1 березня 1842 р. - На прохання Джона Вентворта, редактора і власника Chicago Democrat, я написав наступний нарис про появу, розвиток, переслідування та віру святих останніх днів, засновником якої, під керівництвом Бога, я маю честь бути. Оскільки м-р Бастоу прийняв належні кроки, щоб одержати правильну інформацію, і усе, що говорить г-н Вентворт, це те, що він бажає забезпечити м-ра Бастоу, свого друга, який пише історію Нью-Хемпшира, цим документом, то я попрошу з його боку, щоб він видав це оповідання цілком, без прикрашень і без перекручувань.

Я народився у місті Шерон, округи Віндзор, штату Вермонт, 23-го грудня 1805 року від Р.Х. Коли мені було десять, мої батьки переїхали в Пальмайру, шт. Нью-Йорк, де ми жили приблизно чотири роки і звідкі переселилися до містечка Манчестер. Мій батько був фермером і навчив мене мистецтву землеробства. Коли мені було біля чотирнадцяти років, я почав задумуватися про важливість підготовки до майбутнього, і після розпитувань про план спасіння, я усвідомив, що існують великі розбіжності щодо релігійних поглядів [на це]; якщо я йшов до одного зібрання, вони роз'ясняли мені один план, до іншого - іншій; причому, кожний указував на своє, особисте, власне кредо як на summum bonum [вище благо - прим. перекладача] досконалості. Міркуючи про те, що всі вони не могли бути праві і що Бог не міг бути автором такого великого сум'яття, я вирішив дослідити предмет повніше, думаючи про те, що якби в Бога була Церква, то вона не була б роздрібленою на фракції, і що, якби Він навчав одну громаду поклонятися одним чином і виконувати визначений обсяг обрядів, то не повелів би іншій [громаді] практикувати принципи, що були б діаметрально протилежні.

Увечері 21-го вересня 1823 року від Р.Х., у той час як я молився до Бога і намагався виявляти віру в дорогоцінні обіцяння Святих Писань, раптом світло, подібне до світла денного, тільки набагато чистіше й славетніше за виглядом та яскравістю, увірвалося в кімнату, і на перший погляд здалося, начебто будинок був охоплений вогнем пожежі; це явище спричинило потрясіння, що впливало на все тіло; через мить переді мною стояв чоловік, оточений славою ще більшою, ніж та, якою я вже був оточений. Цей вісник оголосив, що був ангелом Бога, посланим, аби принести радісні звістки про те, що завіт, який Бог уклав із древнім Ізраїлем буде от-от виконано, що підготовча робота до Другого Пришестя Месії повинна незабаром початися; що час був близький, коли Євангелія в усій своїй повноті буде проповідана з владою всім народам, щоб люди могли підготуватися до Тисячолітнього царства. Мені було сказано, що я був обраний стати знаряддям у руках Божих, щоб здійснити деякі з Його цілей у цьому славетному розподілі часів.

Ці літописи були награвійовані на пластинах, які мали вид золотих, кожна пластина була шість дюймів шириною і вісім дюймів довжиною, і не така товста як звичайна жерсть. Їх було заповнено награвійованими єгипетськими символами й було з'єднано разом у єдиний том, як листи книги, трьома кільцями, які проходять наскрізь. Цей том був десь біля шести дюймів товщиною, Частина якого була запечатана. Символи на незапечатанній частині були маленькими та красиво вигравійованими. Уся ця книга несла на собі багато знаків давнини у своєму устрої та [свідчення про] високу майстерність у мистецтві гравіювання. Разом з літописами було знайдено цікавий інструмент, який древні називали "Урім і Туммім", та який складається з двох прозорих каменів вправлених у дугу і прикріплених до нагрудника. За допомогою Уріма і Тумміма я перевів літопис даром і силою Божою.

6-го квітня 1830 року "Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів" було вперше організовано в місті Фейєтт, округ Сенека, штат Нью-Йорк. Кілька людей було покликано та посвячено Духом одкровення і пророцтва, й вони почали проповідувати як Дух вкладав у їхні вуста, і, назважаючи на їхню слабкість, їх все-таки було укріплено силою Божою, і багато кого було приведено до покаяння, було занурено у воду й сповнено Духом Святим через рукопокладання. Вони бачили видіння, пророкували й виганяли дияволів, а хворі одержували зцілення через покладання їхніх рук. Відтоді ця робота просувалася далі з дивною швидкістю, і приходи було організовано в штатах Нью-Йорк, Пенсільванія, Огайо, Індіана, Іллінойс і Міссурі; в останньому з названих штатів, у графстві Джексон, було утворено значне поселення: безліч людей приєдналася до Церкви, і ми швидко збільшилися числом; ми придбали багато землі, наші ферми було благословлено достатком, а у своєму сімейному колі і скрізь по сусідству ми насолоджувалися миром і щастям; але оскільки ми не могли приєднуватися до наших сусідів (які були, багато хто з них, найнижчими людьми, що віддалилися від цивілізованого суспільства до кордонів країни, щоб уникнути руки правосуддя) в їхніх опівнічних гулянках, у їхньому порушенні Суботнього дня, у кінських бігах та азартних іграх; вони почали спочатку висміювати, потім переслідувати, і нарешті збирати організовані банди і спалювати наші будинки, вимазувати в дьогті, вивалювати в пір'ях і бити багатьох наших братів, а на завершення всього, усупереч закону, правосуддю і гуманності, виганяти їх з їхнього власного житла; і вони, позбавлені будинків і даху над головою, повинні були блукати по холодних преріях, поки їхні діти не залишили там сліди своєї крові. Це відбувалося в листопаді, й в цей непогожий період року в них не було ніякого іншого даху над головою, крім зводу небесного; а уряд дивився на всі ці злочини крізь пальці, і хоча в нас були законні документи на нашу землю, і ми не порушили жоден закон, ми так і не змогли одержати ніякого відшкодування.

Багато хто з тих, хто був так нелюдяно вигнаний зі своїх будинків, були хворі і повинні були зносити всі ці образи і шукати будинки, де вони могли б знаходитись. У результаті, велика кількість тих, хто був позбавлений життєвих зручностей і необхідного догляду, померло; багато дітей залишилися сиротами, дружинами - вдовами, а Чоловіки - вдовцями; нашими фермами опанували банди, було віднято тисячі голів рогатої худоби, овець, коней і свиней, а наше господарське начиння, запаси продуктів, друкований прес і літери було зламано, віднято чи іншим способом знищено.

Ми потім обрунтувалися в округах Колдуелл і Девісс, де заснували великі й поширені поселення, вважаючи, що освоєння нових округів з нечисленними жителями звільнить нас від сильних утисків; але тут нам не дозволили жити у мирі, й в 1838 році нас знову було атаковано бандами, які виконували наданий губернатором Боггсом наказ про знищення, й під санкцією закону організовані бандити нишпорили по всій землі, відбираючи в нас нашу рогату худобу, овець, свиней тощо; багато кого з наших чоловіків було холоднокровно вбито, цнотливість наших жінок було віднято, і ми змушені були віддати свою власність під тиском сили зброї. А після того, як ми винесли всі приниження, яким ми були піддані руками жорстокої, безбожної групи мародерів, від дванадцяти до п'ятнадцяти тисяч душ - чоловіків, жінок і дітей - було вигнано зі своїх власних жител і з земель, на які вони мали законні папери. Бездомні, самотні і позбавлені даху (посередині зими) вони змушені були блукати як вигнанці на землі, чи шукати притулок у більш привітній країні і серед менш варварського народу. Багато хто занедужали і вмерли через холод і позбавлення, що їм довелося перенести; багато дружин були залишені вдовами, а діти - сиротами і жебраками. Потрібно набагато більше часу ніж відведено мені тут, щоб описати несправедливість, зло, кровопролитні вбивства, грабежі, страждання й горе, що їх викликали ці варварські, жорстокі та беззаконні злочини штату Міссурі.

Знаходячись у ситуації, на яку ми щойно посилалися, ми прибули в штат Іллінойс у 1839 році, де знайшли гостинних людей і дружній дім: людей, які бажали керуватися засадами закону і людяності. Ми почали будувати місто по імені "Наву" у графстві Хенкок. Ми було числом від шести до восьми тисяч тут, не рахуючи велику кількість в графстві навколо і майже в кожнім графстві штату. Ми одержали хартію для міста і хартію для Легіону, загони якого тепер складають 1500 чоловік. Ми маємо також хартію для університету, для сільськогосподарського і виробничого суспільства, ми маємо свої власні закони й адміністраторів, і маємо всі привілеї, якими насолоджуються й інші вільні й освічені громадяни.

Ми віримо, що Біблія -- слово Боже, оскільки її переведено правильно; ми також віримо, що Книга Мормона -- слово Боже.