську вони війдуть. |
| 45 | 16 | (45-17) Замість батьків Твоїх будуть сини Твої, їх по цілій землі Ти поставиш володарями. |
| 45 | 17 | (45-18) Я буду ім'я Твоє згадувати по всіх поколіннях, тому то народи по вічні віки Тебе славити будуть! |
| 46 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. На спів „Аламот". Пісня. (46-2) Бог для нас охорона та сила, допомога в недолях, що часто трапляються, |
| 46 | 2 | (46-3) тому не лякаємось ми, як трясеться земля, і коли гори зсуваються в серце морів! |
| 46 | 3 | (46-4) Шумлять і киплять Його води, через велич Його тремтять гори. Села. |
| 46 | 4 | (46-5) Річка, відноги її веселять місто Боже, найсвятіше із місць пробування Всевишнього. |
| 46 | 5 | (46-6) Бог серед нього, нехай не хитається, Бог поможе йому, коли ранок настане. |
| 46 | 6 | ¶ (46-7) Шуміли народи, хиталися царства, а Він голос подав Свій і земля розпливлася. |
| 46 | 7 | (46-8) З нами Господь Саваот, наша твердиня Бог Яковів. Села. |
| 46 | 8 | (46-9) ідіть, оглядайте Господні діла, які руйнування вчинив на землі! |
| 46 | 9 | (46-10) Аж до краю землі припиняє Він війни, ламає Він лука й торощить списа, палить огнем колесниці! |
| 46 | 10 | (46-11) Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я, піднесусь між народами, піднесусь на землі! |
| 46 | 11 | (46-12) З нами Господь Саваот, наша твердиня Бог Яковів! Села. |
| 47 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом. (47-2) Всі народи, плещіть у долоні, покликуйте Богові голосом радости, |
| 47 | 2 | (47-3) грізний бо Всевишній Господь, Цар великий всієї землі! |
| 47 | 3 | (47-4) Він народи під нас підбиває, а поган нам під ноги, |
| 47 | 4 | (47-5) Він нашу спадщину для нас вибирає, величність для Якова, що його полюбив. Села. |
| 47 | 5 | ¶ (47-6) Бог виступає при радісних окриках, Господь при голосі рога. |
| 47 | 6 | (47-7) Співайте Богові нашому, співайте, співайте Цареві нашому, співайте, |
| 47 | 7 | (47-8) бо Бог Цар усієї землі, співайте навчальний псалом! |
| 47 | 8 | (47-9) Бог зацарював над народами, Бог сів на святому Своєму престолі! |
| 47 | 9 | (47-10) Зібрались владики народів, народ Бога Авраамового, як Божі щити на землі, між ними Він сильно звеличений! |
| 48 | 1 | ¶ Пісня. Псалом синів Кореєвих. (48-2) Великий Господь і прославлений вельми в місті нашого Бога, на святій Своїй горі! |
| 48 | 2 | (48-3) Препишна країна, розрада всієї землі, то Сіонська гора, на північних околицях, місто Царя можновладного! |
| 48 | 3 | (48-4) Бог у храмах Своїх, за твердиню Він знаний. |
| 48 | 4 | (48-5) Бо царі ось зібрались, ішли вони разом, |
| 48 | 5 | (48-6) але, як побачили, то здивувались, полякалися та й розпорошились... |
| 48 | 6 | (48-7) Обгорнув їх там страх, немов біль породіллю; |
| 48 | 7 | (48-8) Ти східнім вітром розбив кораблі ті Таршіські. |
| 48 | 8 | ¶ (48-9) Як ми чули, так бачили в місті Господа Саваота, у місті нашого Бога, Бог міцно поставить навіки його! Села. |
| 48 | 9 | (48-10) Розмишляли ми, Боже, про милість Твою серед храму Твого. |
| 48 | 10 | (48-11) Як ім'я Твоє, Боже, так слава Твоя аж по кінці землі, справедливости повна правиця Твоя! |
| 48 | 11 | (48-12) Нехай веселиться Сіонська гора, Юдині дочки хай тішаться через Твої правосуддя. |
| 48 | 12 | (48-13) Оточіте Сіон й обступіте його, полічіть його башти, |
| 48 | 13 | (48-14) зверніте увагу на вала його, високість палати його пообмірюйте, щоб розповісти поколінню наступному, |
| 48 | 14 | (48-15) бо Цей Бог то наш Бог на вічні віки, Він буде провадити нас аж до смерти! |
| 49 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом. (49-2) Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту, |
| 49 | 2 | (49-3) і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий, |
| 49 | 3 | (49-4) мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність, |
| 49 | 4 | (49-5) нахилю своє ухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою! |
| 49 | 5 | (49-6) Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців, |
| 49 | 6 | ¶ (49-7) які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться? |
| 49 | 7 | (49-8) Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові, |
| 49 | 8 | (49-9) бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, |
| 49 | 9 | (49-10) щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу! |
| 49 | 10 | (49-11) Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє... |
| 49 | 11 | (49-12) Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі, |
| 49 | 12 | (49-13) та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине! |
| 49 | 13 | (49-14) Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села. |
| 49 | 14 | (49-15) Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них... |
| 49 | 15 | ¶ (49-16) Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села. |
| 49 | 16 | (49-17) Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її, |
| 49 | 17 | (49-18) бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею! |
| 49 | 18 | (49-19) Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, |
| 49 | 19 | (49-20) вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки! |
| 49 | 20 | (49-21) Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине! |
| 50 | 1 | ¶ Псалом Асафів. Прорік Бог над Богами Господь, і землю покликав від схід сонця і аж до заходу його. |
| 50 | 2 | із Сіону, корони краси, Бог явився в промінні! |
| 50 | 3 | Приходить наш Бог, і не буде мовчати: палючий огонь перед Ним, а круг Нього все буриться сильно! |
| 50 | 4 | Він покличе згори небеса, і землю народ Свій судити: |
| 50 | 5 | Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною. |
| 50 | 6 | і небеса звістять правду Його, що Бог Він суддя. Села. |
| 50 | 7 | ¶ Слухай же ти, Мій народе, бо буду ось Я говорити, ізраїлеві, і буду свідчить на тебе: Бог, Бог твій Я! |
| 50 | 8 | Я буду картати тебе не за жертви твої, бо все передо Мною твої цілопалення, |
| 50 | 9 | не візьму Я бичка з твого дому, ні козлів із кошар твоїх, |
| 50 | 10 | бо належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір, |
| 50 | 11 | Я знаю все птаство гірське, і звір польовий при Мені! |
| 50 | 12 | Якби був Я голодний, тобі б не сказав, бо Моя вся вселенна й усе, що на ній! |
| 50 | 13 | Чи Я м'ясо бичків споживаю, і чи п'ю кров козлів? |
| 50 | 14 | Принось Богові в жертву подяку, і виконуй свої обітниці Всевишньому, |
| 50 | 15 | і до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене! |
| 50 | 16 | ¶ А до грішника Бог промовляє: Чого про устави Мої розповідаєш, і чого заповіта Мого на устах своїх носиш? |
| 50 | 17 | Ти ж науку зненавидів, і поза себе слова Мої викинув. |
| 50 | 18 | Як ти злодія бачив, то бігав із ним, і з перелюбниками накладав. |
| 50 | 19 | Свої уста пускаєш на зло, і язик твій оману плете. |
| 50 | 20 | Ти сидиш, проти брата свого наговорюєш, поголоски пускаєш про сина своєї матері... |
| 50 | 21 | Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти думав, що Я такий самий, як ти. Тому буду картати тебе, і виложу все перед очі твої! |
| 50 | 22 | Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопив, бо не буде кому рятувати! |
| 50 | 23 | Хто жертву подяки приносить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважає, Боже спасіння йому покажу! |
| 51 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (51-3) Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої! |
| 51 | 2 | (51-4) Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха, |
| 51 | 3 | (51-5) бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно. |
| 51 | 4 | (51-6) Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездоганний у суді Своїм. |
| 51 | 5 | (51-7) Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя. |
| 51 | 6 | (51-8) Ото, полюбив єси правду в глибинах, і в таємних речах виявляєш премудрість мені. |
| 51 | 7 | ¶ (51-9) Очисти ісопом мене, і буду я чистий, обмий Ти мене і я стану біліший від снігу. |
| 51 | 8 | (51-10) Дай почути мені втіху й радість, і радітимуть кості, що Ти покрушив. |
| 51 | 9 | (51-11) Обличчя Своє заховай від гріхів моїх, і всі беззаконня мої позагладжуй. |
| 51 | 10 | (51-12) Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови. |
| 51 | 11 | (51-13) Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене. |
| 51 | 12 | (51-14) Верни мені радість спасіння Твого, і з лагідним духом підтримай мене. |
| 51 | 13 | (51-15) Я буду навчати беззаконців доріг Твоїх, і навернуться грішні до Тебе. |
| 51 | 14 | ¶ (51-16) Визволь мене від переступу кровного, Боже, Боже спасіння мого, мій язик нехай славить Твою справедливість! |
| 51 | 15 | (51-17) Господи, відкрий мої уста, і язик мій звістить Тобі хвалу, |
| 51 | 16 | (51-18) бо Ти жертви не прагнеш, а дам цілопалення, то не любе воно Тобі буде. |
| 51 | 17 | (51-19) Жертва Богові зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже! |
| 51 | 18 | (51-20) Ущаслив Своїм благоволінням Сіон, збудуй мури для Єрусалиму, |
| 51 | 19 | (51-21) тоді Ти полюбиш Собі жертви правди, цілопалення та приношення, тоді покладуть на Твій вівтар тельців! |
| 52 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Псалом навчальний Давидів. (52-3) Чого хвалишся злом, о могутній? Цілий день Божа милість зо мною. |
| 52 | 2 | (52-4) Замишляє лукавство язик твій, як та бритва нагострена ти, що чиниш обману! |
| 52 | 3 | (52-5) Ти зло полюбив над добро, а неправду більш, як правду казати, Села, |
| 52 | 4 | (52-6) ти любиш усякі шкідливі слова, ти язику обманний! |
| 52 | 5 | (52-7) Отож, Бог зруйнує назавжди тебе, тебе викине й вирве з намету тебе, й тебе викоренить із країни життя. Села. |
| 52 | 6 | ¶ (52-8) і побачать це праведні, й будуть боятись, і будуть сміятися з нього: |
| 52 | 7 | (52-9) Ось муж, що Бога не чинить своєю твердинею, та на великість багатства свого покладає надію, втікає до злого свого... |
| 52 | 8 | (52-10) А я як зелена оливка у Божому домі, надіюсь на Божую милість на вічні віки! |
| 52 | 9 | (52-11) Буду славити вічно Тебе, що вчинив Ти оце, і про ймення Твоє буду звіщати побожним Твоїм, що добре воно! |
| 53 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. На „Махалат". Навчальний псалом. Давидів. (53-2) Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! Зіпсулись вони, і несправедливість обридливу чинять, нема доброчинця!... |
| 53 | 2 | (53-3) Бог зорить із неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає. |
| 53 | 3 | (53-4) Усі повідступали, разом стали огидними, нема доброчинця, нема ні одного!... |
| 53 | 4 | (53-5) Чи ж не розуміють оті, хто беззаконня вчиняє, що мій люд поїдають? Вони споживають хліб Божий, та не кличуть Його! |
| 53 | 5 | (53-6) Тоді настрашилися страхом вони, хоч страху не було, бо розсипав Бог кості того, хто тебе оточив був, ти їх посоромив, бо ними погордував Бог! |
| 53 | 6 | (53-7) Аби то Він дав із Сіону спасіння ізраїлеві! Як долю Свого народу поверне Господь, то радітиме Яків, утішатися буде ізраїль! |
| 54 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. На неґінах. Псалом навчальний Давидів, (54-2) як зіфіяни прийшли були та сказали Саулові: „Ось Давид поміж нами ховається!" (54-3) Спаси мене, Боже, іменням Своїм, і міццю Своєю мене оправдай! |
| 54 | 2 | (54-4) Вислухай, Боже, молитву мою, нахили Своє ухо до слів моїх уст, |
| 54 | 3 | (54-5) бо чужинці повстали на мене, розбишаки ж шукають моєї душі, вони Бога не ставили перед собою. Села. |
| 54 | 4 | ¶ (54-6) Ось Бог помагає мені, Господь серед тих, хто підтримує душу мою. |
| 54 | 5 | (54-7) Хай повернеться зло на моїх ворогів, Своєю правдою винищи їх. |
| 54 | 6 | (54-8) В добровільному дарі я жертву Тобі принесу, ім'я Твоє, Господи, славити буду, що добре воно, |
| 54 | 7 | (54-9) бо мене воно визволило від усяких нещасть, і я бачу занепад моїх ворогів! |
| 55 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. На неґінах. Псалом навчальний Давидів. (55-2) Вислухай, Боже, молитву мою й від благання мого не ховайся! |
| 55 | 2 | (55-3) Прислухайсь до мене й подай мені відповідь, я блукаю у смутку своїм і стогну, |
| 55 | 3 | (55-4) від крику ворожого, від утисків грішного, бо гріх накидають на мене вони, і в гніві мене переслідують... |
| 55 | 4 | (55-5) Тремтить моє серце в мені, і страхи смертельні напали на мене, |
| 55 | 5 | (55-6) страх та тремтіння на мене найшли, і тривога мене обгорнула... |
| 55 | 6 | (55-7) казав я: Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив! |
| 55 | 7 | (55-8) Отож, помандрую далеко, пробуватиму я на пустині. Села. |
| 55 | 8 | (55-9) Поспішу собі, щоб утекти перед вітром бурхливим та бурею... |
| 55 | 9 | ¶ (55-10) Вигуби, Господи, та погуби язика їхнього, бо в місті я бачив насильство та сварку, |
| 55 | 10 | (55-11) вони ходять удень та вночі коло нього на мурах його, а гріх та неправда всередині в ньому, |
| 55 | 11 | (55-12) нещастя всередині в ньому, а з вулиць його не виходять насилля й обмана, |
| 55 | 12 | (55-13) бож не ворог злорічить на мене, це я переніс би, і не ненависник мій побільшивсь надо мною, я сховався б від нього, |
| 55 | 13 | (55-14) але ти, чоловік мені рівня, мій приятель близький і знайомий мені, |
| 55 | 14 | (55-15) з яким солодко щиру розмову провадимо, і ходимо до Божого дому серед бурхливого натовпу... |
| 55 | 15 | (55-16) Нехай же впаде на них смерть, нехай зійдуть вони до шеолу живими, бо зло в їхнім мешканні, у їхній середині! |
| 55 | 16 | ¶ (55-17) Я кличу до Бога, і Господь урятує мене: |
| 55 | 17 | (55-18) увечорі, вранці й опівдні я скаржусь й зідхаю, і Він вислухає мого голосу! |
| 55 | 18 | (55-19) У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближались, бо багато було їх на мене! |
| 55 | 19 | (55-20) Бог вислухає, і їм Той відповість, Хто відвіку сидить на престолі, Села, бо немає у них перемін, і Бога вони не бояться, |
| 55 | 20 | (55-21) ворог витягнув руки свої проти тих, що в спокої жили з ним, він зганьбив заповіта свого, |
| 55 | 21 | (55-22) його уста гладенькі, як масло, та сварка у серці його, від оливи м'якіші слова його, та вони як мечі ті оголені!... |
| 55 | 22 | (55-23) Свого тягара поклади ти на Господа, і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному! |
| 55 | 23 | (55-24) А Ти їх, Боже мій, поскидаєш до ями погибелі! Люди чинів кривавих й обмани, бодай своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я покладаю надію на Тебе! |
| 56 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. На „Німа голубка в далечині". Золотий Давидів псалом, коли филистимляни захопили були його в Ґаті. (56-2) Помилуй мене, Боже, бо топче мене чоловік, цілий день він воює та тисне мене! |
| 56 | 2 | (56-3) Чатують мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзято на мене! |
| 56 | 3 | (56-4) Того дня, коли страх обгортає мене, я надію на Тебе кладу, |
| 56 | 4 | (56-5) я в Бозі хвалитиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, що тіло учинить мені? |
| 56 | 5 | (56-6) Цілий день біль приносять слова мої, усі їхні думки проти мене на зло: |
| 56 | 6 | (56-7) слідкують, ховаються, пильнують вони мої стопи... Як чатують на душу мою, |
| 56 | 7 | (56-8) так Ти через гріх віджени їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві! |
| 56 | 8 | ¶ (56-9) Полічив Ти тиняння моє, помісти ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не записані в книзі Твоїй? |
| 56 | 9 | (56-10) Тоді то мої вороги повтікають назад, того дня, як я кликати буду. Те я знаю, що Бог при мені, |
| 56 | 10 | (56-11) і в Бозі я справу свою докінчу, докінчу я в Господі справу! |
| 56 | 11 | (56-12) На Бога надію кладу й не боюсь, що людина учинить мені? |
| 56 | 12 | (56-13) На мені зостаються, о Боже, присяги Тобі, та для Тебе я виповню жертви хвали. |
| 56 | 13 | (56-14) Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від падіння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом? |
| 57 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів, коли він утікав від Саула в печеру. (57-2) Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо до Тебе вдається душа моя, і в тіні Твоїх крил я сховаюсь, аж поки нещастя мине! |
| 57 | 2 | (57-3) Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, що чинить для мене добро. |
| 57 | 3 | (57-4) Він пошле з небес і врятує мене, Він поганьбить того, хто чатує на мене. Села. Бог пошле Свою милість та правду Свою |
| 57 | 4 | (57-5) на душу мою. Знаходжуся я серед левів, що людських синів пожирають, їхні зуби як спис той та стріли, а їхній язик гострий меч. |
| 57 | 5 | (57-6) Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над всією землею! |
| 57 | 6 | (57-7) Вороги приготовили пастку для стіп моїх, душу мою нахилили, вони викопали вовчу яму для мене, і попадали в неї самі! Села. |
| 57 | 7 | ¶ (57-8) Моє серце зміцнилося, Боже, зміцнилося серце моє, я буду співати та славити Тебе! |
| 57 | 8 | (57-9) Збудися ж ти, хвало моя, пробудися ж ти, арфо та цитро, я буду будити досвітню зорю! |
| 57 | 9 | (57-10) Я буду Тебе вихваляти, о Господи, серед народів, я буду співати Тобі між племенами, |
| 57 | 10 | (57-11) бо Твоє милосердя велике воно аж до неба, а правда Твоя аж до хмар! |
| 57 | 11 | (57-12) Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над всією землею! |
| 58 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів. (58-2) Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи людських синів слушно судите? |
| 58 | 2 | (58-3) Отже, у серці ви чините кривди, дорогу насильства рук ваших торуєте ви на землі. |
| 58 | 3 | (58-4) Від лоня ще матернього вже віддалені несправедливі, з утроби ще матерньої заблудилися неправдомовці, |
| 58 | 4 | (58-5) їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуляє, |
| 58 | 5 | (58-6) що не слухає голосу заклиначів, чарівника, в чарах вправного! |
| 58 | 6 | ¶ (58-7) Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх устах, левчукам розбий, Господи, щелепи, |
| 58 | 7 | (58-8) нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтікається, хай пов'януть вони, як трава по дорозі, |
| 58 | 8 | (58-9) бодай стали, немов той слимак, що в своїй слизоті розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки! |
| 58 | 9 | (58-10) Поки почують тернину запалену ваші горшки, нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спалену! |
| 58 | 10 | (58-11) А праведний тішитись буде, бо помсту побачить, у крові безбожного стопи свої він обмиє! |
| 58 | 11 | (58-12) і скаже людина: Поправді є плід справедливому, справді є Бог, суддя на землі! |
| 59 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли його дім. щоб убити його. (59-2) Визволь мене від моїх ворогів, о мій Боже, від напасників моїх охорони Ти мене! |
| 59 | 2 | (59-3) Визволь мене від злочинців, і спаси мене від кровожерних, |
| 59 | 3 | (59-4) бо ось причаїлись на душу мою, на мене збираються сильні, не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх! |
| 59 | 4 | (59-5) Без моєї провини вони он збігаються та готуються, устань же назустріч мені та побач! |
| 59 | 5 | (59-6) і Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже ізраїлів, збудися, щоб покарати всіх поган, і не помилуй нікого із зрадників злих! Села. |
| 59 | 6 | (59-7) Надвечір вони повертаються, скиглять, як пес, і перебігають по місту, |
| 59 | 7 | (59-8) й ось слова вивергають устами своїми, мечі в їхніх губах, та хто це почує... |
| 59 | 8 | ¶ (59-9) Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоромиш! |
| 59 | 9 | (59-10) Твердине моя, я Тебе пильнуватиму, бо Бог оборона моя! |
| 59 | 10 | (59-11) Мій Бог, Його милість мене попередила, Бог учинить мені, що побачу падіння своїх ворогів! |
| 59 | 11 | (59-12) Не вбивай їх, щоб народ мій цього не забув, міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи! |
| 59 | 12 | (59-13) Гріх їхніх уст слово губ їхніх, і нехай вони схоплені будуть своєю пихою, і за клятву й брехню, яку кажуть! |
| 59 | 13 | (59-14) У гніві їх знищ, знищ і хай їх не буде, і хай знають вони, що царює Бог в Якові, аж до кінців землі! Села. |
| 59 | 14 | (59-15) А надвечір вони повертаються, скиглять, як пес, і перебігають по місту. |
| 59 | 15 | (59-16) Вони вештатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдяться, то скаржитись будуть. |
| 59 | 16 | (59-17) А я буду співати про силу Твою, буду радісно вранці хвалити Твою милість, бо для мене Ти був в день недолі моєї твердинею й захистом! |
| 59 | 17 | (59-18) Твердине моя, до Тебе співати я буду, бо Бог оборона моя, милостивий мій Боже! |
| 60 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. На спів: „Лілея свідчення". Золотий псалом Давидів для навчання, (60-2) коли він підпалив був Арам двух річок і Арам Цови, і вернувся Йоав і побив Едома в Соляній долині, дванадцять тисяч. (60-3) Боже, покинув Ти нас, розпорошив Ти нас, Ти нагнівався був, повернися ж до нас! |
| 60 | 2 | (60-4) Ти землею затряс, і її розірвав, уздоров же уламки її, бо вона захиталась! |
| 60 | 3 | (60-5) Ти вчинив, що народ Твій побачив тяжке, напоїв нас отрутним вином... |
| 60 | 4 | (60-6) Ти дав прапора тим, хто боїться Тебе, щоб збирались вони перед правдою. Села. |
| 60 | 5 | (60-7) Щоб любі Твої були визволені, Своєю правицею допоможи, й обізвися до нас! |
| 60 | 6 | ¶ (60-8) У святині Своїй Бог промовив: Нехай розвеселюсь, розділю Я Сихем і долину Суккотську поміряю! |
| 60 | 7 | (60-9) Належить Мені Ґілеад, Мені Манасія, а Єфрем охорона Моїй голові, Юда берло Моє. |
| 60 | 8 | (60-10) Моав то мідниця Мого миття, на Едом узуттям Своїм кину, филистею, вигукуй для Мене із радістю! |
| 60 | 9 | (60-11) Хто мене запровадить до міста твердинного, хто до Едому мене попровадить? |
| 60 | 10 | (60-12) Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не вийдеш вже, Боже? |
| 60 | 11 | (60-13) Подай же нам поміч на ворога, людська бо поміч марнота! |
| 60 | 12 | (60-14) Ми мужність виявимо в Бозі, і Він потопче противників наших! |
| 61 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. На струннім інструменті. Псалом Давидів. (61-2) Вислухай, Боже, благання моє, почуй же молитву мою, |
| 61 | 2 | (61-3) я кличу до Тебе від краю землі, коли серце моє омліває! На скелю, що вища від мене, мене попровадь, |
| 61 | 3 | (61-4) бо для мене Ти став пристановищем, баштою сильною супроти ворога! |
| 61 | 4 | (61-5) Хай я оселюся навіки в наметі Твоїм, в укритті Твоїх крил заховаюся, Села, |
| 61 | 5 | ¶ (61-6) бо Ти, Боже, почув обітниці мої, Ти дав спадщину тим, хто Ймення Твого боїться! |
| 61 | 6 | (61-7) Цареві примнож дні до днів, продовж роки йому немов вічні віки, |
| 61 | 7 | (61-8) нехай він перед Божим лицем пробуває навіки, хай милість та правда його стережуть! |
| 61 | 8 | (61-9) Отак буду співати я завжди про Ймення Твоє, виконувати буду щоденно обіти свої! |
| 62 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Для Єдутуна. Псалом Давидів. (62-2) Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, від Нього спасіння моє! |
| 62 | 2 | (62-3) Тільки Він моя скеля й спасіння моє, Він твердиня моя, тому не захитаюся дуже! |
| 62 | 3 | (62-4) Доки будете ви нападати на людину? Усі хочете ви розтрощити її, немов мур той похилений, мов би паркан той валющий! |
| 62 | 4 | (62-5) Вони тільки й думають, як би зіпхнути її з висоти, вони полюбили неправду: благословляють своїми устами, в своєму ж нутрі проклинають!... Села. |
| 62 | 5 | (62-6) Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, бо від Нього надія моя! |
| 62 | 6 | (62-7) Тільки Він моя скеля й спасіння моє, Він твердиня моя, тому не захитаюсь! |
| 62 | 7 | (62-8) У Бозі спасіння моє й моя слава, скеля сили моєї, моє пристановище в Бозі! |
| 62 | 8 | ¶ (62-9) Мій народе, кожного часу надійтесь на Нього, серце своє перед Ним виливайте, Бог для нас пристановище! Села. |
| 62 | 9 | (62-10) Справді, людські сини як та пара, сини й вищих мужів обмана: як узяти на вагу вони легші від пари всі разом! |
| 62 | 10 | (62-11) Не надійтесь на утиск, і не пишайтесь грабунком; як багатство росте, не прикладайте свого серця до нього! |
| 62 | 11 | (62-12) Один раз Бог сказав, а двічі я чув, що сила у Бога! |
| 62 | 12 | (62-13) і в Тебе, о Господи, милість, бо відплачуєш кожному згідно з ділами його! |
| 63 | 1 | ¶ Псалом Давидів, коли був він у пустині юдейській. (63-2) Боже Ти Бог мій, я шукаю від рання Тебе, душа моя прагне до Тебе, тужить тіло моє за Тобою в країні пустельній і вимученій без води... |
| 63 | 2 | (63-3) Я так приглядався до Тебе в святині, щоб бачити силу Твою й Твою славу, |
| 63 | 3 | ¶ (63-4) ліпша бо милість Твоя над життя, й мої уста Тебе прославляють! |
| 63 | 4 | (63-5) Так я буду в житті своїм благословляти Тебе, ради Ймення Твого буду руки свої підіймати! |
| 63 | 5 | (63-6) Насичується, ніби лоєм і товщем, душа моя, а уста мої хвалять губами співними. |
| 63 | 6 | (63-7) Як згадаю Тебе на постелі своїй, розмишляю про Тебе в сторожах нічних: |
| 63 | 7 | ¶ (63-8) що став Ти на поміч для мене, в тіні ж Твоїх крил я співатиму! |
| 63 | 8 | (63-9) Пригорнулась до Тебе душа моя, правиця Твоя підпирає мене. |
| 63 | 9 | (63-10) Вороги ж мою душу шукають для згуби, нехай западуться до споду землі, |
| 63 | 10 | (63-11) нехай помордовані будуть мечем, бодай стали шакалам поживою! |
| 63 | 11 | (63-12) А цар звеселиться у Бозі, буде хвалений кожен, хто йому присягає, будуть бо замкнені уста лжемовцям! |
| 64 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (64-2) Вислухай, Боже, мій голос, як скаржуся я, від страху ворожого душу мою хорони! |
| 64 | 2 | (64-3) Заховай мене від потаємного збору злочинців, від крику свавільців, |
| 64 | 3 | (64-4) які нагострили свого язика, як меча, натягнули стрілу свою словом гірким, |
| 64 | 4 | (64-5) щоб таємно стріляти в невинного, вони нагло стрілятимуть в нього, і не будуть боятись!... |
| 64 | 5 | (64-6) У злій справі зміцняють себе, змовляються пастки таємно розставити, кажуть: Хто буде їх бачити? |
| 64 | 6 | (64-7) Вони кривди ховають... Загинемо, як задум їхній сповниться, бо нутро чоловіка та серце глибоке! |
| 64 | 7 | ¶ (64-8) Але вчинить Бог, що стріла на них стрілить, і нагло поранені будуть, |
| 64 | 8 | (64-9) і вчинить, що їхній язик допадеться до них, і будуть хитати головою усі, хто спогляне на них!... |
| 64 | 9 | (64-10) і всі люди боятися будуть, і будуть розказувати про чин Бога, і діло Його зрозуміють! |
| 64 | 10 | (64-11) і праведний Господом буде радіти, і буде вдаватись до Нього, і будуть похвалені всі простосерді! |
| 65 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Пісня. Уся земле, покликуйте Богові: |
| 65 | 2 | Тобі, Боже, належиться слава в Сіоні, і Тобі має відданий бути обіт! |
| 65 | 3 | Ти, що молитви вислухуєш, всяке тіло до Тебе приходить! |
| 65 | 4 | Справи грішні зробились сильніші від нас, Ти наші гріхи пробачаєш! |
| 65 | 5 | Блаженний, кого вибираєш Ти та наближаєш, в оселях Твоїх спочивати той буде! наситимось ми добром дому Твого, найсвятішим із храму Твого! |
| 65 | 6 | ¶ Грізні речі Ти відповідаєш нам правдою, Боже, Спасителю наш, надіє всіх кінців землі та сущих далеко на морі, |
| 65 | 7 | що гори ставиш Своєю силою, підперезаний міццю, |
| 65 | 8 | що втихомирюєш гуркіт морів, їхніх хвиль та галас народів... |
| 65 | 9 | і будуть боятись ознак Твоїх мешканці кінців землі. Ти розвеселяєш країну, де вихід поранку й де вечір. |
| 65 | 10 | Ти відвідуєш землю та поїш її, Ти збагачуєш щедро її, повний води потік Божий, Ти збіжжя готуєш її, бо Ти так приготовив її! |
| 65 | 11 | Ти ріллю її насичуєш вогкістю, вирівнюєш груддя її, розпускаєш дощами її, Ти благословляєш рослинність її! |
| 65 | 12 | Ти добром Своїм рік вкороновуєш, і стежки Твої краплями товщу течуть! |
| 65 | 13 | Пасовиська пустині спливаються краплями, і радістю підперезались узгір'я! (65-14) Луги зодягнулись отарами, а долини покрилися збіжжям, гукають вони та співають! |
| 66 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Пісня. Псалом. Уся земле, покликуйте Богові, |
| 66 | 2 | виспівуйте честь Його Йменню, честь для слави Його покладіть! |
| 66 | 3 | Скажіть Богу: Які Твої вчинки грізні! Через силу велику Твою Твої вороги піддадуться Тобі, |
| 66 | 4 | вся земля буде падати до ніг Твоїх, і співати Тобі буде, оспівувати Ймення Твоє! Села. |
| 66 | 5 | ідіть і погляньте на Божі діла, Він грізний у ділах проти людських синів! |
| 66 | 6 | Він на суходіл змінив море, й переходили річку ногою, там раділи ми в Ньому! |
| 66 | 7 | Він царює навіки Своєю могутністю, очі Його між народами зорять, нехай не несуться відступники! Села. |
| 66 | 8 | ¶ Благословляйте, народи, нашого Бога, і голос слави Його розголошуйте, |
| 66 | 9 | що зберіг при житті нашу душу, і не дав нозі нашій спіткнутись, |
| 66 | 10 | бо Ти, Боже, нас випробовував, Ти нас перетопив, як срібло перетоплюється... |
| 66 | 11 | Ти нас до в'язниці впровадив, Ти пута поклав нам на стегна, |
| 66 | 12 | Ти їздити дав був людині по головах наших, ми ввійшли до огню й до води, але на широкі місця Ти нас вивів! |
| 66 | 13 | ¶ Увійду я до дому Твого з цілопаленнями, обіти свої Тобі виплачу ті, |
| 66 | 14 | що їх вимовили мої губи й сказали були мої уста в тісноті моїй! |
| 66 | 15 | Цілопалення ситих тельців піднесу Тобі з димом кадильним баранячим, приготую биків із козлами. Села. |
| 66 | 16 | ідіть, і послухайте, всі богобійні, а я розкажу, що Він учинив для моєї душі: |
| 66 | 17 | До Нього я кликав устами своїми, і хвали Йому під моїм язиком! |
| 66 | 18 | Коли б беззаконня я бачив у серці своїм, то Господь не почув би мене, |
| 66 | 19 | але Бог почув, і вислухав голос моєї молитви! |
| 66 | 20 | Благословенний Бог, Який не відкинув моєї молитви й Свого милосердя від мене! |
| 67 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. На струнних знаряддях. Псалом. Пісня. (67-2) Нехай Бог помилує нас, і хай поблагословить, хай засяє над нами обличчям Своїм, Села, |
| 67 | 2 | (67-3) щоб пізнати дорогу Твою на землі, посеред народів усіх спасіння Твоє! |
| 67 | 3 | (67-4) Хай Тебе вихваляють народи, о Боже, хай славлять Тебе всі народи! |
| 67 | 4 | (67-5) Нехай веселяться й співають племена, бо Ти правдою судиш народи й племена ведеш на землі! Села. |
| 67 | 5 | (67-6) Хай Тебе вихваляють народи, о Боже, хай славлять Тебе всі народи! |
| 67 | 6 | (67-7) Земля врожай свій дала, Бог поблагословив нас, наш Бог! |
| 67 | 7 | (67-8) Нехай благословляє нас Бог, і всі кінці землі хай бояться Його! |
| 68 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Пісня. (68-2) Нехай воскресне Бог, і розпорошаться вороги Його, і нехай від лиця Його повтікають Його ненависники! |
| 68 | 2 | (68-3) Як дим розвівається, так їх розвій, як топиться віск від огню, отак несправедливі загинуть перед Божим лицем! |
| 68 | 3 | (68-4) А праведні будуть радіти, і будуть тішитися перед Богом, і веселитися в радості будуть! |
| 68 | 4 | (68-5) Співайте Богові, виспівуйте Йменню Його, рівняйте дорогу Тому, Хто їде на хмарах, Господь Йому Ймення, та перед Ним веселіться! |
| 68 | 5 | (68-6) Сиротам батько й вдовицям суддя, то Бог у святому мешканні Своїм! |
| 68 | 6 | (68-7) Бог самітних уводить до дому, витягує в'язнів з кайданів, тільки відступники мешкати будуть у спаленій сонцем землі! |
| 68 | 7 | ¶ (68-8) Боже, коли перед народом Своїм Ти виходив, коли йшов Ти пустинею, Села, |
| 68 | 8 | (68-9) то тряслася земля, також капало небо було перед Богом, Сінай затремтів перед Богом, Богом ізраїля! |
| 68 | 9 | (68-10) Дощ добродійний спускаєш Ти краплями, Боже, на спадок Свій перемучений міцно поставив його. |
| 68 | 10 | (68-11) У ньому сиділо Твоє многолюддя, у Своїй доброті все готуєш Ти бідному, Боже! |
| 68 | 11 | (68-12) Господь дає слово; провісниць велика многота: |
| 68 | 12 | (68-13) Царі військ утікають, утікають, пані ж дому розділює здобич. |
| 68 | 13 | (68-14) Коли ви спочиваєте між обійстями то крила голубки покриті сріблом, а пера її зеленкавістю золота. |
| 68 | 14 | (68-15) Коли Всемогутній царів розпорошував в Краї, то сніг Ти спускав на Цалмоні. |
| 68 | 15 | ¶ (68-16) Гора Божа Башанська гора, гора верхогір'я гора та Башанська. |
| 68 | 16 | (68-17) Верхогір'я, чого заздрісно дивитеся на ту гору, що Бог зажадав на мешкання Своє, і Господь буде мешкати там завжди? |
| 68 | 17 | (68-18) Колесниць Божих дві десятьтисячки, тисячі багатократні, Господь із Сінаю прибув до святині. |
| 68 | 18 | (68-19) Ти піднявся був на висоту, полонених набрав, узяв дари ради людини, і відступники мешкати будуть у Господа Бога також. |
| 68 | 19 | (68-20) Благословенний Господь, тягарі Він щоденно нам носить, Бог наше спасіння! Села. |
| 68 | 20 | (68-21) Бог для нас Бог спасіння, і в Господа Владики виходи смерти! |
| 68 | 21 | (68-22) Але розторощить Бог голову Своїх ворогів, маківку, вкриту волоссям, того, хто в гріхах своїх ходить! |
| 68 | 22 | ¶ (68-23) Промовив Господь: Я спроваджу з Башану тебе, з глибин моря спроваджу, |
| 68 | 23 | (68-24) щоб ти ногу свою мив у крові, щоб язик твоїх псів мав частину свою в ворогів! |
| 68 | 24 | (68-25) Походи Твої, Боже, бачено, походи Бога мого у святині мого Царя: |
| 68 | 25 | (68-26) Попереду йшли співаки, потому грачі, посеред дівчат, що бряжчали на бубнах: |
| 68 | 26 | (68-27) Благословляйте на зборах Бога, Господа, ви, хто від джерел ізраїля! |
| 68 | 27 | (68-28) Там Веніямин молодий, їхній володар, князі Юди, їхні полки, князі Завулона, князі Нефталима. |
| 68 | 28 | (68-29) Твій Бог наказав тобі силу, будь силою, Боже, того, кого нам учинив! |
| 68 | 29 | (68-30) із храму Твого на Єрусалимі царі привезуть Тобі дара. |
| 68 | 30 | (68-31) Погрози звірині в очереті, череді волів разом з телятами людськими, понищ тих, хто кавалками срібла милується, розпорош ті народи, що воєн бажають! |
| 68 | 31 | (68-32) Прийдуть з Єгипту посли, і руки свої Куш простягне до Бога. |
| 68 | 32 | ¶ (68-33) Царства землі, співайте Богові, виспівуйте Господа, Села, |
| 68 | 33 | (68-34) що їздить в відвічному небі небес. Ось Він загримить Своїм голосом, голосом сильним. |
| 68 | 34 | (68-35) Визнайте Богові силу, величність Його над ізраїлем, а в хмарах потуга Його! |
| 68 | 35 | (68-36) Бог грізний у святинях Своїх, Бог ізраїлів Він, що народові дає силу й міць, Бог благословенний! |
| 69 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. На спів: „Лелії". Давидів. (69-2) Спаси мене, Боже, бо води вже аж до душі підійшли! |
| 69 | 2 | (69-3) Я загруз у глибокім багні, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глибин, і мене залила течія! |
| 69 | 3 | (69-4) Я змучився в крику своїм, висохло горло моє, очі мої затуманились від виглядання надії від Бога мого!... |
| 69 | 4 | (69-5) Тих, хто мене без причини ненавидить, стало більш, як волосся на моїй голові, набралися сили мої вороги, що безвинно мене переслідують, чого не грабував, те вертаю! |
| 69 | 5 | (69-6) Боже, Ти знаєш глупоту мою, а гріхи мої перед Тобою не сховані! |
| 69 | 6 | (69-7) Нехай через мене не матимуть стиду оті, хто на Тебе надіється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть сорому ті, хто шукає Тебе, Боже ізраїлів, |
| 69 | 7 | (69-8) бо я ради Тебе зневагу ношу, ганьба покрила обличчя моє!... |
| 69 | 8 | (69-9) Для братів своїх став я відчужений, і чужий для синів своєї матері, |
| 69 | 9 | (69-10) бо ревність до дому Твойого з'їдає мене, і зневаги Твоїх зневажальників спадають на мене, |
| 69 | 10 | (69-11) і постом я виплакав душу свою, а це сталось мені на зневагу... |
| 69 | 11 | (69-12) За одежу надів я верету, і за приказку став я для них: |
| 69 | 12 | (69-13) про мене балакають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке попиває... |
| 69 | 13 | ¶ (69-14) А я молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичливости; в многоті милосердя Твойого подай мені відповідь про певність спасіння Твого, |
| 69 | 14 | (69-15) визволь з болота мене, щоб я не втопився, щоб я урятований був від своїх ненависників та від глибокости вод! |
| 69 | 15 | (69-16) Хай мене не заллє водяна течія, і хай глибінь мене не проковтне, і нехай своїх уст не замкне надо мною безодня! |
| 69 | 16 | (69-17) Обізвися до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру великости Свого милосердя звернися до мене, |
| 69 | 17 | (69-18) і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо тісно мені, озвися ж небаром до мене, |
| 69 | 18 | (69-19) наблизись до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи Ти мене!... |
| 69 | 19 | (69-20) Ти знаєш наругу мою, і мій сором та ганьбу мою, перед Тобою всі мої вороги! |
| 69 | 20 | (69-21) Моє серце зламала наруга, і невигойний мій сором: я чекав співчуття та немає його, і потішителів та не знайшов! |
| 69 | 21 | (69-22) і жовчі поклали у мій хліб потішення, а в спразі моїй оцтом мене напували... |
| 69 | 22 | ¶ (69-23) Бодай пасткою стала їм їхня трапеза, а їхні учти тенетами, |
| 69 | 23 | (69-24) бодай їхні очі потемніли, щоб їм не бачити, а їхні клуби хай завжди хитаються! |
| 69 | 24 | (69-25) Вилий на них Свою ревність, а полум'я гніву Твого нехай їх доганяє! |
| 69 | 25 | (69-26) Нехай їхнє село опустошене буде, хай мешканця в їхніх наметах не буде! |
| 69 | 26 | (69-27) Бо кого Ти був збив, вони ще переслідують, і побільшують муки раненим Тобою... |
| 69 | 27 | (69-28) Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою, |
| 69 | 28 | (69-29) нехай скреслені будуть із книги життя, і хай не будуть записані з праведними!... |
| 69 | 29 | (69-30) А я бідний та хворий, але, Боже, спасіння Твоє мене чинить могутнім, |
| 69 | 30 | ¶ (69-31) і я піснею буду хвалити ім'я Боже, співом вдячним Його величатиму! |
| 69 | 31 | (69-32) і буде для Господа краща вона від вола, від бика, що роги він має, що копита роздвоєні має. |
| 69 | 32 | (69-33) Побачать слухняні, і будуть радіти, хто ж Бога шукає нехай оживе ваше серце, |
| 69 | 33 | (69-34) бо до вбогих Господь прислухається, і в'язнями Своїми не гордує Він! |
| 69 | 34 | (69-35) Нехай хвалять Його небеса та земля, море й усе, що в них рухається, |
| 69 | 35 | (69-36) бо спасе Бог Сіона, і збудує для Юди міста, і замешкають там, і вспадкують його, |
| 69 | 36 | (69-37) і нащадки рабів Його посядуть його, й ті, хто любить ім'я Його, житимуть в нім! |
| 70 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Давидів. На пам'ятку. (70-2) Поквапся спасти мене, Боже, Господи, поспішися ж на поміч мені! |
| 70 | 2 | (70-3) Нехай посоромлені будуть, і хай застидаються ті, хто шукає моєї душі, щоб схопити її! Нехай подадуться назад, і нехай посоромлені будуть усі, хто бажає для мене лихого! |
| 70 | 3 | (70-4) Бодай повернулися з соромом ті, хто говорить на мене: Ага! Ага! |
| 70 | 4 | (70-5) Нехай тішаться та веселяться Тобою усі, хто шукає Тебе, та хто любить спасіння Твоє, і хай завжди говорять: Хай буде великий Господь! |
| 70 | 5 | (70-6) А я вбогий та бідний, поспіши ж Ти до Мене, о Боже: моя поміч і мій оборонець то Ти, Боже мій, не спізняйся! |
| 71 | 1 | ¶ До Тебе вдаюся я, Господи, хай же не буду повік засоромлений! |
| 71 | 2 | визволь мене через правду Свою, і звільни мене, нахили Своє ухо до мене, й спаси мене, |
| 71 | 3 | стань для мене за скелю мешкальну, куди міг би я завжди ховатись! Ти наказав рятувати мене, бо Ти скеля моя та твердиня моя! |
| 71 | 4 | Боже мій, визволь мене від руки беззаконного, від руки того, хто кривдить та гнобить мене, |
| 71 | 5 | Ти бо, Владико, надія моя, Господи, Ти охорона моя від юнацького віку мого! |
| 71 | 6 | На Тебе оперся я був від народження, від утроби моєї матері Ти охорона моя, в Тобі моя слава постійно! |
| 71 | 7 | Я став багатьом, як дивовище, та Ти сильна моя охорона! |
| 71 | 8 | Уста мої повні Твоєї хвали, увесь день Твоєї величности! |
| 71 | 9 | Не кидай мене на час старости, коли зменшиться сила моя, не лиши Ти мене, |
| 71 | 10 | бо мої вороги проти мене змовляються, а ті, що чатують на душу мою нараджаються разом, |
| 71 | 11 | говорячи: Бог покинув його, доганяйте й хапайте його, бо нема, хто б його врятував!... |
| 71 | 12 | Не віддалюйся, Боже, від мене, Боже мій поспішися ж на поміч мені! |
| 71 | 13 | Нехай посоромляться, хай позникають усі, хто ненавидить душу мою, бодай зодяглися в наругу та в сором усі, хто прагне для мене лихого! |
| 71 | 14 | ¶ А я буду постійно надіятись, і славу Твою над усе я помножу! |
| 71 | 15 | Уста мої оповідатимуть правду Твою, про спасіння Твоє увесь день, бо числа їх не знаю, |
| 71 | 16 | буду славити вчинки великі всевладного Господа, згадаю про правду Твою, єдино Твою! |
| 71 | 17 | Боже, навчав Ти мене від юнацтва мого, і аж дотепер я звіщаю про чуда Твої. |
| 71 | 18 | А Ти, Боже, не кидай мене аж до старости та сивини, поки я не звіщу про рамено Твоє поколінню, і кожному, хто тільки прийде про чини великі Твої! |
| 71 | 19 | Бо Твоя справедливість, о Боже, сягає аж до високости, Боже, що речі великі вчинив, хто рівний Тобі? |
| 71 | 20 | Ти мені показав був великі та люті нещастя, та знов Ти оживиш мене, і з безодень землі мене знову Ти витягнеш, |
| 71 | 21 | Ти збільшиш величність мою, і знову потішиш мене! |
| 71 | 22 | А я буду на арфі хвалити Тебе, Твою правду, мій Боже, із гуслами буду співати Тобі, Святий Ти ізраїлів! |
| 71 | 23 | Нехай співом радіють уста мої, бо буду співати Тобі я та душа моя, яку Ти врятував! |
| 71 | 24 | Шепоче про правду Твою мій язик цілий день, бо посоромлені, бо поганьблені всі, хто шукає лихого для мене! |
| 72 | 1 | ¶ Соломонів. Боже, Свої суди цареві подай, а Свою справедливість для сина царевого, |
| 72 | 2 | ¶ хай він правдою судить народа Твого, а вбогих Твоїх справедливістю! |
| 72 | 3 | Нехай гори приносять народові мир, а пагірки правду. |
| 72 | 4 | Він судитиме вбогих народу, помагатиме бідним, і тиснути буде гнобителя! |
| 72 | 5 | Будуть боятися Тебе, поки сонця, і поки місяця, з роду до роду! |
| 72 | 6 | Він зійде, як дощ на покіс, немов краплі, що зрошують землю! |
| 72 | 7 | Праведний буде цвісти в його дні, а спокій великий аж поки світитиме місяць, |
| 72 | 8 | і він запанує від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі! |
| 72 | 9 | Мешканці пустинь на коліна попадають перед обличчям його, а його вороги будуть порох лизати... |
| 72 | 10 | Царі Таршішу та островів дадуть дари, принесуть царі Шеви та Севи дарунки! |
| 72 | 11 | і впадуть перед ним усі царі, і будуть служити йому всі народи, |
| 72 | 12 | бо визволить він бідаря, що голосить, та вбогого, що немає собі допомоги! |
| 72 | 13 | Він змилується над убогим та бідним, і спасе душу бідних, |
| 72 | 14 | від кривди й насилля врятує їхню душу, їхня кров дорога буде в очах його! |
| 72 | 15 | і буде він жити, і дасть йому з золота Шеви, і завжди молитися буде за нього, буде благословляти його кожен день! |
| 72 | 16 | На землі буде збіжжя багато, на гірському верху зашумить, як Ливан, його плід, і народ зацвіте по містах, як трава на землі! |
| 72 | 17 | Хай ім'я його буде навіки, хай росте, поки сонця, наймення його, нехай благословляються ним, будуть хвалити його всі народи! |
| 72 | 18 | ¶ Благословен Господь Бог, Бог ізраїлів, єдиний, що чуда вчиняє, |
| 72 | 19 | і благословенне навіки ім'я Його слави, і хай Його слава всю землю наповнить! Амінь і амінь! |
| 72 | 20 | Скінчились молитви Давида, сина Єссея. |
| 73 | 1 | ¶ Псалом Асафів. Поправді Бог добрий ізраїлеві, Бог для щиросердих! |
| 73 | 2 | А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої, |
| 73 | 3 | бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних, |
| 73 | 4 | бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло, |
| 73 | 5 | на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів. |
| 73 | 6 | Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля, |
| 73 | 7 | вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися, |
| 73 | 8 | сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно: |
| 73 | 9 | свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!... |
| 73 | 10 | Тому то туди Його люди звертаються, і щедро беруть собі воду |
| 73 | 11 | та й кажуть: Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість, |
| 73 | 12 | як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє? |
| 73 | 13 | Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої, |
| 73 | 14 | і ввесь день я побитий, і щоранку покараний... |
| 73 | 15 | ¶ Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх. |
| 73 | 16 | і роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх, |
| 73 | 17 | аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив: |
| 73 | 18 | направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх! |
| 73 | 19 | Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів! |
| 73 | 20 | Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні! |
| 73 | 21 | ¶ Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле, |
| 73 | 22 | а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!... |
| 73 | 23 | Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю, |
| 73 | 24 | Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене! |
| 73 | 25 | Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого! |
| 73 | 26 | Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки, |
| 73 | 27 | бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе! |
| 73 | 28 | А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини! |
| 74 | 1 | ¶ Псалом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська? |
| 74 | 2 | Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився, |
| 74 | 3 | підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!... |
| 74 | 4 | Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої, |
| 74 | 5 | виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева... |
| 74 | 6 | А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами, |
| 74 | 7 | Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили... |
| 74 | 8 | Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів... |
| 74 | 9 | Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде... |
| 74 | 10 | Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє? |
| 74 | 11 | Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ! |
| 74 | 12 | ¶ А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі! |
| 74 | 13 | Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах, |
| 74 | 14 | Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині, |
| 74 | 15 | Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі! |
| 74 | 16 | Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце, |
| 74 | 17 | всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив! |
| 74 | 18 | ¶ Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє! |
| 74 | 19 | Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди! |
| 74 | 20 | Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля! |
| 74 | 21 | Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє! |
| 74 | 22 | Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного! |
| 74 | 23 | Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає! |
| 75 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. „Не вигуби!" Псалом Асафів. Пісня. (75-2) Прославляємо, Боже, Тебе, прославляєм, бо близьке Твоє Ймення! Оповідають про чуда Твої. |
| 75 | 2 | (75-3) Коли прийде година означена, то Я буду судити справедливо. |
| 75 | 3 | (75-4) Розтопилась земля, і всі її мешканці, та стовпи її зміцнюю Я. Села. |
| 75 | 4 | (75-5) Я сказав до лихих: Не шалійте, а безбожним: Не підіймайте ви рога! |
| 75 | 5 | (75-6) Не підіймайте ви рога свого догори, не говоріть твердошийно, |
| 75 | 6 | ¶ (75-7) бо не від сходу, і не від заходу, і не від пустині надійде повищення, |
| 75 | 7 | (75-8) але судить Бог: того Він понижує, а того повищує, |
| 75 | 8 | (75-9) бо чаша в Господній руці, а шумливе вино повне мішаного, і наливає Він з нього, усі ж беззаконні землі виссуть та вип'ють лиш дріжджі її! |
| 75 | 9 | (75-10) А я буду звіщати навіки, співатиму Богові Якова, |
| 75 | 10 | (75-11) відрубаю всі роги безбожних, роги праведного піднесуться! |
| 76 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. На неґінах. Псалом Асафів. Пісня. (76-2) Бог знаний у Юді, Його Ймення велике в ізраїлі! |
| 76 | 2 | (76-3) У Салимі намет Його, а мешкання Його на Сіоні, |
| 76 | 3 | (76-4) Він там поламав стріли луку, щита та меча, та війну! Села. |
| 76 | 4 | (76-5) Ти осяйний, потужніший за гори відвічні. |
| 76 | 5 | (76-6) Обдерто людей сильносердих, задрімали вони своїм сном, і не знайшли своїх рук усі мужі військові... |
| 76 | 6 | (76-7) Від сваріння Твого, Боже Яковів, оглушується колесниця та кінь: |
| 76 | 7 | ¶ (76-8) Ти Ти грізний, і хто перед обличчям Твоїм устоїть часу гніву Твого?... |
| 76 | 8 | (76-9) Як звіщаєш Ти суд із небес, то боїться й стихає земля, |
| 76 | 9 | (76-10) як встає Бог на суд, щоб спасти всіх покірних землі! Села. |
| 76 | 10 | (76-11) Бо й гнів людський Тебе вихваляє, решту ж гніву Ти поясом в'яжеш. |
| 76 | 11 | (76-12) Присягайте й виконуйте Господу, Богові вашому, усі, хто Його оточає, хай приносять дарунка Грізному: |
| 76 | 12 | (76-13) Він духа вельмож впокоряє, страшний Він для земних царів! |
| 77 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Псалом Асафів. (77-2) Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене! |
| 77 | 2 | (77-3) В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена: |
| 77 | 3 | (77-4) згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села. |
| 77 | 4 | (77-5) Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю... |
| 77 | 5 | (77-6) Пригадую я про дні давні, про роки відвічні, |
| 77 | 6 | (77-7) свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає: |
| 77 | 7 | (77-8) Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає? |
| 77 | 8 | (77-9) Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід? |
| 77 | 9 | (77-10) Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села. |
| 77 | 10 | (77-11) і промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього. |
| 77 | 11 | ¶ (77-12) Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна, |
| 77 | 12 | (77-13) і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім! |
| 77 | 13 | (77-14) Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш? |
| 77 | 14 | (77-15) Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами, |
| 77 | 15 | (77-16) Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села. |
| 77 | 16 | (77-17) Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні. |
| 77 | 17 | (77-18) Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали. |
| 77 | 18 | (77-19) Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля! |
| 77 | 19 | (77-20) Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп. |
| 77 | 20 | (77-21) Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона. |
| 78 | 1 | ¶ Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст, |
| 78 | 2 | нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю! |
| 78 | 3 | Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам, |
| 78 | 4 | того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив! |
| 78 | 5 | Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх, |
| 78 | 6 | щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям. |
| 78 | 7 | і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть. |
| 78 | 8 | і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний. |
| 78 | 9 | ¶ Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою: |
| 78 | 10 | вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися, |
| 78 | 11 | і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав. |
| 78 | 12 | Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім: |
| 78 | 13 | Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал; |
| 78 | 14 | і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч; |
| 78 | 15 | на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні. |
| 78 | 16 | Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки. |
| 78 | 17 | Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього, |
| 78 | 18 | і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи. |
| 78 | 19 | і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити? |
| 78 | 20 | Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму? |
| 78 | 21 | Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів, |
| 78 | 22 | бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись. |
| 78 | 23 | А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба, |
| 78 | 24 | і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав: |
| 78 | 25 | Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости! |
| 78 | 26 | Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра, |
| 78 | 27 | і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок, |
| 78 | 28 | і спустив його серед табору його, коло наметів його. |
| 78 | 29 | і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс! |
| 78 | 30 | Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах, |
| 78 | 31 | а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив... |
| 78 | 32 | Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його, |
| 78 | 33 | і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху. |
| 78 | 34 | Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали, |
| 78 | 35 | і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель. |
| 78 | 36 | і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому, |
| 78 | 37 | бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті... |
| 78 | 38 | Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість, |
| 78 | 39 | і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається! |
| 78 | 40 | ¶ Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу! |
| 78 | 41 | і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого, |
| 78 | 42 | вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі, |
| 78 | 43 | як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої, |
| 78 | 44 | і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили... |
| 78 | 45 | Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили. |
| 78 | 46 | А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані. |
| 78 | 47 | Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці. |
| 78 | 48 | і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні. |
| 78 | 49 | Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів. |
| 78 | 50 | Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці. |
| 78 | 51 | і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових. |
| 78 | 52 | і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині. |
| 78 | 53 | і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх. |
| 78 | 54 | і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула. |
| 78 | 55 | і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив. |
| 78 | 56 | Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували, |
| 78 | 57 | і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук. |
| 78 | 58 | і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами. |
| 78 | 59 | Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем, |
| 78 | 60 | і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей, |
| 78 | 61 | і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога... |
| 78 | 62 | і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою: |
| 78 | 63 | його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень, |
| 78 | 64 | його священики від меча полягли, і не плакали вдови його. |
| 78 | 65 | Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений, |
| 78 | 66 | і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав! |
| 78 | 67 | Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав, |
| 78 | 68 | а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив! |
| 78 | 69 | і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував. |
| 78 | 70 | і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв, |
| 78 | 71 | від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій, |
| 78 | 72 | і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх! |
| 79 | 1 | ¶ Псалом Асафів. Боже, погани ввійшли до спадку Твого, занечистили храм Твій святий, Єрусалим на руїни змінили! |
| 79 | 2 | Рабів Твоїх трупи вони віддали на поживу для птаства небесного, тіло Твоїх богобійних звірині земній... |
| 79 | 3 | Вони розливали їхню кров, немов воду, в околицях Єрусалиму, і не було погребальників!... |
| 79 | 4 | Ми стали за ганьбу для наших сусідів, за наругу та посміх для наших околиць... |
| 79 | 5 | Аж доки, о Господи, гніватись будеш назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь? |
| 79 | 6 | ¶ Вилий Свій гнів на людей, що Тебе не пізнали, і на царства, що Ймення Твого не кличуть, |
| 79 | 7 | бо вони з'їли Якова, а мешкання його опустошили! |
| 79 | 8 | Не пам'ятай гріхів предківських нам, нехай попередить нас скоро Твоє милосердя, бо ми зовсім ослабли!... |
| 79 | 9 | Поможи нам, Боже нашого спасіння, ради слави Ймення Твого, і збережи нас, і прости наші гріхи ради Ймення Свого! |
| 79 | 10 | Чого будуть казати погани: Де їхній Бог? Нехай в наших очах між народами стане відомою помста за пролиту кров Твоїх рабів, |
| 79 | 11 | нехай перед лице Твоє дійде стогін в'язня! За великістю сили рамена Твого збережи на смерть прирокованих! |
| 79 | 12 | А нашим сусідам верни семикратно на лоно їхнє їхню наругу, якою Тебе зневажали, о Господи! |
| 79 | 13 | А ми, Твій народ і отара Твого пасовиська, будем дякувати Тобі вічно, будем оповідати про славу Твою з роду в рід! |
| 80 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. На „Лілеї". Свідоцтво. Псалом Асафів. (80-2) Пастирю ізраїлів, послухай же, Ти, що провадиш, немов ту отару, Йосипа, що на Херувимах сидиш, появися |
| 80 | 2 | (80-3) перед обличчям Єфрема, і Веніямина, і Манасії! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас! |
| 80 | 3 | (80-4) Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось! |
| 80 | 4 | (80-5) Господи, Боже Саваоте, доки будеш Ти гніватися на молитву народу Свого? |
| 80 | 5 | (80-6) Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльозами великої міри... |
| 80 | 6 | (80-7) Ти нас положив суперечкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприятелі наші... |
| 80 | 7 | (80-8) Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось! |
| 80 | 8 | ¶ (80-9) Виноградину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав народи й її посадив, |
| 80 | 9 | (80-10) Ти випорожнив перед нею, і закоренила коріння своє, й переповнила край, |
| 80 | 10 | (80-11) гори покрилися тінню її, а віття її Божі кедри, |
| 80 | 11 | (80-12) аж до моря галузки її посилаєш, а парості її до ріки! |
| 80 | 12 | (80-13) Але нащо вилім зробив Ти в горожі її, і всі нищать її, хто проходить дорогою? |
| 80 | 13 | (80-14) Гризе її вепр лісовий, і звірина польова виїдає її! |
| 80 | 14 | (80-15) Боже Саваоте, вернися ж, споглянь із небес і побач, і відвідай цього виноградника, |
| 80 | 15 | (80-16) і охорони його, якого насадила правиця Твоя, і галузку, яку Ти для Себе зміцнив! |
| 80 | 16 | (80-17) В огні виноградина спалена, відтята, гинуть від свару обличчя Твого, |
| 80 | 17 | (80-18) нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї правиці, на людському сині, якого зміцнив Ти Собі! |
| 80 | 18 | (80-19) А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживиш, і ми будемо ім'я Твоє кликати! |
| 80 | 19 | (80-20) Господи, Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось! |
| 81 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. На ґітійськім знарядді. Асафів. (81-2) Співайте Богові, нашій твердині, покликуйте Богові Якова, |
| 81 | 2 | (81-3) заспівайте пісню, і заграйте на бубні, на цитрі приємній із гуслами, |
| 81 | 3 | (81-4) засурміть у сурму в новомісяччя, на повні в день нашого свята, |
| 81 | 4 | (81-5) бо це право ізраїлеві, Закон Бога Якова! |
| 81 | 5 | (81-6) На свідчення в Йосипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську. Почув був там мову, якої не знав: |
| 81 | 6 | (81-7) Рамена його Я звільнив з тягару, від коша його руки звільнились. |
| 81 | 7 | (81-8) Ти був кликав у недолі, й я видер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громовім, Я випробував був тебе над водою Мериви. Села. |
| 81 | 8 | ¶ (81-9) Слухай же ти, Мій народе, і хай Я засвідчу тобі, о ізраїлю, коли б ти послухав Мене: |
| 81 | 9 | (81-10) нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому! |
| 81 | 10 | (81-11) Я Господь, Бог твій, що з краю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста і Я їх наповню! |
| 81 | 11 | (81-12) Але Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною ізраїль, |
| 81 | 12 | (81-13) і Я їх пустив ради впертости їхнього серця, нехай вони йдуть за своїми порадами! |
| 81 | 13 | (81-14) Коли б Мій народ був послухав Мене, коли б був ізраїль ходив по дорогах Моїх, |
| 81 | 14 | (81-15) ще мало і Я похилив би був їхніх ворогів, і руку Свою повернув би був Я на противників їхніх! |
| 81 | 15 | (81-16) Ненависники Господа йому б покорились, і був би навіки їхній час, |
| 81 | 16 | (81-17) і Я жиром пшениці його годував би, і медом із скелі тебе б насищав! |
| 82 | 1 | ¶ Псалом Асафів. Бог на Божім зібранні стоїть, серед богів Він судить: |
| 82 | 2 | Аж доки ви будете несправедливо судити, і доки будете ви підіймати обличчя безбожних? Села. |
| 82 | 3 | Розсудіте нужденного та сироту, оправдайте убогого та бідаря, |
| 82 | 4 | порятуйте нужденного та бідака, збережіть з руки несправедливих! |
| 82 | 5 | Не пізнали та не зрозуміли, у темряві ходять вони... Всі основи землі захитались... |
| 82 | 6 | ¶ Я сказав був: Ви боги, і сини ви Всевишнього всі, |
| 82 | 7 | та однак повмираєте ви, як людина, і попадаєте, як кожен із вельмож. |
| 82 | 8 | Устань же, о Боже, та землю суди, бо у владі Твоїй всі народи! |
| 83 | 1 | ¶ Пісня. Псалом Асафів. (83-2) Боже, не будь мовчазним, не мовчи, і не будь Ти спокійним, о Боже, |
| 83 | 2 | (83-3) бо ось зашуміли Твої вороги, а Твої ненависники голови попідіймали! |
| 83 | 3 | (83-4) Вони проти народу Твого хитрий задум видумують, і нараджуються проти тих, кого Ти бережеш! |
| 83 | 4 | (83-5) Вони кажуть: Ходіть но, та знищимо їх з-між народів, і згадуватись більш не буде імення ізраїля! |
| 83 | 5 | (83-6) Бо вони однодушно нарадилися, проти Тебе умови складають, |
| 83 | 6 | (83-7) намети Едома й ізмаїльтян, Моав та агаряни, |
| 83 | 7 | (83-8) Ґевал і Аммон, і Амалик, Филистея з мешканцями Тиру. |
| 83 | 8 | (83-9) і Ашшур поєднався був з ними, вони синам Лотовим стали раменом. Села. |
| 83 | 9 | ¶ (83-10) Зроби їм, як Мідіянові, як Сісері, як Явінові в долині Кішон, |
| 83 | 10 | (83-11) при Ен-Дорі вони були знищені, стали погноєм землі! |
| 83 | 11 | (83-12) Поклади їх та їхніх вельмож, як Орева, й як Зеева, й як Зеваха, й як Цалмунну, усіх їхніх князів, |
| 83 | 12 | (83-13) що казали були: Візьмімо на спадок для себе помешкання Боже! |
| 83 | 13 | (83-14) Боже мій, бодай стали вони, немов порох у вихрі, як солома на вітрі! |
| 83 | 14 | (83-15) Як огонь палить ліс, й як запалює полум'я гори, |
| 83 | 15 | (83-16) так Ти їх пожени Своїм вихром, і настраш Своєю бурею! |
| 83 | 16 | (83-17) Наповни обличчя їхнє соромом, і хай шукають вони Твоє Ймення, о Господи! |
| 83 | 17 | (83-18) Нехай будуть вони засоромлені, й завжди хай будуть настрашені, і хай застидаються, й хай вони згинуть! |
| 83 | 18 | (83-19) і нехай вони знають, що Ти, Твоє Ймення Господь, Сам Ти, Всевишній, на цілій землі! |
| 84 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. На ґітійськомім знарядді. Синів Кореєвих. Псалом. (84-2) Які любі оселі Твої, Господи Саваоте! |
| 84 | 2 | (84-3) Затужена та омліває душа моя за подвір'ями Господа, моє серце та тіло моє линуть до Бога Живого! |
| 84 | 3 | (84-4) і пташка знаходить домівку, і кубло собі ластівка, де кладе пташенята свої, при жертівниках Твоїх, Господи Саваоте, Царю мій і Боже мій! |
| 84 | 4 | (84-5) Блаженні, хто мешкає в домі Твоїм, вони будуть повіки хвалити Тебе! Села. |
| 84 | 5 | (84-6) Блаженна людина, що в Тобі має силу свою, блаженні, що в їхньому серці дороги до Тебе, |
| 84 | 6 | (84-7) ті, що через долину Плачу переходять, чинять її джерелом, і дощ ранній дає благословення! |
| 84 | 7 | (84-8) Вони ходять від сили до сили, і показуються перед Богом у Сіоні. |
| 84 | 8 | ¶ (84-9) Господи, Боже Саваоте, послухай молитву мою, почуй, Боже Яковів! Села. |
| 84 | 9 | (84-10) Щите наш, поглянь же, о Боже, і придивись до обличчя Свого помазанця! |
| 84 | 10 | (84-11) Ліпший бо день на подвір'ях Твоїх, аніж тисяча в іншому місці, я б вибрав сидіти при порозі дому Бога мого, аніж жити в наметах безбожности! |
| 84 | 11 | (84-12) Бо сонце та щит Господь, Бог! Господь дає милість та славу, добра не відмовляє усім, хто в невинності ходить. |
| 84 | 12 | (84-13) Господи Саваоте, блаженна людина, що на Тебе надіється! |
| 85 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом. (85-2) Ти вподобав Собі Свою землю, о Господи, долю Якову Ти повернув, |
| 85 | 2 | (85-3) Ти провину народу Свого простив, увесь гріх їхній покрив! Села. |
| 85 | 3 | (85-4) Ти гнів Свій увесь занехав, Ти повстримав Свій гнів від палючої лютости! |
| 85 | 4 | (85-5) Поверни нас до Себе, о Боже нашого спасіння, а Свій гнів проти нас поторощ! |
| 85 | 5 | (85-6) Чи навіки Ти гніватись будеш на нас, і протягнеш Свій гнів з роду в рід? |
| 85 | 6 | (85-7) Отож, Ти оживиш нас знову, і буде радіти народ Твій Тобою! |
| 85 | 7 | (85-8) Покажи нам, о Господи, милість Свою, і подай нам спасіння Своє, |
| 85 | 8 | ¶ (85-9) нехай я почую, що каже Бог, Господь, бо говорить Він Мир! народові Своєму й Своїм святим, і нехай до безумства вони не вертаються! |
| 85 | 9 | (85-10) Справді, спасіння Його близьке тим, хто боїться Його, щоб слава Його була в нашій землі. |
| 85 | 10 | (85-11) Милість та правда спіткаються, справедливість та мир поцілуються, |
| 85 | 11 | (85-12) правда з землі виростає, а справедливість із небес визирає. |
| 85 | 12 | (85-13) і Господь дасть добро, а земля наша дасть урожай свій. |
| 85 | 13 | (85-14) Справедливість ходитиме перед обличчям Його, і кроки свої на дорогу поставить. |
| 86 | 1 | ¶ Молитва Давидова. Нахили, Господи, ухо Своє і вислухай мене, бо я бідний та вбогий! |
| 86 | 2 | Бережи мою душу, бо я богобійний, спаси Ти, мій Боже, Свого раба, що на Тебе надію кладе! |
| 86 | 3 | Змилосердься до мене, о Господи, бо я кличу до Тебе ввесь день, |
| 86 | 4 | потіш душу Свого раба, бо до Тебе підношу я, Господи, душу мою, |
| 86 | 5 | бо Ти, Господи, добрий і вибачливий, і многомилостивий для всіх, хто кличе до Тебе! |
| 86 | 6 | Почуй же, о Господи, молитву мою, і вислухай голос благання мого, |
| 86 | 7 | в день недолі своєї я кличу до Тебе, бо Ти обізвешся до мене! |
| 86 | 8 | ¶ Нема, Господи, поміж богами такого, як Ти, і чинів нема, як чини Твої! |
| 86 | 9 | Всі народи, яких Ти створив, поприходять і попадають перед лицем Твоїм, Господи, та ім'я Твоє славити будуть, |
| 86 | 10 | великий бо Ти, та чуда вчиняєш, Ти Бог єдиний! |
| 86 | 11 | Дорогу Свою покажи мені, Господи, і я буду ходити у правді Твоїй, приєднай моє серце боятися Ймення Твого! |
| 86 | 12 | Я буду всім серцем своїм вихваляти Тебе, Господи, Боже Ти мій, і славити буду повіки ім'я Твоє, |
| 86 | 13 | велика бо милість Твоя надо мною, і вирвав Ти душу мою від шеолу глибокого! |
| 86 | 14 | Боже, злочинці повстали на мене, а натовп гнобителів прагне моєї душі, і перед собою не ставлять Тебе... |
| 86 | 15 | А Ти, Господи, Бог щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, і справедливий, |
| 86 | 16 | зглянься на мене, й помилуй мене, подай же Своєму рабові Свою силу, і спаси сина Своєї невільниці! |
| 86 | 17 | Учини мені знака на добре, і нехай це побачать мої ненависники, і хай засоромлені будуть, бо Ти, Господи, мені допоміг та мене звеселив! |
| 87 | 1 | ¶ Синів Кореєвих. Псалом. Пісня. Основа його на горах святих, |
| 87 | 2 | Господь любить брами Сіону понад усі селища Яковові. |
| 87 | 3 | Славне розповідають про тебе, місто Боже! Села. |
| 87 | 4 | ¶ Тим, хто знає мене, нагадаю про Рагав та про Вавилон; ось Филистея та Тир з Кушем кажуть: Отой народився був там. |
| 87 | 5 | і про Сіон говоритимуть: Той і той народився був у ньому, й Сам Всевишній зміцняє його! |
| 87 | 6 | Господь буде лічити у книзі народів: Оцей народився був там! Села. |
| 87 | 7 | і співають у танку вони: У Тобі всі джерела мої! |
| 88 | 1 | ¶ Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґетна хору. На „Махалат лефннот". Пісня навчальна Гемана езрахеяннина. (88-2) Господи, Боже спасіння мого, вдень я кличу й вночі я перед Тобою: |
| 88 | 2 | (88-3) хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зойку мого, |
| 88 | 3 | (88-4) душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу! |
| 88 | 4 | (88-5) Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий... |
| 88 | 5 | (88-6) Я кинений серед померлих, немов оті трупи, що в гробі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потяті вони від Твоєї руки... |
| 88 | 6 | (88-7) Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах. |
| 88 | 7 | (88-8) На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене... Села. |
| 88 | 8 | (88-9) Віддалив Ти від мене знайомих моїх, учинив Ти мене за огиду для них... Я замкнений і не виходжу, |
| 88 | 9 | (88-10) стемніло з біди моє око... Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простягаю до Тебе руки свої!... |
| 88 | 10 | ¶ (88-11) Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи трупи встануть і будуть хвалити Тебе? Села. |
| 88 | 11 | (88-12) Хіба милість Твоя буде в гробі звіщатись, а вірність Твоя в аввадоні? |
| 88 | 12 | (88-13) Чи познається в темряві чудо Твоє, а в краю забуття справедливість Твоя? |
| 88 | 13 | (88-14) Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випереджує... |
| 88 | 14 | (88-15) Для чого, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє? |
| 88 | 15 | (88-16) Нужденний я та помираю відмалку, переношу страхіття Твої, я ослаблений став... |
| 88 | 16 | (88-17) Перейшли надо мною Твої пересердя, страхіття Твої зруйнували мене, |
| 88 | 17 | (88-18) вони оточають мене, як вода, увесь день, вони разом мене облягають... |
| 88 | 18 | (88-19) друга й приятеля віддалив Ти від мене, знайомі мої як та темрява!... |
| 89 | 1 | ¶ Навчальна пісня Етана езрахеяннина. (89-2) Про милості Господа буду співати повіки, я буду звіщати устами своїми про вірність Твою з роду в рід! |
| 89 | 2 | (89-3) Бо я був сказав: Буде навіки збудована милість, а небо Ти вірність Свою встановляєш на нім. |
| 89 | 3 | (89-4) Я склав заповіта з вибранцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабові: |
| 89 | 4 | (89-5) Встановлю Я навіки насіння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки! Села. |
| 89 | 5 | ¶ (89-6) і небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібранні святих, |
| 89 | 6 | (89-7) бо хто в небі подібний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів? |
| 89 | 7 | (89-8) Бог дуже страшний у зібранні святих, і грізний Він на ціле довкілля Своє! |
| 89 | 8 | (89-9) Господи, Боже Саваоте, хто сильний, як Ти, Господи? А вірність Твоя на довкіллі Твоїм! |
| 89 | 9 | (89-10) Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хвилі, Ти їх втихомирюєш. |
| 89 | 10 | (89-11) Ти стиснув Рагава, як трупа, і сильним раменом Своїм розпорошив Своїх ворогів. |
| 89 | 11 | (89-12) Твої небеса, Твоя теж земля, вселенна і все, що на ній, Ти їх заложив! |
| 89 | 12 | (89-13) Північ та південє Ти їх створив, Фавор та Хермон співають про Ймення Твоє. |
| 89 | 13 | (89-14) Могутнє рамено Твоє, рука Твоя сильна, висока правиця Твоя! |
| 89 | 14 | (89-15) Справедливість та право підстава престолу Твого, милість та правда обличчя Твоє випереджують! |
| 89 | 15 | ¶ (89-16) Блаженний народ, що знає він поклик святковий, Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого! |
| 89 | 16 | (89-17) Радіють вони цілий день Твоїм іменням, і підвищуються Твоєю справедливістю, |
| 89 | 17 | (89-18) бо окраса їхньої сили то Ти, а Твоєю зичливістю ріг наш підноситься, |
| 89 | 18 | (89-19) бо щит наш Господній, а цар наш від Святого ізраїлевого! |
| 89 | 19 | ¶ (89-20) Тоді богобійним Своїм промовляв Ти в об'явленні та говорив: Я поклав допомогу на сильного, Я вибранця підніс із народу: |
| 89 | 20 | (89-21) знайшов Я Давида, Свого раба, Я його намастив Своєю святою оливою, |
| 89 | 21 | (89-22) щоб із ним була сильна рука Моя, а рамено Моє вміцнило його! |
| 89 | 22 | (89-23) Ворог на нього не нападе, а син беззаконня не буде його переслідувати, |
| 89 | 23 | (89-24) його ворогів поб'ю перед обличчям його, і вдарю його ненависників! |
| 89 | 24 | (89-25) із ним Моя вірність та милість Моя, а Йменням Моїм його ріг піднесеться, |
| 89 | 25 | (89-26) і Я покладу його руку на море, і на ріки правицю його. |
| 89 | 26 | (89-27) Він Мене буде звати: Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасіння мого! |
| 89 | 27 | (89-28) Я вчиню його теж перворідним, найвищим над земних царів. |
| 89 | 28 | (89-29) Свою милість для нього навіки сховаю, і Мій заповіт йому вірний, |
| 89 | 29 | (89-30) і насіння його покладу Я навіки, а трона його як дні неба! |
| 89 | 30 | (89-31) Коли ж його діти покинуть Закона Мого, і не будуть держатись наказів Моїх, |
| 89 | 31 | (89-32) коли ізневажать Мої постанови, і не будуть держатись наказів Моїх, |
| 89 | 32 | (89-33) тоді палицею навіщу їхню провину, та поразами їхнє беззаконня! |
| 89 | 33 | (89-34) А ласки Своєї від нього Я не заберу, і не зраджу його в Своїй вірності, |
| 89 | 34 | (89-35) не збезчещу Свого заповіту, а що було з уст Моїх вийшло, того не зміню! |
| 89 | 35 | (89-36) Одне в Своїй святості Я присягнув, не повім Я неправди Давидові: |
| 89 | 36 | (89-37) повік буде насіння його, а престол його передо Мною як сонце, |
| 89 | 37 | (89-38) як місяць, він буде стояти повіки, і Свідок на хмарі правдивий... Села. |
| 89 | 38 | ¶ (89-39) А Ти опустив та обридив, розгнівався Ти на Свого помазанця, |
| 89 | 39 | (89-40) Ти неважливим зробив заповіта Свого раба, Ти скинув на землю корону його, |
| 89 | 40 | (89-41) всю горожу його поламав, твердині його обернув на руїну!... |
| 89 | 41 | (89-42) Всі грабують його, хто проходить дорогою, він став для сусідів своїх посміховищем... |
| 89 | 42 | (89-43) Підніс Ти правицю його переслідувачів, усіх його ворогів Ти потішив, |
| 89 | 43 | (89-44) і Ти відвернув вістря шаблі його... у війні ж не підтримав його... |
| 89 | 44 | (89-45) Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю, |
| 89 | 45 | (89-46) скоротив Ти був дні його молодости, розтягнув над ним сором! Села. |
| 89 | 46 | (89-47) Доки, Господи, будеш ховатись назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь? |
| 89 | 47 | (89-48) Пам'ятай же про мене, яка довгота життя людського? Для чого створив Ти всіх людських синів на ніщо? |
| 89 | 48 | (89-49) Котрий чоловік буде жити, а смерти на бачитиме, збереже свою душу від сили шеолу? Села. |
| 89 | 49 | (89-50) Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності? |
| 89 | 50 | (89-51) Згадай, Господи, про ганьбу рабів Своїх, яку я ношу в своїм лоні від усіх великих народів, |
| 89 | 51 | (89-52) якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого помазанця безславлять! |
| 89 | 52 | (89-53) Благословенний навіки Господь! Амінь і амінь! |
| 90 | 1 | ¶ Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, пристановищем нашим Ти був з роду в рід! |
| 90 | 2 | Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку Ти Бог! |
| 90 | 3 | Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Вернітеся, людські сини! |
| 90 | 4 | Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна... |
| 90 | 5 | Пустив Ти на них течію, вони стали, як сон, вони, як трава, що минає: |
| 90 | 6 | уранці вона розцвітає й росте, а на вечір зів'яне та сохне! |
| 90 | 7 | ¶ Бо від гніву Твого ми гинемо, і пересердям Твоїм перестрашені, |
| 90 | 8 | Ти наші провини поклав перед Себе, гріхи ж нашої молодости на світло Свого лиця! |
| 90 | 9 | Бо всі наші дні промайнули у гніві Твоїм, скінчили літа ми свої, як зідхання... |
| 90 | 10 | Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо... |
| 90 | 11 | Хто відає силу гніву Твого? А Твоє пересердя як страх перед Тобою! |
| 90 | 12 | ¶ Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре! |
| 90 | 13 | Привернися ж, о Господи, доки терпітимемо? і пожалій Своїх рабів! |
| 90 | 14 | Насити нас уранці Своїм милосердям, і ми будемо співати й радіти по всі наші дні! |
| 90 | 15 | Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоряв нас, за ті роки, що в них ми зазнали лихого! |
| 90 | 16 | Нехай виявиться Твоє діло рабам Твоїм, а величність Твоя їхнім синам, |
| 90 | 17 | і хай буде над нами благовоління Господа, Бога нашого, і діло рук наших утверди нам, і діло рук наших утверди його! |
| 91 | 1 | ¶ Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні Всемогутнього мешкає, |
| 91 | 2 | той скаже до Господа: Охороно моя та твердине моя, Боже мій, я надіюсь на Нього! |
| 91 | 3 | Бо Він тебе вирве з тенет птахолова, з моровиці згубної, |
| 91 | 4 | Він пером Своїм вкриє тебе, і під крильми Його заховаєшся ти! Щит та лук Його правда. |
| 91 | 5 | Не будеш боятися страху нічного, ані стріли, що вдень пролітає, |
| 91 | 6 | ані зарази, що в темряві ходить, ані моровиці, що нищить опівдні, |
| 91 | 7 | впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч праворуч від тебе, до тебе ж не дійде!... |
| 91 | 8 | Тільки своїми очима подивишся, і заплату безбожним попобачиш, |
| 91 | 9 | ¶ бо Господа, охорону мою, Всевишнього ти учинив за своє пристановище! |
| 91 | 10 | Тебе зло не спіткає, і до намету твого вдар не наблизиться, |
| 91 | 11 | бо Своїм Анголам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх, |
| 91 | 12 | на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги! |
| 91 | 13 | На лева й вужа ти наступиш, левчука й крокодила ти будеш топтати! |
| 91 | 14 | Що бажав він Мене, то його збережу, зроблю його сильним, бо знає ім'я Моє він; |
| 91 | 15 | як він Мене кликатиме, то йому відповім, Я з ним буду в недолі, врятую його та прославлю його, |
| 91 | 16 | і довгістю днів Я насичу його, і він бачити буде спасіння Моє! |
| 92 | 1 | ¶ Псалом. Пісня на день суботній. (92-2) То добре, щоб дякувати Господеві й виспівувати Ймення Твоє, о Всевишній, |
| 92 | 2 | (92-3) вранці розповідати про милість Твою, а ночами про правду Твою |
| 92 | 3 | (92-4) на десятиструнній й на арфі, на лютні та гуслах, |
| 92 | 4 | (92-5) бо потішив мене Ти, о Господи, вчинком Своїм, про діла Твоїх рук я співаю! |
| 92 | 5 | (92-6) Які то величні діла Твої, Господи, дуже глибокі думки Твої, |
| 92 | 6 | (92-7) нерозумна людина не знає, а недоумок не зрозуміє того! |
| 92 | 7 | ¶ (92-8) Коли несправедливі ростуть, як трава, і цвітуть всі злочинці, то на те, щоб навіки були вони знищені, |
| 92 | 8 | (92-9) а Ти, Господи, на висоті повік-віку! |
| 92 | 9 | (92-10) Бо ось вороги Твої, Господи, бо ось вороги Твої згинуть, розпорошаться всі беззаконники! |
| 92 | 10 | (92-11) і Ти рога мого підніс немов в однорожця, мене намастив Ти оливою свіжою. |
| 92 | 11 | (92-12) і дивилося око моє на занепад моїх ворогів, тих злочинців, що на мене встають, почують про це мої уші! |
| 92 | 12 | (92-13) Зацвіте справедливий, як пальма, і виженеться, немов кедр на Ливані, |
| 92 | 13 | (92-14) посаджені в домі Господнім цвітуть на подвір'ях нашого Бога, |
| 92 | 14 | (92-15) іще в сивині вони будуть цвісти, будуть ситі та свіжі, |
| 92 | 15 | (92-16) щоб розповідати, що щирий Господь, моя скеля, і в Ньому неправди нема! |
| 93 | 1 | ¶ Царює Господь, зодягнувся у велич, зодягнувся Господь, оперезався Він силою, і міцно поставлений всесвіт, щоб не захитався! |
| 93 | 2 | Престол Твій поставлений міцно спрадавна, від вічности Ти! |
| 93 | 3 | Ріки піднесли, о Господи, ріки піднесли свій гуркіт, ріки будуть підносити шум від удару їхніх хвиль, |
| 93 | 4 | та над гуркіт великих тих вод, над морські потужнії хвилі, могутніший Господь у висоті! |
| 93 | 5 | Свідоцтва Твої дуже певні, а дому Твоєму належиться святість, о Господи, на довгії дні! |
| 94 | 1 | ¶ Бог помсти Господь, Бог помсти з'явився, |
| 94 | 2 | піднесися, о Судде землі, бундючним заплату віддай! |
| 94 | 3 | Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втішатися будуть? |
| 94 | 4 | Доки будуть верзти, говорити бундючно, доки будуть пишатись злочинці? |
| 94 | 5 | Вони тиснуть народ Твій, о Господи, а спадок Твій вони мучать... |
| 94 | 6 | Вдову та чужинця вбивають вони, і мордують сиріт |
| 94 | 7 | та й говорять: Не бачить Господь, і не завважить Бог Яковів... |
| 94 | 8 | Зрозумійте це ви, нерозумні в народі, а ви, убогі на розум, коли наберетеся глузду? |
| 94 | 9 | Хіба Той, що ухо щепив, чи Він не почує? Хіба Той, що око створив, чи Він не побачить? |
| 94 | 10 | Хіба Той, що карає народи, чи Він не скартає, Він, що навчає людину знання? |
| 94 | 11 | Господь знає всі людські думки, що марнота вони! |
| 94 | 12 | ¶ Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Закону Свого навчаєш його, |
| 94 | 13 | щоб його заспокоїти від лиходення, аж поки не викопана буде яма безбожному, |
| 94 | 14 | бо Господь не опустить народу Свого, а спадку Свого не полишить, |
| 94 | 15 | бо до праведности суд повернеться, а за ним всі невинного серця! |
| 94 | 16 | Хто встане зо мною навпроти злостивих, хто встане зо мною навпроти злочинців? |
| 94 | 17 | Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя трохи була б не лягла в царство смерти!... |
| 94 | 18 | Коли я кажу: Похитнулась нога моя, то, Господи, милість Твоя підпирає мене! |
| 94 | 19 | Коли мої думки болючі в нутрі моїм множаться, то розради Твої веселять мою душу! |
| 94 | 20 | Чи престол беззаконня з Тобою з'єднається, той, що гріх учиняє над право? |
| 94 | 21 | Збираються проти душі справедливого, і чисту кров винуватять. |
| 94 | 22 | і Господь став для мене твердинею, і мій Бог став за скелю притулку мого, |
| 94 | 23 | і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш! |
| 95 | 1 | ¶ Ходіть, заспіваймо Господеві, покликуймо радісно скелі спасіння нашого, |
| 95 | 2 | хвалою обличчя Його випереджуймо, співаймо для Нього пісні, |
| 95 | 3 | бо Господь Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма, |
| 95 | 4 | що в Нього в руці глибини землі, і Його верхогір'я гірські, |
| 95 | 5 | що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суходіл уформували! |
| 95 | 6 | Прийдіть, поклонімося, і припадім, на коліна впадім перед Господом, що нас учинив! |
| 95 | 7 | ¶ Він наш Бог, а ми люди Його пасовиська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте, |
| 95 | 8 | не робіте твердим серця вашого, мов при Мериві, немов на пустині в день спроби, |
| 95 | 9 | коли ваші батьки Мене брали на спробу, Мене випробовували, також бачили діло Моє. |
| 95 | 10 | Сорок літ був огидним Мені оцей рід, й Я сказав: Цей народ блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх, |
| 95 | 11 | тому заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не ввійдуть вони! |
| 96 | 1 | ¶ Співайте для Господа пісню нову, уся земле, співайте для Господа! |
| 96 | 2 | Співайте для Господа, благословляйте ім'я Його, з дня на день сповіщайте спасіння Його! |
| 96 | 3 | Розповідайте про славу Його між поганами, про чуда Його між усіми народами, |
| 96 | 4 | бо великий Господь і прославлений вельми, Він грізний понад богів усіх! |
| 96 | 5 | Бо всі боги народів божки, а Господь створив небеса, |
| 96 | 6 | перед лицем Його слава та велич, сила й краса у святині Його! |
| 96 | 7 | Дайте Господу, роди народів, дайте Господу славу та силу, |
| 96 | 8 | дайте Господу славу ймення Його, жертви приносьте і входьте в подвір'я Його! |
| 96 | 9 | Додолу впадіть ув оздобі святій перед Господом, тремтіть перед обличчям Його, уся земле, |
| 96 | 10 | ¶ сповістіть між народами: Царює Господь! Він вселенну зміцнив, щоб не захиталась, Він буде судити людей справедливо! |
| 96 | 11 | Хай небо радіє, і хай веселиться земля, нехай гримить море й усе, що у нім, |
| 96 | 12 | нехай поле радіє та все, що на ньому! Нехай заспівають тоді всі дерева лісні, |
| 96 | 13 | перед Господнім лицем, бо гряде Він, бо землю судити гряде, Він за справедливістю буде судити вселенну, і народи по правді Своїй! |
| 97 | 1 | ¶ Царює Господь: хай радіє земля, нехай веселяться численні острови! |
| 97 | 2 | Хмара та морок круг Нього, справедливість та право підстава престолу Його. |
| 97 | 3 | Огонь іде перед лицем Його, і ворогів Його палить навколо. |
| 97 | 4 | Освітили вселенну Його блискавиці, те бачить земля та тремтить! |
| 97 | 5 | Гори, як віск, розтопилися перед обличчям Господнім, перед обличчям Господа всієї землі. |
| 97 | 6 | Небо розповідає про правду Його, й бачать славу Його всі народи. |
| 97 | 7 | Нехай посоромлені будуть усі, хто ідолам служить, хто божками вихвалюється! Додолу впадіть перед Ним, усі боги! |
| 97 | 8 | ¶ Почув і звеселився Сіон, і потішились Юдині дочки через Твої присуди, Господи, |
| 97 | 9 | бо над усією землею Найвищий Ти, Господи, над богами всіма Ти піднесений сильно! |
| 97 | 10 | Хто Господа любить, ненавидьте зло! Хто рятує душі святих Своїх, Той визволить їх із руки несправедливих. |
| 97 | 11 | Світло сіється для справедливого, а для простосердих розрада. |
| 97 | 12 | Радійте, праведні, Господом, і славте Його святу пам'ять! |
| 98 | 1 | ¶ Псалом. Співайте для Господа пісню нову, бо Він чуда вчинив! Йому помогла правиця Його та святе рамено Його. |
| 98 | 2 | Спасіння Своє Господь виявив, перед очима народів відкрив Свою правду. |
| 98 | 3 | Пам'ятає Він Якову милість Свою, й Свою вірність для дому ізраїля. Бачать всі кінці землі те спасіння, що чинить наш Бог. |
| 98 | 4 | ¶ Уся земле, викликуйте Господу, покликуйте радісно, і співайте та грайте! |
| 98 | 5 | Грайте Господеві на гуслах, на гуслах і піснопінням, |
| 98 | 6 | на сурмах і голосом рогу викликуйте перед обличчям Царя Цього й Господа! |
| 98 | 7 | Нехай шумить море й усе, що у ньому, вселенна й мешканці її, |
| 98 | 8 | ріки хай плещуть в долоні, разом радіють хай гори |
| 98 | 9 | перед обличчям Господнім, бо Він землю судити гряде: Він за справедливістю буде судити вселенну, і народи по правді! |
| 99 | 1 | ¶ Царює Господь, і народи тремтять, сидить на Херувимах, і трясеться земля! |
| 99 | 2 | Великий Господь на Сіоні, і піднесений Він над усіма народами! |
| 99 | 3 | Хай ім'я Твоє славлять, велике й грізне воно! |
| 99 | 4 | А сила Царя любить право, справедливість Ти міцно поставив, Ти Якову право та правду вчинив! |
| 99 | 5 | Звеличуйте Господа, нашого Бога, і вклоняйтесь підніжкові ніг Його, Він бо Святий! |
| 99 | 6 | ¶ Мойсей й Аарон серед священиків Його, а Самуїл серед тих, що кличуть імення Його. Вони кликали до Господа, і Він вислухав їх, |
| 99 | 7 | у стовпі хмари до них говорив. Вони зберігали свідоцтва Його й постанови, що Він дав був для них. |
| 99 | 8 | Господи, Боже наш, Ти вислуховував їх, Ти був для них Богом вибачливим, але мстився за їхні діла. |
| 99 | 9 | Звеличуйте Господа, нашого Бога, і вклоняйтеся перед горою святою Його, бо Святий Господь, Бог наш! |
| 100 | 1 | ¶ Вдячний псалом. Уся земле, покликуйте Господу! |
| 100 | 2 | Служіть Господеві із радістю, перед обличчя Його підійдіте зо співом! |
| 100 | 3 | Знайте, що Господь Бог Він, Він нас учинив, і Його ми, Його ми народ та отара Його пасовиська. |
| 100 | 4 | Увійдіть в Його брами з подякуванням, на подвір'я Його з похвалою! Виславляйте Його, ім'я Його благословляйте, |
| 100 | 5 | бо добрий Господь, Його милість навіки, а вірність Його з роду в рід! |
| 101 | 1 | ¶ Псалом Давидів. Я виспівувати буду про милість та суд, я буду співати до Тебе, о Господи, |
| 101 | 2 | придивлятимуся до дороги невинного. Коли прийдеш до мене? Я буду ходити в невинності серця свого серед дому мого, |
| 101 | 3 | не поставлю я перед очима своїми речі нікчемної, діло відступства ненавиджу, не приляже до мене воно, |
| 101 | 4 | перекірливе серце відходить від мене, лихого не знаю! |
| 101 | 5 | Хто таємно обчорнює ближнього свого, я знищу того, високоокого й гордосердого, його не стерплю! |
| 101 | 6 | Мої очі на вірних землі, щоб сиділи зо мною. Хто ходить дорогою невинного, той буде служити мені. |
| 101 | 7 | Обманець не сяде в середині дому мого, і міцно не стане навпроти очей моїх неправдомовець! |
| 101 | 8 | Всіх безбожних землі буду нищити кожного ранку, щоб з міста Господнього вигубити всіх злочинців! |
| 102 | 1 | ¶ Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. (102-2) Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе! |
| 102 | 2 | (102-3) Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене! |
| 102 | 3 | (102-4) Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі... |
| 102 | 4 | (102-5) Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій... |
| 102 | 5 | (102-6) Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості... |
| 102 | 6 | (102-7) Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн! |
| 102 | 7 | (102-8) Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі... |
| 102 | 8 | (102-9) Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене! |
| 102 | 9 | (102-10) і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую, |
| 102 | 10 | (102-11) через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене... |
| 102 | 11 | (102-12) Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава! |
| 102 | 12 | ¶ (102-13) А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід. |
| 102 | 13 | (102-14) Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець, |
| 102 | 14 | (102-15) бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили! |
| 102 | 15 | (102-16) і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї. |
| 102 | 16 | (102-17) Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй. |
| 102 | 17 | (102-18) До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить. |
| 102 | 18 | (102-19) Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа, |
| 102 | 19 | (102-20) бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес, |
| 102 | 20 | (102-21) щоб почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити, |
| 102 | 21 | (102-22) щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його, |
| 102 | 22 | (102-23) коли разом зберуться народи й держави служити Господеві. |
| 102 | 23 | ¶ (102-24) Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив... |
| 102 | 24 | (102-25) Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки. |
| 102 | 25 | (102-26) Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук, |
| 102 | 26 | (102-27) позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони... |
| 102 | 27 | (102-28) Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться! |
| 102 | 28 | (102-29) Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм! |
| 103 | 1 | ¶ Давидів. Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє святе Ймення Його! |
| 103 | 2 | Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі добродійства Його! |
| 103 | 3 | Всі провини Твої Він прощає, всі недуги твої вздоровляє. |
| 103 | 4 | Від могили життя твоє Він визволяє, Він милістю та милосердям тебе коронує. |
| 103 | 5 | Він бажання твоє насичає добром, відновиться, мов той орел, твоя юність! |
| 103 | 6 | ¶ Господь чинить правду та суд для всіх переслідуваних. |
| 103 | 7 | Він дороги Свої об'явив був Мойсеєві, діла Свої дітям ізраїлевим. |
| 103 | 8 | Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і многомилостивий. |
| 103 | 9 | Не завжди на нас ворогує, і не навіки заховує гнів. |
| 103 | 10 | Не за нашими прогріхами Він поводиться з нами, і відплачує нам не за провинами нашими. |
| 103 | 11 | Бо як високо небо стоїть над землею, велика така Його милість до тих, хто боїться Його, |
| 103 | 12 | як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини! |
| 103 | 13 | Як жалує батько дітей, так Господь пожалівся над тими, хто боїться Його, |
| 103 | 14 | бо знає Він створення наше, пам'ятає, що ми порох: |
| 103 | 15 | чоловік як трава дні його, немов цвіт польовий так цвіте він, |
| 103 | 16 | та вітер перейде над ним і немає його, і вже місце його не пізнає його... |
| 103 | 17 | А милість Господня від віку й до віку на тих, хто боїться Його, і правда Його над синами синів, |
| 103 | 18 | що Його заповіта додержують, і що пам'ятають накази Його, щоб виконувати їх! |
| 103 | 19 | ¶ Господь міцно поставив на Небі престола Свого, а Царство Його над усім володіє. |
| 103 | 20 | Благословіть Господа, Його Анголи, велетні сильні, що виконуєте Його слово, щоб слухати голосу слів Його! |
| 103 | 21 | Благословіть Господа, усі сили небесні Його, слуги Його, що чините волю Його! |
| 103 | 22 | Благословіть Господа, всі діла Його, на всіх місцях царювання Його! Благослови, душе моя, Господа! |
| 104 | 1 | ¶ Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу! |
| 104 | 2 | Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу. |
| 104 | 3 | Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових! |
| 104 | 4 | Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг. |
| 104 | 5 | Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась, |
| 104 | 6 | безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами, |
| 104 | 7 | від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона, |
| 104 | 8 | виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї. |
| 104 | 9 | Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити. |
| 104 | 10 | ¶ Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами, |
| 104 | 11 | напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою. |
| 104 | 12 | Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок. |
| 104 | 13 | Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься. |
| 104 | 14 | Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі, |
| 104 | 15 | і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє. |
| 104 | 16 | Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив, |
| 104 | 17 | що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його. |
| 104 | 18 | Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам. |
| 104 | 19 | ¶ і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід. |
| 104 | 20 | Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна, |
| 104 | 21 | ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи. |
| 104 | 22 | Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх. |
| 104 | 23 | Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора. |
| 104 | 24 | Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля! |
| 104 | 25 | Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика! |
| 104 | 26 | Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі. |
| 104 | 27 | Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав. |
| 104 | 28 | Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються. |
| 104 | 29 | Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху. |
| 104 | 30 | Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі. |
| 104 | 31 | ¶ Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь! |
| 104 | 32 | Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони! |
| 104 | 33 | Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу! |
| 104 | 34 | Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти! |
| 104 | 35 | Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя! |
| 105 | 1 | ¶ Дякуйте Господу, кличте ім'я Його, серед народів звіщайте про чини Його! |
| 105 | 2 | Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чуда Його! |
| 105 | 3 | Хваліться святим Його Йменням, хай тішиться серце шукаючих Господа! |
| 105 | 4 | Пошукуйте Господа й силу Його, лице Його завжди шукайте! |
| 105 | 5 | Пам'ятайте про чуда Його, які Він учинив, про ознаки Його та про присуди уст Його, |
| 105 | 6 | ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибранці Його! |
| 105 | 7 | Він Господь, Бог наш, по цілій землі Його присуди! |
| 105 | 8 | ¶ Він пам'ятає навіки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів, |
| 105 | 9 | що склав Він його з Авраамом, і присягу Свою для ісака. |
| 105 | 10 | Він поставив її за Закона для Якова, ізраїлеві заповітом навіки, |
| 105 | 11 | говорячи: Я дам тобі Край ханаанський, частину спадщини для вас! |
| 105 | 12 | Тоді їх було невелике число, нечисленні були та приходьки на ній, |
| 105 | 13 | і ходили вони від народу до народу, від царства до іншого люду. |
| 105 | 14 | Не дозволив нікому Він кривдити їх, і за них Він царям докоряв: |
| 105 | 15 | Не доторкуйтеся до Моїх помазанців, а пророкам Моїм не робіте лихого! |
| 105 | 16 | і покликав Він голод на землю, всяке хлібне стебло поламав. |
| 105 | 17 | Перед їхнім обличчям Він мужа послав, за раба Йосип проданий був. |
| 105 | 18 | Кайданами мучили ноги його, залізо пройшло в його тіло, |
| 105 | 19 | аж до часу виповнення слова Його, слово Господнє його було виявило. |
| 105 | 20 | Цар послав і його розв'язав, володар народів і його був звільнив. |
| 105 | 21 | Він настановив його паном над домом своїм, і володарем над усім маєтком своїм, |
| 105 | 22 | щоб в'язнив він його можновладців по волі своїй, а старших його умудряв. |
| 105 | 23 | і ізраїль прибув до Єгипту, і Яків замешкав у Хамовім краї. |
| 105 | 24 | А народ Свій Він сильно розмножив, і зробив був ряснішим його від його ворогів. |
| 105 | 25 | ¶ Він перемінив їхнє серце, щоб народа Його ненавиділи, щоб брались на хитрощі проти рабів Його. |
| 105 | 26 | Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його, |
| 105 | 27 | вони положили були серед них Його речі знаменні, та чуда у Хамовім краї. |
| 105 | 28 | Він темноту наслав і потемніло, і вони не противились слову Його. |
| 105 | 29 | Він перемінив їхню воду на кров, і вморив їхню рибу. |
| 105 | 30 | Їхній край зароївся був жабами, навіть в покоях царів їхніх. |
| 105 | 31 | Він сказав й прибули рої мух, воші в цілому обширі їхньому. |
| 105 | 32 | Він градом зробив їхній дощ, палючий огонь на їхню землю. |
| 105 | 33 | і Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і деревину на обширі їхньому повиломлював. |
| 105 | 34 | Він сказав і найшла сарана та гусінь без ліку, |
| 105 | 35 | усю ярину в їхнім краї пожерла, і плід землі їхньої з'їла. |
| 105 | 36 | і Він повбивав усіх первістків в їхньому краї, початок усякої їхньої сили. |
| 105 | 37 | і Він випровадив їх у сріблі та в золоті, і серед їхніх племен не було, хто б спіткнувся. |
| 105 | 38 | Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напав був на них. |
| 105 | 39 | Він хмару простяг на заслону, а огонь на освітлення ночі. |
| 105 | 40 | Зажадав був ізраїль і Він перепелиці наслав, і хлібом небесним Він їх годував. |
| 105 | 41 | Відчинив був Він скелю й линула вода, потекли були ріки в пустинях, |
| 105 | 42 | бо Він пам'ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба. |
| 105 | 43 | і Він з радістю вивів народ Свій, зо співом вибранців Своїх, |
| 105 | 44 | і їм землю народів роздав, і посіли вони працю людів, |
| 105 | 45 | щоб виконували Його заповіді, та закони Його берегли! Алілуя! |
| 106 | 1 | ¶ Алілуя! Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! |
| 106 | 2 | Хто розкаже про велич Господню, розповість усю славу Його? |
| 106 | 3 | Блаженні, хто держиться права, хто чинить правду кожного часу! |
| 106 | 4 | Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого, відвідай мене спасінням Своїм, |
| 106 | 5 | щоб побачити добре вибранців Твоїх, щоб я тішився радощами Твого народу, і хвалився зо спадком Твоїм! |
| 106 | 6 | ¶ Ми згрішили з батьками своїми, скривили, неправдиве чинили... |
| 106 | 7 | Не зважали на чуда Твої батьки наші в Єгипті, многоти Твоїх ласк не пригадували й бунтувались над морем, над морем Червоним. |
| 106 | 8 | Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу. |
| 106 | 9 | Він кликнув на море Червоне і висохло, і Він їх повів через морські глибини, немов по пустині!... |
| 106 | 10 | і Він спас їх з руки неприятеля, визволив їх з руки ворога, |
| 106 | 11 | і закрила вода супротивників їхніх, жоден з них не зостався! |
| 106 | 12 | Тоді то в слова Його ввірували, виспівували Йому славу. |
| 106 | 13 | ¶ Та скоро забули вони Його чин, не чекали поради Його, |
| 106 | 14 | і палали в пустині жаданням, і Бога в пустині ізнов випробовували, |
| 106 | 15 | і Він їхнє жадання їм дав, але худість послав в їхню душу... |
| 106 | 16 | Та Мойсею позаздрили в таборі, й Ааронові, святому Господньому. |
| 106 | 17 | Розкрилась земля і Датана поглинула, Авіронові збори накрила, |
| 106 | 18 | і огонь запалав на їхніх зборах, і полум'я те попалило безбожних... |
| 106 | 19 | Зробили тельця на Хориві, і били поклони бовванові вилитому, |
| 106 | 20 | і змінили вони свою славу на образ вола, що траву пожирає, |
| 106 | 21 | забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив, |
| 106 | 22 | у землі Хамовій чуда, страшні речі над морем Червоним... |
| 106 | 23 | і сказав Він понищити їх, коли б не Мойсей, вибранець Його, що став був у виломі перед обличчям Його відвернути Його гнів, щоб не шкодив! |
| 106 | 24 | Погордили землею жаданою, не повірили слову Його, |
| 106 | 25 | і ремствували по наметах своїх, неслухняні були до Господнього голосу. |
| 106 | 26 | і Він підійняв Свою руку на них, щоб їх повалити в пустині, |
| 106 | 27 | і щоб повалити їхнє потомство посеред народів, та щоб розпорошити їх по країнах! |
| 106 | 28 | і служили Ваалові пеорському, й їли вони жертви мертвих, |
| 106 | 29 | і ділами своїми розгнівали Бога, тому вдерлась зараза між них! |
| 106 | 30 | і встав тоді Пінхас та й розсудив, і зараза затрималась, |
| 106 | 31 | і йому пораховано в праведність це, з роду в рід аж навіки. |
| 106 | 32 | і розгнівали Бога вони над водою Меріви, і через них стало зле для Мойсея, |
| 106 | 33 | бо духа його засмутили, і він говорив нерозважно устами своїми... |
| 106 | 34 | ¶ Вони не познищували тих народів, що Господь говорив їм про них, |
| 106 | 35 | і помішались з поганами, та їхніх учинків навчились. |
| 106 | 36 | і божищам їхнім служили, а ті пасткою стали для них... |
| 106 | 37 | і приносили в жертву синів своїх, а дочок своїх демонам, |
| 106 | 38 | і кров чисту лили, кров синів своїх і дочок своїх, що їх у жертву приносили божищам ханаанським. і через кривавий переступ земля посквернилась, |
| 106 | 39 | і стали нечисті вони через учинки свої, і перелюб чинили ділами своїми... |
| 106 | 40 | і проти народу Свого запалав гнів Господній, і спадок Його Йому став огидним, |
| 106 | 41 | і віддав їх у руку народів, і їхні ненависники панували над ними, |
| 106 | 42 | і їхні вороги їх гнобили, і вони впокорилися під їхню руку... |
| 106 | 43 | Багато разів Він визволював їх, але вони вперті були своїм задумом, і пригноблено їх через їхню провину! |
| 106 | 44 | Та побачив Він їхню тісноту, коли почув їхні благання, |
| 106 | 45 | і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю, |
| 106 | 46 | і збудив милосердя до них між усіма, що їх полонили! |
| 106 | 47 | Спаси нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між народів, щоб дякувати Йменню святому Твоєму, щоб Твоєю хвалитися славою! |
| 106 | 48 | Благословенний Господь, Бог ізраїлів звіку й навіки! і ввесь народ нехай скаже: Амінь! Алілуя! |
| 107 | 1 | ¶ Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! |
| 107 | 2 | хай так скажуть ті всі, що Господь урятував їх, що визволив їх з руки ворога, |
| 107 | 3 | і з країв їх зібрав, від сходу й заходу, від півночі й моря! |
| 107 | 4 | Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знаходили, |
| 107 | 5 | голодні та спрагнені, і в них їхня душа омлівала... |
| 107 | 6 | і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх! |
| 107 | 7 | і Він їх попровадив дорогою простою, щоб до міста осілого йшли. |
| 107 | 8 | Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським, |
| 107 | 9 | бо наситив Він спрагнену душу, а душу голодну наповнив добром! |
| 107 | 10 | ¶ Ті, хто перебував був у темряві та в смертній тіні, то в'язні біди та заліза, |
| 107 | 11 | бо вони спротивлялися Божим словам, і відкинули раду Всевишнього. |
| 107 | 12 | Та Він упокорив їхнє серце терпінням, спіткнулись вони і ніхто не поміг, |
| 107 | 13 | і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх! |
| 107 | 14 | і Він вивів їх з темряви й мороку, їхні ж кайдани сторощив. |
| 107 | 15 | Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським, |
| 107 | 16 | бо Він поламав мідні двері, і засуви залізні зрубав! |
| 107 | 17 | ¶ Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня. |
| 107 | 18 | Душа їхня від усякої їжі відверталася, і дійшли вони аж до брам смерти, |
| 107 | 19 | і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх, |
| 107 | 20 | Він послав Своє слово та їх уздоровив, і їх урятував з їхньої хвороби! |
| 107 | 21 | Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його та за чуда Його синам людським, |
| 107 | 22 | і хай жертви подяки приносять, і хай розповідають зо співом про чини Його! |
| 107 | 23 | ¶ Ті, хто по морю пливе кораблями, хто чинить зайняття своє на великій воді, |
| 107 | 24 | вони бачили чини Господні та чуда Його в глибині! |
| 107 | 25 | Він скаже і буря зривається, і підносяться хвилі Його, |
| 107 | 26 | до неба вони підіймаються, до безодні спадають, у небезпеці душа їхня хвилюється! |
| 107 | 27 | Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яний, і вся їхня мудрість бентежиться! |
| 107 | 28 | Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх! |
| 107 | 29 | Він змінює бурю на тишу, і стихають їхні хвилі, |
| 107 | 30 | і раділи, що втихли вони, і Він їх привів до бажаної пристані. |
| 107 | 31 | Нехай же подяку складуть Господеві за милість, та за чуда Його синам людським! |
| 107 | 32 | Нехай величають Його на народньому зборі, і нехай вихваляють Його на засіданні старших! |
| 107 | 33 | ¶ Він обертає річки в пустиню, а водні джерела на суходіл, |
| 107 | 34 | плодючу землю на солончак через злобу мешканців її. |
| 107 | 35 | Він пустиню обертає в водне болото, а землю суху в джерело, |
| 107 | 36 | і голодних садовить Він там, а вони ставлять місто на мешкання, |
| 107 | 37 | і поля засівають, і виноградники садять, і отримують плід урожаю! |
| 107 | 38 | і благословляє Він їх, і сильно розмножуються, і одержують плід урожаю! |
| 107 | 39 | Та змаліли вони й похилилися з утиску злого та з смутку. |
| 107 | 40 | Виливає Він ганьбу на можних, і блудять вони без дороги в пустині, |
| 107 | 41 | а вбогого Він підіймає з убозтва, і розмножує роди, немов ту отару. |
| 107 | 42 | Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста свої всяке безправ'я. |
| 107 | 43 | Хто мудрий, той все це завважить, і познають вони милосердя Господнє! |
| 108 | 1 | ¶ Пісня. Псалом Давидів. (108-2) Моє серце зміцнилося, Боже, я буду співати та славити разом з своєю хвалою! |
| 108 | 2 | (108-3) Збудися ж ти, арфо та цитро, я буду будити досвітню зорю! |
| 108 | 3 | (108-4) Я буду Тебе вихваляти, о Господи, серед народів, і буду співати Тобі між племенами, |
| 108 | 4 | (108-5) бо більше від неба Твоє милосердя, а правда Твоя аж до хмар! |
| 108 | 5 | (108-6) Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над усією землею! |
| 108 | 6 | ¶ (108-7) Щоб любі Твої були визволені, Своєю правицею допоможи й обізвися до нас! |
| 108 | 7 | (108-8) У святині Своїй Бог промовив: Нехай Я звеселюся, розділю Я Сихем, і долину Суккотську поміряю. |
| 108 | 8 | (108-9) Належить Мені Ґілеад, і Мені Манасія, а Єфрем охорона Моєї голови, Юда берло Моє. |
| 108 | 9 | (108-10) Моав то мідниця Мого миття, на Едом узуттям Своїм кину, над Филистеєю буду погукувати! |
| 108 | 10 | (108-11) Хто мене запровадить до міста твердинного, хто до Едому мене приведе? |
| 108 | 11 | (108-12) Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не вийдеш вже, Боже? |
| 108 | 12 | (108-13) Подай же нам поміч на ворога, людська бо поміч марнота! |
| 108 | 13 | (108-14) Ми мужність покажемо в Бозі, і Він потопче противників наших! |
| 109 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Боже слави моєї, не будь мовчазливий, |
| 109 | 2 | бо мої вороги порозкривали на мене уста нечестиві та пельки лукаві, язиком неправдивим говорять зо мною! |
| 109 | 3 | і вони оточили мене словами ненависти, і без причини на мене воюють, |
| 109 | 4 | обмовляють мене за любов мою, а я молюся за них, |
| 109 | 5 | вони віддають мені злом за добро, і ненавистю за любов мою! |
| 109 | 6 | ¶ Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана нехай стане! |
| 109 | 7 | Як буде судитись нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом! |
| 109 | 8 | Нехай дні його будуть короткі, хай інший маєток його забере! |
| 109 | 9 | Бодай діти його стали сиротами, а жінка його удовою! |
| 109 | 10 | і хай діти його все мандрують та жебрають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував! |
| 109 | 11 | Бодай їм тенета розставив лихвар на все, що його, і нехай розграбують чужі його працю! |
| 109 | 12 | Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його сиротам милости! |
| 109 | 13 | Щоб на знищення стали нащадки його, бодай було скреслене в другому роді ім'я їхнє! |
| 109 | 14 | Беззаконня батьків його хай пам'ятається в Господа, і хай не стирається гріх його матері! |
| 109 | 15 | Нехай будуть вони перед Господом завжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, |
| 109 | 16 | ворог бо не пам'ятав милосердя чинити, і напастував був людину убогу та бідну, та серцем засмучену, щоб убивати її! |
| 109 | 17 | Полюбив він прокляття, бодай же на нього воно надійшло! і не хотів благословення, щоб воно віддалилось від нього! |
| 109 | 18 | Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, просякло воно, як вода, в його нутро, та в кості його, мов олива! |
| 109 | 19 | Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягнеться, і за пояс, що завжди він ним підпережеться! |
| 109 | 20 | Це заплата від Господа тим, хто мене обмовляє, на душу мою наговорює зло! |
| 109 | 21 | ¶ А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Ймення Свого, що добре Твоє милосердя, мене порятуй, |
| 109 | 22 | бо я вбогий та бідний, і зранене серце моє в моїм нутрі!... |
| 109 | 23 | Я ходжу, мов та тінь, коли хилиться день, немов сарана я відкинений! |
| 109 | 24 | Коліна мої знесилилися з посту, і вихудло тіло моє з недостачі оливи, |
| 109 | 25 | і я став для них за посміховище, коли бачать мене, головою своєю хитають... |
| 109 | 26 | Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене! |
| 109 | 27 | і нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчинив! |
| 109 | 28 | Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови! Вони повстають, та нехай засоромлені будуть, а раб Твій радітиме! |
| 109 | 29 | Хай зодягнуться ганьбою ті, хто мене обмовляє, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату! |
| 109 | 30 | Я устами своїми хвалитиму голосно Господа, і між багатьма Його славити буду, |
| 109 | 31 | бо стоїть на правиці убогого Він для спасіння від тих, хто осуджує душу його! |
| 110 | 1 | ¶ Псалом Давидів. Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм! |
| 110 | 2 | Господь із Сіону пошле берло сили Своєї, пануй Ти поміж ворогами Своїми! |
| 110 | 3 | Народ Твій готовий у день військового побору Твого, в оздобах святині із лоня зірниці прилине для Тебе, немов та роса, Твоя молодість. |
| 110 | 4 | Поклявся Господь, і не буде жаліти: Ти священик навіки за чином Мелхиседековим. |
| 110 | 5 | ¶ По правиці Твоїй розторощить Владика царів у день гніву Свого, |
| 110 | 6 | Він буде судити між народами, землю виповнить трупами, розторощить Він голову в краї великім... |
| 110 | 7 | Буде пити з струмка на дорозі, тому то підійме Він голову! |
| 111 | 1 | ¶ Алілуя! Буду славити Господа з повного серця, в колі праведних та на згромадженні! |
| 111 | 2 | Великі Господні діла, вони пожадані для всіх, хто їх любить! |
| 111 | 3 | Його діло краса та величність, а правда Його пробуває навіки! |
| 111 | 4 | Він пам'ятку чудам Своїм учинив, милостивий та щедрий Господь! |
| 111 | 5 | Поживу дає Він для тих, хто боїться Його, заповіта Свого пам'ятає повік! |
| 111 | 6 | ¶ Силу чинів Своїх об'явив Він народові Своєму, щоб спадщину народів їм дати. |
| 111 | 7 | Діла рук Його правда та право, всі накази Його справедливі, |
| 111 | 8 | вони кріпкі на вічні віки, вони зроблені вірністю і правотою! |
| 111 | 9 | Послав Він Своєму народові визволення, заповіта Свого поставив навіки, святе та грізне Його Ймення! |
| 111 | 10 | Початок премудрости страх перед Господом, добрий розум у тих, хто виконує це, Його слава навіки стоїть! |
| 112 | 1 | ¶ Алілуя! Блажен муж, що боїться Господа, що заповіді Його любить! |
| 112 | 2 | Буде сильним насіння його на землі, буде поблагословлений рід безневинних! |
| 112 | 3 | Багатство й достаток у домі його, а правда його пробуває навіки! |
| 112 | 4 | Світло сходить у темряві для справедливих, Він ласкавий, і милостивий, і праведний! |
| 112 | 5 | Добрий муж милостивий та позичає, удержує справи свої справедливістю, |
| 112 | 6 | ¶ і навіки він не захитається, у вічній пам'яті праведний буде! |
| 112 | 7 | Не боїться він звістки лихої, його серце міцне, надію складає на Господа! |
| 112 | 8 | Уміцнене серце його не боїться, бо він бачить нещастя поміж ворогами своїми! |
| 112 | 9 | Він щедро убогим дає, його правда навіки стоїть, його ріг підіймається в славі! |
| 112 | 10 | Це бачить безбожний та гнівається, скрегоче зубами своїми та тане... Бажання безбожних загине! |
| 113 | 1 | ¶ Алілуя! Хваліте, Господні раби, хваліть ім'я Господа! |
| 113 | 2 | Нехай буде благословенне Господнє ім'я відтепер і навіки! |
| 113 | 3 | Від сходу сонця аж до заходу його прославляйте Господнє ім'я! |
| 113 | 4 | Господь підіймається над усі народи, Його слава понад небеса! |
| 113 | 5 | Хто подібний до Господа, нашого Бога, що мешкає на висоті, |
| 113 | 6 | та знижується, щоб побачити те, що на небесах і на землі? |
| 113 | 7 | Бідаря Він підводить із пороху, зо сміття підіймає нужденного, |
| 113 | 8 | щоб його посадити з вельможними, з вельможними люду Його! |
| 113 | 9 | Він неплідну в домі садовить за радісну матір дітей! Алілуя! |
| 114 | 1 | ¶ Як виходив ізраїль з Єгипту, від народу чужого дім Яковів, |
| 114 | 2 | Юда став за святиню Йому, а ізраїль Його пануванням! |
| 114 | 3 | Побачило море все це і побігло, Йордан повернувся назад! |
| 114 | 4 | Гори скакали, немов баранці, а пагірки немов ті ягнята! |
| 114 | 5 | Що тобі, море, що ти втікаєш? Йордане, що ти повернувся назад? |
| 114 | 6 | Чого скачете, гори, немов баранці, а пагірки мов ті ягнята? |
| 114 | 7 | Тремти, земле, перед Господнім лицем, перед лицем Бога Якова, |
| 114 | 8 | що скелю обертає в озеро водне, а кремінь на водне джерело! |
| 115 | 1 | ¶ (114-9) Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своєму дай славу за милість Твою, за правду Твою! |
| 115 | 2 | (114-10) Пощо мають казати народи: Де ж то їхній Бог? |
| 115 | 3 | (114-11) А Бог наш на небі, усе, що хотів, учинив. |
| 115 | 4 | (114-12) Їхні божки срібло й золото, діло рук людських: |
| 115 | 5 | (114-13) вони мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать, |
| 115 | 6 | (114-14) мають уші й не чують, мають носа й без нюху, |
| 115 | 7 | (114-15) мають руки та не дотикаються, мають ноги й не ходять, своїм горлом вони не говорять! |
| 115 | 8 | (114-16) Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає! |
| 115 | 9 | ¶ (114-17) ізраїлю, надію складай лиш на Господа: Він їм поміч та щит їм! |
| 115 | 10 | (114-18) Аароновий доме, надійтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм! |
| 115 | 11 | (114-19) Ті, що Господа боїтеся, надійтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм! |
| 115 | 12 | (114-20) Господь пам'ятає про нас, нехай поблагословить! Нехай поблагословить ізраїлів дім, нехай поблагословить Він дім Ааронів! |
| 115 | 13 | (114-21) Нехай поблагословить Він тих, хто має до Господа страх, малих та великих! |
| 115 | 14 | (114-22) Нехай вас розмножить Господь, вас і ваших дітей! |
| 115 | 15 | (114-23) Благословенні ви в Господа, що вчинив небо й землю! |
| 115 | 16 | (114-24) Небо, небо для Господа, а землю віддав синам людським! |
| 115 | 17 | (114-25) Не мертві хвалитимуть Господа, ані ті всі, хто сходить у місце мовчання, |
| 115 | 18 | (114-26) а ми благословлятимемо Господа відтепер й аж навіки! Алілуя! |
| 116 | 1 | ¶ (115-1) Люблю я Господа, бо Він почув голос мій у благаннях моїх, |
| 116 | 2 | (115-2) бо Він нахилив Своє ухо до мене, і я кликатиму в свої дні! |
| 116 | 3 | (115-3) Болі смерти мене оточили і знайшли мене муки шеолу, нещастя та смуток знайшов я! |
| 116 | 4 | (115-4) А я в ім'я Господа кличу: О Господи, визволи ж душу мою! |
| 116 | 5 | (115-5) Господь милостивий та справедливий, і наш Бог милосердний! |
| 116 | 6 | (115-6) Пильнує Господь недосвідчених, став я нужденний, та Він допоможе мені! |
| 116 | 7 | (115-7) Вернися, о душе моя, до свого відпочинку, бо Господь робить добре тобі, |
| 116 | 8 | (115-8) бо від смерти Ти визволив душу мою, від сльози моє око, ногу мою від спотикання. |
| 116 | 9 | (115-9) Я ходитиму перед обличчям Господнім на землях живих! |
| 116 | 10 | ¶ (116-1) Я вірив, коли говорив: Я сильно пригнічений! |
| 116 | 11 | (116-2) Я сказав був у поспіху: Кожна людина говорить неправду! |
| 116 | 12 | (116-3) Чим я відплачу Господеві за всі добродійства Його на мені? |
| 116 | 13 | (116-4) Я чашу спасіння прийму, і прикличу Господнє ім'я! |
| 116 | 14 | (116-5) Присяги свої Господеві я виконаю перед усім народом Його! |
| 116 | 15 | (116-6) Дорога в очах Господа смерть богобійних Його! |
| 116 | 16 | (116-7) О Господи, я бо Твій раб, я Твій раб, син Твоєї невільниці, Ти кайдани мої розв'язав! |
| 116 | 17 | (116-8) Я жертву подяки Тобі принесу, і Господнім ім'ям буду кликати! |
| 116 | 18 | (116-9) Присяги свої Господеві я виконаю перед усім народом Його, |
| 116 | 19 | (116-10) на подвір'ях Господнього дому, посеред тебе, о Єрусалиме! Алілуя! |
| 117 | 1 | ¶ Хваліть Господа, всі племена, прославляйте Його, всі народи, |
| 117 | 2 | бо зміцнилось Його милосердя над нами, а правда Господня навіки! Алілуя! |
| 118 | 1 | ¶ Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! |
| 118 | 2 | Нехай скаже ізраїль, бо навіки Його милосердя! |
| 118 | 3 | Нехай скаже дім Ааронів, бо навіки Його милосердя! |
| 118 | 4 | Нехай скажуть ті, хто боїться Господа, бо навіки Його милосердя! |
| 118 | 5 | У тісноті я кликав до Господа, і простором озвався до мене Господь! |
| 118 | 6 | Зо мною Господь не боюся нікого, що зробить людина мені? |
| 118 | 7 | Господь серед тих, що мені помагають, і побачу загибіль своїх ненависників. |
| 118 | 8 | Краще вдаватись до Господа, ніж надіятися на людину, |
| 118 | 9 | краще вдаватись до Господа, ніж надіятися на вельможних! |
| 118 | 10 | Всі народи мене оточили, я ж Господнім ім'ям їх понищив! |
| 118 | 11 | Оточили мене й обступили мене, я ж Господнім ім'ям їх понищив! |
| 118 | 12 | Оточили мене немов бджоли, та погасли вони, як терновий огонь, я бо Господнім ім'ям їх понищив! |
| 118 | 13 | Дошкульно попхнув ти мене на падіння, та Господь спас мене! |
| 118 | 14 | Господь моя сила та пісня, і став Він спасінням мені! |
| 118 | 15 | Голос співу й спасіння в наметах між праведників: Господня правиця виконує чуда! |
| 118 | 16 | Правиця Господня підноситься, правиця Господня виконує чуда! |
| 118 | 17 | Не помру, але житиму, і буду звіщати про чини Господні! |
| 118 | 18 | Покарати мене покарав був Господь, та смерти мені не завдав. |
| 118 | 19 | ¶ Відчиніте мені брами правди, я ними ввійду, буду славити Господа! |
| 118 | 20 | Це брама Господня, праведники в неї входять. |
| 118 | 21 | Я буду хвалити Тебе, бо озвався до мене, і став Ти спасінням мені! |
| 118 | 22 | Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем, |
| 118 | 23 | від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших! |
| 118 | 24 | Це день, що його створив Господь, радіймо та тішмося в нім! |
| 118 | 25 | Просимо, Господи, спаси! Просимо, Господи, пощасти! |
| 118 | 26 | Благословен, хто гряде у Господнє ім'я! Благословляємо вас із Господнього дому! |
| 118 | 27 | Господь Бог, і засяяв Він нам. Прив'яжіте святковую жертву шнурами аж до наріжників жертівника! |
| 118 | 28 | Ти мій Бог, і я буду Тебе прославляти, мій Боже, я буду Тебе величати! |
| 118 | 29 | Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! |
| 119 | 1 | ¶ Блаженні непорочні в дорозі, що ходять Законом Господнім! |
| 119 | 2 | Блаженні, хто держить свідоцтва Його, хто шукає Його всім серцем, |
| 119 | 3 | і хто кривди не робить, хто ходить путями Його! |
| 119 | 4 | ¶ Ти видав накази Свої, щоб виконувати пильно. |
| 119 | 5 | Коли б же дороги мої були певні, щоб держатись Твоїх постанов, |
| 119 | 6 | не буду тоді засоромлений я, як буду дивитись на всі Твої заповіді! |
| 119 | 7 | ¶ Щирим серцем я буду Тебе прославляти, як навчуся законів Твоїх справедливих. |
| 119 | 8 | Я буду держатись Твоїх постанов, не кидай же зовсім мене! |
| 119 | 9 | ¶ Чим додержить юнак у чистоті свою стежку? Як держатиметься Твоїх слів! |
| 119 | 10 | ¶ Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, не дай же мені заблудитися від Твоїх заповідей! |
| 119 | 11 | ¶ Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе. |
| 119 | 12 | ¶ Благословен єси, Господи, навчи мене постанов Своїх! |
| 119 | 13 | ¶ Устами своїми я розповідаю про всі присуди уст Твоїх. |
| 119 | 14 | З дороги свідоцтв Твоїх радію я, як маєтком великим. |
| 119 | 15 | Про накази Твої розмовлятиму я, і на стежки Твої буду дивитись. |
| 119 | 16 | Я буду радіти Твоїми постановами, слова Твого не забуду! |
| 119 | 17 | ¶ Своєму рабові пощасти, щоб я жив, і я буду держатися слова Твого! |
| 119 | 18 | ¶ Відкрий мої очі, і хай чуда Закону Твого я побачу! |
| 119 | 19 | ¶ На землі я приходько, Своїх заповідей не ховай Ти від мене! |
| 119 | 20 | ¶ Омліває душа моя з туги за Твоїми законами кожного часу... |
| 119 | 21 | ¶ Насварив Ти проклятих отих гордунів, що вхиляються від Твоїх заповідей. |
| 119 | 22 | ¶ Відверни Ти від мене зневагу та сором, бо держуся свідоцтв Твоїх я! |
| 119 | 23 | ¶ Теж вельможі сидять та на мене змовляються, та Твій раб про постанови Твої розмовляє, |
| 119 | 24 | ¶ і свідоцтва Твої то потіха моя, то для мене дорадники! |
| 119 | 25 | ¶ Душа моя гнеться до пороху, за словом Своїм оживи Ти мене! |
| 119 | 26 | ¶ Про дороги свої я казав, і почув Ти мене, навчи Ти мене постанов Своїх! |
| 119 | 27 | Дай мені розуміти дорогу наказів Твоїх, і про чуда Твої я звіщатиму. |
| 119 | 28 | ¶ Розпливає зо смутку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм! |
| 119 | 29 | Дорогу неправди від мене відсунь, і дай мені з ласки Своєї Закона! |
| 119 | 30 | ¶ Я вибрав путь правди, закони Твої біля себе поставив. |
| 119 | 31 | До свідоцтв Твоїх я приєднався, Господи, не посором же мене! |
| 119 | 32 | Буду бігти шляхом Твоїх заповідей, бо пошириш Ти серце моє. |
| 119 | 33 | ¶ Путь Своїх постанов покажи мені, Господи, і я буду держатись її до кінця! |
| 119 | 34 | Дай мені зрозуміти, і нехай я держуся Закону Твого, і всім серцем я буду триматись його! |
| 119 | 35 | ¶ Провадь мене стежкою Твоїх заповідей, бо в ній я знайшов уподобу. |
| 119 | 36 | Серце моє прихили до свідоцтв Твоїх, а не до користи. |
| 119 | 37 | ¶ Відверни мої очі, щоб марноти не бачили, на дорозі Своїй оживи Ти мене! |
| 119 | 38 | ¶ Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно. |
| 119 | 39 | ¶ Відверни Ти від мене зневагу, якої боюся, бо добрі закони Твої. |
| 119 | 40 | ¶ Ось я прагну наказів Твоїх, оживи мене правдою Своєю! |
| 119 | 41 | ¶ і хай зійде на мене, о Господи, милість Твоя, спасіння Твоє, згідно з словом Твоїм, |
| 119 | 42 | і нехай відповім я тому, хто словом ганьбить мене, бо надіюсь на слово Твоє! |
| 119 | 43 | ¶ і не відіймай з моїх уст слова правди ніколи, бо я жду Твоїх присудів! |
| 119 | 44 | А я буду держатися завжди Закону Твого, на вічні віки! |
| 119 | 45 | ¶ і буду ходити в широкості, бо наказів Твоїх я шукаю. |
| 119 | 46 | і буду я перед царями звіщати про свідоцтва Твої, й не зазнаю я сорому! |
| 119 | 47 | і буду я розкошувати Твоїми заповідями, бо їх полюбив, |
| 119 | 48 | і я руки свої простягну до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду роздумувати про Твої постанови! |
| 119 | 49 | ¶ Пам'ятай про те слово Своєму рабові, що його наказав Ти чекати мені. |
| 119 | 50 | ¶ Це розрада моя в моїм горі, як слово Твоє оживляє мене. |
| 119 | 51 | ¶ Гордуни насміхалися з мене занадто, та я не відступив від Закону Твого! |
| 119 | 52 | ¶ Твої присуди я пам'ятаю відвіку, о Господи, і радію! |
| 119 | 53 | ¶ Буря мене обгорнула через нечестивих, що Закона Твого опускають! |
| 119 | 54 | ¶ Співи для мене Твої постанови у домі моєї мандрівки. |
| 119 | 55 | ¶ Я вночі пам'ятаю ім'я Твоє, Господи, і держуся Закону Твого! |
| 119 | 56 | Оце сталось мені, бо наказів Твоїх я держуся. |
| 119 | 57 | ¶ Я сказав: Моя доля, о Господи, щоб держатись мені Твоїх слів. |
| 119 | 58 | ¶ Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм! |
| 119 | 59 | ¶ Я розважив дороги свої, й до свідоцтв Твоїх ноги свої звернув. |
| 119 | 60 | Я спішу й не барюся виконувати Твої заповіді. |
| 119 | 61 | ¶ Тенета безбожних мене оточили, та я не забув про Закона Твого. |
| 119 | 62 | ¶ Опівночі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за присуди правди Твоєї. |
| 119 | 63 | ¶ Я приятель всім, хто боїться Тебе, й хто накази Твої береже! |
| 119 | 64 | ¶ Милосердя Твого, о Господи, повна земля, навчи Ти мене Своїх постанов! |
| 119 | 65 | ¶ Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм. |
| 119 | 66 | Навчи мене доброго розуму та познавання, бо в заповіді Твої вірую я! |
| 119 | 67 | ¶ Доки я не страждав, блудив був, та тепер я держусь Твого слова. |
| 119 | 68 | ¶ Ти добрий, і чиниш добро, навчи Ти мене Своїх постанов! |
| 119 | 69 | ¶ Гордуни вимишляють на мене неправду, а я цілим серцем держуся наказів Твоїх. |
| 119 | 70 | Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, а я розкошую з Закону Твого. |
| 119 | 71 | ¶ Добре мені, що я змучений був, щоб навчитися Твоїх постанов! |
| 119 | 72 | ¶ Ліпший для мене Закон Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла. |
| 119 | 73 | ¶ Руки Твої створили мене й збудували мене, подай мені розуму, й хай я навчусь Твоїх заповідей! |
| 119 | 74 | ¶ Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого слова чекаю! |
| 119 | 75 | ¶ Знаю я, Господи, що справедливі були Твої присуди, і справедливо мене понижав Ти. |
| 119 | 76 | ¶ Нехай буде милість Твоя на розраду мені, за словом Твоїм до Свого раба. |
| 119 | 77 | Нехай зійде на мене Твоє милосердя, й я житиму, бо Закон Твій розрада моя. |
| 119 | 78 | ¶ Нехай гордуни посоромлені будуть, бо робили нечесно, а я буду роздумувати про накази Твої. |
| 119 | 79 | До мене повернуться ті, хто боїться Тебе, і пізнають свідоцтва Твої. |
| 119 | 80 | ¶ Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постановах, щоб я не посоромився! |
| 119 | 81 | ¶ Душа моя слабне від туги за спасінням Твоїм, чекаю я слова Твого! |
| 119 | 82 | За словом Твоїм гаснуть очі мої та питають: Коли Ти потішиш мене?... |
| 119 | 83 | ¶ Хоч я став, як той міх у диму, та Твоїх постанов не забув. |
| 119 | 84 | ¶ Скільки днів для Твого раба? Коли присуда зробиш моїм переслідникам? |
| 119 | 85 | ¶ Гордуни покопали були мені ями, що не за Законом Твоїм. |
| 119 | 86 | Усі Твої заповіді справедливі; неправдиво мене переслідують, допоможи Ти мені! |
| 119 | 87 | Малощо не погубили мене на землі, та я не покинув наказів Твоїх! |
| 119 | 88 | ¶ Оживи Ти мене за Своїм милосердям, і я буду триматися свідчення уст Твоїх! |
| 119 | 89 | ¶ Навіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває. |
| 119 | 90 | З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив і стала вона, |
| 119 | 91 | усі за Твоїми судами сьогодні стоять, бо раби Твої всі. |
| 119 | 92 | ¶ Коли б не Закон Твій, розрада моя, то я був би загинув в недолі своїй! |
| 119 | 93 | ¶ Я повік не забуду наказів Твоїх, бо Ти ними мене оживляєш. |
| 119 | 94 | ¶ Твій я, спаси Ти мене, бо наказів Твоїх я шукаю! |
| 119 | 95 | ¶ Чекають безбожні забити мене, а я про свідоцтва Твої розважаю. |
| 119 | 96 | ¶ Я бачив кінець усього досконалого, але Твоя заповідь вельми широка! |
| 119 | 97 | ¶ Як я кохаю Закона Твого, цілий день він розмова моя! |
| 119 | 98 | ¶ Твоя заповідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, вона бо навіки моя! |
| 119 | 99 | Я став розумніший за всіх своїх учителів, бо свідоцтва Твої то розмова моя! |
| 119 | 100 | Став я мудріший за старших, бо держуся наказів Твоїх! |
| 119 | 101 | ¶ Я від кожної злої дороги повстримую ноги свої, щоб держатися слова Твого. |
| 119 | 102 | ¶ Я не ухиляюся від Твоїх присудів, Ти бо навчаєш мене. |
| 119 | 103 | ¶ Яке то солодке слово Твоє для мого піднебіння, солодше від меду воно моїм устам! |
| 119 | 104 | Від наказів Твоїх я мудріший стаю, тому то ненавиджу всяку дорогу неправди! |
| 119 | 105 | ¶ Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї. |
| 119 | 106 | ¶ Я присяг і дотримаю, що буду держатися присудів правди Твоєї. |
| 119 | 107 | ¶ Перемучений я аж занадто, за словом Своїм оживи мене, Господи! |
| 119 | 108 | ¶ Хай же будуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх присудів! |
| 119 | 109 | ¶ У небезпеці душа моя завжди, але я Закону Твого не забув. |
| 119 | 110 | Безбожні поставили пастку на мене, та я не зблудив від наказів Твоїх. |
| 119 | 111 | ¶ Я навіки свідоцтва Твої вспадкував, бо вони радість серця мого. |
| 119 | 112 | Я серце своє нахилив, щоб чинити Твої постанови, повік, до кінця. |
| 119 | 113 | ¶ Сумнівне ненавиджу я, а Закона Твого покохав. |
| 119 | 114 | ¶ Ти моя охорона та щит мій, чекаю я слова Твого. |
| 119 | 115 | ¶ Відступіться від мене, злочинці, і я буду держатися заповідей мого Бога! |
| 119 | 116 | ¶ За словом Своїм підіпри Ти мене, і я житиму, і в надії моїй не завдай мені сорому! |
| 119 | 117 | Підкріпи Ти мене і спасуся, і я буду дивитися завжди в Твої постанови! |
| 119 | 118 | ¶ Ти погорджуєш усіма, хто від Твоїх постанов відступає, бо хитрощі їхні неправда. |
| 119 | 119 | Всіх безбожних землі відкидаєш, як жужель, тому покохав я свідоцтва Твої. |
| 119 | 120 | Зо страху Твого моє тіло тремтить, й я боюсь Твоїх присудів! |
| 119 | 121 | ¶ Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслідникам. |
| 119 | 122 | Поручи Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни не гнобили. |
| 119 | 123 | ¶ Гаснуть очі мої за спасінням Твоїм та за словом правди Твоєї. |
| 119 | 124 | ¶ Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постанов! |
| 119 | 125 | Я раб Твій, і зроби мене мудрим, і свідоцтва Твої буду знати! |
| 119 | 126 | ¶ Це для Господа час, щоб діяти: Закона Твого уневажнили. |
| 119 | 127 | ¶ Тому я люблю Твої заповіді більш від золота й щирого золота. |
| 119 | 128 | Тому всі накази Твої уважаю за слушні, а кожну дорогу неправди ненавиджу! |
| 119 | 129 | ¶ Чудові свідоцтва Твої, тому то душа моя держиться їх. |
| 119 | 130 | ¶ Вхід у слова Твої світло дає, недосвідчених мудрими робить. |
| 119 | 131 | ¶ Я уста свої розкриваю й повітря ковтаю, бо чую жадобу до Твоїх заповідей. |
| 119 | 132 | ¶ Обернися до мене та будь милостивий мені, Як чиниш Ти тим, хто кохає імення Твоє. |
| 119 | 133 | ¶ Своїм словом зміцни мої кроки, і не дай панувати надо мною ніякому прогріхові. |
| 119 | 134 | ¶ Від людського утиску визволь мене, і нехай я держуся наказів Твоїх! |
| 119 | 135 | ¶ Хай засяє лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уставів Своїх! |
| 119 | 136 | ¶ Пливуть водні потоки з очей моїх, бо Твого Закону не додержують... |
| 119 | 137 | ¶ Ти праведний, Господи, і прямі Твої присуди, |
| 119 | 138 | бо Ти наказав справедливі свідоцтва Свої й щиру правду! |
| 119 | 139 | ¶ Нищить мене моя ревність, бо мої вороги позабували слова Твої. |
| 119 | 140 | ¶ Вельми очищене слово Твоє, і Твій раб його любить. |
| 119 | 141 | ¶ Я малий і погорджений, та не забуваю наказів Твоїх. |
| 119 | 142 | ¶ Правда Твоя правда вічна, а Закон Твій то істина. |
| 119 | 143 | ¶ Недоля та утиск мене обгорнули, але Твої заповіді моя розкіш! |
| 119 | 144 | Правда свідоцтв Твоїх вічна, подай мені розуму, й буду я жити! |
| 119 | 145 | ¶ Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я буду держатись уставів Твоїх! |
| 119 | 146 | Я кличу до Тебе, спаси Ти мене, і я буду держатись свідоцтв Твоїх! |
| 119 | 147 | ¶ Світанок я випередив та й вже кличу, Твого слова чекаю. |
| 119 | 148 | Мої очі сторожі нічні випереджують, щоб про слово Твоє розмовляти. |
| 119 | 149 | ¶ Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду! |
| 119 | 150 | ¶ Наближаться ті, що за чином ганебним ганяють, від Закону Твого далекі, |
| 119 | 151 | та близький Ти, о Господи, а всі Твої заповіді справедливість! |
| 119 | 152 | ¶ Віддавна я знаю свідоцтва Твої, бо навіки Ти їх заклав! |
| 119 | 153 | ¶ Подивись на недолю мою та мене порятуй, бо я не забуваю Закону Твого! |
| 119 | 154 | Вступися за справу мою й мене визволи, за словом Своїм оживи Ти мене! |
| 119 | 155 | ¶ Від безбожних спасіння далеке, бо вони не шукають Твоїх постанов. |
| 119 | 156 | ¶ Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду! |
| 119 | 157 | ¶ Багато моїх переслідників та ворогів моїх, але від свідоцтв Твоїх не відхиляюсь! |
| 119 | 158 | ¶ Бачив я зрадників й бридився ними, бо не держать вони Твого слова. |
| 119 | 159 | ¶ Подивися: люблю я накази Твої, за милосердям Своїм оживи мене, Господи! |
| 119 | 160 | ¶ Правда підвалина слова Твого, а присуди правди Твоєї навіки. |
| 119 | 161 | ¶ Безневинно вельможі мене переслідують, та серце моє Твого слова боїться. |
| 119 | 162 | ¶ Радію я словом Твоїм, ніби здобич велику знайшов. |
| 119 | 163 | ¶ Я неправду ненавиджу й бриджуся нею, покохав я Закона Твого! |
| 119 | 164 | ¶ Сім раз денно я славлю Тебе через присуди правди Твоєї. |
| 119 | 165 | ¶ Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого, і не мають вони спотикання. |
| 119 | 166 | ¶ На спасіння Твоє я надіюся, Господи, і Твої заповіді виконую. |
| 119 | 167 | ¶ Душа моя держить свідоцтва Твої, і я сильно люблю їх. |
| 119 | 168 | Я держуся наказів Твоїх та свідоцтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі дороги! |
| 119 | 169 | ¶ Благання моє хай наблизиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму! |
| 119 | 170 | Нехай прийде молитва моя перед лице Твоє, за словом Своїм мене визволь! |
| 119 | 171 | ¶ Нехай уста мої вимовляють хвалу, бо уставів Своїх Ти навчаєш мене. |
| 119 | 172 | ¶ Хай язик мій звіщатиме слово Твоє, бо всі Твої заповіді справедливість. |
| 119 | 173 | ¶ Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав накази Твої. |
| 119 | 174 | Я прагну спасіння Твого, о Господи, а Закон Твій то розкіш моя! |
| 119 | 175 | ¶ Хай душа моя буде жива, і хай славить Тебе, а Твій присуд нехай допоможе мені! |
| 119 | 176 | ¶ Я блукаю, немов та овечка загублена, пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх заповідей!... |
| 120 | 1 | ¶ Пісня прочан. Я кликав до Господа в горі своїм, і Він мене вислухав, |
| 120 | 2 | Господи, визволь же душу мою від губи неправдивої, від язика зрадливого! |
| 120 | 3 | Що Тобі дасть, або що для Тебе додасть лукавий язик? |
| 120 | 4 | Загострені стріли потужного із ялівцевим вугіллям! |
| 120 | 5 | ¶ Горе мені, що замешкую в Мешеху, що живу із шатрами Кедару! |
| 120 | 6 | Довго душа моя перебувала собі разом з тими, хто ненавидить мир: |
| 120 | 7 | я за мир, та коли говорю, то вони за війну! |
| 121 | 1 | ¶ Пісня прочан. Свої очі я зводжу на гори, звідки прийде мені допомога, |
| 121 | 2 | мені допомога від Господа, що вчинив небо й землю! |
| 121 | 3 | Він не дасть захитатись нозі твоїй, не здрімає твій Сторож: |
| 121 | 4 | оце не дрімає й не спить Сторож ізраїлів! |
| 121 | 5 | Господь то твій Сторож, Господь твоя тінь при правиці твоїй, |
| 121 | 6 | удень сонце не вдарить тебе, ані місяць вночі! |
| 121 | 7 | Господь стерегтиме тебе від усякого зла, стерегтиме Він душу твою, |
| 121 | 8 | Господь стерегтиме твій вихід та вхід відтепер аж навіки! |
| 122 | 1 | ¶ Пісня прочан. Давидова. Я радів, як казали мені: Ходімо до дому Господнього! |
| 122 | 2 | Ноги наші стояли в воротях Твоїх, Єрусалиме. |
| 122 | 3 | Єрусалиме, збудований ти як те місто, що злучене разом, |
| 122 | 4 | куди сходять племена, племена Господні, щоб свідчити ізраїлеві, щоб іменню Господньому дякувати! |
| 122 | 5 | Бо то там на престолах для суду сидять, на престолах дому Давидового. |
| 122 | 6 | ¶ Миру бажайте для Єрусалиму: Нехай будуть безпечні, хто любить тебе! |
| 122 | 7 | Нехай буде мир у твоїх передмур'ях, безпека в палатах твоїх! |
| 122 | 8 | Ради братті моєї та друзів моїх я буду казати: Мир тобі! |
| 122 | 9 | Ради дому Господа, нашого Бога, я буду шукати для тебе добра! |
| 123 | 1 | ¶ Пісня прочан. Свої очі я зводжу до Тебе, що на небесах пробуваєш! |
| 123 | 2 | Ото бо, як очі рабів до руки їх панів, як очі невільниці до руки її пані, отак наші очі до Господа, нашого Бога, аж поки не змилується Він над нами! |
| 123 | 3 | Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо погорди ми досить наситились! |
| 123 | 4 | Душа наша наситилась досить собі: від безпечних наруги, від пишних погорди!... |
| 124 | 1 | ¶ Пісня прочан. Давидова. Коли б не Господь, що був з нами нехай но ізраїль повість! |
| 124 | 2 | коли б не Господь, що був з нами, як повстала була на нас людина, |
| 124 | 3 | то нас поковтали б живцем, коли розпалився на нас їхній гнів, |
| 124 | 4 | то нас позаливала б вода, душу нашу потік перейшов би, |
| 124 | 5 | душу нашу тоді перейшла б та бурхлива вода! |
| 124 | 6 | ¶ Благословенний Господь, що не дав нас на здобич для їхніх зубів! |
| 124 | 7 | Душа наша, як птах, урятувалась із сільця птахоловів, сільце розірвалось, а ми врятувались! |
| 124 | 8 | Наша поміч ув імені Господа, що вчинив небо й землю! |
| 125 | 1 | ¶ Пісня прочан. Ті, хто надію складає на Господа, вони як Сіонська гора, яка не захитається, яка буде стояти повік! |
| 125 | 2 | Єрусалим, гори круг нього, а Господь круг народу Свого відтепер й аж навіки! |
| 125 | 3 | Не спочине бо берло нечестя на долі тих праведних, щоб праведні не простягли своїх рук до неправди. |
| 125 | 4 | ¶ Зроби ж, Господи, добре для добрих, та для простосердих! |
| 125 | 5 | Тих же, що збочують на свої манівці, нехай їх провадить Господь разом із беззаконцями! Мир на ізраїля! |
| 126 | 1 | ¶ Пісня прочан. Як вертався Господь із полоном Сіону, то були ми немов би у сні... |
| 126 | 2 | Наші уста тоді були повні веселощів, а язик наш співання! Казали тоді між народами: Велике вчинив Господь з ними! |
| 126 | 3 | Велике вчинив Господь з нами, були радісні ми! |
| 126 | 4 | ¶ Вернися ж із нашим полоном, о Господи, немов ті джерела, на південь! |
| 126 | 5 | Хто сіє з слізьми, зо співом той жне: |
| 126 | 6 | все ходить та плаче, хто носить торбину насіння на посів, та вернеться з співом, хто носить снопи свої! |
| 127 | 1 | ¶ Пісня прочан. Соломонова. Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому! Коли міста Господь не пильнує, даремно сторожа чуває! |
| 127 | 2 | Даремно вам рано вставати, допізна сидіти, їсти хліб загорьований, Він і в спанні подасть другові Своєму! |
| 127 | 3 | Діти спадщина Господнє, плід утроби нагорода! |
| 127 | 4 | Як стріли в руках того велетня, так і сини молоді: |
| 127 | 5 | блаженний той муж, що сагайдака свого ними наповнив, не будуть такі посоромлені, коли в брамі вони говоритимуть із ворогами! |
| 128 | 1 | ¶ Пісня прочан. Блажен кожен, хто боїться Господа, хто ходить путями Його! |
| 128 | 2 | Коли труд своїх рук будеш їсти, блажен ти, і добре тобі! |
| 128 | 3 | Твоя жінка в кутах твого дому як та виноградина плідна, твої діти навколо твого стола немов саджанці ті оливкові! |
| 128 | 4 | Оце так буде поблагословлений муж, що боїться він Господа! |
| 128 | 5 | Нехай поблагословить тебе Господь із Сіону, і побачиш добро Єрусалиму по всі дні свого життя, |
| 128 | 6 | і побачиш онуків своїх! Мир на ізраїля! |
| 129 | 1 | ¶ Пісня прочан. Багато гнобили мене від юнацтва мого, нехай но ізраїль повість! |
| 129 | 2 | Багато гнобили мене від юнацтва мого, та мене не подужали! |
| 129 | 3 | Орали були на хребті моїм плугатарі, поклали вони довгі борозни, |
| 129 | 4 | та Господь справедливий, Він шнури безбожних порвав! |
| 129 | 5 | ¶ Нехай посоромлені будуть, і хай повідступають назад усі ті, хто Сіона ненавидить! |
| 129 | 6 | Бодай стали вони, як трава на дахах, що всихає вона, поки виросте, |
| 129 | 7 | що нею жмені своєї жнець не наповнить, ані оберемка свого в'язальник, |
| 129 | 8 | і не скаже прохожий до них: Благословення Господнє на вас, благословляємо вас ім'ям Господа! |
| 130 | 1 | ¶ Пісня прочан. З глибини я взиваю до Тебе, о Господи: |
| 130 | 2 | Господи, почуй же мій голос! Нехай уші Твої будуть чулі на голос благання мого! |
| 130 | 3 | Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня, хто встоїть, Владико? |
| 130 | 4 | Бо в Тебе пробачення, щоб боятись Тебе... |
| 130 | 5 | ¶ Я надіюсь на Господа, має надію душа моя, і на слово Його я вповаю. |
| 130 | 6 | Виглядає душа моя Господа більш, ніж поранку сторожа, що до ранку вона стереже. |
| 130 | 7 | Хай надію складає ізраїль на Господа, бо з Господом милість, і велике визволення з Ним, |
| 130 | 8 | і ізраїля визволить Він від усіх його прогріхів! |
| 131 | 1 | ¶ Пісня прочан. Давидова. Господи, серце моє не пишнилось, і очі мої не підносились, і я не ганявсь за речами, що більші й дивніші над мене! |
| 131 | 2 | Таж я втихомирював і заспокоював душу свою, як дитя, від перс мами своєї відлучене, як дитина відлучена в мене душа моя! |
| 131 | 3 | Хай надію складає ізраїль на Господа відтепер аж навіки! |
| 132 | 1 | ¶ Пісня прочан. Згадай, Господи, про Давида, про всі його муки, |
| 132 | 2 | що клявсь Господеві, присягався був Сильному Якова: |
| 132 | 3 | Не ввійду я в намет свого дому, не зійду я на ложе постелі своєї, |
| 132 | 4 | не дам сну своїм очам, дрімання повікам своїм, |
| 132 | 5 | аж поки не знайду я для Господа місця, місця перебування для Сильного Якова! |
| 132 | 6 | Ось ми чули про Нього в Ефрафі, на Яарських полях ми знайшли Його. |
| 132 | 7 | Увійдім же в мешкання Його, поклонімось підніжкові ніг Його! |
| 132 | 8 | Встань же Господи, йди до Свого відпочинку, Ти й ковчег сили Твоєї! |
| 132 | 9 | Священики Твої хай зодягнуться в правду, і будуть співати Твої богобійні! |
| 132 | 10 | Ради Давида, Свого раба, не відвертай лиця від Свого помазанця. |
| 132 | 11 | ¶ Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: Від плоду утроби твоєї Я посаджу на престолі твоїм! |
| 132 | 12 | Якщо будуть синове твої пильнувати Мого заповіта й свідоцтва Мого, що його Я навчатиму їх, то й сини їхні на вічні віки будуть сидіти на троні твоїм! |
| 132 | 13 | Бо вибрав Сіона Господь, уподобав його на оселю Собі: |
| 132 | 14 | То місце Мого відпочинку на вічні віки, пробуватиму тут, бо його уподобав, |
| 132 | 15 | поживу його щедро благословлю, і хлібом убогих його нагодую! |
| 132 | 16 | Священиків його зодягну у спасіння, а його богобійні співатимуть радісно. |
| 132 | 17 | Я там вирощу рога Давидового, для Свого помазанця вготую світильника, |
| 132 | 18 | ворогів його соромом позодягаю, а на ньому корона його буде сяяти! |
| 133 | 1 | ¶ Пісня прочан. Давидова. Оце яке добре та гарне яке, щоб жити братам однокупно! |
| 133 | 2 | Воно як та добра олива на голову, що спливає на бороду, Ааронову бороду, що спливає на кінці одежі його! |
| 133 | 3 | Воно як хермонська роса, що спадає на гори Сіону, бо там наказав Господь благословення, повіквічне життя! |
| 134 | 1 | ¶ Пісня прочан. Поблагословіть оце Господа, всі раби Господні, що по ночах у домі Господньому ви стоїте! |
| 134 | 2 | Ваші руки здійміть до святині, і Господа благословіть! |
| 134 | 3 | Нехай поблагословить тебе із Сіону Господь, що вчинив небо й землю! |
| 135 | 1 | ¶ Алілуя! Хваліте Господнє ім'я, хваліте, Господні раби, |
| 135 | 2 | що стоїте в домі Господньому, на подвір'ях дому нашого Бога! |
| 135 | 3 | Хваліть Господа, бо добрий Господь, співайте іменню Його, бо приємне воно, |
| 135 | 4 | бо вибрав Господь собі Якова, ізраїля на власність Свою! |
| 135 | 5 | ¶ Знаю бо я, що Господь і Владика наш більший від богів усіх! |
| 135 | 6 | Все, що хоче Господь, те Він чинить на небі та на землі, на морях та по всяких глибинах! |
| 135 | 7 | Підіймає Він хмари від краю землі, блискавиці вчинив для дощу, випроваджує вітер з запасів Своїх. |
| 135 | 8 | Він позабивав перворідних Єгипту, від людини аж до скотини. |
| 135 | 9 | Він послав між Єгипет ознаки та чуда, на фараона і на рабів всіх його. |
| 135 | 10 | Він уразив багато народів, і потужних царів повбивав: |
| 135 | 11 | Сигона, царя амореян, і Оґа, Башану царя, та всіх ханаанських царів. |
| 135 | 12 | і Він дав їхню землю спадщиною, на спадок ізраїлеві, Своєму народові. |
| 135 | 13 | Господи, Ймення Твоє віковічне, Господи, пам'ять Твоя з роду в рід! |
| 135 | 14 | Бо буде судити Господь Свій народ, та змилосердиться Він над Своїми рабами. |
| 135 | 15 | ¶ Божки людів то срібло та золото, діло рук людських: |
| 135 | 16 | вони мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать, |
| 135 | 17 | мають уші й не чують, в їхніх устах нема віддиху! |
| 135 | 18 | Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає! |
| 135 | 19 | Доме ізраїлів, благословіть Господа! Аароновий доме, благословіть Господа! |
| 135 | 20 | Доме Левіїв, благословіть Господа! Хто боїться Господа, благословіть Господа! |
| 135 | 21 | Благословенний Господь від Сіону, що мешкає в Єрусалимі! Алілуя! |
| 136 | 1 | ¶ Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! |
| 136 | 2 | Дякуйте Богу богів, бо навіки Його милосердя! |
| 136 | 3 | Дякуйте Владиці владик, бо навіки Його милосердя! |
| 136 | 4 | Тому, хто чуда великі Єдиний вчиняє, бо навіки Його милосердя! |
| 136 | 5 | Хто розумом небо вчинив, бо навіки Його милосердя! |
| 136 | 6 | Хто землю простяг над водою, бо навіки Його милосердя! |
| 136 | 7 | Хто світила великі вчинив, бо навіки Його милосердя! |
| 136 | 8 | сонце, щоб вдень панувало воно, бо навіки Його милосердя! |
| 136 | 9 | місяця й зорі, щоб вони панували вночі, бо навіки Його милосердя! |
| 136 | 10 | ¶ Хто Єгипет побив був у їхніх перворідних, бо навіки Його милосердя! |
| 136 | 11 | і ізраїля вивів з-між них, бо навіки Його милосердя! |
| 136 | 12 | рукою міцною й раменом простягненим, бо навіки Його милосердя! |
| 136 | 13 | Хто море Червоне розтяв на частини, бо навіки Його милосердя! |
| 136 | 14 | і серед нього ізраїля перепровадив, бо навіки Його милосердя! |
| 136 | 15 | і фараона та війська його вкинув у море Червоне, бо навіки Його милосердя! |
| 136 | 16 | Хто провадив народ Свій в пустині, бо навіки Його милосердя! |
| 136 | 17 | Хто великих царів повбивав, бо навіки Його милосердя! |
| 136 | 18 | і потужних царів перебив, бо навіки Його милосердя! |
| 136 | 19 | Сигона, царя амореян, бо навіки Його милосердя! |
| 136 | 20 | і Оґа, Башану царя, бо навіки Його милосердя! |
| 136 | 21 | і Хто землю їхню дав на спадщину, бо навіки Його милосердя! |
| 136 | 22 | на спадок ізраїлеві, Своєму рабові, бо навіки Його милосердя! |
| 136 | 23 | ¶ Хто про нас пам'ятав у пониженні нашім, бо навіки Його милосердя! |
| 136 | 24 | і від ворогів наших визволив нас, бо навіки Його милосердя! |
| 136 | 25 | Хто кожному тілові хліба дає, бо навіки Його милосердя! |
| 136 | 26 | Дякуйте Богу небесному, бо навіки Його милосердя! |
| 137 | 1 | ¶ Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона! |
| 137 | 2 | На вербах у ньому повісили ми свої арфи, |
| 137 | 3 | співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень! |
| 137 | 4 | Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця? |
| 137 | 5 | Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя! |
| 137 | 6 | Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!... |
| 137 | 7 | ¶ Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!... |
| 137 | 8 | Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла! |
| 137 | 9 | Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!... |
| 138 | 1 | ¶ Давидів. Прославляю Тебе цілим серцем своїм, перед богами співаю Тобі! |
| 138 | 2 | Вклоняюсь до храму святого Твого, і славлю імення Твоє за Твоє милосердя й за правду Твою, бо звеличив Ти був над усе Своє Ймення та слово Своє! |
| 138 | 3 | Удень, як взиваю, почуєш мене, підбадьорюєш силою душу мою! |
| 138 | 4 | Усі земні царі прославлять Тебе, Господи, будуть, бо почують вони слово уст Твоїх, |
| 138 | 5 | і будуть співати про Господні дороги, бо слава Господня велика, |
| 138 | 6 | ¶ бо високий Господь, але бачить низького, а гордого Він пізнає іздалека! |
| 138 | 7 | Якщо серед тісноти піду, Ти оживиш мене, на лютість моїх ворогів пошлеш руку Свою, і правиця Твоя допоможе мені, |
| 138 | 8 | для мене Господь оце виконає! Твоя милість, о Господи, вічна, чинів Своєї руки не полиш! |
| 139 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Господи, випробував Ти мене та й пізнав, |
| 139 | 2 | Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека. |
| 139 | 3 | Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш, |
| 139 | 4 | бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все! |
| 139 | 5 | Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав. |
| 139 | 6 | Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю! |
| 139 | 7 | ¶ Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця? |
| 139 | 8 | Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти! |
| 139 | 9 | Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря, |
| 139 | 10 | то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя! |
| 139 | 11 | Коли б я сказав: Тільки темрява вкриє мене, і ніч світло для мене, |
| 139 | 12 | то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота як світло! |
| 139 | 13 | Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї, |
| 139 | 14 | Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це! |
| 139 | 15 | і кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі! |
| 139 | 16 | Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було... |
| 139 | 17 | ¶ Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число, |
| 139 | 18 | перелічую їх, численніші вони від піску! Як пробуджуюся, то я ще з Тобою. |
| 139 | 19 | Якби, Боже, вразив Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене! |
| 139 | 20 | Вони називають підступно Тебе, Твої вороги на марноту пускаються! |
| 139 | 21 | Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників бриджусь: |
| 139 | 22 | повною ненавистю я ненавиджу їх, вони стали мені ворогами!... |
| 139 | 23 | Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми, |
| 139 | 24 | і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь! |
| 140 | 1 | ¶ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (140-2) Визволь мене від людини лихої, о Господи, бережи мене від насильника, |
| 140 | 2 | (140-3) що в серці своїм замишляють злі речі, що війни щодня викликають! |
| 140 | 3 | (140-4) Вони гострять свого язика, як той вуж, отрута гадюча під їхніми устами! Села. |
| 140 | 4 | (140-5) Пильнуй мене, Господи, від рук нечестивого, бережи мене від насильника, що задумали стопи мої захитати... |
| 140 | 5 | (140-6) Чванливі сховали на мене тенета та шнури, розтягли свою сітку при стежці, сільця розмістили на мене! Села. |
| 140 | 6 | (140-7) Я сказав Господеві: Ти Бог мій, почуй же, о Господи, голос благання мого! |
| 140 | 7 | (140-8) Господи, Владико мій, сило мого спасіння, що в день бою покрив мою голову, |
| 140 | 8 | ¶ (140-9) не виконай, Господи, бажань безбожного, не здійсни його задуму! Села. |
| 140 | 9 | (140-10) Бодай голови не піднесли всі ті, хто мене оточив, бодай зло їхніх уст їх покрило! |
| 140 | 10 | (140-11) Хай присок на них упаде, нехай кине Він їх до огню, до провалля, щоб не встали вони!... |
| 140 | 11 | (140-12) Злоязична людина щоб міцною вона не була на землі, людина насильства бодай лихо спіймало її, щоб попхнути на погибіль! |
| 140 | 12 | (140-13) Я знаю, що зробить Господь правосуддя убогому, присуд правдивий для бідних, |
| 140 | 13 | (140-14) тільки праведні дякувати будуть іменню Твоєму, невинні сидітимуть перед обличчям Твоїм! |
| 141 | 1 | ¶ Псалом Давидів. Господи, кличу до Тебе, поспішися до мене, почуй же мій голос, як кличу до Тебе! |
| 141 | 2 | Нехай стане молитва моя як кадило перед лицем Твоїм, підношення рук моїх як жертва вечірня! |
| 141 | 3 | Поклади, Господи, сторожу на уста мої, стережи двері губ моїх! |
| 141 | 4 | Не дай нахилятися серцю моєму до речі лихої, щоб учинки робити безбожністю, із людьми, що чинять переступ, і щоб не ласувався я їхніми присмаками! |
| 141 | 5 | ¶ Як праведний вразить мене, то це милість, а докорить мені, це олива на голову, її не відкине моя голова, бо ще і молитва моя проти їхнього зла. |
| 141 | 6 | Їхні судді по скелі розкидані, та слова мої вчують, бо приємні вони... |
| 141 | 7 | Як дрова рубають й розколюють їх на землі, так розкидані наші кістки над отвором шеолу. |
| 141 | 8 | Бо до Тебе, о Господи, Владико, мої очі, на Тебе надіюсь не зруйновуй мого життя! |
| 141 | 9 | Бережи Ти від пастки мене, що на мене поставили, та від тенет переступників! |
| 141 | 10 | Хай безбожні попадають разом до сітки своєї, а я промину! |
| 142 | 1 | ¶ Псалом навчальний, Давида, коли був у печері. Молитва. (142-2) Мій голос до Господа, я кличу, мій голос до Господа, я благаю! |
| 142 | 2 | (142-3) Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його, |
| 142 | 3 | (142-4) коли омліває мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу, пастку для мене сховали! |
| 142 | 4 | ¶ (142-5) Праворуч поглянь і побач: немає нікого знайомого, загинув притулок від мене, ніхто не питає за душу мою... |
| 142 | 5 | (142-6) Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу: Ти моє пристановище, доля моя у країні живих! |
| 142 | 6 | (142-7) Прислухайся ж Ти до благання мого, бо зробився я зовсім нужденний! Визволь мене від моїх переслідників, бо стали сильніші від мене вони! |
| 142 | 7 | (142-8) Виведи душу мою із в'язниці, щоб славити Ймення Твоє! Праведні оточать мене, як учиниш добро надо мною! |
| 143 | 1 | ¶ Псалом Давидів. Господи, вислухай молитву мою, почуй благання моє в Своїй вірності, у правді Своїй обізвися до мене! |
| 143 | 2 | і на суд не вступай із рабом Своїм, бо жоден живий перед обличчям Твоїм справедливим не буде! |
| 143 | 3 | Бо неприятель переслідує душу мою, топче живую мою до землі... Посадив мене в темряву, як мерців цього світу! |
| 143 | 4 | Омліває мій дух у мені, кам'яніє в нутрі моїм серце моє... |
| 143 | 5 | Я згадую дні стародавні, над усіми Твоїми чинами роздумую, говорю про діла Твоїх рук. |
| 143 | 6 | Я руки свої простягаю до Тебе, душа моя прагне Тебе, як води пересохла земля! Села. |
| 143 | 7 | ¶ Поспіши мене вислухати, Господи, дух мій кінчається! Не ховай Ти від мене обличчя Свого, і нехай я не буду подібний до тих, хто сходить до гробу! |
| 143 | 8 | Об'яви мені вранці Своє милосердя, бо на Тебе надіюсь, повідом Ти мене про дорогу, якою я маю ходити, бо до Тебе підношу я душу свою! |
| 143 | 9 | Урятуй мене, Господи, від моїх ворогів, бо до Тебе вдаюся! |
| 143 | 10 | Навчи мене волю чинити Твою, бо Ти Бог мій, добрий Дух Твій нехай попровадить мене по рівній землі! |
| 143 | 11 | Ради Ймення Свого, о Господи, оживи мене, Своєю правдою виведи душу мою від недолі! |
| 143 | 12 | А в Своїм милосерді понищ моїх ворогів, і вигуби всіх, хто ненавидить душу мою, бо я раб Твій! |
| 144 | 1 | ¶ Давидів. Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни! |
| 144 | 2 | Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене! |
| 144 | 3 | Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього? |
| 144 | 4 | Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща! |
| 144 | 5 | Господи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують! |
| 144 | 6 | Заблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж! |
| 144 | 7 | Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців, |
| 144 | 8 | що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива! |
| 144 | 9 | ¶ Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі, |
| 144 | 10 | що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча! |
| 144 | 11 | Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива, |
| 144 | 12 | щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати! |
| 144 | 13 | Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються! |
| 144 | 14 | Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань! |
| 144 | 15 | Блаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог! |
| 145 | 1 | ¶ Хвала Давидова. Я буду Тебе величати, о Боже мій, Царю, і благословлятиму Ймення Твоє повік-віку! |
| 145 | 2 | Я кожного дня Тебе благословлятиму, і хвалитиму Ймення Твоє повік-віку! |
| 145 | 3 | Великий Господь і прославлений вельми, і недослідиме величчя Його! |
| 145 | 4 | Рід родові буде хвалити діла Твої, і будуть могутність Твою виявляти! |
| 145 | 5 | Про пишну славу величчя Твого, про справи чудовні Твої розповім! |
| 145 | 6 | Будуть казати про силу грізних Твоїх чинів, а про велич Твою розповім я про неї. |
| 145 | 7 | Пам'ять про добрість велику Твою сповіщатимуть, і будуть співати про правду Твою! |
| 145 | 8 | Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий й многомилостивий, |
| 145 | 9 | Господь добрий до всіх, а Його милосердя на всі Його творива! |
| 145 | 10 | ¶ Тебе, Господи, славити будуть усі Твої творива, а святі Твої Тебе благословлятимуть, |
| 145 | 11 | про славу Царства Твого звіщатимуть, про могутність Твою говоритимуть, |
| 145 | 12 | щоб людським синам об'явити про могутність Його та про славу величчя Царства Його! |
| 145 | 13 | Царство Твоє царство всіх віків, а влада Твоя по всі роди! |
| 145 | 14 | Господь підпирає всіх падаючих, усіх зігнутих Він випростовує! |
| 145 | 15 | Очі всіх уповають на Тебе, і Ти їм поживу даєш своєчасно, |
| 145 | 16 | Ти руку Свою відкриваєш, і все, що живе, Ти зичливо годуєш! |
| 145 | 17 | Господь справедливий на кожній дорозі Своїй, і милостивий у всіх Своїх учинках, |
| 145 | 18 | Господь близький всім, хто взиває до Нього, хто правдою кличе Його! |
| 145 | 19 | Волю тих, хто боїться Його, Він сповняє, і благання їх чує та їм помагає, |
| 145 | 20 | Господь береже тих усіх, хто любить Його, а безбожних усіх Він понищить! |
| 145 | 21 | Славу Господню уста мої будуть звіщати, і благословлятиме кожне тіло святе Його Ймення на віки віків! |
| 146 | 1 | ¶ Алілуя! Хвали, душе моя, Господа, |
| 146 | 2 | хвалитиму Господа, поки живу, співатиму Богу моєму, аж поки існую! |
| 146 | 3 | Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема: |
| 146 | 4 | вийде дух його і він до своєї землі повертається, того дня його задуми гинуть! |
| 146 | 5 | ¶ Блаженний, кому його поміч Бог Яковів, що надія його на Господа, Бога його, |
| 146 | 6 | що небо та землю вчинив, море й усе, що є в них, що правди пильнує навіки, |
| 146 | 7 | правосуддя вчиняє покривдженим, що хліба голодним дає! Господь в'язнів розв'язує, |
| 146 | 8 | Господь очі сліпим відкриває, Господь випростовує зігнутих, Господь милує праведних! |
| 146 | 9 | Господь обороняє приходьків, сироту та вдовицю підтримує, а дорогу безбожних викривлює! |
| 146 | 10 | Хай царює навіки Господь, Бог твій, Сіоне, із роду у рід! Алілуя! |
| 147 | 1 | ¶ Хваліть Господа, добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, приємний бо Він, Йому подобає хвала! |
| 147 | 2 | Господь Єрусалима будує, збирає вигнанців ізраїлевих. |
| 147 | 3 | Він зламаносердих лікує, і їхні рани болючі обв'язує, |
| 147 | 4 | вираховує Він число зорям, і кожній із них дає ймення. |
| 147 | 5 | Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема! |
| 147 | 6 | Господь підіймає слухняних, безбожних понижує аж до землі. |
| 147 | 7 | Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гуслах: |
| 147 | 8 | Він хмарами небо вкриває, приготовлює дощ для землі, оброщує гори травою, |
| 147 | 9 | худобі дає її корм, воронятам чого вони кличуть! |
| 147 | 10 | Не в силі коня уподоба Його, і не в членах людини Його закохання, |
| 147 | 11 | Господь любить тих, хто боїться Його, хто надію складає на милість Його! |
| 147 | 12 | ¶ Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне, |
| 147 | 13 | бо зміцняє Він засуви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі, |
| 147 | 14 | чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою, |
| 147 | 15 | посилає на землю наказа Свого, дуже швидко летить Його Слово! |
| 147 | 16 | Дає сніг, немов вовну, розпорошує паморозь, буцім то порох, |
| 147 | 17 | Він кидає лід Свій, немов ті кришки, і перед морозом Його хто устоїть? |
| 147 | 18 | Та Він пошле Своє слово, та й розтопить його, Своїм вітром повіє, вода потече! |
| 147 | 19 | Своє слово звіщає Він Якову, постанови Свої та Свої правосуддя ізраїлю: |
| 147 | 20 | для жодного люду Він так не зробив, той не знають вони правосуддя Його! Алілуя! |
| 148 | 1 | ¶ Алілуя! Хваліте Господа з небес, хваліте Його в висоті! |
| 148 | 2 | Хваліте Його, всі Його Анголи, хваліте Його, усі війська Його: |
| 148 | 3 | Хваліте Його, сонце й місяцю, хваліте Його, усі зорі ясні! |
| 148 | 4 | Хваліте Його, небеса із небес, та води, що над небесами! |
| 148 | 5 | Нехай Господа хвалять вони, бо Він наказав, і створились вони, |
| 148 | 6 | Він їх поставив на вічні віки, дав наказа, і не переступлять його! |
| 148 | 7 | ¶ Хваліть Господа також з землі: риби великі й безодні усі, |
| 148 | 8 | огонь та град, сніг та туман, вітер бурхливий, що виконує слово Його, |
| 148 | 9 | гори та пагірки всі, плідне дерево та всі кедрини, |
| 148 | 10 | звірина й вся худоба, все плазуюче та птаство крилате, |
| 148 | 11 | земні царі й всі народи, князі та всі судді землі, |
| 148 | 12 | юнаки та дівиці, старі разом із дітьми, |
| 148 | 13 | нехай усі хвалять Господнє ім'я, бо Його тільки Ймення звеличилось, величність Його на землі й небесах! |
| 148 | 14 | Він рога народу Своєму підніс! Слава всім богобійним Його, дітям ізраїлевим, народові, що до Нього близький! Алілуя! |
| 149 | 1 | ¶ Алілуя! Заспівайте для Господа пісню нову, Йому слава на зборах святих! |
| 149 | 2 | Хай ізраїль радіє Творцем своїм, хай Царем своїм тішаться діти Сіону! |
| 149 | 3 | Нехай славлять ім'я Його танцем, нехай вигравають для Нього на бубні та гуслах, |
| 149 | 4 | бо знаходить Господь уподобу в народі Своїм, прикрашає покірних спасінням! |
| 149 | 5 | Хай радіють у славі святі, хай співають на ложах своїх, |
| 149 | 6 | ¶ прославлення Бога на їхніх устах, а меч обосічний ув їхніх руках, |
| 149 | 7 | щоб чинити між племенами помсту, між народами кари, |
| 149 | 8 | щоб їхніх царів пов'язати кайданами, а їхніх вельмож ланцюгами, |
| 149 | 9 | щоб між ними чинити суд написаний! Він величність для всіх богобійних! Алілуя! |
| 150 | 1 | ¶ Алілуя! Хваліть Бога в святині Його, хваліте Його на могутнім Його небозводі! |
| 150 | 2 | Хваліте Його за чини могутні Його, хваліте Його за могутню величність Його! |
| 150 | 3 | Хваліте Його звуком трубним, хваліте Його на арфі та гуслах! |
| 150 | 4 | Хваліте Його на бубні та танцем, хваліте Його на струнах та флейті! |
| 150 | 5 | Хваліте Його на цимбалах дзвінких, хваліте Його на цимбалах гучних! |
| 150 | 6 | Все, що дихає, хай Господа хвалить! Алілуя! |